Search

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є широко розповсюдженим захворюванням. Згідно з даними ВООЗ, на ХОЗЛ страждають близько 600 млн осіб. Незважаючи на значні досягнення у вивченні хвороби, вона і сьогодні призводить до ранньої інвалідизації й смертності хворих та являє собою значну соціальну й економічну проблему для суспільства. Серед лідируючих причин смерті у хворих на ХОЗЛ одне з перших місць займають ішемічна хвороба серця (ІХС) і серцева недостатність (СН) [5-7]. За даними великих популяційних досліджень, ризик смерті від серцево - судинних захворювань (ССЗ) у хворих на ХОЗЛ підвищений в 2-3 рази і становить приблизно 50% від загальної кількості смертельних випадків [8-11], а частота госпіталізацій з приводу серцево - судинних захворювань вища, ніж при загостренні самого ХОЗЛ [8, 10, 12]. Механізми взаємовідносин кардіоваскулярної патології та ХОЗЛ вивчені недостатньо. Можливі патогенетичні механізми включають ендотеліальну дисфункцію, пошкодження судинної стінки, що формуються під впливом гіпоксемії, тютюнового диму, оксидативного стресу, системного запалення низької градації [18, 19]. Під впливом зазначених факторів також може розвиватися підвищення ригідності (жорсткості) артерій, що посилює судинні порушення і сприяє формуванню судинної дисфункції. Надлишкова ригідність, з одного боку, відображає зміни геометрії і функції артерій, що далеко зайшли, а з іншого - істотно впливає на гемодинаміку, збільшуючи постнавантаження на міокард і погіршуючи коронарну перфузію [20-22]. В останні роки інтерес до досліджень жорсткості судинного русла посилився, що пов'язано з необхідністю отримати надійні критерії стратифікації ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, доступні в клінічній практиці [20-22].

Хвороби системи кровообігу (ХСК), посідаючи перше місце за поширеністю, зумовлюють більше половини всіх випадків смерті та становлять третину причин інвалідності. ХСК суттєво впливають на тривалість і якість життя населення, показники смертності, тому є однією з головних проблем охорони здоров’я сьогодення. В Україні ХСК діагностуються в трьох чвертей населення,а в двох третин вони є причиною смерті [1].Одним з ускладнень захворювань серцево-судинної системи є порушення ритму та провідності серця, серед яких ФП є найбільш частим порушенням серцевого ритму. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації кардіологів, ФП визначається як “суправентрикулярна тахіаритмія, що характеризується некоординованою активацією передсердь з погіршенням внаслідок цього їхньої функції[2,3,4]. Згідно зі статистикою, 1,5 млн. громадян нашої країни страждають на фібриляцію передсердь. Це найпоширеніша аритмія, що удвічі підвищує смертність і становить соціальну проблему, оскільки кількість інсультів при фібриляції зростає у п’ять – шість разів. В Україні щороку реєструється близько 300 тис. нових випадківаритмій. У дітей цю патологію спостерігають рідко. Це порушенняритму спричиняє виникнення і розвиток тромбоемболічнихускладнень [3]. Актуальність проблеми вивчення аритмій зумовлює насамперед те, що такі порушення ритму серця достовірно збільшують ризик смерті від серцево-судинних і всіх причин відповідно удвічі та 1,7 разу. Частота ішемічногоінсульту у хворихна фібриляцію передсердь становить 5% на рік, щовп’ятеро-всемеро більше, ніж у пацієнтів без цьогозахворювання[3,5]. На ФП страждають 1 – 2 % популяції і ця цифра, ймовірно зростатиме у наступні 50 років. У пацієнтів з гострим інсультом систематичне електрокардіографічне (ЕКГ) моніторування може дозволити виявити ФП у 1 з 20 пацієнтів, що на багато більше тієї кількості осіб з ФП, яких можна було б виявити за допомогою стандартної ЕКГ у 12 відведеннях. Але також ФП може довгий час залишатись недіагностованою («німа» ФП), і багато пацієнтів з ФП ніколи не будуть госпіталізовані. Отже, істинна поширеність ФП, ймовірно ближче до 2 % популяції. Поширеність ФП зростає з віком, збільшуючись від

Метою дослідження було визначення сироваткового вмісту цитокінів інтерлейкіну-6 (IL-6), інтерлейкіну-10 (IL-10), фактору некрозу пухлин-α (TNF-α) та їх співвідношень при ХСН з надлишковою масою тіла та ожирінням залежно від фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ). Матеріали і методи дослідження. Загалом було обстежено 116 пацієнтів. До основної групи увійшли 104 хворих на ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу з нормальною, надлишковою масою тіла та ожирінням І–ІІІ ступеня. Групу порівняння становили 12 пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця, артеріальною гіпертензією без зайвої ваги та клініко-інструментальних ознак ХСН. Відповідно мети дослідження та залежно від ФВЛШ (розраховувалась за методом Симпсона) хворі на ХСН були поділені на 2 підгрупи: зі зниженою ФВЛШ ˂ 45 % (33 хворих) та збереженою ФВЛШ ≥ 45 (71 пацієнт). Розраховуючи індекс маси тіла визначали нормальну, надлишкову масу тіла та ступінь ожиріння. Імуноферментним методом в сироватці крові визначали рівень IL-6, IL-10 та TNF-α. Розрахунковим методом обчислювали співвідношення цитокінів - IL-6/ IL-10 та TNF-α/ IL-10. Результати дослідження. Встановлено, що при ХСН з надлишковою масою тіла та ожирінням рівні прозапальних IL-6, TNF-α та протизапального IL-10 достовірно перевищують показники досліджуваних без ХСН. Максимальні значення цитокінів мали місце у хворих з низькою ФВЛШ, що вірогідно переважали показники групи ХСН без систолічної дисфункції лівого шлуночка. Отримані зміни супроводжувались відповідною негативною кореляційною залежністю вмісту IL-6, IL-10 та TNF-α з ФВЛШ. Співвідношення IL- 6/IL-10 при ХСН виявилось достовірно меншим за показник пацієнтів без ХСН, проте залежності від систолічної функції міокарда не встановлено. Целью исследования было определение сывороточного содержания цитокинов интерлейкина-6 (IL-6), интерлейкина-10 (IL-10), фактора некроза опухолей-α (TNF-α) и их соотношений при ХСН с избыточной массой тела и ожирением в зависимости от фракции выброса левого желудочка (ФВЛЖ). Материалы и методы исследования. Всего было обследовано 116 пациентов. В основную группу вошли 104 больных ХСН ІІ–ІІІ функционального класса с нормальной, избыточной массой тела и ожирением I–III степени. Группу сравнения составили 12 пациентов с хроническими формами ишемической болезни сердца, артериальной гипертензией, без лишнего веса и клинико-инструментальных признаков ХСН. В соответствии с целью исследования и в зависимости от ФВЛЖ (рассчитывалась по методу Симпсона) больные ХСН были разделены на 2 подгруппы: со сниженной ФВЛЖ 45 % (33 больных), и сохраненной ФВЛЖ ≥ 45 (71 пациент). Рассчитывая индекс массы тела, определяли нормальную, избыточную массу тела и степень ожирения. Иммуноферментным методом в сыворотке крови определяли уровень IL-6, IL-10 и TNF-α. Расчетным методом вычисляли соотношение цитокинов - IL-6/ IL-10 и TNF-α/ IL-10. Результаты исследования. Установлено, что при ХСН с избыточной массой тела и ожирением уровни провоспалительных IL-6, TNF-α и противовоспалительного IL-10 достоверно превышают показатели без ХСН. Максимальные значения цитокинов имели место у больных с низкой ФВЛЖ, что достоверно превышали показатели группы ХСН без систолической дисфункции левого желудочка. Полученные изменения сопровождались соответствующей отрицательной корреляционной зависимостью уровня IL-6, IL-10 и TNF-α с ФВЛЖ. Соотношение IL-6/IL-10 при ХСН оказалось достоверно меньшим показателя пациентов без ХСН, однако зависимости от систолической функции миокарда не установлено. Today the prevalence of chronic heart failure (CHF) occurs with high mortality in patients despite improved methods of diagnosis and treatment. Probably, this is due to the involvement of new components to the pathogenetic process of CHF which are poorly influenced by conventional therapy. The main pathogenetic factors of CHF were considered the hemodynamic and humoral changes, however, in recent years in the development and progression of the disease proved the role of immune inflammation. Activation of immune-pathologic reactions promotes and contributes to the progression of CHF through an influence on myocardial remodeling, systolic and diastolic function of the left ventricle (LV). One of the most studied markers of immune-pathological changes is proinflammatory and anti-inflammatory cytokines. In patients with CHF demonstrated an increase in blood activity of proinflammatory interleukin-6 (IL-6), tumor necrosis factor-α (TNF-α) and anti-inflammatory interleukin-10 (IL-10), and the degree of changes directly correlated with disease severity. The traditional predictor of current CHF is LV ejection fraction (LVEF), which reflects myocardial contractility. The presence of low LVEF (systolic dysfunction) is associated with more severe CHF and worse survival of patients. There is an inverse correlation of LVEF and blood levels of proinflammatory IL-6 and tumor necrosis factor-α (TNF-α) and anti-inflammatory IL-10. Last decade, continued increase in the number of patients with overweight and obesity, volume reached worldwide non-infectious epidemic. Obesity is accompanied by structural and functional reorganization of the heart, excessive activation of the inflammatory cytokine cascade, humoral and metabolic disorders, which are the main pathogenic components in the development and progression of CHF. Given the above, a small number of works that have studied the level of serum cytokines in CHF with overweight and obesity depending on LVEF, the chosen direction of research is relevant and timely Purpose - to investigate the serum content of cytokines interleukin-6 (IL-6), interleukin-10 (IL-10), tumor necrosis factor-α (TNF-α) and their ratios in CHF patients with overweight and obesity depending on left ventricle ejection fraction (LVEF). Materials and methods. Totally 116 patients were examined. The main study group included 104 patients with CHF II–III functional class with normal weight, overweight and obesity I–III degree. The comparison group consisted of 12 patients with chronic forms of ischemic heart disease, arterial hypertension, without overweight, and clinical and instrumental signs of CHF. In accordance with the purpose of the study and depending on LVEF (calculated by Simpson method), patients with CHF were divided into 2 subgroups: with reduced LVEF ˂ 45 % (33 patients) and preserved LVEF ≥ 45 (71 patients). Calculating the body mass index defined normal, overweight and degree of obesity. By ELISA method in the serum was determined the levels of IL-6, IL-10 and TNF-α. With calculation method defined the ratios of cytokines IL-6/IL-10 and TNF-α/ IL-10. Results. It is established that in CHF with overweight and obesity the levels of proinflammatory IL-6, TNF-α and anti-inflammatory IL-10 were significantly higher than those without CHF. Maximal values of cytokines occurred in patients with reduced LVEF that significantly exceeded the indexes of the group with CHF without left ventricle systolic dysfunction. These changes were accompanied with significant negative correlation dependence between the levels of IL-6, IL-10, TNF-α and LVEF. The ratio IL-6/IL-10 in CHF was significantly lower than that of patients without CHF, but dependent on systolic function of the myocardium is not established. Conclusion. In CHF patients with overweight and obesity, the presence of left ventricle systolic dysfunction associated with more severe immune-inflammation changes that occurred with significant predominance of the content of proinflammatory IL-6, TNF-α and antiinflammatory IL-10.

Хронічна серцева недостатність(ХСН) це кінцева стадія багатьох захворювань серця. Повноцінна і адекватна терапія ХСН дозволяє зменшити вираженість клінічних проявів та покращити прогноз для життя пацієнта.

Фібриляція передсердь (ФП) - найпоширеніше порушення ритму серця, що характеризується некоординованою електричною активністю передсердь з подальшим погіршенням їх скорочувальної функції. Одним з механізмів структурного ремоделювання передсердь є фіброз міокарду, в розвитку якого велику роль відіграє мінералокортикоїд альдостерон. Ефективне збереження синусового ритму протягом максимально тривалого часу у пацієнтів з ФП асоційоване зі значним зниженням частоти розвитку серцево-судинних ускладнень і регресією симптомів серцевої недостатності.

Однією з серйозних проблем охорони здоров'я в усьому світі є неухильне зростання ожиріння та захворювань, асоційованих з ним. [22]Найбільш частими хворобами, асоційованими з ожирінням, з боку серцево-судинної системи є: артеріальна гіпертензія (АГ), ішемічна хвороба серця (ІХС), хронічна серцева недостатність, аритмія, легенева гіпертензія, ішемічний інсульт, венозний застій, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії. З метою зниження частоти гострих та хронічних серцево-судинних катастроф, у світі активно розробляється концепція вивчення факторів (предикторів), що статистично достовірно збільшують вірогідність розвитку ураження органів-мішеней, зокрема серцевої недостатності. Серед таких предикторів на даний час найбільшого значення мають дисфункція серцевого м’язу, генетичні фактори, інтерстеційний фіброз міокарда, нейрогуморальні чинники. Важливе значення для своєчасної діагностики серцевої недостатності має також оцінка клініко-антропометричних показників. З іншого боку,даних, що вказують на самостійне значення цього фактору, як предиктора серцевої недостатності при артеріальній гіпертензії у різних вікових категорій, на нашу думку, недостатньо. Останнє зумовлює актуальність та наукову новизну досліджень, що заплановані нами для проведення.

Метою дослідження було вивчення особливостей структурних змін серця та стану ремоделювання міокарда у чоловіків із хронічною серцевою недостатністю на тлі надлишкової маси тіла та ожиріння. Матеріали і методи дослідження. Об’єктом дослідження були 126 чоловіків різних вікових груп, які мали хронічну серцеву недостатність І–ІІІ функціонального класу, нормальну, надлишкову масу тіла та абдомінальне ожиріння I–III ступенів. Пацієнтам проводили ехокардіографічне дослідження за загальноприйнятою методикою на ультразвуковому сканері SAMSUNG Medison "SONOACE" 8000 SE. Статистична обробка одержаних даних проводилася за допомогою ліцензійного пакета програм Statistica (version 6.0). Результати дослідження. Виявлено, що чоловіки старечої вікової групи схильні до більш значної дилатації порожнин серця, мають тенденцію до поширення ексцентричного типу гіпертрофії та концентричного ремоделювання лівого шлуночка. Зі збільшенням віку відбувається наростання ступеня гіпертрофії лівого шлуночка, кальцинозу мітрального та аортального клапана з поширенням їх регургітації. Introduction. Chronic heart failure is a relevant health, social and economic problem in Ukraine that becomes more common with aging. Overall, the prevalence of chronic heart failure in the general adult population is 1–2 % and in most cases is observed in older patients. Epidemiological studies demonstrated that the prevalence of disease in adult population ranges 1.5 to 5.5 %, increasing proportionately with age. At the age of over 70 years, the number of chronic heart failure cases reaches 5–10 %, and after 80 years it reaches 10–20 %. Age is a proven adverse factor of chronic heart failure; episodes of progression and mortality in older patients are more common as compared to the young. Among elderly patients, chronic heart failure is accompanied by 10–50 % oneyear mortality, depending on the age of patients, the etiology of disease, ejection fraction of the left ventricle, the presence of atrial fibrillation and comorbid conditions. Progressive spread of chronic heart failure and obesity in the general population, issues regarding the details of structural changes of the heart, types of myocardial remodeling in men with CHF, the polarity of opinions concerning the influence of age, sex and concomitant obesity on the course and consequences of the disease determine the relevance of the chosen direction of research. Purpose. To study age peculiarities of structural changes of heart and the state of myocardial remodeling in men with chronic heart secondary to overweight and obesity. Materials and methods. 126 men of different age groups were investigated who had chronic cardiac failure of I–III functional class, normal, overweight and abdominal obesity I–III degree. According to the objectives of the study were formed three groups: I group included 53 middle-aged men (45–59 years), II group consisted of 45 elderly patients (60–74 years), III group involved 28 patients of senile age (75–89 years). Patients underwent echocardiography according to the standard technique in ultrasound scanner of SAMSUNG Medison "SONOACE" 8000 SE. Statistical data processing was performed using licensed software package Statistica (version 6.0). Results. We identified that men in older age group tend to more significant dilatation of the heart cavities and the spread of an eccentric type of hypertrophy and concentric remodeling of the left ventricle. With age there is an increase of the hypertrophy degree of the left ventricle, calcification of mitral and aortic valves with the prevalence of their regurgitation. Conclusion. Negative influence of age affecting the structural changes of heart and the state of myocardial remodeling in men with CHF secondary to overweight and obesity were demonstrated. Целью исследования было изучение особенностей структурных изменений сердца и состояния ремоделирования миокарда у мужчин с хронической сердечной недостаточностью на фоне избыточной массы тела и ожирения. Материалы и методы исследования. Объектом исследования были 126 мужчин разных возрастных групп, которые имели хроническую сердечную недостаточность І–III функционального класса, нормальную, избыточную массу тела и абдоминальное ожирение I–III степеней. Пациентам проводили эхокардиографическое исследование по общепринятой методике на ультразвуковом сканере SAMSUNG Medison "SONOACE" 8000 SE. Статистическая обработка полученных данных проводилась с помощью лицензионного пакета программ Statistica (version 6.0). Результаты исследования. Обнаружено, что мужчины старческой возрастной группы склонны к более значительной дилатации полостей сердца, имеют тенденцию к распространению эксцентрического типа гипертрофии и концентрического ремоделирования левого желудочка. С увеличением возраста происходит нарастание степени гипертрофии левого желудочка, кальциноза митрального и аортального клапана с распространением их регургитации.

Сучасна стратегія надання допомоги хворим на ІХС, по-перше, передбачає призначення препаратів, дія яких спрямована на поліпшення прогнозу в даної категорії хворих (антитромбоцитарні та гіполіпідемічні препарати, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та бета-адреноблокатори). По-друге, не менш важливим аспектом в лікуванні пацієнтів зі стенокардією є поліпшення якості їх життя, що досягається застосуванням антиангінальних засобів, таких як нітрати, антагоністи кальцію, бетаа-дреноблокатори та інгібітори Ifканалів синусового вузла[1,35]. Враховуючи той факт, що в основі формування морфофункціональних змін міокарда та судинного русла лежить порушення внутрішньоклітинного енергетичного обміну, обумовлене його гіпоксією внаслідок порушення коронарного кровотоку, використання препаратів гемодинамічної дії (бета-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, нітратів) має повною мірою забезпечувати оптимізацію співвідношення між потребами серцевого м'яза в кисні і його доставкою.[63] Однак, як показують результати ряду досліджень, дані препарати не завжди ефективно контролюють симптоми захворювання навіть при використанні їх в раціональних комбінаціях. Сучасні дослідження довели, що навіть хірургічне лікування ІХС не завжди призводить до поліпшення стану пацієнтів. [52] Ймовірно, це пов'язано з тим, що можливості терапії обмежені умовами функціонування міокарда при ішемії, наявністю інших адаптаційних і дезадаптаційних процесів, що роблять істотний вплив на кардіоміоцити і міокард в цілому. Крім того, традиційний гемодинамічний підхід до лікування хворих зі стабільною стенокардією часто не задовольняє ні лікаря, ні самих хворих: більше 60 % пацієнтів з ІХС оцінюють якість свого життя як незадовільний або погане, а у половини хворих, як мінімум двічі в тиждень виникають напади стенокардії спокою.[52,37] Тому в даний час назріла необхідність використання принципово нових шляхів у лікуванні ІХС у зв'язку з розумінням сутності порушень, що відбуваються у метаболізмі кардіоміоциту при гіпоксії, формуванням нових уявлень про патогенез ІХС. Одним з напрямків медикаментозного впливу на ішемізований міокард стало застосування міокардіальних цитопротекторів у складі комплексної терапії ІХС.[24,19] Але навіть зважаючи на все вище сказане, питання використання метаболічної терапії при патології серцево-судинної патології сьогодні жваво обговорюється. Досить часто певна частина лікарів нехтують призначинням цієї групи препаратів своїм хворим, мотивуючи це відсутністю ефекту від призначенням, тривалістю курсу лікування , недотриманням пацієнтами рекомендацій лікаря, вартістю таких препаратів, що особливо помітно на сьогоднішній день.[8] З появою вітчизняних аналогів з'явилася альтернатива відомим брендовим виробникам, і препарати цієї групи стали більш доступними. Тому є сенс продовжувати вивчення цієї теми для більш ефективного лікування хворих на ІХС.

Мета. Дослідити взаємозв’язок показників систолічної та діастолічної серцевої недостатності (СН) із маркерами діабетичної нефропатії, які слугують факторами ризику серцево-судинних ускладнень (ССУ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу і артеріальною гіпертензією (АГ).

На сьогодні можна стверджувати про небезпеку значного і неухильного росту респіраторної патології серед населення нашої планети. Однією із тяжких патологій дихальної системи, які провокуються негативними впливами техносфери є хронічний обструктивний бронхіт та хронічна астма з фіксованою бронхообструкцією, що згідно з МКХ-10 розглядається як одна нозологічна форма – хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) [89]. До факторів ризику щодо розвитку цього захворювання відносять безліч причин, і серед них –забруднення атмосфери хімічними та фізичними реагентами, а також неухильно зростаюча «епідемія» тютюнопаління. Відповідно до прогностичних матеріалів «Вивчення загальних збитків від захворювань» ХОЗЛ, що знаходився на шостому місці серед причин смерті у 1990 році, до 2020 року (за іншими матеріалами – до 2030 року) вийде на 3, а за деякими даними – на 2 позицію серед причин смертності [89,83]. Ще однією надзвичайно тяжкою патологією, яка турбує сучасну медицину, є хронічна серцева недостатність (ХСН). ЇЇ поширеність в популяції в становить 1-2% [74]. Декотрі джерела стверджують, що до 62% хворих старшої вікової групи з ХОЗЛ мають в анамнезі також ХСН [69,80]. Отже виникає необхідність лікування одночасно обох патологій, що являє собою доволі складну задачу, адже дія препаратів для лікування цих захворювань має негативні ефекти один на одного, тому постає питання щодо найбільш ефективної та безпечної схеми протидії захворюванню. Одними з найефективніших препаратів для лікування ХСН можна вважати такі групи препаратів як: інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ), β-блокатори, сечогінні та інші. Відповідно до сучасних стандартів лікування ХОЗЛ в Україні, не рекомендується застосування деяких із цих груп препаратів у хворих на ХОЗЛ та ХСН [61]. Вважається, що ці препарати можуть погіршити стан хворих, але чи це справді так?

З метою зниження частоти гострих та хронічних серцево-судинних катастроф, у світі активно розробляється концепція вивчення факторів (предикторів), що статистично достовірно збільшують вірогідність розвитку ураження органів-мішеней, зокрема серцевої недостатності. Останнє зумовлює актуальність та наукову новизну досліджень, що заплановані нами для проведення.

У роботі досліджено аспекти лікування пацієнтів з поєднанням хронічного обструктивного захворювання легень та хронічної серцевої недостатності.

Метою роботи було визначення структурних особливостей міокарда лівого шлуночку (ЛШ) при хронічній серцевій недостатності (ХСН) у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2).

Кризові підвищення артеріального тиску є особливо небезпечними у осіб з серцевою недостатність (СН), оскільки до скоротливої дисфункції додається значне перевантаження опором. Останній фактор може викликати появу гострих проявів СН, найчастіше серцевої астми та набряку легенів. При виникненні таких ускладнень важливо досягти швидкого але керованого зниження артеріального тиску (АТ) з метою своєчасного попередження мозкової або коронарної гіпоперфузії, а також усунення супутніх, часто найбільш небезпечних для життя пацієнта, проявів гострої СН. Зазначене зумовлює актуальність пошуку препаратів, які б одночасно швидко та ефективно знижували АТ, корегували гострі ускладнення та покращували б якість життя пацієнтів.

Найбільш поширеним, важким і несприятливим ускладненням ішемічної хвороби серця (ІХС) залишається хронічна серцево-судинна недостатність (ХСН), яка є частим супутником хворих на цукровий діабет 2 типу. Тому вивчення патогенетичної спільності цукрового діабету (ЦД) і серцево-судинних захворювань у хворих на ЦД при наявності ХСН є важливим напрямком медичних досліджень.

Метою дослідження було вивчення впливу івабрадину та омега- 3 поліненасичених жирних кислот на показники імунітету в хворих із синдромом серцевої недостатності. Матеріали і методи дослідження: обстежені 357 пацієнтів із СН на тлі ІХС та зі збереженим синусовим ритмом. Проводили визначення основних та активованих популяцій та субпопуляцій лімфоцитів непрямим імунофлюоресцентним методом і рівня основних класів сироваткових імуноглобулінів (IgG, IgA, IgM) методом імуноферментного аналізу. Результати: додаткове призначення препарату ω-3 ПНЖК призвело до зменшення рівня CD25+ лімфоцитів на 16,5% (p