Search

The relatively new and little-studied COVID-19 infection, or SARS-CoV-2, is a global public health emergency. Coronavirus infection was originally thought to primarily affect the respiratory system, but current research around the world has confirmed the virus's susceptibility to the cardiovascular system. It is known that SARS-CoV-2 is characterized by multiorgan damage, and cardiovascular damage is no exception. According to the study, problems with the cardiovascular system occur in about 20% of hospitalized patients with COVID-19, also describe the severe consequences of the cardiovascular system in the postpartum period. Pregnant women are no longer more likely to develop COVID-19, but if they become ill, they need care in the intensive care unit, oxygen support. Such pregnant women have an increased risk of complications due to coronavirus disease. Purpose - to present a clinical case of a woman who developed post-infectious myocarditis with pulmonary hypertension after COVID-19 infection, which was diagnosed during pregnancy and was considered as an indication for its termination. Clinical case. Pregnant at 20 weeks, complained of shortness of breath with light exercise, unmotivated fatigue, chest discomfort, pale skin. From the anamnesis it is known that two months before the planned pregnancy, the woman suffered from COVID-19 infection. During the examination in the department, laboratory and instrumental data made it possible to diagnose post-infectious myocarditis with pulmonary hypertension. Conclusions. Patients with coronavirus infection should be monitored by a physician for a significant period of time to diagnose possible complications in the long COVID period. This is especially true for women planning a pregnancy. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors., Относительно новая и малоизученная инфекция COVID-19, или SARS-CoV-2, является глобальной чрезвычайной проблемой для общественного здоровья. Первоначально считалось, что коронавирусная инфекция преимущественно поражает органы дыхательной системы, но современные исследования по всему миру подтверждают тропность вируса к органам сердечно-сосудистой системы. Как известно, для SARS-CoV-2 присуще полиорганное поражение, не исключение и кардиоваскулярные повреждения. Согласно исследованию, проблемы с сердечно-сосудистой системой возникают у около 20% госпитализированных больных COVID-19, также описывают тяжелые последствия со стороны сердечно-сосудистой системы в постковидном периоде. Беременные женщины не имеют больше шансов заболеть COVID-19, но если заболели, то нуждаются в уходе в реанимационном отделении, кислородной поддержке. У таких беременных повышается риск возникновения осложнений вследствие коронавирусной болезни. Цель – привести клинический случай женщины, у которой после перенесенной COVID-19-инфекции развился постинфекционный миокардит с легочной гипертензией, который был диагностирован во время беременности и рассматривался как показание к ее прерыванию. Клинический случай. Беременная в сроке 20 недель обратилась с жалобами на одышку при незначительных физических нагрузках, немотивированную утомляемость, дискомфорт в грудной клетке, бледность кожи. Из анамнеза известно, что два месяца до запланированной беременности женщина перенесла COVID-19-инфекцию. При обследовании в отделении лабораторные и инструментальные данные позволили установить диагноз постинфекционного миокардита с легочной гипертензией. Выводы. Пациенты, переболевшие коронавирусной инфекцией, должны в течение значительного периода находиться под наблюдением врача для своевременной диагностики возможных осложнений в постковидном периоде. Особенно это касается женщин, планирующих беременность. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. На проведение исследований получено информированное согласие пациентки. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов., Відносно нова та маловивчена інфекція COVID-19, або SARS-CoV-2, є глобальною надзвичайною проблемою для громадського здоров’я. Спочатку вважали, що коронавірусна інфекція переважно уражує органи дихальної системи, але сучасні дослідження по всьому світу підтверджують тропність вірусу до органів серцево-судинної системи. Як відомо, для SARS-CoV-2 властиве поліорганне ураження, не є винятком і кардіоваскулярні пошкодження. Згідно з дослідженням, проблеми із серцево-судинною системою виникають у близько 20% госпіталізованих хворих на COVID-19, також описують тяжкі наслідки з боку серцево-судинної системи в постковідному періоді. Вагітні жінки не мають більше шансів захворіти на COVID-19, але якщо захворіли, то потребують догляду в реанімаційному відділенні, кисневої підтримки. У таких вагітних підвищується ризик виникнення ускладнень унаслідок коронавірусної хвороби. Мета - навести клінічний випадок жінки, у якої після перенесеної COVID-19-інфекції розвинувся постінфекційний міокардит із легеневою гіпертензією, що був діагностований під час вагітності та розглядався як показання до її переривання. Клінічний випадок. Вагітна в терміні 20 тижнів звернулася зі скаргами на задишку під час незначних фізичних навантажень, немотивовану стомлюваність, відчуття дискомфорту в грудній клітці, блідість шкіри. З анамнезу відомо, що за два місяці до запланованої вагітності жінка перенесла COVID-19-інфекцію. Під час обстеження у відділенні лабораторні та інструментальні дані дали змогу встановити діагноз постінфекційного міокардиту з легеневою гіпертензією. Висновки. Пацієнти, що перехворіли на коронавірусну інфекцію, мають протягом значного періоду знаходитися під спостереженням лікаря для своєчасної діагностики ймовірних ускладнень у постковідному періоді. Особливо це стосується жінок, що планують вагітність. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтки. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

The paper describes a clinical case of myocarditis in a patient with cat-scratch disease., В статье приведен клинический случай диагносцированого миокардита при фелинозе., У статті наведено клінічний випадок діагностованого міокардиту при фелінозі.

The aim. To analyze current evidence about etiology, pathogenesis, clinical manifestation, diagnosis, and treatment of patients with COVID-19 associated myocarditis. Multisystem inflammatory syndrome is possible in COVID-19 including inflammatory damage to the myocardium, which may last over several months and worsen the disease outcome. Mechanisms of inflammatory cardiac damage include direct damage by SARS-CoV-2, massive release of cytokines, dysregulation of the renin-angiotensin system. All these factors can aggravate pre-existing overload of the right heart chambers in patients with multifocal pneumonia, thrombosis of coronary arteries and myocardial ischemia. Inflammation of the myocardium manifests with typical symptoms of myocarditis and pericarditis. It can be accompanied by heart failure with rapid decompensation, arrhythmia, acute coronary syndrome or even sudden death. Laboratory findings in COVID-19 associated myocarditis include high levels of CRP, BNP, NT-proBNP, and D-dimer. Transthoracic echocardiography allows for an assessment of the left ventricular dysfunction and diagnosis of a pericardial effusion. Heart MRI according to the Lake Louise Diagnostic Criteria is the most sensitive diagnostic method in acute myocarditis. Medical imaging is indicated only in cases when results obtained can potentially influence the patient management tactics and should be performed according to the shortest protocol due to high risks of virus transmission. Conclusions. ESC experts (2020) do not provide unanimous recommendations for the treatment of SARS-CoV-2 associated myocarditis, considering a lack of the evidence base. Patient management is limited to adequate treatment of heart failure, arrhythmia, acute coronary syndrome, and prevention of thrombotic complications. Ongoing studies are aiming to evaluate potential place of glucocorticoids, intravenous immunoglobulins, antibodies against IL-6 receptor, colchicine in the treatment of COVID-19., Цель работы – анализ данных современной научной литературы об этиопатогенезе, особенностях клиники, диагностики и возможностях лечения больных с воспалительным поражением миокарда на фоне COVID-19. При COVID-19 возможно полисиндромное течение заболевания с воспалительным поражением сердца, которое может длиться несколько месяцев и ухудшать прогноз таких пациентов. Механизмы воспалительного повреждения сердца при COVID-19 включают прямое повреждение вирусом SARS-CoV-2, гипервоспалительный синдром высвобождения цитокинов, дисрегуляцию ренин-ангиотензиновой системы. Все это может наслаиваться на перегрузку правых отделов сердца у больных многоочаговой пневмонией, тромботическое повреждение коронарных микрососудов и ишемию миокарда. Сердечное воспаление манифестирует не только симптомами типичного миокардита, перикардита, но и клиникой сердечной недостаточности с быстрой декомпенсацией, сердечной аритмией, острым коронарным синдромом или внезапной смертью. При воспалительном повреждении кардиомиоцитов лабораторно отмечают повышение уровня C-RP, BNP и NT-proBNP, D-димеров. Трансторакальная ЭхоКГ позволяет оценить дисфункцию левого желудочка, обнаружить накопление жидкости в перикарде. МРТ сердца с использованием диагностических критериев миокардита (Lake-Louise Criteria) считают информативным диагностическим методом при остром воспалении миокарда. Визуализационные исследования проводятся только в случае, если полученные результаты повлияют на тактику ведения больного по максимально короткому протоколу в инфекционном периоде. Выводы. Эксперты ESC (2020) не дают однозначных рекомендаций относительно лечения воспалительного поражения миокарда, ассоциированного с SARS-CoV-2, пока отсутствуют наработки доказательной медицины. Назначают адекватную терапию сердечной недостаточности, аритмии, острого коронарного синдрома, проводят профилактику тромботических осложнений. Изучают возможности лечебного влияния на общий воспалительный процесс у больных COVID-19 системных глюкокортикостероидов, внутривенных иммуноглобулинов, антител к рецептору провоспалительного ІL-6, колхицина., Мета роботи – аналіз відомостей сучасної наукової літератури щодо етіопатогенезу, особливостей клініки, діагностики та можливостей лікування хворих із запальним ураженням міокарда на тлі COVID-19. При COVID-19 можливий полісиндромний перебіг захворювання з запальним ураженням серця, що може тривати кілька місяців і погіршувати прогноз таких пацієнтів. Механізми запального пошкодження серця при COVID-19 включають пряме ураження вірусом SARS-CoV-2, гіперзапальний синдром вивільнення цитокінів, дисрегуляцію ренін-ангіотензинової системи. Усе це може нашаровуватися на перевантаження правих відділів серця у хворих на багатовогнищеву пневмонію, тромботичне ушкодження коронарних мікросудин та ішемію міокарда. Серцеве запалення маніфестує не тільки симптомами типового міокардиту, перикардиту, але і проявляється клінікою серцевої недостатності зі швидкою декомпенсацією, серцевою аритмією, гострим коронарним синдромом або раптовою смертю. При запальному ушкодженні кардіоміоцитів лабораторно виявляють підвищення рівня C-RP, BNP і NT-proBNP, D-димерів. Трансторакальна ЕхоКГ дає змогу оцінити дисфункцію лівого шлуночка, виявити накопичення рідини в перикарді. МРТ серця з використанням діагностичних критеріїв міокардиту (Lake-Louise Criteria) – інформативний діагностичний метод у разі гострого запалення міокарда. Візуалізаційні дослідження виконують тільки тоді, коли результати можуть вплинути на тактику ведення хворого за максимально коротким протоколом в інфекційному періоді. Висновки. Експерти ESC (2020) не дають однозначних рекомендацій щодо лікування запального ушкодження міокарда, пов’язаного із SARS-CoV-2, оскільки поки що немає напрацювань доказової медицини. Призначають адекватну терапію серцевої недостатності, аритмії, гострого коронарного синдрому, здійснюють профілактику тромботичних ускладнень. Вивчають можливості лікувального впливу на загальний запальний процес у хворих на COVID-19 системних глюкокортикостероїдів, внутрішньовенних імуноглобулінів, антитіл до рецептора прозапального ІL-6, колхіцину.

Diagnosis and prognosis of myocarditis course, which is an inflammatory heart muscle disease, has been and remains one of the most urgent, complex and unresolved problem in modern cardiology.The purpose of the study – to investigate the dynamic changes in the structural and functional heart state in patients with acute myocarditis and reduced left ventricular ejection fraction.Materials and methods. In total, 74 patients with clinically suspected acute myocarditis (AM) with reduced left ventricular (LV) ejection fraction (EF) ≤40 % and NYHA heart failure (HF) functional class II or higher were examined three times: in the first month of myocarditis debut, after 6 and 12 months of observation. All the patients underwent echocardiography and speckle-tracking echocardiography, Holter electrocardiogram monitoring and cardiac magnetic resonance imaging (MRI).Results. It was found that the debut of AM was characterized by the presence of active inflammatory process according to the cardiac MRI - edema and hyperemia of the myocardium were detected in 54.0 % and 70.2 % of cases, respectively, followed by LV dilation and systolic dysfunction as well as by a significant decrease in longitudinal and circumferential LV global systolic strain. After 12 months of observation, there was a significant increase in LV EF, decrease in end-diastolic volume index and an improvement in the parameters of longitudinal and circumferntial LV systolic strain by 30.8 % and 36.8 %, respectively, (P < 0.01), the frequency of active inflammatory changes in the myocardium was significantly reduced, herewith in 41.8 % of cases, delayed enhancement was noted, indicating fibrotic changes in the myocardium. The presence of delayed enhancement in cardiac MRI after 12 months since myocarditis onset was correlated with the presence of unstable ventricular tachycardia episodes (r = 0.62; P < 0.02) and with the frequency of ventricular extrasystoles (r = 0.53; P < 0.05). A significant influence of fibrotic changes in the myocardium on the presence of unstable ventricular tachycardia episodes in 12 months after the disease onset was confirmed by determining Fisher's exact test, its value was: P = 0.016 (P < 0.05).Conclusions. It was established that the debut of myocarditis was characterized by a significant violation of the structural and functional heart state: an active inflammatory process in the myocardium causedLV dilatation and contractile dysfunction. After 12 months, a decrease in detection of active inflammatory myocardial changes followed by regression ofLV dilation and its contractile function improvement was observed. It was proved that the presence of fibrotic changes in the myocardium in patients with myocarditis was associated with the persistence of ventricular rhythm disorders., Проблема диагностики и прогнозирования течения миокардита, который представляет собой воспалительное поражение сердечной мышцы, остается одной из актуальных, сложных и нерешенных в современной кардиологии.Цель работы – исследование динамических изменений структурно-функционального состояния сердца у больных острым миокардитом со сниженной фракцией выброса левого желудочка.Материалы и методы. Обследовали 74 пациента с клинически подозреваемым острым миокардитом (ОМ) со сниженной фракцией выброса (ФВ) левого желудочка (ЛЖ), которая составляла ≤40 %, и функциональным классом сердечной недостаточности (СН) II или выше. Обследования проводили трижды: в первый месяц от дебюта миокардита, через 6 и 12 месяцев наблюдения. Всем больным проведены эхокардиография (ЭхоКГ) и спекл-трекинг ЭхоКГ, холтеровское мониторирование электрокардиограммы (ХМ ЭКГ), магнитно-резонансная томография (МРТ) сердца.Результаты. В дебюте заболевания ОМ характеризуется наличием активного воспалительного процесса по данным МРТ сердца (отек и гиперемия миокарда установлены в 54,0 % и 70,2 % случаев соответственно), дилатацией и систолической дисфункцией, а также значительным снижением показателей продольной и циркулярной систолической деформации ЛЖ. Через 12 месяцев наблюдения происходило достоверное увеличение ФВ ЛЖ, уменьшение конечно-диастолического объема ЛЖ и улучшение показателей продольной и циркулярной деформации миокарда ЛЖ на 30,8 % и 36,8 % соответственно (p < 0,01), а частота установления активных воспалительных изменений миокарда значительно уменьшалась, при этом в 41,8 % случаев на МРТ отмечали отсроченное контрастирование, что свидетельствует о фибротических изменениях миокарда. Отсроченное контрастирование при МРТ сердца через 12 месяцев от начала миокардита коррелировало как с наличием эпизодов нестойкой желудочковой тахикардии (r = 0,62, p < 0,02), так и с частотой желудочковой экстрасистолии (r = 0,53, р < 0,05). Значимое влияние фибротических изменений миокарда на наличие эпизодов нестойкой желудочковой тахикардии через 12 месяцев от начала заболевания подтверждено путем определения точного критерия Фишера, значение которого составило 0,016 (р < 0,05).Выводы. Установлено, что в дебюте заболевания миокардит характеризуется значительным нарушением структурно-функционального состояния сердца: активный воспалительный процесс в миокарде обусловливает дилатацию и нарушение сократительной функции ЛЖ. Через 12 месяцев происходит уменьшение частоты установления активных воспалительных изменений миокарда, регресс дилатации ЛЖ и улучшение его сократительной способности. Доказано, что наличие фибротических изменений миокарда у больных с миокардитом ассоциируется с персистенцией желудочковых нарушений ритма., Проблема діагностики і прогнозування перебігу міокардиту, який являє собою запальне ураження серцевого м’яза, залишається однією з найбільш актуальних, складних і невирішених у сучасній кардіології.Мета роботи – дослідження динамічних змін структурно-функціонального стану серця у хворих на гострий міокардит зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка.Матеріали та методи. Обстежили 74 пацієнти з клінічно підозрюваним гострим міокардитом (ГМ) зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ), яка становила ≤40 %, та функціональним класом серцевої недостатності (СН) ІІ або вище. Обстеження здійснювали тричі: в перший місяць від дебюту міокардиту, через 6 і 12 місяців спостереження. Усім хворим виконали ехокардіографію (ЕхоКГ) і спекл-трекінг ЕхоКГ, холтерівське моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ), магнітно-резонансну томографію (МРТ) серця.Результати. У дебюті захворювання ГМ характеризується наявністю активного запального процесу за даними МРТ серця (набряк і гіперемію міокарда визначали в 54,0 % і 70,2 % випадків відповідно), дилатацією та систолічною дисфункцією та значущим зниженням показників поздовжньої та циркулярної систолічної деформації ЛШ. Через 12 місяців спостереження відбувалося вірогідне збільшення ФВ ЛШ, зменшення кінцево-діастолічного об’єму ЛШ, поліпшення показників поздовжньої та циркулярної деформації міокарда ЛШ на 30,8 % і 36,8 % відповідно (p < 0,01), а частота виявлення активних запальних змін міокарда істотно зменшувалася, натомість у 41,8 % випадків на МРТ виявляли відстрочене контрастування, що свідчить про фібротичні зміни міокарда. Наявність відстроченого контрастування під час МРТ серця через 12 місяців від початку міокардиту корелювала і з наявністю епізодів нестійкої шлуночкової тахікардії (r = 0,62, р < 0,02), і з частотою шлуночкової екстрасистолії (r = 0,53, р < 0,05). Значущий вплив фібротичних змін міокарда на наявність епізодів нестійкої шлуночкової тахікардії через 12 місяців від початку захворювання підтверджено шляхом визначення точного критерію Фішера, значення якого становило 0,016 (p < 0,05).Висновки. У дебюті захворювання міокардит характеризується чималим порушенням структурно-функціонального стану серця: активний запальний процес у міокарді зумовлює дилатацію та порушення скоротливої функції ЛШ. Через 12 місяців відбувається зменшення частоти виявлення активних запальних змін міокарда, регрес дилатації ЛШ і поліпшення його скоротливої здатності. Доведено, що наявність фібротичних змін міокарда у хворих із міокардитом асоціюється з персистенцією шлуночкових порушень ритму.

Вивчити особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування гострого міокардиту у хворих на грип у період епідемії 2016 року.

Феліноз – це зaxворювання яке пoшиpeне пpaктично вcюди, де є домaшнi та бpoдячi коти, якi можуть обмiнюватися збyдникaми з дикими кoтячими. В США кожного року черeз неї звeртаються амбулaторно по лiкарську допoмoгy 25 тисяч хворих, а 2-2,5 тисячі потpeбують стацiонарного лiкyвання.