Th e article refl ects the main provisions of the modern new classical theory and the possibility of their practical application in the activities of central banks. It is established that the monetary policy is aimed at ensuring low infl ation in the long run. In the short run, monetary policy stabilizes fl uctuations in the GDP gap from the long-term trend (potential GDP growth). Despite the fact that the overwhelming number of modern central banks have a priority goal of ensuring price stability, they are also trying to stabilize the growth of the real sector of the economy within their own capabilities. Such a deviation is usually measured by breaking the current and potential release. Th us, the actions of monetary policy can be conditionally defi ned as minimizing losses due to deviations of infl ation from the target indicator and deviations of the current output from its potential level using the quadratic loss function. It has been determined that central banks applying active monetary policy publicly proclaim changes (or immutability) of monetary policy in order to achieve the main goal in the long term and stabilize the impact on economic activity in the short term. Th e main change in monetary policy is the decision to change the key short-term rate of the central bank. It has been proven that the monetary policy has become more transparent due to qualitative changes in the communications of the central bank with the company in order to bring infl ationary expectations to the level of a long-term infl ation target and to keep them at this level. It was concluded that an anti-infl ationary policy based on well-defi ned rules and an increase in confi dence can reduce infl ation and keep it low without signifi cantly reducing output. The following practical experience of dozens and dozens of countries confi rmed the correctness of this approach and that is why it is now dominant in the world., Oтражены основные положения современной новой классической теории и возможности их практического применения в деятельности центральных банков. Установлено, что монетарная политика направлена на обеспечение низкой инфляции в долгосрочном периоде. В краткосрочном периоде монетарная политика стабилизирует колебания разрыва ВВП от долгосрочного тренда (потенциального роста ВВП). Определено, что центральные банки, применяющие активную монетарную политику, публично провозглашают об изменениях (или неизменности) монетарной политики для достижения главной цели в долгосрочном периоде и стабилизационного воздействия на экономическую активность в краткосрочном. Главным образом изменение монетарной политики заключается в решении об изменении ключевой краткосрочной ставки центрального банка. Доказано, что монетарная политика стала более прозрачной вследствие качественных изменений в коммуникациях центрального банка с обществом с целью приведения инфляционных ожиданий до уровня долгосрочного целевого показателя от инфляции и постоянного удержания их на этом уровне. Сделан вывод, что антиинфляционная политика, основанная на четко определенных правилах и росте доверия, может снизить инфляцию и поддерживать ее на низком уровне без значительного уменьшения объема производства. Следующий практический опыт десятков и десятков стран подтвердил правильность этого подхода и поэтому именно сейчас он является доминирующим в мире., Висвітлено основні положення сучасної нової класичної теорії та можливості їх практичного застосування в діяльності центральних банків. Установлено, що монетарна політика спрямовує свої зусилля для забезпечення низької інфляції в довгостроковому періоді. У короткостроковому періоді монетарна політика стабілізує коливання розриву ВВП навколо довгострокового тренду (потенційного зростання ВВП). Визначено, що центральні банки, які застосовують активну монетарну політику, публічно проголошують про зміни (або незмінність) монетарної політики для забезпечення досягнення головної цілі в довгостроковому періоді та стабілізаційного впливу на економічну активність у короткостроковому. Головним чином зміна монетарної політики полягає в рішенні про зміну ключової короткострокової ставки центрального банку. Доведено, що відбулося визначне зростання у прозорості монетарної політики через якісні зміни в комунікаціях центрального банку із суспільством з метою приведення інфляційних очікувань до рівня довгострокового цільового показника від інфляції та постійного утримання їх біля цього рівня. Зроблено висновок, що антиінфляційна політика, базована на чітко визначених правилах і зростанні довір’я, може знизити інфляцію та підтримувати її на низькому рівні без значного зменшення обсягу виробництва. Наступний практичний досвід десятків і десятків країн підтвердив правильність цього підходу і тому саме зараз він є домінуючим у світі.