Search

The purpose of writing a scientific article is to propose directions for the implementation of certain provisions of the Istanbul Convention on the protection of children's rights in Ukraine based on the analysis of the norms of the Istanbul Convention and domestic legislation in the field of combating domestic violence, as well as the results of the activities of the National Police units. The work presents an analysis of statistical information on the activity of mobile groups of the National Police of the Dnipropetrovsk region on reports of domestic violence. A conclusion was made about the latency of domestic violence in relation to children. Attention was focused on the need to take into account in the activities of the National Police bodies and units the principle of the Istanbul Convention, according to which a child-witness of domestic violence must be officially recognized as a victim of such illegal actions. Proposed directions for improving the protection of children's rights when combating domestic violence, taking into account the requirements of the Council of Europe Convention on the prevention of violence against women and domestic violence and the fight against these phenomena. A proposal was put forward to develop and adopt the orders of the Ministry of Social Policy "About the approval of the Regulation on the creation and operation of the Unified State Register of Domestic Violence and Gender-Based Violence, the exercise of the powers of the holder of this register" and " About the approval of the Regulation on the Unified State Register of Offenders". The need for legislative implementation of the "child-witness = child-victim" principle into the activities of practical bodies of the National Police by introducing specific changes to the Criminal Procedure Code of Ukraine and the Code of Ukraine on Administrative Offenses is emphasized. The position regarding the need to resolve the issue of the mandatory appointment of a psychological examination in cases of domestic violence involving a child and the consideration of its results during the decision on the merits of the case is supported. It is proposed to supplement the Code of Ukraine on Administrative Offenses with Article 279-9 "Peculiarities of consideration of a case on an administrative offense related to domestic violence.", Мета написання наукової статті – на підставі аналізу норм Стамбульської конвенції та вітчизняного законодавства у сфері протидії домашньому насильству, а також результатів діяльності підрозділів Національної поліції запропонувати напрямки реалізації окремих положень Стамбульської конвенції щодо забезпечення прав дитини в Україні. У роботі представлений аналіз статистичної інформації діяльності мобільних груп Національної поліції Дніпропетровської області на повідомлення про факти домашнього насильства. Зроблено висновок про латентність домашнього насильства відносно дітей. Акцентовано увагу на необхідності врахування в діяльності органів та підрозділів Національної поліції принципу Стамбульської Конвенції, за якого дитина-свідок домашнього насильства офіційно має визнаватися потерпілим від таких протиправних дій. Запропоновані напрямки удосконалення забезпечення прав дитини під час протидії домашньому насильству з урахуванням вимог Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Висунута пропозиція розробити та прийняти накази Міністерства соціальної політики «Про затвердження Положення про створення та функціонування Єдиного державногореєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, здійснення повноважень держателя цього реєстру» та «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр кривдників». Наголошено на потребі законодавчого впровадження у діяльність практичних органів Національної поліції принципу «дитина-свідок=дитина-потерпілий» шляхом запровадження конкретних змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підтримана позиція щодо необхідності вирішення питання обов’язкового призначення психологічної експертизи у справах про домашнє насильство за участю дитини та врахування її результатів під час вирішення справи по суті. Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 279-9 «Особливості розгляду справи про адміністративне правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством».

The article considers the place and role of witness testimony in the system of means of evidence in economic litigation. To this end, the relevant economic procedural legislation is analyzed, which provides a definition of the testimony of witnesses and regulates the procedure for obtaining them. The analysis of scientific sources revealed that the institute of witnesses, in economic litigation, is one of the topics of discussion not only among practitioners but also among scholars. A critical review of the positions of scholars on the place and role of witness testimony in the system of evidence in economic litigation. It is determined that the introduction of the institution of witnesses in economic litigation is aimed at unifying and simplifying the procedural aspects of litigation. It is established that despite long discussions on the use of the institution of witnesses in economic litigation, practice has shown the need to expand the means of proof through witness testimony, as it is seen that the study of such testimony in some cases can help establish objective truth and completeness. and comprehensiveness of the case. From the analysis of procedural norms it was concluded that the subjects of evidence in economic litigation may be persons who are not directly involved in the case. The witness belongs to this group of subjects. The positive feature of the witness is that he directly perceived the circumstances of the case with the help of the senses and the lack of legal interest in resolving the case. In economic litigation, there are cases in which the testimony of witnesses can be used, which determines the existence of certain relationships between the witness and the party. It was emphasized that if witnesses are involved in the trial, there is a risk of delaying the trial and, as a consequence, violating the principle of efficiency of the trial due to abuse of non-appearance of witnesses at the hearing. Amendments to the economic procedural legislation have been proposed to regulate the obligation to testify as a witness. It is proved that the introduction of the institute of witnesses in the economic procedural legislation is a positive change, which is aimed at bringing the economic justice of Ukraine closer to European standards., У статті розглянуто місце та роль показань свідків в системі засобів доказування у господарському судочинстві. З цією метою проаналізовано відповідне господарське процесуальне законодавство, яке надає визначення показань свідків та регламентує порядок їх отримання. Проведений аналіз наукових джерел дозволив виявити, що інститут свідків, саме у господарському судочинстві, є однією із дискусійних тем не тільки серед практиків, а також серед вчених. Здійсненний критичний огляд позицій вчених стосовно місця та ролі показань свідків в системі засобів доказування у господарському судочинстві. Визначено, що впровадження інституту свідків у господарське судочинство пов’язано з метою уніфікації та спрощення процесуальних аспектів судочинства. Встановлено, що незважаючи на достатньо тривалі дискусії стосовно застосування інституту свідків у господарському судочинстві, практика продемонструвала необхідність розширення засобів доказування за рахунок показань свідка, оскільки вбачається, що дослідження саме таких свідчень в окремих випадках може сприяти встановленню об’єктивної істини у справі та забезпечити повноту та всебічність розгляду справи. З аналізу процесуальних норм зроблено висновок, що суб’єктами доказування у господарському судочинстві можуть бути й особи, які безпосередньо не беруть участь у справі. Саме до цієї групи суб’єктів відноситься свідок. Позитивна риса свідка в тому, що він безпосередньо сприйняв обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. У господарському судочинстві існують справи, в яких можуть бути використані показання свідків, що зумовлюють наявність між свідком і стороною певних взаємозв’язків. Наголошено, що при залученні свідків до судового процесу існує загроза затягування розгляду справи та, як слідство, порушення принципу оперативності розгляду справи через зловживання з неявкою свідків на судове засідання. Запропоновано зміни до господарського процесуального законодавство щодо регламентування обов’язків надання показань свідком. Доведено, що запровадження інституту свідків у господарське процесуальне законодавство є позитивними змінами, які спрямовані на наближення господарського судочинства України до європейських стандартів.

The article is devoted to the characteristics of the third group of subjects of notarial procedural legal relations, which includes persons who assist the notary in the notarial proceedings, their concept and composition. It is emphasized that, unlike persons involved in notarial proceedings, this group of subjects has no legal interest in the consequences of notarial proceedings - neither substantive nor procedural. The position is expressed and substantiated that the implementation of a full-fledged institute of expert participation and expertise in the notarial process should be approached carefully, especially when it comes to involving an expert to establish the facts of the subject of evidence. Involving an expert in the notarial process to establish certain facts means that these facts are not obvious to the notary, but controversial. It seems more reasonable to involve an expert to establish the content of the law, in particular, when applying the analogy of law or analogy of law or to clarify the content of foreign law. These provisions, by analogy with civil proceedings, should be implemented in the legislation on notaries. It is concluded that the regulation of the participation of a specialist in the notarial process cannot be approached in a limited way. It does not seem possible to fully outline the cases of specialist participation in notarial procedural legislation. The notary must have the dispositive right to involve a specialist in the notarial process at his own discretion, if required by the peculiarities of the notarial act. It is emphasized that the notarial process requires the formation of its conceptual apparatus. In this regard, the author proposes to clarify the names of the relevant subjects of notarial procedural legal relations, which currently have the name “witness”. In such notarial proceedings as testamentary wills, announcement of a secret will or taking measures to protect inherited property, the relevant entities that certify the correctness of the notarial act, to be called witnesses. Instead, in the notarial proceedings for maritime protests, the relevant actors should be called simply eyewitnesses, Статтю присвячено характеристиці третьої групи суб’єктів нотаріальних процесуальних правовідносин до якої належать особи, які сприяють нотаріусу у вчиненні нотаріального провадження, їх поняттю та складу. Підкреслено, що на відміну від осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження, зазначена група суб’єктів не має юридичного інтересу у наслідках нотаріального провадження – ані матеріально-правового, ані процесуального. Висловлено та обґрунтовано позицію, що до втілення у нотаріальному процесі повноцінного інституту участі експерта та експертиз слід підходити виважено, особливо якщо мова йде про залучення експерта для встановлення фактів предмету доказування. Залучення експерта у нотаріальному процесі для встановлення певних фактів означає, що ці факти для нотаріуса не є очевидним, а спірними. Більш обґрунтованим виглядає залучення експерта для встановлення змісту права, зокрема, при застосуванні аналогії закону чи аналогії права або ж з’ясування змісту норм іноземного права. Зазначені положення по аналогії з цивільним процесом слід було б втілити і у законодавстві про нотаріат. Зроблено висновок про те, що до врегулювання участі спеціаліста у нотаріальному процесі не можна підходити обмежено. Повно окреслити у нотаріальному процесуальному законодавстві випадки участі спеціаліста не видається можливим. Нотаріус повинен мати диспозитивне право залучити спеціаліста у нотаріальному процесі на власний розсуд, якщо того потребують особливості вчинюваної нотаріальної дії. Підкреслено, що нотаріальний процес потребує формування свого понятійного апарату. У зв’язку з цим, автор пропонує уточнити найменування відповідних суб’єктів нотаріальних процесуальних правовідносин, які на сьогодні мають найменування «свідок». У таких нотаріальних провадженнях як посвідчення заповітів, оголошення секретного заповіту чи вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, відповідних суб’єктів, які засвідчують правильність вчинення нотаріальної дії, називати понятими. Натомість у нотаріальному провадженні з вчинення морських протестів відповідних суб’єктів варто було б називати просто очевидцями події.