Search

У статті на основі теоретичного аналізу досліджень вітчизняних тазарубіжних вчених висвітлено сучасний стан розв’язання проблемирозвитку професійно орієнтованої установки у підлітків. Зробленоуточнення змісту понятійно критерійної основи дослідження про фесійно орієнтованої установки.

У статті визначено критерії, показники та рівні сформованостінаціонального характеру у студентів, а також представлено результатиемпіричного вивчення досліджуваного феномена.

Стаття розглядає основні, такі поняття як: конфлікт, компетентність,комунікативність та конфліктна компетентність як складова комунікативної компетентності. Розглядаються ряд поглядів різних вчених,які відповідно до структури суспільства розподілили вивченняконфліктності як взаємодії (внутрішньоособистісної та зовнішньоособистісної) в першу чергу. Також виділено основні фактори, яківикликають конфліктну взаємодію між опонентами. Конфліктнакомпетентність розподіляється на два рівні, які в процесі ведутьдо спільного, єдиного та оптимального досягнення цілі, зокрема докомпромісу.

У статті розглянуто процес виникнення та становлення практикоорієнтованої психології, а саме: низку підходів до побудови процесупсихологічної допомоги, певні техніки та вимоги до них, а такожвизначено, що методи психологічної допомоги є географічно дієвими,тобто для певних регіонів підходять тільки певні методи.

У статті розглядаються результати експериментального дослідженняпсихологічних умов формування уявлень про духовний ідеал в учнівмолодших класів. Підкреслюється актуальність та важливість даноїпроблематики; здійснюється опрацювання психодіагностичногоінструментарію, спрямованого на дослідження і розуміння молодшимишколярами духовних та морально)етичних цінностей.Для плідного вивчення школярів подано створену та продуманупрограму дослідження уявлень про духовний ідеал у дітей молодшогошкільного віку; характеристику вибірки досліджуваних; етапидослідження; описано методи та методики вивчення особливостейформування уявлень про духовний ідеал у дітей молодшого шкільноговіку, а також проаналізовано результати психологічного дослідженнясформованості уявлень про духовний ідеал молодших школярів.

Автор статті аналізує основні методи дослідження особистості такатегорію нужди. Нужда, згідно його аналізу, є особливим універсальнименергетично!інформаційним утворенням, носієм і чинником соціальноїжиттєвої сили людини, в основі якої суперечлива єдність могутніхбіосоціальних процесів. Накопичений в індивідуальному існуваннілюдини досвід, завдяки руху нужди, стає надбанням усього людства.Завдяки логіко!психологічному аналізу виокремлено генетичну вихіднусуперечливу “одиницю”, яка лежить в основі і біологічного, і соціальногоіснування людини, оскільки вона, нужда, фактично і є “неможливою”,“дивною”, суперечливою єдністю цих двох начал. Саме тому вона –безкінечно активна і енергетично ємна.

У статті розглянуто поняття “фактор”, проблему впливу факторів таумов на формування і становлення навчальнопрофесійної діяльності.Визначено зовнішній та внутрішній вплив факторів на становленнянавчальнопрофесійної діяльності, їх первинне та вторинне значення. Атакож розглянуто факторну модель становлення навчальнопрофесійноїдіяльності, яка спрощує роботу з учнем.

Обґрунтовано необхідність створення опитувальника, призначеногодля дослідження особистісного зростання за допомогою оцінки сукупнос-ті його характеристик. Пропонований опитувальник дозволяє оцінитиосновні характеристики особистісного зростання: виділити набір характе-ристик, які можна використовувати в якості критеріїв особистісного зрос-тання: усвідомленість, адаптація, самореалізація, трансценденція, дбай-ливість і екологічність, увага, сензитивність, прийняття, адекватність,здатність до саморозвитку, внутрішній локус контролю; довільна саморе-гуляція, стійкість до стресів, креативність, відкрите емоційне самовира-ження, зсув домінуючих потреб від дефіцітарних до буттєвих, інтуїція.

У статті викладено теоретико-методологічні засади дослідження,проаналізовано основні підходи до проблеми прояву і детермінації ін-формаційно-реконструктивних технологій особистості. Встановлено,що кожен інформаційний процес в його повному вигляді включає: дже-рело інформації, що породжує сигнали, які несуть деяке повідомлення(відомості); кодування (переклад змісту в умовні знаки) повідомленнядля передачі по каналу зв’язку; декодування повідомлення; різні опера-ції по його переробці; видачу повідомлення абонентові.

У статті розглядаютьсяосновні, суттєві риси і принципи генетико- моделюючого методу. До-водиться, що цей метод – один з небагатьох у психології (поряд з лон-гітюдним ), що дають можливість дослідити розвиток психіки, а отже,і її сутнісні особливості. Розкрито можливості методу для вікової таконсультативної психології. Відзначено, що теоретико – методологічніпошуки і отриманий емпіричний матеріал підтверджують ідею про над-звичайну наукову і прикладнуу продуктивність генетико- моделюючогометоду. Показано, що генетична психологія (і генетико- моделюючийметод як її основа) є тією областю психологічного знання, яка може за-безпечити прогнозування розвитку особистості, але тільки за умови реа-лізації ідеографічного підходу (у вітчизняній психології цьому термінувідповідає поняття «клінічний підхід»).

У статті розглянуто актуальну проблему роботи з дітьми, які мають вади розвитку, зокрема зі слабозорими дітьми, з діагнозом «міопічна хвороба». Проаналізовано роботи вітчизняних і зарубіжних психологів та встановлено досить обмежений спектр практично-орієнтованих підходів у роботі з підлітками, що мають вади зору. Проведено експертну оцінку особистісних характеристик слабозорих підлітків, на які має бути спрямований корекційний вплив. Серед них: суб’єктність, самоставлення, локус контролю, самоактуалізація, саморегуляція. Виокремлено три основні структурні компоненти функціонування особистості: суб’єктність, міжособистісна взаємодія, тілесно-кінестетична організація. Кожен з даних компонентів містить низку параметрів, на які можна здійснювати психокорекційний вплив. Досліджено відмінності в особистісному розвитку підлітків із різною гостротою зору. Встановлено, що хворі на міопію підлітки мають значно нижчі показники за шкалами: активність, самопочуття, самоповага, самоінтерес, самоприйняття, саморегуляція, інтернальність, а також характеризуються обмеженою свободою руху. Проаналізовано результати повторного дослідження особистісної сфери слабозорих підлітків після танцювально-рухової терапії. Зроблено висновок, що танцювально-рухова терапія сприяє значному зростанню показників особистісного розвитку, на які було спрямоване дослідження. Результати дослідження підтвердили позитивний вплив танцю та руху на особистісний розвиток хворих на міопію підлітків. У результаті дослідження зроблено висновок, що танцювально-рухова терапія може бути рекомендованою у навчальні заклади: школи та інтернати для дітей з порушеннями зору, для дітей з відставанням у розвитку та звичайні загальноосвітні школи.

У статті подано аналіз результатів експериментального дослідження особливостей типології організаційної культури майбутнього місця роботи. У рамках короткого огляду сучасних літературних джерел по даній тематиці представлено узагальнену класифікацію найпоширеніших у літературі типологій організаційної культури. Констатовано, що питання психологічних аспектів типології організаційної культури майбутнього місця роботи, попри всю його актуальність, раніше не виступало предметом спеціального емпіричного дослідження. За результатами кластерного аналізу за методом двокрокової логарифмічної функції правдоподібності виділено чотири типи організаційних культур майбутнього місця роботи (за авторською типологією). Виявлено, що перший кластер відповідає типу «асоціація», другий – типу «товариші», третій – типу «родина» та четвертий – типу «партія». Відмічено позитивну тенденцію прагнення респондентів до більш продуктивних, на наш погляд, типів організаційних культур у процесі вибору майбутнього місця роботи. Подальше дослідження виділених кластерів на відповідність типів організаційної культури майбутнього місця роботи особистісним характеристикам респондентів – відносного рівня задоволеності базових потреб і вираженості соціально-психологічних установок у мотиваційно-потребовій сфері – показало наявність лише загальних тенденцій до вибору певних типів організаційної культури. Зроблено висновок, що для більш точних рекомендацій особистості стосовно вибору певного домінуючого в організації типу культури, окрім тестування, доречним, на нашу думку, є застосовування психологічного консультування.

У статті представлено сучасні наукові підходи до визначення психодіагностичного інструментарію дослідження компонентів, що впливають на формування та розвиток мотиваційної готовності до майбутньої професійної діяльності. Проаналізовано погляди дослідників на прогностичну функцію формування та розвитку таких особистісних компонентів, як мотиваційна готовність до діяльності та формування професійно важливих якостей працівника торговельної сфери. Розглянуто фундаментальні принципи психологічної науки, а саме: принцип системного підходу розуміння особистості, принцип детермінізму та розвитку, єдності свідомості та діяльності особистості, методологічні принципи організації дослідження. Представлено критерії, які було використано для відбору психодіагностичного інструментарію: валідність, інформативність, дискримінативність (диференціація обстежуваних за визначеними групами), зручність за технікою виконання та надійність. Обґрунтовано порядок проведення й організації психодіагностичного обстеження: поєднання раціонального і чуттєвого, науковий підхід у відборі методів, чітке розуміння проблематики дослідження, аналіз змінних, що впливатимуть на якість отриманих результатів, стандартизацію й контрольованість умов проведення вимірів, а також розкрито зміст вимог, яких необхідно дотримуватися при здійсненні психодіагностичного дослідження. Визначено основні критерії формування мотиваційної готовності майбутніх фахівців сфери торгівлі та специфіки їхньої майбутньої діяльності, що обумовлює вибір конкретних методик. Запропоновано психодіагностичний комплекс методик дослідження формування мотиваційної готовності до діяльності у сфері торгівлі.

Підтверджено, що формуючий експеримент – це метод наукового психолого-педагогічного дослідження та сам процес шкільного навчання, це, насамперед, практика шкільного навчання і виховання, і лише потім, у другу чергу, він може розглядатися як науковий метод. Показано, що сама практика шкільного навчально-виховного процесу, стаючи експериментальною, набуває додаткової функції – функції наукового методу психолого-педагогічного дослідження. Встановлено, що перетворення схеми факторного планування в особливий предмет засвоєння учнями структурних характеристик учбової діяльності й організація з ними активних навчальних дій є умовою продуктивної самостійної побудови учнями своєї власної учбової діяльності і відповідає педагогічним цілям формуючого експерименту. З’ясовано, що за допомогою індивідуального формуючого експерименту відкриваються закономірності формування особливостей учбової діяльності в умовах індивідуального навчання. Встановлено, що формуючий експеримент дозволяє вивчати й оцінювати не тільки те, що вже існує, але і те, що повинно існувати, тому що він дозволяє вивчати явища в найбільш сприятливих для їхнього розвитку умовах (можна навіть сказати, що в найбільш природних умовах). Показано, що формуючий експеримент у своєму розвитку пройшов певний шлях, було виявлено, що мнемічна діяльність і її формування проходить два етапи: спочатку відбувається оволодіння розумовими операціями як самостійними діями, потім – як засобами мнемічної діяльності. Підтверджено, що подальший розвиток формуючого експерименту був пов’язаний з реалізацією загальнотеоретичного положення про нерозривний зв’язок психічної і зовнішньої предметної діяльності в конкретно-психологічних дослідженнях.

Автором зазначено, що особливість наукового підходу Виготського полягала в тому, що він не обмежувався аналізом психологічних теорій чи конкретних фактів, а здійснив особливу методологічну роботу з визначення філософських основ кожної теорії. Виділено основні ідеї психологічної концепції Л.С. Виготського: постановлення як центральної проблеми формування вищих психічних функцій; вивчення походження вищих психічних функцій, їхній генезис; інструментальність, тобто облік того, як відбувається оволодіння психологічним знаряддям і (при його посередництві) своєю власною психічною функцією; висування інтериорізації як найважливішого механізму перебудови психічної діяльності; розуміння інтериорізації як процесу переходу від спільної діяльності до індивідуальної. З’ясовано, що у творчості Л.С. Виготського відбулося злиття ідей розвитку з ідеєю експериментального формування психічних процесів. Показано, що заслуга Л.С. Виготського полягала в організації предметної «інструментальної» дії піддослідного, а це дало ключ до пояснення акту, розгорнутого по складу та способу діяльності. Показано, що єдиним методологічно правильним способом вивчення психічного розвитку є, згідно з Виготським, експериментально-генетичне вивчення, а головною задачею окремої психологічної дисципліни – психології навчання – виступає задача зближення морфологічного і функціонального, експериментального і генетичного аналізів. Встановлено, що задачі перебування, описи і використання в шкільній практиці цих дій складають психолого-дидактичну частину генетико-моделюючого методу дослідження. Зроблено висновок, що психолого-педагогічне дослідження, що має задачею вивчення формування цілісної діяльності та її психічних еквівалентів – здібностей, можливо тільки при побудові його генетико-моделюючим способом дослідження.

У статті дослідженоякості особистості, які першочергово впливають на формування копінг-стратегій та опанувальної поведінки людини при виникненні складноїжиттєвої ситуації. Проаналізовано, на якому рівні психічного відбува-лися застосування копінг-стратегії у ситуації небезпеки. Проаналізо-вано якості особистості, які впливають на формування адаптивних тане адаптивних копінг-стратегій у ситуації стресу. Виокремлено ком-поненти Я-концепції особистості, які сприяють формуванню опану-вальних стратегій поведінки. Виокремлено основні риси особистості(генетичні, психологічні, соціальні), які впливають на розвиток і фор-мування копінг-стратегій особистості.Порівняно визначення поняття копінг-стратегії з феноменологіч-ної, соціальної, психологічної, поведінкової сторін. Акцентовано увагуна розгляді основних підходів розуміння копінг-поведінки: зарубіжни-ми та вітчизняними дослідниками. Виокремлено функції опанувальноїповедінки, що сприяють збереженню емоційно-психічного здоров’я лю-дини. Досліджено класифікації та стилі копінг-стратегій, які викорис-товуються людиною в залежності від її психоемоційних та характероло-гічних особливостей.Проаналізовано залежність рівня емпатії і формування опануваль-ної поведінки особистості. Визначено, яким чином тип темпераментулюдини впливає на домінування тих чи інших копінг-стратегій, якікомпоненти Я-концепції впливають на розвиток, копінг-стратегій лю-дини у ситуації небезпеки. Окреслено перспективу подальшого дослі-дження особливостей формування копінг-стратегій особистості.

Констатовано, що специфіка онтогенетичного розвитку людини полягає в тому, що він підпорядковується і дії біологічних законів (як і розвиток тварин), і дії суспільно-історичних законів. Показано, що об’єкт генетичної психології – особистість, духовно-тілесний індивід, породжений своєю власною предметно-практичною діяльністю, котрий згодом трансформується в якихось її аспектах у його власну діяльність. Підтверджено, що генетико-психологічний погляд на особистість означає розуміння її як унікальної цілісності, що само- розвивається, саморегулюється і є носієм довічного вселюдського духу. Зазначено, що мета генетичної психології особистості полягає у пошуках закономірностей генезису від вихідного змісту недиференційованої чутливості людини до механізмів творчості. Вказано, що генетичний метод дослідження передбачає аналіз деякого вихідного стану предмета чи явища і вибудовування звідси наступних утворень. Акцентовано, що генетичний метод, застосовуваний у власне понятійному змісті у визначеній галузі психології, є способом дослідження її предмета, заснований на аналізі його утворення і становлення до повноцінного функціонування. Зроблено висновок, що реалізація генетичного принципу в психологічних дослідженнях відкриває змістовні перспективи щодо подальшого, більш глибокого розуміння однієї із центральних проблем педагогічної психології – співвідношення психічного розвитку і навчання, яка має дуже глибоке історичне коріння і, крім того, воно відноситься до таких, що складають враження цілком очевидних. Встановлено, що вищу межу вікових можливостей визначає генотипна сторона дозрівання, оскільки вплив навчання на розвиток опосередковується віковими та індивідуальними особливостями дітей.