Search

Developing a competent personality involves conceptualising the content of language education. In implementing the New Ukrainian School reform, many problematic issues arise regarding the practical reorientation to new standards. Special attention needs to be paid to the organisation of the educational activities of male and female students, in which their integrated ability to apply acquired knowledge in life situations is formed. The research of linguists is focused on developing interconnected ways of combining the subject and key competencies of learners, which contribute to their successful socialisation in society. Considering educational requirements makes it necessary to highlight the methodological potential of forming mathematical competence as a component of linguistic personality. The following methods were used to solve the outlined tasks: analysis and synthesis of scientific research, induction and deduction to determine the categorical concept and substantiation of the theoretical and methodological foundations of the problem. The article analyses modern approaches and principles of language learning, particularly Ukrainian syntax. The concept of "mathematical competence of secondary school students in learning the syntax of the Ukrainian language" has been interpreted. The system of didactic tools for forming students' mathematical competence has been organised. The results of the conducted research are the basis of the professional activities of the lexicographer in the lessons in the preparation of harmoniously developed students of general secondary education institutions.

The problem of rationality today means the problem of the inner unreasonableness of reasonableness in the sense of its inner limit. Even the humanistic revolution of the Renaissance gradually led to the replacement of the power of omnipotent faith by faith in the omnipotence of power. It is this general orientation towards power and the cult of power, this new belief in power, that revealed itself more and more sharply in the course of European history and eventually led to extreme forms of expression in the world wars and catastrophes of the twentieth and twenty-first centuries. The activity of free reasonableness has resulted in a host of unreasonable consequences: we have reason to suggest that reasonableness perhaps contains its own negation. Most philosophers of the twentieth century supposed that today it is impossible to think as in former times; it is already impossible to imagine reality as the structure which alone has a basis. The modern pluralistic world cannot be interpreted in a single rationalistic way as the only possible way, which would lead to the world’s being be united on a single principle for the sake of final truth. The philosophical world of the twentieth century “shivers” because of the fluctuation its own foundation, which was recently the symbol of its firmness and absoluteness. The article offers an analysis of a foundation of this kind, viz. evidence. The tradition of this concept leads us to Descartes and back to the three main versions of transcendentalism: Kant’s, Husserl’s and Heidegger’s. The author finally comes to the conclusion that the appearance of overcoming the metaphysical approach in the twentieth century is replaced by a transcendental and dialectical “game” around metaphysical concepts.

Особистий спротив посідає важливе місце серед об’єктів філософського осмислення. Тому досить актуальною є його реалізація в художній літературі, особливо в українській драматургії останнього десятиліття. Революція Гідності внесла свої корективи в осмислення мотивів спротиву порівняно з попередніми революціями та переворотами, оскільки той досвід відбувався за зовсім інших інформаційно-технічних можливостей, а вони важливі для організації людей. Крім того, мотив спротиву має в українській літературі власну традицію, що складається з творів Т. Шевченка, вісниківців, шістдесятників, дисидентів. Проте це переважно публіцистика та поезія. У результаті Революції Гідності український спротив став і однією з тем драматургії. Саме тому особливо актуальним є дослідження мотиву спротиву в драматургічному осмисленні з погляду переваг у розвитку суспільства, сучасного подіям на Майдані. Будь-який рух спротиву має низку організаційних і психологічних умов, за яких він відбувається. У текстах п’єс ці умови відображені якщо не по-різному, то зі зміщеними акцентами. У статті розглянуто драматургічні твори, написані до, під час і після Революції Гідності. Метою статті є простежити, як змінювалося художнє осмислення соціальних причин та ідентичності учасника руху спротиву в п’єсах, присвячених Майдану 2013–2014 років і подіям, що відбуваються на теренах України як наслідок Революції. Особлива увага приділена формуванню образу героя, борця, патріота. Розглянуто розвиток особистого спротиву у відповідності до описуваних подій та часу, коли вони відбувались. Для досягнення поставлених завдань було застосовано методи сюжетного і текстуального аналізу, конфліктознавчі та інтертекстуальні методики. Об’єктом дослідження є дві антології сучасної української драми: «Майдан. До і після» та «Лабіринт із криги та вогню». Завдяки своїй структурі ці збірки дають можливість розглянути особистий спротив як мрію, як реальний діючий образ та як героїчний, патріотичний подвиг. Також у статті простежено, якими літературними засобами створюється такий образ і як змінюються ці засоби залежно від розвитку образу в текстах. В усіх драмах створено узагальнений образ українця, якому властиві всі найкращі якості, поривання та погляди, він має високий патріотизм, силу волі, мужність тощо і є тим образом українця, якого «не вистачає» країні. Це омріяний герой. Проте в різних розділах збірок цей образ змінюється, перетворюється і вдосконалюється. А разом з цим образом змінюється і мотив спротиву учасника. Вперше було простежено, як українські драматурги відчували та осмислювали причини й перебіг соціального, в тому числі і особистого, спротиву, що зумовив Революцію Гідності. Особлива увага звернена на відмінності в художньому осмисленні одного і того ж мотиву соціального та особистого спротиву. Також уперше цілісно простежено зв’язок мотиву спротиву із художніми конфліктами п’єс збірок «Майдан. До і після» та «Лабіринт із криги та вогню». Матеріал може бути застосований для подальших глибоких досліджень з цієї теми, наприклад для вивчення прозових текстів про Майдан та, навіть, поетичних збірок.

The author addresses Kant’s transcendental solution to the problem of objectness. This article focuses on Kant’s concept of object and the problem of legitimacy of establishing correlation between ‘I’ and objects. The author specifies the substantive elements of this correlation through addressing the concept of experience and the objectivity of experience and comes to the conclusion that objectivity as a result of objectification and as objectivity primary to the given objectivity indicate one another, thus, it is possible to speak of objectivity constituted “in” us and objectivity “justifying” the phenomenon.

This paper is dedicated to the analysis of Heidegger's «transcendental» consideration of Being as the condition of the possibility of the openness of Beingness to the cognition. On the base of the textual analysis (the analysis of the ecstatic temporality) the author demonstrates that Heidegger's question concerning the access to the Beingness remains within the bounds of the transcendental statement of the question. [ABSTRACT FROM AUTHOR]