Search

This article presents the experience of perioperative prevention of bleeding and thrombosis in 36 patients with septic nonunion of the shin bones. The interventions were carried out in the amount of fistulsequestrnecrectomy. In the perioperative period, patients received bemiparin and tranexamic acid. The simultaneous use of tranexamic acid and bemiparin was justified taking into account the mechanisms of action on various factors of coagulant and anticoagulant systems, and the absence of contraindications for the combined use of these drugs. To evaluate the efficacy and safety of such a combination in patients with septic nonunion of the shin bones when performing an intervention, studies of homeostasis were performed on days 1, 3, and 7, and clinical data were evaluated. Such timeframes were in line with the acute, most dangerous period. The dynamics of the majority of investigated indices of blood homeostasis didn’t differ statistically, but there was a tendency to the shift the indices to the recommended safe zone and even to a statistically significant decrease in the level of soluble fibrin monomer complexes. Positive clinical effects were noted. No complications were detected. There was no marked blood loss during surgery. At the same time, thromboembolic complications were not observed. The manifestations of alteration in the postoperative period were less pronounced, but rather the swelling decreased. The amount of wound discharge and the time of postoperative wound healing reduced. In the operated patients, there was no recurrent inflammation within 3–8 months. High safety and efficacy of tranexamic acid and low molecular weight heparin bemiparin were revealed., В работе представлен опыт периоперационной профилактики кровотечений и тромбозов у 36 больных с септическим несращением костей голени. Вмешательства проводились в объеме фистулсеквестрнекрэктомии. В периоперационном периоде пациенты получали бемипарин и транексамовую кислоту. Одновременное применение транексамовой кислоты и бемипарина было оправданным с учетом механизмов действия на различные факторы свертывающей и противосвертывающей систем и отсутствия противопоказаний к совместному применению этих препаратов. Чтобы оценить эффективность и безопасность такой комбинации у пациентов с септическим несращением костей голени при выполнении вмешательства, через 1, 3 и 7 дней проводили исследование гомеостаза, оценивали клинические данные. Эти сроки соответствовали острому, наиболее опасному периоду. Динамика большинства исследуемых параметров гомеостаза крови статистически не отличалась, но наблюдались тенденция к сдвигу показателей к рекомендованной безопасной зоне и даже статистически достоверное снижение уровня растворимых фибрин-мономерных комплексов. Наблюдались положительные клинические эффекты. Никаких осложнений отмечено не было. Во время операции потери крови не отмечалось. В то же время тромбоэмболические осложнения не зарегистрированы. Проявления альтерации в послеоперационном периоде были менее выражены, но отечность уменьшилась. Количество раневого отделяемого и время заживления послеоперационной раны сократились. У оперированных больных не было рецидивов воспаления в течение 3–8 месяцев. Выявлена высокая безопасность и эффективность применения транексамовой кислоты и низкомолекеулярного гепарина бемипарина., У роботі подано досвід періопераційної профілактики кровотеч і тромбозів у 36 хворих із септичним незрощенням кісток гомілки. Втручання проводились в обсязі фістулсеквестрнекректомії. У періопераційному періоді хворі отримували беміпарин і транексамову кислоту. Одночасне застосування транексамової кислоти й беміпарину було виправданим з урахуванням механізмів дії на різні фактори загортальної і антизгортальної систем і відсутності протипоказань до спільного застосування цих препаратів. Щоб оцінити ефективність і безпеку такої комбінації в пацієнтів із септичним незрощенням кісток гомілки при виконанні втручання, через 1, 3 і 7 днів, проводили дослідження гомеостазу, оцінювали клінічні дані. Ці терміни відповідали гострому, найбільш небезпечному періоду. Динаміка більшості досліджуваних параметрів гомеостазу крові статистично не відрізнялася, але спостерігалася тенденція до зсуву показників до рекомендованої безпечної зони і навіть статистично вірогідне зниження рівня розчинних фібрин-мономерних комплексів. Спостерігалися позитивні клінічні ефекти. Ніяких ускладнень відмічено не було. Під час операції втрати крові не відзначалося. У той же час тромбоемболічні ускладнення не зареєстровані. Прояви альтерації в післяопераційному періоді були менш виражені, але набряклість зменшилася. Кількість ранового виділення і час загоєння післяопераційної рани скоротилися. В оперованих хворих не було рецидивів запалення протягом 3–8 місяців. Виявлено високу безпеку й ефективність застосування транексамової кислоти й низькомолекулярного гепарину беміпарину.

У статті представлені дані щодо впливу схем загальної анестезії при оперативному втручанні у собак з абдомінальною патологією на систему згортання крові. Установлено, що збалансована загальна анестезія собак при абдомінальній патології та оперативному втручанні не має суттєвого впливу на стан системи згортання крові та систему фібринолізу., В статье представленные данные о влиянии схем общей анестезии при оперативном вмешательстве у собак с абдоминальной патологией на систему сворачивания крови. Установлено, что сбалансированная общая анестезия собак при абдоминальной патологии и оперативном вмешательстве не имеют существенного влияния на состояние системы сворачивания крови и систему фибринолиза., The article presents data about general anesthesia influence of schemes during operations with dogs with abdominal pathology of fibrillation. It was established, that the balanced general anesthesia with dogs with abdominal pathology and in case of operation has marginal effect on the system of fibrillation and fibrinolysis.

Основу работы составили иммуно-гистохимическое исследование экспрессии IL-ip, которое проводилось на коронарных артериях (далее — КА), взятых от 70 умерших с ишемической болезнью сердца (далее — ИБС) и коронарным атеросклерозом, и исследование содержания IL-ip в сыворотке крови 34 пациентов с ИБС иммуноферментным анализом, у которых проводилось стентирование. В результате исследований установлено, что концентрация IL-ip в крови пациентов с ИБС в сроки стен-тирования более 180 сут после операции ниже (р<0,05), чем у пациентов в ранние сроки после операции. В крови пациентов с клинически верифицированным рестенозом концентрация IL-ip значительно ниже (р<0,05), чем у пациентов без такового. Выявлена прямая связь между экспрессией IL-ip в тканях стентированных КА и концентрацией IL-ip в сыворотке крови пациентов с ИБС после стентирования (г = 0,22; р<0,05)., The basis of the work were the immunohistochemical (IHC) study of IL-1P expression, which was performed on coronary arteries (CA) taken from 70 deathsfrom ischemic heart disease and coronary atherosclerosis and studyof IL-1P concentrations in serum of 34 patients with IHD by immunoassay (ELISA), who underwent stenting. As a result of the conducted studies it was found that the concentration of IL-1P in the blood of patients with IHD in terms of stenting more than 180 days after surgery was lower (р<0.05) than in patients in the early postoperative period. In the blood of patients with clinically verified restenosis, the concentration significantly lower (p<0.05) than in patients without restenosis. A direct relationship between the exp IL-ip in the tissue of stented CA and IL-ip concentration in the serum of patients with IHD found (r = 0.22; p<0.05).

У статті представлені дані щодо впливу схем загальної анестезії при оперативному втручанні у собак з абдомінальною патологією на систему згортання крові. Установлено, що збалансована загальна анестезія собак при абдомінальній патології та оперативному втручанні не має суттєвого впливу на стан системи згортання крові та систему фібринолізу., В статье представленные данные о влиянии схем общей анестезии при оперативном вмешательстве у собак с абдоминальной патологией на систему сворачивания крови. Установлено, что сбалансированная общая анестезия собак при абдоминальной патологии и оперативном вмешательстве не имеют существенного влияния на состояние системы сворачивания крови и систему фибринолиза., The article presents data about general anesthesia influence of schemes during operations with dogs with abdominal pathology of fibrillation. It was established, that the balanced general anesthesia with dogs with abdominal pathology and in case of operation has marginal effect on the system of fibrillation and fibrinolysis.

У статті представлені дані щодо впливу схем загальної анестезії при оперативному втручанні у собак з абдомінальною патологією на систему згортання крові. Установлено, що збалансована загальна анестезія собак при абдомінальній патології та оперативному втручанні не має суттєвого впливу на стан системи згортання крові та систему фібринолізу., В статье представленные данные о влиянии схем общей анестезии при оперативном вмешательстве у собак с абдоминальной патологией на систему сворачивания крови. Установлено, что сбалансированная общая анестезия собак при абдоминальной патологии и оперативном вмешательстве не имеют существенного влияния на состояние системы сворачивания крови и систему фибринолиза., The article presents data about general anesthesia influence of schemes during operations with dogs with abdominal pathology of fibrillation. It was established, that the balanced general anesthesia with dogs with abdominal pathology and in case of operation has marginal effect on the system of fibrillation and fibrinolysis.

Тромбоз протеза клапана сердца — любой тромбоз, развившийся внутри или вблизи имплантированного протеза и влияющий на его нормальное функционирование. Благодаря современным методам диагностики, успехам фармакологии и вследствие ограниченной доступности неотложной кардиохирургической помощи населению возрастает актуальность медикаментозной терапии тромботической дисфункции протеза клапана. Медикаментозная терапия включает в себя проведение системного тромболизиса и поддерживающую терапию. Для выполнения системного тромболизиса рекомендуется использовать рекомбинантный человеческий тканевый активатор плазминогена, фибринолитические ферменты, генетически модифицированный рекомбинантный активатор плазминогена. При частичной или полной неэффективности консервативной терапии следующим шагом является своевременное хирургическое лечение, которое заключается в репротезировании пораженного клапана или удалении тромботических масс с сохранением исходного протеза. Проведение тромболитической терапии не исключает варианта выполнения оперативного вмешательства. В случае частичной эффективности проведенного медикаментозного лечения пациент подвергается оперативному вмешательству с лучшими показателями гемодинамики и меньшими рисками. В качестве альтернативы хирургическому вмешательству может выступить чрескожное вмешательство на протезе клапана у больных с неэффективным системным тромболизисом при невозможности проведения операции., Тромбоз протеза клапана серця — це будь-який тромбоз, що розвинувся всередині або поблизу імплантованого протеза та має вплив на його нормальне функціонування. Завдяки сучасним методам діагностики, успіхам фармакології та внаслідок обмеженої доступності невідкладної кардіохірургічної допомоги населенню зростає актуальність медикаментозної терапії тромботичної дисфункції протеза клапана. Медикаментозне лікування включає в себе проведення системного тромболізису та підтримуючої терапії. Для виконання системного тромболізису рекомендується використовувати рекомбінантний людський тканинний активатор плазміногена, фібринолітичні ферменти, генетично модифікований рекомбінантний активатор плазміногена. При частковій або повній неефективності консервативної терапії наступним кроком є своєчасне хірургічне лікування, що полягає в репротезуванні ураженого клапана або видаленні тромботичних мас зі збереженням вихідного протеза. Проведення тромболітичної терапії не виключає варіанта виконання оперативного втручання. У разі часткової ефективності медикаментозного лікування пацієнт піддається оперативному втручанню з кращими показниками гемодинаміки та меншими ризиками. Як альтернатива хірургічному втручанню може виступити чрезшкірне втручання на протезі клапана у хворого з неефективним системним тромболізисом за неможливості проведення операції., Thrombosis of the heart valve prosthesis is any thrombosis that develops inside or near an implanted prosthesis and affects its normal functioning. Previously, the main me­thod of the treatment consisted in repeated surgical intervention, which has several advantages over the pharmacotherapy: better hemodynamic result, low incidence of thromboembolic events and large bleedings, and also the lower incidence of recurrent thrombosis. However, due to modern diagnostic me­thods, the development of pharmacology, the limited availability of urgent cardiosurgical care to the population, the urgency of drug treatment for thrombotic dysfunction of the valve prosthesis increases. Pharmacotherapy includes systemic thrombolysis and supportive therapy (unfractionated heparin, vitamin K antagonists, acetylsalicylic acid). To provide systemic thrombolysis, recombinant human tissue activator plasminogen (alteplase), fibrinolytic enzymes (streptokinase), genetically modified recombinant plasminogen activator (tenecteplase) are recommended. In a case of partial or complete failure of conservative therapy, the next step is timely surgical treatment, which includes replacing of the affected valve or removal of the thrombotic masses with retention of the original prosthesis. The implementation of thrombolytic therapy does not exclude the option of performing the operative intervention. In a case of partial effectiveness of the drug therapy, the patient undergoes an operative intervention with better hemodynamics and lesser risk. Transcutaneous intervention on the valve prosthesis can also serve as an alternative in patients with ineffective systemic thrombolysis, when open surgery is not possible.

в статье рассматривается экстренная патология органов брюшной полости – острый тромбоз мезентериальных сосудов, который встречается у 0,2% больных общехирургического профиля. Авторами анализируются истории болезни 21 больного с верифицированным диагнозом тромбоз мезентериальных сосудов, отмечается, что высокая летальность при остром тромбозе мезентериальных сосудов обусловлена тем, что эти больные поступают поздно, в запущенном состоянии.

Исследовали 200 пациентов, которые в зависимости от вида и режима тромбопрофилактики были распределены на 6 групп: 1-я группа — нефракционированный гепарин (НФГ), 5000 МЕ в стандартном режиме, 2-я группа — надропарин кальция, 9500 анти-Ха МЕ за 2 часа до операции, 3-я группа — эноксапарин натрия, 2500 МЕ за 2 часа до операции, 4-я группа — эноксапарин натрия, 2500 МЕ за 8 часов до операции, 5-я группа — бемипарин натрия, 2500 МЕ за 2 часа до операции, 6-я группа — бемипарин натрия, 2500 МЕ через 6 часов после операции и далее 1 раз в сутки в течение 7 дней после нее. При использовании бемипарина натрия независимо от времени начала тромбопрофилактики, так же как и при дооперационном старте введения надропарина кальция, на 26,1 % уменьшается интраоперационная кровопотеря. Интраоперационная кровопотеря на фоне применения эноксапарина натрия и НФГ при старте тромбопрофилактики за 2 часа до операции одинакова, тогда как при тромбопрофилактике эноксапарином натрия, начатой за 8 часов, увеличивается на 4,6 %. Эноксапарин натрия до операции достоверно повышает кровоточивость раны и увеличивает частоту кровотечений в послеоперационном периоде. Тромбопрофилактика бемипарином натрия, независимо от ее старта, обеспечивает наименьшее число экхимозов в месте инъекции препарата, снижает кровоточивость раны при полном отсутствии тромбоэмболических осложнений., Досліджували 200 пацієнтів, які залежно від виду та режиму тромбопрофілактики були розподілені на 6 груп: 1-ша група — нефракціонований гепарин (НФГ), 5000 МО в стандартному режимі, 2-га група — надро­парин кальцію, 9500 анти-Ха МО за 2 години до операції, 3-тя група — еноксапарин натрію, 2500 МО за 2 години до операції, 4-та група — еноксапарин натрію, 2500 МО за 8 годин до операції, 5-та група — беміпарин натрію, 2500 МО за 2 години до операції, 6-та група — беміпарин натрію, 2500 МО через 6 годин після операції і далі 1 раз на добу протягом 7 днів після неї. При використанні беміпарину незалежно від часу початку тромбопрофілактики, так само як і при доопераційному старті введення надропарину кальцію, на 26,1 % зменшується інтраопераційна крововтрата. Інтраопераційна крововтрата на тлі застосування еноксапарину натрію і НФГ при старті тромбопрофілактики за 2 години до операції однакова, тоді як при тромбопрофілактицi еноксапарином натрію, розпочатій за 8 годин, збільшується на 4,6 %. Еноксапарин натрію до операції вірогідно підвищує кровоточивість рани і збільшує частоту кровотеч у післяопераційному періоді. Тромбопрофілактика беміпарином натрію, незалежно від початку старту, забезпечує найменше число екхімозів в місці ін’єкції препарату, знижує кровоточивість рани при повній відсутності тромбоемболічних ускладнень., 200 patients were examined, depending on the type and mode of thromboprophylaxis they were divided into 6 groups: group 1 — unfractionated heparin (UFH), 5,000 IU in standard mode, group 2 — nadroparin calcium, 9,500 anti-Xa IU 2 hours before the operation, group 3 — enoxaparin sodium, 2,500 IU 2 hours before surgery, group 4 — enoxaparin sodium, 2,500 IU 8 hours prior to surgery, group 5 — bemiparin sodium, 2,500 IU 2 hours before the operation, group 6 — bemiparin sodium, 2,500 IU 6 hours after surgery and then 1 time a day for 7 days after it. Bemiparin sodium, regardless of the start time of thromboprophylaxis, as well as pre-operative start of nadro­parin calcium, reduces intraoperative blood loss by 26.1 %. Intraoperative blood loss on the background of enoxaparin sodium and UFH with the start of thromboprophylaxis 2 hours before the operation is the same, whereas in thromboprophylaxis with enoxaparin sodium, started 8 hours before, increased by 4.6 %. Enoxaparin sodium in the preoperative period significantly increases the incidence of wound bleeding and increases the incidence of bleedings in the postoperative period. Thromboprophylaxis using bemiparin sodium, regardless of its start, provides the least number of ecchymosis in the place of drug injection, reduces wound bleeding in the total absence of thromboembolic complications.

About 14 patients were enrolled in study. Analyzed the contrast enhanced computer tomography and assess the structure of collateral pathways. The structure of collateral pathways was predicted on the basis of the obstruction level. The major pathway involves flow through the common iliac vein. In the event of iliac vein occlusion the major pathways is contrlaterated internal and common iliac veins.

The properties of compounds containing disubstituted 2-isoxazoline cycle to inhibit the plasma factor Xa studied. Found that 4-(5-butyl-2-isoxazoline-3-yl) benzoic acid methyl ester is the most active of the compounds synthesized.

Цель данной статьи - оценка эффективности использования в комплексном лечении ТГВ препаратов, корригирующих функциональное состояние эндотелия.

Hyperhomocysteinemia is registed at 60 % sportsmen of high category. It is one of sighs of development of early atherosclerosis and thrombosis because of adverse action on the vessels’ endothelium and factors fibrillation, increase of thrombocytes’ adhesion. Content of D-dimers in blood lifts at of one third of sportsmen; it’s indicating to activation of venous hemostasis., Гіпергомоцистеїнемія реєструється у 60 % спортсменів високої кваліфікації, що є однією з характерних ознак раннього розвитку атеросклерозу і тромбоутворення внаслідок несприятливого впливу на судинний ендотелій і фактори згортання крові, включаючи збільшення адгезії тромбоцитів. Зміст D-димерів у крові підвищується в однієї третини спортсменів, що є індикатором активації венозного гемостазу.

03.00.25 - Гистология, цитология, клеточная биология

Исследовалась ассоциация генетических полиморфизмов генов наследственных тромбофилий 1691G/A FV, 20210G/A FII, 677 С/T MTHFR, 455 G/A FGB с клинико-лабораторными показателями липидного обмена и факторов гемостаза 119 больных (мужчин), перенесших реконструктивные оперативные вмешательства на брюшной аорте и артериях нижних конечностей, разделенных на три группы

Изучена связь между генетическими полиморфизмами наследственных тромбофилий (1691G/A FV, 20210G/A FII, 677 С/T MTHFR, 455 G/A FGB) и риском развития тромбоза зоны реконструкции после реваскуляризирующих операций на брюшной аорте и артериях нижних конечностей

Исследовалась ассоциация генетических полиморфизмов генов наследственных тромбофилий 1691G/A FV, 20210G/A FII, 677 С/T MTHFR, 455 G/A FGB с клинико-лабораторными показателями липидного обмена и факторов гемостаза 119 больных (мужчин), перенесших реконструктивные оперативные вмешательства на брюшной аорте и артериях нижних конечностей, разделенные на три группы

Показатели тромбоцитарного гемостаза и частота встречаемости генетически детерминированных факторов риска тромбоза у пациентов с патологической извитостью магистральных артерий головы (ПИ МАГ), Санкт-Петербургская государственная медицинская академия имени И.И. Мечникова