Search

Мета. Хвороба Хашимото (ХХ) є автоімунним захворюванням, у патогенезі якого відіграють роль як генетичні, так і зовнішні чинники. До останніх належить надходження йоду з їжею. Виведення йоду з сечею при збалансованому харчуванні рівною мірою відповідає його надходженню ззовні. Існує думка, згідно з якою висока концентрація йоду в сечі може бути пов’язана з автоімунним захворюванням щитоподібної залози. Мета нашої роботи — вивчити, чи підвищений рівень йоду в сечі у пацієнтів з ХХ порівняно з загальною популяцією. Матеріали та методи. Дослідження включало 64 пацієнтів з ХХ і 39 здорових добровольців. У всіх пацієнтів вивчали такі показники: вік, стать, рівень у сироватці крові вільного трийодтироніну (сТ3), вільного тироксину (сТ4), тиреотропного гормона (ТТГ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО), антитіл до тиреоглобуліну (АТГ), а також концентрацію йоду в сечі. Було проведено ультрасонографію щитоподібної залози. Концентрацію йоду в сечі визначали з використанням реакції Санделла — ­Колтхофа. Результати. У нашому дослідженні не було виявлено вірогідного зв’язку між загальним обсягом щитоподібної залози і концентрацією йоду в сечі (p > 0,05). Також не було виявлено вірогідної різниці між рівнями сТ3, сТ4, АТ-ТПО, АТГ і об’ємом щитоподібної залози в осіб із концентрацією йоду в сечі вище і нижче від 100 мкг/л. Різниця сягала вірогідного рівня тільки при порівнянні показників ТТГ (р = 0,04). Не було виявлено різниці між загальним обсягом щитоподібної залози. У нашому дослідженні не було виявлено зв’язку між ХХ і рівнем йоду в сечі. З огляду на те, що поширеність ХХ у нашій країні відповідає даним, зазначеним у літературі, постає питання про роль йоду, що надходить з їжею, в патогенезі захворювання. Висновки. У йододефіцитних регіонах, до яких належить зокрема й наша країна, необхідно вивчати зв’язок між рівнем йоду в сечі та ХХ., Background. Hashimoto’s thyroiditis (HT) is an autoimmune disease which genetic and environmental factors play a role. One of the environmental risk factors is dietary iodine intake. Urinary iodine excretion in balanced diet is equally acceptable with received iodine. It’s thought that high urinary iodine excretion was associated with autoimmune thyroid diseases. We purposed to investigate whether urinary iodine level is higher in patients with HT than population. Materials and methods. 64 new patients with HT and 39 healthy volunteers were included. Age, gender, serum free-triiodothyronine (fT3), free-thyroxine (fT4), thyroid-stimulating hormone (TSH), anti thyroid peroxidase antibody (anti-TPO), anti thyroglobulin antibody (anti-TG) and urinary iodine concentration (UIC) were evaluated. Thyroid ultrasonography was performed. UIC were measured by Sandell-Kolthoff method. Results. There was no significant relationship was found between total thyroid volume and UIC in our study (p > 0.05). There was no significant difference between the fT3, fT4, anti-TPO, anti-TG and thyroid volume values of the individuals with urinary iodine levels below and above 100 μg/L. The difference between two subgroups was found to be significant only when TSH values were compared (p = 0.04). There was no significant difference between total thyroid volumes. No relation was found between HT and urine iodine levels in our study. The fact that the prevalence of HT in our country is similar to the literature makes us question the role of dietary iodine in the etiology. Conclusions. At the iodine-deficient regions such as our country relationship between urinary iodine excretion and HT needs to be investigated., Цель. Болезнь Хашимото (БХ) является аутоиммунным заболеванием, в патогенезе которого играют роль как генетические, так и внешние факторы. К последним относится поступление йода с пищей. Выведение йода с мочой при сбалансированном питании в равной мере соответствует его поступлению извне. Существует мнение, согласно которому высокая концентрация йода в моче может быть связана с аутоиммунным заболева­нием щитовидной железы. Цель нашей работы — изучить, повышен ли уровень йода в моче у пациентов с БХ по сравнению с общей популяцией. Материалы и методы. Исследование включало 64 пациентов с БХ и 39 здоровых добровольцев. У всех пациентов изучали следующие показатели: возраст, пол, уровень в сыворотке крови свободного трийодтиронина (сТ3), свободного тироксина (сТ4), тиреотропного гормона (ТТГ), антител к тиреоидной пероксидазе (АТ-ТПО), антител к тиреоглобулину (АТГ), а также концентрацию йода в моче. Была проведена ультрасонография щитовидной железы. Концентрацию йода в моче определяли с использованием реакции Санделла — ­Колтхофа. Результаты. В нашем исследовании не было выявлено достоверной связи между общим объемом щитовидной железы и концентрацией йода в моче (p > 0,05). Также не было обнаружено достоверной разницы между уровнями сТ3, сТ4, АТ-ТПО, АТГ и объемом щитовидной железы у лиц с концентрацией йода в моче выше и ниже 100 мкг/л. Разница достигала достоверного уровня только при сравнении показателей ТТГ (р = 0,04). Не было выявлено разницы между общим объемом щитовидной железы. В нашем исследовании не было обнаружено связи между БХ и уровнем йода в моче. Ввиду того, что распространенность БХ в нашей стране соответствует данным, указанным в литературе, встает вопрос о роли йода, поступающего с пищей, в патогенезе заболевания. Выводы. В йододефицитных регионах, к которым относится в том числе и наша страна, необходимо изучать связь между уровнем йода в моче и БХ.