Search

The purpose of the article is to analyze the state and problems of the functioning of orphanages in soviet Volyn in the 1920s. On the basis of acts of inspection of orphanages and other documents, deficiencies were found that prevented the normal stay of children in these institutions. Important importance was attached to political and ideological work with children of orphanages and teaching staff. The research methodology includes the principles of scientificity, historicism, authorial objectivity, as well as general scientific (analysis, synthesis, generalization), comparative (when characterizing the state of various orphanages) and special-historical (historical-systemic (when analyzing the structure and functions of these institutions), historical-typological (to identify general features of the functioning of orphanages) methods. The scientific novelty consists in a comprehensive study and an attempt to objectively analyze the problem of the functioning of orphanages in this region in the mentioned period; involvement of new archival documents in scientific circulation. Conclusions. The results of prolonged military confrontations between representatives of various Ukrainian political forces, the Russian White Guards and the Bolsheviks caused significant destruction and victims among the civilian population. Like any war, that one provoked an increase in the number of orphaned children who, being on the streets, turned into a problem that needed a solution. Child homelessness had a number of negative consequences including an increase in the criminogenic situation. The creation and operation of orphanages should have become one of the problem solutions. However, the analysis of the state of these institutions in only one region, in Volyn, confirms the opinion that the Soviet government in the 20s of the XX century was unable to solve the issue of maintaining and providing high-quality living conditions for a significant number of orphans. Underfunding was among the main reasons of that. Semi-ruined buildings without heating and sanitary facilities, lack of beds, clothes and shoes for children were typical conditions for the orphaned under the Soviet authorities’ care during the researched period. The consequences of staying in such conditions were venereal diseases, pediculosis, scabies, tuberculosis and this is an incomplete list of the diseases those children got. Unfortunately, the more important task for the authorities was not solving these problems but the obligation to carry out political and educational work among the orphanages staff and pupils., Celem artykułu jest analiza stanu i problemów funkcjonowania domów dziecka na sowieckim Wołyniu w latach 20. XX w. Na podstawie akt wizytacji domów dziecka i innych dokumentów stwierdzono braki uniemożliwiające normalny pobyt dzieci w tych placówkach. Dużą wagę przykładano do pracy politycznej i ideowej z dziećmi domów dziecka i kadrą pedagogiczną. Metodologia badawcza obejmuje zasady naukowości, historyzmu, autorskiego obiektywizmu, a także ogólnonaukowe (analiza, synteza, uogólnienie), porównawcze (przy charakterystyce stanu poszczególnych domów dziecka) i specyficzno-historyczne (przy analizie struktury i funkcje tych instytucji), metody historyczno-typologiczne (w celu określenia ogólnych cech funkcjonowania domów dziecka). Nowością naukową jest kompleksowe opracowanie i próba obiektywnej analizy problemu funkcjonowania domów dziecka na tym terenie we wspomnianym okresie; włączanie nowych dokumentów archiwalnych do obiegu naukowego. Wnioski. Skutki przedłużających się starć zbrojnych między przedstawicielami różnych ukraińskich sił politycznych, rosyjską Białogwardią a bolszewikami spowodowały znaczne zniszczenia i ofiary wśród ludności cywilnej. Jak każda wojna, ta wywołała wzrost liczby osieroconych dzieci, które będąc na ulicy, stały się problemem wymagającym rozwiązania. Bezdomność dzieci miała szereg negatywnych konsekwencji, w tym wzrost sytuacji kryminogennej. Tworzenie i funkcjonowanie domów dziecka powinno stać się jednym ze sposobów rozwiązania problemu. Jednak analiza stanu tych instytucji tylko w jednym regionie, na Wołyniu, potwierdza opinię, że rząd sowiecki w latach 20. XX wieku nie był w stanie rozwiązać problemu utrzymania i zapewnienia wysokiej jakości warunków życia znacznej liczbie sierot. Jedną z głównych przyczyn tej sytuacji jest niedofinansowanie. Na wpół zrujnowane budynki bez ogrzewania, urządzeń sanitarnych, liczba łóżek nieadekwatna do liczby dzieci, brak odzieży i obuwia – typowe warunki przebywania dzieci pod opieką władz sowieckich w określonym okresie. Konsekwencjami przebywania w takich warunkach były – choroby weneryczne, wszawica, świerzb, gruźlica – to niepełna lista chorób "dziecięcych". Ale dla władz ważniejszym zadaniem nie było rozwiązywanie tych problemów, ale obowiązek prowadzenia pracy politycznej i wychowawczej wśród wychowanków i pracowników domów dziecka., Метою статті є аналіз стану і проблем функціонування дитячих будинків на Волині в 1920-х рр., розгляд причин їх збільшення та соціальне походження вихованців. На основі актів обстеження дитячих будинків, інших документів виявлено недоліки, що перешкоджали нормальному перебуванню дітей у цих закладах. В умовах більшовицького режиму важливе значення надавалося політико-ідеологічній роботі з вихованцями дитячих будинків та педагогічним персоналом. Методологія дослідження включає принципи науковості, історизму, авторської об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення), порівняльний (характеристика стану різних дитячих будинків) та спеціально-історичні (історико-системний (для аналізу структури і функцій цих закладів), історико-типологічний (для виявлення загальних рис функціонування дитячих будинків) методи. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні та спробі об’єктивного аналізу причин збільшення кількості та проблем функціонування дитячих будинків у цьому регіоні у названий період; залученні до наукового обігу нових архівних документів. Висновки. Результати Першої світової війни, тривалі військові та політичні протистояння у боротьбі за владу між представниками українських політичних сил, російськими білогвардійцями та більшовиками спричинили значні руйнування та жертви серед цивільного населення. В таких умовах збільшується кількість дітей-сиріт, які опинившись на вулиці, перетворювались на проблему, що потребувала свого вирішення. Дитяча безпритульність мала низку негативних наслідків, серед яких і підвищення криміногенної ситуації. Створення та діяльність дитячих будинків мало стати одним із шляхів розв’язання проблеми. Одночасно, радянськими функціонерами проголошувались нові підходи до виховання, в яких не залишалось місця для родини. Її мали замінити нові «виховні» заклади, в яких готували б «справжніх будівників комунізму». Аналіз стану цих установ лише в одному регіоні, на Волині, підтверджує думку, що радянська влада в 20-х рр. ХХ ст. не спроможна була вирішувати питання утримання та забезпечення якісними умовами проживання значної кількості дітей, серед яких були не лише сироти. Одна із головних причин такої ситуації – відсутність фінансових та кадрових можливостей. Напівзруйновані будівлі без опалення, санітарних приміщень, невідповідною до числа дітей кількості ліжок, відсутність одягу та взуття – типові умови перебування дітей під опікою радянської влади в окреслений період. Наслідками жевріння в подібних умовах були: венеричні захворювання, педикульоз, короста, сухоти – це неповний перелік «дитячих» хвороб вихованців. Але для влади більш важливим завданням було не розв’язання цих проблем, а обов’язковість проведення політико-виховної роботи серед вихованців та персоналу дитячих будинків.

In the article, on the basis of the latest research and archival sources, the problems and results of the activities of peasant organizations for mutual aid in Volyn in 1920s, the attitude of the peasantry and the government towards them are analyzed.Peasant committees for mutual aid in Volyn were created from December 1921. They performed important functions in the social sphere, supported various groups of peasants (especially the poor) in the crisis years. The activity of the peasant mutual aid committees in Volyn in the first half of 1920s was ineffective. The reasons for this were the financial problems of the state, the difficult situation of many peasant households, the distrust of the peasants in these organizations, and much more. In 1922, peasant mutual aid committees were organized spontaneously in Volyn. Their members did not know their duties.Since 1924, committees functioned on the basis of the collective voluntary membership. These organizations were created by the Soviet power not only for the needs of the poor peasants, but also to solve class and ideological tasks. In 1925, the new charter was adopted on the activities of the peasant mutual aid committees. Only in the second half of 1920s, they were able to organize their work and have positive results of their activities. Elections to these organizations were often formal, under the control of the authorities. The Soviet power sought to unite the poor and middle peasant farms in the peasant mutual aid committees. The state increased aid to these organizations, but the improvement in the state of the peasant farms led to a change in the psychology of the peasants. This was not good for the ruling regime. The ruling party also used their activities for the further collectivization of the peasant farms. These organizations were reorganized in the early of 1930s., W artykule, opartym na najnowszych badaniach i źródłach archiwalnych, przeanalizowano problemy i wyniki komitetów chłopskich wzajemnej pomocy na Wołyniu w latach 20. XX w., Stosunek chłopstwa i rządu do nich. Ich działania w pierwszej połowie lat dwudziestych były nieskuteczne; później byli w stanie dostosować swoją pracę i uzyskać pozytywne rezultaty. Przyczyną tego były finansowe problemy państwa, trudna sytuacja wielu chłopskich gospodarstw rolnych. Władze sowieckie wykorzystywały tworzenie tych organizacji nie tylko dla potrzeb ubogich chłopów, ale także dla rozwiązywania problemów klasowych i ideologicznych dla dalszej kolektywizacji chłopskich gospodarstw., У статті на основі новітніх досліджень та архівних джерел проаналізовано проблеми та результати діяльності селянських товариств взаємодопомоги на Волині у 1920-х рр., ставлення до них селянства та влади. Діяльність їх у першій половині 1920-х рр. була неефективною; пізніше вони змогли налагодити свою роботу і мати певні позитивні результати. Причинами цього були фінансові проблеми держави, складне становище багатьох селянських господарств. Радянська влада використовувала створення цих організацій не лише для потреб бідних селян, а й для вирішення класових, ідеологічних завдань, для подальшої колективізації селянських господарств.

Introduction The transformational processes occurring in Ukraine today have necessitated the search for new forms of the judicial system organization. The system should be effective, simple and accessible to the public. Most of these requirements correspond to the Peace Court, which under different names has been successfully operating in England, Israel, Italy, Switzerland, the USA and Canada.T herefore, today it is important to study the practice of its formation and development.Goal: based on the analysis of the normative framework of the peace courts functioning in 1917-1919, their judicial practices and conditions of activity, to determine the degree of effectiveness of local justice and its role in establishing the rule of law and order in the Volyn province during the National Revolution.Results After the formation of the Ukrainian governments, the judicial reforms were launched, which changed the structure and competence of local courts. In 1917-1919, the Higher Regional Courts were closed, and their cases were transferred to peace courts. From 1919, the latter could consider the claims worth up to 10,000 rubles and criminal cases with losses of up to 60,000 rubles. Peace judge Petro Ilkevich, commenting on these changes, with pride and sadness said: "No state in the world has such a judicial individual power with such an extensive competency as our peace justice!" The judge's doubts and anxieties were due to big amounts work that judges had to perform then.The Ukrainization of the judicial process became a difficult issue during the judicial reform. The relevant law was adopted on March 1st, 1918, but it was not fully implemented. The shortage of funds, professionals and time prevented its implementation. However, given the enthusiasm of the Volyn judges, their documentation was conducted in Ukrainian already in 1918. The increased attention to the jurisdiction normalization and the improvement of the judicial system testified the Government's desire to ensure the priority of the laws and their strict observance by practical steps. At the same time, the complicated internal political situation, that forced the government to balance on the verge and find compromises, did not allow to fully control the implementation of laws on the ground. The implementation of legislative innovations, as practice shows, completely depended on the initiative and commitment of regional managers and officials, including judges, to the Ukrainian endeavor.The overthrow of autocracy and the proclamation of the national power in the face of the Central Rada, along with the wave of popular upheaval and revolutionary enthusiasm, caused the growth of crime, looting and local anarchy. In 1917-1919, one judge at Zhytomyr Peace Congress on average considered 404 criminal and 287 civil cases, with 60% of the proceedings being completed within two or three months, 39.5% lasting to six months and only 0.5% due to independent reasons lasting more than a year. At the same time, only 7% of the sentences were appealed in higher courts. These indicators convincingly prove the effectiveness of the legal process and the professionalism of the judges who made decisions regardless of the political conjuncture, taking into account only the laws and the sense of justice.Difficult financial situation made it complicated for peace judges to fulfill their duties. For example, V. Lebedinsky, the head of the peace congress, wrote: "Although the judge is a representative of the supreme power in the province, but is forced to lead a poverty-like life – ragged clothes, unable to provide a decent education to his children, be treated if necessary and hold servants, he lives half-starved." The housing issue also remained unresolved. The influx of refugees to the province, as well as the destruction of buildings through military operations, made it virtually impossible to rent a decent room for the court The buildings for courts were allocated on a residual principle, which meant their low quality and high cost. Due to small salaries, the court offices remained without scribes and secretaries. This made judges, tired of their direct duties, stay late in the evening to complete the documents themselves.Conclusion. In 1917-1919s, the Volyn peace courts continued to administer justice in the region and provide qualified legal assistance to the population. Ukrainian governments have taken measures to build the structure and increase the competence of local courts, but ignored the logistical support of judicial activities. At the same time, education, rich professional and life experience helped peace judges partially solve these difficulties., W artykule, opartym na analizie szerokiej gamy źródeł archiwalnych, przeanalizowano podstawę normatywną działalności sądów światowych w latach 1917-1919, ich praktyki sądowe i warunki pracy. Ustalono, że pomimo trudnych okoliczności, sądy pokoju wołyńskiego nadal zarządzają wymiarem sprawiedliwości w regionie i zapewniają wykwalifikowaną pomoc prawną dla ludności. Ukraińskie rządy podjęły kroki w celu zbudowania struktury i zwiększenia kompetencji lokalnych sądów, ale zignorowały logistyczne wsparcie działalności sądowej. Autor konkluduje o wysokiej skuteczności lokalnych postępowań sądowych i ich znaczącej roli w ustanowieniu rządów prawa i porządku na Wołyniu w okresie rewolucji narodowej., У статті на основі аналізу широкого кола архівних джерел проаналізовано нормативну базу діяльності мирових судів у 1917-1919 рр., їх судові практики та умови роботи. Встановлено, що незважаючи на складні обставини мирові суди Волині продовжували здійснювати правосуддя у регіоні та надавати населенню кваліфіковану юридичну допомогу. Українські уряди вживали заходів до розбудови структури та збільшення компетенції місцевих судів, проте залишали поза увагою матеріально-технічне забезпечення суддівської діяльності. Автором зроблено висновок про високу ефективність місцевого судочинства та вагому його роль у становленні законності та правопорядку у Волинській губернії у часи національної революції.

The purpose of the article was to analyze the historical and geographical research of famous Polish historian Oleksadr Yablonovski about territorial structure of Ukrainian provinces in the Rzeczpospolita in XVI – XVII century. His geographical research are showing in work «Atłas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey», where the mapping form described the author's views on administrative features territorial structure of Polish and Ukrainian lands. In the article used themethod historiographical analysis and synthesis and comparative method. Also in the article analyzed other work of O. Yablonovski, such as the article «Zadnieprze», which was published in the 14th volume edition «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego and snnych krajόw słowiańskich». In terms of modern historiography, thearticle identified deficiencies and value to the development of modern historical thought such works as A. Yablonovska «Atlas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey», «Zadnieprze» and others., Celem artykułu jest analiza historycznych i geograficznych badań znanego polskiego historyka Oleksadra Yablonovski o terytorialnej struktury Ukrainy prowincji w Rzeczypospolitej XVI – XVII wieku, które znalazły swój wyraz w jego pracy «Atłas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey». W pracy historyk y kartografіchny forma pokazano poglądy autora na struktura i cech administracyjnoterytorialnych granic polski i ukraińskich ziem. W pracy wykorzystywane metoda historiograficzny analizy i syntezy, oraz metody porównawczej. Również w artykule pokazano poglądy historyka na pograniczu ziem ukraińskich ze swoich innych badań, takich jak artykuł «Zadnieprze», który ukazał się w wydaniu objętości «Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i snnych krajόw słowiańskich». Z punktu widzenia współczesnej historiografii narodowej w artykule braki i znaczenie takich dzieł jak A. Yablonovska «Atlas Historyczny Rzeczypospolitey Polskiey», «Zadnieprze», a drugi dla rozwoju współczesnej nauce historycznej na Ukrainie., Метою статті було проаналізувати історико-географічнідослідження відомого польського історика Олексадра Яблоновського про територіальний устрій українських воєводств Речі Посполитої у ХVI–XVII ст., які відображені у його праці «Atłas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey», де у картографічному вигляді викладено погляди автора на особливості адміністративно-територіального устрою польських та українських земель.Застосовано методи історіографічного аналізу та синтезу і порівняльний метод. Також у статті проаналізовано погляди історика на кордони українських земель на основі інших його досліджень як-то у статті «Zadnieprze», що була опублікована у 14 томі видання «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego і snnych krajόw słowiańskich». З позицій сучасної вітчизняної історіографії у статті визначено недоліки та значення таких праць О. Яблоновського, як «Atlas historyczny Rzeczypospolitey Polskiey»,«Zadnieprze» та інших для розвитку сучасної історичної науки в Україні.

The identity of the cultural and artistic space of the town is examined in the paper. Its geographical landscape and historical time created conditions for communication between individuals of different ethnic and social groups. The polyphonism of ethnic and cultural traditions in the artistic life of Rivne is disclosed on the basis of the archival materials’ examination. The county town of multinational composition was part of Volyn province of II Polish Republic between the two world wars. The citizens’ awareness of their ethnic and religious differences generated «own space», which formed a cultural phenomenon frontier in interactionwith others.The social organizations and educational institutions primarily supported the Rivne ethnocultural artistic mosaic. The cultural and artistic activities of the secondary schools were developed with national dominant. Ukrainian private gymnasium in collaboration with «Enlightenment», «Union of Ukrainian women», «Native School» became the spiritual center of Ukrainian nation and spread the national art in the province (academy concerts in honour of the famous Ukrainian,choral competitions, and theatre performances). Religious and charitable motives of the unity of Jewish community of the city were reflected in the programs of cultural events of Jewish gymnasium under the tutelage of society «Tarbut», «Scene and Education». The nostalgia of Rivne Russian minority for the lost homeland was reflected in concerts «Days of Russian Culture», «Evening of Sadness and Joy». They were organised by Russian Orthodox Charitable Society who founded the gymnasium by its initiative. Polish community of the town was focused in defense of the government system promoting national values through the cultural and artisticactivity of public school named after T. Kostiushko and societies «Sokol», «Lira», «Strzecha kolejowa». The regional policy of Polish authorities ("Volyn Experiment" by H.Yuzevskyi) significantly regulated art area of multi-ethnic town in the border area, encouraging ethnic groups to cultural integration. The spiritual and creative potential of urban population with distinctive national component contributed to theoverall rise of the cultural and the artistic practice («Volyn Renaissance»)., W artykule są rozpatrzone tożsamości kulturowej i artystycznej wprzestrzeni miejskiej, krajobraz geograficzny i czas historyczny, które stworzyły warunki do komunikacji pomiędzy podmiotami z różnych grup etnicznych. Na podstawie materiałów archiwalnych ujawniony jest polifonizm tradycji etnicznych i kulturowych w życiu artystycznym Równego, które między dwoma wojnami światowymi było częścią Wołyńskiego obwódu Drugiej Rzeczypospolitej. Świadomość obywatecielami różnic etnicznych i religijnych między sobą wygenerowalo «swoje miejsce», które w interakcji z innymi utworzyło zjawisko kulturowe na przygraniczu. Duchowny i twórczy potencjał ludności miejskiej z charakterystycznymi elementami krajowymi przyczyniły się do ogólnego wzrostu kulturalnego i praktyk artystycznych, wyznaczonego naukowcami jako «Wołyński renesans»., У статті розглядається самобутність культурно-мистецькогопростору міста, географічний ландшафт якого й історичний час створили умови для комунікації між суб’єктами різних етносів. На основі вивчення архівних матеріалів розкривається поліфонізм етнокультурних традицій у мистецькому житті Рівного, яке між двома світовими війнами перебувало у складі Волинського воєводства ІІ Речі Посполитої. Усвідомлення городянами своєї етнічної і релігійної відмінності генерувало «свій простір», який у взаємодії з іншими утворював феномен культурного пограниччя. Духовно-творчий потенціал міського населення з характерною національною компонентою сприяв загальному піднесенню культурно-митецької практики, означеної науковцями «волинським ренесансом».