Search

This paper presents a comprehensive analytical review of the various approaches to the gravity modelling of the Earth’s crust of the Black Sea and adjacent territories. It is shown that even in using the same thickness of sedimentary layers whose total gravitational effect makes a considerable contribution to the observed field the results of different authors do not coincide and in some cases contradict each other. The reason is that every researcher uses ad hoc reference density and a method of reducing the calculated curves. Therefore, an unified three-dimensional density model of this region was first developed that significantly increased the reliability of the geological interpretation of the modelling results. In additional the spatial distribution of density was first used for the Maykop Series, the Eocene- Pliocene, and Cretaceous deposits that allowed us to obtain principally new data on the heterogeneous structure of the main horizons of the sedimentary cover. An analysis of the density distribution of the consolidated crust revealed anomalously weakened and compacted areas in the shelf zones. A pattern was constructed for the distribution and depth to the basement of dislocated sediments. The density of rocks was also calculated on this surface. The granitic, granitic-diorite, dioritic and basaltoid types of the crust were identified that for the first time made it possible to delineate the areas of different composition in the present - day consolidated crust of the entire study region. A decrease in crustal basicity was unveiled in the direction from the deep-water basins to the northwestern, western, and southern offshore zones. On the shelf local density inhomogeneities were at the base of the basalt layer, which are indicators for penetration of basic and ultrabasic intrusions into the crust., В статье приведен обширный аналитический обзор публикаций о гравитационном моделирования земной коры в различных модификациях Черноморского региона и прилегающих территорий. Показано, что даже использование одних и тех же схем мощности слоев осадочного чехла, гравитационный эффект которого вносит существенный вклад в наблюдаемое поле, по индивидуальному выбору референсной плотности и способа привязки расчетных кривых приводит к тому, что результаты различных авторов не совпадают, а в некоторых случаях и противоречат друг другу. Впервые построена унифицированная трехмерная плотностная модель этого региона, что существенно повысило достоверность геологической интерпретации результатов моделирования. Впервые учтено площадное распределение плотности отложений майкопской серии, палеоцена - эоцена и мела, что позволило получить новые данные о ее неоднородной структуре в основных горизонтах осадочного чехла. Дифференцированный учет плотности кристаллической части земной коры выявил аномально разуплотненные и уплотненные участки шельфовой зоны. Построена схема распространения и глубин залегания подошвы дислоцированных отложений, а также рассчитана плотность пород на этой поверхности. Выделен гранитный, гранитно-диоритовый, диоритовых и базальтоидный типы коры, впервые оконтурены для всего исследуемого региона районы развития современной консолидированной коры различного состава. Установлено уменьшение ее основности от глубоководных впадин в северо-западной, западной и южной шельфовых зон. На северо-восточном шельфе выделено локальные плотностного неоднородности в низах «базальтового» слоя, которые являются каналами проникновения в земную кору пород основного и ультраосновного состава., У статті наведено обширний аналітичний огляд публікацій про гравітаційне моделювання земної кори в різних модифікаціях Чорноморського регіону і прилеглих територій. Показано, що навіть використання одних і тих самих схем потужності шарів осадового чохла, гравітаційний ефект якого робить істотний внесок у спостережене поле, за індивідуального вибору референсної густини і способу прив'язки розрахункових кривих призводить до того, що результати різних авторів не збігаються, а в деяких випадках і суперечать один одному. Вперше побудовано уніфіковану тривимірну густинну модель цього регіону, що істотно підвищило достовірність геологічної інтерпретації результатів моделювання. Уперше враховано площовий розподіл густини відкладів майкопської серії, палеоцену — еоцену і крейди, що дало змогу отримати нові дані стосовно її неоднорідної структури в основних горизонтах осадового чохла. Диференційоване врахування густини кристалічної частини земної кори виявило аномально розущільнені та ущільнені ділянки шельфової зони. Побудовано схему поширення і глибин залягання підошви дислокованих відкладів, а також розраховано густину порід на цій поверхні. Виділено гранітний, гранітно-діоритовий, діоритовий і базальтоїдний типи кори, що вперше дало змогу оконтурити для всього досліджуваного регіону райони розвитку сучасної консолідованої кори різного складу. Встановлено зменшення її основності від глибоководних западин до північно-західної, західної та південної шельфових зон. На північно-східному шельфі виділено локальні густинні неоднорідності в низах «базальтового» шару, які є каналами проникнення в земну кору порід основного і ультраосновного складу.

The Valle Mosso pluton (VMP) is a Permian granitic body intruded at intermediate to upper crustal levels in the rocks of the pre-Alpine basement of the Ivrea-Verbano Zone and Serie dei Laghi shortly after the end of Variscan orogeny. As a consequence of Triassic to Jurassic rifting and Alpine orogeny, the VMP and surrounding host rocks have been tilted more than 60° from their original Permian polarity. Thus at present day, the VMP offers the rare opportunity to study a roof-to-floor exposure of a granitic pluton, providing insights into pristine geometry of the magma chamber and its relations to the country rocks. This work presents a new drift and solid map of the VMP and its surrounding host rocks at 1:15.000 scale.

Fertilization of Pinus radiata plantations mid-rotation after thinning can alter soil nitrogen availability. However, the magnitudes and durations of tree and stand growth responses are not well understood across different soils with specific site conditions. Two mid-rotation fertilization trials in Pinus radiata plantations with unexpected sustained growth responses for more than 6 years and volume gains of 25 m³ha-1 and 50 m³ ha-1 in sandy and granitic soil, respectively, and one trial with no response to fertilization were selected to study the monthly dynamics of nitrogen availability and net mineralization using in situ core incubations. After 2 years, the results showed that fertilization increased nitrogen mineralization and availability until 6 years in sandy soils and until 7 years in granitic soil following fertilization. This result explained the sustained stand growth response observed at these sites. When considering the magnitude of the response, large increases in mineralization rates and soil N availability were observed in the granitic soil relative to the sandy soil. Our results suggest that stands with available N-(NH4+ + NO3-) levels less than 2 kg ha-1 during spring and fall months or with N-(NO3-) levels lower than 0.2 kg ha-1 during any month may respond to N fertilization.

Fractures and faults in the Jakey's Fork area, northeastern Wind River Range, Wyoming, caused by brittle Laramide deformation in the Precambrian granitic basement have been studied in detail at airphoto, outcrop, and thin-section scales. The study area is bounded on the south by the approximately east-west and vertical Jakey's Fork Fault and on the east by the approximately northwest-southeast and vertical Ross Lakes Fault. Both were active during Laramide deformation. Four distinct structural domains, defined by fracture pat terns and proximity to the two major faults nave emerged in this study. The areas are: 1) Along Ross Lakes Fault granite cores a fold defined by shallowly and steeply east dipping Cambrian Flathead Sandstone. Laramide movement on Ross Lakes Fault appears to have post-dated, Jakey ' s Fork Fault movement and was discordant with Precambrian zones. Fractures at all scales studied strike approximately northeast-southwest, consistent with the inferred maximum Laramide principal stress. 2) Along east-west striking Jakey's Fork Fault, Laramide movement appears to have reactivated Precambrian mylonite zones as evidenced by the chlorite-rich, foliated cataclasite along its trace. Fractures at all scales have an approximate east-west orientation. 3) Near the intersection of the two faults, deformation was intense, as shown by mylonitic, breccia, and veined clasts. Discrete airphoto fractures were not recognized due to intense deformation in this interaction zone. 4) In the central area, away from the two faults, airphoto and outcrop fracture orientations have a north to northeast strike. Fracture orientations at the thin-section scale are more variable and do not agree with macroscopic orientations; they strike west to northwest. The central area is a 'block', possibly divided into 'sub-blocks' , bounded by zones along which much of the deformation occurred. Thus, these zones had an insulating effect at thin-section scale. The Paleozoic rocks were at least partially decoupled from the basement during deformation, suggested by gouge along the contact and different fracture orientations on opposite sides of the contact. At least two fluid systems are represented in the study area. Relatively wide-spread, pre-Laramide chlorite development occurred at temperatures and pressures higher than those present during Laramide deformation. A Laramide (or post-Laramie ) pervasive fluid system (especially near Ross Lakes Fault) is reflected by abundant fracture porosity, advanced feldspar alteration, and kaolinite development.