Search

Currently, diabetes mellitus remains a global unsolved problem, and its prevalence continues to grow steadily, running rampant. This is especially true for type 2 diabetes mellitus, which belongs to the “diseases of civilization”, the development of which is more associated with lifestyle. Type 2 diabetes mellitus leads to the development of severe micro- and macrovascular complications, which are the main causes of disability and mortality in these patients. Moreover, type 2 diabetes mellitus is extremely often combined with already formed cardiovascular diseases, which significantly worsens the prognosis in patients. The article presents the main principles of modern recommendations for examination, stratification of cardiovascular risk, treatment and prevention of cardiovascular diseases in patients with type 2 diabetes mellitus based on the latest documents of European and American experts in the field of diabetology and cardiology., В настоящее время сахарный диабет остается глобальной и нерешенной проблемой, а его распространенность продолжает неуклонно расти, принимая характер пандемии. Особенно это касается сахарного диабета 2-го типа, который относится к «болезням цивилизации», развитие которых в большей степени связано с образом жизни. Сахарный диабет 2-го типа приводит к развитию тяжелых микро- и макрососудистых осложнений, которые и являются основной причиной инвалидизации и смертности этих больных. Более того, сахарный диабет 2-го типа чрезвычайно часто сочетается с уже сформировавшимися сердечно-сосудистыми заболеваниями, что значительно ухудшает прогноз больных. В статье приведены основные положения современных рекомендаций по обследованию, стратификации кардиоваскулярного риска, лечению и профилактике сердечно-сосудистых заболеваний у больных сахарным диабетом 2-го типа, основанных на последних документах европейских и американских экспертов в области диабетологии и кардиологии., На сьогодні цукровий діабет залишається глобальною і невирішеною проблемою, а його поширеність продовжує неухильно зростати, приймаючи характер пандемії. Особливо це стосується цукрового діабету 2-го типу, що відносять до «хвороб цивілізації», розвиток яких більшою мірою пов’язаний зі способом життя. Цукровий діабет 2-го типу призводить до розвитку тяжких мікро- та макросудинних ускладнень, які і є основною причиною інвалідизації і смертності цих хворих. Більше того, цукровий діабет 2-го типу надзвичайно часто поєднується з вже сформованими серцево-судинними захворюваннями, що значно погіршує прогноз хворих. У статті наведені основні положення сучасних рекомендацій з обстеження, стратифікації кардіоваскулярного ризику, лікування і профілактики серцево-судинних захворювань у хворих на цукровий діабет 2-го типу, які базуються на останніх документах європейських та американських експертів у галузі діабетології та кардіології.

Фібриляція передсердь (ФП) є одним з несприятливих прогностичних маркерів перебігу гострого коронарного синдрому (ГКС). На сьогодні, незважаючи на успіхи інвазивного та медикаментозного лікування ГКС ризик розвитку ФП в гострому періоді залишається високим. Ускладнення ГКС цим порушенням ритму асоційовано з несприятливим коротко- та довгостроковим прогнозом. Тому надзвичайно важливим є вивчення можливого зв’язку між схемою лікування, та ризиком розвитку ФП. Мета – вивчення можливого протекторного впливу медикаментозної терапії, щодо розвитку ФП у хворих з ГКС та відповідність стандартам лікування цих хворих в повсякденній клінічній практиці.Матеріали та методи дослідження. Було проведено обстеження 125 пацієнтів з ГКС, які були госпіталізовані з ГКС в центр проведення перкутанних коронарних втручань КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» м. Харкова протягом чотирьох років в період з 2015-2018 рр, серед яких у 65 була фібриляція передсердь. Критерієм включення в дослідження була наявність ГКС; критеріями виключення були наявність тяжких супутніх захворювань (активні онкологічні процеси, хронічна ниркова недостатність IV ступеня та ін.), вади серця, відмова пацієнта від участі в дослідженні. У відповідності до Гельсінкської декларації, всі хворі були проінформовані про ціль, методи та дизайн дослідження і дали свою згоду на участь.Переважна більшість хворих – 117 (93,6 %) страждали на артеріальну гіпертензію (АГ), 34 (27,2 %) хворих мали анамнез цукрового діабету (ЦД) 2 типу. 27 (21,6 %) хворих палили на момент включення в дослідження і ще 15 (12 %) осіб палили в минулому. Хворих було поділено на групи відповідно до наявності у них ФП. В 1 групу було об’єднано хворих з ФП, причому хворі, у яких протягом госпіталізації з приводу ГКС вперше виникла ФП, склали 1а підгрупу (n=41); хворі, у яких ФП спостерігалась до розвитку ГКС, склали 1б підгрупу (n=24). 2 групу склали хворі без вказівок на ФП в анамнезі і протягом госпіталізації (n=60).Результати. Більшість хворих 1-ої групи, а саме 92,3 %, мали три і більше балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень CHA2DS2-VASc, при цьому найбільша кількість хворих (n=41, 63 %) з ГКС та ФП мали 4-5 балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc. Більшість хворих мали 0-1 бал за шкалою ризику кровотечі. При оцінці медикаментозної терапії у хворих на ГКС було встановлено, що ацетилсаліцилова кислота призначалася практично всім хворим з ГКС, за виключенням хворих з супутньою бронхіальною астмою. Більшість хворих з ГКС, як з супутньою ФП, так і без неї отримувала в якості подвійної антитромбоцитарної терапії поряд з ацетилсаліциловою кислотою клопідогрель. Антикоагулянтна терапія з використанням варфарину та нових пероральних антикоагулянтів частіше призначалася хворим 1б-підгрупи. Антагоністи кальцію частіше призначалися у пацієнтів 2-ої групи у порівнянні з 1-ою (n1=4; 6,2 % vs n2=12; 20,0 %, р=0,0228). Статини госпітально призначалися майже всім хворим за виключенням декількох пацієнтів з інтактними коронарними судинами. Догоспітальний прийом навантажувальної дози інгібітору P2Y12 частіше реєструвався в 1-й групі пацієнтів у порівнянні з 2-ою (n1=26; 40,0 % vs n2=13; 21,7 %, р=0,0292), в той же час серед пацієнтів 1а-підгрупи з ФП, що виникла вперше, відмічено вірогідно рідше призначення догоспітальної навантажувальної дози інгібітору P2Y12 у порівнянні з 1б-підгрупою (n1а=11; 26,8 % vs n1б=15; 62,5 %, р=0,0061). Більшість хворих всіх груп отримували іАПФ/БРА в базовій терапії в госпітальний період. Призначення діуретиків частіше реєструвалося серед пацієнтів 1б-підгрупи, що свідчить про більш тяжкий перебіг ХСН в цій групі хворих, що передувала розвитку ГКС. Рекомендації при виписці щодо прийому потрійної терапії надавалися частіше пацієнтам 1б-підгрупи. Частота призначення подвійної терапії стаціонарно була також вищою у хворих 1б-підгрупи. При виписці зі стаціонару центру проведення ПКВ деякі хворі отримували монотерапію, що було пов’язано з ГКС на тлі інтактних коронарних судин серед пацієнтів 1-ої групи або супутнім гострим порушенням мозкового кровообігу, відсутністю стентування серед пацієнтів 2-ої групи. Хворим в якості ін’єкційного антикоагулянта призначався гепарин з подальшим призначенням низькомолекулярного гепарину, або призначався низькомолекулярний гепарин з першого дня ГКС, в 1-ій групі з часом приймалося рішення щодо доповнення антитромбоцитарної терапії антикоагулянтною, базуючись на індивідуальній оцінці тромбоемболічного ризику за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc та ризику кровотечі за шкалою HAS-BLED. Було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП в динаміці за 2015-2018 роки, що відповідає існуючим сучасним стандартам надання медичної допомоги з призначення комбінованої антикоагулянтної та антитромбоцитарної терапії пацієнтам з ФП та ГКС. Непризначення потрійної терапії в групі пацієнтів з ФП, що виникла вперше пов’язано з більшою частотою реєстрації анемії саме в цій групі хворих.Висновок. Згідно до результатів дослідження усі хворі з ГКС та ФП мають високий тромбоемболічний ризик, та потребують призначення антикоагулянтної терапії. В повсякденній клінічній практиці при виписці хворих з ГКС та ФП зі стаціонару понад третині (38,1 %) хворих не рекомендується антикоагулянтна терапія, що не відповідає чинним рекомендаціям. При цьому, частіше призначають терапію хворим, які мали ФП до розвитку ГКС, в той час, як хворим 1а підгрупи, в яких ФП вперше маніфестувала в гострий період менше половини. При ретроспективному аналізі виписок історій хвороби за період 2015-2018рр було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП. Найбільш частою причиною не призначення антикоагулянтів є анемія та високий ризик кровотечі, Фибрилляция предсердий (ФП) является одним из неблагоприятных прогностических маркеров течения острого коронарного синдрома (ОКС). На сегодняшний день, несмотря на успехи инвазивного и медикаментозного лечения ОКС, риск развития ФП в остром периоде остается высоким. Осложнение ОКС этим нарушением ритма ассоциировано с неблагоприятным коротко- и долгосрочным прогнозом. Поэтому очень важно изучение возможной связи между схемой лечения и риском развития ФП.Цель – изучение возможного протективного действия медикаментозной терапии относительно развития ФП у больных ОКС и соответствие стандартам лечения этих больных в повседневной клинической практике.Материалы и методы исследования. Было проведено обследование 125 пациентов с ОКС, которые были госпитализированы с ОКС в центр проведения перкутанных коронарных вмешательств КНП Харьковского областного совета «Областная клиническая больница» г. Харькова на протяжение четырех лет в период с 2015-2018 гг, среди которых у 65 была фибрилляция предсердий. Критерием включения в исследование было наличие ОКС; критериями исключения были наличие тяжелых сопутствующих заболеваний (активные онкологические процессы, хроническая почечная недостаточность IV степени и др.), пороки сердца, отказ пациента от участия в исследовании. В соответствии с Хельсинской декларацией, все больные были проинформированы о цели, методах и дизайне исследования и дали свое согласие на участие.Подавляющее большинство больных - 117 (93,6 %) страдали артериальной гипертензией (АГ), 34 (27,2 %) больных имели анамнез сахарного диабета (СД) 2 типа. 27 (21,6 %) больных курили на момент включения в исследование и еще 15 (12 %) курили в прошлом.Больных поделили на группы в соответствии с наличием у них ФП. В 1 группу объединили больных с ФП, причем больные, у которых во время госпитализации по поводу ОКС впервые возникла ФП, составили 1а подгруппу(n=41); больные, у которых ФП наблюдалась до развития ОКС, составили подгруппу 1б (n=24). 2 группу составили больные без указаний на ФП в анамнезе и на протяжение госпитализации (n=60).Результаты. Большинство больных 1-й группы, а именно 92,3 %, имели три и более балла по шкале риска тромбоэмболических осложнений CHA2DS2-VASc, при этом наибольшее количество больных (n=41, 63 %) с ОКС и ФП имели 4-5 баллов по шкале риска тромбоэмболических осложнений по CHA2DS2-VASc. Большинство больных имели 0-1 балл по шкале риска кровотечения. При оценке медикаментозной терапии у больных ОКС было установлено, что ацетилсалициловая кислота назначалась практически всем больным ОКС, за исключением больных с сопутствующей бронхиальной астмой. Большинство больных с ОКС, как с сопутствующей ФП, так и без нее получали в качестве двойной антитромбоцитарной терапии наряду с ацетилсалициловой кислотой клопидогрель. Антикоагулянтная терапия с применением варфарина и новых пероральных антикоагулянтов чаще назначалась больным 1б-подгруппы. Антагонисты кальция чаще назначались у больных 2-й группы по сравнению с 1-й (n1=4; 6,2 % vs n2=12; 20,0 %, р=0,0228). Антагонисты кальция чаще назначались у пациентов 2-ой группы по сравнению с 1-й. Статины госпитально назначались почти всем больным, за исключением нескольких пациентов с интактными коронарными сосудами. Догоспитальный прием нагрузочной дозы ингибитора P2Y12 чаще регистрировался в 1-й группе пациентов по сравнению со 2-й (n1=26; 40,0 % vs n2=13; 21,7 %, р=0,0292), в то же время среди пациентов 1а-подгруппы с ФП, которая возникла впервые, отмечено достоверно более редкое назначение догоспитальной нагрузочной дозы ингибитора P2Y12 по сравнению с 1б-подгруппой (n1а=11; 26,8 % vs n1б=15; 62,5 %, р=0,0061). Большинство больных всех групп получали иАПФ/БРА в базисной терапии в госпитальный период. Назначение диуретиков чаще регистрировалось среди пациентов 1б-подгруппы, что свидетельствует о более тяжелом течении ХСН в этой группе больных, которая предшествовала развитию ОКС. Рекомендации при выписке относительно приема тройной терапии давались чаще пациентам 1б-подгруппы. Частота назначения двойной терапии стационарно была тоже выше у больных 1б-подгруппы. При выписке из стационара центра проведения ЧКВ некоторые больные получали монотерапию, что было связано с ОКС на фоне интактных коронарных сосудов среди пациентов 1-й группы или сопутствующим острым нарушением мозгового кровообращения, отстутствием стентирования среди пациентов 2-ой группы. Больным в качестве инъекционного антикоагулянта назначался гепарин с дальнейшим назначением низкомолекулярного гепарина, или назначался низкомолекулярный гепарин с первого дня ОКС, в 1-й группе со временем принималось решение о дополнении антитромбоцитарной терапии антикоагулянтной, базируясь на индивидуальной оценке тромбоэмболического риска по шкале тромбоэмболических осложнений по CHA2DS2-VASc и риска кровотечения по шкале HAS-BLED. Было установлено повышение частоты назначений тройной терапии среди пациентов с ФП в динамике за 2015-2018 годы, что соответствует существующим современным стандартам оказания медицинской помощи относительно назначения комбинированной антикоагулянтой и антитромбоцитарной терапии пациентам с ФП и ОКС. Неназначение тройной терапии в группе пациентов с ФП, которая возникла впервые, связано с большей частотой регистрации анемии именно в этой группе больных.Вывод. В соответствии с результатами исследования, все больные с ОКС и ФП имеют высокий тромбоэмболический риск и требуют назначения антикоагулянтной терапии. В повседневной клинической практике при выписке больных с ОКС и ФП из стационара более чем трети (38,1 %) больных не рекомендуется антикоагулянтная терапия, что не соответствует современным рекомендациям. При этом чаще назначают терапию больным, у которых была ФП до развития ОКС, в то время как больным 1а подгруппы, у которых ФП манифестировала в острый период, меньше половины. При ретроспективном анализе выписок историй болезни за период 2015-2018 гг было установлено увеличение частоты назначений тройной терапии среди пациентов с ФП. Наиболее частой причиной неназначения антикоагулянтов является анемия и высокий риск кровотечения, The aim was to study the possible protective effect of drug therapy regarding the development of AF in patients with ACS and compliance with the standards of treatment of these patients in everyday clinical practice.Materials and research methods. A study was conducted of 125 patients with ACS who were hospitalized with ACS to the center of percutaneous coronary interventions of the KNP of the Kharkiv Regional Council "Regional Clinical Hospital" for four years from 2015-2018, among which 65 had atrial fibrillation . The criterion for inclusion in the study was the presence of ACS; exclusion criteria were the presence of severe concomitant diseases (active oncological processes, chronic IV degree renal failure, etc.), heart defects, and the patient’s refusal to participate in the study. In accordance with the Helsinki Declaration, all patients were informed about the aim, methods and design of the study and gave their consent to participate.Patients were divided into groups according to the presence of AF. In group 1, patients with AF were combined, and patients who had AF for the first time during hospitalization for ACS were subgroup 1a (n=41); patients in whom AF was observed before the development of ACS were subgroup 1b (n=24). The second group consisted of patients without indications of AF in the history and during hospitalization (n=60).Results. The majority of patients of the 1st group, namely, 92.3 %, had three or more points on the CHA2DS2-VASc scale of thromboembolic complications, while the greatest number of patients (n=41, 63 %) with ACS and AF were 4-5 points on the scale of risk of thromboembolic complications according to CHA2DS2-VASc. Most patients had a score of 0-1 on the bleeding risk scale. When evaluating drug therapy in patients with ACS, it was found that acetylsalicylic acid was administered to almost all patients with ACS, except for patients with concomitant bronchial asthma. The majority of patients with ACS, with or without concomitant AF, received clopidogrel as a double antiplatelet therapy along with acetylsalicylic acid. Anticoagulant therapy with the use of warfarin and new oral anticoagulants was more often prescribed to patients with 1b subgroups. Calcium antagonists were more frequently prescribed in patients of the 2nd group compared with the 1st (n1=4; 6.2 % vs n2=12; 20.0 %, p=0.0228). Statins were administered to hospitals in almost all patients, except for a few patients with intact coronary vessels. Prehospital administration of the loading dose of the P2Y12 inhibitor was more frequently recorded in the 1st group of patients as compared with the 2nd (n1=26; 40.0 % vs n2=13; 21.7 %, p=0.0292), at the same time among patients with 1a-subgroups with AF, which appeared for the first time, a significantly rarer prescription of the pre-hospital loading dose of the P2Y12 inhibitor was observed compared with the 1b-subgroup (n1a=11; 26.8 % vs n1b=15; 62.5 %, p=0 , 0061). The majority of patients in all groups received ACE inhibitors / ARBs in basic therapy during the hospital period. The prescription of diuretics was more often registered among patients of the 1b-subgroup, which indicates a more severe course of CHF in this group of patients, which preceded the development of ACS. An increase in the frequency of triple therapy prescriptions among patients with AF over the years 2015-2018 was found, which corresponds to the existing modern standards of medical care regarding the appointment of combination anticoagulant and anti-platelet therapy to patients with AF and ACS. Unassigned triple therapy in the group of patients with AF, which originated for the first time, is associated with a greater frequency of registration of anemia in this group of patients.Conclusion. In accordance with the results of the study, all patients with ACS and AF have a high thromboembolic risk and require anti-coagulant therapy. In everyday clinical practice, in the discharge of patients with ACS and AF from hospital more than a third (38.1 %) patients are not recommended anticoagulant therapy, which does not comply with current recommendations. At the same time, patients are more often prescribed therapy who had AF before the development of ACS, while patients in subgroup 1a who have AF demonstrated in the acute period have less than half. In a retrospective analysis of extracts of case histories over the period 2015-2018, an increase in the frequency of triple therapy prescriptions among patients with AF was found. The most common cause of non-prescribing anticoagulants is anemia and a high risk of bleeding.

Фібриляція передсердь (ФП) є одним з несприятливих прогностичних маркерів перебігу гострого коронарного синдрому (ГКС). На сьогодні, незважаючи на успіхи інвазивного та медикаментозного лікування ГКС ризик розвитку ФП в гострому періоді залишається високим. Ускладнення ГКС цим порушенням ритму асоційовано з несприятливим коротко- та довгостроковим прогнозом. Тому надзвичайно важливим є вивчення можливого зв'язку між схемою лікування, та ризиком розвитку ФП. Мета – вивчення можливого протекторного впливу медикаментозної терапії, щодо розвитку ФП у хворих з ГКС та відповідність стандартам лікування цих хворих в повсякденній клінічній практиці.Матеріали та методи дослідження. Було проведено обстеження 125 пацієнтів з ГКС, які були госпіталізовані з ГКС в центр проведення перкутанних коронарних втручань КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» м. Харкова протягом чотирьох років в період з 2015-2018 рр, серед яких у 65 була фібриляція передсердь. Критерієм включення в дослідження була наявність ГКС; критеріями виключення були наявність тяжких супутніх захворювань (активні онкологічні процеси, хронічна ниркова недостатність IV ступеня та ін.), вади серця, відмова пацієнта від участі в дослідженні. У відповідності до Гельсінкської декларації, всі хворі були проінформовані про ціль, методи та дизайн дослідження і дали свою згоду на участь.Переважна більшість хворих – 117 (93,6 %) страждали на артеріальну гіпертензію (АГ), 34 (27,2 %) хворих мали анамнез цукрового діабету (ЦД) 2 типу. 27 (21,6 %) хворих палили на момент включення в дослідження і ще 15 (12 %) осіб палили в минулому. Хворих було поділено на групи відповідно до наявності у них ФП. В 1 групу було об'єднано хворих з ФП, причому хворі, у яких протягом госпіталізації з приводу ГКС вперше виникла ФП, склали 1а підгрупу (n=41); хворі, у яких ФП спостерігалась до розвитку ГКС, склали 1б підгрупу (n=24). 2 групу склали хворі без вказівок на ФП в анамнезі і протягом госпіталізації (n=60).Результати. Більшість хворих 1-ої групи, а саме 92,3 %, мали три і більше балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень CHA2DS2-VASc, при цьому найбільша кількість хворих (n=41, 63 %) з ГКС та ФП мали 4-5 балів за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc. Більшість хворих мали 0-1 бал за шкалою ризику кровотечі. При оцінці медикаментозної терапії у хворих на ГКС було встановлено, що ацетилсаліцилова кислота призначалася практично всім хворим з ГКС, за виключенням хворих з супутньою бронхіальною астмою. Більшість хворих з ГКС, як з супутньою ФП, так і без неї отримувала в якості подвійної антитромбоцитарної терапії поряд з ацетилсаліциловою кислотою клопідогрель. Антикоагулянтна терапія з використанням варфарину та нових пероральних антикоагулянтів частіше призначалася хворим 1б-підгрупи. Антагоністи кальцію частіше призначалися у пацієнтів 2-ої групи у порівнянні з 1-ою (n1=4; 6,2 % vs n2=12; 20,0 %, р=0,0228). Статини госпітально призначалися майже всім хворим за виключенням декількох пацієнтів з інтактними коронарними судинами. Догоспітальний прийом навантажувальної дози інгібітору P2Y12 частіше реєструвався в 1-й групі пацієнтів у порівнянні з 2-ою (n1=26; 40,0 % vs n2=13; 21,7 %, р=0,0292), в той же час серед пацієнтів 1а-підгрупи з ФП, що виникла вперше, відмічено вірогідно рідше призначення догоспітальної навантажувальної дози інгібітору P2Y12 у порівнянні з 1б-підгрупою (n1а=11; 26,8 % vs n1б=15; 62,5 %, р=0,0061). Більшість хворих всіх груп отримували іАПФ/БРА в базовій терапії в госпітальний період. Призначення діуретиків частіше реєструвалося серед пацієнтів 1б-підгрупи, що свідчить про більш тяжкий перебіг ХСН в цій групі хворих, що передувала розвитку ГКС. Рекомендації при виписці щодо прийому потрійної терапії надавалися частіше пацієнтам 1б-підгрупи. Частота призначення подвійної терапії стаціонарно була також вищою у хворих 1б-підгрупи. При виписці зі стаціонару центру проведення ПКВ деякі хворі отримували монотерапію, що було пов'язано з ГКС на тлі інтактних коронарних судин серед пацієнтів 1-ої групи або супутнім гострим порушенням мозкового кровообігу, відсутністю стентування серед пацієнтів 2-ої групи. Хворим в якості ін'єкційного антикоагулянта призначався гепарин з подальшим призначенням низькомолекулярного гепарину, або призначався низькомолекулярний гепарин з першого дня ГКС, в 1-ій групі з часом приймалося рішення щодо доповнення антитромбоцитарної терапії антикоагулянтною, базуючись на індивідуальній оцінці тромбоемболічного ризику за шкалою ризику тромбоемболічних ускладнень по CHA2DS2-VASc та ризику кровотечі за шкалою HAS-BLED. Було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП в динаміці за 2015-2018 роки, що відповідає існуючим сучасним стандартам надання медичної допомоги з призначення комбінованої антикоагулянтної та антитромбоцитарної терапії пацієнтам з ФП та ГКС. Непризначення потрійної терапії в групі пацієнтів з ФП, що виникла вперше пов'язано з більшою частотою реєстрації анемії саме в цій групі хворих.Висновок. Згідно до результатів дослідження усі хворі з ГКС та ФП мають високий тромбоемболічний ризик, та потребують призначення антикоагулянтної терапії. В повсякденній клінічній практиці при виписці хворих з ГКС та ФП зі стаціонару понад третині (38,1 %) хворих не рекомендується антикоагулянтна терапія, що не відповідає чинним рекомендаціям. При цьому, частіше призначають терапію хворим, які мали ФП до розвитку ГКС, в той час, як хворим 1а підгрупи, в яких ФП вперше маніфестувала в гострий період менше половини. При ретроспективному аналізі виписок історій хвороби за період 2015-2018рр було встановлено збільшення частоти призначень потрійної терапії серед пацієнтів з ФП. Найбільш частою причиною не призначення антикоагулянтів є анемія та високий ризик кровотечі

Метою роботи було оцінити ефективність застосування антитромбоцитарної терапії у хворих із постінфарктним кардіосклерозом на тлі неалкогольної жирової хвороби печінки в стадії стеатозу. Об'єктом дослідження стали 249 хворих (середній вік 54,2 ± 5,3 років) на стабільну ішемічну хворобу серця. Серед них було виділено 160 осіб без неалкогольної жирової хвороби печінки (І група); 89 осіб із неалкогольною жировою хворобою печінки у стадії стеатозу (ІІ група). Хворі ІІ групи були розділені залежно від дотримання рекомендацій щодо модифікації способу життя. Усім хворим проводили загально-клінічне обстеження, електрокардіографію, ехокардіографію, коронарографію, ультразвукове дослідження печінки, оцінку функціонального стану печінки та тромбоцитарної ланки гемостазу, визначення рівня судинних розчинних молекули адгезії у крові. Всі хворі отримували стандартну терапію, що включала ацетилсаліцилову кислоту у дозі 75 мг на добу. Встановлено, що ефективність антитромбоцитарної терапії за показниками агрегаційної активності тромбоцитів залежала від наявності неалкогольної жирової хвороби печінки та, відповідно, застосованих підходів до модифікації способу життя. Зокрема, доведено достатню ефективність антитромбоцитарної терапії у хворих без неалкогольної жирової хвороби печінки. Окрім того, подібна ефективність мала місце у хворих зі стеатозом печінки за умов дотримання ними рекомендацій щодо модифікації способу життя. Проте, все ж таки достатнього контролю тромбоцитарної ланки гемостазу у таких хворих не було досягнуто під впливом трьох-місячного лікування. Це обумовлює необхідність застосування тривалого антитромбоцитарного лікування у даної категорії хворих. Отже, включення рекомендацій щодо модифікації способу життя до комплексного лікування хворих на стабільну ішемічну хворобу серця, поєднану з неалкогольною жировою хворобою печінки у стадії стеатозу сприяє більш ефективному контролю тромбоцитарної ланки гемостазу та ендотеліальної функції порівняно з такими пацієнтами, які не дотримуються відповідних рекомендацій. Целью работы было оценить эффективность применения антитромбоцитарной терапии у больных с постинфарктным кардиосклерозом на фоне неалкогольной жировой болезни печени в стадии стеатоза. Объектом исследования стали 249 больных (средний возраст 54,2 ± 5,3 лет) со стабильной ишемической болезнью сердца. Среди них было выделено 160 больных без неалкогольной жировой болезни печени (I группа); 89 больных с неалкогольной жировой болезнью печени в стадии стеатоза (II группа). Больные II группы были разделены в зависимости от соблюдения рекомендаций по модификации образа жизни. Всем больным проводили общее клиническое обследование, электрокардиографию, эхокардиографию, коронарографию, ультразвуковое исследование печени, оценку функционального состояния печени и тромбоцитарного звена гемостаза, определение уровня сосудистых растворимых молекулы адгезии в крови. Все больные получали стандартную терапию, включавшую ацетилсалициловую кислоту в дозе 75 мг в сутки. Установлено, что эффективность антитромбоцитарной терапии по показателям агрегационной активности тромбоцитов зависела от наличия неалкогольной жировой болезни печени и, соответственно, применяемых подходов к модификации образа жизни. В частности, доказано достаточную эффективность антитромбоцитарной терапии у больных без неалкогольной жировой болезни печени. Кроме того, подобная эффективность имела место у больных со стеатозом печени при соблюдении ими рекомендаций по модификации образа жизни. Однако все же достаточного контроля тромбоцитарного звена гемостаза у таких больных не было достигнуто под влиянием трех-месячного лечения. Это обусловливает необходимость применения длительного антитромбоцитарного лечения у данной категории больных. Следовательно, включение рекомендаций по модификации образа жизни к комплексному лечению больных со стабильной ишемической болезнью сердца, совмещенной с неалкогольной жировой болезнью печени в стадии стеатоза способствует более эффективному контролю тромбоцитарного звена гемостаза и эндотелиальной функции по сравнению с такими пациентами, которые не соблюдают соответствующих рекомендаций. Introduction. Coronary heart disease remains the main cause of mortality in middle and elderly ages in most countries of the world and leads to a high level of disability of the able-bodied population. In turn, nonalcoholic fatty liver disease often occurs on the background of cardiovascular diseases and is closely associated with the prothrombotic state. Moreover, the liver plays an immediate role in hemostasis, since most coagulation factors, anticoagulant proteins and components of the fibrinolytic system are synthesized by its parenchymal cells. Aim. The aim of this study is to evaluate the effectiveness of antiplatelet therapy in patients with postinfarction cardiosclerosis on the background of nonalcoholic fatty liver disease in the stage of steatosis. Materials and Methods. We examined 249 patients (aged 54.2 ± 5.3 years) with stable coronary heart disease. Among them 160 patients without nonalcoholic fatty liver disease (Group I) and 89 patients with nonalcoholic fatty liver disease in the stage of steatosis (Group II) were identified. Patients of Group II were divided according to the compliance with lifestyle recommendations. General-clinical examination, electrocardiography, echocardiography, coronary angiography, liver ultrasound, evaluation of liver functional state and platelet haemostasis, determination of the blood vascular soluble adhesion molecules levels were revealed to all patients. All patients received standard therapy, which included acetylsalicylic acid at a dose of 75 mg per day. Discussion. It was established that the effectiveness of antiplatelet therapy by platelets aggregation activity parameters depended on the presence of nonalcoholic fatty liver disease and, accordingly, applied approaches to lifestyle modification. In particular, adequate effectiveness of antiplatelet therapy in patients without nonalcoholic fatty liver disease was proved. In addition, such effectiveness took place in patients with liver steatosis in the case of following by the recommendations of lifestyle modification. Nevertheless, a sufficient control of platelet haemostasis in such patients was not achieved under the influence of a threemonth treatment. This necessitates the use of prolonged antiplatelet therapy in this category of patients. Consequently, the inclusion of recommendations of lifestyle modification to the complex treatment of the patients with stable coronary heart disease combined with nonalcoholic fatty liver disease in the stage of steatosis contributes to more effective control of platelet haemostasis and endothelial function compared with those who do not follow by the appropriate recommendations.

Актуальність. Фібриляція передсердь (ФП) - найбільш поширене стійке порушення серцевого ритму – є важливим фактором ризику тромбоемболічних ускладнень. Принципове значення у терапії ФП для профілактики тромбоемболічних ускладнень має антитромботична терапія.

According to the statistical forecasting the cardiovascular mortality will be 25 million cases per year in 2020. Therefore, the search for effective ways to treat and prevent cardiovascular diseases is the primary objective of the current medicine. It has been shown that one of the main groups of drugs that positively affect the duration and quality of life, are antiplatelet agents. Acetylsalicylic acid is an antiplatelet agent that is most widely used for both the primary and secondary prevention of cardiovascular diseases. This article discusses the problems of aspirin resistance, possible ways to improve the efficacy and safety of acetylsalicylic acid therapy, the impact of gender on its effectiveness, and others. There is the need for further development of methods for determining the mechanisms of formation of sensitivity and the rational prescription and correction of the therapy with acetylsalicylic acid., Согласно данным статистического прогнозирования сердечно-сосудистая смертность на 2020 год составит 25 млн случаев в год. Поэтому поиск эффективных путей лечения и профилактики сердечно-сосудистых заболеваний является приоритетной задачей медицины настоящего. Показано, что одной из основных групп препаратов, которые положительно влияют на продолжительность и качество жизни, являются антитромбоцитарные агенты. Ацетилсалициловая кислота является антитромбоцитарным препаратом, который наиболее широко используется как для первичной, так и для вторичной профилактики сердечно-сосудистых заболеваний. В этой статье обсуждаются проблемы аспиринорезистентности, возможные пути повышения эффективности и безопасности применения ацетилсалициловой кислоты, влияние гендерных факторов на ее эффективность и др. Обозначена необходимость дальнейшей разработки методов определения механизмов формирования чувствительности и рационального назначения и коррекции терапии с применением ацетилсалициловой кислоты., Згідно з даними статистичного прогнозування серцево-судинна смертність на 2020 рік сягне 25 млн випадків на рік. Тому пошук ефективних шляхів лікування і профілактики серцево-судинних захворювань є пріоритетним завданням медицини сьогодення. Доведено, що однією з основних груп препаратів, які позитивно впливають на тривалість та якість життя, є антитромбоцитарні агенти. Ацетилсаліцилова кислота є антитромбоцитарним препаратом, що найбільш широко використовується як для первинної, так і для вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. У наведеній статті обговорюються проблеми аспіринорезистентності, можливі шляхи підвищення ефективності та безпеки застосування ацетилсаліцилової кислоти, вплив гендерних чинників на її ефективність та ін. Окреслена необхідність подальшої розробки методів визначення механізмів формування чутливості у випадку аспіринорезистентності та раціонального призначення і корекції терапії із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти.

Актуальність. Основою профілактики тромбоемболічних ускладнень є антитромбоцитарна і антикоагулянтна терапії, що є актуальним для пацієнтів із фібриляцією передсердь, серцевою недостатністю, перенесеними ішемічними інсультами тощо. Тривале використання препаратів указаних груп пов'язане із підвищенням ризику шлунковокишкових кровотеч (ШКК). Мета дослідження: встановити частоту та фактори ризику ШКК при використанні антитромбоцитарної та антикоагулянтної терапії.