Search

Мета статті — здійснити комплексний аналіз інструментів комунікації в контексті музеєзнавчих досліджень, які є свідченням рефлексії науки на розвиток музейної комунікації. Результати дослідження. З’ясовано, що у сучасному музеєзнавстві питання щодо специфіки комунікаційних процесів є доволі дискусійним. Відбувається переосмислення фундаментальних музеєзнавчих понять «музейний предмет», «музейна експозиція» і, як результат, — зміщення завдань комунікації від інформування до партисипації, змінюється культура споживання контенту на культуру участі у створенні контенту. Сучасні дослідники аналізують ефективність інструментів комунікації, їх вплив на сприйняття відвідувачів і розуміння культурної спадщини. Вони також досліджують рефлексії та нові підходи до музейної комунікації, зокрема роль соціальних медіа, спільного творення з відвідувачами та залучення громадськості у процес музейної практики. Наукова новизна полягає у розширенні уявлень про інноваційні формати та інструменти комунікації в діяльності сучасних музеїв на основі аналізу новітніх досліджень. У висновках наголошено на тому, що на сьогодні комунікативний підхід належить до магістральних напрямів музеєзнавчої думки та визначає стиль мислення світової музейної спільноти. З’ясовано, що значна кількість сучасних публікацій присвячена розгляду інструментів маркетингової комунікації (брендинг, PR, музейний SMM, мобільні застосунки, програми лояльності, інтерактивний сайт тощо) в діяльності музеїв. Доведено, що технології як інструмент музейної комунікації допомагають зробити музейний досвід доступним і цікавим для різних груп відвідувачів. Підсумовано, що в діяльності сучасних музеїв на перший план виходить комунікативна політика та робота з новими інструментами комунікації, зокрема з цифровими технологіями, у темпах опанування яких музейні інституції конкурують із традиційними гравцями медіапростору.

The aim of the work is to study the principles of museum communication in the processes of exhibiting works by Ukrainian avant-garde theatre artists of the first third of the 20th century in exhibition projects in Ukraine and Estonia in 2014-2023. The research methodology is based on art historical and cultural analysis. The scientific novelty of the study is related to the evolution of museum communication strategies in their focus on the transmission of national messages in the domestic Ukrainian and international cultural space to reveal the specifics of the codes of Ukrainian identity and rethink the achievements of the Ukrainian avant-garde, including the theatrical avant-garde, from the standpoint of decolonising its perception. In this context, the artistic and intellectual models of the exhibitions «Scene of the Ukrainian Avant-Garde» (Mystetskyi Arsenal, Kyiv, Ukraine, 2014), «Futuromarennia» (Mystetskyi Arsenal, Kyiv, Ukraine, 2021-2022) and «Futuromarennia. Ukraine ja avangard» (KUMU Art Museum, Tallinn, Estonia, 2023) were analysed for the first time. The conclusions state the evolution of communicative models focused on building links between the Ukrainian avant-garde and folk decorative art, the disclosure of inter-artistic relations within the concept of pan-futurism in the space of Ukrainian culture, as well as the presentation of a postcolonial view of the reactivation of the links between Ukrainian and European art in the reflections of avant-garde artists. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Мета роботи – визначення пріоритетів для створення комфортного середовища в музеях як базової основи музейної комунікації. Методологія дослідження – застосовано методи аналізу, синтезу та творчих узагальнень емпіричного матеріалу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ця стаття започатковує в українському музеєзнавстві аналіз комфорту в музеї як базової основи музейної комунікації. Висновки. Підсумовуючи, треба наголосити, що сучасний відвідувач давно перестав бути пасивним спостерігачем, а займає чітку позицію з приводу традиційних функцій музею і сфери музейних послуг. Взаємодія музею та відвідувача і далі розвивається в бік зростання ролі останнього. Відкритість музею відвідувачеві має реалізовуватися на всіх рівнях музейної діяльності: від розвитку інфраструктури до перегляду концепцій постійної експозиції музею. У зв’язку з цим виникне необхідність поглиблювати взаємодію з відвідувачем не тільки на формальному рівні, але розвивати взаємну комунікацію й участь відвідувачів у спеціальних програмах, дискусіях та інших музейних заходах, які сприятимуть збільшенню проведеного в музеї часу. Активні відвідувачі охоче йдуть на діалог із музеєм, готові представляти та аргументувати свою позицію щодо актуальності музейних сервісів, особливостей роботи персоналу, легітимності правил та заборон, введених в установах. Створення оновленого, привабливого, комфортного середовища в музеях вимагає серйозних змін, нововведень, експериментів. Будь-які нововведення, навіть найсміливіші ідеї, варті того, щоб апробувати їх у музейному просторі за умови, що вони не несуть загрози для збереження об’єктів історико-культурної спадщини й не ставлять під удар безпеку відвідувачів та співробітників.

The purpose of this article is to reveal and generalise the essence of museum mediation under the conditions of modern museum space; to examine the mediation as a form of educational activity of the museum. The research methodology involves the use of such methods as analysis, systematisation and generalisation to identify the concept of museum mediation in the context of the educational activity of the museum institution. Taking into account the current state of museum studies in Ukraine where mediation as a form of educational activity is on the initial stage of development in museums and museum-type institutions, this research systematises and generalises the basic theoretical achievements; it is demonstrated that at the present stage the topic of research has not yet been comprehensively displayed in the national scientific literature. The mediation is defined and characterized as an innovative form of educational activity in museums in Ukraine. Conclusions. It has been found that today for the museum as one of the centres of communication in the cultural space the important result of its activity is the establishment of the stable and constructive dialogue with its audience. It is determined that modern museology regards the mediation as a specific form of communication at the intersection of the main directions of activity: scientific-stock, research, exposition and education. The study has confirmed that a field for positive understanding of the parties (exposition space, museum expert, visitor), for search of the new options acceptable for all participants of communication is created in the process of museum mediation. Mediation as a form of educational activity of the museum facilitates the mobilization of different methods, means and technologies for updating a museum item and presenting it to a visitor. The result is the formation of personal attitude towards the historical context, which can inspire the process of self-knowledge and give the reason to consider the museum as a unique cultural institution where through mediation self-knowledge and cognition of the surrounding reality are realised. The expediency of introducing mediation as a form of educational activity in domestic museums is justified.

The article analyzes the main theoretical approaches to the analysis of museum audiences. The typology of categories of visitors is considered. Generalized features of museum visitors allow to distribute the audience of the museum according to: demographic indicators, goals and objectives of the visit, group or individual participation. The change in the number of visitors depends of belonging to a social group, previous experience, motivation and activities of museum staff affect. The emphasis on visitors requires cooperation with all departments of the museum and their staff. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті проаналізовано значення креативності як складової розвитку музейної комунікації. Висвітлено вплив демократичних змін у музейній справі на розвиток креативних музейних практик та розробку нових моделей музейної комунікації. Систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки ХХ-го ст., які заклали підґрунтя для розвитку сучасних креативних музейних практик. З’ясовано, що для ХХ ст. була характерна ситуація, коли в певні періоди теоретична думка випереджала музейну практику; на сучасному етапі розвитку інноваційні проекти минулого сторіччя багато в чому реалізовані, а в музейній сфері настав період, коли не теорія випереджає практику, а практика стає локомотивом розвитку і породжує нові форми і методи роботи. Конкретизовано поняття «креативна музейна практика». Доведено, що на сучасному етапі одним із комунікативних завдань музейної діяльності є створення продукту на основі нових знань та інновацій; проектна ідеологія в музейній сфері набуває все більшого розмаху та демонструє значну комунікативну ефективність порівняно з традиційними формами музейної діяльності. Визначено, що на сьогодні одним із пріоритетних завдань музейної галузі України є розроблення таких механізмів розвитку, які б адаптували її до сучасних умов, сформували якісно нову систему, здатну оперативно і адекватно реагувати на виклики часу та перетворили музеї на одну з провідних соціальних інституцій у системі гуманітарного розвитку країни; музеям варто створювати події та програми з глибоким задумом і креативною подачею, формувати музейних менеджерів «нового покоління», які, відповідно до загальносвітових тенденцій, здатні впроваджувати інновації у сфері управління колекціями та їх презентації публіці.

The article describes the essence and peculiarities of implementation in the educational process of mountain schools in a new field of pedagogical knowledge – museum Pedagogy. The attention is focused on the fact that the museum pedagogy is now regarded as an interdisciplinary scientific discipline and practical field of educational activities, which implements the transfer of cultural experience through the pedagogical process in conditions of museum environment. The author reveals the instruments and educational establishments through the prism of museum pedagogy, indicates its relevance and significant didactic potential in the organization of the educational process, outlines the leading trends using the achievements of museum pedagogy in the educational process. It is stated that the Ukrainian museum pedagogy is actively looking for new forms and ways of organizing educational activities. Definition and approbation of the principles, methods and techniques of the museum work with students is one of the leading tasks in the educational process of mountain schools. An increasing number of museums adapt their proposals to the needs of educators, conduct consultations and trainings for teachers to maximize their potential of the museum collection. The study considers the problems of the museum essence as a socio-cultural institute in the context of globalization processes of the beginning of the 21st century. Social functions of the museum and mechanisms of unification of traditional elements of museum activities are investigated. The necessity of combining historical memory of inexhaustible knowledge and spiritual wealth, complete samples of material culture, museum exhibits and their influence on all-round development and formation of personality, attracting the inhabitants of the region to national and world historical and cultural heritage are noted. The author analyzes the social and cultural conditions that influence the transformation of museums into centers of cultural and spiritual revival of the people, the treasury of national culture, which promote the humanization of society. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Мета дослідження – розглянути музей як важливий ресурс для інвестицій в майбутнє суспільства та проаналізувати проектну діяльність як форму соціальної активності сучасних музеїв як засіб конструювання музеєм культурного, комунікативного й освітнього простору в контексті трансформації та модифікації музейної діяльності. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності, культурологічному, структурно-функціональному й аналітичному методах під час аналізу теоретичних праць музеєзнавчого напряму, культурно-освітньої роботи музеїв, предметне поле якої стосується проектної діяльності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в науковій літературі зібрані й проаналізовані факти щодо впливу нових форм соціальної активності музею на реалізацію базових функцій (зберігання, науково-дослідна діяльність, популяризація). Висновки. Визначено, що теоретичним підґрунтям для розвитку соціальної активності сучасних музеїв були основні положення «Нової музеології». Доведено, що сьогодні музеї виступають у ролі посередників при вирішенні складних соціальних проблем і конфліктів; проекти як ефективна форма реалізації соціальної активності музеїв сприяють адаптації музеїв і музейної галузі в цілому до сучасних умов соціально-економічного й культурного життя; підтримці та просуванню кращих зразків креативних музейних практик в Україні; виявленню, осмисленню та широкій репрезентації історико-культурної спадщини; розширенню партнерських зв’язків між музеями та впровадженню нових інструментів і технологій.