Search

The article examines the issue of protecting the rights of orphans and children deprived of parental care during military operations. Particular attention was paid to the legislation of Ukraine on the social protection of orphans and children deprived of parental care, in particular: the Constitution of Ukraine, the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Amendments to Certain Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine Regarding the Protection of Children's Rights During a State of Emergency or Martial Law", "Convention on the Rights of the Child", the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the Rules for Crossing the State Border by Citizens of Ukraine" and other legislative acts regulating legal relations related to the provision of material, social and legal assistance to orphans and children deprived of parental care . Children orphaned by war are the most vulnerable population in need of adequate protection and support. During the war, a large number of children lost their homes and parents, faced the horrors of war, got lost during bombings, evacuation from combat zones, went missing, were forcibly taken to the territory of the aggressor country and do not know anything about their parents, and all of them need proper protection from the state. They may face violence, hunger, disease and other challenges that threaten their lives and health. In addition, the widespread phenomenon of children going abroad, where the control procedure must also be ensured by the state both at the stage of preparation for departure and at the time of crossing the border. Children's travel abroad may be necessary for their safety and well-being. The state must also ensure the possibility of returning children to Ukraine if necessary. The authorities are obliged to ensure the realization of the rights of orphans and children deprived of parental care, in particular, by providing housing, food, medical care and education. Emphasis is placed on facilitating the provision of reliable protection and assistance to orphans and children deprived of parental care through the creation of chatbots by UNICEF (UN).&nbsp, У статті досліджується питання захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування під час військових дій. Звернено особливу увагу на законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема: Конституцію України, постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану», «Конвенцію про права дитини», постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» та інші законодавчі акти, що регулюють правовідносини, пов’язані з наданням матеріальної, соціальної та правової допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування. Діти, які стають сиротами внаслідок війни, є найбільш вразливою категорією населення, яка потребує належного захисту та підтримки. Під час війни численна кількість дітей втратили свої домівки та батьків, стикнулися з жахіттями війни, загубилися під час бомбардувань, евакуації з зон бойових дій, зникли безвісти, насильно вивезені на територію країни-агресора та не знають нічого про своїх батьків, і всі вони потребують належного захисту з боку держави. Вони можуть стикнутися з насильством, голодом, хворобами та іншими викликами, які ставлять під загрозу їхні життя та здоров'я. Крім того, розповсюджене явище виїзду дітей за кордон, де також процедура контролю має забезпечуватися державою як на стадії підготовки до виїзду, так і на моменті перетину кордону. Виїзд дітей за кордон може бути потрібним для їхньої безпеки та добробуту. Також держава повинна забезпечити можливість повернення дітей назад в Україну у разі необхідності. Влада зобов'язана забезпечувати реалізацію прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема, шляхом забезпечення житла, харчування, медичної допомоги та освіти. Наголошується на полегшенні забезпечення дітям- сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування надійного захисту та допомоги, шляхом створення чат-ботів організацією ЮНІСЕФ (ООН).

The article is devoted to the study of the problems of ensuring the child's right to health, namely the right to mental health in the conditions of war. Children are one of the least protected groups of the population and the most vulnerable in times of war. Customary international humanitarian law guarantees that children affected by armed conflict are entitled to special respect and protection among the various categories of persons under special protection. Mental health is an integral determinant of a child's overall health. The challenges to mental health and psychological well-being and development of children caused by the full-scale war have also affected the realisation of the right to health. Based on the analysis of special legal and psychological studies, the author reveals general approaches to the analysis of the essence and content of mental health as an integral part of the child's overall health. The basic scientific and theoretical concepts of using the concepts of "health", "mental health", "mental well-being" are considered. The terminology "mental health" / "psychological health", "mental well-being" / "psychological well-being" is studied and differentiated. The author argues that the use of the term "psychological health" is erroneous when interpreting the content of the concept of "health", identifying it with the related concept of "mental health". The multidisciplinary, complex nature of the phenomena under study is emphasised. The multidisciplinary, complex nature of the phenomena under study is emphasised. The author's definitions of the categories "mental health" and "child's mental health" as an object of law are proposed. The article provides a general theoretical overview of a child's personal non-property right to health and examines the main concepts of rationality of using the concepts of "right to health" and "right to healthcare". Particular attention is paid to the study of international legal and national acts that guarantee the rights related to such intangible good as child health, including mental health. The author analyses the norms of international humanitarian law containing guarantees for the realisation of the child's right to health in time of war, according to which children in the zone of hostilities and armed conflicts, as well as those children who have suffered as a result of hostilities, should be protected. The author comments on the normative definition of the concept of "child affected by hostilities and armed conflicts" in terms of its compliance with modern realities and formulates proposals for improving the legislation in the field of research, which will contribute to the improvement of child mental health protection and the development of the Ukrainian system of psychological assistance and psychosocial support for children. The elements of the legal mechanism for the implementation, protection and defence of the child's right to mental health should include prevention; timely identification of children in need of psychological assistance; and provision of a wide range of psychological services. Educational institutions should play a primary role in ensuring the child's right to mental health., Стаття присвячена дослідженню проблем забезпечення права дитини на здоров’я, а саме права на психічне здоров’я в умовах війни. Діти є однією з найменш захищених верств населення та найбільш вразливою категорією під час війни. Нормами звичаєвого міжнародного гуманітарного права гарантовано, що діти, яких торкнувся збройний конфлікт мають право на особливу повагу та захист поміж різних категорій осіб, що перебувають під особливим захистом. Невід’ємною детермінантною загального здоров’я дитини є її психічне здоров’я. Виклики ментальному здоров’ю і психологічному благополуччю та розвитку дитини, спричинені повномасштабною війною, вплинули і на реалізацію права на здоров’я. На підставі аналізу спеціальних юридичних та психологічних досліджень, розкрито загальні підходи до аналізу сутності та змісту психічного здоров’я як невід’ємної складової загального здоров’я дитини. Розглянуто основні науково-теоретичні концепції щодо використання понять «здоров’я», «психічне здоров’я», «психічне благополуччя». Досліджено та розмежовано термінологічний ряд «психічне здоров’я» / «психологічне здоров’я», «психічне благополуччя» / «психологічне благополуччя». Аргументовано помилковість використання терміну «психологічне здоров’я» при тлумаченні змісту поняття «здоров’я», ототожнюючи його із дотичним поняттям «психічне здоров’я». Акцентується увага, що психологічне здоров’я як стан душевного благополуччя, комфорту лише складова психічного здоров’я. Підкреслено мультидисциплінарну, комплексну природу досліджуваних феноменів. Запропоновані авторські дефініції категорій «психічне здоров’я» та «психічне здоров’я дитини» як об’єкт права. У статті представлений загальнотеоретичний огляд особистого немайнового права дитини на здоров’я та розглядається основні концепції щодо раціональності використання понять «право на здоров’я» та «право на охорону здоров’я». Окрема увага приділяється дослідженню міжнародно-правових та національних актів, що гарантують забезпечення прав, пов’язаних із таким нематеріальним благом як здоров’я дитини, в тому числі психічне здоров’я. Проаналізовані норми міжнародного гуманітарного права, які містять гарантії реалізації права дитини на здоров’я під час війни, відповідно до яких має здійснюватися захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, а також тих дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Прокоментована нормативна дефініція поняття «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» на предмет відповідності сучасним реаліям та сформульовані пропозиції по удосконаленню законодавства у досліджуваній сфері, що сприятиме покращенню охорони психічного здоров’я дитини та розбудові української системи психологічної допомоги та психосоціальної підтримки дитини. Елементами правового механізму для реалізації, охорони і захисту права дитини на психічне здоров’я мають стати профілактика; своєчасне виявлення дітей, які потребують психологічної допомоги; надання широкого спектру психологічних послуг. Першочергову роль в забезпеченні права дитини на психічне здоров’я мають відіграти заклади освіти.

The purpose of the scientific article is to determine the juristic content of the juvenile legal order. To achieve the goal, the following tasks were implemented: scientific understanding of the "juvenile legal order" category, as well as legal relations in this area; analysis of provision of juvenile legal order by law enforcement agencies of Ukraine; development of recommendations for improving the efficiency and improvement of the juvenile legal order in Ukraine. The work determined that the juvenile legal order is one of the types of legal order and a part (segment) of the public order as a whole, but it has its own peculiarities. Emphasis is placed on the novel categories of "juvenile order" for the legal field of Ukraine. It is suggested that the concept of "juvenile legal order" should be understood as the state of regulation of social relations by law in the field of realization of the rights, freedoms and legitimate interests of children, as well as in the field of protection and protection of their rights from illegal actions of other legal subjects. Juvenile legal order is understood as the state of orderliness of the rights of social relations in the field of realization of the rights, freedoms and legitimate interests of children, as well as in the field of health protection and protection of their rights from illegal actions of other legal entities. The author includes legal norms, subjects (participants) of the legal order, legal relations, legal awareness to the structure of the juvenile legal order. The goal of the juvenile justice system, which is implemented by the state, is supposed to be safety - a state of protection of the vital interests of children. Focused attention on the modern requirements of Ukrainian society in ensuring the rights and freedoms of children in the conditions of war on the territory of Ukraine. The National Police is recognized by the author as one of the main subjects of the juvenile legal order, which has its own status and competence. Juvenile prevention units are named by the author as the central subject of the juvenile legal order in Ukraine. It was concluded that the juvenile justice system should unite juvenile prevention units and other units of the National Police, special courts for family and children, specialized prosecutors and lawyers, institutions for the rehabilitation of teenagers, units of social protection of the population and other enterprises. institutions and organizations whose main focus is the protection of children's rights and freedoms., Мета наукової статті полягає у визначенні юридичної природи ювенального правопорядку. Для досягнення поставленої мети були реалізовані наступні завдання: наукове осмислення категорії «ювенальний правопорядок», а також правових відносин у цій сфері; аналіз забезпечення ювенального правопорядку правоохоронними органами України; вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності та вдосконалення ювенального правопорядку в Україні. В роботі визначено, що ювенальний правопорядок є одним з видів правопорядку та частиною (сегментом) публічного порядку в цілому, проте має свої особливості. Наголошено на новизні категорії «ювенальний порядок» для правового поля України. Запропоновано під поняттям «ювенальний правопорядок» розуміти стан упорядкованості правом суспільних відносин у сфері реалізації прав, свобод і законних інтересів дітей, а також у галузі охорони та захисту їх прав від неправомірних дій інших суб'єктів права. Під ювенальним правопорядком пропонуємо розуміти стан упорядкованості правом суспільних відносин у сфері реалізації прав, свобод і законних інтересів дітей, а також у галузі охорони та захисту їх прав від неправомірних дій інших суб'єктів права. До структури ювенального правопорядку автор включає правові норми, суб'єктів (учасників) правопорядку, правовідносини, правосвідомість. Ціллю ювенального правопорядку, що реалізується державою, запропоновано вважати безпеку – стан захищеності життєво важливих інтересів дітей. Акцентована увага на сучасних вимогах українського суспільства у забезпеченні прав і свобод дітей в умовах війни на території України. Національна поліція визнана автором є одним із основних суб'єктів ювенального правопорядку, який має свій статус і компетенцію. Підрозділи ювенальної превенції названі автором центральним суб’єктом ювенального правопорядку в Україні. Зроблено висновок про те, що система ювенальної юстиції має об'єднати підрозділи ювенальної превенції та інші підрозділи Національної поліції, спеціальні суди у справах сім'ї та дітей, спеціалізованих прокурорів та адвокатів, установи з реабілітації підлітків, підрозділи соціального захисту населення та інші підприємства, установи та організації, які основним напрямком своєї діяльності мають захист прав та свобод дитини.

The article examines the functioning of family-type orphanages and foster families as important forms of placement of orphans and children deprived of parental care in martial law. Attention is drawn to the peculiarities of the reception of orphans and children deprived of parental care in family-type orphanages and foster families during military events in Ukraine. Particular attention was paid to the legislation of Ukraine on social protection of orphans, children deprived of parental care, as well as orphans and children deprived of parental care, namely: the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On ensuring organizational and legal conditions of social protection of orphans, children deprived of parental care ", the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine" On amendments to some resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine on the protection of children's rights during a state of emergency or martial law of March 22, 2022 № 349 and other legislative acts regulating legal relations related to the provision of material, social and legal assistance to orphans, children deprived of parental care, as well as persons from among orphans and children deprived of parental care. foster family and a family-type orphanage are some of the most effective forms of placement for orphans and children deprived of parental care. After all, children whose parents have died or are unable to perform their duties due to various circumstances also need family warmth and upbringing. And we have a particularly sad result of the terrible war: thousands of children were orphaned, lost guardians or guardians, faced the horrors of war, lost during bombings, evacuations from combat zones, disappeared, forcibly deported to the aggressor country and know nothing about their parents., У статті досліджується питання функціонування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей як важливих форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в умовах воєнного стану. Звернено увагу на особливості прийому дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей під час військових подій в Україні. Звернено особливу увагу на законодавство України про соціальний захист дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: Конституцію України, Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування», постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану» від 22 березня 2022 р.№ 349 та інші законодавчі акти, що регулюють правовідносини, пов’язані з наданням матеріальної, соціальної та правової допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу є одними з найефективніших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Адже діти, чиї батьки померли або в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, також потребують родинного тепла і виховання. А особливо маємо сумний результат страшної війни: тисячі дітей залишилися сиротами, втратили піклувальників чи опікунів, стикнулися з жахіттями війни, загубилися під час бомбардувань, евакуації з зон бойових дій, зникли безвісти, насильно вивезені на територію країни-агресора та не знають нічого про своїх батьків.

The scientific article is devoted to a topical issue for the Ukrainian police - the peculiarities of detecting and documenting violations of the order of children's stay in entertainment facilities. The paper describes the composition of the administrative offense, the responsibility for which is provided by Article 180-1 of the Code of Administrative Offenses. The author emphasizes that the analyzed composition of administrative offenses affects, first of all, the health of minors, and therefore such offenses have a high degree of harm. Police officers most often find violations of children's stay in entertainment or catering establishments due to planned raids in such institutions at a time when children's stay is prohibited or the implementation of operational information. However, after receiving operational information, the police officer still inspects the institution. The author proposes an algorithm for inspecting entertainment establishments or catering establishments at night. The paper also identifies the difficulties encountered by police officers in identifying violations of the order of stay of children in such institutions, as well as recommendations for improving the activities of juvenile prevention units to detect and document administrative offenses under Article 180-1 of the Code of Administrative Offenses. In order to optimize the activities of the National Police of Ukraine to identify violations of the order of children in entertainment or catering establishments, the author proposed to develop joint programs between bodies and units of the National Police of Ukraine and local governments aimed at joint measures to prevent and detect such facts. Attention is drawn to the contradictory point between the disposition of Article 180-1 of the Code of Administrative Offenses and the norms of the Law of Ukraine "About Child Protection" and in the content of the Law itself. Amendments to this Law have been proposed, which will ensure the observance of children's rights and freedoms and limit the impact of anti-social manifestations on them., Наукова стаття присвячена актуальній для української поліції темі - особливості виявлення та документування порушення порядку перебування дітей у розважальних закладах. У роботі надано характеристику складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 180-1 КУпАП. Автор наголошує, що проаналізований склад адміністративного правопорушення посягає, перш за все, на здоров’я неповнолітніх осіб, а тому такі правопорушення мають високий ступінь шкідливості. Поліцейські найчастіше виявляють факти порушень перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування через здійснення запланованих рейдів у таких закладах у час, коли перебування дітей у них заборонено або реалізацію отриманої оперативної інформації. Проте після отримання оперативної інформації поліцейський все одно здійснює перевірку закладу. Автором запропоновано алгоритм здійснення перевірки закладів, в яких провадиться діяльність у сфері розваг, або в закладів громадського харчування у нічний час. У роботі також визначені труднощі, які виникають у поліцейських під час виявлення фактів порушення порядку перебування дітей у таких закладах, а також вироблені рекомендації для вдосконалення діяльності підрозділів ювенальної превенції щодо виявлення та документування адміністративних правопорушень за статтею 180-1 КУпАП. З метою оптимізації діяльності Національної поліції України щодо виявлення фактів порушення порядку перебування дітей у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування, автором запропоновано розробити спільні програми між органами та підрозділами Національної поліції України та органами місцевого самоврядування, спрямовані на здійснення спільних заходів попередження та виявлення таких фактів. Звернута увага на суперечливий момент між диспозицією статті 180-1 КУпАП та нормами Закону України «Про охорону дитинства» та у змісті самого Закону. Запропоновано зміни до вказаного Закону, які забезпечать дотримання прав і свобод дітей та обмежить вплив на них антисоціальних проявів.

The article is devoted to the peculiarities of the implementation of the basic principles of justice for children in cases of administrative offenses. It is noted that every year in Ukraine more than ten thousand juveniles are brought to administrative responsibility for administrative offenses. But it is in this type of jurisdictional proceedings that the norms of Ukrainian legislation take the least into account the specifics of the administration of justice for children, which are determined by international standards and guidelines for the protection of children's rights. The purpose of the article is to clarify the content of international standards and guidelines for the administration of child-friendly justice and to identify existing problems of their implementation in the Ukrainian legislation on administrative offenses. It is established that the basis for the protection of the rights of juveniles prosecuted for administrative offenses is a set of interrelated and principles of administrative tort and international legal standards (rules) of treatment of children in the administration of justice. The second group of principles consists of the following principles, such as: ensuring the best interests of the child; access of the juvenile to the court and obtaining the necessary information in a form and manner accessible to the child; participation of the minor in the administrative tort proceedings against him (the principle of active participation, including the presumption of the child's ability to be a full participant in this relationship and the mandatory participation of the minor in the administrative case against him); free expression of the child's views and consideration of his opinion (the principle of being heard); the use of detention and forced detention of children only as an exceptional measure and for the shortest possible time; presumption of vulnerability of administrative and procedural rights of the child. These principles need to be more actively implemented in the norms of Ukrainian administrative law., Стаття присвячена розгляду особливостей втілення вихідних засад здійснення правосуддя щодо дітей у справах про адміністративні правопорушення. Наголошується, що щороку в Україні більш десятка тисяч неповнолітніх притягаються до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення. Але саме в цьому виді юрисдикційного провадження норми українського законодавства найменш враховують специфіку здійснення правосуддя щодо дітей, яку визначають міжнародні стандарти та керівні принципи захисту прав дітей. Метою статті є з’ясування змісту міжнародних стандартів та керівних принципів здійснення дружнього до дитини правосуддя і визначення наявних проблем їх імплементації до українського законодавства про адміністративні правопорушення. Встановлено, що основу захисту прав неповнолітніх, що притягаються до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень утворює сукупність взаємопов’язаних та принципів адміністративно-деліктного провадження та міжнародно-правових стандартів (правил) поводження з дитиною під час здійснення правосуддя. Другу групу засад становлять такі принципи як-то: забезпечення найкращих інтересів дитини; доступ неповнолітнього до суду та отримання необхідної інформації у доступній для дитини формі та спосіб; участь неповнолітнього в адміністративно-деліктному процесі щодо нього (принцип активної участі, включаючи презумпцію здатності дитини бути повноцінним учасником цих правовідносин та обов’язкову участь неповнолітнього у розгляді адміністративної справи щодо нього); вільне висловлювання дитиною своїх поглядів та урахування її думки (принцип бути почутою); застосування затримання та примусового утримання дітей лише як виключний захід і на необхідно найкоротший термін; презумпція вразливості адміністративно-процесуальних прав дитини. Ці принципи необхідно активніше імплементувати до норм українського адміністративно-деліктного законодавства.