Search

Мета дослідження - виявити особливості прояву довіри до себе в кваліфікованих спортсменів різних видів спорту. Матеріали і методи. У дослідженні брали участь представники спортивних єдиноборств (n = 23), складно-координаційних (n = 25), швидкісно-силових (n = 23) та циклічних видів спорту (n = 38). Загальна вибірка склала 109 спортсменів. Вік досліджуваних 16-18 років, рівень спортивної кваліфікації - кандидат і майстер спорту. Для визначення рівня довіри до себе і виразності особистісних якостей спортсменів в роботі використано батарею психодіагностичних методик. Діагностика рівня довіри до себе здійснювалася за допомогою опитувальника Н.Астаніної, спрямованого на рефлексивний аналіз міри довіри до себе. Для вивчення особистісних якостей в роботі використовувалися: опитувальник суб’єктивного контролю Б.Бажина, Є.Голинкіна, Л.Эткінда, методика самооцінки особистості С.Будассі та опитувальник рефлексивності А.Карпова. Результати. Зафіксовано статистично значущі відмінності у рівні прояву довіри до себе у спортсменів спортивних єдиноборств, складно-координаційних видів спорту і спортсменів циклічних і швидкісно-силових видів спорту. Встановлено, що у представників єдиноборств і складно-координаційних видів спорту рівень довіри до себе є вище за середній. Для спортсменів циклічних і швидкісно-силових видів спорту властивий середній рівень довіри до себе. Абсолютизація довіри до себе, яка призводить до зниження спортивних результатів, у досліджуваній вибірці спортсменів не була зафіксована. Емпіричним шляхом встановлено інгібуючий вплив рефлексії майбутньої діяльності на рівень довіри до себе у спортсменів. Виявлено, що самооцінка виступає тим особистісним утворенням, що актуалізує довіру до себе. Висновки. Довіра до себе є складним конструктом, який можна усвідомлювати під час рефлексивної роботи з самим собою. Цей внутрішньоособистісній конструкт емпірично можна вимірювати. Спортивні єдиноборства та складно-координаційні види спорту за специфікою прояву довіри до себе є найбільш близькими між собою, як у свою чергу, циклічні та швидкісно-силові види спорту. The purpose of the study is to identify the features of the manifestation of self-reliance among qualified athletes of different sports. Material and methods. The study participants were representatives of combat sports (boxing) n = 23, complex-coordination (gymnastics) n = 25, speed-strength (discus throw) n = 23, and also cyclic sports (swimming) n = 38. In total there were 109 sportsmen. The age of the respondents was from 16 to 18 years old. The self-reliance level was diagnosed using the questionnaire (author Astanina) aimed at reflective analysis of self-reliance measures. To study the personal qualities in the work the questionnaire of subjective control (by Bazhina, Golynkina, Etkind), the method of self-assessment of personality (by Budassi), and the questionnaire of self-reflection (by Karpova) were used. Results. There were recorded statistically significant differences in the level of self-reliance among representatives of combat sports, complex-coordination sports and cyclical and speed-strength sports athletes. It has been established that the level of trust in oneself is higher than average for representatives of combat sports and complex-coordinating sports. Representatives of cyclical and speed-strength sports are characterized by an average level of confidence in themselves. The absolutization of self-reliance, which leads to a decrease in athletic performance, was not recorded in this sample of athletes. Empirically, the inhibitory effect of future activity reflection on the level of self-reliance among athletes has been established. Self-esteem is a personal education that actualizes self-reliance. Conclusions. Self-reliance is a complex construct that can be recognized in reflective work with oneself. This inner personality construct can be empirically measured. Combat sports and complex-coordinated sports according to the specifics of self-reliance are the closest to each other, like cyclical and speed-strength types Цель исследования - выявить особенности проявления доверия к себе у квалифицированных спортсменов различных видов спорта. Материалы и методы. В исследовании приняли участие представители спортивных единоборств (n=23), сложно-координационных (n=25), скоростно-силовых (n=23) и циклических видов спорта (n=38). Общая выборка составила 109 спортсменов. Возраст испытуемых 16-18 лет, уровень спортивной квалификации – кандидат и мастер спорта. Для определения уровня доверия к себе и выраженности личностных качеств спортсменов в работе использована батарея психодиагностических методик. Диагностика уровня доверия к себе осуществлялась с помощью опросника Н.Астаниной, направленного на рефлексивный анализ меры доверия к себе. Для изучения личностных качеств в работе использованы: опросник субъективного контроля Б.Бажина, Е.Голынкина, Л.Эткинда, методика самооценка личности С.Будасси и опросник рефлексивности А.Карпова. Результаты. Зафиксированы статистически значимые различия в уровне проявления доверия к себе у представителей спортивных единоборств, сложно-координационных видов спорта и спортсменов циклических и скоростно-силовых видов спорта. Установлено, что представителям спортивных единоборств и сложно-координационных видов спорта присущ уровень доверия к себе выше среднего. Для представителей циклических и скоростно-силовых видов спорта характерен средний уровень доверия к себе. Абсолютизация доверия к себе, которая приводит к снижению спортивных результатов, в данной выборке спортсменов не была зафиксирована. Эмпирическим путем установлено ингибирующее влияние рефлексии будущей деятельности на уровень доверия к себе у спортсменов. Установлено, что самооценка выступает личностным образованием, актуализирующим доверие к себе. Выводы. Доверие к себе является сложным конструктом, который можно осознавать в рефлексивной работе с самим собой. Этот внутри личностный конструкт эмпирически можно измерить. Спортивные единоборства и сложно-координационные виды спорта по специфике проявления доверия к себе являются наиболее близки между собой, как в свою очередь, циклические и скоростно-силовые виды

Цель : изучение гендерных особенностей и различий самоописания физического развития школьников. Материал : В исследовании приняли участие школьники 5-11 классов (юношей - n = 177, девушек - n = 188). Использовался тест-опросник Самоописание физического развития. Результаты Установлено, что корреляционные связи показателей всех возрастов имеют определенные гендерные отличия. Установлено, что юноши свое здоровье ассоциируют с собственной самооценкой и физическими качествами: координация движений, гибкость. Девушки свое здоровье сочетают с физической активностью и собственными физическими способностями. Юноши физическую координацию движений связывают с наличием силовых качеств. Девушки - исключительно со своим внешним видом. Также выявлено, что юноши собственную самооценку напрямую связывают со своей силой и физической активностью. Для девушек данные показатели не имеют большого значения. Выводы : рекомендуются подходы к решению проблемы гендерных стереотипов и дисбаланса в физическом воспитании подростков. Считается целесообразным необходимость разработки концепции гендерного подхода в воспитании. Это дает возможность: способствовать развитию индивидуальных склонностей и способностей учащихся разного пола; преодолению поло-ролевых стереотипов; более эффективному формированию ценностей физической культуры., Purpose: to study gender peculiarities and distinctions in physical condition’s self-description of schoolchildren. Material: in the research schoolchildren of 5-11 form (boys -- n=177, girls- n=188) participated. Test-questionnaire “Self description of physical condition” was used. Results: it was found that correlations of indicators of all age categories have gender distinctions. It was determined that boys associate heir health with own self-assessment and physical qualities: coordination of movements, flexibility. Girls connect their health with physical functioning and own physical abilities. Boys connect physical coordination of movements with strength. Girls connect it with appearance. Besides, it was found that boys connect their self-assessment directly with their strength and physical activity. For girls these indicators are not very important. Conclusions: approaches to solution of gender stereotypes and imbalance in adolescents’ physical development are recommended. It is purposeful to work out conception of gender approach to physical education. It would permit: to facilitate development of individual bents and talents of pupils of different sex; to overcome sex-role stereotypes; more effective formation of physical culture values., Мета: вивчення гендерних особливостей та відмінностей самоопису фізичного розвитку школярів. Матеріал: У дослідженні прийняли участь школярі 5-11 класів (юнаків - n=177, дівчат - n=188). Використовувся тест-опитувальник Самоопис фізичного розвитку. Результати: Виявлено, що кореляційні зв’язки показників усіх вікових категорій мають певні гендерні відмінності. Встановлено, що юнаки своє здоров’я асоціюють із власною самооцінкою та фізичними якостями: координація рухів, гнучкість. Дівчата своє здоров’я поєднують з фізичною активністю та власними фізичними здібностями. Хлопці фізичну координацію рухів пов’язують з наявністю силових якостей. Дівчата - виключно зі своїм зовнішнім виглядом. Також виявлено, що хлопці власну самооцінку безпосередньо пов’язують зі своєю силою та фізичною активністю. Для дівчат дані показники не мають великого значення. Висновки: рекомендується підходи до вирішення проблеми гендерних стереотипів і дисбалансу у фізичному вихованні підлітків. Вважається за доцільне необхідність розробки концепції гендерного підходу у фізичному вихованні. Це дає можливість: сприяти розвитку індивідуальних схильностей та здібностей учнів різної статі; подоланню статево-рольових стереотипів; більш ефективному формуванню цінностей фізичної культури.

The ways of study of terms for creation of individualization and differentiation of physical education of students are considered. A purpose of work is study of possibilities of the use of self-appraisal of students of physical eigenstate for planning of the physical loadings in employments on physical education. 647 students took part in experiment. Students defined an own physical capacity the method of questionnaire. It is set that students are well oriented and can define the physical capacity. Cross-correlation connection is marked between the indexes of physical preparedness of students on results a questionnaire and to the results of measuring. It is marked that exists substantial difference in the self-appraisal of capacity in different educational separations. It is set that ability of students is independent allows to estimate the level of the capacity a teacher operatively to bring in correction in an educational process. Also to determine a volume, intensity of the physical loadings, periods of rest, manage the process of physical perfection of students., Рассмотрены пути изучения условий для создания индивидуализации и дифференциации физического воспитания студентов. Цель работы - изучение возможностей использования самооценки студентов собственного физического состояния для планирования физических нагрузок в занятиях по физическому воспитанию. В эксперименте приняло участие 647 студентов. Студенты методом анкетирования определили собственную физическую работоспособность. Установлено, что студенты хорошо ориентируются и могут определить свою физическую работоспособность. Отмечается корреляционная связь между показателями физической подготовленности студентов по результатам анкетирования и результатам измерений. Отмечается, что существует существенная разница в самооценке работоспособности в различных учебных отделениях. Установлено, что умение студентов самостоятельно оценивать уровень своей работоспособности позволяет преподавателю оперативно вносить коррективы в учебный процесс. Также определять объем, интенсивность физических нагрузок, периоды отдыха, управлять процессом физического совершенствования студентов., Розглянуто шляхи вивчення умов для створення індивідуалізації та диференціації фізичного виховання студентів. Мета роботи - вивчення можливостей використання самооцінки студентів власного фізичного стану для планування фізичних навантажень під час проведення навчальних занять з фізичного виховання. У експериментальних дослідженнях взяло участь 647 студентів, які методом анкетування визначили власну фізичну працездатність. Встановлено, що студенти добре орієнтуються і можуть визначити свою працездатність, яка суттєво підтверджується їхньою фізичною підготовленістю і має кореляційний зв'язок з показниками, що отримані за допомогою інструментальних методик. Доведено, що існує суттєва різниця в самооцінці працездатності в різних навчальних відділеннях. Уміння студентів самостійно оцінити рівень своєї працездатності дозволяє викладачу оперативно вносити корективи у навчальний процес, визначати об'єм і інтенсивність фізичних навантажень, періоди відпочинку та управляти процесом фізичного вдосконалення студентів.