Search

У статті аналізуються відносини Міністерства землеробства Російської імперії з сільськогосподарськими товариствами українських губерній у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Вважаємо, що співпраця з сільськогосподарськими товариствами перетворилася на важливий елемент роботи Департаменту землеробства. Доведено, що у післяреформений період становлення сільськогосподарських товариств проходив під знаком державного протекціонізму. У той же час громадські організації мали служити “загальній користі”. На нашу думку, певна зміна у відношенні Міністерства землеробства до сільськогосподарських товариств відбулася в 1880-х роках. Фактично сільськогосподарські товариства другої половини ХІХ ст. були посередниками між урядовими структурами і землеробським населенням українських губерній. На рубежі ХIХ–ХХ ст. ситуація змінилася. Підкреслюємо кількісне збільшення селянських сільськогосподарських товариств, зокрема, пов’язане з реформами П.А. Столипіна. Громадські організації займалися не тільки культурницькою роботою, а й виробничо-збутовою, що стало новою сферою їх діяльності. Початок Першої світової війни свідчив про продовження відносин в умовах, що змінилися. Однак, на нашу думку, їх суспільне служіння поступово трансформувалося в державний обов’язок. Представники сільськогосподарських товариств сподівалися, що їх лояльність і допомога державі під час війни будуть враховані у майбутньому. У статті зроблено висновок, що кредо сільськогосподарських товариств полягало у пошуку серединного шляху, альтернативного бюрократичному і революційному методам вирішення аграрної проблеми. Тому навіть в періоди зростання в суспільстві політичного протистояння протиріччя даних організацій з владою не носили принципового і затяжного характеру. The article analyses the relations of the Ministry of Agriculture of the Russian Empire with agricultural societies of the Ukrainian provinces in the second half of the 19th – early 20th centuries. The structural reorganizations of the Ministry of Agriculture and the Department of Agriculture, to which agricultural societies were directly subordinated, are clarified. Since the establishment of the Ministry of State Property, it was believed that agriculture could not be managed and had to be influenced by indirect methods. In our view, this position of the authorities to some extent prepared the ground for the spread of public associations that focused their activities on the agricultural sector. In our opinion, a certain change in the attitude of the Ministry of Agriculture to agricultural societies took place in the 1880s. In order to increase the efficiency of provincial work, the agricultural department decided to use agricultural societies more actively, not only for educational purposes but also for representative ones, informing etc. During the studied period, the status of public associations was discussed by both city officials and local public. In fact, agricultural societies of the second half of the 19th century were intermediaries between government agencies and agricultural population of the Ukrainian provinces. At the turn of the 19th – 20th centuries the situation changed. We emphasize the quantitative increase of peasant agricultural societies, in particular, associated with the reforms of P.A. Stolypin. Public organizations were engaged not only in cultural work, but also in production and marketing, which became a new area of their activity. Agricultural societies were characterised by a high degree of loyalty to the existing political system. Belief in the power of the state and in the possibility of attracting state support to solve their problems was an integral part of the public views of their members. Therefore, it was quite natural for the leaders of agricultural societies to establish constructive relations with local authorities. Officials were often honorary members of agricultural societies, and their initiatives received organizational and financial assistance from government agencies. The beginning of the First World War testified to the continuation of relations in the changed conditions. However, in our opinion, their public service was gradually transformed into public duty. The article concludes that the credo of agricultural societies was to find the middle ground, an alternative to bureaucratic and revolutionary methods of solving the agrarian problem. Therefore, even in periods of growing political confrontation in society, the contradictions of these organisations with the government were not fundamental or protracted.

Дана робота присвячена маловідомим сторінкам історії Молченського Софроніївського монастиря, який знаходиться в околицях стародавнього міста Путивль. Протягом свого існування Молченський Софроніївський монастир неодноразово розорювався та відновлювався. У різні часи у його стінах перебували такі видатні історичні постаті, як Лжедмитрій І, один з перших бібліографів та релігійний письменник Симеон Медведєв (Сільвестр), Серафім Саровський та багато інших. Протягом XVII-XVIII ст. монастир сильно розрісся, мав великі володіння і матеріальні статки. Його покровителями були монархи Московської держави, серед яких Борис Годунов, Василь Шуйський, представники династії Романових, та інші меценати. До середини XVIII ст. путивльська обитель була дуже заможною. Їй належали великі земельні володіння та багато різної нерухомості. Володів монастир також великою кількістю селян. Статус Молченського Софроніївського монастиря різко змінився у результаті проведення в другій половині XVIII ст. церковної реформи. Це була так звана секуляризація монастирських володінь, ініційована указами імператриці Катерини ІІ. Внаслідок цієї реформи путивльська обитель була віднесена до числа монастирів 3-го класу. Таким монастирям держава виділяла у 2,5 рази менше коштів, ніж таким установам 1-го класу. Таких коштів було достатньо лише для утримання та харчування братії. Землі, що належали монастирям, конфісковувалися. А монастирські селяни разом із землями передавалися у розпорядження Колегії економії. Тепер вони ставали економічними селянами і згодом злилися з державними селянами. Автори презентують декілька документів 1793 року з Державного архіву Сумської області (Україна). Вони відносяться до категорії актових джерел. Це укази, рапорти, виписки з журналу засідань Білопільського повітового суду – всього 5 документів. Виявлені документи допомагають зрозуміти особливості реалізації церковної реформи кінця XVIII ст. і дослідити маловідомі сторінки історії Молченської Софроніївської пустині. Ці матеріали фіксують конфлікт, що виник внаслідок неправильного виділення земель виведеним з-під влади монастиря селянам. Вирішення цього питання було покладене на Білопільський повітовий суд Харківського намісництва, оскільки саме на території Білопільського повіту знаходилися спірні землі. This work is devoted to the little-known pages of the history of the Molchensky Sofroniyivsky monastery, which is located near the ancient city of Putivl. During its existence, the Molchensky Sofroniyivsky Monastery was repeatedly ruined and rebuilt. At various times, its walls housed such prominent historical figures as Pseudo-Demetrius I, one of the first bibliographers and religious writer Simeon Medvedev (Sylvester), Seraphim of Sarov and many others. During the XVII-XVIII centuries the monastery grew strongly, had large holdings and material wealth. Its patrons were the monarchs of the Moscow state, including Boris Godunov, Vasily Shuisky, representatives of the Romanov dynasty, and other patrons. By the middle of the XVIII century Putivl monastery was very wealthy. He owned large land holdings and many different properties. The monastery also owned a large number of peasants. The status of the Molchensky Sofroniyivsky Monastery changed dramatically as a result of church reform in the second half of the 18th century. This was the so-called secularization of monastic possessions, initiated by decrees of Empress Catherine II. As a result of this reform, the Putivl monastery was included in the number of 3rd class monasteries. The state allocates 2.5 times less money to such monasteries than to such institutions of the 1st class. These funds were enough only to support and feed the monks. Lands belonging to monasteries were confiscated. And the monastery peasants together with the lands were transferred to the disposal of the Board of Economy. Now they became economic peasants and later merged with the state peasants. The authors present several documents from 1793 from the State Archives of Sumy region (Ukraine). They belong to the category of act sources. These are decrees, reports, extracts from the journal of sittings of the Bilopillya district court - only 5 documents. The discovered documents help to understand the peculiarities of the implementation of the church reform of the end of the 18th century and to explore the little-known pages of the history of the Molchenskaya Sofroniivska monastery. These materials highlight the conflict that arose as a result of the improper allocation of land to the peasants removed from the power of the monastery. The solution to this problem was assigned to the Bilopillya Povit (District) Court of the Kharkiv Governorate, as it was on the territory of Bilopillya County (Povit) that the disputed lands were located.

В статті розглянуто основні міжнародні нормативно-правові акти та створені на їх підставі російські закони та постанови щодо захисту жертв військових конфліктів, їх юридичного статусу, умов утримання військовополонених The article considers the main international regulations and created on their basis Russian laws and regulations on the protection of victims of military conflicts, their legal status, conditions of detention of prisoners of war.

Дана робота присвячена публікації й аналізу двох раніше невідомих рукописних документів 1734 року. Ці документи містять відомості про кількох осіб шведської національності, незаконно вивезених російським дворянином І. Поповим під час Північної війни з території Швеції. Матеріали зберігаються у Державному архіві Сумської області. Вони входять до архівної справи Охтирського повітового суду, але тематично не пов’язані з нею. Знайдені документи колись були частиною значно більшого за обсягом комплексу матеріалів. У них йдеться про прохання колишніх шведських підданих звільнити їх з кріпосної залежності від білгородських та курських поміщиків Попових та Долгінцових. Подальша доля цих людей залишилася невідомою. Але відомо, що вони зазнавали знущань з боку своїх господарів. Російське законодавство цього часу забороняло таке поводження з особами шведської національності. Про це йшлося в умовах Ніштадської мирної угоди 1721 року. Два виявлені документи ілюструють епізоди з життя кількох іноземців, які потрапили у неволю. Проаналізовані матеріали дають змогу під новим кутом подивитися на таке історичне явище, як кріпацтво на території Російської імперії. Вони дозволяють вивчити один із шляхів поповнення кріпацької верстви. Документи також можуть бути використані як джерело до вивчення низки аспектів соціальної історії, у біографічних дослідженнях. Даная работа посвящена публикации и анализу двух ранее неизвестных рукописных документов 1734 года. Эти документы содержат информацию о нескольких лицах шведской национальности, незаконно вывезенных российским дворянином И. Поповым во время Северной войны с территории Швеции. Материалы находятся в Государственном архиве Сумской области. Они входят в архивное дело Ахтырского уездного суда, но тематически не связаны с ним. Найденные документы когда-то были частью значительно большего по объему комплекса материалов. В них речь идет о просьбе бывших шведских подданных освободить их из крепостной зависимости от белгородских и курских помещиков Поповых и Долгинцовых. Дальнейшая судьба этих людей осталась невыясненной. Но известно, что они испытывали издевательства со стороны своих владельцев. Российское законодательство этого времени запрещало так поступать с лицами шведской национальности. Это было закреплено в условиях Ништадского мирного договора 1721 года. Два выявленных документа иллюстрируют эпизоды из жизни нескольких иностранцев, которые попали в неволю. Проанализированные материалы дают возможность под новым углом посмотреть на такое историческое явление, как крепостное право на территории Российской империи. Они позволяют изучить один из путей пополнения крепостной прослойки населения. Документы также могут быть использованы как источник для изучения ряда аспектов социальной истории, в биографических исследованиях. This work is devoted to the publication and analysis of two previously unknown handwritten documents of 1734. These documents contain information on several persons of Swedish nationality, which were illegally taken out by the Russian nobleman I. Popov during the Northern War from the territory of Sweden. Materials are stored in the State Archives of the Sumy region. They are part of the archival case of Okhtyrka District Court, but they are not thematically connected with it. These documents were once part of a much larger complex of materials. They refer to the request of former Swedish nationals to release them from serfdom from the Belgorod and Kursk landlords Popov and Dolgintsev. The further fate of these people remained unknown. But it is known that they were mistreated by their masters. Russian legislation at the time prohibited such treatment of persons of Swedish nationality. This was discussed in terms of the peace agreement Nishtadskoyi 1721. The two documents revealed illustrate the episodes of the lives of several foreigners who were captured. The analyzed materials give an opportunity to look at a historical phenomenon like a serfdom in the territory of the Russian Empire under a new angle. They allow us to study one of the ways to replenish the serfs. Documents can also be used as a source for the study of some aspects of social history, in biographical studies. The authors noted that the conversion to the property of the enslaved people of other nationalities was a very common practice in the XVII-XIX centuries. This source of replenishment of the dependent population groups were popular in many nations in Europe, Asia and Africa since ancient times. For example, in the Crimean Khanate, Turkey, Italy, Egypt, the nations of the Caucasus and many others.

Метою статті є вивчення діяльності Міністерства землеробства і громадських організацій в роки I Світової війни. На основі архівних документів вивчені різні сфери співробітництва. Автором охарактеризовані такі напрямки діяльності як тваринництво, лісова справа, сільськогосподарське машинобудування. Найбільш важливими завданнями були забезпечення армії продовольством і фуражем, допомога сім’ям мобілізованих на фронт і воїнамінвалідам. Актуальною проблемою залишалася евакуація сільськогосподарських цінностей із західних губерній. Досліднику вдалося розкрити і систематизувати матеріали по сільськогосподарському машинобудуванню. Передбачалося створити науково-дослідний інститут агрономії. Міністерством землеробства був розроблений проект реформування сільського господарства в післявоєнний період. Він охоплював більшість завдань аграрної сфери, але не був реалізований через розпад Російської імперії. Таким чином, автором зроблено висновок, що під час I Світової війни Міністерство землеробства і аграрні організації активно співпрацювали. Целью статьи является изучение деятельности Министерства земледелия и общественных организаций в годы I Мировой войны. На основе архивных документов изучены различные сферы сотрудничества. Автором охарактеризованы такие направления деятельности как животноводство, лесное дело, сельскохозяйственное машиностроение. Наиболее важными задачами являлись обеспечение армии продовольствием и фуражом, помощь семьям ушедших на фронт и воинам-инвалидам. Актуальной проблемой оставалась эвакуация сельскохозяйственных ценностей из западных губерний. Исследователю удалось раскрыть и систематизировать материалы по сельскохозяйственному машиностроению. Предполагалось создать научно-исследовательский институт агрономии. Министерством земледелия был разработан проект реформирования сельского хозяйства в послевоенный период. Он охватывал большинство задач аграрной сферы, но не был реализован из-за распада Российской империи. Таким образом, автором сделан вывод, что во время I Мировой войны Министерство земледелия и аграрные организации активно сотрудничали. organizations during the First World War. Based on archival documents, various areas of cooperation have been studied. The author characterizes such areas of activity as livestock, forestry and agricultural machinery. The most important tasks were: provide the army with food and fodder help the families of those who left for the front and the disabled soldiers. The relevant problem of evacuation of agricultural values from the western provinces remained. The author analyzed the activities that were implemented in wartime conditions. It is emphasized that considerable attention was paid to handicrafts. The researcher managed to uncover and systematize materials on agricultural machinery. The facts confirming the considerable export of agricultural goods and equipment from abroad, primarily from Germany, were studied. In general, the employees of the agricultural department were optimistic about the future and did much to implement their plans after the war. The daily routine of the Ministry of Agriculture was complicated because of the numerous difficulties of wartime. The conducted events pushed the specialists to the idea that in the future their work should be put on the level of scientific research. It was supposed to create a scientific research institute of agronomy. This project was proposed by the Scientific Committee of the Department of Agriculture. Such an institution could become a source of scientific and practical knowledge. It had to bring science closer to practice. The Ministry of Agriculture developed a project for reforming agriculture in the postwar period. It covered most of the tasks of the agrarian sphere, but was not completed because of the collapse of the Russian Empire. Thus, the author concluded that during the First World War, the Ministry of Agriculture and agrarian organizations actively cooperated.

В статті розглядається питання про роль держави в процесі формування території Харкова в другій половині ХVIII – на початку ХХ ст. Базуючись на планах розвитку просторі. В основі роботи – акторно-мережева теорія Б. Латура, яка зображує всі явища як результат взаємодії між акторами (людьми та не-людьми). Ми простежуємо сліди в процесі формування міського простору лише одного провладного актора – планів розвитку міста, що надходили до Харкова. Дослідження відповідає на запитання про причини нереалізованості планів та акторів, які заважали їх втіленню. На нашу думку, неможливо розглядати взаємодію держави та людини виключно як дихотомію, адже в цьому процесі беруть участь і інші дійові особи. Таким чином, державні плани не були реалізовані через сукупність дій різних акторів, в тому числі, через відсутність місцевих спеціалістів, які б просували забудову за імперським зразком, недостатнє фінансування, природні фактори на кшталт незручного рельєфу та небажання самих мешканців перебудовувати чи зносити власні будівлі у відповідності до офіційних вимог. The article is about the role of the Empire Authority in the process of formation Kharkiv territory during second half of XVIIIth – begining of XXth century. This theme is important in due to the reform of city self-government after 2015 in Ukraine. The research is based on the Actor-Network theory by Bruno Latour (ANT). All processes with ANT are described as the interaction between actors (human and non-human). ANT now is well-known methodology in Urban Studies. Last year was published special volume of “Urban History” devoted to the rethinking Urban Studies from the point of view of ANT. We traced the interaction between the Russian empire state authority and other actors who had created Kharkiv territory. The aim is to understand the scale of the Empire Authority influence. The research is interdisciplinary because based on the works of historians, architects, sociologists and urban developments as well. J. Scott argued that state plans of development can’t make people’s life better in his book «Seeing like a State: How Certain Schemes to Improve the Human Condition Have Failed». But the author imagine interaction between people and state like a hard struggle. A. Cuthbert show more actors influence on the urban development including nature, ideology, gender and so on. The Empire Authority in Kharkiv was represented with at least three actors – the governor, the special building laws and plans of urban development. In this article for our aim we analyzed only traces of one actor – plans of Kharkiv urban development during the end of XVIII – early ХХ century. There were plans of 1765, 1786, 1787, 1822, 1829 years from the Empire Authority. In the end of the XIX century actor, who made plans, was changed. In 1885, 1895 the City Government (Kharkiv Miska Duma) with the help of Kharkiv architects and land-surveyors made new plans of urban development. Plans from the Empire Authority are available in collections of laws of the Russian Empire (Polnoe sobranie zakonov Rosiyskoy imperii). The plan of 1885 we found in the Kharkiv Historical museum. Describing of Kharkiv territory from the early ХІХ сentury and city maps 1871 and 1902 helped us to understand the result of these plans. Plans made by the Empire Authority were not realized because of different actors – relief, bad condition of the land that had to be built up, lack of finance and so on. But the main actors, in our opinion, were private developer – people, who didn’t want to rebuild their houses accordingly to the Empire Plans and lack of local professionals, who would established these plans in Kharkiv. The plans made by local power were also failed, first of all because of lack of finance. The City Government didn’t have his own sufficient source of money. This conclusion lead us to understand that the role of the Empire Authority was not main in the process of urban development in Kharkiv. And the mediator of the Empire Authority – local city government can’t realized its plans as well. But only the Empire Authority can affirm the official borders of the city territory and borders of power of the urban laws. В статье рассматривается роль государства в процессе формирования территории Харькова во второй половине ХVIII – начале ХХ вв. На основании имперских планов развития города и описаний его территории определяется степень их реализации. Исследование основывается на акторно-сетевой теории Б. Латура, которая представляет все явления как результат взаимодействия между акторами (людьми и не-людьми). Мы изучаем след только одного актора в процессе формирования городского пространства – планов развития города. Работа посвящена причинам нереализованности этих документов и акторам, которые мешали их воплощению. Мы считаем, что невозможно рассматривать взаимодействие государства и человека исключительно как дихотомию, так как в этом процессе участвуют и другие действующие лица. Таким образом, государственные планы застройки не были воплощены из-за комплекса действий разных акторов, в том числе, из-за отсутствия местных специалистов, готовых вводить государственные планы в самом Харькове, недостаточного финансирования, неудобного для застройки рельефа и нежелания самих жителей перестраивать или разрушать собственные постройки в соответствии с официальными требованиями.

На основі архівних джерел проаналізовано проблему використання праці іноземних військовополонених на території Лебединського повіту в роки Першої світової війни. Автор надав дані використання праці військовополонених, показав, що їх праця була важливим економічним чинником при нестачі трудових ресурсів у воєнний час. Особливу увагу приділено характеристиці умов, рівня оплати праці, видів виконуваних робіт військовополоненими, умовам утримання та нагляду за полоненими. На основе архивных источников проанализирована проблема использования труда иностранных военнопленных на территории Лебединского уезда в годы Первой мировой войны. Особое внимание уделено характеристики условий, уровня оплаты труда, видов производимых работ, условиям содержания и надзора за пленными. History of World War I that due to its global consequences started a new stage of development of European civilization still draws attention of many researchers. One of the most interesting topics for researchers is the topic of war imprisonment during the World War I. Stay of prisoners of war in the territory of Ukraine is a scantily studied issue. That is why the author of the article aims to study living and labour conditions of the prisoners of war through the example of Lebedyn Povit of Kharkiv Province in 1915–1917. The author analyzed norms of international law and Russian legislation for regulation conditions of war imprisonment during the period of war. In addition, the author studied issues connected to the lack of labour force in different areas of economic activity during the World War I. One of the solutions was the wide use of labour of the prisoners of war. Attraction of the prisoners of war to farming and industry in Lebedyn Povit started in 1915 and lasted till 1917. The prisoners of war were sent to work at various organizations: farms, estates, sugar mills, loan societies, local hospitals, veterinary hospitals and feldsher stations, post houses, trade schools, food committees, and outpatient clinics. Using the archival sources kept in funds of the State Archives of Sumy Region, the author analyzed labour conditions, remuneration level, types of works completed by the prisoners of war. The author also described the main conditions of imprisonment and control of the prisoners of war. The author presented data of using labour of the prisoners of war in different areas of economic activity and showed that labour of the prisoners of war was an important economic factor under conditions of lack of labour resources at wartime.

У статті досліджується громадська діяльність Київського товариства сільського господарства. Вона поширювалася на губернії Правобережної України. Автором проаналізовано основні її напрямки. Важливою формою взаємодії стала робота з органами влади, насамперед Міністерством Землеробства. Цей взаємозв’язок здійснювався у формі подачі петицій, забезпечення урядових структур необхідною інформацією з поточних питань. Аграрною організацією були здійснені численні громадські ініціативи (виставки, з’їзди сільських господарів). Охарактеризовані зв’язки з місцевими та загальноросійськими сільськогосподарськими товариствами. Вивчено його внесок в справу заснування аграрних навчальних закладів. Зроблено висновок про роль і значення громадської діяльності Київського товариства сільського господарства. В статье исследуется общественная деятельность Киевского общества сельского хозяйства. Она распространялась на губернии Правобережной Украины. Автором проанализированы основные ее направления. Важной формой взаимодействия стала работа с органами власти, прежде всего Министерством Земл ед елия. Эт а взаимосвязь осущ ествлял ась в форме подачи петиций, обеспечением правительственных структур необходимой информацией по текущим вопросам. Аграрной организацией были осуществлены многочисленные общественные инициативы (выставки, съезды сельскиххозяев ). Охарактеризованы связи с местными и всероссийскими сельскохозяйственными обществами. Изучен его вклад в дело основания аграрных учебных заведений. Сделан вывод о роли и значении общественной деятельности Киевского общества сельского хозяйства. The article studies the public activities of the Kiev Society of Agriculture. It spread to the province of the Right-Bank Ukraine. The author analyzes its main directions. An important form of interaction was working with authorities, primarily the Ministry of Agriculture. This relationship was carried out in the form of filing petitions, providing government agencies with the necessary information on current issues, providing background information on various agricultural sectors of the province. The agrarian organization carried out numerous public initiatives (exhibitions, congresses of rural masters, the creation of bureaux for the employment of employees, pension and insurance funds). Members of the Kiev Society of Agriculture were engaged in charity, financed various events in the Kiev province. Relations with local and all-Russian agricultural societies are characterized. It’s contribution to the establishment of agrarian schools was studied. The evolution of different forms and methods of work of agricultural societies, attempts of their unification was described. A conclusion is drawn on the role and significance of social activity of the Kiev Society of Agriculture.

У статті вивчається практика застосування покарань щодо чиновників цивільних державних установ Російської імперії, у тому числі тих, що функціонували на українських землях наприкінці ХVIII – у першій половині ХІХ ст. Зроблено висновки про те, що кількість службових порушень та зловживань у зазначених установах була дуже великою, але більшість винних чиновників часто уникали відповідальності за них або несли незначні покарання, що не відповідали ступеню провини. Автор вважає, що така ситуація є характерною і для сучасної бюрократичної системи України. Це негативно впливає на співпрацю різноманітних інститутів громадянського суспільства з органами державної влади та місцевого самоврядування. Так сталося, коли українські землі під владою Російської імперії остаточно втратили автономію в останній чверті ХVIIІ ст. і російська бюрократична система цілком витіснила українські управлінські практики. The article examines the practice of civil penalties on officials of state institutions of the Russian Empire, including those that operated on the Ukrainian lands in the late XVIII and the first half of the nineteenth century. The bureaucratic system of that period was not perfect and one couldn’t imagine it without numerous violations, corruption and bribery, official red tape, etc. The author points out that the special position of Empire’s public officers was expressed by them being subjects to all kinds of liability under the rules that differed from the general ones. A special kind of responsibility was established for them. A set of specific penalties for officials was finally systematized at the end of the first third of the nineteenth century. Officials, in addition to violations related to their duties, often committed administrative offences and crimes. The author confirms this with examples from the documentary sources of the studied period. The reason for punishment of government officials could be: complaints; noticed by the administration abuses and failures; accusations from subordinates or institutions; the trial of other people; audits; reviews of records statements, reports. The conclusion was made, that the number of misconducts and abuses in these institutions was very high, but the majority of guilty officials often avoided their responsibility or carried penalties that did not meet the degree of the guilt. The author believes that such situation is typical for modern bureaucratic system of Ukraine as well. This negatively affects the cooperation of various institutions of civil society with government and local authorities. It happened in the last quarter of the seventeenth century, when the Ukrainian lands finally lost their autonomyunder the rule of the Russian Empire and its bureaucratic system completely replaced the Ukrainian management practices. В статье изучается практика применения наказаний к чиновникам гражданских государственных учреждений Российской империи, в том числе тех, которые функционировали на украинских землях в конце ХVIII – первой половине ХІХ вв. Сделаны выводы о том, что количество служебных нарушений и злоупотреблений в указанных учреждениях было очень большим, но большинство виновных чиновников часто избегали ответственности за них или получали незначительные наказания, которые не отвечали степени вины. Автор считает, что такая ситуация характерна и для современной бюрократической системы Украины. Это негативно влияет на сотрудничество различных институтов гражданского общества с органами государственной власти и местного самоуправления. Это произошло, когда украинские земли под властью Российской империи окончательно утратили автономию в последней четверти ХVIIІ в. и российская бюрократическая система целиком витеснила украинские управленческие практики.

В цілому ж слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду уряд Російської імперії неодноразово змінював умови нагородження табельними чинами цивільних службовців, часто ставив їх у залежність від соціального походження особи і навіть розглядав можливість повної їх ліквідації.

Автор на прикладі архівних матеріалів, таких як заяви жінок про бажання брати участь у виборах, доповідь «Про рівноправність жінок», яка обговорювалася 27 листопада 1905 р. на Сумському повітовому земському зібранні, розглядає правовий статус жінок в Російській імперії та їх боротьбу за право приймати участь у виборах до Державної думи 1905 р. Автор на примере архивных материалов, таких как, заявления женщин о желании участвовать в выборах, доклад «О равноправии женщин», который обсуждался 27 ноября 1905 г. на Сумском уездном земском собрании, рассматривает правовой статус женщин в Российской империи и их борьбу за право принимать участие в выборах в Государственную думу 1905 г. In this article, the author analyses several archive materials that still remain little known to a wide scientific audience. These documents concern the question of a women’s legal status in the Russian Empire and their struggle for civil rights and liberties and voting right in particular, equally to men. Study of women’s history as a whole is one of the important directions of the modern science of history. One of the urgent questions in studying of women’s history in the Ukrainian historiography is the legal status of a woman and her obtaining of civil rights and liberties equally to men. In the article, the author pays her attention to the fact that Ukrainian researchers created groundwork and theoretical base for solving such problems as formation and development of women’s movement in Ukraine and participation of Ukrainian women in the struggle for the voting right. The author examines the main stages which the European women went through in their struggle for empowerment. Certainly, women’s movements in every country had their own specifics, but the common thing in their programmes was that that they were struggling for the right to vote and to be elected. As exemplified by the archive materials, containing information about elections to the State Duma as of 1905, the author examines how women’s struggle for the right to participate in the elections took place in the Russian Empire at the beginning of the 20th century. Thus, State Archives of Sumy Region contains women’s applications to take part in the elections with the statement of persons to whom they granted the right to use their property qualification, as well as the report “On the Women’s Equality” discussed on the 27th of November, 1905 on the regular Sumy Povit Land Assembly. This report contains information that gives an idea of the women’s position in the Russian Empire and their legal status. The author concludes that suggestions made in the resolution were not executed. Subscription of this document did not change the situation with the women’s rights in society, and they were considered unworthy to rule the country as before.

Дореволюционная Россия дала много ценного, что было подвергнуто забвению после событий Октября 1917 г. Отрадно, что российская историко-педагогическая наука в 1990-е гг. начала всеохватный возврат к своим корням. В 2014 г. совместными усилиями историков постсоветского пространства, продолжая традиции официальной педагогической журналистики [1], был возрожден выпуск дореволюционного «Журнала Министерства народного просвещения» (ЖМНП).

В статті проведено аналіз законодавчого регулювання вищої історичної освіти в Російській імперії протягом першої половини XIX століття. Визначено структуру та порядок функціонування університетської освіти, в тому числі й історичної; окреслено особливості функціонування окремих навчальних закладів, що пов’язано з етнічною, національною та релігійною специфікою регіонів, в яких ці університети розташовувалися. Охарактеризовано концептуальні документи, що визначали підстави функціонування історичної освіти в Російській імперії у XIX столітті. Встановлено, що оформлення системи гуманітарної освіти в цілому й історичної, зокрема, в університетах виявилося процесом тривалим і продовжувалося протягом усього XIX ст. В статье проведен анализ законодательного регулирования высшего исторического образования в Российской империи на протяжении первой половины XIX века. Определена структура и порядок функционирования университетского образования, в том числе и исторического; очерчены особенности функционирования отдельных учебных заведений, что связано с этнической, национальной и религиозной спецификой регионов, в которых эти университеты располагались. Охарактеризованы концептуальные документы, определявшие основания функционирования исторического образования в Российской империи в XIX веке. Установлено, что оформление системы гуманитарного образования в целом и исторического, в том числе, в университетах оказалось процессом длительным и продолжалось в течение всего XIX в. In the article is made an analysis of legislative regulation of the higher historical education in the Russian Empire during the first half of the 19th century. Defined the structure and procedure of functioning of university education, including historical education; outlined the features of the individual schools' functioning, which was associated with the ethnic, national and religious specificity of the regions, in which these universities were located. In this paper are described the conceptual documents, which defined the basis of functioning of university education in the Russian Empire in the 19th century. It was established that the design of the system of humanities education in general and historical in particular in universities turned out to be a lengthy process that continued throughout the nineteenth century.

У статті проаналізовано публікації російських істориків XIX-XXI століття, які зверталися до теми польського руху на території Правобережної України в першій чверті XIX століття. Завданням даної статті є аналіз історіографічного доробку, пов’язаного з вивченням проблем польського дворянського руху на Правобережній Україні. Даний аналіз дає можливість простежити процес студіювання проблеми російськими істориками, визначити основні підходи та наукові концепції. В статье проанализированы публикации российских историков XIX-XXI века, обращавшихся к теме польского движения на территории Правобережной Украины в первой четверти XIX века. Задачей данной статьи является анализ историографического наследия, связанного с изучением проблем польского дворянского движения на Правобережной Украине. Данный анализ дает возможность проследить процесс изучения The article analyzes the publications of Russian historians of the XIX-XXI centuries, who turned to the topic of the Polish movement in Right-Bank Ukraine in the first quarter of the XIX century. The aim of the given paper is the analysis of historiographical heritage associated with the study of the problems of the Polish nobility motion in Right-Bank Ukraine. This analysis makes it possible to trace the study of problems by Russian historians and identify the main approaches and concepts.