Search

Етіопатогенез автоімунного тиреоїдиту (АІТ) заснований на складній і погано вивченій взаємодії між генетичними та тригерними факторами навколишнього середовища. Існують дані про важливу роль в імунних реакціях мікроелементів (мікроЕ) та макроелементів (макроЕ), однак їх участь у патогенезі АІТ не досліджена. Мета: дослідити вміст мікроЕ та макроЕ на початку розвитку автоімунного ушкодження щитоподібної залози (ЩЗ). Матеріал і методи. Обстежено 119 мешканців північного регіону України: із них 32 з діагностованим латентним автоімунним тиреоїдитом (ЛАІТ) — (дослідна група) та 87 без тиреоїдної патології (контрольна група). Латентний перебіг захворювання був позначений високим рівнем титрів антитіл до тиреопероксидази (АТПО) — медіана 262,2 [80,0-1630,3] мО/мл, діагностичними змінами ультрасонографічної картини, рівнем тиреотропного гормону (ТТГ) та вільного тироксину (ВТ4) в межах норми. Результати. При дослідженні екскреції йоду (I) з сечею встановлено наявність йододефіциту слабкого ступеня: медіана йодурії в контрольній групі становила 72,5 [41,3-119,6] мкг/л, у дослідній групі — 52,6 [42,4-93,7] мкг/л. В обох групах був знижений рівень йодного забезпечення. Як у дослідній, так і в контрольній групі був значно знижений рівень селену: показник медіани селену в крові становив відповідно 0,05 [0,03-0,07] і 0,04 [0,03-0,07] мг/л. У обстежених пацієнтів із ЛАІТ встановлено знижений вміст макЕ кальцію (75,8 [64,0-95,1] мг/л), магнію (16,7 [14,8-18,8] мг/л, p

Дефіцит йоду в харчуванні населення — глобальна проблема, характерна для багатьох країн світу, що призводить до виникнення широкого спектра йододефіцитних захворювань (ЙДЗ). В Україні на відміну від багатьох країн світу проблема профілактики ЙДЗ не вирішена. Для прийняття законодавчих рішень стосовно проблеми профілактики йодного дефіциту необхідні ширші дослідження йодного забезпечення населення в різних регіонах України. Метою роботи було в межах проєкту Steps «Вивчення поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань» Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) дослідити йодне забезпечення населення України. Матеріал і методи. Методом багатоступеневої репрезентативної загальнонаціональної вибірки з випадковим відбором на кожному етапі зі всіх регіонів України відібрано 263 респондентів віком 18-69 років, серед яких було 203 жінки та 60 чоловіків. Після заповнення анкет (100%-на повнота заповнення даних досягнута для 256 осіб) і взяття крові для досліджень респондентам надавали 5-літровий контейнер та пропонували їм зібрати сечу протягом 24 годин. Польовий збір даних проводився протягом 13 тижнів зі середини червня до середини вересня 2019 року. Всього було відібрано та направлено в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (далі — Інститут) 263 зразки сечі для визначення крапельною пробою концентрації йоду в сечі (КЙС), за якою та добовим об’ємом сечі (ДОС) розраховували добову екскрецію йоду з сечею (ДЕЙС). Результати. За результатами дослідження КЙС і ДЕЙС рівень йодного забезпечення у всіх регіонах України знаходився в межах йододефіциту слабкого ступеня. Медіана КЙС становила 75,17 мкг/л (1-й та 3-й персентилі 47,47 та 115,5 мкг/л відповідно). Медіана ДЕЙС становила 113,9 мкг/добу (1-й та 3-й персентилі 69,2-208,6 мкг/добу), що також вказувало на наявність йодного дефіциту легкого ступеня. Практично 70% проб знаходилося в зоні йододефіциту легкого і середнього ступеня. Найбільш виражений йододефіцит, що наближався до середнього ступеня йодної недостатності, спостерігався в північному регіоні України. Значно краще йодне забезпечення зафіксовано в південному, східному та центральному регіонах. Висновки. За даними КЙС і ДЕЙС встановлено наявність йодного дефіциту легкого ступеня на всій території України. Спостерігався високий ступінь кореляції між КЙС і ДЕЙС, як для всієї бази даних, так і для кожного регіону України, що підтверджує адекватність визначення КЙС для оцінки ДЕЙС в епідеміологічних дослідженнях. Необхідність оцінки ефективності йодної профілактики вимагає в подальших дослідженнях поряд з йодною забезпеченістю визначати вміст йоду в солі, що споживає населення.

У статті підбиті основні підсумки роботи співробітників відділу епідеміології ендокринних захворювань (далі — відділ) ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (далі — Інститут) за період із 1985 року по теперішній час. Відділ було створено на базі науково-організаційного відділу Інституту. Вже в 1985 році співробітники відділу були залучені до дослідження розповсюдженості ендокринних захворювань та за допомогою створеної нами комп’ютерної програми «Армен» встановили показники розповсюдженості ендокринних захворювань. Дані про розповсюдженість та захворюваність населення на цукровий діабет (ЦД) у різних регіонах України опубліковані в престижному закордонному журналі. Протягом 1986-2001 років за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) досліджено йодний статус населення в 45 населених пунктах України та показано наявність йододефіциту серед населення по всій території України, що послугувало основою для видання наказів Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ України) про запобігання йодозалежних захворювань. Національні дослідження у 2002 році та виконання «Державної програми профілактики йодної недостатності в населення на 2002-2005 роки» сприяли суттєвому поліпшенню йодного забезпечення населення. Споживання йодованої солі населенням збільшилось майже у 20 разів і як наслідок суттєво знизилася захворюваність населення на тиреоїдну патологію. Показано, що серед постраждалих після аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) когорт населення, також спостерігався різний ступінь йодної недостатності, що впливало на поглинання радіойоду щитоподібною залозою (ЩЗ) під час аварії. Співробітники відділу були ініціаторами та учасниками розробки Державної програми «Цукровий діабет». За їх безпосередньою участю було створено Державний реєстр хворих на ЦД та виконано епідеміологічний аналіз баз даних. В останні 5 років виявлено порушення елементного забезпечення у вагітних та у хворих із тиреоїдною патологією. Створені препарати біодобавки мікро- та макроелементів для компенсації елементної недостатності.