Search

El procedimiento estándar de selección de pacientes con hipertensión arterial (HTA) esencial en los ensayos clínicos de los tratamientos antihipertensivos puede incluir pacientes con HTA clínica aislada (HTA-CA) o de bata blanca, lo cual amenaza su validez. Utilizando mediciones clínicas (procedimiento estándar) y automediciones de la presión arterial (PA), se estimó la prevalencia de HTA-CA entre 43 varones con HTA esencial participantes en un ensayo controlado sobre entrenamiento en control de estrés. El error diagnóstico debido a la presencia de HTACA osciló entre 28% y 55%. Tras reanalizar los datos de eficacia del ensayo en función del tipo de HTA se encontró que la presencia de HTA-CA sobreestima la reducción observada en la PA sistólica clínica, pero no en la automedida ni en la PA diastólica clínica o automedida. Se concluye que el procedimiento estándar de selección de pacientes con HTA esencial debe complementarse con medidas no clínicas de PA (automediciones o medidas ambulatorias)., In clinical trials on antihypertensive treatments, the standard procedure to select patients with essential hypertension (EH) may involve the admission of patients with white-coat or isolated clinical hypertension (ICH) that threats trial validity. Employing clinic blood pressure (BP) measurements (standard procedure) and BP self-measurements, the present study estimated the prevalence of ICH among 43 males with EH who had participated in a controlled trial on stress-management training. Diagnostic errors due to the inclusion of ICH ranged from 28% to 55%. After re-analyzing data on efficacy taking into account the type of hypertension, the results suggested that the inclusion of ICH leads one to overestimate the reductions of clinic systolic BP found at postreatment but not those of clinic diastolic BP or self-measured BP. It was concluded that the standard procedure of selection of EH patients should be supplemented by other BP measures taken outside clinic (e.g., self-measurements or ambulatory recordings)., Comunidad de Madrid, Depto. de Personalidad, Evaluación y Psicología Clínica, Fac. de Psicología, TRUE, pub

Objective: To identify the factors associated with adherence to drug therapy among patients with type 2 diabetes mellitus without hypertension. Materials and methods: A cross-sectional, analytical study conducted with patients with type 2 diabetes mellitus without hypertension, divided into an adherent group (n = 145) and a non-adherent group (n = 49), determined by the 4-item Morisky Medication Adherence Scale (MMAS-4). The associated factors were sex, cohabitation, schooling, occupation, age in 10-year groups and diabetes progression time grouped in less than 1 year, from 1 to 5 years, from 6 to 10 years and more than 10 years. The statistical analysis plan included the chi-square test. Results: The factors associated with adherence to drug therapy were identified as sex (p = 0.045), cohabitation (p = 0.045), age (p = 0.001) and disease progression time (p = 0.001). Schooling was not identified as a factor associated with adherence to drug therapy among patients with type 2 diabetes mellitus (p = 0.289). The older the patient with diabetes, the lower the adherence to drug therapy; the cut-off point was 60 years of age, after which the percentage in the non-adherent group was higher than in the adherent group (p = 0.001). The longer the diabetes progression time, the lower the probability of adherence; in the non-adherent group the percentage of patients with more than 10 years of disease progression was 67.3 % and in the adherent group the percentage was 33.8 % (p = 0.001). Conclusions: The factors associated with adherence to drug therapy among patients with type 2 diabetes mellitus without hypertension were identified, Objetivo: Identificar los factores asociados a la adherencia al tratamiento farmacológico en pacientes con diabetes mellitus tipo 2 sin hipertensión arterial. Materiales y métodos: Estudio transversal y analítico en pacientes con diabetes mellitus tipo 2 sin hipertensión arterial. Se integraron el grupo con adherencia al tratamiento (n = 145) y el grupo sin adherencia al tratamiento (n = 49), determinado por la escala de adherencia a la medicación de Morisky de 4 ítems (MMAS-4). Como factores asociados, se estudiaron sexo, vida en pareja, escolaridad, ocupación, edad agrupada en decenios y tiempo de evolución de la diabetes agrupada en menos de un año, de 1 a 5 años, de 6 a 10 años y más de 10 años. El plan de análisis estadístico incluyó la prueba de ji al cuadrado. Resultados: Se identificaron el sexo (p = 0,045), la vida en pareja (p = 0,045), la edad (p = 0,001) y el tiempo de evolución de la enfermedad (p = 0,001) como factores asociados a la adherencia al tratamiento farmacológico. La escolaridad no se identificó como un factor asociado a la adherencia terapéutica en el paciente con diabetes mellitus tipo 2 (p = 0,289). A mayor edad, menor adherencia al tratamiento farmacológico en el paciente con diabetes: el punto de corte se presenta a los 60 años; después de esta edad, el porcentaje en el grupo no adherente es mayor que en el grupo con adherencia (p = 0,001). A mayor tiempo de evolución de la diabetes, menor probabilidad de adherencia; en el grupo no adherente, el porcentaje de pacientes con más de 10 años de evolución es 67,3 % y en el grupo con adherencia el porcentaje corresponde a 33,8 % (p = 0,001). Conclusiones: Se identificaron los factores asociados a la adherencia al tratamiento farmacológico en pacientes con diabetes mellitus tipo 2 sin hipertensión arterial.

Essential arterial hypertension is a highly prevalent pathology worldwide and is one of the most significant determinants of cardiovascular disease. On the other hand, great interest has been generated in the microbiota of the body, and how it is altered by both internal and external factors, causing dysbiosis. Currently, the effect of the microbiota in different diseases is being studied, including the relationship between the microbiota and hypertension. In this article, a review of the literature was made, between 2010 and 2021, with the objective of identifying the scientific evidence that supports the relationship between the composition of the microbiota and essential arterial hypertension. It was found in many studies that individuals with high blood pressure had lower microbiota diversity compared to healthy control groups. In hypertensive patients, bacteria of the genus Prevotella were mainly found, while in the control group the genus Bacteroidetes predominated. Additionally, a decrease in Faecalibacterium, Roseburia and Bifidobacterium was observed in the hypertensive group. There are several laboratory techniques for the analysis of the intestinal bacterial population, such as 16S rRNA subunit sequencing, whole genome sequencing, and microbiota metagenomics. Despite the fact that the studies conclude that there is a significant relationship between microbiota and hypertension, it is necessary to do more research in different population groups., La hipertensión arterial esencial es una patología de alta prevalencia a nivel mundial, y uno de los determinantes más significativos para enfermedad cardiovascular. Por otra parte, se ha generado un gran interés por la microbiota del cuerpo, y la forma en que se ve alterada por factores tanto internos como externos, ocasionando disbiosis. En la actualidad se viene estudiando el efecto de la microbiota en diferentes enfermedades, entre ellas, la relación entre la microbiota y la hipertensión. En este artículo se hizo una revisión de la literatura, entre 2010 a 2021, con el objetivo de identificar la evidencia científica que sustenta la relación entre la composición de la microbiota y la hipertensión arterial esencial. Se encontró en muchos estudios que los hipertensos tenían una diversidad menor de la microbiota, en comparación con los grupos de control sanos. En los hipertensos se encontraron principalmente bacterias del género Prevotella y en el grupo control predominaba el género Bacteroidetes. Adicionalmente, se observó una disminución de Faecalibacterium, Roseburia y Bifidobacterium en el grupo de hipertensos. Existen varias técnicas de laboratorio para el reconocimiento de la población bacteriana del intestino, tales como la secuenciación de la subunidad de ARNr 16S, la secuenciación del genoma completo y la metagenómica de la microbiota. A pesar de que los estudios realizados sobre la relación microbiota e hipertensión concluyen que existe una relación significativa entre ambas, es necesario hacer más investigaciones en diferentes grupos poblacionales.

Background We describe sex-differential disease patterns and outcomes of >20.6 million cardiovascular emergency department encounters in the United States. Methods and Results We analyzed primary cardiovascular encounters from the Nationwide Emergency Department Sample between 2016 and 2018. We grouped cardiovascular diagnoses into 15 disease categories. The sample included 48.7% women; median age was 67 (interquartile range, 54-78) years. Men had greater overall baseline comorbidity burden; however, women had higher rates of obesity, hypertension, and cerebrovascular disease. For women, the most common emergency department encounters were essential hypertension (16.0%), hypertensive heart or kidney disease (14.1%), and atrial fibrillation/flutter (10.2%). For men, the most common encounters were hypertensive heart or kidney disease (14.7%), essential hypertension (10.8%), and acute myocardial infarction (10.7%). Women were more likely to present with essential hypertension, hypertensive crisis, atrial fibrillation/flutter, supraventricular tachycardia, pulmonary embolism, or ischemic stroke. Men were more likely to present with acute myocardial infarction or cardiac arrest. In logistic regression models adjusted for baseline covariates, compared with men, women with intracranial hemorrhage had higher risk of hospitalization and death. Women presenting with pulmonary embolism or deep vein thrombosis were less likely to be hospitalized. Women with aortic aneurysm/dissection had higher odds of hospitalization and death. Men were more likely to die following presentations with hypertensive heart or kidney disease, atrial fibrillation/flutter, acute myocardial infarction, or cardiac arrest. Conclusions In this large nationally representative sample of cardiovascular emergency department presentations, we demonstrate significant sex differences in disease distribution, hospitalization, and death.

Introduction: Systemic arterial hypertension (HT) constitutes the main risk factor for cardiovascular morbidity and mortality at a global level, affecting all ages regardless of gender and ethnicity. Its treatment continues to be a challenge, given the persistence of poor control, especially in countries like Colombia. Objective: To show the available evidence regarding the updated treatments of HT and the correct choice of antihypertensive agents according to the individual needs of each patient. Likewise, to consolidate and compare the hypotensive effect of the most used antihypertensive agents. Methodology: An advanced search was carried out with the terms DeCS and MeSH: Hypertension, antihypertensive agents, Essential Hypertension and Combination Therapy through the search engines PubMed, Clinical Key, Lilacs, Scielo. A total of 109 articles were selected to prepare the present literature review. Conclusions: An individualized hypertension treatment plan leads to the recognition of the different phenotypes, the presence of complications, the gender, and race, which are fundamental aspects to consider when choosing the appropriate antihypertensive agents. These findings allow for the achievement of the desired blood pressure target and leads to reduction and prevention of complications derived from suboptimal control., Introducción: la hipertensión arterial sistémica (HTA) constituye el principal factor de riesgo para morbilidad y mortalidad cardiovascular a nivel global, afecta a todas las edades, sin distinción de género y etnicidad. Su tratamiento continúa constituyendo un reto, dada la persistencia del pobre control, especialmente en países como Colombia. Objetivo: mostrar la evidencia disponible respecto al tratamiento actualizado de la HTA y la elección certera de los agentes antihipertensivos acorde con la individualidad de cada paciente. Asimismo, consolidar y comparar el efecto hipotensor de cada agente antihipertensivo más usado. Metodología: se realizó una búsqueda avanzada con los términos DeCS y MeSH: hipertensión, agentes antihipertensivos, hipertensión esencial y terapia combinada, en los motores de búsqueda PubMed, Clinical Key, Lilacs, Scielo. Un total de 109 artículos se seleccionaron para elaborar en la presente revisión de la literatura. Conclusiones: la individualización del manejo de la HTA lleva al reconocimiento de los distintos fenotipos, la presencia de complicaciones, el examen físico, el género y la raza como puntos fundamentales para elegir el agente antihipertensivo más adecuado que permita alcanzar las metas de control y propenda por la reducción y prevención de las complicaciones derivadas de un control no óptimo.

Background: Hypertensive patients with primary aldosteronism (PA) have a higher risk of cardiovascular complications than those with blood pressure-matched essential hypertension. The excess cardiovascular consequences of PA can be attributed to the proinflammatory effect of excessive aldosterone and mineralocorticoid receptor activation in a range of peripheral tissues and cell types. The neutrophil-to-lymphocyte ratio (NLR) is a widely available marker of inflammation which has been shown to predict cardiovascular outcome in the general population. This study aims to evaluate the use of NLR as a potential biomarker of PA and PA severity. Method(s): Patients with PA (n = 355) were identified from 2 large PA databases in Australia and China, while controls (n = 222) were patients with hypertension who were referred for assessment but did not meet the diagnostic criteria for PA. The NLR was retrospectively collected from routine full blood examination, prior to commencement of targeted treatment for PA. Result(s): The NLR did not differ between PA patients and hypertensive controls (median 2.3 and 2.4, P = 0.563). However, among patients with PA, the NLR was positively correlated with baseline and post-saline aldosterone levels (r = 0.22 and P < 0.001 for both) and negatively correlated with serum potassium (r = -0.15, P = 0.006). Furthermore, in a logistic regression analysis of data from patients with PA, the NLR predicted the presence of comorbid chronic kidney disease (CKD) (defined as estimated glomerular filtration rate <60 mL/min/1.73m2) with an odds ratio of 1.5 (P = 0.003). Conclusion(s): While the NLR did not distinguish PA from controls, it was a marker of PA severity, being associated with aldosterone concentration as well as the presence of CKD. A prospective study is needed to further clarify the role of NLR in predicting end-organ damage associated with PA.Copyright © 2020 The Author(s).

The objective of this study was to formulate extended-release mucoadhesive buccal tablets of propranolol hydrochloride in order to provide a prolonged absorption of propranolol hydrochloride from the buccal mucosa and to reduce presystemic metabolism and thus provide a better therapeutic effect. Besides, the aim was to perform comparative in vivo pharmacokinetic and hemodynamic studies of the developed extended-release (ER) propranolol hydrochloride 10 mg mucoadhesive buccal tablets and commercial immediate-release (IR) propranolol hydrochloride 10 mg tablets in spontaneously hypertensive rats. Formulation with 15% polyethylene oxide showed the highest degree of propranolol hydrochloride permeation, satisfactory mucoadhesiveness, and extended-release of propranolol hydrochloride, thus it was selected for further in vivo study. The pharmacokinetic study in rats showed the superiority of ER mucoadhesive buccal tablets over IR tablets in terms of propranolol hydrochloride absorption extent (AUC values: 70.32 ± 19.56 versus 31.69 ± 6.97 µg·h/mL), although lower maximum plasma propranolol hydrochloride concentration (Cmax) was achieved. However, no statistically significant difference was observed in Cmax between these treatments. The hemodynamic study showed that ER mucoadhesive buccal tablets provide a more pronounced decrease primarily in heart rate, but also in systolic and diastolic arterial pressure, as well as a longer heart rate reduction compared to IR tablets.

The aims were to study effects of iterative exposures to moderate elevations of local intravascular pressure on arterial/arteriolar stiffness and plasma levels of vasoactive substances. Pressures in the vasculature of an arm were increased by 150mmHg in healthy men (n = 11) before and after a 5-wk regimen, during which the vasculature in one arm was exposed to fifteen 40-min sessions of moderately increased transmural pressure (+65 to +105 mmHg). This vascular pressure training and the pressuredistension determinations were conducted by exposing the subjects' arm versus remaining part of the body to differential ambient pressure. During the pressure-distension determinations, venous samples were simultaneously obtained from pressurized and unpressurized vessels. Pressure training reduced arterial pressure distension by 40 ± 23% and pressure-induced flow by 33 ± 30% (P < 0.01), but only in the pressure-trained arm, suggesting local adaptive mechanisms. The distending pressure-diameter and distending pressure-flow curves, with training-induced increments in pressure thresholds and reductions in response gains, suggest that the increased precapillary stiffness was attributable to increased contractility and structural remodeling of the walls. Acute vascular pressure provocation induced local release of angiotensin-II (ANG II) and endothelin-1 (ET-1) (P < 0.05), suggesting that these vasoconstrictors limited the pressure distension. Pressure training increased basal levels of ET-1 and induced local pressure release of matrix metalloproteinase 7 (P < 0.05), suggesting involvement of these substances in vascular remodeling. The findings are compatible with the notion that local intravascular pressure load acts as a prime mover in the development of primary hypertension., QC 20220214

High Blood pressure (HBP) is one of the biggest public health problems. The mainstay of cardiovascular diseases, which represent the leading cause of death in Paraguay. Therefore, its optimal treatment is essential to decrease deaths and improve the quality of life of patients. The Central Hospital of the Instituto de Previsión Social is a national reference hospital where complex patients are treated. Methods: A cross-sectional descriptive observational study was carried out with no probabilistic sampling by consecutive cases. Including patients discharged with diagnosis of HBP. Results: two hundred twenty six patients were included. 52,2% were female. 22,5% had no previous diagnosis of high blood pressure. 39,8% suffered from heart failure, 34,1% had diabetes, 23,0% chronic kidney disease, 22,6% suffered from some type of neoplasm, 18,6% dyslipidemia, 31,9% with smoking history, 15,5% with history of previous stroke. Before hospital admission 47,7% used monotherapy, losartan was the most used drug. At hospital discharge monotherapy was indicated only in 21% of patients, combined therapy was the most prevalent. The second most associated drug was amlodipine. Conclusions: slight predominance of woman, the most frequent comorbidities were heart failure, diabetes mellitus, chronic kidney disease and neoplasms. Before admission, most patients used monotherapy whereas at hospital discharge the majority used combination therapy., La hipertensión arterial (HTA) es uno de los principales problemas de salud pública, pilar de las enfermedades cardiovasculares, las que representan la mayor causa de muerte en el Paraguay. Por lo tanto, su tratamiento óptimo es indispensable para disminuir las muertes y mejorar la calidad de vida de los pacientes. El Hospital Central del Instituto de Previsión Social es un centro nacional de referencia en Paraguay, donde se atienden a pacientes complejos, con muchas comorbilidades. Objetivo: Describir las características clínicas de los pacientes y el tratamiento anti hipertensivo prescrito a su externación del Servicio de Clínica Médica II del Hospital Central del Instituto de Previsión Social de marzo a mayo del año 2019.Metodología: Estudio observacional, descriptivo, de corte transversal, muestreo no probabilístico de casos consecutivos, se incluirán a pacientes externados del servicio con diagnóstico de Hipertensión arterial. Resultados: Fueron incluidos 226 pacientes con diagnóstico de egreso de Hipertensión arterial, la edad promedio fue de 64±16,5 años, distribución de sexo ligero predominio de mujeres (52,2%) distribución igual entre procedencia urbana y rural. El 22,5% no se conocía portador de HTA, el 39,8% eran portadores de insuficiencia cardiaca, 34,1% diabéticos, 23,0% con nefropatía crónica, 22,6% con algún tipo de neoplasia, 18,6% dislipidémicos, 31,9% con antecedente de tabaquismo, 15,5% había sufrido ictus anteriormente. Antes del ingreso el 47,7% utilizaba monoterapia, el más frecuente era el losartán. Al egreso la monoterapia fue indicada solo al 21,7% y la terapia combinada fue la más prevalente. El segundo fármaco más asociado fue la amlodipina. Conclusión: Ligero predominio de mujeres, las comorbilidades más frecuentes fueron la insuficiencia cardiaca, la diabetes mellitus, la nefropatía crónica y neoplasias. La mayoría antes del ingreso utilizaba solo un fármaco, al egreso hospitalario esto cambió a terapia combinada de dos hasta cuatro fár

A significant proportion of hypertension (potentially more than 5% in the general population) is due to primary aldosteronism (PA) which carries a worse prognosis when compared with blood pressure-matched essential hypertension. Effective targeted treatments are available which mitigate many of the cardiovascular complications of untreated PA. Despite this, the detection rate of PA in primary care is sub-optimal. In this review, we explore the challenges contributing to the under-diagnosis of PA in the community, including uncertainties regarding its actual prevalence. In order to detect PA early and offer targeted treatment before adverse cardiovascular consequences develop, routine screening for PA at the time of a diagnosis of hypertension would seem desirable. However, this is limited by a lack of studies to establish whether routine screening in primary care is cost-effective. Newer techniques are also being developed which could lessen the complexity of diagnosing PA. Most importantly, a dramatic increase in awareness of PA, as a treatable cause of hypertension, is needed amongst clinicians who manage hypertension.Copyright © 2020, The Author(s), under exclusive licence to Springer Nature Limited.

Objective. To determine the risk factors for the first episode of cerebral cerebrovascular accident (CVA) in people living at different levels of altitude. Methods. An observational, cross-sectional and analytical study was carried out in two hospitals located at 150 meters above sea level and 3250 meters above sea level, between 2012 and 2018, the sample was selected according to inclusion and exclusion criteria. The diagnosis of stroke was determined by tomography and / or brain resonance. Results. 72 (100 %) patients were included, 40 (55.5 %) lived at 150 meters above sea level and 32 (44.5 %) at 3250 meters above sea level; the averages of ages were 64.3 + -13.9 and 71.6 + - 14,0 years respectively (p = 0.033). The most affected age group was between 70 and 79 years, the highest percentage in height (43.7 % vs 27.5 %). The most frequent risk factors for stroke at sea level were arterial hypertension (95.0 % vs 62.5 %), diabetes mellitus (47.5 % vs 3.1 %) and atrial fibrillation (15.0 % vs 0.0 %) compared to altitude. The low socioeconomic level (81.2 % vs 27.5 %), the female gender (75.0 % vs 42.5 %), having valve disease (6.2 % vs 2.5 %) and polycythemia (9.3 % vs 0.0 %) were more frequently associated with stroke in height. Conclusions. It is concluded that arterial hypertension is an important risk factor for the first episode of brain stroke both at sea level and at altitude. Diabetes and atrial fibrillation were at sea level and in altitude, the low socioeconomic level, polycythemia, and suffering from valve disease., Objetivo. Para determinar fatores de risco para o primeiro derrame em pessoas que vivem em diferentes níveis de altitude. Métodos. Um estudo observacional, transversal e analítico foi realizado em dois hospitais localizados a 150 m a.s.l. e 3250 m a.s.l., entre 2012 e 2018. A amostra foi selecionada de acordo com critérios de inclusão e exclusão. O diagnóstico de AVC foi determinado por TC ou ressonância magnética cerebral. Resultados. Setenta e dois (100%) pacientes foram incluídos, 40 (55,5%) viviam a 150 m de altura e 32 (44,5%) a 3250 m de altura. As idades médias foram 64,3 +- 13,9 e 71,6 +- 14,0 anos, respectivamente (p=0,033). A faixa etária mais afetada foi entre 70 e 79 anos e a porcentagem mais alta foi em altitude (43,7 % vs. 27,5 %). Os fatores de risco mais freqüentes para derrame ao nível do mar foram hipertensão (95,0% vs. 62,5%), diabetes mellitus (47,5% vs. 3,1%) e fibrilação atrial (15% vs. 0%) em comparação com a altitude. O baixo status socioeconômico (81,2% vs. 27,5%), gênero feminino (75,0% vs. 42,5%), com doença valvular (6,2% vs. 2,5%) e policitemia (9,3% vs. 0,0%) foram mais freqüentemente associados com AVC em alta altitude. Conclusão. Concluímos que a hipertensão é um fator de risco importante para o primeiro derrame, tanto ao nível do mar como a grande altitude. Diabetes e fibrilação atrial foram mais freqüentes ao nível do mar e baixo status socioeconômico, policitemia e doença valvular em alta altitude, Objetivo. Determinar los factores de riesgo para el primer episodio de accidente cerebrovascular (ACV) encefálico en personas que habitan a diferentes niveles de altitud. Métodos. Se realizó un estudio observacional, transversal y analítico en dos hospitales situados a 150 m s.n.m. y 3250 m s.n.m, entre el año 2012 y el 2018. La muestra fue seleccionada según criterios de inclusión y exclusión. El diagnostico de ACV fue determinado por tomografía o resonancia cerebral. Resultados. Se incluyeron 72 (100 %) pacientes, 40 (55,5 %) vivían a 150 m s.n.m. y 32 (44,5 %) a 3250 m s.n.m. Los promedios de edades fueron 64,3 +- 13,9 y 71,6 +- 14,0 años, respectivamente (p=0,033).El grupo etario más afectado tenía entre 70 a 79 años y se encontraba con mayor porcentaje en altura (43,7 % vs 27,5 %). Los factores de riesgo con mayor frecuencia para ACV a nivel del mar fueron la hipertensión arterial (95,0 % vs. 62,5 %), diabetes mellitus (47,5 % vs. 3,1 %) y fibrilación auricular (15 % vs 0 %) en comparación a la altura. El nivel socioeconómico bajo (81,2 % vs 27,5 %), el género femenino (75,0 % vs 42,5 %), tener enfermedad valvular (6,2 % vs 2,5 %) y la policitemia (9,3 % vs 0,0 %) fueron asociados con mayor frecuencia al ACV en altura. Conclusión. Se concluye que la hipertensión arterial es un factor de riesgo importante para el primer episodio de ACV encefálico, tanto a nivel del mar como en altura. La diabetes y la fibrilación auricular fueron más frecuentes a nivel del mar y en altura el nivel socioeconómico bajo, la policitemia y el padecer de enfermedad valvular.

Objective:The efficacy and safety of nebivolol in patients with hypertension is well established, but its effect in Asian patients with essential hypertension in the real world has not been studied.Methods:Adult South Korean patients with essential hypertension, with or without comorbidities, were enrolled to participate in this prospective, single-arm, open, observational study; 3011 patients received nebivolol either as monotherapy or add-on therapy. Changes in SBP, DBP and heart rate (HR) at 12 and 24 weeks were evaluated. Subgroup analysis for BP changes in newly diagnosed (de novo) patients and those receiving other antihypertensives at study entry were also conducted.Results:Nebivolol significantly decreased mean SBP and DBP at 12 and 24 weeks compared with baseline (P < 0.0001). A significant reduction in HR was also observed at 12 and 24 weeks (P < 0.0001). The reductions of SBP and DBP were notably greater when nebivolol was used as monotherapy in de novo patients (P < 0.0001) and as add-on therapy to existing antihypertensives (angiotensin II receptor blockers, angiotensin-converting enzyme inhibitors and calcium channel blockers; P < 0.0001). Majority of the reported adverse events were mild; the most common adverse events were dizziness (1.3%), headache (1.0%) and dyspnea (0.9%).Conclusion:Despite the limitations associated with observational studies, this real-world study in Asian patients with essential hypertension with and without comorbidities, demonstrated the efficacy and safety of once daily nebivolol, either as monotherapy or add-on therapy.

Objective of the work is to study peculiarities of metabolic disorders in patients with essential hypertension stage I (EH stage I) associated with ischemic heart disease (IHD) and type 2 diabetes mellitus (DM 2) depending on the body mass index (BMI).Material and methods. 45 patients with EH stage II associated with IHD, 52 patients with EH stage II associated with IHD and DM 2, 26 practically healthy individuals representative by the age and sex were included into the investigation. The indices of carbohydrate and lipid metabolism, oxidative homeostasis, the content of nitrogen monoxide (NO) final metabolites in the blood depending on BMI were investigated.Results. In patients with EH stage II associated with IHD and excessive body weight compared with the control a reliable increase of immunoreactive insulin (IRI) concentration and HOMA-IR index were determined. In case of obesity I a reliable increase of glucose concentration in plasma, IRI, HOMA-IR index, decreased concentration of high density lipoprotein (HDL) cholesterol and increased content of low density lipoprotein (LDL) cholesterol, increased concentration of Malone aldehyde (MA) in erythrocytes were determined compared with the control and patients with normal body weight. A direct interrelation of a moderate density between IRI content and body weight, reverse direct correlation of a moderate density between HDL cholesterol and body weight were determined. In patients with EH stage II associated with IHD and DB 2 and obesity I a reliable increase of total cholesterol concentration (42,54%), triacylglyceroles (42,5%), LDL cholesterol (14,5%), MA of erythrocytes (16,14%), decreased content of HDL cholesterol (18,0%), reduced glutathione (17,75%), normalization of catalase activity in comparison with the patients with normal body weight were found. A direct correlation was found between moderate density and IRI level and body weight, total cholesterol, HDL cholesterol, MA, catalase; between body weight a, Цель работы — изучить особенности метаболических нарушений у больных гипертонической болезнью ІІ стадии (ГБ ІІ ст.) в сочетании с ишемической болезнью сердца (ИБС) и сахарным диабетом типа 2 (СД 2) в зависимости от индекса массы тела (ИМТ). Материал и методы. В исследование вошли 45 больных ГБ ІІ ст. в сочетании с ИБС, 52 больных ГБ ІІ ст. в сочетании с ИБС и СД 2, 26 практически здоровых лиц, репрезентативные по возрасту и полу. Изучались показатели углеводного, липидного обмена, окислительного гомеостаза, содержание в крови конечных метаболитов монооксида азота (NO) в зависимости от ИМТ. Результаты. У больных ГБ II ст. в сочетании с ИБС с избыточной массой тела (ИМТ), по сравнению с контролем, установлено достоверное повышение концентрации иммунореактивного инсулина (ИРИ) и индекса HOMA-IR. При наличии ожирения І отмечено достоверное повышение концентрации глюкозы плазмы, ИРИ, индекса HOMA-IR, снижение концентрации холестерина липопротеинов высокой плотности (ХС ЛПВП) и повышение содержания холестерина липопротеинов низкой плотности (ХС ЛПНП), рост концентрации малонового альдегида (МА) в эритроцитах по сравнению не только с контролем, но и с пациентами с ИМТ. Выявлена прямая взаимозависимость умеренной плотности между содержанием ИРИ и массой тела, обратная корреляционная связь умеренной плотности между уровнем ХС ЛПВП и массой тела. У пациентов с ГБ II ст. в сочетании с ИБС и СД 2 с ожирением І установлено достоверное увеличение концентрации общего холестерина (ОХС) (на 42,54%), триацилглицеролов (на 42,5%), ХС ЛПНП (на 14,5%), МА эритроцитов (на 18,5%), МА плазмы (на 16,14%), уменьшение содержания ХС ЛПВП (на 18,0%), глутатиона восстановленного (на 17,75%), нормализация активности каталазы (КТ) по сравнению с пациентами с ИМТ. Выявлено наличие прямой корреляционной связи умеренной плотности между уровнем ИРИ и массой тела, ОХС, ХС ЛПВП, МА, КТ; между массой тела и ОХС. Выводы. У больных гипертони, Мета роботи — вивчити особливості метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії (ГХ ІІ ст.) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) і цукровим діабетом типу 2 (ЦД 2) залежно від індексу маси тіла (ІМТ).Матеріал і методи. До дослідження увійшли 45 хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС, 52 хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС і ЦД 2, 26 практично здорових осіб, репрезентативних за віком і статтю. Вивчались показники вуглеводного, ліпідного обміну, окисного гомеостазу, вміст у крові кінцевих метаболітів монооксиду нітрогену (NO) залежно від ІМТ.Результати. У хворих на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС з надлишковою масою тіла (НМТ), порівняно з контролем, встановлено вірогідне підвищення концентрації імунореактивного інсуліну (ІРІ) та індексу HOMA-IR. За наявності ожиріння І ступеня відзначене достовірне підвищення концентрації глюкози плазми, ІРІ, індексу HOMA-IR, зниження концентрації холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) і підвищення вмісту холестеролу ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), зростання концентрації малонового альдегіду (МА) в еритроцитах порівняно не тільки з контролем, але й з пацієнтами з НМТ. Виявлено пряму взаємозалежність помірної щільності між вмістом ІРІ та масою тіла, зворотний кореляційний зв’язок помірної щільності між рівнем ХС ЛПВЩ і масою тіла.У пацієнтів на ГХ ІІ ст. у поєднанні з ІХС та ЦД 2 з ожирінням І ст. встановлено достовірне збільшення концентрації загального холестеролу (ЗХС) (на 42,54%), триацилгліцеролів (на 42,5%), ХС ЛПНЩ (на 14,5%), МА еритроцитів (на 18,5%), МА плазми (на 16,14%), зменшення вмісту ХС ЛПВЩ (на 18,0%), глутатіону відновленого (на 17,75%), нормалізація активності каталази (КТ) порівняно з пацієнтами з НМТ. Виявлена наявність прямого кореляційного зв’язку помірної щільності між рівнем ІРІ та масою тіла, ЗХС, ХС ЛПВЩ, МА, КТ; між масою тіла та ЗХС.Висновки. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. у поєднанні з ішемічною хворобою серця виявлена залежність окремих показників

Background. The rapid development of complications of essential arterial hypertension (AH) in adolescents 16–17 years old, who expose a psychological overload while studying at a higher school, creates prerequisites for predicting the course of hypertension. Materials and methods. The basic group of the study diagnosed with AH consisted of 84 adolescents, 40 (47.6 %) boys and 44 (52.4 %) girls, who according to the office blood pressure (BP) measurements with an interval of one to two weeks at least 2 times had BP values ≥ 120/80 mm Hg, and were found to have blood pressure load > 95 percentile 25–50 % and more of the day time by ambulatory blood pressure monitoring (ABPM). For comparison of the studied parameters, we used data from the control group, which consisted of 40 adolescents (13 (32.5 %) boys and 27 (67.5 %) girls) with normotension. The results of observations were processed using the medical statistics program Statistica version 6.0. Results. The unfavorable predictors of the development of stable AH revealed an average heart rate at night of more than 62 per mi­nute by Holter monitoring, the average daily pulse pressure on the ABPM was more than 57 mm Hg and the body mass index (BMI) is above 25 kg/m2. The risk factors for left ventricular (LV) remo­deling included the excess increase in the thickness of the posterior wall of the LV of more than 8.0 mm at the time of the diagnosis of hypertension, BMI over 25 kg/m2 and average daily pulse pressure over 57 mm Hg by ABPM. Conclusions. If an unfavorable course of hypertension is predicted, then it is necessary to combine non-pharmacological methods of treatment with drug ones., Актуальність. Швидкий розвиток ускладнень первинної артеріальної гіпертензії (АГ) у підлітків 16–17 років, які знаходяться в умовах психологічного перевантаження під час навчання у вищій школі, створює передумови для прогнозування перебігу гіпертензії. Мета дослідження: розробити алгоритми прогнозу стабільної АГ та розвитку ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) серця у наступні 12 місяців після встановлення діагнозу первинної АГ у підлітків. Матеріали та методи. Основну групу із діагнозом АГ становили 84 підлітки, із них 40 (47,6 %) юнаків і 44 (52,4 %) дівчини, у яких на підставі офісних вимірювань артеріального тиску (АТ) з інтервалом в 1–2 тижні щонайменше 2 рази значення АТ були ≥ 120/80 мм рт.ст., а добовий моніторинг АТ (ДМАТ) встановив навантаження гіпертензією > 95 перцентилі 25–50 % і більше від добового часу. План обстеження включав загальноклінічні та інструментальні методи (електрокардіографія (ЕКГ) з визначенням традиційних показників і додатковим амплітудним ЕКГ-індексом Соколова — Лайона, холтерівське моніторування ЕКГ, ехокардіографія). Для порівняння досліджуваних показників використовували дані осіб контрольної групи, яку становили 40 підлітків (13 (32,5 %) юнаків і 27 (67,5 %) дівчат) з нормотензією. Результати спостережень оброблені з використанням програми медичної статистики Statistica v.6.0. Результати. Несприятливими предикторами розвитку стабільної АГ є середня ЧСС вночі більше за 62 на хвилину за методом холтерівського моніторування ЕКГ, середньодобовий пульсовий АТ за ДМАТ більше ніж 57 мм рт.ст. та індекс маси тіла (ІМТ) вище за 25 кг/м2. Ризик розвитку ремоделювання ЛШ серця становлять перевищення товщини задньої стінки ЛШ на момент встановлення діагнозу АГ більше за 8,0 мм, ІМТ більш ніж 25 кг/м2 та середньодобовий пульсовий АТ понад 57 мм рт.ст. за ДМАТ. Висновки. Якщо на підставі прогнозування передбачається несприятливий перебіг АГ, то необхідно поєднувати немедикаментозні методи лікування з медикаментозними., Актуальность. Быстрое развитие осложнений первичной артериальной гипертензии (АГ) у подростков 16–17 лет, которые находятся в условиях психологической перегрузки во время обучения в высшей школе, создает предпосылки для прогнозирования течения гипертензии. Цель исследования: разработать алгоритмы прогноза стабильной АГ и развития ремоделирования левого желудочка (ЛЖ) сердца в последующие 12 месяцев после установления диагноза первичной АГ у подростков. Материалы и методы. Основную группу с диагнозом АГ составили 84 подростка, из них 40 (47,6 %) юношей и 44 (52,4 %) девушки, у которых на основании офисных измерений артериального давления (АД) с интервалом в 1–2 недели минимум 2 раза значения АД были ≥ 120/80 мм рт.ст., а суточный мониторинг АД (СМАД) выявил нагрузку гипертензией > 95 перцентиля 25–50 % и более суточного времени. План обследования включал общеклинические и инструментальные методы (электрокардиография (ЭКГ) с определением традиционных показателей и дополнительным амплитудным ЭКГ-индексом Соколова — Лайона, холтеровское мониторирование ЭКГ, эхокардиография). Для сравнения исследуемых показателей использовали данные лиц контрольной группы, которую составили 40 подростков (13 (32,5 %) юношей и 27 (67,5 %) девушек) с нормотензией. Результаты наблюдений обработаны с использованием программы медицинской статистики Statistica v.6.0. Результаты. Неблагоприятными предикторами развития стабильной АГ являются средняя ЧСС ночью более 62 в минуту по методу холтеровского мониторирования ЭКГ, среднесуточное пульсовое АД по СМАД более 57 мм рт.ст. и индекс массы тела (ИМТ) выше 25 кг/м2. Риск развития ремоделирования ЛЖ сердца составляют превышение толщины задней стенки ЛЖ на момент установления диагноза АГ более 8,0 мм, ИМТ более 25 кг/м2 и среднесуточное пульсовое АД более 57 мм рт.ст. по СМАД. Выводы. Если на основе прогнозирования предполагается неблагоприятное течение гипертензии, то необходимо сочетать немедикаментозные методы лечения с медикаментозными.

Objective — to determine and evaluate indices of 24-hour ambulatory blood pressure monitoring (24-ABPM) in patients with essential hypertension (EH), complicated with hemorrhagic stroke (HS), after an early recovery period.Materials and methods. The investigation involved 2 groups: the main group included 94 patients (50 women and 44 men, mean age (54.4 ± 8.8) years old), after previous HS as a complication of EH, that took place 6 months or earlier, and who had no spontaneous normalization of blood pressure (BP) over this period. The comparison group consisted of 104 subjects (54 women and 50 men, mean age (53.7 ± 8.9) years old) with EH. The groups matched according to key indices. All investigated subjects underwent 24-ABPM.Results and discussion. The following indices of 24-ABPM in the main group and comparison group (M ± σ) have been established, respectively: mean daytime systolic blood pressure (SBP) was (109.6 ± 15.8) and (121.1 ± 11.3) mm Hg; mean nighttime SBP was (101.9 ± 17.0) and (108.3 ± 14.1) mm Hg; mean 24-hours SBP was (109.6 ± 15.5) and (118.1 ± 9.7) mm Hg. These indices were lower in the main group in contrast to the comparison group (p < 0.05). At the same time, the minimal daytime SBP in the main group ((74.4 ± 19.5) mm Hg), unlike the one of the comparison group ((82.3 ± 12.5) mm Hg), was smaller, and the maximal daytime SBP ((168.2 ± 18.1) mm Hg) was greater in the main group than in the comparison group ((161.9 ± 17.7) mm Hg) (p < 0.05). At the same time, the daytime standard deviation of SBP (17.9 ± 5.9) was bigger in the main group (p < 0.05). The daytime index of hyperbaric impact of SBP was bigger in the main group than in the comparison group — (403.6 ± 250.9) vs. (231.7 ± 123.0), respectively (p < 0.05). By the 24-hour profile of BP in the main group there was a statistically significant smaller percentage of persons, relative to the comparison group, with over-dipper profile (6.4 vs. 20.2 %, respectively) and greater percen, Цель работы — определить и оценить показатели суточного мониторирования артериального давления (СМАД) у больных гипертонической болезнью (ГБ), осложненной геморрагическим инсультом (ГИ), после раннего восстановительного периода.Материалы и методы. Сформированы две группы лиц: основную группу составили 94 больных (50 женщин и 44 мужчины, средний возраст (54,4 ± 8,8) года), перенесших ГИ как осложнение ГБ более 6 мес назад, которые не имели спонтанной нормализации артериального давления (АД) в течение этого периода; группу сравнения — 104 человека (54 женщины и 50 мужчин, средний возраст (53,7 ± 8,9) года) с ГБ без перенесенного ГИ. Группы пациентов были сопоставимы по основным показателям. Всем указанным лицам провели СМАД.Результаты и обсуждение. Показатели СМАД в основной группе и группе сравнения (М ± σ) соответственно: среднее (ср.) дневное систолическое артериальное давление (САД) — (109,6 ± 15,8) и (121,1 ± 11,3) мм рт. ст., ночное — (101,9 ± 17,0) и (108,3 ± 14,1) мм рт. ст., в течение 24 ч — (109,6 ± 15,5) и (118,1 ± 9,7) мм рт. ст.; эти показатели были меньше в основной группе, в отличие от группы сравнения (p < 0,05). При этом минимальное (мин.) дневное САД в основной группе ((74,4 ± 19,5) мм рт. ст.), в отличие от группы сравнения ((82,3 ± 12,5) мм рт. ст.), было меньше, а максимальное (макс.) дневное САД ((168,2 ± 18,1) мм рт. ст.) — больше в основной группе, чем в группе сравнения ((161,9 ± 17,7) мм рт. ст.) (p < 0,05). При этом показатель стандартного отклонения StD дневного САД (17,9 ± 5,9) был больше в основной группе (p < 0,05). Показатель гипербарической загрузки дневного САТ был больше в основной группе и составил (403,6 ± 250,9) против (231,7 ± 123,0) в группе сравнения (p < 0,05). По суточному ритму АД в основной группе было статистически значимо меньше лиц с профилем over-dipper (6,4 против 20,2 %) и больше с non-dipper (40,4 против 26 %).Выводы. У больных ГБ, которые перенесли ГИ более 6 мес назад, не имели спонтанной нормализации А, Мета роботи — визначити й оцінити показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), ускладнену геморагічним інсультом (ГІ), після раннього відновного періоду.Матеріали та методи. Було сформовано дві групи осіб: до основної групи залучили 94 хворих (50 жінок та 44 чоловіків, середній вік (54,4 ± 8,8) року), які перенесли ГІ як ускладнення ГХ понад 6 міс тому й не мали спонтанної нормалізації артеріального тиску (АТ) протягом цього періоду; до групи порівняння — 104 особи (54 жінки та 50 чоловіків, середній вік (53,7 ± 8,9) року) з ГХ без перенесеного ГІ. Групи пацієнтів були порівнянні за основними показниками. Усім зазначеним особам було проведено ДМАТ.Результати та обговорення. Показники ДМАТ в основній групі та групі порівняння (М ± σ) відповідно: середній (сер.) систолічний артеріальний тиск (САТ) удень (109,6 ± 15,8) та (121,1 ± 11,3) мм рт. ст., уночі (101,9 ± 17,0) та (108,3 ± 14,1) мм рт. ст., протягом 24 год (109,6 ± 15,5) та (118,1 ± 9,7) мм рт. ст.; зазначені показники були меншими в основній групі, на відміну від групи порівняння (p < 0,05). При цьому мінімальний (мін.) САТ удень в основній групі ((74,4 ± 19,5) мм рт. ст.), на відміну від групи порівняння ((82,3 ± 12,5) мм рт. ст.), був меншим, а максимальний (макс.) САТ удень ((168,2 ± 18,1) мм рт. ст.) був більшим в основній групі, ніж у групі порівняння ((161,9 ± 17,7) мм рт. ст.) (p < 0,05). При цьому показник стандартного відхилення StD САТ удень — (17,9 ± 5,9) був більшим в основній групі (p < 0,05). Показник гіпербаричного навантаження САТ удень був більшим в основній групі і становив (403,6 ± 250,9) проти (231,7 ± 123,0) у групі порівняння (p < 0,05). За добовим ритмом АТ в основній групі було статистично значуще менше осіб з профілем over-dipper (6,4 проти 20,2 %) і більше з non-dipper (40,4 проти 26 %).Висновки. У хворих на ГХ, які перенесли ГІ понад 6 міс тому, не мали спонтанної нормалізації АТ протягом цього періоду та відновилися д

Objective: To determine and evaluate indices of coagulation hemostasis in patients with hemorrhagic stroke (HS), associated with essential hypertension (EH), after the early recovery period.Materials and methods. There were formed 2 groups of patients: the basic group included 94 patients (50 women and 44 men, middle age 54.4 ± 8.8 years old) who experienced HS, associated with EH, 6 months and earlier and had no spontaneous normalization of blood pressure over this period; the comparison group consisted of 104 persons (54 women and 50 men, middle age 53.7 ± 8.9 years old) with EH. They were matched groups by the key indicators. All the above-mentioned patients underwent fasted test of venous blood for detecting coagulation indices.Results. Determining the mean values of the coagulation parameters in both groups, there was found that the activated partial thromboplastin time (APTT) in the basic group was greater than in the comparison group — 28.345 ± 3.317 s and 26.629 ± 4.601 s, respectively (p<0.05). The patients of the basic group within 6-11 months after HS onset experienced a higher level of APTT (29.410 ± 3.806 s); and the value of thrombin time (TT) was lower than in the comparison group — 21.740 ± 1.691 s and 23.217 ± 5.740, respectively (p <0.05). In the basic group, Claus fibrinogen test showed a direct noticeable correlation (0.502) according to the Chaddock scale with the number of months after the early recovery period after HS.Conclusions. Hypertensive patients experienced HS have significantly higher value of APTT, indicating that the cascade of hemostasis is slowed down compared with patients with EH without complications. Hypertensive patients experienced HS 6–11 months before have statistically significant greater value of the APTT and lower TT value. In hypertensive patients after HS, there is a direct noticeable correlation between the concentration of Claus fibrinogen in the blood plasma and the number of months after the early recover, Цель: определить показатели коагуляционного гемостаза у больных с геморрагическим инсультом (ГИ), ассоциированным с гипертонической болезнью (ГБ), после раннего восстановительного периода.Материалы и методы. Исследование проведено с ноября 2016 г. по июль 2018 г. на базе кафедры пропедевтики внутренней медицины № 1 Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца. Были сформированы две группы: основная – 94 больных (50 женщин и 44 мужчины, средний возраст – (54,4 ± 8,8) года), перенесших ГИ, ассоциированный с ГБ, более 6 мес назад без спонтанной нормализации артериального давления в течение этого периода времени, и сравнения – 104 пациента (54 женщины и 50 мужчин, средний возраст – (53,7 ± 8,9) года) с ГБ без перенесенного ГИ. Группы были сопоставимы по основным показателям. Всем пациентам проведен анализ венозной крови натощак с определением показателей коагулограммы.Результаты. Активированное частичное тромбопластиновое время (АЧТВ) в основной группе превышало показатель группы сравнения – (28,345 ± 3,317) и (26,629 ± 4,601) с соответственно (p<0,05). У лиц основной группы в течение 6–11 мес после ГИ АЧТВ было большим ((29,410 ± 3,806) с), а тромбиновое время – меньшим, чем в группе сравнения ((21,740 ± 1,691) и (23,217 ± 5,740) с соответственно; p<0,05). Фибриноген, определенный по Клаусу, в основной группе имел прямо пропорциональную умеренную (0,502) по шкале Чеддока связь с количеством месяцев после раннего восстановительного периода.Выводы. У больных с перенесенным ГИ, ассоциированным с ГБ, статистически значимо больше АЧТВ, что свидетельствует о более медленном каскаде гемостаза по сравнению с больными с ГБ без осложнений. Меньшее значение тромбинового времени выявлено только в подгруппе больных в период 6–11 мес после ГИ. В группе больных ГБ с перенесенным ГИ содержание фибриногена в плазме крови увеличивается при увеличении количества месяцев после раннего восстановительного периода ГИ., Мета: визначити показники коагуляційного гемостазу у хворих із геморагічним інсультом (ГІ), асоційованим із гіпертонічною хворобою (ГХ), після раннього відновного періоду.Матеріали і методи. Дослідження проведене з листопада 2016 р. до липня 2018 р. на базі кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Було сформовано дві групи: основну – 94 хворих (50 жінок та 44 чоловіки, середній вік – (54,4 ± 8,8) року), які перенесли ГІ, асоційований з ГХ, понад 6 міс тому без спонтанної нормалізації артеріального тиску протягом цього періоду, та порівняння – 104 пацієнта (54 жінки та 50 чоловіків, середній вік – (53,7 ± 8,9) року) з ГХ без перенесеного ГІ. Групи були порівнянні за основними показниками. Всім пацієнтам проведено аналіз венозної крові натще з визначенням показників коагулограми.Результати. Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) в основній групі перевищував показник групи порівняння – (28,345 ± 3,317) та (26,629 ± 4,601) с відповідно (p<0,05). В осіб основної групи впродовж 6–11 міс після ГІ АЧТЧ був більшим ((29,410 ± 3,806) с), а тромбіновий час – меншим, ніж у групі порівняння ((21,740 ± 1,691) і (23,217 ± 5,740) с відповідно; p<0,05). Фібриноген, визначений за Клаусом, в основній групі мав прямий пропорційний помірний (0,502) за шкалою Чеддока зв’язок з кількістю місяців, які минули після раннього відновного періоду.Висновки. У групі хворих на ГХ з перенесеним ГІ статистично значущо більший АЧТЧ, що свідчить про повільніший каскад гемостазу порівняно з хворими на ГХ без ускладнень. Менше значення тромбінового часу виявлено лише у підгрупі хворих у період 6–11 міс після ГІ. У групі хворих на ГХ з перенесеним ГІ вміст фібриногену в плазмі крові збільшується при збільшенні кількості місяців після раннього відновного періоду ГІ.

BackgroundThis pathophysiological study addressed the hypothesis that soluble epoxide hydrolase (sEH), which metabolizes the vasodilator and anti-inflammatory epoxyeicosatrienoic acids (EETs) to dihydroxyeicosatrienoic acids (DHETs), contributes to conduit artery endothelial dysfunction in type 2 diabetes.Methods and resultsRadial artery endothelium-dependent flow-mediated dilatation in response to hand skin heating was reduced in essential hypertensive patients (n = 9) and type 2 diabetic subjects with (n = 19) or without hypertension (n = 10) compared to healthy subjects (n = 36), taking into consideration cardiovascular risk factors, flow stimulus and endothelium-independent dilatation to glyceryl trinitrate. Diabetic patients but not non-diabetic hypertensive subjects displayed elevated whole blood reactive oxygen species levels and loss of NO release during heating, assessed by measuring local plasma nitrite variation. Moreover, plasma levels of EET regioisomers increased during heating in healthy subjects, did not change in hypertensive patients and decreased in diabetic patients. Correlation analysis showed in the overall population that the less NO and EETs bioavailability increases during heating, the more flow-mediated dilatation is reduced. The expression and activity of sEH, measured in isolated peripheral blood mononuclear cells, was elevated in diabetic but not hypertensive patients, leading to increased EETs conversion to DHETs. Finally, hyperglycemic and hyperinsulinemic euglycemic clamps induced a decrease in flow-mediated dilatation in healthy subjects and this was associated with an altered EETs release during heating.ConclusionsThese results demonstrate that an increased EETs degradation by sEH and altered NO bioavailability are associated with conduit artery endothelial dysfunction in type 2 diabetic patients independently from their hypertensive status. The hyperinsulinemic and hyperglycemic state in these patients may contribute to these alter

Objective. To determine the validity and reliability of the Treatment Adherence Questionnaire for Patients with Hypertension (TAQPH), Spanish version, designed by Chunhua Ma et al. Methods. This study was carried out in the city of Ibagué (Colombia) and the test validation determined validity (face, content, and construct) and reliability. Face and content validity were conducted through expert judgment, using Fleiss’ Kappa Coefficient statistical tests and modified Lawshe’s content validity index. The construct validity and the reliability test had the participation of 220 people with diagnosis of primary hypertension. Reliability was calculated through Cronbach’s alpha statistical test. Results. In the face validity, the instrument reported a Fleiss’ Kappa index was 0.68 in comprehension, 0.76 in clarity, and 0.64 in accuracy, interpreted as a substantial agreement. The content validity index was satisfactory with 0.91; el exploratory factor analysis reported six factors with a total variance explained of 54%. Cronbach’s alpha for the total scale was 0.74. Conclusion. The Spanish version of the TAQPH is a valid and reliable scale to evaluate adherence to treatment in patients with primary hypertension, Determinar a validez e confiabilidade do questionário para medir a aderência ao tratamento em pacientes com hipertensão arterial (Treatment Adherence Questionnaire for Patients with Hypertension - TAQPH), versão em espanhol, desenhado por Chunhua Ma et al. Métodos. Estudo de validação de provas que se realizou na cidade de Ibagué (Colômbia) no qual se determinou a validez (facial, de conteúdo e de construto) e a confiabilidade. A validez facial e de conteúdo se efetuou mediante o juízo de especialistas, utilizando as provas estatísticas de Coeficiente Kappa de Fleiss e índice de Lawshe modificado. Na validez de construto e prova de confiabilidade participaram 220 pessoas com diagnóstico de hipertensão arterial. A confiabilidade se calculou mediante a prova estatística de alfa de Cronbach. Resultados. Na validez facial, o instrumento reportou um índice de Kappa de Fleiss de 0.68 em compreensão, 0.76 em claridade e 0.64 em precisão, interpretado como um acordo substancial. O índice de validez de conteúdo foi satisfatório com 0.91, a análise fatorial exploratório reportou seis fatores com uma variação total explicada de 54%. O alfa de Cronbach foi de 0.74 para a escala total. Conclusão. A versão em espanhol de TAQPH é uma escala válida e confiável para a avaliação da aderência ao tratamento em pacientes com hipertensão arterial, Objetivo: Determinar la validez y confiabilidad del cuestionario para medir la adherencia al tratamiento en pacientes con hipertensión arterial (Treatment Adherence Questionnaire for Patients with Hypertension - TAQPH), versión en español, diseñado por Chunhua Ma et al. Métodos. Estudio de validación de pruebas realizado en la ciudad de Ibagué (Colombia) en el que se determinó la validez (facial, de contenido y de constructo) y la confiabilidad. La validez facial y de contenido se efectuó mediante el juicio de expertos, utilizando las pruebas estadísticas de Coeficiente Kappa de Fleiss e índice de Lawshe modificado. En la validez de constructo y prueba de confiabilidad participaron 220 personas con diagnóstico de hipertensión arterial. La confiabilidad se calculó mediante la prueba estadística de alfa de Cronbach. Resultados. En la validez facial, el instrumento reportó un índice de Kappa de Fleiss de 0.68 en comprensión, 0.76 en claridad y 0.64 en precisión, interpretado como un acuerdo sustancial. El índice de validez de contenido fue satisfactorio con 0.91. El análisis factorial exploratorio reportó seis factores con una varianza total explicada de 54%. El alfa de Cronbach fue de 0.74 para la escala total. Conclusión. La versión en español del TAQPH es una escala válida y confiable para la evaluación de la adherencia al tratamiento en pacientes con hipertensión arterialválida y confiable para la evaluación de la adherencia al tratamiento en pacientes con hipertensión arterialválida y confiable para la evaluación de la adherencia al tratamiento en pacientes con hipertensión arterial

Background: Exaggerated sympathetic cardiovascular (CV) reactivity to stress associates with elevated risk for clinical and preclinical end points of CV disease. It would be useful to identify these individuals, preferably from feasible measurements commonly used in health care. Our study examined the association between home blood pressure (BP) variability and cardiac workload response to whole-body cold exposure. Methods: Seventy-five men (55–65 years, 46 hypertensive) measured BP at home twice in the morning and evening for a week. We computed systolic home BP variability as SD of daily means and divided the subjects into groups demonstrating either high or low BP variability. They were exposed to whole-body cold exposure (−10 °C, wind 3 m/second, 15 minutes, winter clothes, standing). BP and heart rate were measured at 3-minute intervals during, and 15 minutes before and after the exposure. Rate-pressure product (RPP) was calculated to represent cardiac workload. Results: Subjects with high systolic home BP variability demonstrated a greater RPP increase in cold conditions compared to those with low BP variability [mean change from baseline (95% CI): 1,850 (1,450 to 2,250) bpm × mm Hg vs. 930 (610, 1,250) bpm × mm Hg, P < 0.01]. This was related to the augmented systolic BP change [31(28, 35) mm Hg vs. 23(20, 26) mm Hg, P < 0.01]. Home BP variability correlated with cold-related RPP (rS = 0.34, P = 0.003) and systolic BP (rS = 0.38, P < 0.001) responses. Conclusions: Moderate whole-body cold exposure increased BP and cardiac workload more among those with higher systolic home BP variability, independently of home BP level. Elevated home BP variability may indicate augmented sympathetically mediated vascular reactivity for environmental stressors. Public trials registry number: Trial Number NCT02007031.

Background: Primary aldosteronism (PA) has a reported prevalence of up to 20% in cases of resistant hypertension1. Untreated PA poses a significantly greater risk of cardiovascular events than essential hypertension (EH)2. Ambulatory blood pressure (AMBP) monitoring provides a non-invasive method for evaluating circadian BP variations, offers valuable prognostic information3 and may distinguish PA from EH. Objective(s): To compare AMBP parameters in patients with PA and EH, and correlate these parameters with cardiovascular outcomes in PA. Method(s): AMBP readings were evaluated retrospectively in 407 patients assessed at Monash Heart. Patient demographics, screening aldosterone and renin concentrations and medications were retrieved from medical records. 396 EH and 11 PA patients were identified and their cardiovascular events (myocardial infarction, left ventricular hypertrophy, coronary artery disease, atrial fibrillation) were recorded. Statistical significance was set at P < .05. Result(s): Compared to EH, PA patients were younger (mean: 51.5 +/- 13.3 vs 62.2 +/- 14.2 years). Mean BP readings were higher in PA (mean: 150/86 +/- 20.5/7.4 vs 134/75 +/- 17.2/10.7 mm Hg) and similar findings were observed for average daytime and nighttime BP readings. BP load (% daytime and nighttime SBP/DBP readings over 135/85 and 120/70 mm Hg, respectively) was significantly higher for both systolic and diastolic in PA (mean: 72.4 +/- 26.4 and 50.2 +/- 25.6%) compared with EH (mean: 49.3 +/- 28.5 and 21.6 +/- 22.7%). 81% of patients with PA (9/11) had loss of physiological nocturnal BP dipping compared with 44% of EH (175/396). Rates of cardiovascular events were similar in both groups but may be confounded by the retrospective nature of this study and lack of long-term follow-up. Conclusion(s): In our study, PA is associated with a significant increase in BP load and loss of nocturnal BP dipping which are known risk factors for adverse cardiovascular events. A prospective study

I Sverige har cirka 2 miljoner människor diagnosen hypertoni och det är den folksjukdom som ligger bakom cirka 30 000 fall av stroke och lika många hjärtinfarkter varje år. En ökning av personer med sjukdomen hypertoni ses i världen vilket beror på att världens befolkning och den åldrande befolkningen ökar. Hypertoni beror på funktionella kärlförändringar i artärväggen som leder till en stelhet. Denna stelhet är resultatet av flera faktorer såsom förhöjda blodfetter, rökning, diabetes, åldern, alkoholvanor och övrig livsstil. Vid hypertoni är risken stor för att utveckla kardiovaskulär sjukdom som stroke, hjärtsvikt, kranskärls- och njursjukdom. Hypertoni är även den enskilt största behandlingsbara riskfaktorn för kardiovaskulär sjukdom. Förändring av livsstil är grunden i behandlingen, men flertalet individer behöver också behandlas med läkemedel. För att uppnå detta krävs hälsokompetens hos patienten och ett personcentrerat arbetssätt hos vårdpersonal Syfte: Syftet med studien var att undersöka patientens hälsokompetens kring risken att utveckla kardiovaskulär sjukdom vid ohälsosam livsstil och primär hypertoni. En frågeställning skapades för att se om det fanns skillnader mellan könen. Metod: Metoden var en empirisk deskriptiv icke experimentell tvärsnittsstudie med kvantitativ ansats. Författarna valde att göra en enkätstudie på 50 stycken patienter som fått diagnosen primär hypertoni mellan åren 2014-2017 på en vårdcentral i södra Sverige. Resultat: Det framkommer att en viss del av deltagarna får information om livsstilsförändringar gällande kostvanor, rökning, alkoholvanor och fysisk aktivitet och dess betydelse vid diagnosen hypertoni. Det framkommer även att de gjort förändringar utifrån detta. Dock är det långt ifrån alla som får information och gör ändringar och skillnader mellan män och kvinnor kan ses. Slutsats: Ett medvetandegörande om patientens hälsokompetens och ett personcentrerat förhållningssätt hos vårdpersonal i det primärpreventiva arb, Approximately 2 million people in Sweden are diagnosed with hypertension, which is a public health disease that is estimated to cause 30, 000 cases of stroke and myocardial infarction every year. An overall growing and aging population in the world is the cause of the increase in the numbers of people diagnosed with hypertension in the world. Hypertension is caused by functional changes in the arterial wall which causes a stiffness in the vessel. This stiffness is a result of factors such as dyslipidemia, smoking, diabetes, age, consumption of alcohol and other lifestyle factors. People with hypertension have an increased risk of developing cardiovascular diseases such as stroke, heart failure, coronary arterial disease and kidney disease. Hypertension is also the greatest treatable risk factor for cardiovascular disease. Lifestyle changes is the cornerstone in the treatment of hypertension, however many individuals may also need drug therapy. For the individual to achieve lifestyle changes, the patient needs a high level of health literacy and a person centred approach from health care professionals are needed Aim: The aim of this study was to investigate the patient’s health literacy relating to the risk of developing cardiovascular disease with an unhealthy lifestyle in combination with essential hypertension. A question formulation was constructed as a compliment to the aim of the study with the purpose of identifying possible differences between the sexes. Method: The method was an empirical descriptive non experimental cross-sectional study with a quantitative approach. The authors choose to conduct the study by handing out 50 questionnaires to patients diagnosed with essential hypertension between the years 2014-2017 at a public health office in southern part of Sweden. Result: Participants received information regarding lifestyle changes such as eating habits, smoking, alcohol consumption and physical activity and their importance when diagnosed with h

Background: Hypertension is a chronic condition that requires management that can provide long-term effects through lifestyle modification. Lifestyle modification in patients with hypertension can be observed through the health behavior of hypertensive patients. Methods: This study was a descriptive analytic study with a survey method that aimed to determine the health behavior of primary hypertensive patients in the work area of ​​Waingapu Health Center in 2017. This study involved 45 respondents who were taken with simple random sampling technique from a total population of 122 people. Data were collected through questionnaires and then analyzed by descriptive statistical tests. Results: The results of this study were 4 articles found in the database showed that there was an effect of yoga therapy in lowering blood pressure of hypertensive patients. Conclusion: Mature age supported by a high enough education can form a good attitude about hypertension which is then manifested through a healthy behavior.

Muscle sympathetic nerve activity (MSNA) has shown that sympathetic activation may occur in essential hypertension (EHT). However, the small sample size of the studies, the heterogeneity of the patients examined, and the presence of confounders represented major weaknesses not allowing to draw definite conclusions. Among the 432 studies identified providing information in EHT on MSNA, 63 were eligible (1216 patients) and meta-analyzed grouping them on the basis of clinically relevant questions: (1) Is MSNA increased in hypertension of mild/moderate-to-severe degree? (2) Does sympathetic activation occur in borderline, white-coat, and masked EHT? (3) Is MSNA related to clinic and ambulatory blood pressure and target organ damage? (4) Are heart rate and venous plasma norepinephrine valuable surrogate markers of MSNA in clinical practice? The results show that MSNA was significantly greater (1.5x; P<0.001) in mild-to-moderate and severe EHT as compared with normotensive controls and that this was the case also in borderline, white-coat, and masked hypertension as well. Interestingly, MSNA was significantly greater in both untreated and treated hypertension (P<0.001 for both), related to clinic and ambulatory blood pressure (r=0.67 and r=0.83; P<0.001 for both), inversely related to heart rate (r=-0.38; P<0.001) and directly to venous plasma norepinephrine (r=0.28; P<0.001) and left ventricular mass index (r=0.27; P<0.001). Thus, EHT is a condition characterized by a sustained sympathetic overdrive, whose magnitude is proportional to its clinical severity. This is more clearly manifest when MSNA rather than indirect markers of adrenergic drive, such as heart rate and plasma norepinephrine, are used

Background: Extensive clinical experience on metoprolol has been gained in different cardiovascular conditions. Review: This paper discusses the use of metoprolol, with a focus on the extended-release formulation, in clinical practice in the light of existing evidence and current recommendations. This is a narrative review based on existing evidence and clinical experience of the author. Evidence on the use of metoprolol in heart failure, ischemic artery disease, arterial hypertension, and atrial fibrillation is well-established. Conclusions: Metoprolol still appears to be a suitable pharmacological option in different cardiovascular conditions. Research on this molecule is still active and new, promising settings of use are being explored and may provide relevant results in the years to come

This review considers the issues and prospects of the preventive nutrition in the essential hypertension on the background of alimentary obesity, the role and place of certain nutrients in diets recommended for patients with hypertension and obesity at high cardiovascular risk, with ischemic heart disease, dyslipidemia, disturbances of carbohydrate and purine metabolism. The American and Ukrainian guidelines on the diet and lifestyle modification, the results of multicenter researches on hypertension and obesity were commented, as well as the European diets with proven efficacy (DASH diet, Mediterranean diet, TLC, MIND, D. Ornish diet, polymeal, OmniHeart diet, the Mayo Clinic diet, Paleolithic diet, Weight Watchers diet, LCHF diet, South Beach diet, MEDFICTS dietary fat screener), features of their use in hypertension, obesity, diabetes mellitus type 2, atherosclerosis, short recommendations on increased physical activity in these patients., В обзоре рассматриваются вопросы и перспективы превентивного питания при гипертонической болезни на фоне алиментарного ожирения, роль и место отдельных нутриентов в диетах, рекомендованных пациентам с гипертонической болезнью и ожирением высокого кардиоваскулярного риска и ишемической болезнью сердца, дислипидемиями, нарушениями углеводного и пуринового обменов. Комментируются американские и украинские рекомендации по питанию и модификации образа жизни, результаты многоцентровых исследований при гипертонической болезни и ожирении, европейские диетические рационы с доказанной эффективностью (диета DASH, Mediterranean Diet, MIND, TLC, Д. Орниша, диеты Polymeal, Omni Heart, клиники Майо, Paleolithic diet, Weight Watchers, диеты LCHF, South Beach, методика MEDFICTS — скрининг пищевых жиров), особенности их назначения при гипертонической болезни, ожирении, сахарном диабете 2-го типа, атеросклерозе, приводятся краткие рекомендации по расширению физической активности у данной категории пациентов.Рекомендации экспертных групп, превентивные коммерческие пищевые рационыс доказанной эффективностью и нутриенты, которые показаны пациентамс гипертонической болезнью и ожирением высокого кардиоваскулярного риска, В огляді висвітлюються питання та перспективи превентивного харчування при гіпертонічній хворобі на тлі аліментарного ожиріння, роль і місце окремих нутрієнтів у дієтах, що рекомендуються пацієнтам із гіпертонічною хворобою й ожирінням високого кардіоваскулярного ризику з ішемічною хворобою серця, дисліпідеміями, порушеннями вуглеводного та пуринового обмінів. Коментуються американські та українські рекомендації з харчування і модифікації стилю життя, результати багатоцентрових досліджень при гіпертонічній хворобі й ожирінні, європейські дієтичні раціони з доведеною ефективністю (DASH-дієта, Mediterranean Diet, MIND, TLC, дієти Орніша, Polymeal, Omni Heart, клініки Майо, Paleolithic diet, Weight Watchers, дієти LCHF, South Beach, методика MEDFICTS зі скринінгу харчових жирів), особливості їх призначення при гіпертонічній хворобі, ожирінні, цукровому діабеті 2-го типу, атеросклерозі, короткі рекомендації з розширення фізичної активності в даної категорії пацієнтів.

Кожен третій пацієнт хірургічного відділення потенційно може мати гіпертонічну хворобу, при цьому контроль артеріального тиску часто є недостатнім. У статті згідно з сучасними рекомендаціями описано тактику передопераційної підготовки, інтра- та післяопераційного ведення пацієнта з підвищеним артеріальним тиском. Стаття містить інформацію щодо особливостей обстеження та встановлення діагнозу з визначенням ступеня та стадії захворювання, а також загального ризику пацієнта. Описано критерії відстрочення оперативного втручання з метою корекції артеріального тиску та стабілізації клінічного стану пацієнта. Подано характеристику та особливості застосування різних груп гіпотензивних препаратів як на етапі підготовки хворого до операції, так і під час втручання та в ранньому післяопераційному періоді., Каждый третий пациент хирургического отделения потенциально может иметь гипертоническую болезнь, при этом контроль артериального давления часто является недостаточным. В статье согласно современным рекомендациям описана тактика предоперационной подготовки, интра- и послеоперационного ведения пациента с повышенным артериальным давлением. Статья содержит информацию об особенностях обследования и постановки диагноза с определением степени и стадии заболевания, а также общего риска пациента. Описаны критерии отсрочки оперативного вмешательства с целью коррекции артериального давления и стабилизации клинического состояния пациента. Представлены характеристика и особенности применения различных групп гипотензивных препаратов как на этапе подготовки к операции, так и во время вмешательства и в раннем послеоперационном периоде., This article is based on official guidelines of European Society of Cardiology (ESC) and European Society of Anesthesiology (ESA) on cardiovascular assessment and management in non-cardiac surgery. The presence of arterial hypertension is a risk factor for cardiovascular complications in non-cardiac surgery. Pre-operative evaluation should check and optimize the control of cardiovascular risk factors. According to the systematic review and meta-analysis, pre-operative hypertension was associated with a 35 % increase in cardiovascular complications, but uncontrolled blood pressure is one of the most common causes of delayed operation. When raised blood pressure is discovered for the first time in a pre-operative evaluation, it is advisable to search for target organ damage and evidence of associated cardiovascular pathology (electrocardiography, renal function parameters, and evidence of heart failure), and to initiate therapy to control the blood pressure. During the induction of anaesthesia, sympathetic activation can cause an increase in blood pressure by 20–30 mmHg, and the heart rate increase by 15–20 bpm in normotensive individuals. This response may be more pronounced in patients with untreated hypertension. As the period of anaesthesia progresses, patients with pre-existing hypertension are more likely to experience lability of intra-ope­rative blood pressure, which may lead to myocardial ischae­mia. Perioperative instability may include excessive peaks and profound hypotension with baroreflex-mediated tachycardia. Perioperative blood pressure is recommended to be kept at 70–100 % of baseline, avoiding excessive tachycardia. Post-surgical elevation of blood pressure is frequently caused by the anxiety and pain after awakening, and may return to normal after treating these factors. Common reasons for delayed surgery in patients with hypertension are poorly controlled blood pressure of grade 3 according to European Society of Cardiology (systolic blood pressure

Combinations between an angiotensin converting enzyme (ACE) inhibitor or an angiotensin II receptor blocker (ARB) and hydrochlorothiazide (HCTZ) are among the recommended treatments for hypertensive patients uncontrolled by monotherapy. Four randomized, double-blind, parallel group studies with a similar design, including 1469 hypertensive patients uncontrolled by a previous monotherapy and with ≥1 cardiovascular risk factor, compared the efficacy of a combination of a sulfhydryl ACE inhibitor (zofenopril at 30 or 60 mg) or an ARB (irbesartan at 150 or 300 mg) plus HCTZ 12.5 mg. The extent of blood pressure (BP)-lowering was assessed in the office and over 24 h. Pleiotropic features of the treatments were evaluated by studying their effect on systemic inflammation, organ damage, arterial stiffness, and metabolic biochemical parameters. Both treatments similarly reduced office and ambulatory BPs after 18–24 weeks. In the ZODIAC study a larger reduction in high sensitivity C reactive protein (hs-CRP) was observed under zofenopril (−0.52 vs. +0.97 mg/dL under irbesartan, p = 0.001), suggesting a potential protective effect against the development of atherosclerosis. In the ZENITH study the rate of carotid plaque regression was significantly larger under zofenopril (32% vs. 16%; p = 0.047). In the diabetic patients of the ZAMES study, no adverse effects of treatments on blood glucose and lipids as well as an improvement of renal function were observed. In patients with isolated systolic hypertension of the ZEUS study, a slight and similar improvement in renal function and small reductions in pulse wave velocity (PWV), augmentation index (AI), and central systolic BP were documented with both treatments. Thus, the fixed combination of zofenopril and HCTZ may have a relevant place in the treatment of high-risk or monotherapy-treated uncontrolled hypertensive patients requiring a more prompt, intensive, and sustained BP red

Increased vascular tone in essential hypertension involves a sustained rise in total peripheral resistance. A model has been proposed in which the combination of membrane depolarization and higher L-type Ca2+ channel activity generates augmented Ca2+ influx into vascular smooth muscle cells (VSMCs), contraction and vasoconstriction. The search for culprit ion channels responsible for membrane depolarization has provided several candidates, including members of the canonical transient receptor potential (TRPC) family. TRPC3 and TRPC6 are diacylglycerol-activated, non-selective cationic channels contributing to stretch- or agonist-induced depolarization. Conflicting information exists regarding changes in TRPC3/TRPC6 functional expression in hypertension. However, although TRPC3-TRPC6 channels can heteromultimerize, the possibility that differences in their association pattern may change their functional contribution to vascular tone is largely unexplored. We probe this hypothesis using a model of essential hypertension (BPH mice; blood pressure high) and its normotensive control (BPN mice; blood pressure normal). First, non-selective cationic currents through homo- and heterotetramers recorded from transfected Chinese hamster ovary cells indicated that TRPC currents were sensitive to the selective antagonist Pyr10 only when TRPC6 was present, whereas intracellular anti-TRPC3 antibody selectively blocked TRPC3-mediated currents. In mesenteric VSMCs, basal and agonist-induced currents were more sensitive to Pyr3 and Pyr10 in BPN cells. Consistently, myography studies showed a larger Pyr3/10-induced vasodilatation in BPN mesenteric arteries. mRNA and protein expression data supported changes in TRPC3 and TRPC6 proportions and assembly, with a higher TRPC3 channel contribution in BPH VSMCs that could favour cell depolarization. These differences in functional and pharmacological properties of TRPC3 and TRPC6 channels, depending on their assembly, could represent novel th

In the development of essential hypertension cardiac remodeling is determined by both hemodynamic and neurohumoral factors. The influence of hemodynamic factors is sufficiently studied, while the role of stimulating and inhibiting humoral agents in the development of cardiac remodeling is completely unknown. Therefore, the study of structural and functional indicators of the myocardial state in patients with essential hypertension and heart failure being carriers of different BNP genotypes is promising in terms of the possible role of the BNP gene polymorphisms in the development and progression of cardiac disease manifestations.The objective of the research was to examine structural and functional indicators of the myocardial state in men with essential hypertension and co-existent chronic heart failure Class IIА being carriers of different variants of the brain natriuretic peptide gene at the age of 40-60 years living in Podillia region.Materials and methods. Genotyping of the brain natriuretic peptide gene was performed using the polymerase chain reaction. Structural and functional indicators of the myocardial state were assessed by cardiac ultrasound with ultrasound device ULTIMA RA (Radmir, Ukraine).Results. The results revealed that among men with stage II essential hypertension the frequency of the T381T genotype of the brain natriuretic peptide gene was 35.48% and 64.52% of patients were carriers of C allele (р<0.001); among patients with essential hypertension and co-existent chronic heart failure Class IIА the frequency of the T381T genotype was 42.00% and 58.00% of patients were carriers of C allele (р≤0.05). In patients with chronic heart failure Class IIА being carriers of the T381T genotype the size and volume of the left ventricle at the end of systole and diastole were significantly larger, the indicators of the left ventricular myocardium mass index and left ventricular wall thickness were higher than in carriers of C allele (р<0.05). The indi

Background: Essential hypertension is a significant risk factor for cardiovascular diseases. Emerging research suggests a role of DNA methylation in blood pressure physiology. We aimed to investigate epigenetic associations of promoter related CpG sites to essential hypertension in a genome-wide methylation approach. Methods: The genome-wide methylation pattern in whole blood was measured in 11 obese patients before and six months after Roux-en-Y gastric bypass surgery using the Illumina 450 k beadchip. CpG sites located within 1500 bp of the transcriptional start site of adjacent genes were included in our study, resulting in 124 199 probes investigated in the subsequent analysis. Percent changes in methylation states and SBP measured before and six months after surgery were calculated. These parameters were correlated to each other using the Spearman's rank correlation method (Edgeworth series approximation). To further investigate the detected relationship between candidate CpG sites and systolic blood pressure levels, binary logistic regression analyses were performed in a larger and independent cohort of 539 individuals aged 19-101 years to elucidate a relationship between EH and the methylation state in candidate CpG sites. Results: We identified 24 promoter associated CpG sites that correlated with change in SBP after RYGB surgery (p < 10-16). Two of these CpG loci (cg00875989, cg09134341) were significantly hypomethylated in dependency of EH (p < 10-03). These results were independent of age, BMI, ethnicity and sex. Conclusions: The identification of these novel CpG sites may contribute to a further understanding of the epigenetic regulatory mechanisms underlying the development of essential hypertension.

Experimental and clinical data on the effect of physical rehabilitation on the body of patients with essential hypertension have been studied. New methods of physical rehabilitation, positively influencing the reduction of pressure in people with essential hypertension have been revealed. The influence of strength and aerobic exercises, sauna, cryotherapy and methods of psychorelaxation as a means of lowering blood pressure has been considered., Исследованы экспериментальные и клинические данные о влиянии средств физической реабилитации на организм пациентов, больных на эссенциальную гипертензию. Выявлены новые методы физической реабилитации, позитивно влияющие на снижение давления у лиц с эссенциальной формой гипертензии. Рассмотрено влияние силових и аэробных физических упражнений, сауны, криотерапии и методов психорелаксации как средств снижения артериального давления.

Bibliographische Beschreibung Schreiber, Juliane Untersuchung des Einflusses von Persönlichkeitscharakteristika und Bewältigungsstrategien auf den Blutdruck bei Essentieller Hypertonie Universität Leipzig, Dissertation 85 S.1, 85 Lit.2, 30 Abb., 7 Tab., 11 Anlagen Referat: Bluthochdruck nimmt aufgrund seiner weiten Verbreitung in der Bevölkerung und den schweren Folgeerkrankungen einen großen Stellenwert in Forschung und Klinik ein. Die Ursache für die Entstehung der häufigsten Form des Bluthochdrucks, der Essentiellen Arteriellen Hypertonie, ist bis heute unzureichend geklärt. Es gibt Erklärungsansätze, dass Hypertonie mit bestimmten Persönlichkeitsmerkmalen einhergeht. Andererseits existieren auch Beobachtungen, welche den Schluss zulassen, dass einige Charakterzüge als Risikofaktoren fungieren könnten. Ziel der vorliegenden Pilotstudie war es, einen Beitrag zur Rolle von Persönlichkeitsmerkmalen und Bewältigungsstrategien bei der Entstehung einer Essentiellen Hypertonie zu leisten. Die vorliegende Arbeit ist Teil einer übergeordneten Studie, die hierzu einen umfassenden Beitrag unter Einschluss von Genetik und Bildgebung des Gehirns leisten sollte. Es erfolgte die Diagnosesicherung einer Essentiellen Hypertonie basierend auf einer systematischen mehrmaligen Blutdruckmessung, verschiedenen Laborparametern zum Ausschluss anderer möglicher Ursachen einer arteriellen Hypertonie und einer eingehenden Anamnese. Als Hauptzielgrößen sollten neben den mittleren Blutdruckwerten vor allem Daten zu Depression, Lebenseinstellung, Ängstlichkeit, Umgang mit Ärger und Stress mittels einer Batterie von Fragebögen gewonnen werden. Hinzu kam die Erforschung der Persönlichkeitsdimensionen Neurotizismus, Extraversion, Offenheit für Erfahrungen, Verträglichkeit und Gewissenhaftigkeit. Anhand der Daten wurden die Teilnehmer in zwei Gruppen eingeteilt: Probanden mit (1) Essentieller Hypertonie sowie solche mit (2) normotonen Blutruckwerten. Bezüglich Geschlecht, Blutdruckwerten etc. erw

Bibliographische Beschreibung Schreiber, Juliane Untersuchung des Einflusses von Persönlichkeitscharakteristika und Bewältigungsstrategien auf den Blutdruck bei Essentieller Hypertonie Universität Leipzig, Dissertation 85 S.1, 85 Lit.2, 30 Abb., 7 Tab., 11 Anlagen Referat: Bluthochdruck nimmt aufgrund seiner weiten Verbreitung in der Bevölkerung und den schweren Folgeerkrankungen einen großen Stellenwert in Forschung und Klinik ein. Die Ursache für die Entstehung der häufigsten Form des Bluthochdrucks, der Essentiellen Arteriellen Hypertonie, ist bis heute unzureichend geklärt. Es gibt Erklärungsansätze, dass Hypertonie mit bestimmten Persönlichkeitsmerkmalen einhergeht. Andererseits existieren auch Beobachtungen, welche den Schluss zulassen, dass einige Charakterzüge als Risikofaktoren fungieren könnten. Ziel der vorliegenden Pilotstudie war es, einen Beitrag zur Rolle von Persönlichkeitsmerkmalen und Bewältigungsstrategien bei der Entstehung einer Essentiellen Hypertonie zu leisten. Die vorliegende Arbeit ist Teil einer übergeordneten Studie, die hierzu einen umfassenden Beitrag unter Einschluss von Genetik und Bildgebung des Gehirns leisten sollte. Es erfolgte die Diagnosesicherung einer Essentiellen Hypertonie basierend auf einer systematischen mehrmaligen Blutdruckmessung, verschiedenen Laborparametern zum Ausschluss anderer möglicher Ursachen einer arteriellen Hypertonie und einer eingehenden Anamnese. Als Hauptzielgrößen sollten neben den mittleren Blutdruckwerten vor allem Daten zu Depression, Lebenseinstellung, Ängstlichkeit, Umgang mit Ärger und Stress mittels einer Batterie von Fragebögen gewonnen werden. Hinzu kam die Erforschung der Persönlichkeitsdimensionen Neurotizismus, Extraversion, Offenheit für Erfahrungen, Verträglichkeit und Gewissenhaftigkeit. Anhand der Daten wurden die Teilnehmer in zwei Gruppen eingeteilt: Probanden mit (1) Essentieller Hypertonie sowie solche mit (2) normotonen Blutruckwerten. Bezüglich Geschlecht, Blutdruckwerten etc. erw

DISTINCT was an 8-week, double-blind, randomized study to investigate the antihypertensive efficacy and safety of various nifedipine gastrointestinal treatment system (GITS)/candesartan cilexetil (N/C) dose combinations, vs respective monotherapies or placebo, in patients with diastolic blood pressure (DBP) ≥95 to <110 mm Hg. The current prespecified analysis compared BP reduction in participants with mild vs moderate baseline hypertension (ie, systolic [S]BP <160 mm Hg vs ≥160 mm Hg and DBP <100 mm Hg vs ≥100 mm Hg). A total of 1362 patients were analyzed by descriptive statistics. In all patient subgroups investigated, the NC combinations (ie, N: 20, 30, or 60 mg; C: 4, 8, 16, or 32 mg daily) provided greater SBP and DBP lowering and higher rates of BP control (defined as BP <140/90 mm Hg) than respective monotherapies or placebo, with greatest absolute BP reductions observed in the moderately elevated SBP or DBP subgroups. A trend to dose-response relationship was observed in each subgroup. In each SBP and DBP subgroup, treatment-related vasodilatory events (flushing, headache, or edema) were less frequent for patients receiving NC combination therapy than N monotherapy. These analyses support the use of calcium antagonist and angiotensin receptor blocker combination therapy in patients with both mild and moderate hypertension, for whom effective BP normalization and good drug tolerance would greatly reduce the risk of cardiovascular events.

Objective: To compare a combination of a dihydropyridine calcium-channel blocker with an angiotensin converting enzyme inhibitor vs. monotherapy with one or the other drug and placebo for their effects on home blood pressure (HBP). Methods: After a 2-week placebo wash-out, patients with an elevated office blood pressure (BP) (diastolic 100-109 and systolic <180 mmHg) and HBP (diastolic ≥85 mmHg) were randomized double-blind to a 10-week treatment with placebo, lercanidipine, 10 or 20 mg daily, enalapril, 10 or 20 mg daily, or the four possible combinations. In addition to office BP, HBP was self-measured via a validated semiautomatic device twice in the morning and twice in the evening during the 7 days before randomization and at the end of treatment. Baseline and treatment HBP values were separately averaged for each day, morning, evening or the whole monitoring period, excluding the first day. Day-by-day HBP variability was defined as the SD or the variation coefficient of the daily BP averages. Results: Eight hundred and fifty-four patients with valid HBP recordings at baseline and at the end of treatment were analyzed (intention-to-treat population). From the baseline value (147.0±11.6 mmHg) systolic/diastolic HBP showed a small reduction (average baseline-adjusted change: -1.8/-1.6 mmHg) with placebo, a more marked significant fall with monotherapies (-8.8/-5.9 mmHg, P < 0.001/<0.001 vs. placebo) and even more with combination treatment (11.6/-7.6 mmHg, P < 0.001/ < 0.001 vs. placebo and P < 0.01/ < 0.05 vs. monotherapy). A similar pattern was observed for each of the days of the BP self-monitoring period as well as for either morning or evening values, although the difference between mono and combination treatment appeared to be consistently significant for the morning values only. Day-by-day systolic BP-SD was unaffected by placebo and slightly reduced by drug treatments, with no, however, significant changes in SBP-variation coefficient. Baseline and end of

In 41 patients with essential hy­pertension I and II degrees telmisartan influence on parameters of intimate heodynamics and functional condition of myocardium ofLVhas been studied. Carried out researches have shown, that on a background of treatment with telmisartan reduction of final diastolic volume of LV, final systolic meredional stress and final diastolic pressure of the myocardium and increase in fraction of LV ejection emission and speed of circular reduction of myocardium fibres is marked. The specified changes may be explained by improvement of plastic characteristics of the myocardium that is caused both by direct action of telmisartan on the myocardium through blockade of a local renin-angiotensin- aldosterone system, and by the mediated influence due to decrease of blood pressure and after post loading.

В статье рассматривается вопрос лечения пациентов с хронической церебральной ишемией I стадии при эссенциальной артериальной гипертензии I–II степени. Подчеркивается важность поиска путей минимизации количества лекарственных средств, которые нужно назначать данной категории пациентов и при этом воздействовать на максимальное количество симптомов. Представлено исследование влияния комбинированного ноотропного препарата Олатропил на когнитивные, вегетативные и психоэмоциональные показатели у лиц с хронической церебральной ишемией на фоне артериальной гипертензии. Показано, что применение Олатропила (по 1 капс. 3 р/сут, 1 месяц) в комплексном лечении данной категории пациентов способствует повышению эффективности терапии в целом за счет уменьшения тревожности, вегетативной лабильности и улучшения когнитивных функций., У статті розглядається питання лікування пацієнтів із хронічною церебральною ішемією І стадії при есенціальній артеріальній гіпертензії І–ІІ ступеня. Підкреслюється важливість пошуку шляхів мінімізації кількості лікарських засобів, які потрібно призначати даній категорії пацієнтів і при цьому впливати на максимальну кількість симптомів. Представлено дослідження впливу комбінованого ноотропного препарату Олатропіл на когнітивні, вегетативні та психоемоційні показники в осіб із хронічною церебральною ішемією на фоні артеріальної гіпертензії. Показано, що застосування Олатропілу (по 1 капс. 3 р/добу, 1 місяць) в комплексному лікуванні даної категорії пацієнтів сприяє підвищенню ефективності терапії в цілому за рахунок зменшення тривожності, вегетативної лабільності й поліпшення когнітивних функцій., The article discusses the treatment of patients with chronic cerebral ischemia stage I on a background of essential hypertension stage І–ІІ. The importance of finding the ways to minimize the number of drugs that must be prescribed to such patients and at the same time to affect the maximum number of symptoms is emphasized. There is presented the study of the effect of combined nootropic drug Olatropil on cognitive, vegetative and psychoemotional parameters in patients with chronic cerebral ischemia associated with hypertension. It is shown that the use of Olatropil (1 capsule 3 times a day, 1 month) in comprehensive treatment of these patients generally contributes to the increased efficacy of therapy due to reducing anxiety, vegetative lability and improving cognitive functions.

The study involved 63 patients with essential hypertension and diabetes mellitus type 2. The control group consisted of 16 apparently healthy individuals. Complex of examination included conventional clinical-laboratory and instrumental methods, ultrasound of the heart with Doppler sonography, determining apelin blood concentration by ELISA. Patients with essential hypertension and diabetes mellitus type 2 compared with the control group had a probable reduction in apelin level associated with the development of pathological cardiac remodeling, increasing the size of the left atrium and diastolic dysfunction of the heart., Обследованы 63 пациента с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2-го типа. Контрольную группу составили 16 практически здоровых лиц. Комплекс обследования включал общепринятые клинико-лабораторные и инструментальные методы, ультразвуковое исследование сердца с допплерографией, определение концентрации апелина в крови иммуноферментным методом. У пациентов с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2-го типа в сравнении с группой контроля отмечается достоверное снижение уровня апелина, что ассоциируется с развитием патологического ремоделирования сердца, увеличением размеров левого предсердия и диастолической дисфункцией левого желудочка., Обстежені 63 пацієнти з гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом 2-го типу. Контрольну групу становили 16 практично здорових осіб. Комплекс обстеження включав загальноприйняті клініко-лабораторні та інструментальні методи, ультразвукове дослідження серця з допплерографією, визначення концентрації апеліну в крові імуноферментним методом. У пацієнтів із гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом 2-го типу порівняно з групою контролю відзначається вірогідне зниження рівня апеліну, що асоціюється з розвитком патологічного ремоделювання серця, збільшенням розмірів лівого передсердя та діастолічною дисфункцією серця.

Renal denervation (RD) is an intriguing treatment strategy for resistant hypertension. However, limited data are available about its long time efficacy as well as its effects on intermediate phenotypes like arterial stiffness and carotid IMT. 12 patients (9 males, mean 69 years) with resistant hypertension underwent bilateral RDN (Medtronic System) since April 2012 in Niguarda Ca’ Granda Hospital (Milan). Patients were studied before intervention, and at 1, 3, 6 and 12 months after RD. Carotid intima media thickness (Esaote Mylab) and carotid-femoral pulse wave velocity (Complior, Alam medical) were assessed at each step. Compared to baseline, patients showed a marked reduction of office systolic blood pressure at each follow-up step (p < 0.05 versus baseline for all steps) as well as pulse wave velocity (p < 0.01 at 1 year versus baseline). Moreover, reduction in pulse wave velocity was higher than the expected value obtained only considering blood pressure drop. Conversely, no significant effect was observed on diastolic blood pressure as well as carotid intima-media thickness. In our study, renal denervation was a safe and effective procedure. The BP lowering effect was maintained during follow-up and a beneficial effect on arterial stiffness was observed, which implies that this effect can’t passively originate from the BP fall but rather from an improvement of arterial mechanical properties, possibly related to a reduced sympathetic arterial drive.

Aims: Drug-resistant hypertension is a growing problem around the world. Percutaneous sympathetic renal artery denervation is emerging as an approach for the treatment of patients who do not respond adequately to optimal medical therapy. Single-tip electrode radiofrequency ablation catheters have been used to achieve sympathetic fiber interruption through the renal artery wall. However, long-term results from systems designed to create predetermined stereotactic lesion pattern have not been reported. We investigated the safety and efficacy of a multi-electrode catheter ablation system (EnligHTN) developed by St. Jude Medical. Methods and Results: The EnligHTN renal denervation system has 4 electrodes attached on a basket mounted at the tip of the catheter. The EnligHTN-I first-in-human study was designed to assess the safety and efficacy of this multi-electrode ablation system in patients with drug-resistant hypertension. A total of 46 patients (average age 60+/-10 yrs taking an average of 4.7+/-1.0 medications) were enrolled in this study. Bilateral renal nerve ablation was performed using a percutaneous femoral approach. On average 7.7+/-0.8 lesions were created in the right renal artery and 7.4+/-1.4 in the left renal artery. The median procedure time was 34 minutes. Baseline average office blood pressure was 176/96 mmHg and average 24 hr ambulatory blood pressure was 150/83 mmHg. Average reductions (mmHg) of office blood pressure at 1, 3, 6, 12 and 18 months were-28/10,-27/10,-26/10,-27/11 and-24/10 mmHg (p<0.001) respectively. For the 24 hr ambulatory blood pressure reductions at 1, 3, 6, and 12 was-10/5,-10/5,-10/6 and-7/4 mmHg (p<0.001 for 1,3,6 and P<0.0094 for 12 months) respectively. At 18 months 77% of patients were responders (at least 10 mmHg reduction in systolic blood pressure) and 23% had normalized blood pressure (<140 mmHg systolic blood pressure). The study utilised an independent Clinical Events Committee to adjudicate all adverse events. Based o

Aim of the research: To study the parameters of lipid peroxidation and antioxidant defense in the blood of the patients with essential hypertension (EH) of I-II stages depending on the body weight index.Methods: 44 patients with EH of I-II stages were examined in the blood of which indices of lipid peroxidation and аntioxidant defense were studied. Control group consisted of 24 practically healthy persons, representatives according to the age and gender.Results: It has been established that a reliable increase of lipid peroxidation indices (combination with isolated double bonds, diene conjugates, ketodiyens and conjugated trienes, malonic aldehyde in erythrocytes and plasma) with a reduction of antioxidant defense (a level of the restored glutathione, glutathione peroxidase activity, glutathione-S-transferase, catalase) occurs in patients with EH of I-II stages. A reliable increase of malonic aldehyde content in erythrocytes and a reduction of the level of the restored glutathione in comparison with the patients body overweight was observed in obesity patients with EH.Conclusions: Activation of lipid peroxidation with antioxidant reduction takes place in patients with EH of I-II stages. Obesity in patients with EH of I-II stages is associated with intensification of the mentioned disorders., Обследовано 44 больных с гипертонической болезнью І-ІІ стадий, в крови которых изучали показатели перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, в т.ч. в зависимости от индекса массы тела. Установлено, что у больных с гипертонической болезнью наблюдаются возрастание показателей перекисного окисления липидов и угнетение антиоксидантной защиты. Наличие ожирения у больных с гипертонической болезнью ассоциируется с усугублением указанных нарушений., Обстежено 44 хворих на гіпертонічну хворобу І-ІІ стадій, в крові яких вивчали показники пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту, в т.ч. залежно від індексу маси тіла. Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу мають місце зростання показників пероксидного окиснення ліпідів та пригнічення антиоксидантного захисту. Наявність ожиріння у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється з поглибленням вказаних порушень.

An examination of 103 patients with essential hypertension and obesity showed the dependence of autonomic cardioregulation, electrical ventricular systole, and prediction of adverse cardiovascular events on the serum leptin concentration (hyper-, normo – or hypoleptinemia)., Обследование 103 больных гипертонической болезнью с ожирением выявило зависимость от содержания лептина (гипер-, нормо- или гиполептинемия) особенностей автономной кардиорегуляции, электрической систолы желудочков и прогноза неблагоприятных кардиоваскулярных событий., Обстеження 103 хворих на гіпертонічну хворобу з ожирінням виявило залежність від вмісту лептину (гіпер-, нормо- чи гіполептинемія) особливостей автономної кардіорегуляції, електричної систоли шлуночків та прогнозу несприятливих кардіоваскулярних подій.

The article estimates the structure of neuropsychic state of elderly and senile patients with stage II and III essential hypertension (EH), complicated by myocardial infarction. A psychodiagnostic research of neurotic states and level of state and trait anxiety has been carried out depending on the level of stress, EH stage and age. Neurotic states is found to increase depending on the stage of hypertension and increasing age. We detected the growth of neurotic states depending on EH stage and age progression. We established progression of depletion of mental reactions physiological characteristics depending on the clinical course of EH and the formation of high level of anxiety that interferes with psychosocial adaptation, compliance with the doctor, reduces the effectiveness of treatment and quality of life of elderly and senile patients with stage II–III EH., Статья посвящена оценке структуры нервно-психического состояния пациентов пожилого и старческого возраста с гипертонической болезнью (ГБ) ІІ и ІІІ стадии, осложненной инфарктом миокарда. Проведено психодиа-гностическое исследование невротических состояний и уровня ситуационной и личностной тревожности в зависимости от уровня стресса, стадии ГБ и возрастной категории. Обнаружен рост невротичных состояний в зависимости от стадии ГБ и увеличения возраста. Установлено прогрессирование процесса истощения психофизиологических качеств психических реакций личности в зависимости от протекания ГБ и формирования высокого уровня беспокойства, что мешает психосоциальной адаптации, комплайенсу с врачом, снижает эффективность лечения и качество жизни пациентов пожилого и старческого возраста с ГБ ІІ–ІІІ стадии., Резюме. Стаття присвячена оцінці структури нервово-психічного стану пацієнтів літнього та старечого віку з гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ та ІІІ стадії, ускладненою інфарктом міокарда. Проведено психодіагностичне дослідження невротичних станів та рівня ситуаційної та особистісної тривожності залежно від рівня стресу, стадії ГХ та вікової категорії. Виявлено зростання невротичних станів залежно від стадії ГХ і збільшення віку. Встановлено прогресування процесу виснаження психофізіологічних якостей психічних реакцій особистості залежно від перебігу ГХ та формування високого рівня неспокою, що заважає психосоціальній адаптації, комплайєнсу з лікарем, знижує ефективність лікування та якість життя пацієнтів літнього та старечого віку з ГХ ІІ–ІІІ стадії.

У статті наведені результати вивчення ефективності впливу α-ліпоєвої кислоти у складі комплексної терапії на ступінь вираженості ендотеліальної дисфункції в пацієнтів із гіпертонічною хворобою і цукровим діабетом 2-го типу. Установлене вірогідне поліпшення метаболічного гомеостазу, зменшення вираженості ендотеліальної дисфункції, зниження рівнів прозапальних цитокінів при додатковому застосуванні α-ліпоєвої кислоти порівняно зі стандартною терапією., В статье представлены результаты изучения эффективности влияния α-липоевой кислоты в составе комплексной терапии на степень выраженности эндотелиальной дисфункции у пациентов с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2-го типа. Установлено достоверное улучшение метаболического гомеостаза, уменьшение выраженности эндотелиальной дисфункции, снижение уровней провоспалительных цитокинов при дополнительном применении α-липоевой кислоты по сравнению со стандартной терапией., The article provides the results of studying the effectiveness of α-lipoic acid impact as a part of complex therapy on endothelial dysfunction in patients with essential hypertension and type 2 diabetes mellitus. There were revealed a significant improvement in metabolic homeostasis, decreased severity of endothelial dysfunction, reduced levels of inflammatory cytokines under additional use of α-lipoic acid compared with standard therapy.

Основною метою дослідження було вивчення змін системної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу залежно від типу ремоделювання лівого шлуночка серця. Обстежено 150 пацієнтів віком від 38 до 65 років (середній вік хворих становив 53,7 ± ± 5,6 року). Основна група — 60 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу. Групи зіставлення становили 30 практично здорових осіб, 30 хворих на гіпертонічну хворобу та 30 хворих на цукровий діабет 2-го типу ідентичного віку. На основі ультразвукового дослідження було показано, що в основній групі хворих превалюють більш несприятливі типи ремоделювання міокарда з переважанням ексцентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання. Відповідно, в цій же групі хворих існують більш значні порушення системної гемодинаміки з вірогідним зниженням ударного об’єму, систолічного індексу на тлі високого загального периферичного опору судин та превалювання еукінетичного та гіпокінетичного типів системної гемодинаміки.Кореляційні взаємозв’язки з основними показниками внутрішньосерцевої, системної гемодинаміки підтверджують єдиний патогенетичний механізм ремоделювання серцево-судинної системи у хворих на гіпертонічну хворобу у поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу., Основной целью исследования было изучение изменений системной гемодинамики у больных гипертонической болезнью ІІ стадии в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа в зависимости от типа ремоделирования левого желудочка сердца. Обследовано 150 пациентов в возрасте от 38 до 65 лет (средний возраст составлял 53,7 ± 5,6 года). Основная группа — 60 больных гипертонической болезнью ІІ стадии в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа. Группы сопоставления составили 30 практически здоровых лиц, 30 пациентов с гипертонической болезнью и 30 пациентов с сахарным диабетом идентичного возраста. На основе ультразвукового исследования было показано, что в основной группе пациентов превалируют более неблагоприятные типы ремоделирования миокарда с преобладанием эксцентричной гипертрофии и концентрического ремоделирования. Соответственно, в этой же группе больных существуют более значительные нарушения системной гемодинамики с достоверным снижением ударного объема, систолического индекса на фоне высокого общего периферического сопротивления сосудов и превалирования эукинетического и гипокинетического типов системной гемодинамики.Корреляционные взаимосвязи с основными показателями внутрисердечной, системной гемодинамики подтверждают единый патогенетический механизм ремоделирования сердечно-сосудистой системы у больных гипертонической болезнью в сочетании с сахарным диабетом 2-го типа., The main purpose of the study was to investigate the changes of systemic hemodynamics in patients with essential hypertension stage II in combination with type 2 diabetes, depending on the type of left ventricular remodeling. The research involved 150 patients aged 38 to 65 years old (average age was 53.7 ± 5.6 years). The main group consisted of 60 patients with essential hypertension stage II in combination with type 2 diabetes. The comparison groups consisted of 30 apparently healthy individuals, 30 patients with essential hypertension and 30 patients with type 2 diabetes of the same age. The ultrasound studies have shown that patients of the main group have more adverse types of myocardial remodeling with a predominance of eccentric hypertrophy and concentric remodeling. Accordingly, in the same group of patients, there are more severe violations of systemic hemodynamics with a significant decrease in stroke volume, systolic index against the background of high total peripheral vascular resistance and prevalence of eukinetic and hypokinetic types of systemic hemodynamics.The correlations with the main indicators of the intracardiac systemic hemodynamics confirm a single pathogenetic mechanism of the cardiovascular remodeling in patients with hypertension combined with type 2 diabetes.

Analysis of cross-sectional and follow up clinical studies, of hypertensive patients with the different left ventricular geometric patterns, provide plausible explanations for the transition from hypertensive heart disease to the two distinct phenotypes of systolic and diastolic congestive heart failure. According to the LIFE study treated-uncomplicated patients, with normal ventricular geometry (12%), concentric remodeling (11 %) and concentric hypertrophy (34 %), may evolve to the eccentric hypertrophy pattern. Patients with the eccentric hypertrophy pattern have selective sympathetic activation and progressive enlargement of the left ventricular cavity with thinning of its walls. This pattern goes on to a stage of systolic dysfunction with diminished ejection fraction and enhanced degradation of the collagen matrix. On the other hand, patients with the concentric hypertrophy pattern have predominant activation of the renin-angiotensin-aldosterone system and progressive shrinking of the left ventricular cavity with thickening of its walls. This pattern usually precedes the stage of diastolic heart failure with preserved ejection fraction, impairment of relaxation and increased deposition of collagen in the myocardial interstitium. Thus, ventricular remodeling preceding diastolic heart failure is opposite to that of hypertensive patients who go on to develop systolic heart failure., Patrones de geometría ventricular izquierda y la transición a la insuficiencia cardíaca congestiva con fracción de eyección conservada versus deprimida Resumen El análisis de los estudios transversales y longitudinales, de pacientes hipertensos con diferentes patrones de geometría ventricular izquierda, permite postular posibles mecanismos fisiopatológicos para explicar la transición de la cardiopatía hipertensiva hacia los dos fenotipos conocidos de insuficiencia cardiaca. De acuerdo con el estudio LIFE, los pacientes hipertensos no complicados, con patrones de geometría ventricular normal (12 %), remodelado concéntrico (11 %) e hipertrofia concéntrica (34 %), pueden evolucionar hacia la hipertrofia excéntrica. Pacientes con este último patrón geométrico se caracterizan por tener activación simpática y aumento progresivo aumento del tamaño de la cavidad ventricular con disminución del espesor relativo de sus paredes. El deterioro de la función ventricular y la degradación del colágeno intersticial predisponen a la insuficiencia cardiaca con función sistólica deprimida. Por el contrario, los pacientes con hipertrofia ventricular concéntrica tienen activación del sistema renina-angiotensina-aldosterona y aumento progresivo del grosor de las paredes ventriculares, sin cambios en el tamaño de la cavidad. La aparición, de los síntomas de insuficiencia cardiaca, se acompaña de alteraciones de la distensibilidad ventricular, aumento en la síntesis del colágeno intersticial y función ventricular sistólica normal. En otras palabras, las alteraciones progresivas de la geometría y de la función ventricular izquierda, que preceden a la aparición de los síntomas y signos de insuficiencia cardiaca, permiten explicar la transición de la cardiopatía hipertensiva hacia la insuficiencia cardiaca con función ventricular normal o anormal.

Objectives: DISTINCT (reDefining Intervention with Studies Testing Innovative Nifedipine GITS - Candesartan Therapy) aimed to determine the dose-response and tolerability of nifedipine GITS and/or candesartan cilexetil therapy in participants with hypertension. Methods: In this 8-week, multinational, multicentre, randomized, double-blind, placebo-controlled study, adults with mean seated DBP of at least 95 to less than 110mmHg received combination or monotherapy with nifedipine GITS (N) 20, 30 or 60mg and candesartan cilexetil (C) 4, 8, 16 or 32 mg, or placebo. The primary endpoint, change in DBP from baseline to Week 8, was analysed using the response surface model (RSM); this analysis was repeated for mean seated SBP. Results: Overall, 1381 participants (mean baseline SBP/ DBP: 156.5/99.6mmHg) were randomized. Both N and C contributed independently to SBP/DBP reductions [P < 0.0001 (RSM)]. A positive dose-response was observed, with all combinations providing statistically better blood pressure (BP) reductions from baseline versus respective monotherapies (P < 0.05) and N60C32 achieving the greatest reduction [-23.8/-16.5mmHg; P < 0.01 versus placebo (-5.3/-6.7 mmHg) and component monotherapies]. Even very low-dose (N20 and C4) therapy provided significant BP-lowering, and combination therapy was similarly effective in different racial groups. N/C combination demonstrated a lower incidence of vasodilatory adverse events than N monotherapy (18.3 versus 23.6%), including headache (5.5 versus 11.0%; P = 0.003, chi-square test) and peripheral oedema over time (3.6 versus 5.8%; n.s.). Conclusion: N/C combination was effective in participants with hypertension and showed an improved side effect profile compared with N monotherapy.