Search

Purpose: This study aimed to examine the effects of two sessions per week plyometric training on different surfaces on the counter movement jump height, take-off force, and maximum concentric power of collegiate athletes. Material and methods: Male collegiate athletes (n=24, age=18.46±1.14 years, weight=64.88±5.61 kg and height=1.72±0.07 metres)) from a physical training centre were randomly and equally assigned to three groups, each trained on different surfaces (synthetic, cinder and sand). The training intervention was implemented twice a week and lasted for 8 weeks. The athletes were tested before and after the intervention to assess changes in the performance of counter movement jump height (CMJHT), take-off force (CMJTOF) and maximum concentric power (CMJMCP). Results: Results showed that overall measurement of CMJHT, CMJTOF and CMJMCP improved significantly (p≤0.05, Δ %=10.50; p≤0.05, Δ%=11.11; p≤0.05, Δ%=11.41). However, training surfaces have no significant effect on the improvement of the selected variables (CMJHT:F(2,21)=2.37, p=0.118, ηp2=0.184; CMJTOF:F(2,21)=1.28, p=0.299, ηp2=0.109; CMJMCP:F(2,21)=0.061, p=0.941, ηp2=0.006). Further, for the synthetic track surface group CMJHT, CMJTOF and CMJMCP improved significantly (p≤0.05, Δ%=16.36; p≤0.05, Δ%=17.50; p≤0.05, Δ%=17.99); for the cinder track surface group CMJHT and CMJMCP improved significantly (p≤0.05, Δ%=9.15; p≤0.05, Δ%=10.33) and for the sand surface group only CMJHT improved significantly (p≤0.05, Δ%=5.68). Conclusions: The findings suggest that plyometric training on different surfaces can effectively improve athletic performance, but the specific surface type does not appear to impact the outcomes significantly. The study further suggested analysing the injury risk associated with plyometric training on various training surfaces and discovering the optimal training surface for minimising injury risk while maximising performance gains., Мета: це дослідження було спрямоване на вивчення впливу двох занять пліометричним тренуванням на тиждень спортсменів-студентів на різних поверхнях на показники висоти стрибка в протирусі, сили відштовхування та максимальної концентричної сили. Матеріали та методи: спортсмени-чоловіки (n=24, вік=18,46±1,14 рік, вага=64,88±5,61 кг, зріст=1,72±0,07 м)) з центру фізичної підготовки були випадковим чином однаково розподілені три групи, кожна з яких тренувалася. на різних поверхнях (синтетика, бігова доріжка та пісок). Тренувальне заняття проводилося двічі на тиждень і тривало 8 тижнів. Спортсменів тестували до та після тренувального заняття для оцінки змін показників висоти стрибка у протирусі (ЗПСП), сили відштовхування (СВ) та максимальної концентричної сили (МКС). Результати: результати показали, що загальний вимір показників ЗПСП, СВ і МКС значно покращився (p≤0,05, Δ%=10,50; p≤0,05, Δ%=11,11; p≤0,05, Δ%=11 ,41). Однак тренувальні поверхні не мають істотного впливу на поліпшення обраних змінних (ЗПСП:F(2,21)=2,37, p=0,118, ηp2=0,184; СВ:F(2,21)=1,28, p=0,299, ηp2 = 0,109; МКС: F (2,21) = 0,061, p = 0,941, ηp2 = 0,006). Крім того, для групи з синтетичним покриттям показники ЗПСП, СВ і МКС значно покращилися (p≤0,05, Δ%=16,36; p≤0,05, Δ%=17,50; p≤0,05, Δ% =17,99); для групи на біговій доріжці показники ЗПСП, СВ і МКС значно покращилися (p≤0,05, Δ%=9,15; p≤0,05, Δ%=10,33), а для групи з піщаним покриттям значно покращилися тільки показник ЗПСП (p≤0,05, Δ%=5,68). Висновки: результати показують, що пліометричні тренування на різних поверхнях можуть ефективно покращити спортивні результати, але конкретний тип поверхні істотно не впливає на результати. У дослідженні також пропонувалося проаналізувати ризик травм, пов'язаний з пліометричними тренуваннями на різних тренувальних поверхнях, і знайти оптимальну поверхню для тренування для мінімізації ризику травм при максимальному підвищенні продуктивності.