The object of research is natural polysaccharides. One of the problems is the high cost and not always environmental friendliness of foreign analogues of these substances. Therefore, the methods of purification of polydisperse systems with the help of dispersed minerals, in particular separated dispersed mineral glauconite, purified and enriched up to 60 % of the initial content, are proposed. The study used aqueous solutions of dextran and pectin, which added glauconite in the amount of 0.3 to 0.9 % by weight of the solution, heated to 60 ºC and kept for 10 minutes. Using glauconite in the amount of 0.3 % by weight of the solution gave high quality indicators. Thus, the dependence of the viscosity of polysaccharides dextran and pectin on the concentration of the introduced mineral was studied. The lowest value of viscosity is observed when adding 0.3 % glauconite to the mass of the solution, with increasing concentration, the viscosity increases. The process of interaction of dextran molecules with the surface of glauconite is due to the fact that the proposed method of studying the viscosity has a feature that connects neighboring mineral particles through the dextran bridge and the formation of a stable gel structure. These structures are manifested in the form of partial groups of glauconite. This provides the ability to obtain such an indicator as adsorption. The mechanism of interaction of dextran with glauconite is confirmed by the dependence of the amount of dextran adsorbed on the surface of the mineral. Thus, at low concentrations of glauconite – up to 0.3 % adsorption of dextran on the surface increases, and with increasing concentration of glauconite – greatly decreases. This is crucial for the technological parameters of the mineral when using it in preparation processes, in comparison with similar adsorbents of unnatural origin. This will provide the benefits of glauconite over the use in the food industry and the regulation of the physicochemical properties of industrial polydisperse solutions as inexpensive additives of natural origin (stabilizers, thickeners, etc.) that are harmless to human health., Объектом исследования являются природные полисахариды. Одной из проблем является дороговизна и не всегда экологичность зарубежных аналогов этих веществ. Поэтому в работе предложены методы очистки полидисперсных систем с помощью дисперсных минералов, в частности сепарированного глауконита дисперсного минерала, очищенного и обогащенного до 60% от начального содержания. В ходе исследования использовались водные растворы декстрана и пектина, в которые вносили глауконит в количестве от 0,3 до 0,9% к массе раствора, нагревали до температуры 60ºС и выдерживали 10мин. Использование глауконита в количестве 0,3% к массе раствора дало высокие качественные показатели. Так, исследована зависимость вязкости полисахаридов декстрана и пектина от концентрации минерала. Наименьшее значение вязкости наблюдается при добавлении 0,3% глауконита в массу раствора, при увеличении концентрации показатель вязкости возрастает. Процесс взаимодействия молекул декстрана с поверхностью глауконита связан с тем, что предложенный метод исследования вязкости имеет особенность, заключающуюся в соединении соседних частиц минерала через декстрановый мостик и образовании устойчивой гелеобразной структуры. Эти структуры проявлены в виде частичных группировок глауконита. Благодаря этому обеспечивается возможность получения такого показателя, как адсорбция. Приведенный механизм взаимодействия декстрана с глауконитом подтверждается зависимостью количества адсорбированного на поверхности декстрана минерала. Так, при малых концентрациях глауконита – до 0,3% адсорбция декстрана на поверхности возрастает, а при увеличении концентрации глауконита – сильно уменьшается. Это имеет решающее значение на технологические параметры минерала при использовании его в процессах подготовки по сравнению с аналогичными адсорбентами неестественного происхождения. Это будет обеспечивать преимущества глауконита по использованию в пищевой промышленности и регулированию физико-химических свойств промышленных полидисперсных растворов как недорогих добавок природного происхождения (стабилизаторов, загустителей и т.п.), которые безвредны для здоровья человека., Об'єктом дослідження є природні поліцукриди. Однією з проблем є дороговизна і не завжди екологічність зарубіжних аналогів цих речовин. Тому в роботі запропоновано методи очищення полідисперсних систем за допомогою дисперсних мінералів, зокрема сепарованого дисперсного мінералу глауконіту, очищеного та збагаченого до 60% від початкового вмісту. В ході дослідження використовувалися водні розчини декстрану та пектину, до яких вносили глауконіт у кількості від 0,3 до 0,9% до маси розчину, нагрівали до температури 60ºС та витримували 10хв. Використання глауконіту в кількості 0,3 % до маси розчину дало високі якісні показники. Так, досліджена залежність в'язкості поліцукридів декстрану та пектину від концентрації внесеного мінералу. Найменше значення в'язкості спостерігається при додаванні 0,3% глауконіту до маси розчину, при збільшенні концентрації показник в'язкості зростає. Процес взаємодії молекул декстрану з поверхнею глауконіту пов'язаний з тим, що запропонований метод дослідження в'язкості має особливість, що полягає в з’єднанні сусідніх частинок мінералу через декстрановий місток і утворенні стійкої гелеподібної структури. Ці структури проявлені у вигляді частинкових угрупувань глауконіту. Завдяки цьому забезпечується можливість отримання такого показника, як адсорбція. Наведений механізм взаємодії декстрану з глауконітом підтверджується залежністю кількості адсорбованого на поверхні мінералу декстрану. Так, при малих концентраціях глауконіту – до 0,3% адсорбція декстрану на поверхні зростає, а при збільшенні концентрації глауконіту – сильно зменшується. Це має вирішальне значення на технологічні параметри мінералу при використанні його в процесах підготовки, в порівнянні з аналогічними адсорбентами неприродного походження. Це забезпечуватиме переваги глауконіту щодо використання в харчовій промисловості та регулювання фізико-хімічних властивостей промислових полідисперсних розчинів як недорогих добавок природного походження (стабілізаторів, загущувачів тощо), які нешкідливі для здоров’я людини.