Search

The objectiveof the study is to determine the optimal structure for organizing information and analytical activities of Ukrainian libraries of the national level.The methodof analysis was used for identifying the diversification of the forms of organization of information and analytical activities of the indicated libraries.Theresultsof the study indicate the existence of two forms of organizing national libraries regarding the implementation of information and analytical activities, one of which is based on realizing their functions in different departments of libraries, and another one is aimed at creating a separate unit in the organizational structures of libraries.The conclusionsof the study proved the dependence of the form of organization of information and analytical activities in national libraries on their level in the library system. Creating separate departments carrying out information and analytical activities can be considered as a perspective form of organizing information and analytical activities of Ukrainian national libraries due to the increasing responsibility of employees for the timing of the work and integration of analysts of various specializations, as well as creating conditions for developing the cognitive component of library activity.

The article defines and reveals the essence of the concepts "professional self-development", "self-development", presents the essence and ways of forming professional self-development in the future social worker; "self-education" as a component in the development of the future social worker is revealed and substantiated. The authors point out that the most important thing in personal development is consistency. The authors present the ways of forming self-development of future specialists’ in the social sphere in the conditions of professional higher education institutions by means of extracurricular activities; theoretical directions of forming students’ professional self-development by use of forms and methods of extracurricular activity are given.

Aim. To evaluate the clotting, anticoagulant and fibrinolytic activity of blood in patients with acute coronary heart disease (ACHD) and to determine the peculiarities of changes when combined with ACHD and DM2.Materials and methods. 60 persons were diagnosed MI with ST-segment elevation, MI without ST-segment elevation, unstable angina. Among them: 30 patients with ACHD (Group I), 30 patients with ACHD in combination with DM2 (Group II) and 15 practically healthy subjects (control group). The average age of the patients is 64.2±10.01 years, the number of men is 30 (50 %), and women – 30 (50%). Patients were diagnosed with hemostatic parameters in venous blood.Results. With a general similarity of changes in the anticoagulant system in both groups, attention was drawn to the significant exacerbation of antithrombin activity in patients in group II, which was accompanied by oppression of the PtC system. Thus, the content of ATIII in this group was lower than the control group by 27.8 % (65.5 [54.0; 76.0], p, Цель. Оценить свертывающюю, антикоагулянтную и фибринолитическую активность крови у больных острой ишемической болезнью сердца (ОИБС) и установить особенности изменений при сочетании ОИБС и СД2.Материалы и методы. Обследовано 60 человек с диагнозами: ОКС с элевацией сегмента ST, ОКС без подъемов сегмента ST, нестабильная стенокардия. Среди них: 30 больных ОИБС (I группа), 30 больных ОИБС в сочетании с СД2 (II группа) и 15 практически здоровых лиц (контрольная группа). Средний возраст больных - 64,2 ± 10,01 лет, количество мужчин - 30 (50 %), женщин - 30 (50 %). Больным определяли гемостатические параметры в венозной крови.Результаты. При общем сходстве изменений антикоагулянтной системы в обеих группах обращало на себя внимание значительное истощение антитромбиновой активности у больных группы II, которые сопровождались подавлением системы ПтС. Так содержание АТIII в этой группе было ниже группы контроля на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р, Мета. Оцінити згортуючу, антикоагулянтну та фібринолітичну активність крові у хворих на гостру ішемічну хворобу серця (ГІХС) та встановити особливості змін при поєднанні ГІХС та ЦД2.Матеріали і методи. Обстежено 60 осіб, які мали діагноз ГКС з елевацією сегмента ST, ГКС без елевації сегмента ST, нестабільна стенокардія. Серед них: 30 хворих на ГІХС (І група), 30 хворих на ГІХС у поєднанні з ЦД2 (ІІ група) та 15 практично здорових осіб (контрольна група). Середній вік хворих – 64,2±10,01 років, кількість чоловіків - 30 (50 %), жінок – 30 (50 %). Хворим визначали гемостатичні параметри у венозній крові.Результати. При загальній подібності змін антикоагулянтної системи в обох групах звертало на себе увагу значне виснаження антитромбінової активності у хворих групи ІІ, які супроводжувалися пригніченням системи ПрС. Так вміст АТІІІ у цій групі був нижчим за групу контролю на 27,8 % (65,5 [54,0; 76,0], р

Статтю присвячено дослідженню функцій ідеонімів – власних назв результатів людської творчої діяльності, які мають духовну, інтелектуальну та мистецьку цінність. Завдяки специфіці ідеонімів, їхнє функційне навантаження певною мірою відрізняється від інших розрядів онімів. Метою статті є встановлення функційного навантаження ідеонімів. Об’єктом дослідження послугували англомовні ідеоніми, предметом – функції англомовних ідеонімів. Матеріал дослідження (2000 англомовних ідеонімів) було обрано методом репрезентативної вибірки з матеріалів англомовних ЗМІ, у тому числі й електронних газет, журналів та комерційних сайтів. У даному дослідженні ми притримуємося східноєвропейської ономатологічної традиції. Проаналізовано дослідження функцій заголовків художніх творів, фільмонімів та гемеронімів. Зауважено, що функціонал інших груп ідеонімів залишився поза межами уваги в попередніх дослідженнях, що посилює актуальність даної роботи. Безумовно, всі без винятку ідеоніми виконують базову для власних назв мовну номінативно-ідентифікативно-диференціювальну функцію, називаючи об’єкт, вказуючи на нього, виокремлюючи його поміж інших. Серед мовленнєвих функцій ідеонімів виокремлюємо емоційно-експресивну та естетичну функції. Витвори мистецтва мають переважно авторські власні назви, які є їх інтегральною частиною, реалізують їх глибинний зміст та створюють неповторний «емоційний ореол». Серед екстралінгвальних функцій ідеонімів виділено: культурно-історичну, прогностичну, рекламну та сугестивну. Висновки: Можемо висновувати, що ідеоніми виконують шість функцій: мовну номінативно-ідентифікативно-диференціювальну, мовленнєві емоційно-експресивну та естетичну, екстралінгвальні культурно-історичну, прогностичну, рекламну та сугестивну., The article is devoted to the study of the functions of ideonyms — theproper names of the results of human creative activity that have spiritual, intellectual and artistic value. Due to the peculiarities of ideonyms, their functions are to some extent different from the other categories of proper names. The aim of the article is to outline the functions of ideonyms. English ideonyms are the object of the research, the subject — the functions of English ideonyms. The research material (2000 English ideonyms) was selected from the English media, including electronic newspapers, magazines, and commercial websites, using a representative sampling method. In this study, we adhere to the Eastern European onomatological tradition. An analysis of the functions of names of works of art, films, and hemeronyms was made. It must be noted that the functions of other groups of ideonyms remained outside the scope of previous research, which increases the topicality of this work. Of course, all ideonyms, without exception, fulfill the basic nominative-identifyingdifferentiating function inherent to all proper names, naming an object, pointing to it, and separating it among others. Among the speech functions of the ideonyms, we single out the emotionally-expressive and the aesthetic function. The works of art are predominantly given a genuine name by the author, which is their integral part, as it explicates their deep meaning and creates a unique «emotional halo». Among the extra-linguistic functions of the ideologies, there are the cultural-historical, theprognostic, the advertising, and the influential function. Conclusion: We can conclude that ideonyms perform six functions: in language — the nominally-identifyingdifferentiating function, in speech — the emotionally-expressive and the aesthetic function, as to the extralinguistic functions, there are: the cultural-historical, the prognostic, the advertising, and the influential one.

Background. The development of environmentally safe preparations with antimicrobial activity on microorganism-phytopathogens.Objective. Determination of antimicrobial activity of compositions alilthiosulfonate (ATS) and metylthiosulfonate (MTS) with surface-active rhamnolipid biocomplex (RBC) on phytopathogens Agrobacterium tumefaciens and Сlavibacter michiganensis.Methods. Investigation in vitro of antimicrobial activity of compositions based on thiosulfonates and rhamnolipid biocomplex on microorganism-phytopathogens A. tumefaciens and C. michiganensis in accordance with the minimum inhibitory concentration and minimum bactericidic concentrations of developed compositions. Studies of biosurfactant effect on permeability of cell membraines.Results. It is shown that the composition of methyl- and alilthiosulfanilates with RBC are more activе and have lower values of minimum inhibitory and bactericidic concentrations than ATS and MTS alone – on average by 50 %.Conclusions. The results showed the prospects of rhamnolipid-biosurfactants use for creation of highly effective compositions with biocides for plant protection., Проблематика. Разработка экологически безопасных препаратов для защиты растений с антимикробной активностью и ингибирующим эффектом на микроорганизмы-фитопатогены.Цель исследования. Определить антимикробную активность композиций алилтиосульфанилата (АТС) и метилтиосульфанилата (МТС) с поверхностно-активным рамнолипидным биокомплексом (РБК) по отношению к фитопатогенам Аgrobac­terium tumefaciens и Сlavibacter michiganensis.Методика реализации. Исследования in vitro антимикробного действия композиций на основе производных тиосульфокислот (АТС и МТС) с биоПАВ на микроорганизмы-фитопатогены А. tumefaciens и С. michiganensis по их минимальным ингибирующим и бактерицидным концентрациям. Изучение влияния биоПАВ на проницаемость клеточных мембран бактерий.Результаты исследования. Показано, что композиции МТС и АТСс РБК имеют большую активность и характеризуются более низкими значениями минимальных ингибирующих и бактерицидных концентраций, чем АТС и МТС отдельно – в среднем на 50 %.Выводы. Результаты доказывают перспективность использования рамнолипидных биогенных поверхностно-активных веществ для создания высокоэффективных комплексных агробиопрепаратов для защиты растений., Проблематика. Розробка екологічно безпечних препаратів з антимікробною активністю та інгібувальним ефектом відносно мікроорганізмів-фітопатогенів для захисту рослин.Мета дослідження. Визначити антимікробну активність композицій алілтіосульфанілату (АТС) і метилтіосульфанілату (МТС) з поверхнево-активним рамноліпідним біокомплексом (РБК) щодо фітопатогенів Аgrobacterium tumefaciens та Сlavibacter michiganensis.Методика реалізації. Дослідження in vitro антимікробної дії композицій на основі похідних тіосульфокислот (АТС і МТС) і РБК щодо мікроорганізмів-фітопатогенів А. tumefaciens і С. michiganensis за їх мінімальними інгібувальними й бактерицидними концентраціями. Вивчення впливу біоПАР на проникність клітинних мембран бактерій.Результати дослідження. Показано, що композиції МТС і АТС з РБК є більш активними та мають менші значення мінімальних інгібувальних і бактерицидних концентрацій, ніж АТС і МТС окремо – у середньому на 50 %.Висновки. Результати доводять перспективність використання рамноліпідних біогенних поверхнево-активних речовин для створення високоефективних комплексних агробіопрепаратів для захисту рослин.

Автори досліджують історію ідіоми "абсолютна музика" й обґрунтовують її актуальність для істориків філософії, показуючи, що саме така позафілософська апропріація філософських категорій конституює предмет інтелектуальної історії. Виявлено, що "абсолютна музика" не є автентичним терміном музичної культури ХІХ століття, а є вдалим винаходом нової музичної герменевтики, що дозволяє означити як історичний період у становленні музичного мистецтва, так і парадигму понять, що характеризують автономність музичного буття. На думку авторів, предметом історико-філософського дослідження вислову "абсолютна музика" має постати перетворення філософського терміна в одиницю дискурсу естетичної публіцистики, а згодом його перевтілення в концепт музичної історіософії., Авторы исследуют историю идиомы "абсолютная музыка" и обосновывают ее актуальность для историков философии, показывая, что именно такая внефилософская апроприация философских категорий конституирует предмет интеллектуальной истории. Выявлено, что "абсолютная музыка" не является аутентичным термином музыкальной культуры XIX века, но удачным изобретением новой музыкальной герменевтики, что позволяет обозначить как исторический период в становлении музыкального искусства, так и парадигму понятий, характеризующих автономность музыкального бытия. По мнению авторов, предметом историко-философского исследования выражения "абсолютная музыка" должно стать преобразование философского термина в единицу дискурса эстетической публицистики, а впоследствии его перевоплощение в концепт музыкальной историософии., The history of the phrase absolute music has been studied by many theorists of music and music historians, while historians of philosophy proved to be rather reluctant to such syncretic concept. However, absolute music is exactly the case of non-philosophical appropriation of a philosophical category, which fits theoretical framework of the studies in intellectual history. Initial exploration on the synthesis of history of philosophy and musicology and music history has shown that the conceptual field of intellectual history enables the transition from abstract ideas to concrete social history of thought. It is proved that "absolute music" is not an authentic concept of music culture of the nineteenth century, but rather a good invention of new musical hermeneutics, which defined a period in the development of music and paradigm of concepts that characterized autonomy of musical form. The subject of historical and philosophical studies of the phrase "absolute music" lies in transformation of a philosophical term into a unit of aesthetic discourse, and later its reincarnation in the concept of musical historiosophy. Both philosophical and musicological approaches to the history of absolute music are based on the assumption that only theoretically relevant assertions and judgments appeal to the hermeneutic reconstruction and generalization, whereas political and social references of the discourse of absolute music can be left aside. So futher research shall focus on possibilities of how to reach the concrete social background of that form of thinking which employs the idiom absolute music.

У статті реконструйовано імпліцитні структури критики постмодерністського розуміння музики, репрезентованої в дискурсі полеміки між Аленом Бадью та Філіпом Лаку-Лабартом щодо філософської інтерпретації музичної творчості Ріхарда Ваґнера. Установлено, що А. Бадью пропонує програму подолання характерної для деконструкції політичної редукції мистецтва, що зводить останнє до побічного вияву ідеології. Негаційному концептуальному апарату деконструктивістів А. Бадью протиставляє герменевтику, що характеризується афірмативною морфологією та синтаксисом, конституйованими прагматичною структурою уроку, навчальної дії, відкритим жестом залучення., В статье реконструированы имплицитные структуры критики постмодернистского понимания музыки, выраженной в дискурсе полемики между Аленом Бадью и Филиппом Лаку-Лабартом вокруг философской интерпретации музыкального творчества Рихарда Вагнера. Установлено, что А. Бадью предлагает программу преодоления характерной для деконструкции политической редукции искусства, которая сводит последнее к побочному проявлению идеологии. Негативному концептуальному аппарату деконструктивистов А. Бадью противопоставляет герменевтику с характерной аффирмативной морфологией и синтаксисом, конституированных прагматичной структурой урока, учебного действия, открытым жестом причастия., The article focuses on reconstructing the structures of implicit criticism on postmodern understanding of music, found within the discourse of a dispute between Alain Badiou and Philip Lacou-Labar the concerning philosophical interpretation of Richard Wagner's musical works. It was revealed that A. Badiou proposes a program to overcome the characteristic deconstructivist reduction of art to politics that brings the former to another by-product of ideology. Negative conceptual apparatus of deconstruction is opposed by A. Badiou with a hermeneutics, characterized by affirmative morphology and syntax constituted onto the pragmatics of a lesson, teaching action, open gesture of involvement.Badiou si an approach marks a good possibility of overcoming the methodological and ideological deadlock of postmodernity. This new wave of philosophical debates around Richard Wagner responds to the revival of grand epical genres in mass culture. Consequently a new dialectical thinking must be taught in order to continue the tradition of critical approach to culture. This is the key implication of A. Badiou's lessons on how it is possible to rethink the works of art and historically determined approaches to understanding them besides the clich?s of the recent postmodernist legacy. Although Badiou's critique itself can be seen as a kind of postmodernist interpreting technique, the French philosopher manages to escape the overt radicalism of postmodernist claims against Wagner by means of true radicalityof affirmative interpretation inspired not by suspicion of a concealed truth but rather a commitment to a truth to come.