Search

Therapeutic hypothermia (TH) is a modern standard of care for newborns with gestational age ≥36 weeks who have moderate to severe hypoxic-ischemic encephalopathy. The introduction of TH is based on evidence-based medicine, and multiple randomized controlled trials confirm its efficiency in significantly reducing the risk of death or severe infant disability. Recent practice emphasizes the vital importance of clearly defined protocols for TH and its use in neonatal care settings with facilities for multidisciplinary care and adequate resources for comprehensive monitoring and treatment.The article reports on the local protocol of TH in the neonatal intensive care unit of the University Hospital at Carl-Gustav-Carus at the Technical University Dresden (Dresden, Germany). TH is administered to newborns with moderate or severe hypoxic-ischemic encephalopathy who were born at a gestational age of ≥ 36+0 weeks, are less than 6 hours old and have no signs of massive intracranial hemorrhage. Exclusion criteria are threat to life, congenital malformations, severe intracranial hemorrhage and poor prognosis. Whole-body cooling to an internal body temperature of 33.5°C is preferred. The cooling period is 72 hours, with warming at a rate of 0.2°C per hour, followed by normothermia over the next 48 hours.Comprehensive assessment of the infant's status includes the Thompson score, amplitude and standard electroencephalography, magnetic resonance imaging, control of blood coagulation, acid-base status and blood gases, etc. Follow-up therapy is aimed at providing adequate ventilatory support to prevent hypocapnia, sufficient fluid supply, effective analgesia and anticonvulsant therapy, etc. Emphasis is placed on the need for further cathemnestic monitoring of infants who underwent TH., Лікувальна гіпотермія (ЛГ) – сучасний стандарт допомоги новонародженим дітям з терміном гестації ≥36 тижнів, які мають прояви помірної та важкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Впровадження ЛГ засновано на даних доказової медицини, а чисельні рандомізовані контрольовані дослідження підтверджують її ефективність у достовірному зниженні ризику смерті або тяжкої інвалідності дітей. Сучасні рекомендації наголошують на критичній важливості чітко визначених протоколів проведення ЛГ та її застосування у закладах неонатальної допомоги з можливостями мультидисциплінарного догляду та наявності відповідних ресурсів для проведення комплексного моніторингу та лікування.У статті представлено локальний протокол проведення ЛГ у відділенні неонатальної інтенсивної терапії університетської клініки Карла Густава Каруса Технічного університету Дрездена (м. Дрезден, Німеччина). ЛГ проводиться новонародженим з проявами помірної або тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії, які народилися при терміні гестації ≥ 36+0 тижнів, мають вік менше 6 годин і не мають ознак значного внутрішньочерепного крововиливу. Критеріями виключення є загроза життю, вроджені вади розвитку, значний внутрішньочерепний крововилив та поганий прогноз. Перевага надається охолодженню всього тіла до внутрішньої температури тіла дитини 33,5°C. Тривалість охолодження становить 72 години, зігрівання проводиться зі швидкістю 0,2°C на годину, після чого забезпечується нормотермія протягом наступних 48 годин.Комплексний моніторинг стану дитини включає оцінку за шкалою Томпсона, проведення амплітудної та стандартної електроенцефалографії, магнітно-резонансної томографії, контроль показників коагуляції крові, кислотно-лужного стану та газів крові тощо. Підтримуюча терапія спрямована на забезпечення адекватної вентиляційної підтримки з уникненням гіпокапнії, достатнього рідинного навантаження, ефективного знеболення та протисудомної терапії тощо. Акцентована увага на необхідності проведення подальшого катамнестичного спостереження за дітьми, яким була проведена ЛГ.

Birth asphyxia is a separate nosological form characterized by clinical symptoms ofcardiorespiratory and neurological depression of a newbornwith possible subsequent development of encephalopathyand multiorgan dysfunction, as well as laboratory signsof side effects of fetal hypoxia before or during childbirth(significant metabolic or mixed acidosis in umbilical cordblood gases). The current method of treatment of childrenwith manifestations of asphyxia is therapeutic hypothermia,that should be accompanied by continuous monitoring ofthe patient's cerebral functions.The article presents a clinical case of severe asphyxiain the full-term boy born by cesarean section due to fetaldistress and effusion of meconium amniotic fluid. The scoreon the Apgar scale was 1 point at the end of the first minuteof life, and 3 points five minutes after birth. Therapeutichypothermia by passive cooling was started at the maternityhospital and continued in the intensive care unit of NationalChildren’s Specialized Hospital “OKHMATDYT” of theMinistry of Health of Ukraine (Kyiv, Ukraine).The child was getting dynamic complex neuromonitoringthat included clinical assessment of neurologicalstatus, cerebral oximetry by near-infrared spectroscopy,neurosonography, magnetic resonance imaging, videoelectroencephalographic monitoring and polysomnography.The results of a comprehensive examination of the childmade it possible to identify functional markers of cerebraldisorders: cortical rhythm depression, electro-clinicalseizures, changes in oxygenation of brain tissues, signs ofleukomalacia and ischemic damage, etc. Polysomnographicsigns of sleep-related breathing disorders were found outwith the development of mild apnea-hypopnea syndrome,sinus bradycardia, delayed maturation of physiologicalsleep precursors. Delayed motor development withoutstructural epilepsy were noted at follow-up at the age of2 months., Асфиксия при рождении является отдельной нозологической формой, которую характеризуютклинические симптомы кардиореспираторной и неврологической депрессии новорожденного с возможнымпоследующим развитием энцефалопатии и полиорганной дисфункции, а также лабораторные признаки негативного воздействия гипоксии на организм плодадо или во время родов (значительный метаболическийили смешанный ацидоз в крови артерии пуповины).Современным методом лечения детей с проявлениямиасфиксии является лечебная гипотермия, проведениекоторой должно сопровождаться постоянным мониторингом церебральных функций пациента.В статье представлено клинический случай асфиксии тяжелой степени у доношенного мальчика, которыйродился путем кесарева сечения в связи с дистрессомплода и излитием мекониальных околоплодных вод.Оценка по шкале Апгар составила в конце первойминуты жизни 1 балл, пятой минуты - 3 балла. На этапероддома начата лечебная гипотермия путем пассивногоохлаждения, которая была продолжена в условиях отделения интенсивной терапии НДСБ "ОХМАТДЕТ" МЗУкраины (г. Киев, Украина).Ребенку проводился динамический комплексный нейромониторинг, который включал клиническую оценкуневрологического статуса, церебральную оксиметриюпо технологии параинфракрасной спектроскопии, нейросонографию, магнитно-резонансную томографию,видео-электроэнцефалографический мониторинг, полисомнографию. Результаты комплексного обследованияребенка дали возможность своевременно установитьфункциональные маркеры церебральных нарушений:депрессию коркового ритма, электроклинические судороги, изменения оксигенации тканей мозга, признаки лейкомаляции, ишемические изменения мозга. Выявлены полисомнографические признакиснозависимых дыхательных расстройств с развитиемсиндрома апноэ-гипопноэ легкой степени, синусовых брадикардий, задержки формирования физиологическихпрекурсоров сна. При катамнестическом наблюдении ввозрасте 2 месяцев отмеченно формирование синдромадвигательных нарушений без признаков формированияструктурной эпилепсии.Вывод. Грамотная интерпретация результатов неврологического обследования и документированиеинструментальных маркеров повреждений головного мозга являются важными для контроля проведениялечебной гипотермии, оценки степени тяжести гипоксического повреждения головного мозга, своевременной диагностики судорожного синдрома, определенияэффективности лечебного комплекса, а также прогнозадальнейшего развития ребенка., Асфіксія при народженні є окремою нозологічною формою, яку характеризують клінічні симптоми кардіореспіраторної та неврологічної депресії новонародженого з можливим наступним розвиткоменцефалопатії та поліорганної дисфункції, а також лабораторні ознаки шкідливої дії гіпоксії на організмплода до або під час пологів (значний метаболічний або змішаний ацидоз у крові з артерії пуповини). Сучаснимметодом лікування дітей з проявами асфіксії є лікувальна гіпотермія, проведення якої повинно супроводжуватися постійним моніторингом церебральних функцій пацієнта.У статті представлено клінічний випадок асфіксії тяжкого ступеня у доношеного хлопчика, який народився шляхом кесарського розтину у зв'язку з дистресом плода та вилиттям меконіальних навколоплідних вод.Оцінка за шкалою Апгар склала наприкінці першої хвилини життя 1 бал, п'ятої хвилини – 3 бали. На етапіпологового будинку розпочата лікувальна гіпотермія шляхом пасивного охолодження, яка була продовжена вумовах відділення інтенсивної терапії НДСЛ “ОХМАТДИТ” МОЗ України (м. Київ, Україна).Дитині проводився динамічний комплексний нейромоніторинг, який включав в себе клінічну оцінку неврологічного статусу, церебральну оксиметрію за технологією параінфрачервоної спектроскопії, нейросонографію, магнітно-резонансну томографію, відео-електроенцефалографічний моніторинг, полісомнографію.Результати комплексного обстеження дитини надали змогу своєчасно встановити функціональні маркерицеребральних порушень: депресію кіркового ритму, електроклінічні судоми, зміни оксигенації тканин мозку,ознаки лейкомаляції та ішемічні зміни тощо. Виявлено полісомнографічні ознаки снозалежних дихальних розладів з розвитком синдрому апное-гіпопное легкого ступеня, синусових брадикардій, затримкою формуванняфізіологічних прекурсорів сну. При катамнестичному спостереженні у віці 2 місяців відмічені прояви синдрому рухових порушень без ознак формування структурної епілепсії.Висновок. Грамотна інтерпретація результатів неврологічного обстеження та документування інструментальних маркерів пошкоджень головного мозку є важливими для контролю лікувальної гіпотермії, оцінкиступеня тяжкості гіпоксичного пошкодження головного мозку, своєчасної діагностики судомного синдрому,визначення ефективності лікувального комплексу, а також прогнозу подальшого розвитку дитини.

Background. The current algorithm for therapeutic hypothermia in full-term infants with hypoxic-ischemic encephalopathy requires the initiation of hypothermia within the first six hours of life. But the question remains unsolved about the possible benefits of early initiation of hypothermia (within the first hour of life), taking into account the different models of the procedure. The aim of our work was to investigate the relationship between the time of initiation of the phase of passive cooling of therapeutic hypothermia and the short-term effects of hypoxic-ischemic encephalopathy. Materials and methods. Analysis of manifestations of hypoxic-ischemic encephalopathy was performed depending on the time of hypothermia initiation: in the first hour of life or during the first 2–6 hours of life. Results. The study included 129 full-term infants with asphyxia at birth, who underwent therapeutic hypothermia (a model of systemic hypothermia using simple means of cooling). Among infants with an early initiation of cooling, the course of hypoxic-ischemic encephalopathy was unfavourable in 27.7 % (23/83) of cases. Among newborns with later initiation of hypothermia, 36.1 % (13/46) of children had an adverse course of hypoxic-ischemic encephalopathy. No significant changes were found between the groups with different time of initiation of passive cooling in terms of the frequency of destructive hypoxic-ischemic brain lesions and fatal cases due to the development of post-ischemic brain edema and multiple organ failure (p = 0.551). Significant differences were observed between the groups in terms of the core body temperature at the time of hospitalization in the neonatal hospital (33.17 ± 0.11 °C vs. 33.85 ± 0.18 °C), the age at reaching the target temperature (4.64 ± 0.65 hours vs. 7.52 ± 1.35 hours), duration of hospitalization in neonatal department (27.3 ± 1.4 days vs. 33.8 ± 2.7 days, p = 0.020). Conclusions. No significant differences were found in the short-term effects of hypoxic-ischemic lesions depending on the initiation of passive cooling within the first 6 hours of life. However, infants, who were passively cooled during the first hour of life, had lower core body temperatures at the time of hospitalization and reached the target cooling temperature faster., Актуальность. Современный стандарт проведения лечебной гипотермии у доношенных новорожденных детей с гипоксически-ишемической энцефалопатией требует начала гипотермии в течение первых шести часов жизни. Нерешенным остается вопрос о возможных преимуществах раннего начала гипотермии (в возрасте первого часа жизни) с учетом различных моделей проведения процедуры. Целью нашей работы было исследование связей между временем начала фазы пассивного охлаждения лечебной гипотермии и краткосрочными последствиями гипоксически-ишемической энцефалопатии. Материалы и методы. Анализ проявлений гипоксически-ишемической энцефалопатии проводился в зависимости от времени начала гипотермии: в первый час жизни или в течение первых 2–6 часов жизни. Результаты. В исследование включены 129 доношенных новорожденных с асфиксией при рождении, которым проводилась лечебная гипотермия (модель системной гипотермии с использованием простых средств охлаждения). Среди младенцев с ранним началом охлаждения в 27,7 % (23/83) случаях течение гипоксически-ишемической энцефалопатии было неблагоприятным. Среди новорожденных с более поздним началом гипотермии 36,1 % (13/46) детей имели неблагоприятное течение гипоксически-ишемической энцефалопатии. Не установлены достоверные различия между группами с разным временем начала пассивного охлаждения относительно частоты регистрации деструктивных гипоксически-ишемических поражений мозга и летальных случаев вследствие развития постишемического отека мозга и полиорганной недостаточности (p = 0,551). Между группами наблюдения выявлены достоверные различия центральной температуры на момент госпитализации в отделение интенсивной терапии (33,17 ± 0,11 °С против 33,85 ± 0,18 °C), возраста достижения целевой температуры (4,64 ± 0,65 часа против 7,52 ± 1,35 часа), продолжительности госпитализации в неонатальном стационаре (27,3 ± 1,4 дня против 33,8 ± 2,7 дня, р = 0,020). Выводы. Не выявлены достоверные отличия краткосрочных последствий гипоксически-ишемического поражения в зависимости от времени начала пассивного охлаждения в пределах первых 6 часов жизни. Однако младенцы, подлежащие пассивному охлаждению в течение первого часа жизни, имели более низкие значения центральной температуры на момент госпитализации и быстрее достигали целевой температуры охлаждения., Актуальність. Сучасний стандарт проведення лікувальної гіпотермії у доношених новонароджених дітей з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією вимагає початку гіпотермії протягом перших шести годин життя. Невирішеним залишається питання щодо можливих переваг раннього початку гіпотермії (у віці першої години життя) з урахуванням різних моделей проведення процедури. Метою нашої роботи було дослідження зв’язків між часом початку фази пасивного охолодження лікувальної гіпотермії та короткостроковими наслідками гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Матеріали та методи. Аналіз проявів гіпоксично-ішемічної енцефалопатії проводився залежно від часу початку гіпотермії: в першу годину життя чи протягом перших 2–6 годин життя. Результати. У дослідження були включені 129 доношених новонароджених з асфіксією при народженні, яким проводилась лікувальна гіпотермія (модель системної гіпотермії з використанням простих засобів охолодження). Серед немовлят із раннім початком охолодження в 27,7 % (23/83) випадків перебіг гіпоксично-ішемічної енцефалопатії був несприятливим. Серед новонароджених із більш пізнім початком гіпотермії 36,1 % (13/46) дітей мали несприятливий перебіг гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Не встановлено вірогідних відмінностей між групами з різним часом початку пасивного охолодження щодо частоти реєстрації деструктивних гіпоксично-ішемічних уражень мозку та летальних випадків унаслідок розвитку постішемічного набряку мозку і поліорганної недостатності (p = 0,551). Між групами спостереження були виявлені вірогідні відмінності щодо значень центральної температури на момент госпіталізації у відділення інтенсивної терапії (33,17 ± 0,11 °С проти 33,85 ± 0,18 °C), віку досягнення цільової температури (4,64 ± 0,65 години проти 7,52 ± 1,35 години), тривалості госпіталізації в неонатальному стаціонарі (27,3 ± 1,4 дня проти 33,8 ± 2,7 дня, р = 0,020). Висновки. Не виявлено вірогідних відмінностей щодо короткострокових наслідків гіпоксично-ішемічного ураження залежно від часу початку пасивного охолодження в межах перших 6 годин життя. Але немовлята, які підлягали пасивному охолодженню протягом першої години життя, мали більш низькі значення центральної температури на момент госпіталізації у відділення інтенсивної терапії та швидше досягали цільової температури лікувальної гіпотермії.

Objective of the study: to explore the features of weaning and duration of respiratory support in patients with secondary ischemic complications due to intracranial aneurysm hemorrhages. Materials and methods. The study involved 60 patients with complicated intracranial aneurysm hemorrhages, who survived. For the treatment of secondary cerebral ischemia, therapeutic hypothermia was performed in 29 patients for 48 hours. Results. The duration of mechanical ventilation, weaning and total respiratory support, frequency of spontaneous breaths, as well as the relative duration of mechanical ventilation and weaning, didn’t depend on treatment options. At the beginning of weaning, patients were divided into three groups depending on the result of spontaneous breathing test. The first group consisted of 27 patients with normal mechanics of breathing. Duration of weaning in this group of patients was minimal — 1,357.0 ± 48.7 minutes. P0.1 index on the first day of weaning in this group of patients was 2.93 ± 0.20 mmH2O and was within the normal range all the time before patient’s transition to spontaneous breathing. The second group consisted of 15 patients with depression of respiratory drive. Average P0.1 in all patients amounted to 1.48 ± 0.37 and gradually increased over time. In patients with rapid shallow breathing (18 patients) during spontaneous breathing test, average output P0.1 was 3.75 ± 0.70, and from the second day of weaning it was statistically higher than the rates in the groups of normal mechanics of breathing and depression of respiratory drive (p = 0.001). Duration of weaning was 3,680.0 ± 126.4 minutes, which was significantly higher than in patients with normal mechanics of breathing (p = 0.00009), and lower than in patients with rapid shallow breathing (p = 0.00000001). Conclusions. The duration of respiratory support in patients with secondary ischemic complications due to intracranial aneurysm hemorrhages is independent of body temperature in the first 48 hours. Patients with secondary ischemic complications due to intracranial aneurysm hemorrhages at the beginning of weaning have three types of respiratory mechanics: normal one, impaired respiratory drive, rapid shallow breathing. Patients with depression of respiratory drive have the longest weaning., Цель исследования: определить особенности вининга и длительность респираторной поддержки у больных с вторичными ишемическими осложнениями вследствие интракраниальных аневризматических кровоизлияний. Материалы и методы. В исследование включены 60 пациентов с вторичными ишемическими осложнениями интракраниальных аневризматических кровоизлияний, которые выжили. С целью лечения вторичной ишемии мозга у 29 пациентов применяли терапевтическую гипотермия в течение 48 часов. Результаты. Длительность искусственной вентиляции легких, вининга и респираторной поддержки в целом, частоты спонтанных вдохов, как и относительная длительность искусственной вентиляции легких и вининга, не зависела от применяемых методов лечения. В начале вининга пациенты были разделены на три группы в зависимости от результатов теста спонтанного дыхания. Первую группу составили 27 пациентов с нормальной механикой дыхания. Длительность вининга — 1357,0 ± 48,7 минуты, показатель Р0.1 в первые сутки вининга составлял 2,93 ± 0,20 мм вод.ст. и находился в пределах нормальных значений все время до перевода пациента на спонтанное дыхание. Во вторую группу вошли 15 пациентов с угнетением респираторного драйва. Среднее значение Р0.1 у всех пациентов в начале вининга составляло 1,48 ± 0,37 мм вод.ст. и постепенно увеличивалось. У больных с частым поверхностным дыханием (18 пациентов) во время теста спонтанного дыхания исходный средний показатель Р0.1 составлял 3,75 ± 0,70 мм вод.ст. и начиная со вторых суток вининга был статистически выше показателей в группе нормальной механики дыхания и угнетения респираторного драйва (р = 0,001). Длительность вининга составила 3680,0 ± 126,4 минуты, что было значительно больше, чем у больных с нормальной механикой дыхания (р = 0,00009), и меньше, чем у пациентов с частым поверхностным дыханием (р = 0,00000001). Выводы. Длительность респираторной поддержки у больных с вторичными ишемическими осложнениями вследствие интракраниальных аневризматических кровоизлияний не зависит от температуры тела в первые 48 часов. Больные с вторичными ишемическими осложнениями вследствие интракраниальных аневризматических кровоизлияний в начале вининга имеют три типа механики дыхания: нормальная, нарушение респираторного драйва, частое поверхностное дыхание. Наибольшая длительность вининга наблюдается у пациентов с угнетением респираторного драйва., Мета дослідження: визначити особливості вінінгу та тривалість респіраторної підтримки у хворих із вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів. Матеріали та методи. До дослідження залучено 60 пацієнтів із вторинними ішемічними ускладненими інтракраніальних аневризматичних крововиливів, які вижили. З метою лікування вторинної ішемії головного мозку у 29 пацієнтів проводили терапевтичну гіпотермію протягом 48 годин. Результати. Тривалість штучної вентиляції легенів, вінінгу та загальної респіраторної підтримки, частоти спонтанних вдихів, як і відносна тривалість штучної вентиляції легенів та вінінгу, не залежала від варіанта лікування. На початку вінінгу хворі розподілені на три групи залежно від результату тесту спонтанного дихання. Першу групу становили 27 пацієнтів із нормальною механікою дихання. Тривалість вінінгу в цій групі пацієнтів була найменшою — 1357,0 ± 48,7 хвилини. Показник Р0.1 на першу добу вінінгу в цій групі хворих становив 2,93 ± 0,20 мм вод.ст. і знаходився в межах нормальних значень увесь час до переводу хворого на спонтанне дихання. Другу групу становили 15 пацієнтів із пригніченням респіраторного драйву. Середнє Р0.1 у всіх пацієнтів дорівнювало 1,48 ± 0,37 мм вод.ст. та поступово зростало. У хворих із частим поверхневим диханням (18 пацієнтів) під час тесту спонтанного дихання вихідний середній показник Р0.1 становив 3,75 ± 0,70 мм вод.ст. і з другої доби вінінгу статистично перевищував показники в групах нормальної механіки дихання та пригнічення респіраторного драйву (р = 0,001). Тривалість вінінгу становила 3680,0 ± 126,4 хвилини, що було значно більшим, ніж у хворих із нормальною механікою дихання (р = 0,00009), та меншим, ніж у пацієнтів із частим поверхневим диханням (р = 0,00000001). Висновки. Тривалість респіраторної підтримки у хворих із вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів не залежить від температури тіла в перші 48 годин. Хворі з вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів на початку вінінгу мають три типи механіки дихання: нормальна, порушення респіраторного драйву, часте поверхневе дихання. Найбільшу тривалість вінінгу мають хворі з пригніченням респіраторного драйву.

The purpose. To identify risk factors of complications and unfavorable results after surgery in patients with intracranial aneurismal hemorrhages and to make rules of their prediction.Materials and methods. 328 patients with intracranial aneurismal hemorrhages were included into research. Immediate results were estimated just after hospital treatment, after 30 days and 6 months. The relationships between quality indicators were studied on the base of criterion χ2. To determine the strength of the relationship between these indicators based on statistics χ2 were used Cramer coefficient. Prediction terms were built in a form of decision trees using C4.5 algorithm.Results. Using simvastatin at arterial spasm contributed to improvement treatment outcomes. In patients with intracranial aneurismal hemorrhages and recurrent cerebral ischemia therapeutic hypothermia is reliably decreases the number of unsatisfactory treatment results. Cerebrocardial syndrome, arterial spasm, glycemia above 6.3 mmol/l, leucocytes level above 9.8×109/l revealed at hospitalization were the risk factors of unsatisfactory treatment results. In a case of arterial spasm after surgery in 88% patients had recurrent ischemia; in patients without angiospasm at whom arteries temporary clipping was performed (longer than 6 minutes) secondary ischemia was detected at coronary artery disease. In patients been operated within 6 days after the hemorrhage occurring with complications therapeutic hypothermia and decompressive trepanation are recommended in order to prevent and treat recurrent cerebral ischemia., Цель. Определить факторы риска возникновения осложнений и неблагоприятного исхода после оперативного вмешательства у пациентов по поводу интракраниальных аневризматических кровоизлияний и составить правила их прогнозирования.Материалы и методы. В исследование включены 328 пациентов с интракраниальными аневризматическими кровоизлияниями. Непосредственные результаты лечения оценивали сразу после лечения в стационаре, через 30 сут и 6 мес после выписки. Зависимость между качественными показателями изучали на основе критерия χ2. Для определения силы связи между такими показателями на основе статистики χ2 определяли коэффициент Крамера. Правила прогнозирования строили в виде деревьев решений с помощью алгоритма C4.5.Результаты. При наличии артериального спазма применение симвастатина способствовало улучшению результатов лечения пациентов. При возникновении вторичной ишемии головного мозга применение терапевтической гипотермии обеспечивало уменьшение частоты неудовлетворительных результатов лечения. При госпитализации пациентов факторами риска неудовлетворительных результатов лечения считали наличие цереброкардиального синдрома, артериального спазма, начальный уровень гликемии более 6,3 ммоль/л, количество лейкоцитов в периферической крови более 9,8×109 в 1 л. При наличии артериального спазма после оперативного вмешательства у 88% пациентов возникают вторичные ишемические осложнения; при его отсутствии вторичную ишемию выявляли у пациентов при ишемической болезни сердца, которым осуществляли временное клиппирование артерий дольше 6 мин. У больных, оперированных в первые 6 сут с момента возникновения кровоизлияния, при наличии осложнений рекомендовано применение терапевтической гипотермии и декомпрессивной трепанации черепа в целях предупреждения и лечения вторичной ишемии головного мозга., Мета. Визначити фактори ризику виникнення ускладнень та несприятливих наслідків лікування хворих з приводу інтракраніальних аневризматичних крововиливів (ІКАК), правила їх прогнозування.Матеріали і методи. Обстежені 328 пацієнтів, у яких виникли ІКАК. Безпосередні результати лікування оцінювали на момент закінчення лікування у стаціонарі, через 30 діб та 6 міс після виписування пацієнтів. Залежність між якісними показниками та силою зв’язку встановлювали на основі критерію χ2 та коефіцієнту сполучення Крамера (КК). Правила прогнозування будували у вигляді дерев рішень за використанням алгоритму C4.5.Результати. За наявності артеріального спазму (АС) призначення симвастатину сприяло поліпшенню безпосередніх результатів лікування. При вторинній ішемії головного мозку (ГМ) використання терапевтичної гіпотермії (ТГ) забезпечило зменшення частоти незадовільних результатів. При госпіталізації хворих факторами ризику виникнення ускладнень та несприятливих наслідків лікування вважали: наявність цереброкардіального синдрому (ЦКС), АС, початковий рівень глікемії понад 6,3 ммоль/л, кількість лейкоцитів у периферійній крові понад 9,8×109 в1 л. За наявності АС після операції у 88% хворих виникли вторинні ішемічні ускладнення; за його відсутності ускладнення виявляли у пацієнтів при ішемічній хворобі серця (ІХС), у яких здійснювали тимчасове кліпування артерій (ТКА) тривалістю понад 6 хв. У пацієнтів, оперованих у строки до 6 діб після виникнення ІКАК, рекомендоване використання ТГ та декомпресивної трепанації черепа (ДТЧ) з метою попередження та лікування вторинної ішемії ГМ.

Objective: to define the influence of artificial therapeutic hypothermia on outcomes of surgical treatment and to evaluate survival rate in patients with complicated intracranial aneurysmal hemorrhages.Materials and Methods. 328 patients with intracranial aneurysmal hemorrhages were included in the research. Depending on the treatment regimen for secondary brain ischemia, patients were divided into two groups. First group included 75 patients, who were treated traditionally. Therapeutic hypothermia for 48 hours as an alternative treatment mode in secondary brain ischemia with intracranial hypertension treatment was used in 29 patients who represented the second study group. Treatment outcomes were compared in groups immediately after surgery, in 6 months and 2.5 years. Survival function was assessed within 86 months.Results. In 31.7 % of patients, the course of aneurysmal hemorrhage in the postoperative period was complicated by secondary brain ischemia with intracranial hypertension development. Usage of therapeutic hypothermia in patients with complicated intracranial aneurysmal hemorrhages helps to restore neurological functions and reduces mortality. Application of therapeutic hypothermia improves survival rate of patients with intracranial aneurysmal hemorrhages complicated by secondary brain ischemia in the postoperative period., Цель: определить влияние искусственной терапевтической гипотермии на результаты хирургического лечения и оценить выживаемость больных с осложненными интракраниальными аневризматическими кровоизлияниями. Материалы и методы. В исследование включено 328 пациентов с интракраниальными аневризматическими кровоизлияниями. В зависимости от программы лечения вторичной ишемии мозга больные распределены на две группы. Первую группу составили 75 больных, лечение которых проводилось по стандартным методикам. Терапевтическая гипотермия в течение 48 часов, как альтернативный метод лечения вторичной ишемии мозга с внутричерепной гипертензией, проводилась 29 пациентам, которые составили вторую группу наблюдения. Сравнивались результаты лечения в группах непосредственно после выписки, через 6 месяцев и 2,5 года. Функцию выживаемости оценивали на протяжении 86 месяцев.Результаты. У 31,7 % пациентов течение аневризматического кровоизлияния в послеоперационном периоде ­осложняется вторичной ишемией мозга с развитием внутричерепной гипертензии. Применение терапевтической гипотермии у больных с осложненными интракраниальными аневризматическими кровоизлияниями способствует восстановлению неврологических функций и снижению летальности. Применение терапевтической гипотермии способствует улучшению выживаемости больных с интракраниальными аневризматическими кровоизлияниями, осложнившимися вторичной ишемией мозга в послеоперационном периоде., Мета: визначити вплив штучної терапевтичної гіпотермії на результати хірургічного лікування та оцінити виживаність хворих з ускладненими інтракраніальними аневризматичними крововиливами.Матеріали та методи. У дослідження включено 328 пацієнтів з інтракраніальними аневризматичними крововиливами. Залежно від програми лікування вторинної ішемії мозку хворі розподілені на дві групи. Першу групу становили 75 пацієнтів, лікування яких проводилось за стандартними методиками. Терапевтична гіпотермія протягом 48 годин, як альтернативний метод лікування вторинної ішемії мозку з внутрішньочерепною гіпертензією, була застосована у 29 хворих, що становили другу групу спостереження. Порівнювались результати лікування в групах безпосередньо після операції, через 6 місяців та 2,5 роки. Функцію виживаності оцінювали упродовж 86 місяців.Результати. У 31,7 % хворих перебіг аневризматичного крововиливу в післяопераційному періоді ускладнюється вторинною ішемією головного мозку з розвитком внутрішньочерепної гіпертензії. Застосування терапевтичної гіпотермії у хворих з ускладненими інтракраніальними аневризматичними крововиливами сприяє відновленню неврологічних функцій та зниженню летальності. Використання терапевтичної гіпотермії сприяє покращанню виживаності хворих з інтракраніальними аневризматичними крововиливами, що ускладнились вторинною ішемією мозку в післяопераційному періоді.