Search

Dentinogenesis Imperfecta is a localized mesodermal dysplasia affecting both the primary and permanent dentition. First described in the late 19th century, it is characterized by discolored and translucent teeth ranging from grey to brownish-blue or amber. Dentinogenesis Imperfecta, type II (DGI-2) is rare and it is a severe form of the condition. Radiographically, the crowns of the teeth are bulbous with marked cervical constrictions, and the pulp chambers become obliterated over a period of time. Sensori-neural hearing loss has also been reported in some patients. This case report presents the restorative management of DGI-2 in a 44year old clergy woman whose primary complaints were poor aesthetics and lack of social acceptance. The case was managed with consideration of the patient's limited financial resources at the Lagos State University Teaching Hospital, Ikeja (LASUTH). The objective of the management of this condition was to open the bite of the patient using maxillary posterior bite plane followed by intermediate restoration of worn teeth using composite resin for the newly established occlusion. The patient used the restorations for a while before definitive restorations, using ceramo-metal crowns as well as over dentures, were carried out. The restorative treatments corrected the patient´s vertical dimension of occlusion with resultant acceptable aesthetics and function. The patient was satisfied with maxillary anterior ceramo-metal crowns and a posterior removable over denture as well as a complete mandibular over denture. &nbsp

Dentinogenesis Imperfecta is a localized mesodermal dysplasia affecting both the primary and permanent dentition. First described in the late 19th century, it is characterized by discolored and translucent teeth ranging from grey to brownish-blue or amber. Dentinogenesis Imperfecta, type II (DGI-2) is rare and it is a severe form of the condition. Radiographically, the crowns of the teeth are bulbous with marked cervical constrictions, and the pulp chambers become obliterated over a period of time. Sensori-neural hearing loss has also been reported in some patients. This case report presents the restorative management of DGI-2 in a 44year old clergy woman whose primary complaints were poor aesthetics and lack of social acceptance. The case was managed with consideration of the patient's limited financial resources at the Lagos State University Teaching Hospital, Ikeja (LASUTH). The objective of the management of this condition was to open the bite of the patient using maxillary posterior bite plane followed by intermediate restoration of worn teeth using composite resin for the newly established occlusion. The patient used the restorations for a while before definitive restorations, using ceramo-metal crowns as well as over dentures, were carried out. The restorative treatments corrected the patient´s vertical dimension of occlusion with resultant acceptable aesthetics and function. The patient was satisfied with maxillary anterior ceramo-metal crowns and a posterior removable over denture as well as a complete mandibular over denture. &nbsp

Aim of the work. To evaluate the course of acute coronary syndrome in patients depending on the applied method of treatment and the formation of the components of the internal picture of health in the process of treatment and rehabilitation.Material and methods. The object of the study was 141 patients with ACS with ST elevation. The patients were divided into groups depending on the performed treatment: 63 patients who received conservative treatment tactics and 78 patients who had PCI. The course of ACS was analyzed, depending on the treatment tactics, on clinical-anamnestic and objective data, using psychometric techniques.Results. Estimation of the formation of components of the internal picture of health was performed on the basis of the ACS course analysis. There were low levels for all components, the lowest was the level according to the behavioral and value-motivational components. In patients with PCI, these levels were somewhat higher according to some indices. The importance of the application of evaluation and correction of the IPH components in patients after ACS was determined.Conclusions. In order to increase the effectiveness of restorative treatment of patients after ACS, it is necessary to evaluate the formation of components of IPH with optimization by participating in the “Program of clinical-psychological rehabilitation of patients by optimization of IPH”, which would allow us to influence the positive changes in the course of the disease., Цель работы — оценить течение острого коронарного синдрома у больных в зависимости от применяемого метода лечения и сформированности компонентов внутренней картины здоровья в процессе лечения и реабилитации.Материал и методы. Объект исследования — 141 больной с ОКС с элевацией ST. Больные были распределены в группы в зависимости от проведенного лечения: 63 больных, которым предоставлена консервативная тактика лечения, и 78 больных, которым проведено ЧКВ. Анализировали протекание ГКС, в зависимости от тактики лечения, по клинико-анамнестическими и объективными данными, с применением психометрических методик.Результаты. На основании анализа протекания ГКС, проведена оценка сформированности компонентов внутренней картины здоровья. Наблюдались низкие уровни по всем компонентам, низким был уровень за поведенческой и ценностно мотивационными составляющими. У больных, которым проведено ЧКВ, эти уровни по некоторым показателям были несколько выше. Установлено важность применения оценки и коррекции компонентов ВКЗ у больных после перенесенного ОКС.Выводы. С целью повышения эффективности восстановительного лечения больных после ОКС, необходимо проводить оценку сформированности компонентов ВКЗ с оптимизацией путем участия в «Программе клинико-психологической реабилитации больных путем оптимизации ВКЗ», что позволит повлиять на получение положительных изменений в течении заболевания., Мета роботи — оцінити перебіг гострого коронарного синдрому у хворих залежно від застосованого методу лікування та сформованості компонентів внутрішньої картини здоров’я в процесі лікування та реабілітації.Матеріал і методи. Об’єкт дослідження — 141 хворий на ГКС з елевацією ST. Пацієнти розподілені у групи залежно від проведеного лікування: 63 особи, яким надана консервативна тактика лікування, та 78 осіб, яким проведено ЧКВ. Аналізували перебіг ГКС, залежно від тактики лікування, за клініко-анамнестичними та об’єктивними даними, із застосуванням психометричних методик.Результати. На основі аналізу перебігу ГКС проведена оцінка сформованості компонентів внутрішньої картини здоров’я. Спостерігались низькі рівні за усіма компонентами, найнижчим був рівень за поведінковою та ціннісно-мотиваційними складовими. У хворих, яким проведено ЧКВ, ці рівні за деякими показниками були дещо вищими. Встановлено важливість застосування оцінки та корекції компонентів ВКЗ у хворих після перенесеного ГКС.Висновки. З метою підвищення ефективності відновного лікування пацієнтів після ГКС, необхідно проводити оцінку сформованості компонентів ВКЗ із оптимізацією шляхом участі в «Програмі клініко-психологічної реабілітації хворих шляхом оптимізації ВКЗ», що дозволить вплинути на отримання позитивних змін у перебігу захворювання.

Objectives: The objective of this study is to examine the prevalence of indirect restorations and their association with past caries history and present need for restorative treatment among adults in Northern Finland. Materials and methods: The study population was a subsample of the Northern Finland Birth Cohort 1966 (n = 1961). The oral examinations were performed in 2012–2013. Indirect restorations (inlays/onlays and single crowns) were recorded tooth wise. Caries history was described with the sum of decayed, missing, and filled teeth (DMF). Caries was assessed using the International Caries Detection and Assessment System (ICDAS). The score of 4 was used as the cut off point for visible decay. Present need for restorative treatment was calculated by summing the decayed (D) and fractured (Fr) teeth. Need for restorative treatment was dichotomized to low [(D + Fr) ≤ 1] and high [(D + Fr) > 1]. Results: Altogether, 7.8% of the study population had indirect restorations. The prevalence of indirect restorations did not differ within DMF (p = 0.925), but it was higher among the subjects with a low need for restorative treatment (p < 0.001). Conclusions: Indirect restorations were rare in the adult population and found mainly among the subjects with a low need for restorative treatment. Clinical relevance: The results of the study can encourage dentists to consider more often indirect restorations for subjects with a need for restorative treatment.

Objective. To examine NeuroGelTM with bone marrow stem cells (BMSC) implantation on the dynamics of rat’s paretic hind limb spasticity after experimental spinal cord injury. Materials and methods. Animals: outbred albino rats (male, 5.5 months, 250 g); experimental groups: 1 — spinal cord injury (n = 16); 2 — spinal cord injury + immediate homotopical transplantation of NeuroGelTM (n = 20); 3 — spinal cord injury + analogous transplantation of NeuroGelTM in association with adult mouse BMSC (n = 16). The model of injury was left-side spinal cord hemisection at Т11; the duration of observation was 28 weeks; the ipsilateral hind limb (IHL) function indicator (FI) and spasticity indicator (SI) were determined by the Вasso — Вeattie — Вresnahan scale (BBB) and Ashworth scale, respectively. Results. At the 28th week of the experiment IHL SI in group 1 was 2.5 ± 0.4 points at Ashworth scale, in group 2 and 3 — 1.7 ± 0.2 and 1.7 ± 0.3, respectively. Significant difference between the values of the IHL SI in groups 1 and 2 was found on the 7th day, during 5–7th and 12–24th week, between groups 1 and 3 — on the 7th day, during the 7–8th and at the 16th week. The maximum difference between groups 2 and 3 IHL SI value was observed at the 12th week (р = 0.059). The dynamics of IHL SI average value in groups 2 and group 3 was similar, except for the lack of significant growth during the 3rd week, and the presence of significant growth during the 3–4th months. Unlike group 1, in groups 2 and 3 there was observed negative correlation between individual IHL FI and SI values in each of the observation terms combined with the strong positive correlation between these values along the observation period. Conclusion. BMSC xenotransplantation using the NeuroGelTM does not lead to significant changes in the spasticity level compared to the isolated implantation using the NeuroGelTM, but significantly alters the dynamic pattern of spinal injury complications., Цель — изучить влияние имплантации NeuroGelTM в ассоциации со стволовыми клетками костного мозга (СККМ) на динамику спастичности в паретичной задней конечности крысы после травмы спинного мозга. Материалы и методы. Животные — белые беспородные крысы-самцы (5 мес., 250 г); группы: 1-я — травма спинного мозга (n = 16); 2-я — травма спинного мозга + гомотопическая имплантация фрагмента NeuroGelTM (n = 20); 3-я — травма спинного мозга + гомотопическая имплантация фрагмента NeuroGelTM, ассоциированного с СККМ мыши (n = 16). Модель травмы — левостороннее пересечение половины спинного мозга на уровне Т11; длительность наблюдения — 28 нед., оценку показателя функции (ПФ) и показателя спастичности (ПС) задней ипсилатеральной конечности (ЗИК) проводили по шкалам Basso — Beattie — Bresnahan и Ashworth соответственно. Результаты. ПС ЗИК по состоянию на 28-ю неделю эксперимента в группе 1 составил 2,5 ± 0,4 балла по шкале Ashworth, в группах 2 и 3 — 1,7 ± 0,2 балла и 1,7 ± 0,3 балла соответственно. Достоверную разницу между значениями ПС ЗИК в группах 1 и 2 выявляли на 7-е сутки, на 5–7-й и 12–24-й неделях, между группами 1 и 3 — на 7-е сутки, на 7–8-й и 16-й неделях; максимальную разницу ПС ЗИК между группами 2 и 3 — на 12-й неделе (р = 0,059). Динамика среднего значения ПС ЗИК в группах 2 и 3 однотипна, отличается отсутствием достоверного увеличения в течение 3-й недели, наличием достоверного увеличения в течение 3–4-го месяца. В отличие от группы 1 в группах 2 и 3 при отрицательной корреляции индивидуальных значений ПФ и ПС ЗИК в пределах каждого срока наблюдения определяли сильную положительную корреляцию значений обоих показателей, усредненных по группам, в течение общего периода наблюдения. Вывод. Ксенотрансплантация СККМ в комплексе с NeuroGelTM не приводит к достоверным изменениям уровня спастичности в сравнении с изолированной имплантацией NeuroGelTM, однако существенно изменяет динамику этого осложнения спинальной травмы., Мета — дослідити вплив імплантації NeuroGelTM в асоціації зі стовбуровими клітинами кісткового мозку (СККМ) на динаміку спастичності в паретичній задній кінцівці щура після травми спинного мозку. Матеріали та методи. Тварини — білі безпородні щури-самці (5 міс., 250 г); групи: 1-ша — травма спинного мозку (n = 16); 2-га — травма спинного мозку + гомотопічна імплантація фрагмента NeuroGelTM (n = 20); 3-тя — травма спинного мозку + гомотопічна імплантація фрагмента NeuroGelTM, асоційованого зі СККМ миші (n = 16). Модель травми — лівобічний перетин половини спинного мозку на рівні Т11; термін спостереження — 28 тиж., оцінку показника функції (ПФ) та показника спастичності (ПС) задньої іпсилатеральної кінцівки (ЗІК) проводили за шкалами Basso — Beattie — Bresnahan та Ashworth відповідно. Результати. ПС ЗІК станом на 28-й тиждень експерименту в групі 1 становив 2,5 ± 0,4 бала за шкалою Ashworth, у групах 2 і 3 — 1,7 ± 0,2 бала та 1,7 ± 0,3 бала відповідно. Значущу різницю між значеннями ПС ЗІК у групах 1 і 2 виявляли на 7-му добу, на 5–7-му та 12–24-му тижнях, між групами 1 і 3 — на 7-му добу, на 7–8-му та 16-му тижнях; максимальну різницю ПС ЗІК між групами 2 і 3 — на 12-му тижні спостереження (р = 0,059). Динаміка ПС ЗІК у групах 2 і 3 однотипна, відрізняється відсутністю значущого приросту протягом 3-го тижня, наявністю значущого приросту протягом 3–4-го місяця. На відміну від групи 1 у групах 2 і 3 при від’ємній кореляції індивідуальних значень ПФ та ПС ЗІК у межах кожного з термінів спостереження визначали сильну додатну кореляцію значень обох показників, усереднених по групах, упродовж загального періоду спостереження. Висновок. Ксенотрансплантація СККМ у комплексі з NeuroGelTM не призводить до значущих змін рівня спастичності порівняно з ізольованою імплантацією NeuroGelTM, однак суттєво змінює динаміку цього ускладнення спінальної травми.

Передмова. Порушення функції сечового міхура — одне з найбільш частих і тяжких клінічних проявів травматичної хвороби спинного мозку, що зумовлює виникнення хронічного запального процесу в сечових шляхах і порушення якості життя хворих.Методи. Представлені результати корекції дисфункції сечового міхура шляхом епідуральної електростимуляції у 69 хворих з наслідками травми попереково-крижових сегментів спинного мозку. Оцінювали ступінь контролю сечовипускання (відсутній, частковий, повний) до і після лікування.Результати. У групі А частковий контроль сечовипускання досягнутий у 45% хворих, в групі В — у 61,5%, в 1 (7,7%) хворого контроль відновився повністю. У групі С позитивний результат у відновленні функції сечового міхура відзначений у 89,6% хворих, в групі D — у всіх хворих. Спрвжнє нетримання сечі вдавалося корегувати найкраще, позитивний результат досягнутий у 90,5% хворих.Висновки. Епідуральна електростимуляція є ефективним методом корекції порушень функції сечового міхура у хворих з наслідками травматичного пошкодження попереково-крижових сегментів спинного мозку., Предисловие. Нарушение функции мочевого пузыря — одно из наиболее частых и тяжелых клинических проявлений травматической болезни спинного мозга, обусловливающее возникновение хронического воспалительного процесса в мочевых путях и нарушение качества жизни больных.Методы. Представлены результаты коррекции дисфункции мочевого пузыря путем эпидуральной электростимуляции у 69 больных с последствиями травмы пояснично-крестцовых сегментов спинного мозга. Оценивали степень контроля мочеиспускания (отсутствует, частичный, полный) до и после лечения.Результаты. В группе А частичный контроль мочеиспускания достигнут у 45% больных, в группе В — у 61,5%, у 1 (7,7%) больного контроль восстановился полностью. В группе С положительный результат в восстановлении функции мочевого пузыря отмечен у 89,6% больных, в группе D — у всех больных. Истинное недержание мочи удавалось коррегировать лучше всего, положительный результат достигнут у 90,5% больных.Выводы. Эпидуральная электростимуляция является эффективным методом коррекции нарушений функции мочевого пузыря у больных с последствиями травматического повреждения пояснично-крестцовых сегментов спинного мозга., Background. Bladder dysfunction is one of the most frequent and severe clinical manifestations of traumatic disease of the spinal cord, which causes chronic inflammatory processes in the urinary tract and impairs the quality of life of a patient.Methods. The results of correction of bladder dysfunction after epidural electrostimulation in 69 patients with consequences of spinal cord injury of lumbar and sacral segments of the spinal cord are presented. The degree of urination control was evaluated (none, partial, complete) before and after applied treatment.Results: in group A partial urination control was achieved in 45% of patients, in group B — in 61.5%, in 1 (7.7%) patient bladder control function restored completely. In group C a positive result in restoration of bladder function was achieved in 89.6% of patients, in group D — in all patients. It was incontinentia vera, at which we achieved best results of correction, 90.5% of patients showed positive results.Conclusions. Epidural electrostimulation is an effective method of correction of bladder dysfunction in patients with consequences of traumatic injury of spinal cord lumbar and sacral segments.