Search

Актуальність дослідження стратегії Vision Zero зумовлена зростаючими викликами у сфе­рі безпеки дорожнього руху, які стоять перед сучасними суспільствами. Попри досягнення в технологіях та інфраструктурі, кількість заги­блих та травмованих у дорожньо-транспортних пригодах залишається значною проблемою, що вимагає нових підходів до вирішення. У кон­тексті посиленої уваги до сталого розвитку та зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище, Vision Zero пропонує інноваційні рішення, спрямовані на гармонізацію людської безпеки з екологічними та економічними вимо­гами сучасних транспортних систем. Стратегія Vision Zero є сучасним і амбітним підходом до забезпечення безпеки дорожньо­го руху, який ставить перед собою мету досяг­нення повної відсутності смертей та серйозних травм на дорогах. Це дослідження присвячене всебічному аналізу основних цілей та принципів стратегії Vision Zero, а також її застосування в контексті безпеки дорожнього руху в Європей­ськомуСоюзі. Метою дослідження є детальне вивчення ключових цілей Vision Zero, таких як досягнен­ня нульового рівня загибелі в ДТП і зменшення серйозних травм. Особлива увага приділяється визначенню серйозних травм і методам їх змен­шення, що включає як технічні, так і інфраструктурні рішення. У статті розглядаються основні принципи стратегії, включаючи забезпечення безпеки транспортних засобів, інфраструктури і поведінки учасників дорожнього руху, а також принципи системного підходу і проактивного управління ризиками. Результати дослідження підтверджують, що стратегія Vision Zero є ефективним інструментом для зменшення кількості ДТП і серйозних травм, завдяки її комплексному підходу до безпеки до­рожнього руху. Зокрема, дослідження показує, що досягнення цілей Vision Zero має значний соціально-економічний вплив, включаючи змен­шення витрат на медичні послуги і підвищення якості життя громадян. Реалізація цих цілей та­кож сприяє впровадженню нових технологій і ін­новацій у сфері безпеки, що робить транспортні системи більш ефективними і надійними. Завдяки аналізу і обґрунтуванню важливості досягнення цілей стратегії Vision Zero, дослі­дженняпідкреслює необхідність комплексного підходу до управління дорожньою безпекою та демонструє потенціал цієї стратегії для забезпе­ченнябільш безпечного і сталого транспортного середовища в Європейському Союзі.

Стаття присвячена статистичному дослідженню основних показників діяльності підприємств, що провадять свою діяльність у сфері туристичного бізнесу. Проаналізовано тенденції прибутковості, динаміка кількості суб’єктів господарювання, проведено оцінку ефективності їх діяльності на основі порівняння темпів росту таких показників як кількість суб’єктів господарювання, чисельність зайнятих працівників, витрати на персонал, обсяг реалізованих послуг, чистий прибуток. Виявлено, що найбільш сприятливими періодами діяльності були 2018-2019 роки. Виявлено тенденції до зменшення кількості підприємств у галузі протягом 2022-2023 років. Досліджено фактори, які зумовлюють підвищену ризиковість туристичної сфери. Окреслено напрямки розвитку галузі у контексті пост воєнного відновлення. Наголошено на необхідності удосконалення системи управління ризиками туристичних підприємств.

Стаття присвячена аналізу еволюції ролі фінансових інновацій у вирішенні викликів, з якими стикаються сучасні фінансові ринки. У дослідженні розглядаються різні аспекти ролі фінансових інновацій, такі як впровадження новітніх технологій, включаючи блокчейн, штучний інтелект, мобільні платежі та краудфандинг, і їхній вплив на підвищення ефективності ринкових операцій, зниження ризиків та забезпечення стабільності фінансових систем. Особливу увагу приділено проблемам, які виникають у процесі впровадження інноваційних інструментів, та стратегічним підходам до їх подолання. Результати дослідження свідчать про те, що комплексне впровадження фінансових інновацій може стати ключовим фактором у забезпеченні конкурентоспроможності та адаптивності фінансових ринків до нових викликів глобальної економіки. Зокрема, аналіз світового досвіду підкреслює важливість інтеграції інноваційних підходів для стабілізації ринків та підвищення їхньої ефективності в умовах динамічних змін.

У статті досліджуються сучасні підходи до забезпечення фінансової безпеки комерційних банків України в умовах нестабільності ринкового середовища. На основі останніх досліджень висвітлюються сучасні методи, такі як аналітика Big Data, блокчейн-технології, штучний інтелект та інші цифрові інструменти, що застосовуються для підвищення ефективності управління ризиками та захисту від кіберзагроз. Здійснено оцінку нормативних значень фінансових показників, встановлених Національним банком України (НБУ), та досліджено їх роль у запобіганні підвищеної концентрації ризиків у банківській системі України. Досліджується вплив політичної та економічної нестабільності на фінансову стійкість банків, зокрема у контексті валютних коливань, інфляційних процесів та економічних криз. На основі офіційних даних НБУ за період 2019–2023 років досліджується динаміка фінансових показників комерційних банків України, включаючи капіталізацію, ліквідність, прибутковість та рівень кредитного ризику. Особлива увага приділяється аналізу проблемних активів та їх впливу на стійкість банківської системи. Оцінюється роль державних регуляторів у забезпеченні фінансової безпеки та розглядаються рекомендації щодо покращення нормативної бази та впровадження інноваційних підходів до управління фінансовою безпекою банків.

Стаття присвячена ідентифікації сутності програми авторизованого економічного оператора в контексті визначення переваг та проблем її імплементації в світі. Доведено, що безпечний ланцюг поставок є важливим джерелом вигоди та прибутку для операторів, які ведуть свій бізнес відповідно до міжнародних стандартів. Обґрунтовано, що в змісті програми АЕО закладено сутність теорії управління ризиками та комплаєнс-менеджменту, яка генерує спрощені процеси за допомогою використання альтернативних способів забезпечення дотримання економічними операторами законодавства, політики, правил та норм. Визначено шість ключових проблемних питань щодо того, чому в деяких державах програми АЕО не надають достатніх переваг економічним операторами. Отримано висновок, що усунення унікальних для кожної країни вимог щодо АЕО є ключовим фактором підвищення результативності програми, оскільки ці вимоги є рушійною силою "одноразових" процедур, які додають складності та витрат на реалізацію, а також потенційно ставлять під загрозу взаємне визнання іншими країнами.

У статті досліджуються проблеми та перспективи управління інвестиційним потенціалом підприємств агропромислового комплексу (АПК) України. Визначено, що управління інвестиційним потенціалом підприємств АПК є ключовим фактором їх стійкого розвитку та конкурентоспроможності. Однак, на практиці, багато підприємств АПК стикаються з низкою невирішених проблем, які стримують їх інвестиційний потенціал. В результаті дослідження було визначено, що до основних проблем управління інвестиційним потенціалом підприємств АПК належать: недостатнє розуміння інвестиційного потенціалу, відсутність чіткої інвестиційної політики, неефективна система оцінки інвестиційних проектів, недостатній доступ до фінансування, високі інвестиційні ризики, неефективна система управління інвестиціями, відсутність кваліфікованих кадрів. Для вирішення проблем управління інвестиційним потенціалом підприємств АПК рекомендується: провести детальний аналіз інвестиційного потенціалу підприємства, розробити чітку інвестиційну політику, впровадити ефективну систему оцінки інвестиційних проектів, забезпечити доступ до фінансування, розробити стратегію управління інвестиційними ризиками, впровадити ефективну систему управління інвестиціями, підвищити кваліфікацію кадрів Управління інвестиційним потенціалом підприємств АПК є ключовим фактором їх стійкого розвитку та конкурентоспроможності. Вирішення невирішених проблем в цій сфері дозволить підприємствам АПК повністю реалізувати свій інвестиційний потенціал та досягти успіху на ринку.

Проведено аналіз і наведено результати оцінювання ризиків процесу перетворення інформаційних систем з монолітною архітектурою в мікросервісну, що дало змогу розробити рекомендації для їх мінімізації та ефективного управління. З'ясовано, що перехід від монолітної архітектури до мікросервісної є важливим етапом для сучасних ІТ-систем з метою підвищення ефективності, гнучкості та масштабованості. Проведено детальний аналіз основних ризиків та викликів, пов'язаних із переходом до мікросервісів, з використанням методів системного аналізу та моделювання. Зокрема, досліджено питання управління складністю міграції, управління новою інфраструктурою, забезпечення безперервності функціонування системи та підтримки нових процесів розробки та експлуатації. Встановлено, що успішна міграція від моноліту до мікросервісів потребує ретельного аналізу існуючої системи та ефективного поділу її на окремі сервіси з урахуванням залежностей між компонентами. Виявлено необхідність впровадження нових інструментів для автоматизації та оркестрації, таких як Kubernetes, а також налаштування систем моніторингу та логування для відстеження великої кількості сервісів. Оцінено вплив налаштування нових процесів безперервної інтеграції та доставки (CI/CD) на стабільність системи. З'ясовано, що високий рівень автоматизації тестування мінімізує ризики введення помилок, а також необхідне впровадження надійних стратегій резервного копіювання та відновлення даних. Управління ризиками передбачає ретельне планування та поетапне впровадження мікросервісів, що дає змогу зменшити вплив на основну систему. Дослідження також показало, що адаптація процесів розроблення, тестування та розгортання до нової архітектури потребує змін у структурі та культурі процесів, що сприяє відкритості та співпраці. Виявлено, що запропоновані методи планування, технічні заходи та структурні зміни спрямовані на мінімізацію ризиків та забезпечення успішного переходу до мікросервісної архітектури. Результати цього дослідження є основою для безпечної та ефективної перетворення ІТ-інфраструктури, підвищення її стійкості та продуктивності. Зокрема, запропоновані підходи можуть бути корисними для майбутніх досліджень у галузі управління складністю систем та оптимізації процесів міграції. Виявлено важливість врахування людського чинника та змін в організаційній культурі під час переходу до мікросервісної архітектури. Отже, комплексний підхід до перетворення ІТ-систем, який містить технічні, організаційні та людські особливості, є ключем до успішного переходу від монолітної архітектури до мікросервісної. Використання наведених у дослідженні методів та рекомендацій дасть змогу зменшити ризики та забезпечити стійке функціонування нової архітектури.

У статті пропонується комплексний підхід до розуміння масштабування бізнесу у сфері поштових послуг у воєнний період, заснований на теоретичних дослідженнях та аналізі практичного досвіду. Метою статті є дослідження процесів масштабування бізнесу в сфері поштових послуг в умовах війни, з особливим акцентом на виході на ринки Європи. На основі практичних прикладів здійснений аналіз потенціалу масштабування як стратегічного інструменту управління в умовах кризових ситуацій та його впливу на функціонування бізнесу під час війни. Розглянутий вплив повномасштабної війни на розширення поштових послуг на європейських ринках та ідентифіковані можливі переваги та ризики такої стратегії. Проведений аналіз практичних прикладів успішного масштабування групи компанії Nova, проаналізована структура і динаміка відкриття закордонних відділень Nova Post після початку повномасштабної війни.

Статтю присвячено дослідженню ризиків вітчизняних підприємств в умовах воєнного стану. Визначено етапи управління ризиками діяльності суб’єктів господарювання. Охарактеризовано основні групи ризиків виробничих підприємств (фінансових, техніко-виробничих, комерційних та інших). Обгрунтовано специфіку найбільш суттєвих ризиків діяльності підприємств в контексті умов воєнного стану в Україні, а саме: ризиків припинення діяльності та втрати майна підприємства, регуляторного, кадрового, репутаційного, енергетичного ризиків, ризику взаємовідносин з контрагентами, а також групи фінансових ризиків (валютного, інфляційного, податкового, інвестиційного, кредитного, процентного та інших). Визначено сутність та етапи здійснення якісного аналізу ризиків на підприємстві. Проведено практичну апробацію якісного аналізу ризиків на прикладі ПрАТ «Оболонь» – здійснено ідентифікацію та обгрунтування ризиків, а також визначено шляхи їх мінімізації. Проаналізовано динаміку зміни фінансового стану досліджуваного підприємства воєнного періоду відносно довоєнного. Виокремлено стратегії та методи управління ризиками з метою їх нейтралізації.

У статті розглядаються сучасні підходи до удосконалення системи управління малим підприємством в Україні для забезпечення його стійкого розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Отримані результати демонструють, що ефективна система управління малим підприємством має поєднувати різні аспекти, такі як стратегічне планування, гнучку організаційну структуру, управління інноваціями та ризиками, оптимізацію ресурсів, розвиток людського капіталу та безперервне вдосконалення. Розроблено конкретні практичні рекомендації щодо впровадження запропонованої системи. Наукова новизна полягає у формуванні комплексного підходу до управління малим бізнесом, адаптованого до вітчизняних реалій. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування запропонованих рішень для підвищення ефективності та конкурентоспроможності малих підприємств в Україні, що сприятиме їх сталому розвитку та посиленню ролі в економіці країни.

У статті досліджується проблема аналізу ризиків та стратегій управління ними в банківській сфері в умовах фінансової нестабільності. Здійснюється аналіз теоретичних аспектів управління ризиками в банківській діяльності, визначення фінансової нестабільності та її вплив на банківський сектор. Розглядаються методи інструментів аналізу ризиків у банківській сфері та їх ефективність в умовах нестабільності. Виокремлюються основні стратегії управління ризиками, такі як диверсифікація портфеля, створення адекватних резервів та використання фінансових інструментів для захисту від ризиків. На підставі практичних випадків ризиків у банківській сфері надається оцінка ефективності застосування стратегій управління ризиками. Висновки статті мають на меті підкреслити важливість розуміння та ефективного управління ризиками для забезпечення стабільності банківської системи в умовах фінансової нестабільності.

Стаття присвячена дослідженню катастрофічних облігацій як інноваційного механізму управління ризиками катастрофічних подій. Розглянуто специфіку та переваги катастрофічних облігацій порівняно з традиційним страхуванням, зокрема їх повністю забезпечену структуру, параметричні тригери та привабливість для інституційних інвесторів, що шукають високодохідні, незалежні від ринкової кон'юнктури активи. Проаналізовано сучасний стан ринку катастрофічних облігацій, динаміку його зростання та перспективи подальшого розвитку в умовах глобальних кліматичних змін. Особливу увагу приділено потенціалу використання муніципальних катастрофічних облігацій для фінансування інфраструктурних проектів з підвищення стійкості на місцевому рівні. Наголошено на ключовій ролі держави у регулюванні та підтримці функціонування ринку катастрофічних облігацій через законодавчі ініціативи, створення страхових пулів, співпрацю з міжнародними організаціями та просвітницьку діяльність.

У статті досліджено процес формування моделі ризик-менеджменту у системі управління підприємством. Підприємства потребують ефективного управління ризиками для досягнення ефективності своєї діяльності. Інтеграція ризик-менеджменту у всі аспекти управління стає ключовим чинником уникнення загроз і забезпечення стійкості в невизначеному середовищі бізнесу. Визначено, що суть управління ризиками полягає у виявленні можливих відхилень від запланованих результатів і управлінні цими відхиленнями для поліпшення перспектив, зменшення втрат і підвищення обґрунтованості прийнятих рішень. Тому у статті удосконалено модель управління ризиками у системі управління підприємством, оскільки вона більш детально показує всі етапи її формування та реалізування. Модель ризик-менеджменту має стати невід’ємною складовою підсистеми менеджменту організації.

Мета. Мета цього дослідження – сформувати бібліометричний ландшафт бази знань щодо розвитку «зеленого» будівництва в контексті «зеленої» післявоєнної відбудови України й на прикладі конкретного проєкту показати можливість і доцільність організації переробки відходів від зруйнованих унаслідок воєнних дій будівель на продукцію з доданою вартістю в системі цінностей циркулярної економіки. Результати. Узагальнено вплив російсько-української війни на житловий фонд і довкілля (у частині відходів руйнувань). Визначено тенденції та сучасний стан наукового забезпечення розвитку «зеленого» будівництва у світі, ідентифіковано лідерів за кількістю досліджень щодо «зеленого» будівництва серед країн, організацій та авторів. Дослідження щодо «зеленого» будівництва більше сконцентровані в організаціях розвинених країн, передусім у Китаї та США, а не в країнах, що розвиваються. Розроблено бібліометричні карти інтенсивності та хронології використання термінів у публікаціях щодо «зеленого» будівництва у світі, а також щодо наукової співпраці різних країн. На основі ідентифікованих кластерів схарактеризовано основні напрями досліджень; визначено необхідність їх активізації для обґрунтування механізму імплементації «зеленого» будівництва в концепцію «зеленої» післявоєнної відбудови України. Економічно обґрунтовано інвестиційну привабливість проєкту організації переробки бетону від зруйнованих унаслідок воєнних дій житлових будівель на вторинний щебінь; здійснено аналіз його ризиковості за допомогою норми беззбитковості. Наукова новизна. Дістали дальшого розвитку еколого-економічні засади розвитку будівництва на основі формування бібліометричного ландшафту бази знань щодо «зеленого» будівництва в системі цінностей «зеленої» післявоєнної відбудови України. Представлено одну з перших спроб обґрунтувати економічну доцільність циркулярних проєктів організації переробки відходів від зруйнованих житлових будівель на продукцію з доданою вартістю. Практична цінність. Здобуті на основі бібліометричного аналізу результати сприяють поліпшенню розуміння розвитку «зеленого» будівництва у світі та перспектив його застосування в Україні, зокрема в контексті «зеленої» післявоєнної відбудови. Обґрунтування циркулярного проєкту щодо переробки відходів від зруйнованих будівель може бути корисним для громад й інших зацікавлених сторін під час розроблення бізнес-планів подібних проєктів й управління їх ризиками. Результати можуть бути корисними для дослідників і практиків, які працюють у сфері «зеленого» будівництва, сприяючи активізації досліджень в Україні.

Наукове дослідження, що відображено у статті, зосереджене на розгляді та обґрунтуванні основних і актуальних проблемних аспектів застосування інструментів управління ризиками та рекомендаціях щодо їх оптимального поєднання задля забезпечення максимальної ефективності управління ризиками при реалізації інвестиційних та інфраструктурних проектів відновлення України. У статті використані методи теоретичного аналізу наукової літератури, статистичного аналізу для дослідження та систематизації даних про обсяги економічних збитків за час повномасштабної війни в Україні та оцінки потреб в інвестиціях відновлення за секторами економіки та порівняльного аналізу страхових і гарантійних інструментів управління ризиками інвестиційних та інфраструктурних проектів з врахуванням воєнно-політичних умов їх реалізації тощо. Результати дослідження показали, що інвестиційні та інфраструктурні проекти відновлення України супроводжуються значними ризиками, які пов'язані з невизначеністю економічних та політичних умов під час війни росії проти України, фінансовими та технічними процедурними проблемами, змінами в законодавстві, зокрема щодо інструментів стимулювання інвестицій тощо. Для ефективного управління цими ризиками необхідно використовувати комплексний підхід, що включає в себе розробку стратегії управління ризиками, визначення процедур контролю та моніторингу ризиків, використання фінансових, гарантійних, страхових та діджитал інструментів тощо. Наукова новина дослідження полягає у постановці питання необхідності розробки оптимального поєднання інструментів управління ризиками для інвестиційних та інфраструктурних проектів відновлення України в умовах невизначеності, пов’язаного з воєнним та післявоєнним періодом і його умовами. Практична значущість полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані управлінцями, інвесторами та розробниками проектів відновлення економіки України як в умовах існуючого військового стану, так і після його завершення.

У статті розглядаються серйозні проблеми, пов’язані з шахрайством у фінансовій звітності, яке загрожує й окремим організаціям, і світовим фінансовим ринкам. У ній критично розглядаються недоліки традиційних методів виявлення шахрайства в протистоянні дедалі складнішим його схемам. Дослідження зосереджене на інноваційному використанні моделей Маркова для розуміння та прогнозування зміни природи ризику фінансового шахрайства. Дослідження представляє вдосконалену техніку для коригування тимчасової еволюції ймовірностей переходу моделі Маркова, включаючи зовнішні фактори, такі як економічні тенденції та нормативні зміни. Це повторне калібрування використовує функцію умовної ймовірності, що дозволяє моделі залишатися чутливою до мінливості фінансового середовища. Такий підхід дозволяє моделі адаптуватися до мінливого фінансового середовища. Ключові висновки демонструють здатність моделі розвиватися, відображаючи динамічний характер ризику фінансового шахрайства. Основною особливістю цієї моделі є досягнення стаціонарного розподілу, що дозволяє визначити стійкі рівні ризику, пов’язані з фінансовим шахрайством. Цей атрибут стає помітнішим у середовищах, що характеризуються різноманітними можливостями виявлення шахрайства. Модель досягає сталого розподілу, що вказує на довгострокові рівні ризику фінансового шахрайства в різних сценаріях виявлення шахрайства. У статті зроблено висновок про те, що моделі Маркова є життєво важливими в сучасному управлінні фінансовими ризиками з практичним застосуванням у таких сферах, як кредитний скоринг і страхові претензії. Також підкреслюється регуляторне значення цих моделей для оцінки впливу фінансового регулювання. Крім того, досліджується інтеграція аналізу даних і машинного навчання, що підвищує здатність моделей протистояти складному кібершахрайству. Адаптивність і точність прогнозування цих моделей є вирішальними в динамічному фінансовому середовищі, що вимагає постійного вдосконалення та інтеграції з новими технологіями й теоріями.

У цій статті кіберстійкість визначається як здатність протистояти зовнішнім потрясінням, спричиненим кіберризиками, відновлюватися після них та адаптуватися до них. Зазначено на важливості розбудови системи кіберстійкості в сучасних умовах та наведено приклади надзви­чайних ситуацій застосування кібератак. Розглядається необхідність забезпечення кіберстійкості на об'єктах та установах, висвітлюються різні типи загроз, спрямовані на різні системи, а та­кож наслідки їх негативного впливу. Зазначено, що стійкість та управління ризи­ками хоча і є взаємопов'язаними, все ж відрізня­ються. Управління ризиками передбачає кількіс­ну оцінку ризиків, що формує рішення про най­більш відповідну стратегію реагування на них. Стійкість має важливе значення, коли ризик не піддається обчисленню, коли небезпечні умови є повною несподіванкою, або коли аналітичні па­раметри ризику виявилися неефективними. Акцентовано на тому, що на фундаментально­му рівні існують певні розбіжності щодо справж­нього значення стійкості: для одних вона пе­редбачає здатність системи витримати шок і по­вернутися до свого початкового стану, тоді як для інших - це еволюційний процес, що веде до адаптації та нового стану рівноваги. Стійкість має тривалу і багату історію в різ­них галузях наукового пізнання, в тому числі в екології, психології та управлінні катастрофами. Однією з її основних переваг є те, що вона до­зволяє складним системам підготуватися до не­сприятливих подій і продовжувати працювати в надзвичайних умовах. Робиться висновок, що парадигма «запобігти і захистити», яка є доміну­ючою і сьогодні, є недостатньою, і що інструмен­тарій управління ризиками необхідно розвивати в напрямі кіберстійкості.

Мета роботи: мета статті полягає у визначенні перспективної моделі оцінки ризиків доставки вантажів підрозділами Сил Логістики на основі теорії нечіткої логіки. Метод дослідження: основним методом дослідження є метод синтезу моделі оцінки ризиків доставки вантажів підрозділами Сил Логістики. Результати дослідження: в роботі сформовані основні теоретичні аспекти впровадження синтезованої моделі нечіткого логічного виводу щодо оцінки ризиків доставки вантажів підрозділами Сил Логістики. Теоретична цінність: основними результатами дослідження за тематикою статті є: удосконалення методів інтелектуального моделювання логістичних процесів шляхом синтезу моделі нечіткого логічного виводу оцінки ризиків успішного виконання завдань з перевезення вантажів підрозділами Сил Логістики. Тип статті: теоретична.

У статті розглядаються питання управління ризиками господарської діяльності підприємства та шляхи їх зниження. Визначено, що ризик є невід'ємною частиною будь-якої господарської діяльності, і його вплив на діяльність підприємства може бути як позитивним, так і негативним. Негативний вплив ризиків може призвести до втрат фінансових ресурсів, погіршення фінансового стану підприємства, а в деяких випадках навіть до його банкрутства. Розглянуто ключові ризики, з якими може зіткнутися підприємство, включаючи фінансові, оперативні, стратегічні та інші види ризиків. Проаналізовано методи ідентифікації, оцінки та мінімізації цих ризиків, а також запропоновано ефективні стратегії їх управління. Особлива увага приділяється ролі корпоративного управління та етики в управлінні ризиками. Стаття містить практичні рекомендації щодо зниження ризиків господарської діяльності підприємства. Наголошено, що для зниження негативного впливу ризиків на діяльність підприємства необхідно здійснювати управління ризиками. Вказано, що управління ризиками - це комплекс заходів, спрямованих на виявлення, оцінку, мінімізацію та контроль ризиків.

У статті досліджується проблема моделювання ризиків фінансових інвестицій. Авторами було проаналізовано основні методи та інструменти, які використовуються для оцінки та управління ризиками в інвестиційній сфері. В результаті проведених досліджень були ідентифіковані ключові фактори, які впливають на ризиковість інвестиційних проектів. На основі цих факторів можуть були розроблені моделі, які допомагають інвесторам приймати обґрунтовані рішення та зменшувати можливі втрати. В ході дослідження було проведено аналіз основних підходів до моделювання ризиків, а також запропоновано практичні приклади застосування моделей в реальних інвестиційних ситуаціях. Результати досліджень можуть бути використаними фахівцями в галузі фінансів та інвестицій, а також для всіх, хто цікавиться ризиками та ефективним керуванням ними у фінансовому секторі.

Стаття присвячена актуальним питанням управління ризиками задля забезпечення економічної безпеки підприємства. Акцентовано увагу на необхідності проводити роботу із забезпечення стабільності та ефективності функціонування економічної безпеки підприємства. Зокрема визначено основні внутрішні та зовнішні загрози підприємства, проаналізовано їх вплив на стан підприємства та відповідно, його економічну безпеку. Наголошено на тому, що управління ризиками підприємства має стати першочерговим завданням керівництва кожної організації, адже від своєчасності прийнятих рішень щодо наявних ризиків та управління ними залежить ефективність діяльності всієї організації. Відмічено, що управління економічною безпекою важливий та різносторонній процес, який охоплює кожен аспект діяльності підприємства, тому потребує комбінації різноманітних інструментів менеджменту задля уникнення ризиків чи мінімізації їх наслідків.

Управління ІТ-проєктами ускладнюється стрімким розвитком нових технологій та постійним підвищенням вимог до актуальності та якості продуктів, що створюються в результаті. Стаття присвячена проблемам проєктного управління у сучасних IT-компаніях та напрямам удосконалення управління проєктами. Відзначено, що кожна IT-компанія унікальна і має свої особливості, а значить, для кожної компанії може знадобитися індивідуальний підхід до проєктного управління. У ході управління ІТ-проєктом, вирішення потребують такі питання: дедлайни, обмеження бюджету або недоліки людей, які можуть бути залучені до проєкту, керівник стикається з постійною необхідністю вирішення неординарних технологічних питань, пов'язаних з різними технічними засобами, ПЗ, операційною системою, труднощами з базами даних. Оскільки управляти ІТ-проєктами найскладніше, розглянуто низку загальних принципів, що дозволяють полегшити та спростити роботу з ними. Проаналізовано та систематизовано методологічні засади управління ІТ-проєктами, а також відзначено роль новації, яка почала застосовуватися нещодавно – штучний інтелект.

У статті досліджено важливості та ефективності ризик-менеджменту у сучасному бізнесі. Систематизовано основні аспекти ризиків, що виникають на підприємствах. Здійснено аналіз ролі ризик-менеджменту в їх ефективному управлінні. Наголошено на результативності ризик-менеджмент у сприянні зниженню витрат, збільшенню конкурентоспроможності та забезпеченню стійкого розвитку підприємства. Досліджуються ключові методи та стратегії ризик-менеджменту, такі як ідентифікація, оцінка, контроль та мінімізація ризиків, а також прийняття обґрунтованих рішень на основі аналізу ймовірних наслідків. Розглядаються сучасні тенденції у сфері ризик-менеджменту, зокрема, врахування впливу цифровізації та технологічних інновацій на ризики, з якими стикаються підприємства. Наголошено на важливості адаптації стратегій ризик-менеджменту до швидкозмінюваних умов ринку та високих технологічних темпів розвитку. Запропоновано конкретні рекомендації щодо впровадження ефективних моделей ризик-менеджменту на підприємствах різного масштабу, які спрямовані на забезпечення адаптивності та реагування на непередбачувані обставини. Розглядаються приклади успішного застосування ризик-менеджменту в сучасних підприємствах різних секторів економіки, що демонструють його потужний вплив на підвищення стійкості та забезпечення довгострокового успіху. Здійснено вичерпний огляд важливості ризик-менеджменту як стратегічного інструменту управління господарськими ризиками, підкреслюючи його критичну роль у забезпеченні стабільності та стійкого розвитку підприємств у сучасному бізнес-середовищі. Підкреслено важливість впровадження системи ризик-менеджменту на підприємствах для забезпечення їх стійкості та успішності у глобальному економічному середовищі.

Мета роботи: удосконалити методичне забезпечення процесу оцінки професійних ризиків в системах управління цивільною безпекою підприємств відповідно до рекомендацій IEC/ ISO 31010:2019 та ISO 31000:2018. Метод дослідження: аналіз науково-технічної літератури та міжнародних нормативно-правових документів щодо оцінювання професійних ризиків в системах управління цивільною безпекою підприємств, установ та організацій – для визначення напрямів удосконалення методичного забезпечення стандартів IEC/ ISO 31010:2019, ISO 31000:2018; ймовірнісно-статистичні методи та теорія марковських процесів – для удосконалення методичного забезпечення процедури Plan та принципів функціонування процесу PDCA в сфері охорони праці. Результати дослідження: Запропоновано до застосування методичне забезпечення для етапів визначення обсягу ресурсів та оцінювання ризиків, що дозволяє забезпечити можливість об’єктивної реалізації процедури Plan. Запропоновано до застосування в рамках IEC/ISO 31010:2019 методичне забезпечення дозволяє визначати, відповідно: оптимальний обсяг ресурсів на розробку, впровадження та забезпечення функціонування комплексу заходів і засобів з охорони праці при обмеженні на встановлений організацією (прийнятний) рівень ризику; ймовірності отримання працівником виробничої травми у випадковий період часу, перевищення рівня накопичення в організмі працівника впливу ШВФ нормованих значень та інші показники професійної безпеки. Практична цінність дослідження: отримані результати можуть бути використані для удосконалення рекомендацій міжнародних стандартів IEC/ ISO 31010:2019, ISO 31000:2018. Оригінальність: За результатами проведеного дослідження запропоновано до застосування методику для реалізації етапу визначення обсягу ресурсів процедури Plan, а також удосконалену методику оцінки професійних ризиків згідно рекомендацій IEC/ ISO 31010:2019 та ISO 31000:2018. Обмеження дослідження: Запропоновані методичні підходи для оцінювання професійних ризиків в системах управління цивільною безпекою підприємств адаптовані до рекомендацій стандарту IEC/ ISO 31010:2019. Тип статті: теоретичний.

Розвиток науки і практики менеджменту призвів до появи і розвитку комплексних технологій управління – цілісних систем, що сприяють підвищенню ефективності бізнесу завдяки структуруванню та скоординованості функцій управління, спрямованих на досягнення цілей сталого розвитку організації. У сучасних підприємств існує потреба у виборі моделей формування таких технологій через інтеграцію її компонентів. Мета статті полягає в аналізі та систематизації основних характеристик моделей формування комплексної технології управління підприємством та у обґрунтуванні її компонентів з урахуванням вимог сучасного бізнес-середовища. Для досягнення мети було використано методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, компаративного аналізу. Проведений аналіз наявних моделей формування комплексної технології управління підприємством дозволив виділити системну, процесну, синергетичну, інноваційну, комплексну, ризик-орієнтовану. Виявлено, що у більшості моделей, за виключенням ризик-орієнтованих, недостатньо уваги приділяється систематичній оцінці та управлінню ризиками, що з урахуванням сучасних тенденцій посилення різноманітних загроз має бути невід’ємною частиною технології управління підприємством. Визначено, що хоча існуючі ризик-орієнтовані моделі формування комплексної технології управління підприємством включають у себе процес оцінювання й управління ризиками, проте він пов’язаний із впровадженням інтегрованої системи менеджменту, а не з її функціонуванням. Обґрунтовано доцільність використання комбінованої моделі інтеграції окремих технологій, а саме доповнення комплексної моделі ризик-орієнтованою складовою. При цьому на відміну від існуючих ризик-орієнтованих моделей пропонуємо впровадити процес оцінювання й управління ризиками не лише при імплементації комплексної управлінської технології на рівні окремих технологій, що інтегруються, а й в процесі постійного функціонування створеної комплексної технології. Це забезпечить безперервне вдосконалення, підвищення результативності, якості організаційних процесів і продукції, задоволення інтересів стейкхолдерів, зниження втрат, і у кінцевому підсумку досягнення цілей сталого розвитку організації.

Стаття розглядає поняття ризику в трьох взаємопов’язаних аспектах. Стаття також розглядає управління ризиком як процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на зміну ризику. Механізм управління ризиками описується як сукупність інструментів, методів, форм та засобів, що використовуються суб’єктами керування ризиками для розробки та реалізації управлінських рішень, спрямованих на попередження настання ризиків, зменшення їх впливу та подолання наслідків. Стаття акцентує увагу на важливості управління ризиками в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України для забезпечення безпеки та ефективності їх діяльності. У контексті цієї статті, ризик означає можливість виникнення небажаних подій або невдач, які можуть завадити досягненню поставлених цілей. Окрім цього, у статті розглядається порядок організації внутрішнього контролю та управління ризиками в системі Міністерства оборони України, який був затверджений наказом Міністерства оборони України. Автор вказує на активну співпрацю з представниками країн-членів НАТО та адаптацію основних положень до вимог Інтегрованої моделі внутрішнього контролю, розробленої COSO. Стаття також висвітлює значення стандарту COSO, його принципи та взаємодію з вісьмома компонентами внутрішнього контролю. Основними принципами управління ризиками є ідентифікація, оцінка, планування, моніторинг, запобігання та зменшення ризиків. В статті також зазначається проактивний підхід до управління ризиками, інтегрований підхід на всіх рівнях управління, участь всіх зацікавлених сторін та принцип неперервності. Стаття розглядає важливість розуміння поняття ризику та впровадження принципів управління ризиками в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України з метою забезпечення безпеки, ефективності та успішності їх діяльності. Стаття акцентує увагу на тому, що управління ризиками має стати вирішальною частиною стратегічного планування та прийняття рішень, спрямованих на досягнення стратегічних цілей та завдань організації. Автор статті описує основні етапи управління ризиками в Міністерстві оборони України, включаючи ідентифікацію ризиків, їх оцінку, планування заходів з управління ризиками, впровадження цих заходів, а також моніторинг та оцінку їх ефективності. Також розглядаються дії та принципи, які мають бути враховані під час управління ризиками, зокрема залучення експертів, комунікація та звітність, постійне вдосконалення, урахування законодавства та міжнародних стандартів, а також співпраця з партнерами та союзниками. Стаття закликає до організації внутрішнього контролю та управління ризиками в Міністерстві оборони України та вказує на роль керівників органів військового управління у цьому процесі. Автори стверджують, що ефективне управління ризиками сприятиме зменшенню негативних наслідків та під та підтримка вищого керівництва є важливими факторами для успішного впровадження управління ризиками в Міністерстві оборони України.

У статті розглянуто алгоритм формування системи управління ризиками на підприємстві. Авторами виявлено та охарактеризовано основні етапи формування системи управління ризиками. Зазначено, що система управління ризиками повинна бути цілісною, охоплювати декілька етапів. изначено, що основними етапами управління ризиками є ідентифікація ризиків, аналіз, оцінювання, модифікація ризиків та моніторинг ключових індикаторів ризику. Результатом є прийняття рішень з урахуванням ризиків та можливостей економічного пом'якшення наслідків їх виникнення. Застосування розробленого авторами алгоритму дає змогу зробити класифікацію ризиків, виявити основні причини, джерела, фактори їх виникнення, використовувати ефективні інструменти управління ризиками, зменшуючи при цьому рівень невизначеності.

Страхування інвестиційних ризиків гальмується низкою причин, серед яких має місце нестача зручних та ефективних моделей ухвалення відповідних рішень. Метою дослідження є створення концептуальної моделі ухвалення рішень щодо ключових параметрів договору страхування інвестиційного ризику проєкту в контексті поведінкових фінансів. Предметом дослідження є ризик-менеджмент проєкту в рамках відносин інвестора-страхувальника й страховика. Об’єктом дослідження виступає процедура й математичний апарат визначення рекомендованих базових контрактних параметрів при страхуванні інвестиційних ризиків. Ключовою методологією, на яку спирається дослідження, є аналіз «вигоди-витрати». Аналітичним методом оцінки альтернативних варіантів здійснення інвестиційного проєкту в умовах невизначеності виступає очікувана чиста приведена вартість (ENPV). Укладення страхової угоди не знижує вартості грошей у часі – у разі страхування проєкту інвестори будуть застосовувати ту ж критеріальну відсоткову ставку капіталізації, що й без страхування. Зниження ризиків проєкту для страхувальника внаслідок страхування відбувається через покращення очікуваних грошових потоків за сумою ймовірних сценаріїв. Стаття пропонує концептуальну модель ухвалення рішень, яка орієнтована на очікування страхувальника, ураховує інтереси страховика, передбачає багатосценарний прогноз руху грошових коштів інвестиційним проєктом, застосовує графік нормального розподілу ймовірностей і включає елемент захисту від морального ризику (moral hazard). Крім страхової суми та страхової премії, за моделлю можна розрахувати залишковий ризик (ту частку ризику, яка залишається на страхувальникові після укладення договору страхування). Цей параметр характеризує зацікавленість страхувальника застосовувати різноманітні методи впливу на ризик, а не тільки страхування. Зазначена модель сприятиме укладенню страховиками й страхувальниками договорів на взаємовигідних умовах, активізації та розвитку інвестиційного сегмента страхового ринку України. Концептуальну модель проілюстровано на наочному прикладі, у результаті чого можна зробити висновок, що пропонований підхід може бути корисним у практиці при укладенні контрактів між страховиками й страхувальниками.

У статті розглянуті питання доцільності управління ризиками в процесі здійснення сільськогосподарської діяльності суб’єктом господарювання. На даний час будь-яке підприємство, зокрема аграрного сектору, на економічному ринку прагне досягти максимального позитивного фінансового результату, який стане гарантом його фінансової стійкості та рентабельності. Формуються різні трактування сутності фінансового ризику. Однак не варто сприймати його лише як негативний фактор у діяльності компаній. Ризик – як можливість втратити кошти, так й можливість їх примножити. Зроблена спроба сформулювати сутність і узагальнити види основних ризиків та виявити інструменти управління ними. Досліджені аспекти впровадження механізмів управління ризиками, які мають місце в ринкових умовах. Обґрунтовано, що при впровадженні інноваційних технологій управління аграрним виробництвом актуальним стає захист від ризиків. Сформовано висновки щодо ефективності інструментів впливу на сталий розвиток аграрних формувань.

Як свідчить теорія і практика, проблема визначення основних аспектів ризику зараз в основному вирішена. Але актуальним стає удосконалення управління ризиками. Зараз ризик-менеджмент використовується як управління всіма видами ризиків, без їх професійного розподілу між трьома основними видами менеджерів (економістами, інженерами, адміністраторами). Це знижує його ефективність. Автори вважають за необхідне поділити ризик-менеджмент на три основні, строго адекватні трьом основним видам ризиків частки: ризик-економіку, ризик-інженерію, ризик-адміністрацію. Тоді кожен зі трьох видів ризик-менеджменту робитимуть професіонали у своєї сфері діяльності. Це підвищить ефективність управління ризиками.

У статті розкрито особливості та сучасний стан цифровізації митних процедур стосовно громадян, що перетинають митний кордон та переміщують через нього товари та транспортні засоби, що підлягають декларуванню. Зокрема, наголошується на необхідності впровадження сучасних цифрових технологій для обслуговування громадян та підприємств, що дасть змогу суттєво змінити ставлення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності до оцінювання діяльності митної системи України. Проаналізовано стан впровадження сучасних електронних сервісів для автоматизації митного контролю, та визначено напрями його удосконалення. Зокрема, проведено аналіз завдань щодо підвищення ефективності діяльності митних органів у сфері автоматизації процесів шляхом концентрації всіх зусиль на створення сприятливих умов для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, розвитку української е-митниці та апробації позитивного зарубіжного досвіду впровадження інформаційних систем і технологій у митну справу. Зазначено, що на сьогодні необхідним та важливим кроком у митній справі є автоматизація всіх процесів декларування товарів при митному оформленні експортних, імпортних, транзитних операцій і перехід на повний електронний документообіг. Наголошено на першочерговості діджиталізації механізмів митного оформлення, спрощення механізмів митного контролю, формування ефективної системи аналізу та управління митними ризиками і запровадження вищого рівня відповідальності за порушення норм митно-податкового законодавства як суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, так і самими працівниками (посадовими особами) митних органів. Також, в статті зазначається, що роль суб’єктів владних повноважень органів в процесі прийняття рішення щодо пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон повинна бути зведена до мінімуму, що дозволить мінімізувати корупційні ризики в роботі органів публічної адміністрації та неупереджено виявляти факти порушення митного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

Стаття присвячена дослідженню впливу глобалізації на фінансову стабільність підприємств та розробці стратегій її забезпечення. У контексті сучасних економічних викликів глобалізація може впливати як позитивно, так і негативно на фінансову стабільність компаній. Стаття розглядає ключові фактори цього впливу, а також пропонує ефективні стратегії для забезпечення фінансової стабільності підприємств у умовах глобалізації. Особлива увага приділяється таким аспектам, як диверсифікація діяльності, створення резервних фондів, оптимізація витрат, розробка довгострокової стратегії, інвестування в інновації, управління ризиками та підвищення кваліфікації персоналу. Результати дослідження можуть бути корисними для керівників підприємств, фінансових аналітиків та інших фахівців у сфері бізнесу. Стаття також акцентує увагу на важливості партнерських відносин у контексті глобалізації. Зокрема, розглядається, як міцні партнерські відносини можуть сприяти фінансовій стабільності підприємств, допомагаючи їм адаптуватися до змінних умов ринку, знаходити нові можливості для росту та забезпечувати свою довгострокову стабільність. Висвітлюються практичні рекомендації з підвищення ефективності партнерської співпраці, включаючи методи зміцнення довіри, оптимізацію комунікаційних процесів та розробку взаємовигідних угод. Визначається, що у сучасному світі, де глобалізація стає все більш визначальним фактором, адаптація до змін, гнучкість та здатність до швидкого прийняття рішень є ключовими для забезпечення фінансової стабільності підприємств. Тому стратегічне планування, інновації та підвищення кваліфікації персоналу повинні стати пріоритетами для кожного підприємства, яке прагне до успіху на глобальному ринку. Розглядається роль корпоративної культури та її вплив на взаємодію з міжнародними партнерами. Розуміння культурних особливостей, цінностей та очікувань партнерів може сприяти побудові довірливих та тривалих відносин. Особливий акцент робиться на важливості технологічної адаптації. Інтеграція новітніх технологій може допомогти підприємствам оптимізувати їхні операції, підвищити продуктивність та забезпечити конкурентні переваги в глобальному масштабі.

Стаття присвячена актуальним питанням формування обліково-аналітичного забезпечення управління ризиками підприємства. Ризик –явище, що охоплює всі господарюючі суб’єкти, які функціонують в умовах ринкових відносин. З економічної точки зору ризики слід розглядати як набір загроз невизначеності та нестабільності параметрів виробничих і фінансових результатів діяльності. Вміння ефективно впливати на ризики дає можливість підприємствам успішно функціонувати, підтримувати фінансову стійкість, прибутковість та конкурентоспроможність в умовах глобалізації. Система бухгалтерського обліку може фіксувати лише його ймовірні та дійсні наслідки (негативні та позитивні), а також відображати результати управління ризиками підприємницької діяльності (заходи ризик-менеджменту). Тому, проблема розробки комплексного підходу до управління ризиками набуває актуальності в сучасних умовах господарювання. Наявність ризиків у сфері підприємницької діяльності підштовхує створювати нові умови ведення бізнесу, застосовувати сучасні методи організації та управління, виготовляти нові види продукції та послуг, а також забезпечувати їхні нові якісні характеристики та властивості, займати нові ринкові сегменти, здійснювати «здорову» конкуренцію за споживача своїх продукції та послуг, створювати нові рекламні продукти тощо. І таким чином, комплексне управління ризиками дозволяє враховувати внутрішні та зовнішні фактори в діяльності підприємства, визначати шляхи забезпечення стійкості господарюючого суб’єкта, його здатність протистояти несприятливим ситуаціям в умовах конкуренції. Застосування системи обліково-аналітичного забезпечення своєчасного виявлення ризиків підприємства повинна містити в собі систему збирання, підготовки, реєстрації та обробки даних всіх видів обліку. Якісно побудована система дозволить вчасно прийняти ефективні управлінські рішення на підставі даних аналітичних розрахунків та облікової інформації та буде спрямованою на забезпечення захисту економічних інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз. Тому чітка та послідовна організація обліку і аналізу на підприємстві на всіх стадіях виробничого процесу надасть змогу сформувати належний стан рівня безпеки підприємства.

Мета. Метою дослідження, результати якого представлено в цій статті, є обґрунтування концептуальних і методичних положень управління підприємницькими ризиками під час переходу до циркулярної економіки в системі цінностей сталого розвитку. Результати. На основі здійсненого бібліометричного огляду бази знань з управління підприємницькими ризиками під час переходу до циркулярної економіки в системі цінностей сталого розвитку визначено ключові кластери досліджень. Установлено, що червоний кластер сфокусований на дослідженні ризик-менеджменту й циркулярної економіки, зелений – на оцінюванні ризиків і ресайклингу, блакитний – на управлінні відходами, жовтий – на сталості й сталому розвитку. Розроблено бібліометричні карти інтенсивності та хронології використання термінів у публікаціях щодо управління ризиками й циркулярної економіки у світі, а також щодо наукової співпраці вчених різних країн. Розвинуто методичні положення якісного аналізування й оцінювання ризиків під час переходу від лінійної до циркулярної економіки в системі цінностей сталого розвитку, зокрема в частині ідентифікування основних ризиків впровадження циркулярної економіки й експертного оцінювання зазначених ризиків. Запропоновано для оцінювання ризиків під час переходу до циркулярної економіки новий методичний інструментарій визначення й аналізу беззбитковості виробництва та реалізації аграрної продукції, згідно з яким не потрібно розподіляти витрати на умовно-постійні та умовно-змінні. Наукова новизна. Уперше здійснено бібліометричний аналіз бази знань з управління підприємницькими ризиками під час переходу до циркулярної економіки в системі цінностей сталого розвитку. Дістали дальшого розвитку методичні положення щодо якісного та кількісного оцінювання й аналізування ризиків під час переходу до циркулярної економіки в системі цінностей сталого розвитку аграрного сектора. Практична цінність. Результати дослідження можна застосувати для оцінювання та аналізування ризиків під час переходу від лінійної до циркулярної економіки в аграрному секторі, а також для розроблення цілісної концепції та технології управління підприємницькими ризиками циркулярних проєктів.

Стаття присвячена актуальним питанням зростання можливостей застосування деривативів у якості інструментів управління ризиками в Україні. Визначено актуальність хеджування як інструменту управління ризиками і недостатній рівень його використання в Україні. Застосовано проблемний підхід, в межах якого визначено головні фактори обмеження використання деривативів у якості інструментів ризик менеджменту і обґрунтовано напрями їх вирішення. Для цього сформовано відповідний алгоритм, кожен етап якого містить потенціал для підвищення можливості використання деривативів. Послідовно визначено сутність наявних проблем і обґрунтовано, напрями їх вирішення. Відповідно до цього, наведено пропозиції щодо підвищення фінансової освіти учасників ринку, проведення спеціальних інформаційних кампаній, внесення організаційних та інформаційних змін в системи управління підприємствами, визначення об’єктивних чи суб’єктивних умов доцільності хеджування, запропоновано напрями розширення асортименту ПФІ і підвищення ефективності та ліквідності ринку, наголошено на необхідності підвищення і реалізації потенціалу росту ринку деривативів як запоруки його довгострокового успішного функціонування.

Стаття присвячена оцінці ризиків інформаційної безпеки в автоматизованих системах класу «1». Запропоновано адаптований підхід до оцінки ризиків інформаційної безпеки в таких АС з використанням Методики та вимог стандартів ГСТУ СУІБ 1.0/ISO/IEC 27001:2010 та ГСТУ СУІБ 2.0/ISO/IEC 27002:2010. Працездатність та способи реалізації підходу доведено на прикладі розгляду реальних загроз та вразливостей АС класу “1”. Основною вимогою при створенні системи управління інформаційною безпекою в організації є оцінювання ризиків та визначення загроз для інформаційних ресурсів, які обробляються в інформаційно-телекомунікаційних системах та АС. Розглянуто базові стандарти щодо інформаційної безпеки в Україні, які дають загальні рекомендації щодо побудови і оцінювання ризиків інформаційної безпеки в рамках СУІБ. Проаналізовано найпоширеніші методи й методології з оцінювання ризиків інформаційної безпеки міжнародного зразка, зокрема, CRAMM, OCTAVE, NIST SP800-30 визначено їх переваги і недоліки. Визначено порядок проведення робіт з оцінки ризиків інформаційної безпеки АС класу «1». Наведено вразливості, що враховуються експертом відповідно до стандарту ISO/IEC 27002:2005 та Методики а також умовну шкалу визначення впливу на реалізацію загроз цілісності, доступності, спостережності. Запропоновані заходи та засоби протидії виникненню загроз. Даний підхід можна використовувати як для безпосереднього оцінювання інформаційного ризику, так і в навчальних цілях. Він дозволяє отримати кінцевий результат незалежно від досвіду та кваліфікації фахівця, що проводить оцінку ризиків, з подальшим впровадженням та удосконаленням існуючої системи управління ризиками в організації..

Стаття спрямована на дослідження тенденції рядів динаміки інтегрованих показників фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств за допомогою методів фінансового аналізу та таксономічних процедур. У статті виявлено основні закономірності розвитку нафтогазової галузі, які неможливі без дослідження взаємозв’язку між економічними процесами та ризиками діяльності підприємств. Розглянуто проблеми функціонування і розвитку нафтогазовидобувних підприємств України. Досліджено показники обсягів від реалізації продукції, імпорту і експорту 25 лідерів нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого доведена їх імпортна орієнтація. Проведено аналіз динаміки показників ліквідності, платоспроможності, дохідності і ділової активності нафтогазовидобувних підприємств України, в результаті чого підтверджено зниження показників, що демонструє певну сигнальну здатність падіння фінансової стійкості нафтогазовидобувних підприємств та збільшення загального рівня фінансових ризиків. Використано таксономічні процедури для побудови інтегрального показника фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств України за період 2015-2019 рр. Такий підхід щодо управління ризиками дозволить надати всебічну характеристику об‘єкта дослідження та більш повно змалювати картину перспектив подальшого розвитку, створити адекватну системи аналітичної підтримки прийнятих управлінських рішень, їх вдосконалення та адаптації до потреб нафтогазовидобувних підприємств.

Проведено комплексне дослідження ризиків логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту в сучасних умовах. Встановлено, що ризик логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту - це сукупність економічних, організаційних і технічних дій, спрямованих на встановлення видів, факторів та джерел ризику, оцінку величини ризику, розроблення й реалізацію заходів щодо зниження його рівня й запобігання можливим неґативним наслідкам і враховує фактори впливу зовнішнього середовища – конкурентів, постачальників, урядових рішень, суспільної думки, кон’юнктури, недостачі повноцінної релевантної інформації тощо. Відзначено, що основними функціями ризику є інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична. Обґрунтовано, що ризики можуть бути визначені кількісним та якісним аналізом (правило мінімакс (критерій Севіджа); правило Гурвіца). Доведено, що система показників кількісної оцінки ризиків в системі економічної безпеки охоплює абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику). Сформовано комплексне дослідження коефіцієнтом ризику логістичного управління економічної безпеки підприємств транспорту. Виокремлено основні методи регулювання ступеню ризику підприємств транспорту: уникнення ризику; компенсація ризику; прогнозування; моніторинг; збереження ризику; створення спеціальних резервних фондів; залучення зовнішніх джерел; передача ризику; хеджування; зниження ризику. На основі чого доведено, що метою зниження ризиків економічної безпеки підприємств транспорту можна вважати комплексну протидію потенційним та реальним загрозам, а також забезпечення високого потенціалу розвитку підприємств транспорту у майбутньому.

In recent years, the security and defense sector of Ukraine has been undergoing reforms aimed at gaining the country's membership in the NATO North Atlantic Treaty Organization. One of the many aspects of these reforms is the introduction of some specific standards, in particular, the AQAP 2000 series standards in the quality management systems of military equipment enterprises. In the case of implementation of several international standards at the enterprise, there is a need to create integrated quality management systems. The article presents options for implementing two or more standards in the QMS of the enterprise, analyzes their disadvantages and advantages. The main requirements of the AQAP 2110 standard, which should be integrated with the requirements of the ISO 9001 standard in the context of the PDCA cycle ("Plan-Do-Check-Act"), are considered. The stages of the implementation of integrated QMS are described. The scheme of deliveries of products to the customer in which there is a certification of the quality management system of the manufacturer (supplier) by the external body on conformity assessment, control over the quality of production by military representation, and the government quality assurance GQA has resulted. Government quality assurance GQA means that the authorized national body carries out the process of assessing the conformity of the quality management system of the manufacturer (supplier) to the requirements of ISO 9001 and NATO standards AQAP 2000, which allows the customer to gain confidence in the quality of defense products. A special requirement is to draw up a Quality Plan, which defines the activities, processes, resources, responsibilities of the manufacturer, etc., to convince the customer and the GQA representative that the company can manufacture and supply products of appropriate quality and on time, because in case of defective products or failure to deliver is lost time for a replacement or waiting, and this is a constant risk to the country's combat readiness. Requirements for the content and design of the Quality Plan are given in the standard AQAP 2105. In addition to the above, the following specific requirements of AQAP 2110 are analyzed as the operation of the metrological support system at the enterprise according to DSTU ISO 10012, product configuration management with software according to ACMP 2100, risk management, etc.

Метою статті є визначення сучасних тенденцій управління екологічними ризиками транспортних проектів. Управління проектами розглядається як основна методологія управління розвитком транспортної галузі. Важливим аспектом управління транспортними проектами є виявлення ризиків. Необхідність врахування Цілей Сталого Розвитку та впливу процесів європейської інтеграції передбачає визначення та оцінку екологічних ризиків транспортних проектів. Для визначення теоретичних засад управління екологічним ризиком транспортних проектів було розглянуто характер категорії «ризик», зміст категорії «екологічний ризик» у контексті транспортного проекту. Проведено узагальнення наукових публікацій щодо видів екологічного ризику, його характеристик та особливостей управління ризиками транспортних проектів. Згідно з дослідженням, управління проектами є ключовим інструментом управління розвитком транспортної галузі, а саме залізничного, автомобільного та водного секторів. Серед основних процесів управління проектами – управління ризиками. Європейські інтеграційні процеси в Україні з урахуванням Цілей Сталого Розвитку були визначені як основні умови для посилення уваги щодо управління екологічними ризиками транспортних проектів. Метою управління екологічними ризиками є забезпечення належного стану навколишнього середовища. Екологічний ризик розглядається як негативний вплив на навколишнє середовище. Визначено характеристики екологічного ризику, включаючи антропоцентричну орієнтацію, багатоваріантні форми походження тощо. Зазначається, що негативний вплив екологічного ризику спрямований на: 1) повітряне середовище; 2) акустичне середовище; 3) водне середовище; 4) ґрунти. Зазначено, що екологічна оцінка та аналіз є частиною проектного аналізу. Результати дослідження вказують на важливість приділення уваги управлінню ризиками, а умови функціонування транспортних підприємств визначають необхідність оцінки та управління їх екологічними видами. Рекомендується враховувати важливість екологічного аналізу під час управління транспортними проектами при оцінці впливу екологічного ризику на навколишнє середовище. Визначаючи та оцінюючи екологічний ризик, доцільно враховувати, що він впливає на повітря, акустичне середовище, водне середовище та ґрунти. Серед інших важливих аспектів управління ризиком транспортного проекту є визначення прямого та опосередкованого впливу екологічного ризику на людину.

У статті обґрунтований процес управління ризиками як невід’ємної частини сучасного менеджменту. Сформульована основна мета ризик-менеджменту та визначене його місце в стратегії підприємства, що реалізується на практиці в межах функцій стратегічного планування. Розкрито особливості функцій стратегічного управління в ризик-менеджменті, таких як: розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, прогнозування і передбачення, внутрішньої координації. Розкрито напрямки реалізації стратегічного планування ризик-менеджменту та теоретичну сутність поняття стратегії управління ризиками, пов'язану з певними процедурними моментами – елементами механізмів управління. Таким чином, представлений процес управління ризиками як сукупність етапів – різних механізмів. Вони в свою чергу складають систему процедур реалізації стратегії управління ризиками. Проаналізовано структуру представлених поетапно механізмів, таких як: власно визначення механізму ризику, механізм аналізу ризиків, механізм реагування на ризик, моніторинг ризиків і управління.

Використання інформаційних систем (ІС) пов'язано з певною сукупністю ризиків. Під ризиком, як правило, розуміється можливість того, що будь-які цілі під час реалізації проєкту автоматизації діяльності підприємства не будуть досягнуті. Аналізу факторів ризику передують: планування заходів для зниження впливу факторів ризику на результат проєкту і прийняття рішень на різних етапах процесу створення інформаційної системи. Усі суб'єкти, які беруть участь і приймають рішення у процесі автоматизації підприємства (замовник – підприємство і системний інтегратор – постачальник), здійснюють аналіз ризиків кожний зі своєї позиції. Тому необхідно вжити економічно виправдані заходи захисту, коли можливий збиток неприйнятно великий, З точки зору інформаційної безпеки, періодичне переоцінювання ризиків є необхідним для контролю ефективності діяльності в галузі інформаційної безпеки.

Використання патогенних та умовно-патогенних біологічних агентів у науково-дослідних роботах і виробничих процесах має супроводжуватися управлінням ризиками в контексті біобезпеки та біо­захисту. Ці питання по-різному регулюються залежно від галузевої спрямованості, що включає й організаційно-технічне забезпечення. Проблема створення безпечних умов праці при роботі з біо­логічними загрозами різного рівня небезпеки є одним із актуальних завдань сьогодення. Наша стаття є аналітичним оглядом сучасних підходів до управління біобезпекою в лабораторіях та на виробництві при роботі з небезпечними біологічними об’єктами, забрудненнями, включаючи питання управління безпекою праці та організаційно-технічне забезпечення біозахисту. Було проаналізовано сучасний стан проблеми щодо виконання та забезпечення належних умов праці на виробництвах біотехнологічного або суміжного профілю, а також у лабораторіях і науково-дослідних центрах, які працюють із використанням біологічних об’єктів різного класу небезпеки. Для досягнення біобезпеки керуються основним принципом – обмеження або запобігання поширенню потенційно небезпечних або шкідливих біологічних агентів. У статті наведено класифікацію небезпечних біологічних агентів, описано сучасні вимоги, що стосуються забезпечення біобезпеки для працівників підприємств біо­технологічного та біофармацевтичного профілю, в лабораторіях і науково-дослідних центрах при роботі з біологічним матеріалом. Забезпечення відповідного рівня біобезпеки в Україні регламентується низкою нормативних документів, що стосуються всіх сфер і напрямів діяльності, пов’язаної з роботою з біологічними об’єктами різного рівня небезпеки. Дотримання сурових вимог нормативних документів на всіх рівнях організації роботи лабораторій, науково-дослідних установ і виробництв, що працюють із біооб’єктами, дасть змогу організувати безпечну роботу працівників.

Subject research paper is the development of technical systems. The aim is to improve the quality of planning the basic characteristics of technical systems development project. Objective is to analyze the works in the area of risk when planning projects, justified the choice of method of planning the main indicators of the project taking into account the uncertainties and risks, developed and tested method of accounting for risks of interference in the project of development of technical systems on the example of the development of an aircraft engine. Used theoretical methods are: the method of discrete-event simulation for obtaining histograms of cost and time of development of technical systems, the method of calculating the cumulative damage risk events, the model matrix representation as a mathematical device for the presentation and study of interference risks. We obtained the following results. Analysis of existing work and standards in the field of risk management, reviewed the existing information system of risk-based project simulation and variability of the project. On the basis of the detected restriction provides an improved method for the basic parameters of the project planning. The process of identification and the following categories of risk identified: the expectations, cost, appearance of additional work, return. Given the typology of interference risks formalized the concept of additivity, synergy and cannibalization (negative synergy). An information subsystem that preparesinput to project performance simulation taking into account the risks, where the use of the data matrix relationship likelihood of risks and interference effects manifestations of risk events. Developed information subsystem was tested on calculation Show cost and runtime stages of research works on the development of an aircraft engine. Scientific novelty of the results is as follows: improved method of discrete-event simulation account of technical systems development project risks by adding a formalization of interference risks.

Істотним чинником ризику у сучасних умовах є тенденція до глобалізації економіки. Більшість проблем, пов'язаних з управлінням ризиком, у сучасних умовах можна вирішити доволі оперативно за допомогою підвищення стратегічної значущості ризику-менеджменту на рівні підприємств, веденням нових координуючих механізмів, що дають компаніям змогу працювати в одному напрямку, не відхиляючись від вказаної траєкторії. Бізнес-ризик, як поняття зазнає постійних змін, наповнюється додатковим змістом та набуває нових видів. Управління бізнес-ризиками в менеджменті організацій є запорукою його прибутковості та раціонального розвитку. На результати підприємницької діяльності мають вплив конкурентні відносини між суб’єктами господарювання, які це більше посилюють бізнес-ризики в результаті своєї трансформації. Все це у своїй сукупності підвищує необхідність врахування бізнес-ризиків з якими зустрічаються підприємці і чинником розвитку його в цілому та кожної організації зокрема. Перспективність подальшого дослідження, полягає в тому що необхідно розробити дієві інструменти, які б одночасно попереджали підприємців про ймовірність виникнення ризико-формуючих подій і допомагав приймати рішення управління ризиками.

Стаття присвячена узагальненню теоретичних поглядів науковців щодо сутності підприємницького ризику як економічної категорії. Наголошено, що підприємницький ризик характеризує потенційну можливість втрати ресурсів і недоотримання доходу порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів. Відзначено, що суть пiдпpиємницькoгo ризику зумовлена його основними функціями: інноваційною, захисною, аналітичною, регулятивною, соціальною. Наголошено, що питання управління ризиком має стати пріоритетним завданням кожного господарюючого суб’єкту та характеризується сукупністю методів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикованих подій. Охарактеризовано основні способи та прийоми впливу на господарські ризики. Акцентовано увагу на основних етапах управління окремими видами ризиків господарської діяльності.

У статті висвітлено результати аналізу моделі COSO та публікаційних джерел стосовно даного стандарту. Проаналізовано погляди іноземних науковців на ефективність та доцільність імплементації стандарту COSO організаціями. Виявлені та представлені еволюційні етапи моделі COSO, надано їх характеристики. Виокремлено особливості та основні характеристики моделі (COSO ІІ та «сучасної» моделі), визначено і проаналізовано можливості й обмеження, при імплементації моделі COSO.

Стаття присвячена питанню надійності та захисту інформаційних ресурсів, аналізу можливих негативних наслідків при настанні ризикових ситуацій. Автори визначили сутність та зміст поняття «інформаційний ризик» в умовах цифрової революції і нових технологій, відзначили необхідність комплексного підходу до ідентифікації, аналізу інформаційних ризиків та розробки плану управління інформаційними ризиками. Особливу увагу приділено інформаційним ризикам як окремій групі ризиків, що виникають при застосуванні інформаційних технологій. Важко уявити, з якими ще ризиками на шляху діджиталізації зіткнеться організація та суспільство в найближчому майбутньому. У цьому сенсі цілком перспективною виглядає спроба пошуку шляхів та можливостей для безпечного подолання потенційних загроз, спираючись на тенденції та пріоритети, які диктує ринок і суспільство.

У статті досліджено особливості функціонування європейських інвестиційних компаній, досвід фінансових регуляторів у нагляді за діяльністю таких компаній та її регулюванні. Особливу увагу автори приділяють аналізу результатів упровадження директиви MIFID II, стандартів ESMA в поєднанні з використанням інструментів національних фінансових регуляторів країн-членів Європейського Союзу у сфері нагляду за інвестиційними компаніями й фондами. Зроблено висновок, що застосовуване в ЄС інституційне забезпечення діяльності інвестиційних компаній, попри певні розбіжності з інституційними документами українського регулятора, може бути імплементоване в український фондовий ринок, що дозволить більш широко застосовувати процедури нагляду, внутрішнього аудиту та контролю, уникнути численних порушень законодавства при здійсненні діяльності і, відповідно, штрафних санкцій, підвищити якість інвестиційних послуг на ринку цінних паперів, захистити права користувачів або інвесторів.

The analysis of modern approaches to the integration of knowledge management tools and risk management has been carried out. A model for the prevention of knowledge loss risk in a project-based organizations, based on the integration of modern approaches to risk management and knowledge management, is proposed. The model combines the main elements of the Fraunhofer IPK Knowledge Management Model and project risk management in accordance with the PMBOK methodology. In the proposed model, the management of project knowledge is implemented through the identification, prioritization of knowledge loss risk to the project objectives and their prevention. The model has been implemented within the ECOTESY project. National Aerospace University "KhAI" is a member of project consortium.