Search

The article is devoted to the disclosure of the concept of “looting” and the description of the characteristic criminal law elements and signs of this military offense. The relevance of the presented material lies in the fact that there are not enough highly qualified specialists in the field of military-criminal and military-administrative legislation in Ukraine, that has a negative effect on the correct qualification of military offenses, the level of which has significantly increased against the background of full-scale military aggression by the Russian Federation. The aim of the article lies in formulation and suggestions regarding a decision on peculiarities of the criminal law characteristics of looting and distinguishing this offense from the related offenses against property. The research is based on the use of scientific methods of general scientific and special-legal levels. The obtained results allow to claim that looting is a crime of war or local armed conflict, committed by violent or non-violent means of misappropriation of personal belongings of the killed or wounded. The place of commission of this war crime can only be a battlefield or rear areas which are subjected to artillery, mortar, and rocket fire., Статтю присвячено розкриттю поняття «мародерство» й опису характерних кримінально-правових елементів та ознак складу цього військового кримінального правопорушення. Актуальність викладеного матеріалу полягає в тому, що в Україні недостатньо висококваліфікованих фахівців у сфері військово-кримінального та військово-адміністративного законодавства, що негативно впливає на правильну кваліфікацію військових кримінальних правопорушень, рівень яких суттєво зріс на тлі повномасштабної воєнної агресії з боку російської федерації. Метою статті є постановка питання щодо особливостей кримінально-правової характеристики мародерства й відмежування цього складу правопорушення від суміжних складів кримінальних правопорушень проти власності та надання пропозицій щодо його вирішення. Дослідження ґрунтується на використанні наукових методів загальнонаукового й спеціально-юридичного рівнів, а також міждисциплінарних методів. Отримані результати дають підстави стверджувати, що мародерство – це злочин війни або локального збройного конфлікту, що вчиняється у спосіб насильницького чи ненасильницького заволодіння особистими речами вбитих або поранених. Місцем вчинення цього військового злочину можуть бути лише поле бою або тилові ділянки, які зазнають артилерійського, мінометного, ракетного обстрілів.

The purpose of the article is to analyze the application of criminal legislation in relation to such a crime as looting, which is committed under martial law, the interpretation of the concept of looting and certain related military criminal offenses, and the study of the issue of strengthening criminal liability for looting under martial law. Methods: the research was conducted using dialectical and historical approaches, methods of analysis, induction, synthesis, comparative method. Results: conclusions were formed regarding the application of sanctions of the relevant articles, the provisions of which provide for the legal composition of criminal offenses committed under martial law and the application of circumstances that aggravate punishment and qualifying circumstances in the qualification of crimes. Discussion: taking into account the comprehensive analysis of the issue of increasing criminal liability for looting under martial law, the article examines both the composition of the crime «Looting» (Article 432 of the Criminal Code of Ukraine) and the sanction of this article. Having analyzed the expediency of applying aggravating circumstances during qualification, if the crime was committed without using the conditions of martial law, but under the conditions of this regime. The article also examines the legal components of crimes that contain an aggravating circumstance «under martial law» (Articles 185, 186, 187, 189, 191 of the Criminal Code of Ukraine). Considering looting from different angles, it is possible to identify some aspects that more widely interpret this concept through the prism of socially dangerous acts during the course of historical events on the territory of Ukraine during the Second World War. However, the contradictory positions of the majority of scientists and practicing lawyers regarding the qualification of acts committed under martial law as looting remain widespread for the practical application of the legal norm. Метою статті є аналіз застосування кримінального законодавства щодо такого суспільно небезпечного явища як мародерство, яке вчинене в умовах воєннного стану, тлумачення поняття «мародерство» та окремих суміжних військових кримінальних правопорушень, а також дослідження питання посилення кримінальної відповідальності за мародерство в умовах воєнного стану. Методи: дослідження проводилося із застосуванням діалектичного та історичного методів, методів аналізу, індукції, синтезу та порівняльного методу. Результати: сформовані висновки щодо застосування санкцій відповідних статтей, у диспозиціях яких передбачені юридичні склади кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану та застосування обставин, які обтяжують покарання та кваліфікуючих обставин при кваліфікації злочинів. Обговорення: зважаючи на комплексний аналіз питання посилення кримінальної відповідальності за мародерство в умовах воєнного стану, у статті розглянутий як склад злочину «Мародерство» (ст.432 КК України), так і санкція цієї статті. Проаналізована доцільність застосування обтяжуючих обставин при призначенні покарання, якщо злочин вчинений без використання умов воєнного стану, але за умов його оголошення. У статті також досліджуються юридичні склади злочинів, які містять обтяжуючу обставину «в умовах воєнного стану» (ст.ст.185, 186, 187, 189, 191 КК України).

The article is devoted to the analysis of the legislative decision on strengthening criminal liability for looting. According to the results of the study, firstly, he presented his own vision of those controversial provisions, the mastery of which can cause the greatest difficulties for both ordinary citizens and law enforcement, and secondly, identified and proposed proposals to eliminate inherent shortcomings of the Act. will most likely have a negative impact on the effectiveness of the relevant criminal law prohibitions. In particular, it is proved that under parts four of Articles 185, 186, 187, 189, 191 of the Criminal Code of Ukraine as "committed under martial law (state of emergency)" should be qualified as the terrain and circumstances of their commission, ie whether they were directly related to the use of the mentioned conditions (in case of martial law or state of emergency). At the same time, it was concluded that the differentiation of liability should be associated only with the commission of criminal offenses against property in question "using the conditions of martial law or state of emergency", which should be mentioned in the improved versions of the ban in question. provisions". In addition, the provision is substantiated that the list of acts provided for by the Law of Ukraine of March 3, 2022, for which responsibility should be strengthened in case of their commission in martial law or state of emergency, should be supplemented by violations of Article 190 ("fraud"), 262 (" illegal possession of firearms (except smooth-bore hunting), ammunition, explosives, explosive devices or radioactive materials") and 289 ("illegal possession of a vehicle") of the Criminal Code of Ukraine., Статтю присвячено дослідженню рішення вітчизняних парламентаріїв про посилення кримінальної відповідальності за мародерство. За результатами проведеного аналізу було, по-перше, викладено власне бачення щодо тих дискусійних положень, опанування яких здатне викликати найбільші складнощі як у пересічних громадян, так і в правозастосовців, по-друге, виявлено та висловлено пропозиції щодо усунення притаманних розглядуваному Закону вад, наявність яких із великою вірогідністю негативно позначиться на результативності відповідних кримінально-правових заборон. Зокрема, доведено, що за частинами четвертими статей 185, 186, 187, 189, 191 Кримінального кодексу України як такі, «що вчинені в умовах воєнного (надзвичайного) стану», мають кваліфікуватися будь-які передбачені диспозиціями цих норм діяння, вчинені у відповідних умовах, – незалежно від місцевості та обставин їхнього скоєння, тобто того, чи були вони безпосереднього пов’язані з використанням згаданих умов (при уведеному воєнному чи надзвичайному стані). Водночас зроблено висновок, що диференціація відповідальності мала б пов’язуватися лише з вчиненням аналізованих кримінальних правопорушень проти власності саме «з використанням умов воєнного або надзвичайного стану», згадка про яке і має фігурувати в удосконалених редакціях досліджуваних заборон замість існуючої наразі вказівки на «умови воєнного або надзвичайного стану». Крім того, обґрунтовано положення про те, що передбачений Законом України від 3 березня 2022 р. перелік діянь, відповідальність за які має посилюватися у разі їхнього вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану, має бути доповнений за рахунок посягань, передбачених статями 190 («шахрайство), 262 («незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами») та 289 («незаконне заволодіння транспортним засобом») Кримінального кодексу України.

The article deals with some Red Army soldiers' problematic relations with the local population in Transcarpathian Ukraine in 1944 – 1945. The author analyzes the historiography of the problem, in particular, noted that in Soviet times, there could be no question of such a statement of the topic. That could be accused of anti-Sovietism, undermining the Red Army's authority and power, etc., threatened real long-term imprisonment under Stalin or increased pressure from party and Soviet bodies, a ban on publications scientific activities in the later period. Even today, the issue's historiography is limited to several scientific investigations and publications in the Transcarpathian regional periodical press. Due to the almost complete absence of materials on the subject in the State Archives of Transcarpathian region, as materials on law enforcement agencies' activities, military activities, mainly 1944 – 1945, were destroyed during at least three cleansing of archives during 1970 – 1991. Archives on the research topic – a further task for researchers. Based on the documents of the archival file of the P-4 (party) fund of the State Archives of the Zakarpattia region, the author established many facts of looting, criminal offenses, direct banditry of soldiers and officers of the Red Army in Transcarpathian Ukraine. Most of them were recorded in Uzhhorod, Mukachevo, Khust, Tyachiv, and Rakhiv districts. That is understandable, in these districts that most military units were housed (Uzhhorod, Mukachevo), the rest – border districts. Sometimes even members of the Communist Party of Transcarpathian Ukraine (KPZU), some village people's committees, and other people's authorities suffered from the military. Police, NKVD, and MGB of Transcarpathian Ukraine, also carried out criminal actions against the local population. The local authorities recorded these crimes, but the leadership of Transcarpathian Ukraine could not influence the situation. The maximum that they could do was to appeal to the central authorities., У статті йдеться про складні взаємини окремих бійців Червоної армії з місцевим населенням на території Закарпатської України 1944 –1945 рр. Автором зроблено аналіз історіографії досліджуваної проблеми, зокрема, відзначено, що в радянські часи, не мого бути й мови про подібну постановку теми, за це могли звинуватити у антирадянщині, підриві авторитету і могутності Червоної армії тощо, що грозило реальними довготривалими термінами ув’язнення за часів сталінщини або посиленим тиском з боку партійних, радянських органів, забороною публікацій і наукової діяльності в період застою. Та й нині історіографія питання обмежується кількома науковими розвідками та публікаціями у закарпатській обласній періодичній пресі. Пояснюється це майже цілковитою відсутністю матеріалів з досліджуваної теми в Державному архіві Закарпатської області, адже матеріали стосовно діяльності представників силових органів, діяльності військових, особливо 1944 – 1945 рр. були знищені під час принаймні трьох чисток архівів протягом 1970 – 1991 рр. Опрацювання матеріалів центральних українських архівів з досліджуваної теми – подальше завдання для дослідників. На основі документів архівної справи фонду п-4 (партійний) Державного архіву Закарпатської області, автором встановлено чимало фактів мародерства, кримінальних злочинів, прямого бандитизму солдатів і офіцерів Червоної армії на території Закарпатської України. Найбільше їх зафіксовано в Ужгородському, Мукачівському, Хустському, Тячівському і Рахівському округах. Це й зрозуміло, адже саме в цих округах розквартировувалось найбільше військових частин (м. Ужгород, м. Мукачево), решта – прикордонні округи. Подеколи від військових страждали навіть члени Комуністичної партії Закарпатської України (КПЗУ), окремі представники сільських народних комітетів та інших органів народної влади. Злочинні дії стосовно місцевого населення здійснювали також працівниками міліції, НКВС і МДБ Закарпатської України. Місцева влада фіксувала ці злочини, проте керівництво Закарпатської України не могло реально вплинути на ситуацію, максимум, що вони могли зробити, апелювати до органів центральної влади.