Search

Розглянуто один із найдавніших в українській культурі коломийковий архетип та його трансформацію у творах Станіслава Людкевича. Цей архетип став вагомим стилетворчим чинником у ранній творчості композитора. Проаналізовано функціонування коломийкової ритмоструктури у композиціях різних жанрів: сольні і хорові обробки народних пісень, фортепіанні п’єси, варіаційні цикли, фортепіанне тріо, кантату-симфонію «Кавказ». Показано своєрідність трактування коломийкового архетипу: зазвичай зазнає модифікацій прикінцева, шестискладова ритмогрупа коломийкової моделі. Виявлено також різноманітні її модифікації у вигляді ритмічних авгментацій та димінуцій (розширень і стискань) чотирискладових, часто асиметричних груп, які не раз втрачають зв’язок з вихідною проформою. Спостережено пролонгації окремих ритмогруп коломийкової структури, її подвоєння для конкретизації важливих смислових знаків музичної поетики «Кавказу», спрямовані на максимально адекватне відтворення особливостей Шевченкової поезії. Контамінуючись з іншими ритмічними структурами, коломийковий архетип у ранньому стилі Людкевича трактований найбільш самобутньо, потрапляючи в умови взаємодії ямбу й хорея в межах двоскладової стопи, внутріскладового розспіву, неперіодичного ритму, парного й непарного метрів і складних поліфонічних форм (фуга). Він зазнає багатьох трансформацій, семантично далеких від первинного архетипу. В умовах пізньоромантичної драматургії монотематичного типу його присутність увиразнюється опорою на типово національні жанри професійного і народного музичного мистецтва (хоровий концерт і міський кант доби бароко, балада, старогалицька елегія), а також орієнтацією на жанрові моделі, сформовані під впливом європейської музичної традиції ХVII–ХIХ століть (сарабанда, жалобний марш, вальс, ін.). Новаторські шукання Людкевича у сфері національно характерної ритміки продовжені й творчо розвинені молодшими поколінням українських композиторів (М. Колесса, Н. Нижанківський, М. Скорик, Є. Станкович, О. Козаренк, Relevance of the study. The kolomyjka archetype in Ukrainian culture is one of the dominant and most ancient. Its highest concentration was found in the Carpathian region, where it became the mode of thinking in the ethnic environment. The Eastern Galicia composers use this archetype actively. Novelty of the article is the first attempt to analyse the semantics and modification methods of the kolomyjka rhythm structure in S. Liudkevych works written in the early period of his creative work (1897–1919).Main objectives of the study — to identify the specificity of the kolomyjka archetype functioning in terms of Liudkevych’s early work.Methodology: the research of kolomyjka rhythm is based on the methods of rhythm musical-theoretical analysis and comparative analysis.Results and conclusions. One of the most ancient in Ukrainian culture rhythmic archetype and its transformation in S. Liudkevych works is considered as an important stylistic factor in his early style formation. The kolomyjka rhythm structure is analysed in compositions representing different genres of creative work: solo and choral adaptation of folk songs, piano pieces, variation cycles, piano trio, cantata symphony “Caucasus”. The specificity of the archetype interpretation is shown in terms of the composer’s early creative work. Typically, a final six-component rhythm group of kolomyjka undergoes modification. Its various modifications found in the form of rhythmic augmentations and diminutions (expansions and compressions) of four-component, often asymmetric groups, which repeatedly lose a link with the initial standard form. The prolongation of this structure of separate groups and its doubling in order to specify the important semantic signs of “Caucasus” musical poetics is aimed at adequately reproducing of Shevchenko’s poetry features.The kolomyjka archetype, blending with other rhythmic structures in the early Liudkevych style, is interpreted most distinctly, falling under conditions of close int, Рассмотрен один из древнейших в украинской культуре коломыечный архетип и его трансформация в сочинениях патриарха новой украинской музыки Станислава Людкевича. Он становится существенной стилеобразующей составляющей формирования раннего стиля композитора (1897–1919). Проанализировано функционирование коломыечной ритмоструктуры в произведениях, представляющих различные жанры творчества. Среди них — сольные и хоровые обработки народных песен, фортепианные пьесы, вариационные циклы, фортепианное трио, кантата-симфония «Кавказ». Освещена специфика трактовки коломыечного архетипа в контексте раннего творчества композитора. Обычно модификации подлежит последняя, шестислоговая ритмическая группа коломыечной модели. Также обнаружены её различные модификации в виде ритмических аугментаций и диминуций (розширений и сжатий) четырехсложных, часто ассимметрических групп, которые иногда не обнаруживают генетическую связь с исходной праформой. Выявлены пролонгации отдельных ритмогрупп коломыечной структуры и её удвоение с целью конкретизации семантически значимых смысловых знаков музыкальной поэтики «Кавказа», направленных на максимально адекватное воплощение особенностей поэзии Т. Шевченко. Контаминируясь с другими ритмическими структурами, коломыечный архетип в раннем стиле Людкевича интерпретирован наиболее самобытно, оказываясь в условиях взаимодействия ямба с хореем в рамках двухсложной стопы, внутрислогового распева, непериодического ритма, парного и непарного метров и сложных полифонических форм (фуга). Он подлежит многочисленным трансформациям, семантически отдаленным от первоначального архетипа. В условиях позднеромантической драматургии монотематического типа его присутствие более очевидно проявляется в опоре на национальные жанры народного и профессионального музыкального искусства (баллада, старогалицкая элегия, хоровой концерт и городской кант эпохи барокко), а также в предпочтении жанровых моделей, сформировавшихся в европейской музыкальной традиции ХVII–ХIХ веков (