Search

У статті охарактеризовано основні етапи еволюції засобів і технологій проєктування хмаро орієнтованих систем відкритої науки в освіті, охарактеризовано сучасний стан проблеми, визначено перспективні напрями досліджень. Формулювання проблеми. Необхідність дослідження обумовлена потребою підвищення рівня ІКТ компетентності вчителів закладів загальної середньої освіти України в аспекті розвитку навичок використання хмарних сервісів відкритої науки, ознайомлення їх з методологічними та методичними засадами використання сервісів даного типу в освітньому процесі. Матеріали і методи. Для досягнення мети роботи були використані загальнонаукові методи: а) теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду; теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення наукових фактів і закономірностей б) емпіричні – анкетування; опитування; бесіди з учасниками освітньо-наукового середовища; педагогічні спостереження за начальною і науковою діяльністю суб’єктів освітнього процесу. Результати. У роботі обґрунтовано, що запровадження хмаро орієнтованих систем відкритої науки у процес навчання і професійного розвитку вчителів є перспективним напрямом розвитку наукової освіти вчителів, що потребує удосконалення методології і методик використання засобів і сервісів відкритої науки, запровадження інноваційних форм і методів у процес навчання і наукових досліджень, розвитку ІКТ-компетентностей вчителів, зокрема, навичок здійснення наукових досліджень у співробітництві, спираючись на застосування хмаро орієнтованих засобів і сервісів підтримування наукових досліджень і опрацювання даних, розширенню частки дослідницького підходу у навчанні, поширенню кращих практик відкритої науки у вітчизняному освітньому просторі. Висновки. Еволюція засобів і сервісів відкритої науки охоплює низку етапів: формування і розвиток науково-освітніх інформаційних мереж і інфраструктур; рух у напрямі їх уніфікації і інтеграції; виникнення Європейської хмари відкритої науки і запровадження найкращих практик її освітнього використання. Існує потреба в обґрунтуванні і запровадженні спеціально розроблених методик проєктування хмаро орієнтованих систем відкритої науки в освіті вчителів для підвищення активності і вмотивованості до наукових досліджень, поліпшення їх результативності, розвитку ІКТ-компетентності в аспекті використання хмарних технологій.

Окреслено розбіжності в розумінні поняття музичного модернізму в західній науковогуманітарній практиці і в українському музикознавстві, охарактеризовано їх історично-політичні причини й естетичну сутність. Наведено аргументи щодо послідовного впровадження поняття музичного модернізму в суміжних наукових сферах — літературознавстві й теорії образотворчого мистецтва. Окремо розкрито смисловий зв’язок модерністського і постмодерністського культурних етапів у європейській історії ХХ — початку ХХІ століть. Наголошено на необхідності актуалізувати поняття модернізму як універсальний інструмент дослідження засад цілісності європейської музичної культури ХХ століття і частково як прогностичний засіб щодо музичних подій найближчого майбутнього. Здійснено стислий огляд розробки вітчизняної теорії музичного модернізму. На основі положень українських дослідниць Н. ГерасимовоїПерсидської, Л. Кияновської, Л. Неболюбової, С. Павлишин, В. Реді, М. Ржевської запропоновано авторську дефініцію музичного модернізму з акцентом на перехідній природі цього епохального мистецького феномена і на його належності до культури посткласичного типу. Визначено хронологічні межі півстолітньої доби музичного модернізму (кінець 1880 — кінець 1930-х років). Окреслено кілька культурно-історичних передумов формування художньої системи музичного модернізму на засадах полістильового мистецького устрою, а також зважаючи на результати перегляду класичного естетичного ідеалу. Обґрунтовано цілісність музичної мови доби модернізму і виняткову роль у ній різноманітних стильових елементів. Сформульовано закономірності музичного модернізму як системного культурного явища першої половини ХХ століття. Здійснено внутрішню періодизацію музичного модернізму з урахуванням паралельних щодо часу розгортання еволюційних процесів (відповідний механізм автор визначає як «хронологічну стрету»). Завдяки аналізу стильових проявів, спільних для кожного періоду, виділено й охарактеризовано наскрізні стильові комплекси., The relevance of the study and scientific novelty of the research are determined by its main objective and consist in revealing the phenomenon of musical modernism by discovering its specific characteristics in terms of definition, temporal attribution and internal periodization, as well as in the introduction of appropriate conceptual and terminological discourse.Methodology of the research: historical method reveals the general content and artistic specificity of the selected segment of European musical history; culturological method focuses research on the category of type of culture, which allows to raise it to a much higher level of musical-historical generalization; systemic method embodies the most effective approach to the analysis of disparate, but extremely rich cultural facts, as well as introduces a relevant view of the musical history of the twentieth century; phenomenological method provides the study of certain conceptual contours and promotes the semantic differentiation involved in the analysis of multilevel cultural and artistic phenomena.Conclusions. The main results and conclusions of the study of musical modernism proposed in the article allow us to consider this phenomenon as an epoch-making period in European culture of the first half of the last century; to reveal its transitional essence in the movement of European art from the classical to the postclassical type of culture; to affirm the fundamental role of intra-stylistic processes of development of modernist musical culture as multiple, decentralized and pluralistic in nature; to introduce the concept of “stylistic complex”, which marks the early, central and late stages of the evolution of musical modernism; to outline the circle of cardinal changes in the field of academic musical vocabulary of the first half of the 20 th century and to define cross-cutting lines of further cultural development.Significance of the research. The scientific novelty of the article is due to the presentation in general terms of the author's concept of musical modernism, consistent with the well-established approaches of Western musicology, but independent in a number of specific positions., Актуальность статьи определяется главной целью исследования и состоит в том, что феномен музыкального модернизма приобретает конкретные характеристики применительно к его дефиниции, временной атрибуции и внутренней периодизации, а также в научном внедрении соответствующего понятийно-терминологического дискурса.Методы исследования: исторический — раскрывает общее содержание и художественную специфику избранного отрезка европейской музыкальной истории; культурологический — фокусирует исследование на категории типа культуры, что позволяет поднять его на более высокий уровень музыкально-исторического обобщения; системный — воплощает собой наиболее результативный подход к анализу разрозненного, но весьма насыщенного культурного фактажа, а также утверждает актуальный взгляд на музыкальную историю ХХ века; феноменологический — придаёт исследованию определённые понятийные контуры и способствует смысловой дифференциации использованных в процессе анализа разноуровневых культурно-художественных явлений.Главные результаты и выводы предложенного в статье исследования музыкального модернизма позволяют рассмотреть данный феномен как эпохальный период в европейской культуре первой половины прошлого столетия; раскрыть его переходную сущность в движении европейского искусства от классического к постклассическому типу культуры; утвердить фундаментальную роль внутренне-стилевых процессов построения модернистской музыкальной культуры как множественной, децентрализованной и плюралистичной по своей природе; ввести понятие «стилевой комплекс», которым маркируются ранний, центральный и поздний этапы эволюции музыкального модернизма; очертить круг кардинальных изменений в сфере академической музыкальной лексики первой половины ХХ века и определить сквозные линии дальнейшего культурного развития.Научная новизна статьи обусловлена презентацией в общих чертах авторской концепции музыкального модернизма, согласованной с устоявшимися подходами западной музыкологии, но самостоятельной по ряду конкретных позиций.

Розглянуто становлення теоретико-методологічної бази етнологічної науки. Досліджено вплив нау-кових шкіл, центрів та напрямів на всю світову етнологію. Виявлено головні риси і здобутки еволюціоні-стської етнології. З’ясовано, що із виникненням еволюційного напряму завершилося формування етнології як науки., The formation of the theoretical and methodological base of ethnological science is considered. The in-fluence of scientific schools, centers and directions for the entire world ethnology is investigated. The main features and achievements of evolutionary ethnology are revealed. It was found out that with the emergence of an evolutionary direction completed the formation of ethnology as science.

In this article author analyzes the idea of human evolution through scientific and technological progress. She reveals the peculiarity of the interpretation of the concept of «Transhumanism» and its relationship with the idea of continuous human evolution. Transhumanism is characterized as an all-scientific and interdisciplinary movement whose aspiration and ambition is to transform human nature through such radical technological interventions. Author indicates which scientific achievements and projects the transhumanist concept of human development is based on, considering the development of society in the context of cooperation with the NBIC science complex. Attention is paid to each component of the NBIC science complex, including nanotechnology, biotechnology, information technology and cognitive science. Features of practical NBIC projects and their achievements at the present stage of development are revealed. The author outlines the problem of combining man and machine. She emphasizes the fact that if the ideas and methods of human modification from the standpoint of transhumanism are the latest, then the motivation for these changes is a long-standing desire to cover the imperfections of reality. The transhumanist aspirations of human evolution ultimately boil down to the fact that Homo sapiens can transform itself on its own terms and with its own technologies, as well as with virtual qualities, values, and goals. From this advantage, transhumanism begins to look like an attempt to actually cover the imperfections of reality. The transhumanist fascination with the idea of artificial human evolution stems from the technical ingenuity of people capable of encoding their fantasies in a silicon scheme, thus eliminating the inefficient and problematic dimensions of their world. In this categorical rejection of the permanence and inviolability of human existence, they create a quality future, a future devoid of many inconveniences. As a result, the article argues that the transhumanist project is perhaps one of the last desperate efforts of modernist critical thought to restore the certainty and habit of the pre-modern world in which man thought of himself as a being who could be perfect in everything., У статті аналізується ідея еволюції людини за допомогою науково-технічного прогресу, особливість тлумачення поняття «Трансгуманізм» та його співвідношення з ідеєю неперервної ево­люції. Трансгуманізм характеризується як всенауковий та між­дисциплінарний рух, прагненням і амбіцією якого є перетворення людської природи за допомогою радикальних технологічних втру­чань. Розкриваються наукові досягнення і проєкти трансгуманіс­тичної концепції розвитку людини в контексті співпраці з комп­лексом наук NBIC. Досліджуються компоненти комплексу наук NBIC (нанотехнології, біотехнології, інформаційні технології та когнітивістика). Окреслюються особливості практичних проєк­тів NBIC та їх здобутків на сучасному етапі розвитку, проблема­тика об’єднання людини та машини. Установлена залежність, новітніх ідей та методів модифікації людини з позиції трансгу­манізму із мотивацією до змін які викликає давнє бажання пере­крити недосконалості дійсності. Констатується, що трансгума­ністичний проєкт – це одне з останніх відчайдушних зусиль мо­дерністської критичної думки відновити визначеність і звичність домодерного світу, в якому людина мислилася такою істотою, яка могла стати довершеною у всьому.

Actuality. Humanity in the third Millennium are faced with global changes. Inconsistency, the scale and complexity of these changes, tensions and instability, world development form the environment with which the old organizational structure can no longer cope, and popularized the theory of the new structure, it has not been yet found application in practice. As a consequence, the inhibition of the processes in governance and the deterrence of further development companies. Purpose and methods. The purpose of the article is to analyse the evolution of management theory from bureaucracy to adhocracy in the context of civilization development and study of optimal type in organizational structure of life in post-industrial society. Methodological basis of research is the dialectical principle of cognition, systemic, and evolutionary approaches to the study of social phenomena and processes, and fundamental principles of the theory of management. Results. The essence of the concepts of bureaucratic and adhocracy management. The evolution of management theory from bureaucracy to adhocracy in the context of the development of civilization. Revealed the diversity of the phenomena of bureaucracy and adhocracy and their influence on the activity of the society. Proved the fallacy of theoretical positions about the possibility of complete replacement of bureaucracy clean adhocracy. The expediency conglomerate-type organization. Conclusions and discussion. In ХХІ cent. did not happen to the expected collapse of the bureaucracy, and Vice versa, is increased on the basis of computer technologies. The organization of the future is the structure of the conglomerate of the type that includes a framework for the preservation of the integrity of the "easy" a hierarchical framework and a set of decentralized market and adhocracy working groups, immersed in an external environment. The scientific novelty of the obtained results is the generalization of theoretical propositions regarding the bureaucratic and adhocracy structures and in determining their optimal combination in building organizations of the post-industrial society, and the practical value – you can use these ideas for the design of adaptive organizational structures in a globalization world.

The branch of biology, called evolutionary biology, was formed as a separate discipline around 80 years ago. Based initially on theories of neo-Darwinism and Mendel’s ideas on heredity its problem field has considerably expanded, transforming this branch of biology into an interdisciplinary research field. Currently, evolutionary biology is an important object of research for the philosophy of science due to two reasons. Firstly, this discipline is a telling example of rapid development and transformation of scientific paradigm that makes evolutionary biology an object for analysis of nature of the growth of scientific knowledge. Secondly, due to its interdisciplinary character, it has traits symptomatic for transformation into post-non-classical (postnormal) science., Эволюционная биология сформировалась в отдельную дисциплину почти 80 лет назад, но с тех пор ее проблемное поле существенно расширилось, превратив этот раздел биологии в междисциплинарное направление исследований. В настоящее время эволюционная биология является важным объектом изучения для философии науки благодаря возможности анализа характера роста научного знания и выделения черт, характерных для перехода к постнеклассической науке., Еволюційна біологія сформувалась в окрему дисципліну майже 80 років тому, але з того часу її проблемне поле суттєво розширилось, перетворивши цей розділ біології на міждисциплінарний напрям досліджень. Нині еволюційна біологія є важливим об'єктом вивчення для філософії науки через можливість аналізу характеру зростання наукового знання і виділення рис, характерних для перетворення на пост-некласичну науку.

The article discusses the development of national economic security in the interests of the national security strategic ensuring and forming of «national economic security» consensus definition. Methods of theoretical generalization and comparison, analysis and synthesis, dialectics were used in the process of the national economic security evolution investigation. On the basis of conducted research, it can be concluded that the national economic security is a complex and multifaceted public phenomenon, which is characterized by different essential features and forms of manifestation. A consensus definition of «national economic security» in the interests of the national security strategic ensuring was formed for the first time. Evaluation of definitions, given by Ukrainian researchers, and also the definitions, existing in regulatory legal acts, allows to define five approaches to understanding the concept of «national economic security»., В статье рассмотрено развитие национальной экономической безопасности в интересах стратегического обеспечения национальной безопасности страны и формирования консенсусного подхода к определению понятия «национальная экономическая безопасность». В процессе исследования эволюции национальной экономической безопасности использованы: методы теоретического обобщения и сравнения; анализа и синтеза; диалектики. На основании проведенного исследования можно сделать вывод, что национальная экономическая безопасность является сложным и многоплановым общественным явлением, которое характеризуется различными сущностными признаками и формами проявления. Впервые сформировано консенсусное определение понятия «национальная экономическая безопасность» в интересах стратегического обеспечения национальной безопасности страны. Оценка определений, приведенных украинскими исследователями, а также определений, существующих в нормативно-правовых актах, позволила выделить пять подходов к пониманию понятия «национальная экономическая безопасность»., У статті розглянуто розвиток національної економічної безпеки в інтересах стратегічного забезпечення національної безпеки держави та формування консенсусного підходу до визначення поняття «національна економічна безпека». У процесі дослідження еволюції національної економічної безпеки використано: методи теоретичного узагальнення та порівняння; аналізу та синтезу; діалектики. На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що національна економічна безпека є складним та багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками і формами прояву. Вперше сформовано консенсусне визначення поняття «національна економічна безпека» в інтересах стратегічного забезпечення національної безпеки країни. Оцінка визначень, наведених українськи¬ми дослідниками, а також визначень, існуючих у нормативно-правових актах, доз¬волила виокремити п’ять підходів до розуміння поняття «національна економічна безпека».

Стаття розкриває аспекти саморозвитку економіки через питання еволюції, ядер саморозвитку та суперечностей технологічних, соціальних та соціально-економічних укладів. The article reveals the aspects of self-development of the economy through issues of evolution, the nuclei of self-development and the contradictions of technological, social and socio-economic patterns.

Суспільний розвиток має всі ознаки системного об’єкта, який складається з великої кількості елементів. Ієрархія значущості цих елементів не є трансісторичною константою: в процесі історичного розвитку вона зазнає значних переформатувань. У наш час відчутно зростає роль ментального забезпечення суспільного розвитку – точніше, рівня і якості такого забезпечення.

Суспільний розвиток має всі ознаки системного об’єкта, який складається з великої кількості елементів. Ієрархія значущості цих елементів не є трансісторичною константою: в процесі історичного розвитку вона зазнає значних переформатувань. У наш час відчутно зростає роль ментального забезпечення суспільного розвитку – точніше, рівня і якості такого забезпечення.

Стаття присвячена розгляду наукових поглядів еволюції розвитку системи професійної підготовки робітничих кадрів в Україні. Проаналізовано різні етапи еволюції розвитку системи професійної підготовки робітничих кадрів. Запропоновано напрями удосконалення підходів до її наукового узагальнення та подальшого вивчення досвіду розбудови систем професійної освіти і навчання. The article is devoted to the scientific views of evolution of development of the system of the professional training of workings personnels in Ukraine. The different of the stages of evolution of development of the system of the professional training of workings personnels are analysed. Directions of improvement of its scientific generalization and subsequent study of experience of the experience of vocational education.