Search

Стаття присвячена огляду основних теоретико-методологічних засад галузі відновлюваної енергетики, а також короткому окресленню етапів становлення української енергетичної інфраструктури, яка з часом набувала трансформацій у вигляді розвитку відновлювальних джерел енергії, зокрема, вітроенергетики. Проаналізовано та систематизовано наукові напрацювання низки вчених (вітчизняних та іноземних), які зробили вагомий внесок у розкриття феномену відновлюваної енергетики. Досліджено нормативно-правові акти та законодавчі документи України, що регламентують сферу альтернативної енергетики. Окреслено основні здобутки та позитивні динаміки розвитку вітрової енергетики України, що прослідковувались у довоєнний період, зокрема останні три роки до початку повномасштабного вторгнення. Зазначено основні збитки, втрати та приблизні експертні оцінки обсягів руйнації галузі вітрової енергетики внаслідок активних бойових дій з початку 2022 року.

Стаття присвячена актуальним питанням ефективності та перспективам розвитку вітрової енергетики. Проаналізовано світовий досвід переходу до відновлюваної енергії. Визначено, що станом на кінець 2022 року найдешевшим видом відновлюваної енергетики є саме вітрова енергетика. До ТОП 7 країн - лідерів розвитку вітрової енергетики у світі входять Китай та Індія (Азія); Німеччина, Іспанія та Велика Британія (Європа); США (Північна Америка) та Бразилія (Південна та Центральна Америка). Досліджено, що факторами, які мають суттєвий вплив на розвиток відновлюваної енергетики у вказаних країнах, є рівень економічного розвитку країни, попит на електроенергію, а також вартість генерації електроенергії з ВЕС. Найбільший вплив на розвиток відновлюваної енергетики має саме попит на електроенергію. При збільшенні попиту на електроенергію на 1 ТВт*год відбувається збільшення генерації електроенергії з ВЕС на 0,073 ТВт*год.

Розглянуто альтернативну енергетику як пошук нових джерел енергії, зокрема, нетрадиційних, що забезпечать незалежність від паливної енергетики. Зниження енергетичної залежності України від традиційних паливних ресурсів можливе лише за допомогою розвитку та використання власної альтернативної енергетики, яка у якості палива використовує місцеві ресурси (біоенергетика), або взагалі не потребує паливної складової (сонячна, вітрова та мала гідроенергетика). Показано, що Європейський Союз є одним із лідерів запровадження альтернативної енергетики та відновлюваних джерел енергії та є ініціатором створення багатьох організацій, які фінансують проекти, пов’язані з використанням альтернативної енергетики. Серед них – Міжнародне агентство з відновлювальних джерел енергії (IRENA). Метою публікації є можливість показати важливість використання альтернативної енергетики в Україні та країнах Європейського Союзу, адміністративні методи та економічні механізми регулювання природокористування, а також етапи співпраці України та Європейського Союзу. Відтак, одним з найважливіших завдань, які постали перед країнами сьогодні, є пошук таких джерел енергії, які зменшуватимуть використання традиційних енергоносіїв та залежність цих країн від імпорту. Нині питання енергонезалежності для України доволі актуальне. Потенціал країни дає змогу ефективно використовувати відновлювальні джерела енергії, передусім сонячну та вітроенергетику, а також добувати біогаз для забезпечення країни енергією. Діюча Енергетична стратегія України на період до 2035 року загалом відповідає набутим обов’язкам України перед ЄС щодо відновлювальних джерел енергії, і ставить за мету збільшення частки відновлювальних джерел енергії до 25 % загалом до 2035 року.