Objective — to identify in patients with Prader—Willi syndrome (PWS) hormonal disorders that lead to obesity and its progression with subsequent development of new approaches to treatment and medical social rehabilitation of such patients.Materials and methods. 24 patients aged 6—18 years were examined; 19 of them were diagnosed with deletion of chromosome 15 (del. 15 (q11—13)) with clinical manifestations of PWS. In the course of research all patients were subject to body mass index calculation, checking of glycemic level in the fasted state and throughout the day, determination of glycated hemoglobin (НbА1с, %), level of Cpeptide, insulin, cortisol, prolactin, leptin, growth hormone — basal and stimulated, insulinlike growth factor1, thyrotropin and thyroid hormones, gonadotropins (LH, FSH) and homocysteine. Results and discussion. In every patient with PWS obesity of III and IV degree was identified, 70.83 % had arterial hypertension. Insulin resistance and leptin resistance against deficiency of GH and gonadotropins and, as a consequence, hypogonadotropichypogonadism, was identified in all patients. Manifestations of hypothalamic dysfunction (neurometabolic endocrine form, 1st or 2nd clinical version) were observed in full form. However, in certain patients (2 patients aged 11 and 14 years) there was no dyslipidemia identified while in 9 patients there were no noted disorders of carbohydrate tolerance, despite all patients displaying flat glycemic curve. Hyperhomocysteinemia was identified in every patient with PWS, especially against hypothyroidism. There was an insignificant increase of cortisol and prolactin in blood against PWS, while in 70.83 % of patients was observed a transient hyperprolactinemia, which plays a key part in development and progression of obesity with complications and aggravates manifestations of hypogonadism.Conclusions. Based on analysis of hormonal and metabolic disorder values, pathogenically new approaches are proposed to the treatment of patients with PWS against psychosocial correction of pathology., Цель работы — определить гормональные нарушения у больных с синдромом Прадера—Вилли (СПВ), приводящие к ожирению и его прогрессированию, с последующей разработкой новых подходов к лечению и медикосоциальной реабилитации таких больных.Материалы и методы. Обследовано 24 пациента в возрасте от 6 до 18 лет, у 19 из которых диагностированы делеции 15й хромосомы (del. 15 (q11—13)) с клиническими проявлениями СПВ. Обследование включало определение индекса массы тела, показателей гликемии натощак и на протяжении суток, определяли гликированный гемоглобин (НbА1с, %), уровни Спептида, инсулина, кортизола, пролактина, лептина, гормона роста — базальный и стимулированный, инсулиноподобного фактора роста1, тиреотропина и тиреоидных гормонов, гонадотропинов (ЛГ, ФСГ) и гомоцистеина.Результаты и обсуждение. У всех пациентов с СПВ виявлено ожирение ІІІ и ІV степени, 70,83 % имели артериальную гипертензию. Инсулино и лептинорезистентность на фоне дефицита гормона роста и гонадотропинов и, как следствие, гипогонадотропный гипогонадизм, выявлены у всех больных. Проявления дисфункции гипоталамуса (нейроэндокриннообменная форма, 1й или 2й клинический вариант) наблюдались в полном объеме, хотя у некоторых пациентов (2 пациента возрастом 11 и 14 лет) не выявлено дислипидемии и у 9 пациентов не отмечали нарушения толерантности к углеводам, хотя плоская гликемическая кривая наблюдалась у всех пациентов. Гипергомоцистеинемия выявлена у всех пациентов с СПВ, особенно при гипотиреозе. При СПВ выявлено незначительное повышение кортизола и пролактина в крови, а у 70,83 % больных наблюдалась транзиторная гіперпролактинемия, которая играет основную роль в развитии и прогрессировании ожирения с осложнениями и усиливает проявления гипогонадизма.Выводы. Анализируя показатели гормональных и метаболических нарушений предлагаются патогенетически новые подходы к лечению пациентов с СПВ на фоне психосоциальной коррекции патологии., Мета роботи — визначити гормональні порушення у хворих із синдромом Прадера—Віллі (СПВ), що призводять до ожиріння та його прогресування, з подальшою розробкою нових підходів до лікування й медикосоціальної реабілітації таких хворих.Матеріали та методи. Обстежено 24 пацієнти віком від 6 до 18 років, у 19 з яких діагностовано делеції 15ї хромосоми (del. 15 (q11—13)) з клінічними виявами СПВ. Протягом дослідження усім хворим обчислювали індекс маси тіла, перевіряли рівень глікемії натще та протягом доби, визначали глікований гемоглобін (НbА1с, %), рівень Спептиду, інсуліну, кортизолу, пролактину, лептину, гормона росту — базальний та стимульований, інсуліноподібного фактора росту1, тиреотропіну і тиреоїдних гормонів, гонадотропінів (ЛГ, ФСГ) та гомоцистеїну. Результати та обговорення. У всіх пацієнтів із СПВ виявлено ожиріння ІІІ і ІV ступеня, 70,83 % мали артеріальну гіпертензію. Інсуліно і лептинорезистентність на тлі дефіциту гормона росту та гонадотропінів і, як наслідок, гіпогонадотропний гіпогонадизм, виявлено у всіх хворих. Вияви дисфункції гіпоталамуса (нейроендокриннообмінна форма, 1й або 2й клінічний варіант) спостерігались у повному обсязі, хоча в окремих хворих (2 пацієнти віком 11 і 14 років) не виявлено дисліпідемії та у 9 пацієнтів не відмічали порушення толерантності до вуглеводів, хоча пласка глікемічна крива спостерігалась у всіх пацієнтів. Гіпергомоцистеїнемія виявлена у всіх пацієнтів із СПВ, особливо при гіпотиреозі. При СПВ виявлено незначне підвищення кортизолу і пролактину в крові, а у 70,83 % хворих спостерігалась транзиторна гіперпролактинемія, що відіграє основну роль у розвитку і прогресуванні ожиріння з ускладненнями та посилює вияви гіпогонадизму.Висновки. Аналізуючи показники гормональних і метаболічних порушень пропонуються патогенетично нові підходи до лікування хворих на СПВ на тлі психосоціальної корекції патології.