Respiratory distress syndrome (RDS) remains an important cause of morbidity and mortality in premature infants in Ukraine and around the world. Since the determination of surfactant deficiency as the main cause of this disease, significant progress has been made in studying the structure and function of the pulmonary surfactant system, as well as the possibilities of creating and effective use of exogenous surfactant preparations. Unprecedented long-term fundamental, experimental and clinical studies have ensured the clinical availability of numerous exogenous surfactant preparations, the use of which is currently considered one of the standards of neonatal care, regardless of the level of development of the country. However, all these surfactants are not alike. Although all surfactants licensed for clinical practice significantly reduce mortality in preterm infants from RDS, they differ in phospholipid and protein composition, phospholipid concentration, biophysical properties, dosage, possibilities of less invasive administration, applicability, and clinical efficacy. Comparative clinical studies have shown the benefits of poractant-α, which can be administered at a dose that provides more phospholipids in a smaller volume, contains more surfactant-specific proteins (primarily SPB), and is licensed for administration by the less invasive method. The developers of third-generation synthetic surfactants, which have already demonstrated their clinical effectiveness, place their main hopes on the imitation of these properties. This review presents current data on the structure, composition, and biophysical properties of pulmonary surfactant, provides a comparative description of the most commonly used preparations of exogenous surfactant of animal origin, and characterizes additional prerequisites for the effective use of surfactant therapy., Респираторный дистресс-синдром (РДС) остается важной причиной заболеваемости и смертности недоношенных детей в Украине и мире. С момента определения сурфактантной недостаточности как основной причины этого заболевания достигнутый значительный прогресс в изучении структуры и функции легочной сурфактантной системы, а также возможностей создания и эффективного применения препаратов экзогенного сурфактанта. Безпрецедентные многолетние фундаментальные, экспериментальные и клинические исследования обесчили клиническую доступность многочисленных препаратов экзогенного сурфактанта, использование которых на сегодня считается одним из стандартов неонатологической помощи независимо от уровня развития страны. Однако, все эти препараты разные. Несмотря на то, что все сурфактанты, лицензированные для клинической практики, достоверно снижают летальность у недоношенных новорожденных от РДС, они отличаются по фосфолипидному и белковому составу, концентрации фосфолипидов, биофизическим свойствам, дозировке, возможностями неинвазивного введения, практическому применению и клинической эффективности. Сравнительные клинические исследования показали преимущества порактанта-α, который может назначаться в дозе, обеспечивающей доставку большего количества фосфолипидов в меньшем объеме препарата, содержит большее количество сурфактант-специфических белков (прежде всего, SP-B) и лицензирован для введения менее инвазивным методом. Именно на эту специфику свойств возлагают основные надежды разработчики синтетических сурфактантов третьего поколения, которые уже продемонстрировали свою клиническую эффективность. Этот обзор представляет современные данные о структуре, составе и биофизических свойствах легочного сурфактанта, подает сравнительную характеристику наиболее употребляемых препаратов экзогенного сурфактанта животного происхождения и характеризует дополнительные предпосылки эффективного применения сурфактантной терапии., Респіраторний дистрес-синдром (РДС) залишається важливою причиною захворюваності та смертності передчасно народжених дітей в Україні та світі. Від моменту визначення нестачі сурфактанту як основної причини цього захворювання було досягнуто значного прогресу у вивченні структури і функції легеневої сурфактантної системи, а також можливостей створення й ефективного застосування препаратів екзогенного сурфактанту. Безпрецедентні багаторічні фундаментальні, експериментальні та клінічні дослідження забезпечили клінічну доступність численних препаратів екзогенного сурфактанту, використання яких на сьогодні вважається одним із стандартів неонатологічної допомоги незалежно від рівня розвитку країни. Однак, всі ці препарати є різними. Незважаючи на те, що всі сурфактанти, ліцензовані для клінічної практики, вірогідно зменшують летальність у недоношених новонароджених від РДС, вони відрізняються за фосфоліпідним та білковим складом, концентрацією фосфоліпідів, біофізичними властивостями, дозуванням, можливостями неінвазивного введення, практичністю застосування та клінічною ефективністю. Порівняльні клінічні дослідження засвідчили переваги порактанту-α, який може призначатись у дозі, що забезпечує отримання більшої кількості фосфоліпідів у меншому об’ємі препарату, містить більшу кількість сурфактант-специфічних білків (насамперед, SP-B) і ліцензований для введення менш інвазивним методом. Саме на імітацію цих властивостей покладають основні надії розробники синтетичних сурфактантів третьої генерації, які вже продемонстрували свою клінічну ефективність. Цей огляд представляє сучасні дані про структуру, склад і біофізичні властивості легеневого сурфактанту, подає порівняльну характеристику найбільш уживаних препаратів екзогенного сурфактанту тваринного походження і характеризує додаткові передумови ефективного застосування сурфактантної терапії.