Search

У статті розглянуто стан розробки національної концепції історичної освіти на початок третього тисячоліття. Проаналізовано реформування викладання гуманітарних дисциплін та першочергові завдання у формуванні нового змісту історичної освіти в українській вищий школі 90-х років. В статье рассмотрено состояние разработки национальной концепции исторического образования на начало третьего тысячелетия. Проанализировано состояние реформирования преподавания гуманитарных дисциплин и первоочередные задачи в формировании нового содержания исторического образования в украинской высшей школе 90-х годов. Every political authority, even a historical one, puts forward its “own” demands on history and historians. It was, and probably always will be. This was no exception during the restoration of the Ukrainian state in the 1990s. From ideological monism, Ukrainian science has shifted to reforming social and humanitarian education in the country, including historical education. The beginning was in 1988, when the existing Soviet power, realizing that it was impossible to stop the process of change, brought it under its control, setting up a coordinating committee to develop a program for the development of historical research, to improve the study and propaganda of the history of the Ukrainian SSR. The Commission proposed to separate a course of history of the Ukrainian SSR in secondary and higher education into an independent educational discipline, to expand the number of schools with advanced study of history, and to organize training in leading universities of specialists in the history of Ukraine. But to proclaim does not always mean to do. The cardinal changes will begin later and will be discussed in this article. Until the 1990s, Ukraine had no national concept of historical education. Until 1989, the history of the CPSU was the only basic historical discipline in all higher education institutions of the USSR, as well as in the entire Soviet Union, regardless of profile of study or region. The main educational programs were approved centrally in Moscow by the General Directorate Teaching of Social Sciences of the Ministry of Higher and Secondary Special Education of the USSR. In 1989, the course of the history of the CPSU was withdrawn from the educational program of higher education institutions and was replaced by the obligatory historical discipline - “Social and political history of the XX century”. In 1990, universities were granted more rights in defining the content of training. This facilitated the deployment of a grassroots initiative to improve the content of historical teaching. The first such initiative was made by teachers and students of higher educational establishments of Lviv region, where since 1990 most courses of history of Ukraine were taught in most universities, although the official status of this course has not been determined yet by the goverment. In 1992, universities of Ukraine are moving to an in-depth study of national history, re-profiling the departments of USSR history into the departments of Ukrainian history, increasing the number of hours of studying the history of Ukraine for students of historical specialties. But a major drawback in teaching the history of Ukraine was the lack of science-based course programs. In 1993, the Scientific and Methodological Commission on the History of the Ministry of Education of Ukraine began the development of a typical program for the course of history of Ukraine as a kind of reference for the departments of history of Ukraine of higher educational institutions. The development and approval in 1993 of the program of the normative course of history of Ukraine for students of history faculties of higher educational establishments, as well as the drawing up in 1994-1996 a typical program of the basic course of history of Ukraine for other higher educational institutions contributed the development of scientific approaches to teaching Ukrainian history, and clarification of teachers’ positions on discussion issues in history. At one time with the development of the educational programs, the national concept of historical education in Ukraine was created and improved.

Стаття присвячена з’ясуванню того, що спонукає випускників агальноосвітніхзакладів обирати історичний фах, що відбувається в контексті реформування історичної освіти в Україні. Показано, що вибір майбутнього фаху є одним із важливих кроків у людському житті. При правильному виборі індивідуальні особливості підлітка збігаються з вимогами професії. Міцність спрямованості на здобуття історичного фаху обумовлено в першу чергу потребами визнання суспільної значущості професії та особистісного самовдосконалення. Цим потребам має відповідати і стратегія трансформації історичної освіти в умовах реформування системи вищої освіти в Україні. Емпірично доведено, що серед головних мотивів вибору історичного фаху абітурієнтами 2016 р. визначаються такі: захоплення з дитинства, престижність професії в суспільстві, можливість виявити творчість, а також поради друзів, знайомих, вчителів та традиції родини. Тобто випускники шкіл, обираючи історичний фах, чітко усвідомлюють суспільну значущість цієї професії, сприяння особистісному розвитку., The article is devoted to clarify what motivates the graduates of educational institutions to choose the historical profession, what is happening in the context of the reform of history teaching in Ukraine. It is shown that the choice of future profession is one of the im portant steps in human life. With proper selection of the individual characteristics of the adolescent coincide with the requirements of the profession. Sustainability focus to the historical profession is primarily due to the recognition of the needs of the profession of public importance and personal self-improvement. This should correspond to the needs and strategy of transformation of history education in the conditions of reforming the higher education system in Ukraine. Followed the evolution of historical education in higher educational institutions of Ukraine. In Ukraine the launch of historical education related to the development of the system of higher education institutions that have formed educational units (faculties, departments), which introduced historical knowledge. Analyzed the formation of historical education of universities in Lviv, Chernivtsi, Kharkiv, Kyiv, Odessa and Dnipropetrovsk. During Soviet times there was a fundamental reorganization of historical education, universities and educational institutions were opened historical faculties. Tangible impetus to the modernization of historical education in modern Ukraine has made reform of European historical education in the late XX – early XXI century on the basis of mutual respect and tolerance for diverse cultures, freedom from political and ideological influences. In Ukraine, the construction of their own history is seen as a fundamental need of society in the context of their own identity, an important national task. Empirically it is proven that stand out are among the main reasons for the choice of the historical profession applicants 2016: passion since childhood, the prestige of the profession in society, the ability to be creative, as well as the advice of friends, acquaintances, teachers, and family traditions. That is, high school graduates, choosing the historical profession, clearly aware of the social significance of this profession, it promote personal development., Статья посвящена выяснению того, что побуждает выпускников общеобразо-вательных учреждений выбирать историческую специальность, что происходит в контексте реформирования исторического образования в Украине. Показано, что выбор будущей профессии является одним из важных шагов в человеческой жизни. При правильном выборе индивидуальные особенности подростка совпадают с требованиями профессии. Устойчивость направленности на получение историческойспециальности обусловлена в первую очередь потребностями признания общественной значимости профессии и личностного самосовершенствования. Этим потребностям должна соответствовать и стратегия трансформации исторического образования в условиях реформирования системы высшего образования в Украине. Эмпирически доказано, что среди главных мотивов выбора исторической специальности абитуриентами 2016 г. выделяются такие: увлечение с детства, престижность профессии в обществе, возможность проявить творчество, а также советы друзей, знакомых, учителей и традиции семьи. То есть выпускники школ, выбирая историческую специальность, четко осознают общественную значимостьэтой профессии, ее способствование личностному развитию.

О. П. Зернін перший викладач Харківського університету, який ініціював викладання спеціального курсу історіографії в університеті. В статті розглянуті умови, які «підштовхнули» вченого до спеціального інтересу до цієї проблематики, проаналізовано зміст його історіографічних лекцій, зроблена спроба охарактеризувати статус історіографічного знання в університетській історичній освіті середини ХІХ століття, А. П. Зернин первый преподаватель Харьковского университета, инициировавший чтение специально курса историографии в университете. В статье рассмотрени причины, «подтолкнувшие» ученого к специальному интересу к данной проблематике, проанализировано содержание его историографических лекций, предпринята попытка охарактеризовать статус историографического знания в университетском историческом образовании середины ХІХ века., O. P. Zernin was the first lecturer in Kharkiv university, who initiated special historiographical course in the university. The article deals with the reasons, which «pushed» the scientist to the special interest for that theme. Author of the article try to analyze the content of his historiographical lectures, try to characterize the status of historiographical knowledge in the university historical education in the middle of 19th century