Search

Проаналізовано вплив підвищених температур навколишнього середовища на розвиток бджолиних особин, їхній фізіологічний стан, життєдіяльність, протидію таким змінам тощо. Оптимальними умовами для розплоду бджолиної сім’ї є температура у вулику в межах 32‒35°С (найбільш стабільна 34,8°С). Велику проблему для сім’ї бджіл становить перевищення температури понад оптимальну. За температури в гнізді понад 37°С бджоли не можуть врятувати розплід. При тривалому підвищенні температури до 37°С гине частина розплоду, а при +38°С ‒ гине весь розплід., Проанализировано влияние повышенных температур окружающей среды на развитие пчелиных особей, их физиологическое состояние, жизнедеятельность, противодействие таким изменениям и тому подобное. Оптимальными условиями для расплода пчелиной семьи является температура в улье в пределах 32‒35°С (наиболее стабильная 34,8°С). Большую проблему для пчелиной семьи составляет превышение оптимальной температуры. При температуре в гнезде более 37°С пчелы не могут спасти расплод. При длительном повышении температуры до 37°С погибает часть расплода, а при +38°С ‒ гибнет весь расплод., The influence of elevated environmental temperatures on the development of bees, their physiological state, vital activity, resistance to such changes, has been analyzed. The best conditions for breeding a bee colony is the temperature in the hive within 32‒35°C (the most stable is 34.8°C). The big problem for a bees colony is excess of temperature over optimal. For temperatures above 37°C, bees can not save breed. With a prolonged increase in temperature to 37°C, part of the breed die, and at +38°C ‒ the whole breed dies.

Проаналізовано вплив підвищених температур навколишнього середовища на розвиток бджолиних особин, їхній фізіологічний стан, життєдіяльність, протидію таким змінам тощо. Оптимальними умовами для розплоду бджолиної сім’ї є температура у вулику в межах 32‒35°С (найбільш стабільна 34,8°С). Велику проблему для сім’ї бджіл становить перевищення температури понад оптимальну. За температури в гнізді понад 37°С бджоли не можуть врятувати розплід. При тривалому підвищенні температури до 37°С гине частина розплоду, а при +38°С ‒ гине весь розплід., Проанализировано влияние повышенных температур окружающей среды на развитие пчелиных особей, их физиологическое состояние, жизнедеятельность, противодействие таким изменениям и тому подобное. Оптимальными условиями для расплода пчелиной семьи является температура в улье в пределах 32‒35°С (наиболее стабильная 34,8°С). Большую проблему для пчелиной семьи составляет превышение оптимальной температуры. При температуре в гнезде более 37°С пчелы не могут спасти расплод. При длительном повышении температуры до 37°С погибает часть расплода, а при +38°С ‒ гибнет весь расплод., The influence of elevated environmental temperatures on the development of bees, their physiological state, vital activity, resistance to such changes, has been analyzed. The best conditions for breeding a bee colony is the temperature in the hive within 32‒35°C (the most stable is 34.8°C). The big problem for a bees colony is excess of temperature over optimal. For temperatures above 37°C, bees can not save breed. With a prolonged increase in temperature to 37°C, part of the breed die, and at +38°C ‒ the whole breed dies.

Проаналізовано вплив підвищених температур навколишнього середовища на розвиток бджолиних особин, їхній фізіологічний стан, життєдіяльність, протидію таким змінам тощо. Оптимальними умовами для розплоду бджолиної сім’ї є температура у вулику в межах 32‒35°С (найбільш стабільна 34,8°С). Велику проблему для сім’ї бджіл становить перевищення температури понад оптимальну. За температури в гнізді понад 37°С бджоли не можуть врятувати розплід. При тривалому підвищенні температури до 37°С гине частина розплоду, а при +38°С ‒ гине весь розплід., Проанализировано влияние повышенных температур окружающей среды на развитие пчелиных особей, их физиологическое состояние, жизнедеятельность, противодействие таким изменениям и тому подобное. Оптимальными условиями для расплода пчелиной семьи является температура в улье в пределах 32‒35°С (наиболее стабильная 34,8°С). Большую проблему для пчелиной семьи составляет превышение оптимальной температуры. При температуре в гнезде более 37°С пчелы не могут спасти расплод. При длительном повышении температуры до 37°С погибает часть расплода, а при +38°С ‒ гибнет весь расплод., The influence of elevated environmental temperatures on the development of bees, their physiological state, vital activity, resistance to such changes, has been analyzed. The best conditions for breeding a bee colony is the temperature in the hive within 32‒35°C (the most stable is 34.8°C). The big problem for a bees colony is excess of temperature over optimal. For temperatures above 37°C, bees can not save breed. With a prolonged increase in temperature to 37°C, part of the breed die, and at +38°C ‒ the whole breed dies.

Історія бджільництва зони Полісся губиться у глибині століть. На території Київської Русі історія бджільництва відслідковується з X століття н.е. У староруських літописах містяться численні згадки про розвиток бортництва, вотчинних і монастирських бортних угідь, розвинуту торгівлю медом і воском. Нинішні північні райони Житомирської області називалися тоді Древлянським князівством. Скрізь були непрохідні ліси, де в дуплах дерев поселялися бджоли, проте їх було так багато, що деяким роям доводилося селитися у тріщинах скель на берегах річок. Цих бджіл місцеві жителі називали скалі, а диких лісових і елєпотні. За легендою, меду бджоли збирали так багато, що у погожі літні дні він танув і витікав у річку, від чого вода в ній ставала м’якою, солодкою, з бурштиновим відтінком. Величезні масиви лісів у деяких районах Південно-Західної Русі, особливо Поліської зони, широкі річкові заплави у Житомирському та Київському Поліссі створювали сприятливі умови для розвитку бортьового бджільництва., История пчеловодства зоны Полесья теряется в глубине веков. На территории Киевской Руси история пчеловодства отслеживается с X века н.э. В древнерусских летописях содержатся многочисленные упоминания о развитии бортничества, вотчинных и монастырских бортевых угодий, развитой торговле медом и воском. Нынешние северные районы Житомирской области назывались тогда древлянским княжеством. Везде были непроходимые леса, где в дуплах деревьев селились пчелы, однако их было так много, что некоторым роям приходилось селиться в трещинах скал по берегам рек. Этих пчел местные жители называли скале, а жизнь лесных и елепотни. По легенде, меда пчелы собирали так много, что в погожие летние дни он таял и вытекал в реку, от чего вода в ней становилась мягкой, сладкой, с янтарным оттенком. Огромные массивы лесов в некоторых районах Юго-Западной Руси, особенно Полесской зоны, широкие речные поймы в Житомирском и Киевском Полесье создавали благоприятные условия для развития бортевого пчеловодства., The history of beekeeping in the Polissya zone is lost in the depths of the centuries. On the territory of Kievan Rus, the history of beekeeping is traced from the 10th century AD. In the ancient Russian chronicles there are numerous references to the development of cosmonic, patrimonial and monastic board lands, developed trade in honey and wax. The current northern areas of the Zhytomyr region were then called the Drevlyan principality. There were impassable forests everywhere, where bees settled in the hollows of trees, but there were so many of them that some swarms had to settle in crevices of rocks along river banks. The locals called these bees rock, and the life of the forest and forest. According to the legend, the bees collected so much honey that on beautiful summer days it melted and flowed into the river, from which the water in it became soft, sweet, with an amber shade. Vast tracts of forests in some regions of South-Western Rus, especially the Polissya zone, and wide river floodplains in Zhytomyr and Kiev Polissya created favorable conditions for the development of on-board beekeeping.

Історія бджільництва зони Полісся губиться у глибині століть. На території Київської Русі історія бджільництва відслідковується з X століття н.е. У староруських літописах містяться численні згадки про розвиток бортництва, вотчинних і монастирських бортних угідь, розвинуту торгівлю медом і воском. Нинішні північні райони Житомирської області називалися тоді Древлянським князівством. Скрізь були непрохідні ліси, де в дуплах дерев поселялися бджоли, проте їх було так багато, що деяким роям доводилося селитися у тріщинах скель на берегах річок. Цих бджіл місцеві жителі називали скалі, а диких лісових і елєпотні. За легендою, меду бджоли збирали так багато, що у погожі літні дні він танув і витікав у річку, від чого вода в ній ставала м’якою, солодкою, з бурштиновим відтінком. Величезні масиви лісів у деяких районах Південно-Західної Русі, особливо Поліської зони, широкі річкові заплави у Житомирському та Київському Поліссі створювали сприятливі умови для розвитку бортьового бджільництва., История пчеловодства зоны Полесья теряется в глубине веков. На территории Киевской Руси история пчеловодства отслеживается с X века н.э. В древнерусских летописях содержатся многочисленные упоминания о развитии бортничества, вотчинных и монастырских бортевых угодий, развитой торговле медом и воском. Нынешние северные районы Житомирской области назывались тогда древлянским княжеством. Везде были непроходимые леса, где в дуплах деревьев селились пчелы, однако их было так много, что некоторым роям приходилось селиться в трещинах скал по берегам рек. Этих пчел местные жители называли скале, а жизнь лесных и елепотни. По легенде, меда пчелы собирали так много, что в погожие летние дни он таял и вытекал в реку, от чего вода в ней становилась мягкой, сладкой, с янтарным оттенком. Огромные массивы лесов в некоторых районах Юго-Западной Руси, особенно Полесской зоны, широкие речные поймы в Житомирском и Киевском Полесье создавали благоприятные условия для развития бортевого пчеловодства., The history of beekeeping in the Polissya zone is lost in the depths of the centuries. On the territory of Kievan Rus, the history of beekeeping is traced from the 10th century AD. In the ancient Russian chronicles there are numerous references to the development of cosmonic, patrimonial and monastic board lands, developed trade in honey and wax. The current northern areas of the Zhytomyr region were then called the Drevlyan principality. There were impassable forests everywhere, where bees settled in the hollows of trees, but there were so many of them that some swarms had to settle in crevices of rocks along river banks. The locals called these bees rock, and the life of the forest and forest. According to the legend, the bees collected so much honey that on beautiful summer days it melted and flowed into the river, from which the water in it became soft, sweet, with an amber shade. Vast tracts of forests in some regions of South-Western Rus, especially the Polissya zone, and wide river floodplains in Zhytomyr and Kiev Polissya created favorable conditions for the development of on-board beekeeping.

Історія бджільництва зони Полісся губиться у глибині століть. На території Київської Русі історія бджільництва відслідковується з X століття н.е. У староруських літописах містяться численні згадки про розвиток бортництва, вотчинних і монастирських бортних угідь, розвинуту торгівлю медом і воском. Нинішні північні райони Житомирської області називалися тоді Древлянським князівством. Скрізь були непрохідні ліси, де в дуплах дерев поселялися бджоли, проте їх було так багато, що деяким роям доводилося селитися у тріщинах скель на берегах річок. Цих бджіл місцеві жителі називали скалі, а диких лісових і елєпотні. За легендою, меду бджоли збирали так багато, що у погожі літні дні він танув і витікав у річку, від чого вода в ній ставала м’якою, солодкою, з бурштиновим відтінком. Величезні масиви лісів у деяких районах Південно-Західної Русі, особливо Поліської зони, широкі річкові заплави у Житомирському та Київському Поліссі створювали сприятливі умови для розвитку бортьового бджільництва., История пчеловодства зоны Полесья теряется в глубине веков. На территории Киевской Руси история пчеловодства отслеживается с X века н.э. В древнерусских летописях содержатся многочисленные упоминания о развитии бортничества, вотчинных и монастырских бортевых угодий, развитой торговле медом и воском. Нынешние северные районы Житомирской области назывались тогда древлянским княжеством. Везде были непроходимые леса, где в дуплах деревьев селились пчелы, однако их было так много, что некоторым роям приходилось селиться в трещинах скал по берегам рек. Этих пчел местные жители называли скале, а жизнь лесных и елепотни. По легенде, меда пчелы собирали так много, что в погожие летние дни он таял и вытекал в реку, от чего вода в ней становилась мягкой, сладкой, с янтарным оттенком. Огромные массивы лесов в некоторых районах Юго-Западной Руси, особенно Полесской зоны, широкие речные поймы в Житомирском и Киевском Полесье создавали благоприятные условия для развития бортевого пчеловодства., The history of beekeeping in the Polissya zone is lost in the depths of the centuries. On the territory of Kievan Rus, the history of beekeeping is traced from the 10th century AD. In the ancient Russian chronicles there are numerous references to the development of cosmonic, patrimonial and monastic board lands, developed trade in honey and wax. The current northern areas of the Zhytomyr region were then called the Drevlyan principality. There were impassable forests everywhere, where bees settled in the hollows of trees, but there were so many of them that some swarms had to settle in crevices of rocks along river banks. The locals called these bees rock, and the life of the forest and forest. According to the legend, the bees collected so much honey that on beautiful summer days it melted and flowed into the river, from which the water in it became soft, sweet, with an amber shade. Vast tracts of forests in some regions of South-Western Rus, especially the Polissya zone, and wide river floodplains in Zhytomyr and Kiev Polissya created favorable conditions for the development of on-board beekeeping.