Search

The purpose of this article is to highlight the results of the study of certain legal features of the regulation of educational activities in Ukraine, which arose as a result of the Ministry of Education and Science of Ukraine's application of the concept of "licensed amount" to regulate the maximum total number of applicants of free and fee basis higher education in state, communal and private educational institutions, including those students who can apply to a higher education institution within one calendar year or resume studies or transfer to it from other institution s. When conducting this study, the main conditions for licensing educational activities were analyzed, taking into account the need to observe the basic rights and freedoms of people, as well as considering the basic principles of licensing of economic activity established by the legislation of Ukraine and international acts that regulate or influence the process of regulating basic rights and freedoms in the field of education in Ukraine. At the same time, during the analysis of the conditions of licensing of educational activity, certain legal conflicts and features of unconstitutionality of some provisions of Ukrainian legislation on higher education were identified along with incorrect application of the licensing procedure and the term "licensed amount" in education al activity. According to the results of the study, the necessity of distinguishing between the processes of regulating educational activity (including the use of the licensing procedure) that can be applied to the control of the activities of state and communal institutions of higher education and those processes that can be applied to the activities of private institutions of higher education has been proven. Additionally, the necessity of distinguishing the conditions of regulation of educational activity that can be applied to providing free education and fee-based education in the form of an economic service has been proven. With this in mind, separate variants of the possible application of the term "licensed amount" were proposed, which can ensure the observance of constitutional rights and freedoms and the illegality of using this term in other cases. The article is the fifth article from the cycle of research and includes the results of a legal study of the process of education regulation in Ukraine, in particular, the principles, limits, and features of licensing of educational activities as well as the conditions of applicat ion of the term "licensed amount". [ABSTRACT FROM AUTHOR]

After receiving the results of the first study from the cycle of research on the principle of the supremacy of law in education under military emergency, it turned out to be necessary to conduct the next study on the accessibility of education in Ukraine during the mentioned period. It is also associated with the activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine, which in 2024 changed the rules for admission to higher educational institutions and limited access to education for those seeking education who declared their desire to study full-time and on a paid basis in postgraduate studies for obtaining the third (educational and scientific) level of higher education. The Ministry of Education and Science of Ukraine, as has always been the case, defended its discriminatory reforms regarding the availability of education, referring to the introduction of a military emergency in Ukraine and problems in the process of mobilizing students for war. At the same time, access to education was limited both for paid education recipients (at their own expense) and for free education recipients (at the expense of state and local allocations). In turn, taking into account the fact that in Ukraine the system of grant education at the expense of scholarships from universities, philanthropists, and sponsors practically does not operate, this situation became a certain cataclysm in the field of education, which negatively affected both students (who began to go abroad en masse) and higher educational institutions. First of all, it is connected with depriving a number of young scientists of the opportunity to continue their research through postgraduate study, and secondly, with depriving higher educational institutions of income, the absence of which can lead such educational institutions to bankruptcy. As a result, the legality of the actions of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine regarding restricting access to education became acute in Ukrainian society. This article is the second article from the cycle of research. It contains the results of a legal study of education accessibility during the military emergency in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

The purpose of this article is to continue the analysis of Ukrainian legislation and international acts that regulate or affect the process of regulating basic human rights and freedoms in Ukraine’s education field. The conduct of this study is due to the activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine in 2024, which intervened directly during the admission process of students to higher educational institutions during the 2024 admission campaign. The mentioned aspects especially affected the education seekers who declared their desire to study full-time and on a paid basis in graduate school to obtain the third (educational and scientific) level of higher education. Regarding the above, it became necessary to legally examine the observance of basic human rights and freedoms when conducting the admission process under martial law along with implementing and regulating educational activities. In particular, the article examines the main conditions and guarantees of equality of rights of education seekers when enrolling in educational institutions. Additionally, the study underlines the main legal provisions on the human right to safety and dignity, which shall be observed during the admission campaign and when carrying out educational activities in conditions of military emergency as well as in conditions of economic crisis. At the same time, special attention is focused on the need to establish different admission conditions and study conditions for free education and paid education recipients. In addition, the authors analyze the legislation of Ukraine regarding the possibility of using the factor of knowledge of foreign languages as a condition for admission to institutions of higher education, both in the general context and taking into account the specifics of the education received by the student. Thus, this article is the third article from the cycle of research and contains the results of a legal study of the principle of equal rights in the field of education, the principle of safety and human dignity in education, in particular, during the period of military emergency in Ukraine, as well as the principle of Ukrainian-language education in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

To date, many legal problems have arisen in the field of education related to the activities of the Ministry of Education and Science of Ukraine. The specified problems were exposed in 2024, directly during the 2024 admission campaign, when the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Education and Science of Ukraine interfered in the process of admission to higher educational institutions of students who declared their desire to study full-time and on a paid basis in postgraduate studies for obtaining the third (academic and scientific) level of higher education. In March 2024, the Ministry of Education and Science of Ukraine adopted a new Procedure for admission to higher education in 2024, to which within four months during the admissions campaign more than ten amendments were performed. After that, in May 2024, the Cabinet of Ministers of Ukraine made new changes to the resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine on training and certification of scientific-pedagogical and scientific personnel, which also changed the conditions for admission to educational institutions. Subsequently, the Ministry of Education and Science of Ukraine established some features of acquiring and renewing the status of a higher education recipient in 2024, which limited access to education for a certain category. As a result of the mentioned activity, a confrontation escalated in Ukrainian society, where the students and rectors of higher educational institutions, accusing the Ministry of Education and Science of Ukraine of exceeding their powers, appeared on the one hand. On the other hand, the Ministry of Education and Science of Ukraine arose, defending its reforms, referring to the existence of martial law in Ukraine and problems in the process of mobilizing students for war. Considering the above, there was a general need for legal studies of the legal conditions of educational activity through the prism of generally accepted human rights and freedoms including martial law conditions in Ukraine. This article is the first article from the cycle of research. It contains the results of a legal study of the principle of the supremacy of law in education during the military emergency in Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Стаття присвячена аналізу технологічної складової тренінг-курсу «Здійснення змішаного навчання у ЗВО педагогічного профілю» у межах реалізації проєкту (2022.01/0098) «Максимізація ефективності ресурсів змішаного навчання в закладі вищої педагогічної освіти у воєнний час і повоєнного відновлення України» за грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Особливу увагу приділено ролі технологій у створенні гнучкого освітнього середовища, яке відповідає потребам сучасних студентів і викладачів, а також забезпечує неперервність навчання навіть в умовах війни. Теоретична основа дослідження базується на сучасних концепціях змішаного навчання, системного підходу до інтеграції технологій у освітній процес і міжнародних дослідженнях, які висвітлюють найкращі практики використання цифрових інструментів у навчанні. Методологія включає аналіз результатів реалізації тренінг-курсу, опитування учасників, узагальнення міжнародного досвіду та систематизацію рекомендацій для вдосконалення підходів до навчання. Охарактеризовано ключові аспекти тренінг-курсу, зокрема технологічну складову, що акцентує увагу на використанні цифрових платформ (Moodle, Zoom, WeStudy), імерсивних технологій (VR/AR) та інтерактивних підходів (гейміфікація, BYOD). Учасники тренінгу – викладачі педагогічних університетів – отримали практичні знання й навички щодо інтеграції інноваційних інструментів у змішане навчання. Окреслено, важливість використання платформи WeStudy з можливістю створення особистих кабінетів, що забезпечило доступ до освітніх матеріалів у різних форматах (відео, аудіо, інтерактивні вправи) та у будь який час, що сприяло індивідуалізації освітнього процесу. Сформульовано рекомендації щодо впровадження змішаного навчання у закладах вищої освіти педагогічного профілю, зокрема щодо розробки курсів, які орієнтовані на розвиток цифрових навичок, інтеграцію різних цифрових технологій та створення гнучких освітніх середовищ. Встановлено, що тренінг-курс сприяв підвищенню якості освіти, зокрема через формування у викладачів компетенцій щодо організації інтерактивного та інклюзивного змішаного освітнього середовища.

У статті розглянуто проблему компетентнісного підходу щодо питання підвищення рівня розвитку цифрової компетентності з використанням відкритих освітньо-наукових інформаційних систем у освітній та науковій діяльності наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти. Метою дослідження є визначити і схарактеризувати основні діяльнісні складники цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників та дослідити можливості використання відкритих освітньо-наукових інформаційних систем для їх розвитку. Відповідно до чинного законодавства навантаження науково-педагогічного працівника університету формується з таких основних видів діяльності як: навчальна, методична, наукова та організаційна роботи. Відповідно до видів професійної діяльності наукових і науково-педагогічних працівників визначено основні складники цифрової компетентності, враховуючи види професійної діяльності, що входять до індивідуального плану роботи науково-педагогічного працівника університету: цифрова навчальна, цифрова дослідницька, цифрова методична, цифрова організаційно-виховна. Визначено поняття складників цифрової компетентності наукових і науково-педагогічних працівників, надано їм характеристику і дібрано відкриті освітньо-наукові інформаційні системи, що підтримують та сприяють розвитку кожного складника цифрової компетентності. Наведено приклади, як відкриті освітньо-наукові інформаційні системи можуть бути використані викладачами університетів та науковими працівниками для розвитку цифрової компетентності у різних сферах професійної діяльності. Використовуючи відкриті освітні науково-інформаційні системи, наукові та науково-педагогічні працівники можуть покращити свою викладацьку, дослідницьку та організаційну діяльність, зрештою покращуючи результати навчання та академічну успішність студентів та аспірантів. Використання сучасних цифрових інструментів і відкритих освітніх ресурсів сприяє розвитку цифрової компетентності, необхідної для успішної діяльності у цифровому світі.

У статті розглядаються особливості проведення тренінг-курсу «Здійснення змішаного навчання у ЗВО педагогічного профілю» у межах реалізації проєкту (2022.01/0098) «Максимізація ефективності ресурсів змішаного навчання в закладі вищої педагогічної освіти у воєнний час і повоєнного відновлення України» за грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Окреслено змістову структуру тренінг-курсу, що складається з двох частин. Автором коротко окреслено складові частини 1, які представлено трьома основними модулями, а саме: Модуль 1. Максимізація ресурсів змішаного навчання: методичні аспекти теоретичної і практичної підготовки викладача-супервізора; модуль 2. Максимізація ресурсів змішаного навчання: психолого-андрагогічні аспекти теоретичної і практичної підготовки викладача-супервізора; модуль 3. Максимізація ресурсів змішаного навчання: технологічні аспекти теоретичної і практичної підготовки викладача-супервізора. В кожному модулі тематичні матеріали відображені у різних форматах для подальшого опрацювання учасниками у дистанційному форматі. Детальніше автором розкрито змістову частину 2, що передбачала онлайн роботу з учасниками тренінг-курсу в ZOOM упродовж 5 днів за п’ятьма модулями, а саме: модуль 1 (день 1). Роль та функції викладача-супервізора у змішаному навчанні; модуль 2 (день 2). Особливості дизайну змісту освітнього курсу в змішаному навчанні; модуль 3 (день 3). Трансформація традиційного матеріалу в контент для змішаного навчання; модуль 4 (день 4). Вибір та застосування цифрових платформ та додатків у змішаному навчанні; модуль 5 (день 5). Рефлексія: від ідей до дій. Представлено складові технології максимізації ресурсів змішаного навчання для забезпечення теоретичної і практичної підготовки викладача-супервізора закладу вищої педагогічної освіти.

This article presents the results of a documentary-bibliographic research, which goal was to analyze the theoretical perspectives of remote tutoring in Latin American pedagogical scientific field. The study showed that the tutoring is considered as one of the conditions of the integral student´s formation and must be the essential component of the educational process at all levels, from the basic to the higher. At the same time, the remote tutoring is conceptualized by Latin American educational scientists as a system of online academic activities planned, scheduled, recorded, evaluated and followed up. This type of tutoring is considered as a system of online academic, extra-academic and extension activities, planned, programmed, carried out punctually, registered, evaluated and monitored, which require the responsibility of both: the tutor and the student(s). The functions of the remote tutor are not fixed, but are modified according to the impact of institutions such as social systems or dynamic realities subject to various transformations. This activity must be carried out under the general principles of e-moderating, psychopedagogical and psychosocial values, as well as specific set of laws for tutoring of each of the student groups. Author found, that for successful implementation of remote tutoring in the Latin American education is used the principles that guide it putting under the prism of different disciplines: anthropology, sociology and psychology; pedagogy, psychology of oppressed, etc.

У статті здійснено аналіз наукових поглядів щодо визначення феномену готовності викладачів ЗВО до професійної діяльності, зокрема у контексті його готовності до реалізації змішаного навчання. Проаналізовано ступінь дослідженості понять готовність і змішане навчання. Визначено сутність поняття та обґрунтовано структуру готовності викладачів ЗВО до реалізації змішаного навчання. На основі експериментального дискурсу обґрунтовано актуальність досліджуваного явища в освітній практиці через сукупність чинників, детермінованих стрімкими темпами модернізації усіх компонентів освіти на засадах випереджувального розвитку, осучасненням професійних функцій викладача ЗВО як суб’єкта освітньої діяльності, нагальною потребою безперервного удосконалення професійної компетентності викладача. Доведено, що сутнiсть готовностi викладачів ЗВО до відповідного виду професійної діяльності слід розглядати у дiалектичнiй єдностi її структурних компонентiв, властивостей, зв’язкiв i вiдносин, сукупність яких складає інваріантні та іманентні складові у поєднанні особистісного та процесуального складників. Основу структури досліджуваного явища складають три взаємопов’язані компоненти готовності (психологічна, методична і технологічна), зміст яких наповнюють 13 обґрунтованих взаємообумовлених показників (психологічна готовність: мотиваційний; предметний; рефлексивний; адаптивний; методична готовність: інформаційний; методичний; емпіричний; змістовий; технологічна готовність: технологічні знання; технологічні уміння; цифровий; діяльнісний; комплексний), які мають вияв на трьох рівнях.

В оглядовій статті проаналізовано проблему використання систем штучного інтелекту (ШІ) як інструменту цифровізації освіти. Проаналізовано досвід України і зарубіжних країн, теорію та практику застосування систем штучного інтелекту учасниками освітнього процесу. Вивчено результати досліджень українських і зарубіжних науковців щодо використання систем штучного інтелекту в галузі освіти, виокремлено впливи використання систем штучного інтелекту, зокрема, їх сучасного покоління – систем генеративного штучного інтелекту. Проаналізовано нормативно-правову база впровадження систем штучного інтелекту в освітню галузь. Виокремлено міжнародні підходи, загальні тенденції та описано напрями та перспективи використання систем штучного інтелекту для підтримки освіти. До сучасних технологій ШІ, що вже частково використовуються в освіті, належать: експертні системи, чат-боти, інтелектуальні репетитори, персоналізовані системи навчання, візуалізації та віртуальні навчальні середовища, технології машинного навчання. Основним напрямами використання ШІ в освіті, розвиток яких сприяє підтримці освітньої галузі є: персоналізація навчання, використання інтелектуальних систем-помічників, аналітика навчання, автоматизація рутинних завдань, інноваційні методи навчання з використанням систем штучного інтелекту. Метою статті є аналіз сучасного стану упровадження штучного інтелекту у сфері освіти, обґрунтування тенденцій розвитку ШІ в Україні та світі, окреслення перспектив використання в освітньому процесі. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо впровадження систем штучного інтелекту в галузі освіти. Акцентовано увагу на викликах щодо використання систем штучного інтелекту, з якими стикаються сучасні заклади освіти, а саме: проблема етики, забезпечення конфіденційності та безпеки, недостатній рівень сформованості цифрової компетентності в аспекті штучного інтелекту, фрагментарність навчального й науково-методичного забезпечення впровадження ШІ в освітній процес (рекомендації, методики, моделі тощо.

У статті розглянуто результати розроблення та впровадження програми з формування та розвитку soft skills (м’яких або соціально-комунікативних навичок) студентів на прикладі освітньо-професійної програми «Комп’ютерні науки», яка реалізується в ІТ СТЕП університеті. У рамках дослідження показано зростання цінності розвитку soft skills на ринку праці. Відповідно до звітів The Future of Jobs Report, які готуються Всесвітнім економічним форумом, 8 з 10 пріоритетних для роботодавців навичок не пов'язані з технічними професійними компетенціями. Університети повинні реагувати на такі тенденції та вносити зміни в освітній процес. В рамках науково-практичного дослідження розроблено та впроваджено в освітній процес комплексну програму розвитку soft skills студентів технічної спеціальності. На основі опитувань представників ІТ-компаній сформовано перелік пріоритетних soft skills для галузі інформаційних технологій, які об’єднано у 5 блоків, та сформовано набір soft skills профілів професій у галузі ІТ. На підставі аналізу наукових публікацій та вивчення досвіду HR-відділів ІТ-компаній розроблено методики моніторингу і оцінювання рівня розвитку soft skills, яка включає три складових: вхідний контроль (на початку навчання на освітній програмі), проміжний контроль (щорічне оцінювання динаміки та змін в процесі навчання) та підсумкове оцінювання (формування випускного soft skills профілю, яке проводиться на останньому році навчання на програмі). На підставі результатів оцінювання формується набір порад та рекомендацій, який вноситься в індивідуальний план розвитку soft skills студента. Розвиток та формування soft skills інтегрується в освітній процес такими способами: інтегрованими методиками в традиційні заняття, спеціалізованими навчальними курсами та позанавчальними заняттями і активностями. Для автоматизації процесів оцінювання і формування профілів студентів спроектовано та розпочато впровадження платформи «Soft Skills School». Результати реалізації програми впродовж останніх двох років вказують на суттєве зростання мотивації студентів та зростання конкурентноздатності випускників програми на ринку праці. Перспективними напрямками досліджень є розроблення методики адаптації програми розвитку soft skills до змін пріоритетів у переліку навичок на ринку праці та розроблення методик оцінювання залишкових ефектів розвинених навичок через певні періоди після закінчення навчання.

Авторами статті на основі аналізу міжнародних документів обґрунтовано доцільність створення цифрових освітніх ресурсів для забезпечення ефективності змішаного навчання здобувачів вищої педагогічної освіти і професійного розвитку викладачів-супервізорів. Проаналізовано особливості створення та впровадження цифрових освітніх ресурсів у рамках тренінг-курсу «Здійснення змішаного навчання у ЗВО педагогічного профілю» (проєкт (2022.01/0098) «Максимізація ефективності ресурсів змішаного навчання в закладах вищої педагогічної освіти у воєнний час та повоєнного відновлення України», що реалізується за грантової підтримки НФДУ). Означений тренінг-курс розроблено та впроваджено з метою теоретичної і практичної підготовки викладачів-супервізорів до реалізації змішаного навчання у ЗВО педагогічного профілю. Охарактеризовано розроблені авторами цифрові освітні ресурси: відеогайди, комплекс відеосесій для ментального здоров'я, аудіоматеріали, чек-листи, методичний порадник «Методичний навігатор змішаного навчання». Зазначено, що затребуваність розроблених цифрових освітніх матеріалів зумовлено їх адаптивністю, доступністю, здатністю задовольняти різні освітні потреби учасників освітнього процесу. Виявлено, що відеогайди сприяли покращенню сприйняття педагогічних задач за допомогою анімації та візуалізації; аудіоматеріали актуалізували мотиваційні чинники і забезпечили гнучкість у навчанні; чек-листи, сприяли структуруванню навчальних завдань; методичний порадник допоміг викладачам удосконалити окремі аспекти викладацької діяльності, сприяв розвитку цифрові компетентності тощо. Обґрунтовано, що інтеграція різних засобів навчання, зокрема відеогайдів, чек-листів, аудіоматеріалів, інтерактивного методичного порадника стала важливою умовою забезпечення ефективності змішаного навчання й своєрідною відповіддю на виклики, зумовлені специфікою навчання й тенденціями цифровізації освіти в умовах війни..

Мета дослідження полягала у моделюванні процесу використання засобів AR на заняттях з вивчення іноземної мови; обґрунтуванні та розробленні рекомендацій для педагогів щодо використання AR при викладанні іноземної мови. Для досягнення мети були використані теоретичні методи дослідження: контент-аналіз останніх робіт дослідників різних країн світу з проблем застосування імерсивних технологій в освіті; порівняльний метод – для порівняння характеристик технологій VR та AR та для співставлення характеристик понад 80 AR-застосунків; метод аналізу, узагальнення та моделювання для розроблення моделі та рекомендацій для педагогів. Проаналізовано зміст поняття імерсивних технологій загалом та доповненої реальності (AR) зокрема, яку розглядаємо як технологію, що накладає цифрові елементи (зображення, звуки, текст) на реальний світ, створюючи таким чином змішане середовище. Визначено переваги застосування імерсивних технологій та AR у мовній освіті (імітація занурення в мовне середовище; залучення різних органів чуття; покращення комунікативних навичок; персоналізація навчання; зниження мовного бар'єру; мотивація і залученість). Здійснено порівняльний аналіз характеристик технологій VR та AR з огляду на доступність і доцільність їх упровадження у викладання іноземних мов в Україні. На підставі співставлення характеристик понад 80 AR-застосунків виокремлено приклади застосунків, що можуть бути використані для організації викладання іноземних мов. Визначено перешкоди на шляху запровадження AR для організації викладання іноземних мов в Україні та можливості їх подолання. На основі здійсненого дослідження розроблено модель використання AR на заняттях з вивчення іноземної мови, а також практичні рекомендації для педагогів щодо впровадження та використання AR при викладанні іноземної мови. Запропонована модель та рекомендації можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх вчителів у закладах вищої педагогічної освіти або підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти, а також вчителями іноземної мови у професійній діяльності. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробленні рекомендацій щодо використання імерсивних технологій, зокрема AR, у викладанні предметів природничо-математичного циклу.

В статті розглянуті питання оцінювання ефективності розвитку цифрового освітнього середовища. Виокремлено міжнародні підходи та описано критерії ефективності такого середовища на основі ставлення педагогічної спільноти до використання цифрових засобів для організації навчання. Розглянуто вплив цифрових засобів на ефективність надання освітніх послуг та подано ставлення педагогічної спільноти до використання ІКТ. У статті здійснено аналіз зарубіжних практик та підходів до оцінювання ефективності використання ІКТ для організації дистанційного навчання та підтримки освітнього середовища. Критерії, що були виокремлені, розглянуто через призму відповідності потребам цільової аудиторії (студенти, викладачі, адміністратори), змістової наповненості та відповідності освітнім програмам, послідовності забезпечення освітнього процесу, якісного дидактичного, науково-педагогічного супроводу цифрового середовища та ін. Виокремлено особливості використання цифрових інструментів для організації навчання в сучасних умовах воєнного стану в Україні, узагальнено основні проблеми, з якими стикаються заклади освіти при організації дистанційного навчання в Україні. Метою статті є проаналізувати підходи та виокремити критерії ефективності цифрового освітнього середовища для організації навчання, а також показати ставлення педагогів до використання ІКТ для дистанційного навчання, визначити потреби у підвищенні кваліфікації з використання цифрових засобів для організації навчання. Практичне значення дослідження полягає у наданні пропозицій щодо використання ІКТ у навчальному процесі. Перспективами подальших наукових розвідок може бути проєктування моделей цифрового середовища, у тому числі для підвищення кваліфікації педагогів та створення стандартів оцінювання ефективності цифрового освітнього середовища для різних рівнів освіти..

Змішане навчання – це освітня стратегія, яка поєднує традиційні методи викладання в аудиторії з онлайн-активностями, що кардинально змінює формат здобуття освіти, враховуючи освітні потреби сучасних здобувачів освіти, створюючи персоналізований освітній досвід. Розвиток технологій і зростання попиту на гнучкі освітні рішення сприятиме посиленню ролі змішаного навчання та потребуватиме вирішення питання осмислення можливостей впровадження його моделей для реалізації освітніх програм закладів вищої освіти. У статті розглянуто окремі моделі змішаного навчання та їх класифікації, створені зарубіжними дослідниками (К. Твігг (2003); Г. Смітом та Х. Куртеном (2007); Е. Аллен та Д. Сіманом (2010); Х. Стакер та М. Хорном (2012); В. Ірвін (2013) Ч. Грехемом (2014); Е. Піччіаном (2017); Х. Фармер (2020)). Встановлено, що у зв’язку з існуванням різноманітних варіантів поєднання компонентів змішаного навчання та відсутністю науково обгрунтованої критеріальної основи їх систематизації на сьогодні не розроблено загальноприйнятої типології моделей змішаного навчання. У зарубіжній практиці в якості критеріїв використовуються, зокрема, кількісний, що враховує модальні, технологічні характеристики (частка використання електронного складника, тип гібридності; засоби, що використовуються тощо) та якісний, що враховує педагогічні параметри (характер взаємодії учасників освітнього процесу, вибір форм і методів навчання). На основі аналізу досліджень зарубіжних учених запропоновано критерії для класифікації моделей змішаного навчання, пов’язані з: їх цільовим спрямуванням; рівнем впровадження; врахуванням часткового співвідношення очного та електронного компонентів; ступенем персоналізації; особливостями організації навчання тощо.

У статті розглянуто змістовий модуль щодо психолого-андрагогічних аспектів теоретичної і практичної підготовки викладача-супервізора змішаного навчання у закладів вищої освіти педагогічного профілю, розроблений для тренінг-курсу «Здійснення змішаного навчання у ЗВО педагогічного профілю», що реалізується у межах проєкту (2022.01/0098) «Максимізація ефективності ресурсів змішаного навчання в закладі вищої педагогічної освіти у воєнний час і повоєнного відновлення України» за грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Окреслено проблемні питання щодо впливу сучасних викликів, зокрема військових дій, на освітнє середовище та психологічний стан учасників освітнього процесу у змішаному форматі навчання. Окрему увагу приділено змістовим питанням тематичного модулю тренінг-курсу щодо розвитку стресостійкості та резильєнтності викладачів і здобувачів; важливості психолого-андрагогічних знань викладачів-супервізорів, для забезпечення здатності не лише підтримувати себе, але й надавати допомогу здобувачам у складних життєвих ситуаціях. Окреслено спеціально розроблений комплекс відеосесій для підтримки ментального здоров'я, що є важливим інструментом для викладачів-супервізорів, надаючи їм можливість опановувати техніки стабілізації, управління стресом і психологічної підтримки студентів, що є ключовим для психологічної підтримки учасників освітнього процесу в умовах сучасних викликів. Наголошено на доцільності представлення змістових тем модулю тренінг-курсу у різних форматах (наприклад pdf матеріали, аудіо матеріали, презентаційні матеріали, комплекси відеосесій, тощо), що є важливим для підвищення ефективності навчання, оскільки враховує різні стилі засвоєння інформації учасниками тренінг-курсу.

У статті висвітлюються можливості застосування технологій на основі штучного інтелекту для викладання української мови, як іноземної. У представленій роботі проаналізовані джерела за останні 5 років, присвячені технології штучного інтелекту та її застосуванню у галузі освіти, вітчизняних та зарубіжних науковців, розглянуті основні виклики та проблеми, які ставить перед системою освіти розвиток технологій штучного інтелекту, такі як проблема академічної недоброчесності та шляхи запобігання таким випадкам, зміни й впливи, які несе штучний інтелект у суспільство, зокрема в професії викладача та методиста, трансформації методів та стилю роботи представників цих професій, а також можливості, які відкриває перед освітянами штучний інтелект, такі як поглиблення диференційованого підходу та індивідуалізації навчання, створення інклюзивного середовища для студентів із особливими потребами (супровід та допомога таким студентам), позааудиторний супровід та репетиторство студентів, автоматизація освітнього процесу та допомога в адмініструванні, плануванні занять та аналітиці результатів, допомога викладачам і методистам у створенні навчальних матеріалів (інтерактивних ігор, відеофільмів, різних типів завдань тощо). Також приділяється увага можливостям ChatGPT у навчанні мови, наприклад імітація живої бесіди, збагачення лексики, відпрацювання граматики з наступним аналізом та розбором помилок, пошук текстів та відео певної тематики тощо. Також приділяється увага потенціальним можливостям штучного інтелекту для вивчення української мови та літератури, наприклад відтворення особистостей діячів науки та культури для інтерв’ювання їх студентами, створення штучних особистостей для відпрацювання навичок професійного та побутового спілкування та ін. Піднімається питання академічної доброчесності та викликів, які ставить розвиток технологій штучного інтелекту, необхідність упровадження нових форм та методів контролю, здатних запобігти випадкам академічної недоброчесності: перевага усного опитування над іншими формами контролю, проведення дискусій зі студентами на тему завдання, вимагання виходників (чернеток) завдання тощо.

У статті досліджуються геополітичні та лінгводидактичні передумови виникнення змішаних методів навчання іноземних мов як засобу удосконалення іншомовного мовлення народів різних країн світу в першій половині ХХ століття та деталізується їх методична сутність. Проведене дослідження дозволило встановити що: 1) змішані методи навчання іноземних мов являють собою втілення в один метод двох напрямів навчання: свідомого засвоєнні мовних явищ та розвитку мовленнєвих умінь на їх основі; 2) історичними передумовами виникнення цих методів були результати Франко-Прусської війни 1870‒1871 років, яка завершилася утворенням Німецької імперії, до якої приєдналися 25 держав, багато герцогств та князівств. Це потребувало іншомовних політичних і економічних контактів всіх народів цих країн. Практика вивчення іноземних мов на основі окремого використання прямих і перекладних методів довела свою неефективність. Тому вчені тих часів запровадили методику їх об’єднання у змішані методи, які виявилися здатними до швидкого вирішення цієї комунікативної задачі; 3) лінгводидактичними передумовами розробки цих методів навчання були урахування: здатності більшості людей запам’ятовувати іншомовний матеріал на основі його осмислення; доцільності вивчення одної частини матеріалу в процесі мовленнєвої діяльності, а іншої – в процесі його читання, запису, перекладу та мовленнєвого відтворення; 4) прикладами змішаних методів навчання англійської мови є читацький метод М.Уеста та свідомо-порівняльний метод Л. Щерби. Перший з них базувався на принципах: пріоритету читання над усним мовленням; формування навичок техніки читання та промовляння на прикладах того, що читається; усвідомленого вивчення лексико-граматичних явищ і їх використання в процесі читання тематичних, доступних, цікавих текстів; розвитку усного мовлення на основі прочитаного; розширення читацьких і усно-мовленнєвих можливостей учнів на основі поєднання в кожному наступному тексті нового мовного матеріалу з попередньо вивченим. Другий з них базувався на принципах: взаємопов’язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності; усвідомленого вивчення мовних явищ на основі їх перекладу; використання читання і письма як засобу і як мети навчання; 5) спадкоємність змішаних методів навчання іноземних мов з сучасними методичними технологіями полягає у: системному розширенні читацьких та усно-мовленнєвих вмінь учнів на онові вживання в кожному наступному тексті мовних явищ із попередніх; використанні всіх принципів свідомо-порівняльного методу, але з урахуванням пріоритету комунікативної спрямованості навчання.

The issue of improving the process of training and retraining of military doctors is determined by changes in the security environment of the state today, and the need to develop the military medical sector in the conditions of long-term resistance to russian aggression. This article highlights the potential of using digital technologies to improve the process of training and retraining of military doctors. The results of a survey of trainees at the Ukrainian Military Medical Academy (a higher military medical educational institution that provides training, retraining and advanced training of specialists in almost all specialties for the Armed Forces of Ukraine and other military establishment of Ukraine) are presented. It is shown that for the implementation of changes in the system of training and retraining of military doctors the Academy provides for a number of measures: introducing innovative changes in the content and methodology of education; introduction of flexible technology for planning and organizing the educational process, focused on personalization of learning; development of international scientific and scientific-medical collaborations. Based on the conducted research, it was determined that in the conditions of active hostilities in Ukraine, it is digital technologies that make it possible to quickly introduce changes in the process of training and retraining of military doctors by improving the educational and informational environment. It was established that improving the readiness of military doctors to use digital technologies in their professional activities requires their end-to-end use in the entire training system. The article provides examples of the use of digital technologies in the process of training and retraining of military doctors.

Статтю присвячено проблемі визначення лінгвістичних засад навчання синтаксису майбутніх учителів англійської мови. Констатовано, що вихідні положення лінгвістики становлять підґрунтя для розроблення методик навчання певного розділу граматики, зокрема синтаксису. Встановлено залежність між компетентним володінням англійською мовою та послуговуванням лінгвістичним матеріалом у межах синтаксичного мовного рівня. З’ясовано показник результативного використання англомовного матеріалу – здатність об’єднувати фонеми, лексеми, морфеми, синтаксеми у межах синтаксичного мовного рівня та розуміти способи їх зв’язку для коректного формування фраз і надфразних єдностей, тексту і надтекстових компонентів. Актуалізовано необхідність навчання синтаксису англійської мови в межах університетського курсу, що передбачає вільне оперування лінгвістичними одиницями під час спонтанного мовлення, коректне оформлення висловлень протягом усної / письмової комунікації, уникнення шаблонного мислення в процесі створення текстових фрагментів у різних типах дискурсу. Проаналізовано та узагальнено дефініції терміна «синтаксис», запропоновані в розвідках зарубіжних і вітчизняних науковців – розділ науки про мову, що аналізує систему синтаксичних одиниць і правил їх утворення; розділ граматики, що акцентує на структурі синтаксичних одиниць та синтаксичних зв’язках. Виокремлено синтаксичні одиниці, що потребують розгляду під час навчання синтаксису англійської мови: слово, фраза, конструкція, клоз, речення, текст.

Стаття присвячена формуванню іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі. Автором детально висвітлено основний цифровий інструментарій, який використовується для формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців на заняттях з іноземної мови. Описано можливості дигіталізації навчального процесу задля його ефективності.

З нагоди ювілею у статті представлено спробу створення наукової або інтелектуальної біографії (стисла версія) українського вченого-дидакта, керівника й організатора новаторських наукових досліджень у галузі української освіти, зокрема підручникотворення, академіка НАПН України, директора Інституту педагогіки НАПН України Олега Михайловича Топузова. Дослідження здійснено на засадах новітніх методологічних підходів до освітньої біографістики, розроблених світовою соціогуманітарною думкою. Метою статті визначено два корельованих між собою завдання. Перше – намагання з’ясувати підґрунтя формування наукових інтересів і напрямів дослідницької діяльності О. Топузова та окреслити її результати у проблемному полі української освіти в добу незалежності. Друге – аргументувати суб’єктність особистості О. Топузова у «категоріях особистісної свободи» та інтерсуб’єктність як важливу якість його як керівника наукових колективів. Для аргументації викладених у статті міркувань реконструйовано основні віхи творчого шляху ювіляра з акцентуванням індивідуально особистісних психоемоційні особливостей, властивих йому інтерсуб’єктних відносин, що істотно впливали на досягнення вченого. На підтвердження авторських суджень застосовано не лише герменевтичний суб’єктивний аналіз наукового доробку О. Топузова (писемні джерела), а й результати: анонімного бліц-опитування його колег, дані якого оброблено засобом фахового контент-аналізу, та проведеного напівстандартизованого інтерв’ю з ювіляром (усні джерела). Обґрунтовано доцільність створення інтелектуальних біографій сучасних українських освітян і вчених, аби поступово складалася суб’єктивована сучасна культурно-історична пам’ять і про освітній процес, і про наш час.

У статті порушена проблема комунікативних аспектів музично-виконавської творчості в контексті продуктивності герменевтичних ідей у змісті інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. З’ясовано, що музична культура в сучасному інформаційно-комунікативному середовищі виступає засобом комунікації, через який людина висловлює своє ставлення до світу, до самої себе, до інших людей. Виявлено, що комунікативний аспект музично-виконавської творчості в конкретному часі й просторі (хронотопі), де музичний твір виступає як своєрідне повідомлення, яке композитор намагається донести до слухача, суттєво розширює в музичній комунікації простір її герменевтичних контекстів, формуючи смислове поле архетипів музичної культури, які потребують тлумачення та розуміння в просторово-часовому континуумі. Проведений поглиблений міждисциплінарний аналіз порушеної проблеми у філософському, культурологічному, музикознавчому, музично-педагогічному дискурсі засвідчив глибину проникнення ідей герменевтичного вчення в теорію та практику музично-виконавського мистетцва. Доведено, що герменевтичний контекст музичної комунікації визначає ту чи іншу комунікативну модель творчого спілкування на рівні: «композитор – музичний твір – виконавець – слухач» в процесі музичного виконавства, що уможливило екстраполяцію наведених теоретичних міркувань у сферу інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей. Підтверджено правомірність практичного впровадження у зміст інструментально-виконавської підготовки студентів мистецьких спеціальностей герменевтичної методики на прикладі засвоєння студентами сучасних композиційних технік творів нової академічної музики та їхньої кореляції з темброво-виражальними можливостями сучасного саксофонного виконавства.

У статті проаналізовано проблему формування цифрової компетентності майбутніх дизайнерів від теорії до практичного впровадження Констатовано, що цифрова компетентність є критично важливою в сучасному світі, оскільки цифрові технології стають невід’ємною частиною майже всіх аспектів нашого життя, включаючи освіту, професійну діяльність, спілкування та розваги. Здійснено огляд європейської рамки цифрової компетентності для громадян (DigComp), що є одним з основних документів, який визначає та служить орієнтиром для розвитку цифрових навичок у громадян ЄС, а також є показником оцінювання для закладів освіти, урядів й організацій. ). Це один із найсучасніших європейських стратегічних документів, розроблених європейською спільнотою країн, які створюють освітні стандарти. Зазначено, що рамку цифрової компетентності розроблено і в України як інструмент, щоб покращити рівень цифрових компетентностей українців, допомогти у створенні державної політики та плануванні освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення рівня цифрової грамотності та практичного використання засобів і сервісів IT-технологій конкретними цільовими групами населення. Крім того схвалено Концепцію розвитку цифрових компетентностей та затверджено план заходів з її реалізації, де цифрова компетентність є динамічною комбінацією знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій, яка визначає здатність успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність із використанням цифрових технологій. Проаналізовано, що цифрова компетентність майбутнього дизайнера охоплює низку навичок і знань, необхідних для успішної роботи в цифровому середовищі: знання роботи з графічними програмами, такими як Adobe Photoshop, Illustrator, або Sketch, для створення і редагування графічних елементів; уміння створювати анімацію, відеоролики, використовувати програми для роботи з мультимедіа контентом; здатність створювати інтерфейси користувача для вебсайтів і додатків, ураховуючи UX (взаємодія користувача) і UI (інтерфейс користувача); навички роботи з різними цифровими інструментами, такими, як розробка вебсайтів, системи управління контентом (CMS), розробка мобільних додатків тощо; вміння ефективно комунікувати з через цифрові канали, такі, як електронна пошта, чати, відеоконференції; здатність генерувати ідеї, розробляти концепції і аналізувати ефективність дизайну з використанням аналітики і метрик. Висвітлено можливості використання цифрових технології (2D та 3D анімація, VR і AR технології), які вносять зміни в усі напрями діяльності дизайнерів. Узагальнено, що сучасні технології та методики навчання забезпечують підготовку висококваліфікованих фахівців, здатних працювати в умовах швидко змінюваного цифрового світу. Обов’язковим є розробка методик для постійного моніторингу та оцінки ефективності освітніх програм з формування цифрової компетентності, що дасть змогу вносити необхідні корективи для покращення якості освіти та розширення можливостей.

У статті подано концепцію створення інноваційного культурно-освітнього простору для збереження та примноження національних традицій – «Музею української пісні». Підкреслено актуальність проблеми вивчення пісенної спадщини юним поколінням українців у час сучасної боротьби нашого народу за свободу та власну ідентичність. Запропоновано авторські технології, що забезпечуються функціонуванням музею української пісні – «пісенна екскурсія», «мапа україноспіву», «пісенний щоденник», «оспівана книжка» та «пісенний календар», які сприятимуть формуванню духовної культури та патріотизму, співацьких умінь в здобувачів освіти.

Штучний інтелект (ШІ) набуває все більшої популярності та практичного впровадження в сучасному світі. Актуальним у цьому контексті постає завдання етичного використання ШІ в діяльності університетів на основі врахування його переваг і потенційних ризиків, а також ретельного аналізу його впливу. Метою дослідження є здійснення теоретичного аналізу існуючих концептуальних підходів щодо застосування ШІ в стратегічній та операційній діяльності університетів. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, контент аналізу документів UNESCO, OESD, EU та наукових праць за темою ШІ. На основі аналізу досліджень зарубіжних та українських вчених виокремлено проблеми використання ШІ у вищій освіті. Обґрунтувано та висвітлено переваги, недоліки, можливості використання інструментів та сервісів ШІ у навчанні, викладанні, оцінюванні, дослідницькій діяльності, третій місії та врядуванні університетів.

У статті розглянуто сутність та особливості розроблення модельних програм із природничих предметів для 5‒9 класів закладів загальної середньої освіти в контексті реалізації Концепції «Нова українська школа». Описано основні положення законодавчих документів, зокрема Закону України «Про повну загальну середню освіту», «Державного стандарту базової середньої освіти», які визначають модельну навчальну програму як документ, що орієнтує на досягнення очікуваних результатів навчання. Проаналізовано модельні програми з предметів природничої освітньої галузі, розміщені на сайті Міністерства освіти і науки України та згруповано їх на основі типів опису очікуваних результатів навчання та видів навчальної діяльності. Доведено необхідність оновлення підходів у професійній підготовці майбутніх учителів природничих предметів, зокрема необхідністю висвітлення методичних прийомів аналізу модельних навчальних програм, уміння їх порівнювати, розробляти на їх основі навчальні програми. Закцентовано увагу на інтеграції міжпредметних зв’язків, забезпечення практичної спрямованості навчання, розвитку комунікативних навичок у професійній діяльності тощо. Наведено приклади застосування міжпредметних зв’язків (біології і хімії, біології-хімії-фізики, біології-фізики) на різних етапах уроку, шляхом упровадження в освітній процес підготовки майбутніх фахівців інтегрованих навчальних дисциплін. Обґрунтовано, у модельних навчальних програмах із природничих предметів для учнів 5‒9 класів поки що недостатньо реалізовані дидактичні вимоги до формулювання очікуваних результатів навчання та добору видів навчальної діяльності для їх досягнення. Це, ймовірно, пов’язано з якісними змінами, закладеними реформою загальної середньої освіти, зокрема на рівні формулювання обов’язкових результатів навчання у державному стандарті, що вимагає розробки нових методичних розробок із метою забезпечення цілісності освітнього процесу, який поєднує навчання і виховання.

У статті розглядаються питання концептуального складника педагогічної оцінювальної діяльності, а саме – уявлення вчителів про різні види робіт, як передумова їх застосування для оцінювання навчальних досягнень учнів. За результатами проведеного онлайн-опитування вчителів (N=349) із використанням методу семантичного диференціалу було здійснено аналіз сформованих у педагогів моделей семантичного простору таких понять, як: тестування, письмові вправи, обговорення завдань, проблемні завдання, спостереження за роботою учнів на уроці, творчі роботи, учнівські проєкти, самооцінювання, взаємооцінювання учнів, диктанти, домашні завдання. Схарактеризовано узагальнене афективне ставлення вчителів до перелічених видів робіт, а також уявлення педагогів про функціональний потенціал і діяльнісні характеристики кожного з них. Визначено, що проєкти, творчі роботи, проблемні завдання вчителі вважають найбільш глибокими, ефективними й інформативними видами роботи, але водночас складними у застосуванні і такими, що потребують тривалого часу; самооцінювання, взаємооцінювання учнів учителі вважають суб’єктивними, недостовірними, малоінформативними, а самооцінювання, тестування, диктанти – поверхневими видами роботи в аспекті інформативності їх про навчальні досягнення учнів. За результатами факторного аналізу з’ясовано, що найбільш значущими характеристиками для більшості видів робіт учителі визначають ті, які характеризують діяльнісний компонент (зручність використання), а саме – легкість у використанні (ресурсонезатратність) та швидкість проведення оцінювання. Визначено, що підвищення вірогідності застосування певного виду роботи для оцінювання залежить від усвідомлення вчителем значущості його потенціалу. Зауважено, що передумовами прийняття рішення щодо застосування того чи іншого виду роботи для оцінювання навчальних досягнень учнів, є не лише уявлення про них, а й мотиваційні настанови вчителя, що може бути предметом подальшого вивчення концептуальних і діяльнісних характеристик оцінювальної педагогічної компетентності.

У статті розглянуто актуальні проблеми євроінтеграції у галузі шкільної освіти. Визначено ключові документи, які визначають основні напрями інтеграції європейських національних шкільних систем у спільний європейський освітній простір. З’ясовано спільні цілі й освітні пріоритети для європейського співробітництва в галузі освіти і навчання на даному етапі. Акцентовано на принципі відкритого методу координації (Open Method of Coordination, OMC), який застосовується для узгодження політики країн ЄС у різних галузях. Виділено ключові сучасні тенденції в інтеграції та гармонізації шкільних систем у Європейському Союзі, зокрема гармонізація шкільних структур та навчальних програм; забезпечення якості шкільної освіти; впровадження інноваційних методик викладання та оцінювання; цифрова трансформація шкільної освіти; стандартизація вимог до вчителів та підвищення їх кваліфікації; сприяння академічній мобільності учнів та вчителів; забезпечення соціальної інклюзії та рівного доступу до освіти; посилення управлінської та організаційної автономії шкіл тощо. Ці тенденції відображають спільні прагнення до створення інтегрованого, гнучкого та інноваційного Європейського освітнього простору. Зроблено висновок, що країни-члени ЄС мають історично сформовані національні підходи до організації шкільної освіти, які відрізняються структурою, навчальними програмами, методами викладання тощо. Гармонізація освітніх стандартів та практик, знаходження балансу між уніфікацією та збереженням культурної ідентичності є складним завданням в умовах такого різноманіття і вимагає скоординованих зусиль на рівні ЄС, національних урядів та локальних громад.

Як успішно підготуватися до природничо-наукового дослідження PISA-2025? На це запитання відповідь обґрунтовує вчитель-методист і науковець Інституту педагогіки НАПН України, коло наукових інтересів якого зосереджено на підвищенні якості природничо-наукової освіти України. У 2018 р. Україна вперше мала валідність інструменту вимірювань даних про читацьку грамотність; 2022 р. – математичну грамотність, а природничо-наукову грамотність заплановано дослідити у 2025 р. За шість останніх років творчими педагогами і науковцями розроблені збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. Важливими науково-методичними помічниками та/або порадниками учителів природничих предметів можуть служити укладені в Інституті педагогіки НАПН України збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнів/учениць у форматі PISA у чотирьох частинах. Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: метод порівняльно-історичного аналізу, інтерпретаторсько-аналітичний метод та емпіричні, які сприяли обґрунтуван Як успішно підготуватися до природничо-наукового дослідження PISA-2025? На це запитання відповідь обґрунтовує вчитель-методист і науковець Інституту педагогіки НАПН України, коло наукових інтересів якого зосереджено на підвищенні якості природничо-наукової освіти України. У 2018 р. Україна вперше мала валідність інструменту вимірювань даних про читацьку грамотність; 2022 р. – математичну грамотність, а природничо-наукову грамотність заплановано дослідити у 2025 р. За шість останніх років творчими педагогами і науковцями розроблені збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. Важливими науково-методичними помічниками та/або порадниками учителів природничих предметів можуть служити укладені в Інституті педагогіки НАПН України збірники завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнів/учениць у форматі PISA у чотирьох частинах. Для розв’язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: метод порівняльно-історичного аналізу, інтерпретаторсько-аналітичний метод та емпіричні, які сприяли обґрунтуванню необхідності розробки і впровадження в освітній процес завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. PISA-2025 матиме ряд важливих особливостей: перша – інструментарій оцінювання розроблений відповідно до оновленого рамкового документа (PISA 2025, 2023, 93 с.); друга – оцінювання певних життєвих цілей учнів/учениць та їх здатності використовувати наукові знання та інформацію інтерактивно й третя – апробація тестового матеріалу додаткової опції PISA-2025 – оцінювання з іноземної мови. ню необхідності розробки і впровадження в освітній процес завдань для розвитку природничо-наукової компетентності учнівства у форматі PISA. PISA-2025 матиме ряд важливих особливостей: перша – інструментарій оцінювання розроблений відповідно до оновленого рамкового документа (PISA 2025, 2023, 93 с.); друга – оцінювання певних життєвих цілей учнів/учениць та їх здатності використовувати наукові знання та інформацію інтерактивно й третя – апробація тестового матеріалу додаткової опції PISA-2025 – оцінювання з іноземної мови.

У статті висвітлено підходи до здійснення державної освітньої політики як соціально-політичного феномену в умовах децентралізації на основі аналізу ідей, поглядів, позицій зарубіжних і вітчизняних науковців; визначено сутність поняття «державна освітня політика» та характеристики означеного феномену. Виявлено, що основними пріоритетами політики освіти, які визначені в законодавстві про науку і освіту, нормативно-правових актах, є: підвищення якості та ефективності виховання і навчання; доступність освіти для всіх (рівність та соціальна справедливість); забезпечення необхідним і достатнім фінансуванням; підвищення ефективності і прозорості використання коштів; зміцнення зв’язків із інноваційною економікою знань та ринком праці. Окреслено основні завдання і показники демократичної освітньої політики держави в умовах децентралізації та територіально-адміністративної реформи, її зорієнтованість на поєднання й збалансування інтересів особи, спільноти, суспільства, держави, політичної доцільності, пріоритетом розвитку яких є здійснення контролю та самоконтролю, аналізу та самоаналізу, оцінки та самооцінки розвитку закладів освіти та кожного учасника навчально-виховного процесу. Обґрунтовано, що значення і роль демократичної політики підвищуються у зв’язку із наявними тенденціями децентралізації, які характеризуються процесом делегування та передачі частини повноважень та функцій вищими рівнями управління нижчим (від центральних органів виконавчої влади до місцевих органів самоврядування та регіональних органів виконавчої влади), який відбувається через зростання масштабів складності систем управління; розширенням кола повноважень; розвитком автономії та самоврядності закладів освіти, а в широкому розумінні – демократизації й відкритості діяльності центральної влади на основі законодавчо визначених засадничих принципів, зобов’язань, критерії, пріоритетних напрямів та параметрів.

Зміст цієї статті порушує проблему формування фахової майстерності вчителя географії через зазначений у назві метод на прикладі проведення випробувань «майстер-клас» на всеукраїнському конкурсі «Учитель року – 2024» в номінації «Географія». Протягом декілька років авторка статті була членом журі та автором випробувань для всеукраїнських конкурсів «Учитель року» в номінації «Географія» і мала можливість аналізувати рівень фахової майстерності вчителів. Такий метод, як майстер-клас, активно впроваджується в освітню систему, він не є новим та застосовується в системі освіти різних країн. Сьогодні творчі вчителі рекламують свій досвід, застосовуючи при цьому новітні методи і технології для підвищення освітнього процесу з географії в закладах загальної середньої освіти. Авторка статті розкриває зміст поняття «майстер-клас» і пояснює, яким чином його можна застосовувати в освітньому процесі з географії, адже майстер-клас проводиться визнаним фахівцем освітньої галузі для вчителів-початківців або осіб, які мають достатній рівень професіоналізму в цій сфері діяльності. Позитивним наслідком майстер-класу вважається результат, який відбивається в оволодінні новими творчими способами вирішення певної педагогічної проблеми. Це технологічно складний процес, саме тому існують певні вимоги до організації та проведення майстер-класів. Оскільки майстерність є вагомою складовою діяльності вчителя, а майстер відрізняється від вчителя тим, що висловлює власну думку як рівноправний учасник, то й процес організації такого методу, як майстер-клас, має будуватися на педагогіці партнерства. Таким чином авторка робить висновок, що майстер-клас – це метод, за яким учитель створює сприятливе середовище для розвитку пізнавальних інтересів, творчості, дослідницької діяльності учнів, критичного мислення та отримання географічних знань, мотивує здобувачів освіти. Оскільки майстерність є вагомою складовою діяльності вчителя, то для проведення ефективного майстер-класу вчителю-географу необхідно використати технологію випереджального досвіду, системного реагування, рефлексії на науково-методичних засадах. Саме таке використання досвіду надаватиме вчителю не тільки розвиток педагогічної діяльності, а й реальну перспективу для демонстрації власних методичних наробок.

Проблема поліпшення якості практичної підготовки випускників закладів вищої освіти є важливою темою для наукових досліджень у педагогічному середовищі. У цій статті розглядається досвід підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти, у тому числі результати круглого столу «Освітологічний пікнік» та методичні семінари, що проводяться кафедрою освітології та інноваційної педагогіки ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Використовуючи комплекс методів, включаючи загальнонауковий аналіз та емпіричні дослідження, автори досліджують актуальні питання організації практичної підготовки сучасних випускників. Акцент ставиться на важливості залучення студентів до діалогу та пошуку ефективних методів підвищення якості навчання. Автори також обговорюють результати анкетування, яке виявило низку питань, що потребують спільного обговорення. Серед способів підвищення інтересу студентів до наукової роботи називаються рекламування можливостей для наукової діяльності та створення наукових гуртків. Учасники круглого столу звернули увагу на ряд актуальних питань, таких як використання цифрових технологій для навчання, оптимізація процесу навчання та управління навчальними закладами. Також дискутувалося про адаптацію дітей до навчання після війни та вплив онлайн навчання на академічну доброчесність. Учасники також рекомендують запроваджувати систематичні зустрічі викладацького складу університету з учителями-практиками та акцентують увагу на необхідності розвитку цифрових навичок серед майбутніх учителів. Вони пропонують використовувати різноманітні цифрові інструменти для створення нових форматів навчання та покращення якості освіти в цілому. Зокрема через збільшення кількості рольових/ділових ігор, ознайомлення із новими формами і способами організації виховної роботи в форматі онлайн, опануванням уміннями працювати з цифровими онлайн ресурсами, освоєння механізмів створення плакатів, буклетів, стендових доповідей, презентацій за допомогою цифрових застосунків та онлайн-сервісів, що покращують якість цифрової компетентності, сприяє розвитку інформаційної грамотності майбутніх учителів.

Шкільну громадянську освіту репрезентовано як систему у сукупності таких компонентів: педагогічно адаптовані наукові знання про демократію, громадянське суспільство, правову державу, права, свободи та обов’язки людини і громадянина; вміння і досвід брати активну, свідому й відповідальну участь в житті суспільства і держави; громадянські цінності / цінності демократії та сприйняття їх учнями як особистих ціннісних орієнтирів. Встановлено, що концептуально та змістовно громадянська освіта дає змогу задовольнити потребу українського суспільства в імплементуванні європейських цінностей, а також надати відповіді на глобальні виклики і загрози, які постали перед Україною у зв’язку з повномасштабною збройною агресією рф, зокрема щодо забезпечення стійкості під час війни та повоєнного відновлення України як суверенної, незалежної і демократичної держави. На основі західної / європейської моделі (сitizenship education) запропоновано узагальнену модель навчання громадянської освіти на рівні базової середньої освіти, у рамках якої: метою навчання є розвиток громадянських якостей особистості, громадянських та соціальних компетентностей; змістом – сукупність громадянських знань, умінь, цінностей та ставлень, інтегрованих у зміст навчальних предметів громадянської та історичної освітньої галузі (історії та основ правознавства) з реалізацією міжпредметних зв’язків з іншими освітніми галузями, зокрема мовно-літературною; передбачено застосування інтерактивних та інформаційно-комунікативних технологій, проблемного навчання, проєктної діяльності, пріоритет надається практичним заняттям. Акцентовано на створення демократичного шкільного середовища як компонента моделі та відповідної організаційно-педагогічної умови ефективної шкільної громадянської освіти.

У статті сформульовано дидактичний алгоритм розроблення індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін в освітньому процесі здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Дидактичний алгоритм складається з кількох послідовних етапів: аналізу потреб і можливостей здобувачів освіти; визначення освітніх цілей; вибору навчальних (освітніх) матеріалів і методів навчання; планування навчання; реалізація індивідуальної освітньої траєкторії та оцінка її результативності. Персоналізація освітнього процесу здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти може бути реалізована через формування індивідуальних освітніх траєкторій вивчення певних навчальних дисциплін або їх блоків, із застосуванням індивідуального навчального плану, який містить як загальноосвітню складову, так і професійну. Автором було окреслено технологію розроблення індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін в освітньому процесі здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. Перший етап полягає у визначенні потреб, інтересів, запитів, особистісних особливостей здобувачів освіти. Другий етап формування індивідуальної освітньої траєкторії вивчення психолого-педагогічних дисциплін здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти пов’язаний із розробленням індивідуальної освітньої програми, що передбачає встановлення короткострокових і довгострокових цілей; концептуальних стратегій і підходів до розвитку студентів, визначення індикаторів їхніх досягнень, а також підбір змісту й форм організації навчання. У межах реалізації третього етапу відбувається корекція педагогічних впливів, створення позитивного освітнього (педагогічного) середовища, усунення організаційних недоліків. Четвертий етап формування індивідуальної освітньої траєкторії навчання психолого-педагогічних дисциплін здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти пов’язаний із педагогічним моніторингом, що здійснюється задля забезпечення якості означеного процесу. Практична реалізація індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти передбачає чітку систему заходів на різних етапах цього процесу.

Статтю присвячено опису роботи шкільного радіо як платформи для навчання здобувачів освіти працювати з інформацією, особливостей опанування медіаграмотності в умовах дистанційного навчання. Шкільна освіта має постійно шукати нові засоби реалізації педагогічних ідей відповідно до інтересів учнів сучасного покоління. Новаторству форм і засобів роботи з дітьми в «Школі гуманітарної праці» приділяють значну увагу. Створення Міжнародного шкільного інтернет-радіо «1000 друзів» дало змогу розширити площину інтегрованого курсу «Основи інформаційної культури» та вирішити низку педагогічних завдань.

Стаття присвячена актуальній проблемі ефективного управління груповою науково-дослідницькою роботою студентів у педагогічних закладах вищої освіти в умовах військового стану. Автор у загальних рисах характеризує сучасний стан наукової діяльності студентів, визначає її роль у підготовці майбутніх педагогів та окреслює основні виклики вищої школи. Метою статті є визначення функції та обґрунтувати науково-теоретичні засади управління груповою науково-дослідницькою роботою студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Дано визначення науково-дослідницькій діяльності майбутніх педагогів та наведено класифікацію її форм у ЗВО. Обґрунтовано, що науково-дослідницька робота студентів спрямована на вивчення явищ, процесів, систем педагогічної практики, а також на цій основі подальшу розробку та впровадження інновацій в освітній процес. У статті обґрунтовуються теоретичні засади та розкриваються основні функції управління груповими дослідженнями, серед яких: прийняття рішень, планування, організація, мотивація, контроль, координація та інформаційне забезпечення. Особлива увага приділяється ролі викладача-керівника у створенні сприятливого середовища для наукової творчості, формуванні дослідницьких груп та розвитку критичного мислення студентів. Наводяться переваги науково-дослідницької діяльності майбутніх викладачів у ЗВО. Автор підкреслює важливість інтеграції навчального процесу з науковою діяльністю для підвищення якості вищої педагогічної освіти та формування нового покоління педагогів-дослідників. Встановлено, що важливими аспектами управління науковою роботою є створення інноваційного середовища для колективної творчості, вибір актуальних тем досліджень, формування дослідницьких груп, розвиток у майбутніх педагогів навичок критичного аналізу, керівництва проєктами та презентації результатів. Науково-дослідницька робота студентів повинна забезпечувати інтеграцію навчального процесу з науковою діяльністю, що є ключовим фактором підвищення якості вищої педагогічної освіти у ЗВО.У висновках окреслюються перспективи подальших досліджень та надаються рекомендації щодо вдосконалення управління науковою роботою студентів у педагогічних ЗВО.

У цьому дослідженні вивчалася думка вчителів щодо оцінювання їхньої педагогічної діяльності. Дані для цього дослідження були зібрані за допомогою онлайн-опитування на базі програмного забезпечення Google Forms. На запитання анкети відповіли 411 учителів із трьох областей України. Результати опитування показали наявність двох практично рівних за чисельністю груп учителів, думки яких щодо необхідності оцінювання педагогічної діяльності вчителів виявилися діаметрально протилежними. З метою з’ясування особливостей структур уявлень вчителів виявлених опозиційних груп було використано процедури регресійного, факторного та кластерного аналізу. Факторний аналіз здійснювався з обертанням варимакс для генерації двофакторних рішень, які становили 45% та 47% дисперсії у балах шкали для відповідних груп. Результати аналізу показали, що між респондентами, які репрезентують опозиційні групи, існують значні розбіжності у думках щодо застосування різних моделей оцінювання педагогічної діяльності вчителя. При цьому думки респондентів, які схвалюють ідею оцінювання, на відміну від тих, хто цю ідею не схвалює, чітко структуровані та однозначні за пріоритетами у виборі моделей оцінювання. Обговорюються наслідки одержаних результатів та можливість продовження досліджень, спрямованих на уточнення структур уявлень вчителів щодо оцінювання їхньої педагогічної діяльності з використанням психометричних технологій.

Автором статті розглядається актуальна проблема персоналізації навчального (освітнього) процесу для покоління Альфа, представниками якого є особи, народжених після 2010 року, в умовах інтенсивного застосування цифрових технологій. Зазначено, що це покоління є першим, яке з дитячих років активно користується цифровими пристроями, такими як смартфони та планшети, і вже дошкільного віку має досвід постійної взаємодії з цифровими медіа. У статті проведено аналіз досліджень, що підтверджують, що покоління Альфа має свої унікальні особливості, такі як висока цифрова грамотність, швидке оволодіння цифровими технологіями та прагнення до творчого самовираження. Порівняно з попередніми поколіннями, це покоління відзначається проявом більшого інтересу до персоналізації навчального (освітнього) процесу та самостійного вибору шляхів у навчанні. У статті розглядається концепція персоналізації навчання, що включає в себе індивідуальний підхід до кожного учня, спрямований на забезпечення максимального розвитку його потенціалу. Визначено три типи персоналізованого навчання: персоналізація для учня, з учнем та учнем, кожен з яких спрямований на підтримку особистісного розвитку та самореалізації. Особлива увага приділяється методам дослідження, які використовуються для реалізації цієї мети, зокрема, аналізу науково-педагогічної літератури, термінологічного аналізу та структурно-логічного методу. Ці методи дозволяють глибше розуміти сутність та потреби дітей покоління Альфа в освіті. У статті окреслено особливості організації навчального процесу дітей покоління Альфа, як тих, яким притаманне кліпове мислення, описані причини його виникнення та надано рекомендації вчителям щодо роботи з такими учнями. Також автор підводить підсумки проведеного дослідження та робить висновки щодо необхідності адаптації освітніх практик до потреб сучасного покоління, яке вимагає нових підходів до навчання та виховання. Висвітлюються проблеми, що виникають перед сучасною освітою у зв’язку з різницею у сприйнятті та використанні технологій між поколіннями, а також запропоновані шляхи їх вирішення.

The wider recognition of the importance of digital transformation and its various applications in institutions has led to its adoption by higher education institutions seeking to improve their education quality and retain their customers. Accordingly, through this study, the researcher aims to investigate the effect of e-management in improving perceived education quality and student satisfaction in Algerian higher education. To achieve this objective, the researcher distributed an online survey to a random sample of 218 international students enrolled in the faculty of sciences and technology at Oran University in Western Algeria. Based on structural equation modelling analysis using Amos Program (v24.0.0), the results showed that e-management positively and significantly affects perceived education quality. Likewise, e-management also has a positive and significant effect on student satisfaction. Moreover, the results revealed that perceived education quality has a positive and significant effect on student satisfaction in Algeria HEIs.

За відкритими ресурсами, епоха постмодерну – це особливий період європейської історії, що розпочався наприкінці ХХ ст. та має ознаки зміни суспільного світогляду стосовно усіх царин людської життєдіяльності: культурної, політичної, економічної, виробничої, наукової, освітньої та інших. При цьому серед розмаїття об’єктивних атрибутів постмодерну на сьогодні доречно виокремити увагу до технологічних експериментів, наукових інновацій та управлінсько-реформаторських перетворень. У такий спосіб виходить, що доба постмодерну – це відкидання архаїчних стереотипів, пошук чогось незнаного та незвичного, апробація інноваційних ідей чи технологій. У наведеному вище контексті реформування української школи є швидше не якоюсь екстраординарною подією, а доволі вдало спланованою акцією, яка спирається на загальноєвропейські та національні запити суспільства на нетривіальні, але неминучі системні трансформації. Проведення таких модифікацій у сфері освітньої діяльності є закономірною стратегією, яка має на меті не лише підвищити рівень якості освіти, а й сприяти адаптуванню режимів надання освітніх послуг до ринкових умов сьогодення. Водночас маркетинг як суспільна ідеологія діяльності, що є орієнтованою на задоволення першорядних запитів населення країни, неодмінно має бути задіяна у тих реформаторських перетвореннях, які посіли чільне місце в національній системі освіти. Представлене судження виходить з того, що феномен освіти є ключовим активатором ефективного розвитку економічних, виробничих, гуманітарних та правових відносин, які в наявний спосіб упливають на конкурентоспроможність національної економіки через підготовку ерудованих, освічених, креативних та відповідальних представників нової української школи. Отже, реформування національної освіти в постмодерну добу виявляється не лише конче затребуваним, а й вельми непересічним процесом, який потребує системного інтегрування організаційних, педагогічних, економічних інновацій, що за синергетичним ефектом мають стати рушійною силою в справі виховання й навчання українців та українок нового покоління, які будуть активно сприяти піднесенню української нації на міжнародній арені.

Компетентність у галузі природничих наук, техніки і технологій належить до ключових компетентностей здобувачів середньої освіти й вирізняється посеред інших ключових компетентностей складністю предметного змісту, що охоплює провідні наукові ідеї, фундаментальні закони природи, природні й технологічні процеси, вплив на довкілля. Хімічна освіта забезпечує розуміння зв’язків між природничими науками на молекулярному рівні, визначальному для глибинних процесів у матеріальному світі. Зміст статті стосується внеску навчального предмета «Хімія» у формування природничо-наукової компетентності учнів згідно з концепцією Нової української школи. Розкрито взаємозв’язок курсу хімії з курсами інших природничих предметів, що дає змогу формувати ключову природничо-наукову компетентність як інтегративне утворення, якісно нове порівняно з окремими компонентами. Висвітлено розуміння природничо-наукової компетентності різними авторами й на цьому підґрунті запропоновано авторське означення цієї компетентності. Згідно зі структурою компетентності позначено основні методичні орієнтири реалізації її пізнавального, функціонального й ціннісного складників.

Статтю присвячено одному з ключових аспектів освіти – його змісту – добору знань, фактів тощо відповідно до завдання формування особистості, готової до життя у ХХІ ст. Закон України «Про освіту» говорить, що школа повинна сприяти навчанню й вихованню на найвищому рівні. Освіта й виховання багато в чому визначають, якою буде людина. У комунальному закладі «Навчально-виховний комплекс «Школі гуманітарної праці» Херсонської обласної ради, виходячи з норми зазначеного Закону, із сучасних філософських, соціальних, психологічних, нейрофізіологічних досліджень, ми намагаємося створити таку педагогічну систему, яка б сприяла освіті й вихованню молодого покоління відповідно до актуальних умов і прогнозованих обставин майбутнього. У роботі ми обґрунтували наші вимоги до особи випускника. Зокрема, випускник нашого закладу освіти повинен знати основи наук і мистецтв, основи релігії, філософії, уміти спілкуватися, працювати з інформацією, вести здоровий спосіб життя, бути патріотом, моральною та щасливою людиною. Апробований протягом 30 років досвід нашої авторської школи доводить необхідність широкого гуманітарного складника в освітньому плані. Розроблені педагогами закладу освіти навчальні дисципліни сприяють органічному включенню дитини в культурне й наукове життя, допомагають відчути увагу держави, учителів, суспільства, що, у свою чергу, зумовить продовження гуманістичних традицій. У пропонованій статті розкрито освітнє значення таких курсів, як «Класична греко-римська міфологія», «Історія релігії», «Театр», «Медіаграмотність», «Шахи», «Хореографія» та ін. Зазначимо, що певне збільшення годин (наприклад, із 1-го класу ми вводимо поглиблене вивчення англійської мови та інформатики, додаємо 1 годину на вивчення математики) іде в розріз із деякими ініціативами НУШ, спрямованими, навпаки, на зменшення годин у початкових класах на вивчення мистецтва, скасування годин для вивчення навколишнього світу та ін.

Formulation of the problem. Today the problem of developing information and digital competence (IDC) of future officers in the context of non-formal education and the problem of designing a diagnostic apparatus to measure such development is relevant. The paper aims to develop a diagnostic apparatus (criteria and indicators) to measure the development of information and digital competence of future officers Methods. To achieve this goal, we used the analysis and generalization of scientific sources, structural and logical analysis to identify and substantiate the indicators of the development of the IDC of future officers, as well as content analysis and comparative analysis to characterize the levels of development of the IDC of future officers. Results. To assess the levels of development of the IDC of future officers, the criteria (motivational and value, cognitive and activity) and the relevant indicators (the presence of motives, value attitudes for self-development, knowledge about IT & DT in general and in the industry, the ability to use DT and IT to solve professional problems) have been determined. The qualitative assessment of the indicators made it possible to characterize the levels of development of future officers' IDC. Each level (low, medium, and high) reflects a different degree of IDC development, and, accordingly, a different degree of development of motives, knowledge, and skills to use IT and DT in professional activities. A low level may be sufficient for basic tasks, but medium and high levels are critical for managing complex operations and adapting to the performance of professional duties. Conclusions. This diagnostic apparatus has been developed, and levels of development of future officers' information and digital competence have determined the ability to use modern technologies to perform official duties effectively. With the help of the diagnostic apparatus, it becomes possible to test the effectiveness of pedagogical models of future officers' IDC development.

Актуалізуються проблеми спрямованості та змісту освіти, її ролі в розвитку особистості та в історичному поступі людства. Мета статті – аналіз відповідності змісту освіти її миротворчій функції та окреслення стратегічних орієнтирів розвитку миротворчої освіти. У дослідженні були використані методи анкетування, індивідуальної співбесіди, біографічний метод, математична статистика. Окрема увага приділялася аналізу шкільних предметів і підручників на предмет розвитку особистості учнів. Зміст освіти розглянуто з позиції впливу на розвиток особистісних якостей, які сприятимуть унеможливленню війн на планеті, таких як прагнення до краси, добра та істини, ідентифікація з власним духовним «Я», морально-духовна саморегуляція, відповідальність за близьких, країну, людство, планету. Утверджується ідея необхідності зміни освітніх пріоритетів на такі, які унеможливлять насильство, що зумовлює потребу у створенні загальнолюдського ціннісного модулю освіти. Наводяться результати дослідження відповідності змісту освіти її миротворчій функції і різнобічному розвитку особистості на прикладі початкової школи. Узагальнення отриманих результатів дозволило встановити, що для більшості респондентів повний обсяг шкільних знань у дорослому житті не знадобився. Найбільш потрібними у практичному плані виявилися предмети, які вивчалися в початковій школі. Для дослідження спрямованості змісту шкільних предметів і підручників на різнобічний розвиток особистості учня виокремлено фізичний розвиток, розвиток спілкування, емоційно-вольовий розвиток, інтелектуальний, творчий, моральний і духовний види розвитку. Аналіз результатів дав підстави вважати, що існуючі шкільні предмети безпосередньо не спрямовані на виховання загальнолюдських цінностей і не сприяють зміцненню миру. Акцентується увага на тому, що до змісту освіти різних народів має бути включений загальнолюдський компонент миротворчої освіти, який формує вищі духовні цінності, серед яких краса, добро, істина, сприяє розвитку свідомості особистості. Його зміст має ґрунтуватися на духовних цінностях людства, які беруть свої витоки з мистецтва, релігії, науки та народної мудрості. Розробка та впровадження миротворчої освіти мають здійснюватися під патронатом таких авторитетних міжнародних організацій як ООН та ЮНЕСКО. У перспективі мова йде про системні та цілісні навчальні курси, спрямовані на розвиток особистості, зокрема, саме тих її якостей, які сприяють унеможливленню війн на планеті.

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду психолого-педагогічної підготовки майбутніх богословів католицької церкви. Автор підкреслює важливість теологічної освіти для формування духовенства, а також соціокультурну роль Церкви у сучасному світі. Різні країни мають власні підходи до професійної підготовки священиків, що відображає як культурні традиції, так і релігійні особливості. Аналіз охоплює приклади Австрії, Німеччини, США та інших країн, де богословські школи зазвичай інтегровані в університетські системи, що дозволяє поєднувати теологічну та світську освіту. Особлива увага приділяється підготовці богословів у католицьких семінаріях, де акцент робиться на вивченні теології, літургійної практики, пастирського керівництва, духовної формації та ролі сучасної Української греко-католицької церкви у формуванні морально ціннісних та етичних орієнтирів молоді У статті детально розглядається досвід таких навчальних закладів, як Філософсько-богословський коледж імені Папи Бенедикта XVI в Австрії, «Колегіум Орієнтале» в Німеччині, Українська Папська Колегія святого Йосафата в Римі, Семінарія святого Павла в США. Особлива увага приділена ролі психологічної та педагогічної підготовки у професійному формуванні майбутніх богословів УГКЦ. Зазначено, що духовні лідери повинні володіти не тільки глибокими теологічними знаннями, але й мати психолого-педагогічну підготовку для ефективної роботи з парафіянами, вирішення моральних та соціальних проблем, а також надання духовної підтримки. Розглянуто інноваційні методи, що застосовуються у богословській освіті в зарубіжних країнах, зокрема, інтеграцію психологічної підготовки для розвитку емоційної стійкості та міжкультурної комунікації. Зроблено висновок, що вивчення зарубіжного досвіду може бути корисним для вдосконалення системи богословської освіти в Україні, зокрема для Української Греко-Католицької Церкви.

Стаття присвячена аналізу процесів шкільної сегрегації ромських дітей в освітніх системах Угорщини та Словацької Республіки, а також чинників, які впливають на її формування та підтримання. Актуальність теми дослідження сегрегації ромських дітей в освітніх системах Угорщини та Словацької Республіки полягає у її тісному зв’язку з проблемами соціальної ізоляції та дискримінації, які є викликом для багатьох країн Центральної та Східної Європи. Вивчення цього явища є важливим для розуміння механізмів соціальної селективності, що впливають на доступ ромів до якісної освіти. Метою дослідження є аналіз причин і чинників сегрегації ромських дітей в освітніх системах Угорщини та Словацької Республіки, а також порівняння підходів обох країн до вирішення цієї проблеми. Дослідження побудоване на аналізі літератури, документальних джерел і порівняльному підході. Проводився детальний аналіз наукових робіт провідних дослідників і офіційних звітів міжнародних організацій. Порівняння освітніх систем Угорщини та Словацької Республіки дало змогу ідентифікувати спільні та відмінні риси в організації освітнього процесу ромських дітей. Це дозволило виявити, наскільки різною є роль державної політики в управлінні процесами сегрегації. Отримані нові дані підтвердили, що сегрегація в обох країнах більше пов’язана з соціальним статусом, ніж з етнічною приналежністю. Основна гіпотеза полягає в тому, що соціально-економічні чинники є головною причиною сегрегації. У дослідженні використано метод аналізу літератури, порівняльний метод, а також аналіз документальних джерел. Проведено глибоке порівняння даних про освітні системи Угорщини та Словаччини, що дозволило виділити ключові чинники сегрегації. В результаті дослідження встановлено, що в Угорщині ключовим чинником сегрегації є соціальна селективність та політична підтримка приватних шкіл, що посилює нерівність доступу до освіти. У Словаччині виявлено, що головними проблемами є територіальна ізоляція ромських громад і недостатність державних заходів для запобігання сегрегації. Охарактеризо-вано основні освітні, соціальні та психосоціальні чинники, що впливають на процеси сегрегації. Теоретичне значення дослідження полягає в глибшому розумінні соціально-економічних та освітніх чинників сегрегації ромських дітей. Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для розробки політик у сфері освіти для ромського населення. Оригінальність дослідження полягає в порівняльному аналізі двох освітніх систем, що дозволяє глибше зрозуміти процеси сегрегації. Висновки дослідження вказують на необхідність удосконалення державної політики щодо інтеграції ромських дітей. Подальші дослідження будуть спрямовані на аналіз впливу конкретних державних заходів на подолання сегрегації в інших країнах регіону.

Розкрито сутність поняття «тенденція». Тенденція розглядається як: спрямованість розвитку певного явища чи процесу; напрямок розвиток, схильність, прагнення. З’ясовано, що відносно освіти, тенденцію визначають як: суперечливу взаємодію законів внутрішньої будови, функціонування, розвитку освітньої сфери та зовнішніх факторів впливу інших культурних підсистем; напрям розвитку освіти не тільки в певний період, а й у подальшій перспективі. Подана класифікація тенденцій за наступними критеріями: за розповсюдженням: мегатенденції, що характерні для більшості країн світу; субтенденції, які відносяться до певного контексту, наприклад, освіти дорослих; регіональні, що стосуються певного регіону; за рівнем виокремлення та впровадженням: транснаціональні (наддержавні), національні, субнаціональні (регіональні); за часовою тривалістю: наскрізні (властиві декільком періодам розвитку), локальні (властиві одному періоду); за наслідками: позитивні, негативні, дискурсивні, яким неможливо дати однозначну оцінку; за характерними ознаками: спільні, суперечливі (відмінні); за динамікою прояву: прогностичні, динамічні (швидкоплинні), еволюційні (передбачувані); за ступенем підпорядкованості: головні; підпорядковані; за ступенем прояву: актуальні; потенційні.

Modern realities place new demands on the transformation of the paradigm of military education in general, especially on the professional training of officers of the security and defense sector of Ukraine, which should result in professional competence and a high level of readiness to perform complex situational, including combat, tasks in various types of professional activities. Approaches amendments to the acquisition of innovative knowledge, skills and abilities by officers of the security and defense sector of Ukraine are laid down in a number of domestic legal acts and the adoption of international experience in training officers using innovative technologies. The results of the study made it possible to identify a number of statements, namely: the result of the graduated professional training of officers of the security and defense sector of Ukraine should not only be the higher military education obtained by officers, but also the formation of professional competence, a high level of readiness to perform complex situational, including combat, tasks in various types of professional activities; to ensure the quality of the results (acquisition of innovative knowledge, skills and abilities by officers while studying in higher education institutions with specific learning conditions) is possible through the introduction of an innovative set of actions aimed at creating a new educational environment, revision of approaches to improving the didactic support of curricula and the choice of modern methods and teaching technologies; a special role in the realization of the research objective is played by understanding the use of innovative educational technologies, including virtual and augmented reality. Such technologies can significantly improve not only the learning outcomes, which can be determined by a number of criteria (innovativeness of the formed competencies, timeliness of their updating, importance for a particular type of professional activity, etc.), but also significantly deepen the personal understanding of the development of critical thinking, communication skills, leadership qualities, the level of responsibility for ensuring the safety of all personnel, making certain leadership decisions on actions in the context of preparation and conduct of combat operations, officers’ understanding of their personality, purpose, aspirations and values in their professional and daily life.

В статті обгрунтовано інноваційні підходи до організації наукової роботи здобувачів вищої освіти в умовах професійної підготовки в університеті. Застосовано методи аналізу наукової літератури – для виявлення основних тенденцій і підходів у наукових дослідженнях сучасних українських і зарубіжних вчених; синтезу фундаментальних монографій, присвячених розвитку дослідницького мислення; узагальнення – для формулювання висновків дослідження. Наголошено, що розвиток навичок інноваційної діяльності здобувачів освіти слід розглядати як комплекс методів, що дозволяють сформувати професіоналізм майбутнього фахівця. В основі побудови концепції підготовки магістра та аспіранта до інноваційної діяльності є системний підхід: всі ланки професійної освіти повинні максимально стимулювати прояв усіх навичок інноваційної діяльності в їхній єдності. Виявлено, що успішного розвитку навичок інноваційної діяльності можна досягти методами проектного навчання в умовах соціального партнерства між університетами або університетом та зацікавленою організацією з метою врахування при прийнятті рішень не лише технологічної сторони проблеми, а й соціальної. Визначено, що одним із підходів до включення у вирішення якомога більшої кількості людських потреб є дизайн-мислення, яке розглядається як набір методів у безлічі сфер і галузей, як орієнтований на людину спосіб вирішення складних, структурованих проблем. Практичне використання методу дизайн-мислення полягає в тому, що після аналізу зібраної інформації, виявлених інсайтів, потреб клієнтів генеруються десятки ідей для покращення продукту, послуги чи сервісу. Акцентовано увагу на тому, що на розвиток інноваційних технологій впливає система цифровізації в освітньому процесі, яка вимагає абсолютно нових підходів до застосування методів навчання і педагогічних технологій. Актуалізується необхідність переходу від практики передачі знань до формування навичок творчого та логічного мислення, вміння швидко знаходити професійну інформацію і успішно застосовувати її в процесі набуття знань та розвитку компетентностей.