Search

It is indicated in a legal state, regulation of interaction between members of society, coordination of their interests and smoothing of conflicts arising between them and their associations is unthinkable without law. With the help of the influence of law on social relations, it is possible to order and regulate them in a civilized manner. In the sphere of achieving a state of security, the law allows you to set the limits of what is permitted, to determine the obligations and prohibitions in the behavior of the relevant subjects. Due to regulatory legal regulation, security receives a unique meaning that determines the final goal of its provision, connects it with national priorities and interests of each legal entity, preventing blurring of the understanding of the essential characteristics of the basic category «national security» and its derivatives. The conducted scientific analysis of the legal regulation of the economic security system of Ukraine made it possible to conclude that it has a complex and multifaceted nature, that is, it involves the creation of a complex of legal, economic and administrative-organizational mechanisms aimed at ensuring the rights of citizens and other subjects of economic activity to protect private property, economic freedom and unimpeded implementation of economic and other economic activities. It is pointed out that the state should implement the appropriate organizational and legal provision of economic security of Ukraine, aimed at increasing the investment attractiveness of the country, eliminating offenses in the economic sphere. The analysis of regulatory legal acts made it possible to single out the following shortcomings of the legal provision of economic security of Ukraine: complexity, vagueness and inconsistency of individual legislative norms, ambiguous interpretation in their application; inconsistency between developers and lack of system of legal acts regulating economic security. It was concluded that the presence of such shortcomings indicates the need to modify approaches to the formation of legal support for the economic security of the state, to make changes to the current legislation. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

В науковій статті авторський колектив провів наукове дослідження практичних осо­бливостейздійснення державного контролю у сфері господарської діяльності в умовах пра­вового режиму воєнного стану. На підставі проведеного дослідження, авторський колек­тивдійшов висновку, що в умовах правового режиму воєнного стану було повністю припи­неноздійснення заходів державного контролю у сфері господарської діяльності - як планові, так і позапланові, за окремими виключеннями. Такі виключення із мораторію на проведення заходів державного контролю у сфері госпо­дарської діяльності повинні бути викликані загрозою, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави у відповідній сфері господарської діяльності. При цьому, для розблокування заборони на проведення заходів державного контролю у відповідній сфері господарської діяльності не­обхідним є прийняття відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, який здійснює формування державної політики у відповідній сфері. Особливості проведення державного контролю у сфері господарської діяльності можуть бути визначені самим ор­ганом, Кабінетом Міністрів України або в за­коні, але лише на період дії правового режиму воєнного стану. За відсутності визначення та­ких особливостей, при здійсненні відповідних заходів державного контролю у сфері госпо­дарської діяльності повинні бути дотримані вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері го­сподарської діяльності». На жаль, мораторій на проведення заходів державного контролю у сфері господарської діяльності, встановле­ний постановами Кабінету Міністрів України №№ 303 та 550 не повною мірою відповідає по­ложенню Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері госпо­дарської діяльності», в якому не передбачені виключення щодо встановлення особливостей у здійсненні заходів державного контролю на період дії правового режиму воєнного стану (у зв’язку із цим, запропоновано внести відповід­ні зміни до закону). На рівні закону передба­чені лише особливості здійснення заходів мит­ного та податкового контролю в умовах право­вого режиму воєнного стану.

У статті розглядаються питання недобро­совісної конкуренції. Аналізуються практичні кейси використання недобросовісної реклами. Доведено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торго­вим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Розглядається співвідношення недо­бросовісної та добросовісної конкуренції. Так, недобросовісна конкуренція є порушенням норм різного законодавства, правил і звичаїв веден­ня бізнесу, торгівельних відносин, господар­ської діяльності, підприємництва тощо. У свою чергу, добросовісна конкуренція передбачає найбільш комфортні та сприятливі умови для роботи суб’єкта господарювання. У сучасному бізнесі не всі підприємці працюють сумлінно, використовуючи різні методи. Здійснено порівняльний аналіз недобросовіс­ної конкуренції та недобросовісної реклами як реклами, що вводить або може ввести в ома­ну споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження; порівняль­на реклама - реклама, що містить порівняння з іншими особами та/або товарами (діяльністю) іншої особи, прямо чи опосередковано ідентифі­кує конкурента або товари чи послуги, що про­понуються конкурентом. Доведено, що недобросовісна конкуренція може бути в діях як підприємців, так і суб’єк­тів некомерційної господарської діяльності, бю­джетних установ тощо. За великим рахунком, недобросовісною кон­куренцією є будь-які дії, які перешкоджають здійсню діяльності інших суб’єктів господарської діяльності та/або надають неправомірну пере­вагу конкурентам, що створює перешкоди для діяльності інших суб’єктів; це може бути і зго­вір, і «чорній» піар, і порівняльна чи недобро­совісна реклама. Розповсюдження, поширення інформації, яка може вплинути на рішення спо­живача придбати той чи інших товар, замовити послугу, при цьому така інформація викликає негативну реакцію споживача на конкретного суб’єкта, який реалізує такий товар чи послуги, може бути недобросовісною конкуренцією. Такі дії дуже ймовірно можуть нанести щонайменше репутаційну шкоду одному чи декільком суб’єк­там господарської діяльності. Водночас, таку шкоду, причинно-наслідковий зв’язок між діями та шкодою слід буде довести.

The relevance of the study is determined by the necessity to align Ukrainian legislation in the field of regulating private legal relations with pan-European requirements and standards, considering the Eurointegration processes and the path to European Union membership. The purpose of the study is to assess the effectiveness of the method of regulating relations in the field of private law. The research used a variety of scientific inquiry approaches, including historical, comparative, and legal hermeneutics, among others. Several ideas relevant to the research issue were discovered, including private and public law, private legal interactions, and dispositive and imperative regulatory procedures. The differences between these methods and their characteristics were outlined, and the current issues in the research area were examined, such as a considerable number of legal collisions and an outdated approach to regulating entrepreneurial activities. Solutions to these problems were proposed, including the process of abolishing codified economic legislation. The advantages of recodification as a method of reforming the field of private law and civil legislation in general were substantiated. Recommendations were provided for improving and optimising this process to minimise negative public perception, encompass and consider modern needs of private law and relations arising in the field, including those related to information technologies, international law, and more. The significance of this process for the effective integration of Ukraine into the European Union, as well as the assertion of safeguards for protecting the rights and freedoms of persons and legal entities as participants in private legal interactions, were emphasized. The findings of the study can be utilised by legislators to enhance regulations in the respective field and by researchers to expand the scientific doctrine in the field of private law. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The research relevance is determined by the need to reveal effective methods and strategies for investigating business-related criminal offences to ensure an effective fight against corruption and legal security in the economy. The study's objectives are to identify optimal strategies and tools, as well as to develop recommendations for improving legal regulation in Ukraine. The hermeneutic method, comparative legal method, and case study method were used in the study. The analysis of the Criminal Code of Ukraine, in terms of crimes in economic activity, revealed the main difficulties that exist in the investigation of economic crimes in Ukraine, such as gaps in criminal legislation and insufficient level of efficiency of investigations due to corruption of law enforcement agencies and business representatives. An analysis of the experience of investigating criminal offences in business activities in Germany, the USA, the UK, and the Republic of Lithuania has made it possible to conclude that there are similarities and differences in the legal acts on the investigation of criminal offences in the business sphere, the structure of specialised bodies and the powers of persons involved in the investigation of such offences. This analysis helped to identify the specifics of foreign approaches to certain aspects of investigations, such as anti-corruption bodies and financial monitoring. The effectiveness of investigation systems in other countries is significantly different, as they have more systematic legislation, and a clear structure of law enforcement agencies and special agencies dealing exclusively with economic crimes, which in turn increases the percentage of solving the relevant crimes. The author suggests possible ways to improve the legislation and practice of investigating relevant crimes. The research on this topic brings new approaches and practical conclusions to science, contributing to the improvement of investigation strategies strengthening the legal framework for combating economic crime and increasing the effectiveness of law enforcement measures in the context of the business sector. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті розкрито проблематику визначення по­няття та економіко-правової природи віртуальних активів крізь призму їх правового регулювання на національному та міжнародному рівнях. Визначено фактори, що обумовлюють активне використання віртуальних активів в господарській діяльності по всьому світу та, відповідно, актуальність обраної тематики наукового дослідження: інформатизація усіх сфер суспільного життя, технологічний бум, поява нових інформаційно-комунікаційних техно­логій, що здатні істотно оптимізувати бізнес-процеси, глобалізаційні процеси в міжнародній економіці тощо. Акцентовано увагу на відсутності уніфікова­ного підходу до визначення поняття та юридичної природи віртуального активу та наявність різновекторних підходів до вирішення цього питання у вітчизняній та зарубіжній науці: ототожнення вір­туальних активів із категорією віртуальної валю­ти; визначення віртуального активу через понят­тя «інформація» або «дані»; розмежування кате­горій «віртуальна валюта» та «віртуальні активи» як частина та ціле тощо. Зроблено висновок про важливе значення використання класифікації вір­туальних активів за критерієм їх функціонального призначення для формування механізму їх диференційованого правового регулювання. Також зо­середжено увагу на відсутності єдиного легаль­ного підходу до визначення сутності віртуальних активів в українській правовій системі. Проаналі­зовано відповідні положення Закону України «Про віртуальні активи», проєкту Концепції державної політики у сфері віртуальних активів, проєкти За­кону «Про обіг криптовалюти в Україні» № 7183 від 06.10.2017, Закону «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні» № 7183-1 від 10.10.2017 та Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні)» № 7246 від 30.10.2017. Зосереджено увагу на необ­хідності узгодження положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про віртуальні активи» в частині визначення сутності віртуального активу як об'єкту цивільних прав. В якості висновків проведеного наукового до­слідження автором визначено концептуальні про­блеми визначення сутності та природи віртуаль­них активів як об'єкту правового регулювання та запропоновано конкретні шляхи їх вирішення, а саме: конкретизація законодавчого визначення віртуальних активів в Законі України № 2074-IX; закріплення законодавчого визначення природи віртуального активу; законодавче закріплення діяльності у сфері віртуальних активів та вірту­альних валют в Класифікаторі видів економічної діяльності тощо.

В статті наведено основні наукові та практичні результати, щодо аналізу ситуації відносно здійснення державного контролю за великими платниками податків, в частині дотримання останніми податкового законодавства при зверненні за відшкодуванням податку на додану вартість. Вивчено особливості здійснення прав платників податків відносно доступу до справедливого судового розгляду позовів про оскарження податкових повідомлень рішень, практика розгляду останніх та практичні аспекти взаємовідносин платників податків що звертаються за поверненням ПДВ зі своїми контрагентами. Проаналізована практика надання правової допомоги великим платникам податків при здійсненнями авторами адвокатської діяльності. Також проаналізована правова природа процедури повернення податку на додану вартість та встановлені ключові моменти що виникають при зверненні платниками податків за відповідним відшкодуванням. Запропоновано внесення змін до норм діючого законодавства, з метою усунення проблемних питань, що виникають при зверненні за відшкодуванням податку на додану вартість, створюють підґрунтя для корупційної складової, а також змушують країну витрачати суттєві кошти на забезпечення роботи чисельної кількості співробітників податкової служби, а також вимушені витрати на сплату судового збору при оскарженні рішень судових інстанцій, винесених на користь платників податків при оскарженні ППР (податкових повідомлень рішень). Доведено, що проблема оскарження податкових повідомлень рішень, яка має свою природу саме у зверненні платників податків за відшкодуванням податку на додану вартість, може бути вирішена достатньо просто. В наслідок чого, вдасться покращити процедуру перевірок, відмовитись від витрат на судовий збір по завідома програшним справам та усунути значні прогалини в діючому законодавстві, які ускладнюють прозору підприємницьку діяльність та створюють корупційні ризики.

Стаття присвячена актуальним питанням визначення чинників ризиків сталого розвитку аграрного сектору української економіки. Узагальнено теоретичні положення щодо дефініції «сталий розвиток», визначено його особливості та складові в аграрному секторі економіки. Визначено пріоритети сталого розвитку аграрних підприємств України для досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Виявлено основні причини ризику сталого функціонування аграрних підприємств: нестабільність аграрного ринку; імпортна ресурсна залежність; якість продуктів; концентрація землі та виробництва в агрохолдингах; соціальні умови в сільських територіях. Визначено основні напрямки зниження ризику господарської діяльності та зміцнення ринкової позиції аграрних підприємств як ключового фактору підвищення стійкості їх функціонування.

У статті розглядаються питання управління ризиками господарської діяльності підприємства та шляхи їх зниження. Визначено, що ризик є невід'ємною частиною будь-якої господарської діяльності, і його вплив на діяльність підприємства може бути як позитивним, так і негативним. Негативний вплив ризиків може призвести до втрат фінансових ресурсів, погіршення фінансового стану підприємства, а в деяких випадках навіть до його банкрутства. Розглянуто ключові ризики, з якими може зіткнутися підприємство, включаючи фінансові, оперативні, стратегічні та інші види ризиків. Проаналізовано методи ідентифікації, оцінки та мінімізації цих ризиків, а також запропоновано ефективні стратегії їх управління. Особлива увага приділяється ролі корпоративного управління та етики в управлінні ризиками. Стаття містить практичні рекомендації щодо зниження ризиків господарської діяльності підприємства. Наголошено, що для зниження негативного впливу ризиків на діяльність підприємства необхідно здійснювати управління ризиками. Вказано, що управління ризиками - це комплекс заходів, спрямованих на виявлення, оцінку, мінімізацію та контроль ризиків.

У статті визначено теоретичні підходи до змісту поняття конкурентних переваг підприємства та обґрунтовано основні види чинників, що впливають на їх формування. Проведено теоретичний аналіз окремих рівнів формування конкурентних переваг в умовах динамічного економічного середовища. Визначено особливості управління конкурентними перевагами підприємства, а також акцентовано увагу на окремих прикладах управління конкурентним потенціалом в умовах нестабільності ринкової ситуації. Наведений аспект дуже важливий з точки зору досягнення ринкової рівноваги підприємства. Додатково було визначено елементи формування конкурентних переваг у системі управління підприємством. Наведені елементи складають комплекс засобів, за допомогою яких компанія має змогу впливати на своїх споживачів, а також забезпечувати оптимальну комбінацію виробничих ресурсів. Розглянуто основні етапи формування системи управління конкурентними перевагами.

У статті висвітлено основні правові засади регулювання електронної комерції в умовах розвит­ку цифрової економіки в Україні. На підставі науково-правового аналізу визначено особливості електронної комерції як однієї з форм здійснення господарської діяльності, що виникла в умовах цифрової економіки. Обґрунтовано, що електронна комерція - це вид електронного бізнесу, що пе­редбачає реалізацію товарів або надання послуг (а також пов’язаних з цим процесів) дистанційним способом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Охарактеризовано основні наукові підходи до розуміння змісту електронної комерції та її еле­ментів. Окреслено переваги електронної комерції у порівнянні з іншими формами здійснення гос­подарської діяльності. Доведено, що важливою умовою функціонування електронної комерції є наявність платіжних систем, що дозволяють здійснювати розрахунки у мережі Інтернет або іншим дистанційним способом. Проведено огляд статистичних даних стосовно сучасного стану розвитку електронної комерції в Україні та зроблено висновки про подальші напрями розвитку цієї форми господарської діяльності. Охарактеризовано акти національного законодавства у сфері регулювання електронної комер­ції. Визначено основні елементи правовідносин, що виникають у сфері здійснення електронної комерції, які законодавчо врегульовані, та ті, щодо яких відсутнє нормативно-правове регулю­вання. Виявлено прогалини правового регулювання у сфері здійснення електронної комерції на сучасному етапі розвитку цифрової економіки. Серед них: 1) неурегульованість питань щодо за­хисту прав споживачів від неправдивої рекламної інформації, що міститься на веб-сайтах або електронних рекламних оголошеннях, а також від небажаної рекламної розсилки, що здійсню­ється через електронну пошту або іншими засобами електронного зв’язку; 2) невизначеність усіх важливих умов електронного договору, що мають бути обов’язково включені до його змісту; 3) недостатність правового регулювання захисту інформації, у тому числі персональних даних спо­живачів, що стають відомими суб’єкту господарювання у зв’язку із здійсненням господарської діяльності у сфері електронної комерції. На підставі проведеного науково-правового аналізу розроблено пропозиції щодо напрямів удо­сконалення вітчизняного законодавства у сфері регулювання господарської діяльності у сфері елек­тронної комерції. Визначено перспективи розвитку господарсько-правових відносин у сфері елек­тронної комерції в сучасних умовах функціонування цифрової економіки.

Статтю присвячено підготовці майбутніх офіцерів щодо контролю за організацією та веденням військового (корабельного) господарства у прикордонних підрозділах Державної прикордонної служби України. У результаті аналізу керівних документів Державної прикордонної служби України з’ясовано, що для успішного здійснення господарської діяльності у прикордонному підрозділі повинен систематично здійснюватися контроль (аналіз) організації та ведення ВКГ з таких питань: законність витрат матеріальних засобів відповідно до норм витрачання (продовольчого, речового майна будівельних та пально-мастильних матеріалів); відпрацювання розрахунків у потребі в матеріальних засобах; контроль за порядком утримання матеріальних засобів на об’єктах військового (корабельного) господарства; контроль утримання об’єктів військового (корабельного) господарства; раціональне й економне використання матеріальних засобів; дотримання встановлених норм витрачання матеріальних засобів; порядок приймання, зберігання, видачі матеріальних засобів, їх облік і звітність; ведення книг контролю за веденням господарської діяльності у підрозділі; ведення книг обліку матеріальних засобів та майна. З метою побудови ефективної системи контролю за організацією та веденням військового (корабельного) господарства запропоновано здійснювати підготовку майбутніх офіцерів щодо контролю організації та ведення військового (корабельного) господарства у прикордонних підрозділах з використанням критеріїв ефективності системи контролю. Автор розглядає такі критерії: точність контролю; своєчасність контрольної функції; гнучкість контролю; зрозумілість контролю; обґрунтованість критеріїв контролю; численність критеріїв; підтримка коригуючих дій. З метою досягнення усіх цих критеріїв автор пропонує під час викладання навчальної дисципліни “Тилове забезпечення охорони кордону” виділити мету та завдання, які вирішуються військовим (корабельним) господарством; звернути увагу курсантів на перелік осіб, які відповідають за організацію та ведення військового (корабельного) господарства в органі охорони державного кордону; довести завдання, які вирішуються військовим (корабельним) господарством. Особливу увагу потрібно приділити розгляду посадових обов’язків посадових осіб, що відповідають за військове (корабельне) господарство. Закріпленням такого матеріалу можуть стати заняття, які нададуть можливість курсантам виконувати обов’язки посадової особи, що здійснює контроль за певним видом діяльності.

Статтю присвячено з’ясуванню перспектив удосконалення назви розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України, який передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності. Позначена проблема висвітлюється з урахуванням здобутків кримінально-правової науки, зарубіжного законодавчого досвіду і положень проєктованого вітчизняного кримінального законодавства. Проаналізовано переваги і недоліки кожного з трьох запропонованих в юридичній літературі основних варіантів (способів) удосконалення Кримінального кодексу України у досліджуваній частині. Показано співвідношення господарських відносин і відносин власності. Наведено аргументи на користь викладення назви відповідного розділу чинного кримінального закону у такій редакції: «Кримінальні правопорушення проти господарської та фінансової діяльності». Обґрунтовується недоцільність виокремлення в Особливій частині Кримінального кодексу України самостійного розділу під назвою «Кримінальні правопорушення у сфері банківської діяльності». На підставі стислого аналізу положень назв структурних частин проєкту нового Кримінального кодексу України, присвячених економічним деліктам, зроблено висновок про загалом прийнятність підходу, сповідуваного розробниками цього документа. Зокрема підтримується комплексний підхід розробників проєкту, які, враховуючи багатогранність об’єктів «господарських» посягань, не лише відмовилися від позначення їх за допомогою одного терміну (або звороту) на кшталт «у сфері господарської діяльності», «проти економіки» тощо, а й визнали за доцільне виділити дві самостійні структурні одиниці, в яких окремо йдеться про кримінальні правопорушення проти фінансів (розд. 6.3) і кримінальні правопорушення проти порядку господарювання (розд. 6.4). Визначено перспективи подальших наукових розвідок у досліджуваній царині.

Стаття присвячена дослідженню сутності безпеки права власності суб’єктів господарювання. В статті наголошується на тому, що суб’єкт господарювання вправі бути власником будь-якого майна, яке не заборонено законом мати у власності. Майно є необхідною складовою здійснення господарської діяльності. Тому важливим питанням є забезпечення законних прав суб’єктів господарювання на майно. В статті проведений аналіз чинного законодавства України з питань захисту права власності. Зазначено, що Конституцією України встановлено обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. В статті зазначено, що залежно від видів майно, що може перебувати у власності суб’єкта господарювання, чинним законодавством визначені різні засоби захисту права власності. Зокрема, в статті на прикладі відносин власності на землю наведено різні засоби захисту, враховуючи положення чинного законодавства України. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Основними способами захисту прав на землю є подання негаторного позову до суду, визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів. Також окремим видом захисту права власності на землю варто вважати відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. У висновках наголошується на необхідності подальшого вдосконалення механізму застосування норм чинного законодавства України на практиці для забезпечення надійної безпеки права власності.

В статі піддано аналізу зміст господарської діяльності підприємств установ виконання покарань України як одного із джерел фінансування сфери виконання покарань та напрямів виправно-ресоціалізаційного процесу засуджених у колонії і виправних центрах. Це один із проблемних (правових) аспектів, що в тому числі впливає й на фінансово-економічне становище підприємств установ виконання покарань, а також у цілому – на рівень та ефективність господарської діяльності Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС) України, доходи від якої виступають додатковим джерелом фінансування цієї системи поряд з витратами, що визначаються на утримання органів та установ виконання покарань у Державному бюджеті України. Включення доходів від праце-використання засуджених до додаткових джерел фінансування Державної кримінально-виконавчої служби України. Вагома економічно проблема полягає в тому що Державної кримінально-виконавчої служби України фінансується з Державного бюджету щорічно тільки на 40%, даний стан недофінансування тягне за собою багато чинників таких як забезпечення законних прав засуджених осіб до відбування покарання в установах виконання покарання, неякісне лікування хворих осіб які позбавлені волі, відсутність профілактики та попередження захворюваності серед ув’язнених осіб в установах виконання покарання, низька ефективність проведення заходів з профілактики захворюваності, також відсутність спеціальних медикаментів та препаратів для ефективного забезпечення охорони здоров’я ув’язнених. Державна кримінально-виконавча служба України для проведення заходів щодо виправлення та ресоціалізації засуджених осіб до позбавлення волі в установах виконання покарань, дане питання досліджено недостатньо, що, в свою чергу, впливає й на стан оперативно-службової та фінансово-господарської діяльності органів та установ виконання покарань та обумовлює актуальність, теоретичне та практичне значення цієї наукової статті.

У статті проводиться історико-правовий аналіз складів злочинів, передбачених ст. 147 і 150 Особливої частини Кримінального кодексу 1960 року. Зазначається, що суспільні відносини в сфері господарської і пов’язаної з нею діяльності є одними з найбільш розповсюджених та вагомих. Відтак з метою захисту нормального функціонування господарської і пов’язаної з нею діяльності в Особливу частину Кримінального кодексу України включено Розділ VII «Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності». Автори звертають увагу на зміни, які стосуються розуміння змісту кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності протягом останніх десятиліть. Наголошується, що зміни, внесені у розділі VІІ КК України згідно Закону України від 19.06.2020 р., призвели не лише до виключення та суттєвого оновлення редакцій низки наявних раніше статей (наприклад, ст. 232-1 «Незаконне використання інсайдерської інформації»), а й до появи двох зовсім нових спеціальних заборон щодо встановлення кримінальної відповідальності за зловживання на оптових енергетичних ринках (статті 222-2 та 232-3). Так, ст. 222-2 отримала назву «Маніпулювання на енергетичному ринку», а ст. 232-2 – «Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів». Авторами зроблений висновок, що розвиток суспільних відносин та радикальні зміни, що відбулися в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття, відобразилися і на розумінні суті кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Стаття 147 Кримінального кодексу УРСР 1960 р. з часом трансформувалася у статтю 227 Кримінального кодексу України («Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції) із значним пом’якшенням санкції статті (покарання) від позбавлення волі на певний строк до грошового стягнення (штрафу). Стаття 150 Кримінального кодексу УРСР («Заняття приватнопідприємницькою діяльністю») втратила свою актуальність і була декриміналізована згідно Закону України від 07.07.1992 р.

Стаття присвячена дослідженню правових засад державної підтримки особистих селянських господарств, а також законодавчих новел у цій сфері. У статті проаналізовано ключові проблеми у діяльності особистих селянських господарств та досліджено основні напрями її удосконалення завдяки механізму державної підтримки. Уточнено основні форми державної підтримки таких господарств та правовий статус фізичних осіб, які здійснюють їх ведення у сучасних реаліях. Доведено ключову роль особистих селянських господарств у забезпеченні продовольчої безпеки держави. Уточнено категорію особистого селянського господарства як альтернативної форми агробізнесу, господарської діяльності, яка провадиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Аргументовано, що задля належного функціонування інституту особистого селянського господарства важливим етапом виступає підтримка з боку держави, як з фінансової точки зору, також й із законодавчої. У статті презюмовано, що особисті селянські господарства в Україні мають розвиватися за активної фінансової та соціально-економічної підтримки як з боку органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування з урахуванням Стратегій розвитку територіальних громад. Наголошено, що саме завдяки функціонуванню цих господарств забезпечується реалізація принципу балансу публічних та приватних інтересів в аграрній сфері та аграрного протекціонізму. Методологія дослідження особливостей державної підтримки особистих селянських господарств ґрунтується на положеннях загальнонаукового діалектичного методу наукового пізнання. Крім того для більш ґрунтовного розкриття проблематики у статті використано історико-правовий, герменевтичний, формально-юридичний і формально-логічний наукові методи.

Стаття присвячена дослідженню перспектив використання польського досвіду регулювання підприємницької діяльності для України. Проаналізовано поняття, принципи та основні положення законодавства Польщі у сфері підприємницької діяльності – пакету із п’яти актів, відомих як Конституція компаній, ухваленого Сеймом 06.03.2018. Визначено, що Конституція бізнесу складається з актів, які спрямовані на реформування та спрощення регулювання підприємницької діяльності. Розглянуто принципи підприємницької діяльності, закріплені у Законі Республіки Польща про підприємців від 06.03.2018 та статті 44 Господарського кодексу України. Запропоновано внести зміни до статті 44 ГК України та доповнити наведені принципи з урахуванням практики Польщі. Зроблено висновок, що наведені принципи є значною мірою загальними, а їхній зміст формуватиме фактично судова практика.

Україна з початку свого існування, як суверенна держава, під впливом процесів глобалізації, створює умови для розвитку підприємницької діяльності шляхом вдосконалення податкового законодавства та гармонізації правил і норм ведення бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності. У статті обґрунтовано необхідність та переваги запровадження податку на виведений капітал та розроблено методичні підходи до обліково-аналітичного забезпечення оподаткування виведеного капіталу в умовах глобалізації. А саме: обґрунтовано концептуальні основи обліково-аналітичного забезпечення оподаткування виведеного капіталу. Встановлено, що в основу обліково-аналітичного забезпечення оподаткування виведеного капіталу має бути покладена інформаційна база управління капіталом (прибутком), яка повинна враховувати як зовнішні, так і внутрішні джерела інформації. Розроблена трьох етапна модель забезпечення обліково-аналітичною інформацією процесу прийняття управлінських рішень щодо реінвестування прибутків внаслідок змін в оподаткуванні прибутків (запровадженні оподаткування виведеного капіталу) в Україні як ефективного джерела обліково-аналітичного забезпечення реінвестування прибутків для прийняття управлінських рішень з позицій сталого розвитку. Обгрунтовано роль обліково-аналітичного забезпечення податку на виведений капітал в інтегрованому механізмі сталого розвитку підприємницької діяльності, який приводить в дію підсистеми обліково-аналітичного забезпечення оподаткування прибутку в умовах запровадження податку на виведений капітал (ПВК) Україні. Базовими постулатами такого забезпечення є концептуальні основи обліково-аналітичного забезпечення підприємницької діяльності і в умовах сталого розвитку. В цілому, за результатами опрацювання методичних підходів до обліково-аналітичного забезпечення оподаткування виведеного капіталу в умовах глобалізації їх можна визначити як такі, які мають бути запровадженні в Україні за умови змін в податковому законодавстві щодо простити систему облікового забезпечення оподаткування капіталу та вдосконалити її аналітичну складову, яка має слугувати цілям реінвестування прибутків у сталий розвиток підприємницької діяльності. Відтак наступні дослідження слід спрямувати на внесення змін щодо базової облікової моделі оподаткування прибутків, в частині запровадження оподаткування виведеного капіталу, а це в свою чергу потребує додаткових напрацювань як з боку науковців, так і з боку практиків.

На сьогоднішній день чинники логістики являються основною рушійною умовою виходу на конкурентоспроможний рівень. Важливою складовою стійкого функціонування сучасного машинобудівного підприємства є реалізація концепції логістичного підходу до його управління, який для більшості вітчизняних підприємств машинобудування є особливою умовою забезпечення швидкого реагування на попит вітчизняного та зарубіжного замовника. Аналіз обсягів виробництва продукції машинобудування 2014-2017 років дозволив встановити, що в промисловості в цілому відбувається незначний підйом. Однак наявність позитивних результатів логістичної діяльності спостерігається лише на підприємствах, де керівництво намагається втілити інтеграційну логістику з інформаційними системами управління. Важливою умовою успішного виходу на європейський рівень є втілення та застосування моделі управління, заснованої на логістичному підході

Розглянуто сутність і види евристичних методів аналізу господарської діяльності. Визначено їхні переваги і недоліки. Наведено основні етапи проведення аналізу господарської діяльності за допомогою евристичних методів дослідження. Проаналізовано сутність психологічних методів управління як системи заходів активізації діяльності трудового колективу. Виділено найбільш дієві евристичні методи з урахуванням особливостей трансформаційних процесів виробництва. Звернено увагу на особливу ефективність методів управління внутрішньогруповими процесами та індивідуально-особистісною поведінкою. Ефективне управління вимагає поєднання та використання всієї сукупності методів впливу на процес формування і розвитку індивідів та колективу. Особливого значення набувають евристичні методи управління, тому розглянуто їхню суть і специфіку.

Copyright of Likarska Sprava is the property of J. Likarska Sprava and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)

The main indicators of the industry development in Ukraine (GDP and the share of industry participation in the formation of social welfare) are presented. The causes of inefficient activity of the industrial sector - high consumption of materials, depreciation of fixed assets, the depletion of natural resources potential are named. This paper analyzes the financial performance, environmental taxes and the level of their use for environmental protection, investment activity in the industrial sector. The study revealed the dynamics of the dominant use of the extensive way of business. The analysis of the legal framework to promote the development of the industry is offered. The necessity of the transition to intensive mode activity is defined. The content and specificity of the process intensification of economic activities of an industrial enterprise are considered. The peculiarities of this definition are intensification and more effective use of factors for extended reproduction. The dynamic model of intensification for economic activities of the industrial enterprise, which includes the following factors: investment, material and non-material resources, products and waste produced are designed. This model allows to create a systematic notion of the resources flow to the economic activities of industrial enterprises and to identify ways for improving their effectiveness. Traditional areas of intensification for industrial enterprises are systematized. Innovative areas of intensification of economic activity of industrial enterprises: time management, which directly affect the estimate of the value of resources used, the assessment efficiency factors of intensification are improved. A methodological approach for assess the intensification factors of economic activities into the industrial enterprise are developed. The basis of the approach is integral method of determinate factor analysis. Assessing the impact of factors on the overall level of economic efficiency involves their decomposition into factors of income, variable and fixed costs in terms of time parameters.

У статті узагальнено та поглиблено теоретичні основи економіко-географічного дослідження матеріального виробництва адміністративного району. Розглянуто вплив природно-географічних та суспільно-географічних факторів на формування та розвиток галузей матеріального виробництва району. Проаналізовано основні тенденції розвитку матеріального виробництва Корецького району Рівненської області. Виявлено основні проблеми функціонування матеріального виробництва району. Визначено тенденції та можливі шляхи комплексного розвитку господарства Корецького району.

Виявлено вплив трансформаційних процесів у господарській діяльності Київської області на зайнятість населення. Схарактеризовано роль і значення природно-ресурсного потенціалу у спеціалізації господарської діяльності, виявлені нові форми організації виробництва, з’ясовані особливості зайнятості населення і формування ринку праці. Зроблений порівняльний аналіз зайнятості населення периферійних і приміських районів столиці. Схарактеризовані соціально-економічні взаємозв’язки Київської області зі столицею, враховуючи економічну доцільність розміщення філій столичних промислових підприємств та організацій у приміській зоні Києва та периферійних районах.

В статье рассматриваются особенности экономических преобразований, происходящих в периферийных районах столичной области, изменения в структуре и специализации хозяйственной деятельности, проанализированы причины спада производства во многих отраслях промышленности и сельского хозяйства, развитие предпринимательства, конкурентные отношения в производстве и реализации продукции, охарактеризованы факторы, влияющие на уровень социально- экономического развития периферийных районов, их территориальную структуру, миграционные процессы, поселенческую сеть, изменения в сфере занятости и на рынке труда. Проанализирован статус периферийных районов по отношению к столице, их развитие, ориентированный на использование прежде собственной ресурсной базы, местных производственных мощностей и трудоресурсного потенциала, возможности для развития предпринимательства, создание филиалов, совместных предприятий, внедрения инноваций. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Категорії ноосферний розвиток та ноосферна господарська культура необхідно використовувати для соціально-економічного аналізу. Ноосферна культура створює сучасну сферу суспільного розвитку, тому її дослідження та поширення є провідними факторами гуманізації суспільства.

Copyright of Ekonomika APK is the property of Economy of Argo-Industrial Complex and its content may not be copied or emailed to multiple sites or posted to a listserv without the copyright holder's express written permission. However, users may print, download, or email articles for individual use. This abstract may be abridged. No warranty is given about the accuracy of the copy. Users should refer to the original published version of the material for the full abstract. (Copyright applies to all Abstracts.)