Search

Aim. Assessment of potentially pathogenic properties of bacteria-destructors of organic compounds on the model of cell cultures of human and animal and on white mouses. Methods. Evaluation of pathogenic properties by indicators of invasiveness and cytotoxicity was carried out in vitro in a culture of human cells Hep-2 and animals L20B, as well as in vivo on laboratory animals of white mouses. Results. Experimentally confirmed that for 96 hours observation bacteria-destructors did not cause morphological changes and the destruction of the monolayer transplantable human cell cultures Heр-2and mouseL20B.The bacteria did not penetrate the cytoplasm and did not infect the cells, which indicated of their lack of invasive and cytotoxic properties. In laboratory white mouses, clinical signs of toxicosis and animal death were not observed. For the whole experimental period all animals stayed viable, no eating disorders were observed, no changes on the side of wool cover. Conclusion. The obtaining results showed that strains of bacteria-destructors Bacillus subtilis ONU 551, Brevibacillus centrosporus Ф14, Pseudomonas fluorescens ONU 328 and Pseudomonas maltophilia ONU 329, Pseudomonas cepacia ONU 327did not have invasive and cytotoxic properties in the cellculture Hep-2 and L20B; and was not pathogenic for mammals – laboratory white mouse., Цель. Оценка потенциально патогенных свойств бактерий-деструкторов органических соединений на моделях культур клеток человека и животных и на белых мышах. Методы. Оценку патогенных свойств по показателям инвазивности и цитотоксичности проводили in vitro на культуре клеток человека Нер-2 и животных L20B, а также in vivo на лабораторных животных белых мышах. Результаты. Экспериментально подтверждено, что на протяжении 96 часов наблюдений бактерии-деструкторы не вызывали морфологических изменений и деструкцию монослоя перевиваемых культур клеток человека Heр-2 и мыши L20B. Бактерии не проникали в цитоплазму и не инфицировали клетки, что свидетельствовало об отсутствии у них инвазивных и цитотоксических свойств. У лабораторных белых мышей клинических признаков токсикоза и гибели животных не отмечалось. На протяжении всего периода наблюдений все животные сохраняли жизнеспособность, хорошо употребляли корм, изменений со стороны шерстяного покрова не отмечено. Вывод. Результаты исследований свидетельствуют о том, что штаммы бактерий-деструкторов Bacillus subtilis ONU 551, Brevibacillus centrosporus Ф14, Pseudomonas fluorescens ONU 328, Pseudomonas maltophilia ONU 329, Pseudomonas cepacia ONU 327 не обладают инвазивными и цитотоксическими свойствами в культуре клеток человека Нер-2 и животных L20B, а также вирулентностью для млекопитающих – лабораторных белых мышей., Мета. Оцінка потенційно патогенних властивостей бактерій-деструкторів органічних сполук на моделях культури клітин людини і тварин та на білих мишах. Методи. Оцінку патогенних властивостей за показниками інвазивності та цитотоксичності проводили in vitro на культурах клітин людини Нер-2 та тварин L20B, а також in vivo на лабораторних білих мишах. Результати. Експериментально підтверджено, що протягом 96 годин спостережень бактерії-деструктори не викликали морфологічних змін і деструкцію моношару перещеплюваних культур клітин людини Heр-2 і миші L20B. Бактерії не проникали в цитоплазму і не інфікували клітини, що свідчило про відсутність в них інвазивних і цитотоксичних властивостей. У лабораторних білих мишей клінічних ознак токсикозу та загибелі тварин не відмічалося. Протягом всього періоду спостереження всі тварини зберігали життєздатність, добре поїдали корм, змін з боку хутряного покрову не помічено. Висновок. Результати досліджень свідчать про те, що штами бактерій-деструкторів Bacillus subtilis ONU551, Brevibacillus centrosporus Ф14, Pseudomonas fluorescens ONU328, Pseudomonas maltophilia ONU329 та Pseudomonas cepacia ONU327 не володіють інвазивними та цитотоксичними властивостями у культурах клітин людини Нер-2 і тварин L20B, а також вірулентністю для лабораторних білих мишей.

Целью работы является обобщение основных методов изучения адгезивности микроорганизмов и возможности их использования в рутинной лабораторной диагностике. Было проведено сравнение нескольких основных методов исследования адгезии, в частности, с использованием эритроцитов крови группы 1 (О) Rh + (методика Брилиса); метод, основанный на применении эритроцитов млекопитающих; специфические методики изучения адгезии Staphylococcus spp. относительно гемопротеинов, фибриногена и фибронектина; методика фотоколориметрии и др. Данные литературных источников, которые были использованы при выполнении работы, свидетельствуют, что наиболее перспективным и точным методом исследования адгезии на данный момент является фотоколориметрия, поскольку этот метод является быстрым и простым в исполнении, имеет хороший потенциал для использования в рутинной лабораторной диагностике., Метою роботи є узагальнення основних методів вивчення адгезивності мікроорганізмів та можливості їх використання у рутинній лабораторній діагностиці. Було проведено порівняння декількох основних методів дослідження адгезії, зокрема, з використанням еритроцитів крові групи 1(О) Rh+ (методика Бріліса); метод, заснований на застосуванні еритроцитів ссавців; специфічні методики вивчення адгезії Staphylococcus spp. відносно гемопротеїнів, фібриногену та фібронектину; методика фотоколориметрії та ін.. Дані літературних джерел, які були використані при виконанні роботи, свідчать, що найбільш перспективним та точним методом дослідження адгезії на даний момент є фотоколориметрія, оскільки цей метод є швидким та простим у виконанні, має хороший потенціал для використання у рутинній лабораторній діагностиці., Background. Adhesion is the main property of microorganisms that determines its pathogenicity. Laboratory examination of adhesion is important to determine the virulence of the bacteria and its effect on the development of pathology. Objective. Compilation of the main research methods of microbal adhesion and their possible use in common laboratory diagnostics. Results. Microbal adhesion is explored in vivo and in vitro. Research in vivo requires the native biological models. For example, studies of adhesion of S. aureus relatively a rats’ blood vessels when fluorochrome labeled bacteria enter the body of biological models and watch the number of microorganisms adherent to the arterial walls of the peritoneum, previously performed surgical access. The scientists used fluorescent microscopy for this. Research methods of microbal adhesion in vitro include the study of the adhesive properties of red blood cells using Group 1 (O) Rh +; research using adhesive properties of mammals’ red blood cells; study the microbal adhesion to hemoprotein, fibronectin and fibrinogen; evaluation of adhesive properties by Photocolorimetry; measuring forces acting between S. aureus and human skin. Conclusion. The most accurate and easy-to-carrying is a research method of adhesion as Photocolorimetry. It’s very important to use the definition of microorganism adhesive properties not only for scientific purpose, but also in usual diagnostics of infectious diseases.

УФ-В-опромінення справляє модифікуючий вплив на патогенні властивості бактерій Pectobacterium (Erwinia) carotovora. Одним з наслідків цього є зростання агресивності бактерій, опосередковане стрес-індукованою стимуляцією експресії їх фактору пато-генності пектинліази. Характер зміни агресивності у широкоспеціалізованого штаму Р. carotovora ІМВ 8418 свідчить про наявність у нього високого адаптивного потенціалу., УФ-В-излучение осуществляет модифицирующее воздействие на патогенные свойства бактерий Pectobacterium (Erwinia) carotovora. Одним из последствий этого является возрастание агрессивности бактерий, опосредованное стресс-индуцированной стимуляцией экспрессии их фактора патогенности пектинлиазы. Характер изменения агрессивности широкоспециализированного штамма Р. carotovora IМВ 8418 свидетельст-вует о наличии у него высокого адаптивного потенциала., UV-B radiation carries out modifying influence on pathogenic properties of Pectobacterium (Erwinia) carotovora bacteria. One of consequences this there is growth of bacteria aggressiveness mediated by stress-induced stimulation of pathogenicity factor expression of pectinlyase. The nature of changes in aggressiveness Р. carotovora IМВ 8418 indicates that it has a high adaptive potential.

Серед виділених із коренів озимої пшениці ізолятів Pythium spp. виявлено ізоляти з різним ступенем патогенності, а також непатогенні ізоляти. Доведено вплив зараження патогенними ізолятами на зниження ростових параметрів проростків озимої пшениці., The paper reveals isolates with various pathogens levels among Pythium spp. isolates and now-pathogenic isolates selected from the roots of winter wheat all also proves the effects of pathogenic isolates infection on the decrease of growth parameters of winter wheat germination., Среди выделенных из корней озимой пшеницы изолятов Pythium spp. обнаружены изоляты с разной степенью патогенности, а также непатогенные изоляты. Доказано влияние заражения патогенными изолятами на снижение ростовых параметров проростков озимой пшеницы.

За підсумками нашого дослідження найбільшою адгезивною активністю володіли гриби роду Candida, які виділені в асоціації з S.aureus, при чому більшість даних штамів S.aureus мали резистентність до аміноглікозидів (56,6% штамів) і поліміксинів (47,8% штамів) та проявляли виражену патогенність. Крім того, в ході дослідження нами встановлено, що найбільшою чутливістю до ністатину та леворину характеризувалися штами С.pseudotropicalis (43,2%), у яких проявлялася найменша адгезивна властивість, найменшу чутливістю до цих антимікотиків проявляли високоадгезивні штами C.albicans (15,3%), C.tropicalis (11,6%). При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/5121