Aim. To evaluate the clotting, anticoagulant and fibrinolytic activity of blood in patients with acute coronary heart disease (ACHD) and to determine the peculiarities of changes when combined with ACHD and DM2.Materials and methods. 60 persons were diagnosed MI with ST-segment elevation, MI without ST-segment elevation, unstable angina. Among them: 30 patients with ACHD (Group I), 30 patients with ACHD in combination with DM2 (Group II) and 15 practically healthy subjects (control group). The average age of the patients is 64.2±10.01 years, the number of men is 30 (50 %), and women – 30 (50%). Patients were diagnosed with hemostatic parameters in venous blood.Results. With a general similarity of changes in the anticoagulant system in both groups, attention was drawn to the significant exacerbation of antithrombin activity in patients in group II, which was accompanied by oppression of the PtC system. Thus, the content of ATIII in this group was lower than the control group by 27.8 % (65.5 [54.0; 76.0], p <0.001), and PtC decreased by 37.2 % (0.66 [0, 6, 0,7], p <0,001), whereas in patients of group I anticoagulant activity decreased only at the expense of ATIII-78,0 [74,0; 82.0] versus 90.0 [80.0; 110,0], p<0,01), while the level of PtC did not undergo significant changes. The indicated changes took place against the suppression of fibrinolytic activity in the two groups under study. At the same time, XIIa fibrinolysis appeared to be the most prolonged in group II, namely, 1.6 times in comparison with the same indicator in group І (20.4 [18.5; 23.7] vs. 13.05 [12.6; 13, 7], p<0.001) and 2.6 times different from control (8.0 [7.0; 11.0]; p<0.001).Conclusions. Changes detected as a result of studying the coagulation linkage of hemostasis in the study groups indicate acceleration of blood coagulation at all stages of coagulation. The presence of DM2 is characterized by a number of changes from the system of hemostasis, which determine the increased ris, Цель. Оценить свертывающюю, антикоагулянтную и фибринолитическую активность крови у больных острой ишемической болезнью сердца (ОИБС) и установить особенности изменений при сочетании ОИБС и СД2.Материалы и методы. Обследовано 60 человек с диагнозами: ОКС с элевацией сегмента ST, ОКС без подъемов сегмента ST, нестабильная стенокардия. Среди них: 30 больных ОИБС (I группа), 30 больных ОИБС в сочетании с СД2 (II группа) и 15 практически здоровых лиц (контрольная группа). Средний возраст больных - 64,2 ± 10,01 лет, количество мужчин - 30 (50 %), женщин - 30 (50 %). Больным определяли гемостатические параметры в венозной крови.Результаты. При общем сходстве изменений антикоагулянтной системы в обеих группах обращало на себя внимание значительное истощение антитромбиновой активности у больных группы II, которые сопровождались подавлением системы ПтС. Так содержание АТIII в этой группе было ниже группы контроля на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р <0,001), а ПтС снижался на 37,2 % (0,66 [0, 6; 0,7], р <0,001), тогда как у пациентов группы I уменьшение антикоагулянтной активности происходило только за счет АТIII - 78,0 [74,0; 82,0] против 90,0 [80,0; 110,0], р <0,01), тогда как уровень ПтС существенных изменений не испытывал. Указанные сдвиги происходили на фоне угнетения фибринолитической активности в обеих исследуемых группах. При этом ХIIa ЗФ оказался наиболее удлиненным в группе II, а именно в 1,6 раза по сравнению с аналогичным показателем в группе I (20,4 [18,5; 23,7] против 13,05 [12,6; 13 7]; р <0,001) и в 2,6 раза отличался от контроля (8,0 [7,0; 11,0]; р <0,001).Выводы. Изменения, выявленные в результате изучения коагуляционного звена гемостаза в исследуемых группах, свидетельствуют об ускорении процессов свертывания крови на всех этапах коагуляции. Наличие СД2 характеризуется целым рядом изменений со стороны системы гемостаза, обусловливающих повышенный риск тромботических осложнений, Мета. Оцінити згортуючу, антикоагулянтну та фібринолітичну активність крові у хворих на гостру ішемічну хворобу серця (ГІХС) та встановити особливості змін при поєднанні ГІХС та ЦД2.Матеріали і методи. Обстежено 60 осіб, які мали діагноз ГКС з елевацією сегмента ST, ГКС без елевації сегмента ST, нестабільна стенокардія. Серед них: 30 хворих на ГІХС (І група), 30 хворих на ГІХС у поєднанні з ЦД2 (ІІ група) та 15 практично здорових осіб (контрольна група). Середній вік хворих – 64,2±10,01 років, кількість чоловіків - 30 (50 %), жінок – 30 (50 %). Хворим визначали гемостатичні параметри у венозній крові.Результати. При загальній подібності змін антикоагулянтної системи в обох групах звертало на себе увагу значне виснаження антитромбінової активності у хворих групи ІІ, які супроводжувалися пригніченням системи ПрС. Так вміст АТІІІ у цій групі був нижчим за групу контролю на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р<0,001), а ПрС знижувався на 37,2 % (0,66 [0,6; 0,7], р<0,001), натомість у пацієнтів групи І зменшення антикоагулянтної активності відбувалось лише за рахунок АТІІІ – 78,0 [74,0; 82,0] проти 90,0 [80,0; 110,0], р<0,01), тоді як рівень ПрС суттєвих змін не зазнавав. Вказані зрушення відбувалися на тлі пригнічення фібринолітичної активності в обох досліджуваних групах. При цьому ХІІа ЗФ виявився найбільш подовженим в групі ІІ, а саме в 1,6 рази у порівнянні з аналогічним показником у групі І (20,4 [18,5; 23,7] проти 13,05 [12,6; 13,7]; р<0,001) та в 2,6 рази відрізнявся від контролю (8,0 [7,0; 11,0]; р<0,001).Висновки. Зміни, виявлені в результаті вивчення коагуляційної ланки гемостазу в досліджуваних групах, свідчать про прискорення процесів згортання крові на всіх етапах коагуляції. Наявність ЦД2 характеризується цілим рядом змін з боку системи гемостазу, що обумовлюють підвищений ризик тромботичних ускладнень