Search

Scientific literature covers separate data concerning development of the internal female reproductive organs and their age-related and individual anatomical peculiarities during the fetal and early neonatal period of human ontogenesis. The objective of the study is to find chronological succession of development and formation of topographic-anatomical interrelations of the uterus during the perinatal period of human ontogenesis. To achieve the purpose the following methods of morphological examination were used: macroscopic, common and thin section, microscopic, vessel injections, making topographic-anatomical sections, radiological, computed tomography, three-dimensional computed reconstruction, morphometric and statistical. The experimental material (fetal specimens) was divided into two groups: І group – 35 specimens of fetuses deceased during 2017-2019; ІІ group – 105 specimens of fetuses collected during 1995-2000. Physiological disappearance of the channel on the uterus is evidenced by the determined reliable reverse correlations of an average force (r = -0,34) between the width of the uterine fundus which parameters range from 6,0±0,21 mm to 6,4±1,60 mm, and parietal-calcaneal length (PCL) of the fetus. The periods of an intensive enlargement of the uterine morphometric parameters are determined: 4-5 months and 8-10 months. They are characterized by an accelerated enlargement of the uterine fundus width. Thickness of the uterine fundus is found to enlarge most intensively since the 9th month. The width of the uterine fundus in fetuses from II group, 7 months of gestation is reliably longer than that in 4 and 6-month fetuses from the same group (р˂0,05-0,001). This parameter is smaller than that of the 9 and 10-month fetuses (р˂0,05-0,001). It does not differ from the similar one in 8 and 5-month fetuses (р˃0,05). The width of the uterine fundus in 8-month fetuses from II group is reliably similar to that of 5 and 7-month fetuses from the same group (р˃0,05). This parameter is reliably larger than the width of the uterine fundus of 4 and 6-month fetuses (р˂0,001) and reliable smaller than that in 9 and 10-month fetuses (р˂0,05-0,001)., В литературе освещаются разрозненные данные о развитии внутренних женских половых органов и их возрастную и индивидуальную анатомическую изменчивость на протяжении плодового и раннего неонатального периодов онтогенеза человека. Цель исследования: выяснить хронологическую последовательность развития и становления топографо-анатомических взаимоотношений матки в течение перинатального периода онтогенеза человека. Для достижения поставленной цели использовали такие методы морфологического исследования: макроскопический, обычное и тонкое препарирования, микроскопический, инъекция сосудов, изготовление топографо-анатомических срезов, рентгенографический, компьютерная томография, трехмерное компьютерное реконструкции, морфометрический и статистический. Опытный материал (препараты плодов) были разделены на две группы: I группа - 35 препаратов плодов умерших в течение 2017-2019 гг; II группа - 105 препаратов плодов. Физиологическое исчезновения желоба на матке подтверждается установленными достоверными корреляционными обратными связями средней силы (r = -0,34) между шириной дна матки, показатели которого колеблются от 6,0 ± 0,21 до 6,4 ± 1,60 мм, и теменно-пяточной длиной плода. Установлено периоды интенсивного увеличения морфометрических параметров матки период 4-5 месяца, и 8-10 месяца характеризуются ускоренным увеличением ширины дна матки. Толщина дна матки интенсивно увеличивается с 9 месяца. У плодов второй группы 7 месяцев ширина дна матки достоверно больше такую плодов 4 и 6 месяцев этой же группе (р˂0,05-0,001), данный параметр также меньше, чем у плодов 9 и 10 месяцев (р˂0,05-0,001), и не отличается от такого 8 и 5 месяцев (р˃0,05). ширина дна матки плодов второй группы 8 месяца достоверно одинакова с такой плодов 5 и 7 месяцев этой же группе (Р˃0,05). Данный параметр достоверно больше, чем ширина дна матки плодов 4 и 6 месяцев (р˂0,001) и достоверно меньше такой плодов 9 и 10 месяцев (р˂0,05-0,001)., У літературі висвітлюються розрізнені дані про розвиток внутрішніх жіночих статевих органів і їх вікову та індивідуальну анатомічну мінливість упродовж плодового та раннього неонатального періодів онтогенезу людини. Мета дослідження: зʼясувати хронологічну послідовність розвитку і становлення топографо-анатомічних взаємовідношень матки упродовж перинатального періода онтогенезу людини. Для досягнення поставленої мети використовували такі методи морфологічного дослідження: макроскопічний, звичайне і тонке препарування, мікроскопічний, ін’єкція судин, виготовлення топографо-анатомічних зрізів, рентгенографічний, комп’ютерна томографія, тривимірне комп’ютерне реконструювання, морфометричний та статистичний. Дослідний матеріал (препарати плодів) було розподілено на дві групи: І група – 35 препаратів плодів що померли впродовж 2017-2019 рр; ІІ група – 105 препаратів плодів, що були зібрані впродовж 1995-2000 рр. Фізіологічне зникнення жолоба на матці підтверджується встановленими достовірними кореляційними зворотніми зв’язками середньої сили (r = -0,34) між шириною дна матки, показники якого коливаються від 6,0±0,21 до 6,4±1,60 мм, та тім’яно-п’ятковою довжиною плода. Встановлено періоди інтенсивного збільшення морфометричних параметрів матки період 4-5 місяці, та 8-10 місяці характеризуються прискореним збільшеннням ширини дна матки. Товщина дна матки найінтенсивніше збільшується з 9 місяця. У плодів другої групи 7 місяців ширина дна матки достовірно більша за таку плодів 4 та 6 місяців цієї ж групи (р˂0,05-0,001), даний параметр також менший ніж у плодів 9 та 10 місяців (р˂0,05-0,001), і не відрізняється від такого 8 та 5 місяців (р˃0,05). Ширина дна матки плодів другої групи 8 місяця достовірно однакова з такою плодів 5 та 7 місяців цієї ж групи (р˃0,05). Даний параметр достовірно більший ніж ширина дна матки плодів 4 та 6 місяців (р˂0,001) і достовірно менший за такий плодів 9 та 10 місяців (р˂0,05-0,001).

Scientific literature review deals with the issues concerning the peculiarities of the eye socket clinical anatomy. Both common data concerning the peculiarities of the eye socket structure and the results of certain modern studies have been analyzed and structured, which will be useful for both students, teachers and practicing physicians. All the names of anatomical structures are given according to the International Anatomical Nomenclature in the Ukrainian language with Latin equivalents., Обзор научной литературы посвящен вопросам особенностей клинической анатомии орбиты. Проанализированы и структурированы как общеизвестные данные о особенностях строения орбиты, так и приведены результаты некоторых современных исследований, которые станут полезны, как студентам и преподавателям, так и практикующим врачам. Все названия анатомических структур приведены в соответствии с международной анатомической классификацией на украинском языке и дублируются латынью., Огляд наукової літератури присвячено питанням особливостей клінічної анатомії очної ямки. Проаналізовано та структуровано, як загальновідомі дані щодо особливостей будови очної ямки так і наведені результати деяких сучасних досліджень, що стануть у нагоді, як студентам, та викладачам, так і практикуючим лікарям. Усі назви анатомічних структур наведені у відповідності до міжнародної анатомічної номенклатури українською мовою та дублюються латинською.

The task of the study was to evaluate the effect of prostaglandins and their synthesis inhibitors on proteolytic activity of rabbit aqueous humour due to combined corneal, iridial and lens penetrating eye injury. 40 eyes of 40 Shinshilla rabbits were treated. The intensity of low-molecular proteins lysis due to penetrating ciliary body injury does not change, while collagen activity of aqueous humour increases throughout all period of the experiment. PGЕ1 and PG F2α are determined to reduce degradation degree of low-molecular proteins, PG Е2 increases the intensity of asocasein lysis, therefore decreasing intensity of proteolytic collagen disintegration (cleavage). Paracetamol, diclofenac and dexamethasone decrease the proteolylysis of low-molecular proteins, but essentially raise collagenalytic activity of anterior chamber aqueous humour of rabbit eyes due to combined corneal, iris and lens penetrating injury. Differential choice of used drugs prevents excessive fibrosis of the ocular tissues., Исследовать влияние простагландинов, а также ингибиторов их синтеза на протеолитическую активность влаги передней камера глаза при проникающем ранении роговицы, радужки и хрусталика. Проведено исследование 40 глаз 40 кроликов породы Шиншилла. Показано, что при проникающем ранении роговицы, радужки и хрусталика интенсивность лизиса низкомолекулярных белков не изменяется, однако коллагеназная активность влаги передней камеры глаза увеличивается на протяжении всего периода эксперимента. Установлено, что PGЕ1 і PGF2a снижают степень деградации низкомолекулярных белков, PGЕ2 повышает интенсивность лизиса азоказеина при снижении интенсивности протеолитического распада коллагена, а парацетамол, диклофенак и дексаметазон снижают протеолиз низкомолекулярных белков, однако существенно повышают коллагеназную активность влаги передней камеры глаза у кроликов с ранением цилиарного тела. Дифференцированный выбор лечебных средств предотвращает чрезмерную фибротизацию тканей глаза., Дослідити вплив простагландинів, а також інгібіторів їх синтезу на протеолітичну активність вологи передньої камери ока при проникному пораненні рогівки, райдужки і кришталика в експерименті. Досліди проведено на 40 очах 40 кролів породи Шиншила. Показано, що при проникній травмі рогівки, райдужки і кришталика інтенсивність лізису низькомолекулярних білків не змінюється, проте колагеназна активність вологи передньої камери ока зростає впродовж усього періоду експерименту. Встановлено, що простагландини (PG) Е1 і F2a зменшують ступінь деградації низькомолекулярних білків, простагландин Е2 підвищує інтенсивність лізису азоказеїну за умов зниження інтенсивності протеолітичного розпаду колагену, а парацетамол, диклофенак і дексаметазон зменшують протеоліз низькомолекулярних білків, але суттєво підвищують колагеназну активність вологи передньої камери ока у кролів з травмою рогівки, райдужки і кришталика. Диференційований вибір лікувальних засобів запобігає надмірній фібротизації тканин ока.

У даній статті проаналізовано дослідження останніх років, які присвячені змінам у системі ендотеліну як одного з центральних ланок ендотеліальної дисфункції. У хворих на цукровий діабет було встановлено підвищення рівня циркулюючого ендотеліну-1, а також виявлено взаємозв’язок між ступенем ураження судинного русла та рівнем ET-1 у плазмі крові., В данной статье проанализированы исследования последних лет, посвященные изменениям в системе эндотелина как одного из центральных звеньев эндотелиальной дисфункции. У больных сахарным диабетом было установлено повышение уровня циркулирующего эндотелина1, а также обнаружена взаимосвязь между степенью поражения сосудистого русла и уровнем ЭT1 в плазме крови., This article analyzes the recent studies that focus on changes in endothelin system as one of the central components of endothelial dysfunction. Elevated levels of endothelin-1 (ET-1) were found in patients with diabetes mellitus and correlation between the degree of destruction of the vascular bed and level of ET-1 in plasma was found.

Interfering with tumor metabolism is an emerging strategy for treating cancers that are resistant to standard therapies. Featuring a rapid proliferation rate and exacerbated glycolysis, hepatocellular carcinoma (HCC) creates a highly hypoxic microenvironment with excessive production of lactic and carbonic acids. These metabolic conditions promote disease aggressiveness and cancer-related immunosuppression. The pH regulatory molecules work as a bridge between tumor cells and their surrounding milieu. Herein, we show that the pH regulatory molecules CAIX, CAXII and V-ATPase are overexpressed in the HCC microenvironment and that interfering with their pathways exerts antitumor activity. Importantly, the V-ATPase complex was expressed by M2-like tumor-associated macrophages. Blocking ex vivo V-ATPase activity established a less immune-suppressive tumor microenvironment and reversed the mesenchymal features of HCC. Thus, targeting the unique cross-talk between tumor cells and the tumor microenvironment played by pH regulatory molecules holds promise as a strategy to control HCC progression and to reduce the immunosuppressive pressure mediated by the hypoxic/acidic metabolism, particularly considering the potential combination of this strategy with emerging immune checkpoint-based immunotherapies.