Search

Currently, the problem of diagnosing pleuropulmonary blastoma in children remains relevant, because this pathology often runs under the guise of other nosologies, including pneumonia, and is extremely difficult to diagnose. Currently there are no pathognomonic clinical symptoms, specific diagnostic criteria for this disease, almost 60% of patients have nonspecific symptoms. This article presents a rare clinical case of biphasic pulmonary blastoma in a child who was examined and treated at the Ivano-Frankivsk Regional Children's Clinikal Hospital Ivano-Frankivsk Regional Council. The main clinical manifestations, diagnosis and treatment of biphasic blastoma of the lungs in a child based on the observation of a 5-year-old girl who was hospitalized for acute abdominal pain, chest pain and cough. After clinical — laboratory and instrumental methods of examination, right-sided pneumonia and exudative pleurisy were diagnosed. The set of treatment measures did not give the expected positive effect, improving the patient's condition. Additional testing is required for suspected breast cancer. It has been established that the best method for verifying the diagnosis of pulmonary blastoma is multislice computed tomography with intravenous bolus contrast and immunohistochemical examination of the biopsy. The methods of treatment used in this case, including anti-inflammatory and polychemotherapy according to the scheme, the use of radical treatment at the National Cancer Institute in Kyiv — surgery right pneumonectomy with pericardial resection. The child is currently in stable remission for 4.5 years. The described clinical case demonstrates the difficulty of diagnosing lung blastoma in children due to the lack of typical clinical manifestations. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors., В настоящее время проблема диагностики плевролегочной бластомы у детей остается актуальной, поскольку указанная патология часто маскируется под другие нозологии, в частности пневмонии, и диагностируется крайне затруднительно. Пока нет патогномонической клинической симптоматики, специфических диагностических критериев указанного заболевания, почти 60% пациентов имеют неспецифические симптомы. В статье приведен редкий клинический случай бифазной легочной бластомы у ребенка, находившегося на обследовании и лечении в КНП «Ивано-Франковская областная детская клиническая больница Ивано-Франковского областного совета». Отмечены основные клинические проявления, диагностика и направления лечения бифазной бластомы легких у ребенка на основании наблюдения за девочкой 5-летнего возраста, которая госпитализирована в стационар по поводу острой абдоминальной боли, боли в грудной клетке и кашля. После проведенных клинико-лабораторных и инструментальных методов обследования диагностирована правосторонняя пневмония, экссудативный плеврит. Комплекс проведенных лечебных мероприятий не дал ожидаемого положительного эффекта, улучшения состояния пациента. В связи с подозрением на новообразование грудной клетки ребенку назначено дополнительное исследование. Установлено, что лучшим методом верификации диагноза легочной бластомы является мультиспиральная компьютерная томография с внутривенным болюсным контрастированием и иммуногистохимическое исследование биоптата. Указаны методы лечения, использованные в данном случае, в частности, проведение противовоспалительной и полихимиотерапии по схеме, использование радикального метода лечения в Национальном институте рака г. Киев — оперативное вмешательство пневмонэктомии справа с резекцией перикарда. Ребенок в настоящее время находится на стадии устойчивой ремиссии на протяжении 4,5 лет. Описанный клинический случай демонстрирует трудность диагностики бластомы легких у детей из-за отсутствия типичных клинических проявлений. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов., У цей час проблема діагностики плевролегеневої бластоми в дітей залишається актуальною, оскільки зазначена патологія часто маскується під інші нозології, зокрема пневмонії, і діагностується вкрай тяжко. Наразі немає патогномонічної клінічної симптоматики, специфічних діагностичних критеріїв вказаного захворювання, майже 60% пацієнтів мають неспецифічні симптоми. У статті наведено рідкісний клінічний випадок біфазної легеневої бластоми в дитини, яка перебувала на обстеженні та лікуванні в КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради». Виявлено основні клінічні прояви, діагностику та напрями лікування біфазної бластоми легень у дитини на підставі спостереження за дівчинкою 5-річного віку, госпіталізованою до стаціонару з приводу гострого абдомінального болю, болю в грудній клітці та кашлю. Після проведених клініко-лабораторних та інструментальних методів обстеження діагностовано правобічну пневмонію, ексудативний плеврит. Комплекс проведених лікувальних заходів не дав очікуваного позитивного результату, поліпшення стану пацієнта. У зв'язку з підозрою на новоутворення грудної клітки дитині призначено додаткове обстеження. Встановлено, що найінформативнішим методом верифікації діагнозу легеневої бластоми є мультиспіральна комп'ютерна томографія з внутрішньовенним болюсним контрастуванням та імуногістохімічне дослідження біоптату. Вказано методи лікування, застосовувані в цьому випадку, зокрема проведення протизапальної та поліхіміотерапії за схемою, радикальний метод лікування в Національному інституті раку м. Київ — оперативне втручання пневмонектомія справа з резекцією перикарда. Дитина на цей час перебуває в стадії стійкої ремісії впродовж 4,5 року. Описаний клінічний випадок показує труднощі діагностики бластоми легень у дітей через відсутність типових клінічних проявів. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Objective — to study the profile of the MTB resistance and the results of treatment in patients with pulmonary tuberculosis with different profile of the MTB resistance and a history of previous treatment.Materials and methods. A retrospective cohort study was conducted. The total number of patients included in the study — 1162 patients with multidrug-resistant pulmonary tuberculosis, including pre- and extensively resistance of the MTB, who began treatment on the basis of the SI «National Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F.G. Yanovsky of the NAMS of Ukraine» (Institute) and 9560 — on the basis of KZ «Dnepropetrovsk Regional Clinical Treatment and Prevention Association DOR» during 2006—2017.Results and discussion. Over the last 13 years, there has been a trend towards an increase of primary resistance of fluoroquinolones (including advanced resistance) both according to Institute and Dnipropetrovsk region data: at a minimum frequency in 2006 (0 %) to almost 30,0 % in 2019, against the background of a decrease in the proportion of patients with MDR TB without resistance of fluoroquinolones (from 60,0 to 40,0 %), isoniazid-resistant tuberculosis, rifampicin-resistant tuberculosis and the risks of MDR TB. Un favorable trend — since 2017, the number of patients with MDR and XDR TB has almost equalized. According to the results of treatment in Dnipropetrovsk region, the extremely low efficiency of treatment was maintained from 2009 to 2013 inclusively due «lost to follow-up» — 20,5—26,9 % and «died of other causes» — 9,6—20,5 %, against the background of the same number of «treatment failed» and «died from tuberculosis» from year to year, with the subsequent reduction of the level of separation with the expansion of social support of patients in the outpatient phase of treatment. Immunodeficiency (TB/HIV co-infection) is not the main factor in reducing efficiency: the proportion of HIV deaths has remained unchanged over the past 10 years.Conclusions. All the studied trends are a modern pathomorphosis of tuberculosis in Ukraine, which indicates the urgent need to adopt a new, different from the previous, strategy to combat tuberculosis, which should include: the introduction of completely different regimens of antimycobacterial therapy of short duration and mandatory before treatment., Цель работы — изучить профиль резистентности микобактерий туберкулеза (МБТ) и результаты лечения у больных туберкулезом легких с различным профилем резистентности МБТ и анамнезом предыдущего лечения.Материалы и методы. Было проведено ретроспективное когортное исследование. Общее количество больных, привлеченных в исследование, составили 1162 пациента с мультирезистентным туберкулезом (МРТБ) легких, включая пре- и расширенную резистентность МБТ, которые начали лечение на базе ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского НАМН Украины» (НИФП НАМНУ), и 9560 пациентов, которых лечили на базе КУ «Днепро­петровское областное клиническое лечебно-профилактическое объединение ДОС» в течение 2006—2017 гг.Результаты и обсуждение. За последние 13 лет определилась четкая тенденция к росту первичной резистентности к фторхинолонам (в том числе и расширенной резистентности) согласно данным как НИФП НАМНУ, так и Днепропетровской области: от минимальной частоты в 2006 г. (0 %) до почти 30,0 % в 2019 г., на фоне уменьшения удельного веса больных МРТБ без резистентности к фторхинолонам (с 60,0 до 40,0 %), изониазид-резистентного туберкулеза, рифампицин-резистентного туберкулеза и рисков МРТБ. Неблагоприятная тенденция состоит в том, что, начиная с 2017 г., количество больных МРТБ и туберкулеза с расширенной резистентностью почти сравнялось. По результатам, полученным в Днепропетровской области, крайне низкая эффективность лечения сохранялась с 2009 по 2013 гг. включительно за счет «потерянных для дальнейшего наблюдения» — 20,5—26,9 % и «умер от других причин» — 9,6—20,5 % на фоне одинакового из года в год количества «неудач лечения» и «умерших от туберкулеза», с последующим уменьшением уровня отрывов при расширении социального сопровождения больных на амбулаторном этапе лечения. Иммуноде­фицитные состояния (ко-инфекция ТБ/ВИЧ) не являются основным фактором снижения эф­­фективности: удельный вес «умерших от ВИЧ» в течение последних 10 лет оставался неизменным.Выводы. Все изученные тенденции являются современным патоморфозом туберкулеза в Украине, что свидетельствует о крайней необходимости принятия новой, отличной от предыдущей, стратегии борьбы с туберкулезом, которая должна включать: внедрение совершенно других режимов антимикобактериальной терапии сокращенной продолжительности и в обязательном порядке — применение мер по повышению приверженности больных к лечению., Мета роботи — вивчити профіль резистентності мікобактерій туберкульозу (МБТ) та результати лікування у хворих на туберкульоз легень із різним профілем резистентності МБТ та анамнезом попереднього лікування.Матеріали та методи. Було проведено ретроспективне когортне дослідження. Загальну кількість хворих, залучених у дослідження, склали 1162 пацієнти з мультирезистентним туберкульозом (МРТБ)легень, включаючи пре- та розширену резистентність МБТ, що розпочали лікування на базі ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» (НІФП НАМНУ), та 9560, яких лікували на базі КЗ «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об’єднання ДОР» протягом 2006—2017 рр.Результати та обговорення. За останніх 13 років визначилась чітка тенденція до зростання рівня первинної резистентності до фторхінолонів (зокрема й розширеної резистентності) як за даними НІФП НАМНУ, так і Дніпропетровської області: від мінімальної частоти у 2006 р. (0 %) до майже 30,0 % у 2019 р., на тлі зменшення питомої ваги хворих на МРТБ без резистентності до фторхінолонів (від 60,0 до 40,0 %), ізоніазид-резистентного туберкульозу, рифампіцин-резистентного туберкульозу та ризиків МРТБ. Несприятлива тенденція спостерігається, починаючи з 2017 р., коли кількість хворих на МРТБ та туберкульоз із розширеною резистентністю майже зрівнялась. За результатами лікування в Дніпро­петровській області, вкрай низька ефективність лікування зберігалася з 2009 до 2013 р. включно за рахунок «втрачених для подальшого спостереження» — 20,5—26,9 % та «помер від інших причин» — 9,6—20,5 %, на тлі однакової з року в рік кількості «невдач лікування» та «померлих від туберкульозу», із наступним зменшенням відривів при розширенні соціального супроводу хворих на амбулаторному етапі лікування. Імунодефіцитні стани (ко-інфекція ТБ/ВІЛ) не є основним чинником зниження ефективності: питома вага «померлих від ВІЛ» протягом останніх 10 років залишалася незмінною.Висновки. Усі вивчені тенденції є сучасним патоморфозом туберкульозу в Україні, що свідчить про нагальну необхідність прийняття нової, відмінної від попередньої, стратегії боротьби з туберкульозом, яка повинна включати: упровадження зовсім інших режимів антимікобактеріальної терапії скороченої тривалості та в обов’язковому порядку — ужиття заходів щодо підвищення прихильності хворих до лікування.

Objective — to study preliminary effectiveness among patients with RR-TB in Zhytomyr Oblast, who were prescribed treatment with an all-oral 9 to 12-month regimen containing bedaquiline (and delamanid).Materials and methods. The design is a quasi-experimental prospective operational research in Zhytomyr Oblast implemented in partnership with and with the technical assistance from MSF (Charitable Fund «Medecins Sans Frontieres-Belgium») and is a part of scientific and research work of the SI «National Institute of Phthisiologyand Pulmonology named after F.G. Yanovsky of the NAMS of Ukraine». Preliminary results were obtained from 74 RR-TB patients who consented to participate in the study and initiated treatment since March 2019 and have results at the 6th month after its start. The following treatment algorithm was used: patients with no signs of resistance to fluoroquinoloneswere prescribed bedaquiline, levofloxacin, clofazimine, cycloserine, and linezolid; if fluoroquinolones resistance wasdisco-vered, levofloxacin was changed to delamanid.Results and discussion. The following results were obtained during first 6 months: 65 patients comple-ted 6 months of treatment; 1 patient switched to an individualized treatment regimen due to linezolid and fluoroquinolones resistance; 8 patients died due to progressive TB. It was found that during this period, culture of all patients who completed the first 6 months of treatment converted to negative (or culture was negative from the start and during following months of treatment). 54 patients with a positive baseline culture converted after an average of 2.0 (IQR: 1.0—2.9) months. 14 (19.0 %) patients had severe adverse events, including 9 patients who died or early completed treatment with short regimens under study. Neither severe adverse event is linked to direct effect of new drugs.Conclusions. The threshold for continuation of the operational research study has been met; 100 % (> 60 %) of patients with a positive baseline culture converted by six months, and 19 % (< 25 %) had severe adverse events., Цель работы — изучить предварительную эффективность лечения среди больных рифампицин-резистентним туберкулезом (РифТВ) в Житомирской области, которым назначали полностью пероральный режим с использованием бедаквилина (и деламанида) продолжительностью 9—12 мес.Материалы и методы. Дизайн — квазиэкспериментальное проспективное операционное исследование в Житомирской области, реализуется в партнерстве и при технической поддержке MSF (Благотворительный фонд «Врачи без границ-Бельгия») и является фрагментом научно-исследовательской работы ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского НАМН Украины». Предварительные результаты получены у 74 больных РифТВ, которые дали согласие на участие в исследовании, начали лечение с марта 2019 г. и имеют результат на 6-й месяц от начала лечения. Использовали следующий алгоритм лечения: пациентам, у которых нет признаков резистентности к фторхинолонам, назначали бедаквилин, левофлоксацин, клофазимин, циклосерин и линезолид, при определении резистентности к фторхинолонам левофлоксацин заменяли деламанидом.Результаты и обсуждение. Получены следующие результаты в течение первых 6 мес: 65 больных прошли 6 мес лечения; 1 больной был переведен на индивидуализированный режим по причине резистентности к фторхинолонам и линезолиду; 8 — умерли от прогрессирующего туберкулеза. Установлено, что у всех больных, которые завершили первые 6 мес лечения, произошла негативация культуры микобактерий туберкулеза за этот срок (или культура была отрицательной от начала лечения и в течение следующих месяцев). У 54 больных с положительной культурой микобактерий туберкулеза от начала лечения произошло прекращение бактериовыделения в среднем через 2,0 мес (IQR: 1,0—2,9). У 14 (19,0 %) пациентов наблюдались серьезные нежелательные явления, из них 9 пациентов — это те, которые либо умерли, либо преждевременно завершили лечение сокращенны­ми режимами, которые изучались. Ни одно серьезное нежелательное явление не связано с непо­средст­венным воздействием новых препаратов.Выводы. Достигнут порог для продолжения операционного исследования; у 100 % (> 60,0 %) пациентов с положительной культурой на исходном уровне конверсия состоялась до 6-го месяца и у 19 % (< 25,0 %) были серьезные нежелательные явления., Мета роботи — вивчити попередню ефективність лікування серед хворих на рифампіцин-резистентний туберкульоз (РифТБ) у Житомирській області, котрим призначали повністю пероральний режим з використанням бедаквіліну (та деламаніду) тривалістю 9—12 міс.Матеріали та методи. Дизайн — квазіекспериментальне проспективне операційне дослідження у Житомирській області, що реалізується у партнерстві та за технічної підтримки MSF (Благодійний фонд «Лікарі без кордонів-Бельгія») та є фрагментом науково-дослідної роботи ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України». Попередні результати отримано у 74 хворих на РифТБ, що дали згоду на участь у дослідженні, а також розпочали лікування з березня 2019 р. та мають результат на 6-й місяць від його початку. Використано такий алгоритм лікування: пацієнтам, у яких немає ознак резистентності до фторхінолонів, призначали бедаквілін, левофлоксацин, клофазимін, циклосерин та лінезолід, при встановленні резистентності до фторхінолонів левофлоксацин замінювали на деламанід.Результати та обговорення. Отримано такі результати протягом перших 6 міс: 65 хворих пройшли 6 міс лікування; 1 хворий був переведений на індивідуалізований режим через резистентність до фторхінолонів та лінезоліду; 8 — померли від прогресуючого туберкульозу. Встановлено, що в усіх хворих, котрі завершили перших 6 міс лікування, відбулась негативація культури мікобактерій туберкульозу (МБТ) за цей термін (або культура була негативною від початку та протягом наступних місяців лікування). У 54 хворих, у котрих від початку лікування отримано позитивну культуру МБТ, відбулося припинення бактеріовиділення у середньому через 2,0 міс (IQR: 1,0—2,9). У 14 (19,0 %) пацієнтів спостерігалися серйозні небажані явища, із них 9 пацієнтів — це ті, котрі або померли, або передчасно завершили лікування скороченими режимами, що вивчались. Жодне серйозне небажане явище не пов’язане із безпосереднім впливом нових препаратів.Висновки. Досягнуто порогу для продовження операційного дослідження; у 100 % (> 60,0 %) пацієнтів з позитивною культурою на вихідному рівні конверсія відбулася до 6-го місяця і у 19 % (< 25,0 %) були серйозні небажані явища.

Objective — to study and justify the indications and the optimal timing for minimally invasive surgical interventions in the treatment of patients with pulmonary tuberculosis (TB) and pleura.Materials and methods. A retrospective analysis was performed among patients and the clinical group. We analyzed 169 VATS surgical interventions in patients with pulmonary TB. All patients were examined and treated at the Department of Thoracic Surgery and Invasive Diagnostics of the SI «National Institute of Phthisiology and Pulmonology named after F.G. Yanovsky AMS of Ukraine» in the period from 2008 to 2018. The medical records of Department was studied and analyzed, as well as extracts of medical records from other hospitals.Results and discussion. The main indications for VATS interventions in patients with pulmonary tuberculosis are the so-called «small forms of tuberculosis», namely: tuberculoma 72 (55.4 %) cases, conglomerate tuberculoma 11 (8.5 %) cases, multiple tuberculomas 8 (6.2 %) patients and caseoma in 4 (3.1 %) patients. Surgical interventions (and VATS resections in particular) must be carried out in the phase of remission and compensation of the tuberculosis process. The optimal timing for VATS-resection of the lung in patients with pulmonary TB is 2 months from the beginning of TB treatment in category I (in the presence of sensitive TB) and 4—6 months from the beginning of a full-fledged TB treatment for category IV (in the presence of chemoresistant TB). That is, patients 2—4—6 months. treatment should be examined by thoracic surgeons for the necessity and possibility of surgical treatment. This is especially true for patients with no effect of conservative TB treatment for 4 months or more (the presence of constant or persistent bacterial excretion, the absence of positive radiological and/or microbiological dynamics).Delaying the patient’s direction to surgical treatment leads to a deterioration in the results of surgical treatment, an increase in the volume of resection interventions, more frequent palliative colapsosurgical interventions. The main indication for VATS plelectomy with pulmonary decortation is chronic tubercu­lous pleurisy of 1 st with a disease duration of up to 2 months.Conclusions. There are no clear terms for VATS interventions in patients. Surgical interventions are preferably carried out in the phase of remission and compensation of the tuberculosis process. According to urgent indications (pulmonary bleeding, intense pneumothorax, etc.), the acute phase of the tuberculosis process should not be an obstacle to the surgical elimination of symptoms that threaten the patient’s life. In special cases, with the steady progression of tuberculosis, which is localized within no more than one lung, you can resort to an extended resection or pulmonectomy. In these cases, intensive antimycobacterial therapy and correction of homeostasis are necessary., Цель работы — изучить и обосновать показания и оптимальные сроки для проведения малоинвазивных хирургических вмешательств при лечении больных туберкулезом (ТБ) легких и плевры.Материалы и методы. Был проведен ретроспективный анализ среди больных I клинической группы. Проанализированы 169 видеоассистированных (VATS) оперативных вмешательств у больных ТБ легких. Все пациенты находились на обследовании и лечении в отделении торакальной хирургии и инвазивных методов диагностики ГУ «Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г. Яновского НАМН Украины» в период с 2008 по 2018 г. Проводились изучение и анализ историй болезней, а также выписок из историй болезней (из других стационаров).Результаты и обсуждение. Основными показаниями к VATS-вмешательствам у больных ТБ легких являются так называемые «малые формы ТБ», а именно: туберкулема — 72 (55,4 %) случая, конгломеративная туберкулема — 11 (8,5 %) наблюдений, множественные туберкулемы — 8 (6,2 %) больных и казеома — 4 (3,1 %) пациента. Хирургические вмешательства (и VATS-резекции в частности) необходимо проводить в фазе ремиссии и компенсации туберкулезного процесса. Оптимальными сроками для проведения VATS-резекции легкого у больных ТБ легких есть 2 мес от начала противотуберкулезной терапии (ПТТ) по I категории (при наличии чувствительного ТБ) и 4—6 мес от начала полноценной ПТТ за IV категорией (при наличии химиорезистентного ТБ). То есть больные на 2—4—6-м месяцах лечения должны быть осмотрены торакальным хирургом на предмет необходимости и возможности оперативного лечения. Особенно это касается больных с отсутствием эффекта от консервативной ПТТ в течение 4 мес и более (наличием постоянного или персистирующего бактериовыделения, отсутствием положительной рентгенологической и/или микробиологической динамики).Затягивание с направлением больного на оперативное лечение ведет к ухудшению результатов хирургического лечения, расширению объема резекционных вмешательств, более частому выпол­нению паллиативных коллапсо-хирургических вмешательств. Основным показанием к VATS- плеврэктомии с декортикацией легкого является хронический туберкулезный плеврит I степени с длительностью заболевания до 2 мес.Выводы. Четких сроков для VATS-вмешательств у больных быть не может. Хирургические вмешательства желательно проводить в фазе ремиссии и компенсации туберкулезного процесса. По неотложным показаниям (легочное кровотечение, напряженный пневмоторакс и т. д.) острая фаза туберкулезного процесса не должна быть препятствием к хирургической ликвидации симптомов, угрожающих жизни больного. В особых случаях при неуклонном прогрессировании ТБ, который локализуется в пределах не более одного легкого, можно прибегнуть к расширенной резекции или пульмонэктомии. В этих случаях необходимы интенсивная антимикобактериальная терапия и коррекция гомеостаза., Мета роботи — вивчити та обґрунтувати показання та оптимальні строки для проведення малоінвазивних хірургічних втручань при лікуванні хворих на туберкульоз (ТБ) легень і плеври.Матеріали та методи. Було проведено ретроспективний аналіз серед хворих І клінічної групи. Проаналізовано 169 відеоасистованих (VATS) оперативних втручань у хворих на ТБ легень. Усі пацієнти перебували на обстеженні та лікуванні у відділенні торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики ДУ «На­­ціональний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України» у період з 2008 до 2018 р. Проведено вивчення й аналіз історій хвороб, а також виписок з історій хвороб (з інших стаціонарів).Результати та обговорення. Основними показаннями до VATS-втручань у хворих на ТБ легень є так звані «малі форми ТБ», а саме: туберкулома — 72 (55,4 %) випадки, конгломеративна туберкулома — 11 (8,5 %) спостережень, множинні туберкуломи — 8 (6,2 %) хворих і казеома — 4 (3,1 %) пацієнти.Хірургічні втручання (і VATS-резекції зокрема) необхідно проводити у фазі ремісії та компенсації туберкульозного процесу. Оптимальними термінами для проведення VATS-резекцій легені у хворих на ТБ легень є 2 міс від початку протитуберкульозної терапії (ПТТ) за І категорією (за наявності чутливого ТБ) і 4—6 міс від початку повноцінної ПТТ за ІV категорією (за наявності хіміорезистентного ТБ). Тобто хворих на 2—4—6-ти місяцях лікування має бути оглянуто торакальним хірургом щодо необхідності і можливості оперативного лікування. Особливо це стосується хворих з відсутністю ефекту від консервативної ПТТ протягом 4 міс і більше (наявністю постійного або персистуючого бактеріовиділення, відсутністю позитивної рентгенологічної та/або мікробіологічної динаміки).Затягування з направленням хворого на оперативне лікування призводить до погіршення результатів хірургічного лікування, розширення обсягу резекційних втручань, частішого виконання паліативних колапсо-хірургічних втручань. Основним показанням до VATS-плевректомії з декортикацією легені є хронічний туберкульозний плеврит I ступеня з тривалістю захворювання до 2 міс.Висновки. Чітких термінів для VATS-втручань у хворих бути не може. Хірургічні втручання бажано проводити у фазі ремісії та компенсації туберкульозного процесу. За наявності невідкладних показань (легенева кровотеча, напружений пневмоторакс тощо) гостра фаза туберкульозного процесу не повинна бути перешкодою до хірургічної ліквідації симптомів, що загрожують життю хворого. В особливих випадках за неухильного прогресування ТБ, який локалізується в межах не більше однієї легені, можна вдатися до розширеної резекції або пульмонектомії. У цих випадках необхідні інтенсивна антимікобактеріальна терапія і корекція гомеостазу.

Рассмотрены определение хронической обструктивной болезни легких, распространение, ущерб, связанный с ней, факторы риска, механизмы развития хронической обструктивной болезни легких, проявления, диагностика и классификация, тактика ведения. Особое внимание уделено необходимости разработки концепции физической реабилитации больных хронической обструктивной болезнью легких с целью улучшения сложившейся ситуации. Consider the definition of chronic obstructive lung disease, the spread of the damage associated with it, the risk factors, mechanisms of development of chronic obstructive pulmonary disease, manifestations, diagnosis and classification, tactics. Particular attention is paid to the need to develop the concept of physical rehabilitation of patients with chronic obstructive lung disease in order to improve the situation.

Вивчення фтизіатрії і пульмонології сьогодні проводиться у поєднаному режимі. Воно цілком зрозуміле, оскільки усі патологічні легеневі процеси морфологічно перебігають за певними змінами, які проявляються вогнищевими, інфільтративними, дисемінованими, пневмосклеротичними чи деструктивними процесами. Клінічно ці зміни можуть зустрічатись за значної кількості бактеріальних запальних процесів, туберкульозному запаленні, природжених вадах та неопластичних захворюваннях. Залежно від стадії патологічного процесу, пори року, віку хворого та його імунореактивності клінічні прояви захворювань можуть бути клінічно типовими, а можуть значно різнитись навіть за однакових нозологічних форм. З огляду на це, вивчення специфічних та неспецифічних захворювань «під одним дахом» допомагає поглибити клінічне мислення інтернів і надати додаткові ключі для розв’язання диференціально-діагностичних задач. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/4835

Метою роботи була оцінка стану пульмонологічної допомоги населенню Сумської області у 2008 році. З метою адекватної оцінки пульмонологічної служби використано показники стаціонарної та консультативної допомоги за поточний рік й для порівняння - загальнодержавні показники. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/4558