Search

The family as an integral unit of society and a unique aspect of social relations is an important means of education and the formation of the moral foundations of the younger generation. It is in it that a complex and important process of the formation of a person’s personality takes place in all directions: physical, labor, spiritual, moral, aesthetic. The family not only lays the foundation, but also surrounds the person, living forever and consistently acquiring strong spiritual values, which expands the possibilities for spiritual upbringing and education, the formation of worldviews and enrichment of the inner world. It is here that the student first enters social life, studies his/her values, norms of behavior, way of thinking and language. In other words, the family is a school of education, the transfer of life experience, worldly wisdom. The main goal of the study is to determine the role and importance of the family in the formation of students as individuals. Awareness and realization of the needs and possibilities of forming a person’s moral principles in the family is one of the conditions for the comprehensive development of the individual. Therefore, it is important to determine the choice of “maternal connection” in the spiritual and moral world of a person in each specific historical period, with which you can show the optimal control effect on the nature of his/her spiritual and moral formation. The family, in turn, is a mechanism that follows from the moral, ethical, and sociocultural norms of society as a whole, laying the foundations for the moral education of the student’s personality and developing a mechanism for controlling his/her behavior. The existence of contradictions between these norms in real life further enhances the role of the family as an intermediary between society and the individual and affects the formation of the values of the young generation, Сім'я як невід'ємна складова суспільства і унікальний аспект суспільних відносин є важливим засобом виховання і формування моральних засад підростаючого покоління. Саме в ній відбувається складний і важливий процес формування особистості людини в усіх напрямках: фізичному, трудовому, духовному, моральному, естетичному. Сім’я не лише закладає основу, а й оточує людину, вічно живе й послідовно набуває міцних духовних цінностей, що розширює можливості для духовного виховання й освіти, формування світогляду та збагачення внутрішнього світу. Саме тут учень вперше вступає в суспільне життя, вивчає свої цінності, норми поведінки, спосіб мислення та мову. Іншими словами, сім’я – це школа виховання, передачі життєвого досвіду, життєвої мудрості. Основною метою дослідження є визначення ролі та значення сім’ї у формуванні учнів як особистостей. Усвідомлення та реалізація потреб і можливостей формування моральних засад особистості в сім’ї є однією з умов всебічного розвитку особистості. Тому важливо визначити вибір «материнського зв’язку» в духовно-моральному світі людини в кожен конкретний історичний період, за допомогою якого можна виявити оптимальний керуючий вплив на характер її духовно-морального становлення. Сім'я, у свою чергу, є механізмом, який випливає з морально-етичних і соціокультурних норм суспільства в цілому, закладаючи основи морального виховання особистості учня, розвиваючи механізм контролю за його\її поведінкою. Існування протиріч між цими нормами в реальному житті ще більше посилює роль сім’ї як посередника між суспільством і особистістю та впливає на формування ціннісних орієнтирів молодого покоління

The importance of traditional family education, as a necessary conditions of a person’s moral qualities formation is discussed in the article. Moral education can prevent moral decline in society. The purpose of the article is to justify the importance of children moral education on the basis of traditional family values. It is said that a system of true values that characterize child’s development, his character, aspiration and are formed primarily in the family.It is determined that the need to educate a citizen with strong spiritual foundations is noted at the state level. The fundamentals of the formation and priorities of the state family policy are defined in normative acts of Ukraine. To achieve the goal, the following research methods were used: analysis, synthesis, and generalization. The scientists’ views on the meals of moral education in the family are also analyzed. It is emphasized that family values are important elements in the formation of a holistic personality with strong spiritual and moral foundations. The main meals of moral education in the family were identified in the article: providing children with parents’ personal example of mutual love, respect, assistance, sincerity and devotion in the family; respect the right of children and elders in the family; parental responsibility for children’s healthy lifestyle; children’s involvement in the certain labor duties in family life; respect for the ancestors, family, native land, traditions, customs, and rituals; preservation and protection of domestic cultural and spiritual heritage; celebration of traditional and national holidays in the family, respect of folk customs and rituals that each family has kept for generations., У статті розглянута значущість сімейного виховання для становлення особистості з міцними моральними основами. Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності морального виховання дітей на основі традиційних сімейних цінностей. Пріоритети державної політики стосовно сім’ї визначені в нормативних актах України. Аналізуються погляди вчених на засоби морального виховання в сім’ї. Для реалізації мети використано методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення. Були виокремлені основні засоби морального виховання підростаючого покоління у сім’ї.

У статті розглядаються питання виховної функції сім’ї і школи у формуванні особистості дитини, де значну роль у вихованні школярів слід віднести до спільних дій навчального закладу та сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками у сучасній школі. Показано необхідність вибудови рівноправного партнерства «діти-батьки-педагоги», в основі якої – принцип єдності у відношенні до дитини, принцип взаємодії та взаємодопомоги у вихованні дітей. Розкрито два найважливіших чинники впливу на психічне здоров’я дитини – сім’я і школа, єдиної команди у вирішенні задач виховання психічно здорової особистості.

У статті розглядаються питання виховної функції сім’ї і школи у формуванні особистості дитини, де значну роль у вихованні школярів слід віднести до спільних дій навчального закладу та сім’ї, ефективність яких залежить від особливостей організації роботи з батьками у сучасній школі. Показано необхідність вибудови рівноправного партнерства «діти-батьки-педагоги», в основі якої – принцип єдності у відношенні до дитини, принцип взаємодії та взаємодопомоги у вихованні дітей. Розкрито два найважливіших чинники впливу на психічне здоров’я дитини – сім’я і школа, єдиної команди у вирішенні задач виховання психічно здорової особистості.

У статті розглянуто історію взаємодії сім’ї і школи у період кінця XIX – початку XX століття. Висвітлено провідні ідеї науковців щодо взаємодії сім’ї і школи в означений період. З’ясовано, що в останній третині XIX століття у вітчизняній та зарубіжній теоріях сімейного виховання з’явилася думка про необхідність коригування недоліків сімейного виховання, про співпрацю батьків і педагогів у становленні особистості. Доведено, що на початку ХХ століття вперше в педагогічній практиці намітився культурноосвітній вплив школи на сім’ю. Осмислення історії взаємодії школи і сім’ї показало, що у заявлений період з’явилися нові педагогічні ідеї виховання, що представляли інтерес для батьківської та педагогічної громадськості. Проаналізовано, що взаємодія сім’ї та школи здійснювалася за такими напрямами: підтримка довірливих відносин між учителями та батьками, участь батьків в управлінні школи, підтримка педагогів у здійсненні контролю за поведінкою і успішністю дитини, взаємоконтроль за результатами такого виховання.

Стаття присвячена дослідженню проблеми впливу сім’ї та сімейнихцінностей на формування духовності особистості дитини.

У статті розкриваються психологічні механізми формування уявленьпро духовний ідеал в учнів молодших класів. Вказується актуальність таважливість даної проблематики; здійснюється опрацювання психологопедагогічної літератури, спрямованої на дослідження уявлень продуховний ідеал у дітей молодшого шкільного віку.Для плідного вивчення школярів розглядається загальна психологіядітей молодшого шкільного віку, визначення духовного ідеалу та ідеалидітей. Розкривається зміст і спрямованість сформованого уявлення продуховний ідеал у процесі спілкування з батьками; значення матеріалівукраїнського фольклору, засобів масової інформації та шкільного життядля формування уявлень про духовний ідеал дитини. А такожрозглядаються основні соціальнопсихологічні умови формування уявленьпро духовний ідеал особистості дитини молодшого шкільного віку.

У статті проведено аналіз і порівняння найвідоміших успішних моделей психолого-педагогічного втручання, що застосовували до дітей із порушеннями розвитку, зокрема з порушеннями спілкування, видатні педагоги та психологи. Визначено, що незважаючи на різні психологічні та педагогічні методи, спільною рисою усіх цих втручань була зміна сімейної моделі й усталення авторитету батьків та / або дорослих, що є найближчим колом дитини, і які змогли набути авторитету в дитини з порушенням спілкування й утвердитись як її референтні особи. З’ясовано, що поняття батьківського авторитету чи авторитету педагога є дещо більшим і глибшим за поняття керівного контролю та є наразі недостатньо дослідженим. Ми досі не можемо чітко визначити механізм формування авторитету, проте наявні дані свідчать про те, що авторитет батьків чи педагогів формується у процесі емоційно значущої діяльності. До емоційно значущої діяльності ми можемо віднести будь-яку суспільно-корисну діяльність, унаслідок якої дитина набуває нових соціально значущих навичок, відчуває себе самостійною й корисною. У випадку, коли дорослий супроводжує та підтримує процес емоційно значущої діяльності, допомагає дитині зробити зусилля над собою і надає фізичну й емоційну підтримку, ми можемо говорити про наявність емоційно значущої взаємодії, що призводить до набуття цим дорослим авторитету у дитини та становлення його як референтної особи. Це є невід’ємною частиною і запорукою успішної психолого-педагогічної корекції та формування комунікативної взаємодії у дітей із порушеннями спілкування. Саме дорослий, який приймає та любить дитину з усіма її вадами, при цьому вірить у неї та допомагає стати кращою, здатний набути авторитет і стати необхідною ланкою між загальнолюдськими цінностями й історичним суспільним надбанням і дитиною з порушеннями спілкування.

The article analyzes the problems of the labor migration of the ukrainian population, in particular it is paid attention to the families of migrant workers; the key changes of the family­role relations, which are the results of the long­term migration, are outlines here. Special attention is focused on the negative effects of such changes for the social institution of the family. Also the author gives and analyzes the statistics of the number of migrant workers, the indicators of migration processes for the last decade and the results of empirical researches conducted by scientists from different branches of social knowledge on this issue. The main directions of a more detailed study of the transformation of family­role relations in the families of migrant workers in Ukraine are defined in the article. Particular attention is paid to the analysis of the family­role relations between the spouses, between grandparents (grandmothers and / or grandfathers) and parents, and between grandparents (grandmothers and / or grandfathers) and grandchildren. It is noted, that in the case of the long­term absence of parents, who are involved in migration, their role in the family is realized by other members, usually grandparents (grandmother and / or grandfather) play their role. The author examines the significance of the role of grandparents as one of the main subjects of the grandchildren’ socialization while their parents are absent. The author considers the significance of the role of grandparents as one of the important subject of the grandchildren’ socialization while their parents are absent. The author highlights the particular features of the transformation of the family­role relations, which are the results of the long­term migration, and the problems connected with the saving of the family integrity.

У статті представлено науково-теоретичний аналіз стану розробки проблеми соціального розвитку дитини дошкільного віку. Визначено, що соціальний розвиток особистості – це взаємопов’язаний процес соціалізації-індивідуалізації дитини дошкільного віку. Доводиться, що дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини; спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Зазначено, що взаємини дошкільняти з дорослим набувають пізнавально-наслідувального змісту – дитина в іграх копіює діяльність значимого дорослого та ставить йому велику кількість запитань. Доведено, що гра – соціальна за своїм походженням та змістом, вона є історичним утворенням, пов’язаним із розвитком суспільства, його культури; вона являє собою діяльність, у якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігровому середовищі їхнє життя, працю та відносини між ними; через гру дошкільники задовольняють свої потреби в спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними. Констатовано, що особливої привабливості та значущості набувають взаємини дошкільника з ровесниками, а стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника; спілкуючись із ровесниками, дитина будує взає мини не на основі підкорення, як із дорослими, а з позицій рівності. Зазначено, що спілкування дошкільника з ровесниками призводить до низки психологічних наслідків: формування навичок соціальної взаємодії, вдосконалення здатності підтримувати розмову та ділитись інформацією, вироблення комунікативної гнучкості шляхом підкорення та домінування в ході гри, становлення самооцінки шляхом порівняння себе з іншими дітьми, розвиток емпатії, здатності до турботи. Отже, соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими та ровесниками, які й надалі залишаються центром її життя.

У статті представлено матеріали анкетування батьків та вчителів щодо фізичного виховання першокласників.

Незважаючи на те, що у підлітковий період хлопець чи дівчина відкривають цілий новий спектр відносин – від дружби до кохання, але те, наскільки нові відносини набудуть значущість та відтиснуть важливість родини, може залежати від тих відносин, що вже склались між підлітком та батьками. Можна стверджувати, що доброзичливі, дружні та глибокі сімейні відносини не можуть бути відкинені дуже швидко та замінені повністю на відносини з однолітками.

У тезах розглядається питання, пов'язане із здійсненням фізичного виховання в сім'ї. Доведено, що сім'я, як частина суспільства, є основною ланкою в процесі дбайливого ставлення дитини до власного здоров'я та здоров'я оточуючих.

Статтю присвячено проблемі спільної праці школи й сім’ї, яка нині потребує перегляду та переоцінки. Проаналізовано форми роботи школи з батьками, а також особливу увагу приділено вимогам до батьків, які займаються вихованням своїх дітей. Проблеми взаємин батьків і вчителів у нових умовах набувають особливого значення й потребують уваги з першого дня перебування дитини в школі. Це визначає актуальність дослідження. Характерною особливістю сучасної української системи виховання є єдність родинного та шкільного виховання. І родина, і школа мають свої специфічні виховні можливості. Консолідуюча роль міцної родини є провідною для повноцінного виховання дітей, бо саме в ній на основі кровних зв’язків закладається фундамент вихованості. У школі дитина отримує наукове обґрунтування всього того, що вона пізнає в родині. Ні батьки, ні школа не можуть один без одного обійтися.

У статті йдеться про основні напрями роботи батьків та їхню відповідальність за фізичний і психологічний розвиток дитини в повсякденному житті. Завдання дослідження – розкриття інтересу й ставлення батьків до фізичного та психологічного розвитку своєї дитини. За даними проведеного анкетування визначено у відсотках ставлення 150 респондентів до їхньої ролі у фізичному та психологічному розвитку дитини. Для запобігання погіршенню здоров’я дитячого населення потрібно дотримуватися хоча б найбільш простих правил та виконувати вправи для покращення фізичного й психологічного розвитку майбутнього покоління.

У статті представлено науково-теоретичний аналіз стану розробки проблеми впливу спілкування батьків і дітей на формування особистісних якостей дитини. Визначено, що кожна форма спілкування по-своєму впливає на психічний розвиток дітей: ситуативно-ділова сприяє розвитку особистості, самосвідомості, допитливості, сміливості, оптимізму, творчості; позаситуативно-ділова і позаситуативно-особистісна формують уміння бачити в партнері самоцінну особистість. Доводиться, що дорослі відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил поведінки, які організовують її у повсякденних справах, налаштовують на позитивні вчинки. За- значено, що спілкування з дорослими виступає як джерело та рушійна сила психічного розвитку дитини, визначає внутрішній план дій дитини, сферу її емоційних переживань, пізнавальну активність, довільність та волю, самооцінку та самосвідомість, спілкування з ровесниками. Констатовано, що у процесі спілкування з батьками дитина отримує інформацію про предмети, явища навколишнього світу, знайомиться з їх властивостями та функціями, набувається інтерес дитини до пізнання. Зазначено, що стиль спілкування батьків з дітьми впливає на формування психологічних особливостей дошкільника. Доведено, що спілкування дитини з близькими дорослими та ровесниками є не тільки умовою, але й основою формування ставлення до самого себе, інших людей, предметного світу, тобто тих стосунків, які і складають системотворчий компонент особистості. Зроблено висновок, що поза спілкуванням неможливий розвиток у дитини специфічно людських психічних функцій, її особистісне становлення. Отже, пошук причин порушень особистісного розвитку дитини повинен обов’язково стосуватися дослідження різних сторін спілкування, порушення якого і є причинами тих чи інших проблем в особистісному розвитку дитини.

This paper studied and evaluated the mental state of the parents of children with cancer, depending on the functionality of the family system. It is established that in the couple, whose relations were characterized by a violation of family interaction, mental distress was more pronounced and had a tendency to transform into a clinically-defined mental disorder. Gender-specific manifestations of psychiatric symptoms and risk of developing mental disorders were identified. The prevalence of mental disorders among parents of children with cancer, especially in families with a violation of the family’s functioning, indicating the need to organize and carry out activities aimed at maintaining and preserving the mental health of parents and children with cancer targeted at increasing intra-family resource and rehabilitation potential., В работе изучено и оценено психическое состояние родителей онкобольных детей в зависимости от функциональности семейной системы. Установлено, что у супругов, отношения которых характеризовались нарушением семейного взаимодействия, психический дистресс был более выражен и имел тенденцию к трансформации в клинически очерченные психические расстройства. Выявлены гендерные особенности проявления психопатологической симптоматики и риски развития психических нарушений. Распространенность психических расстройств среди родителей онкобольных детей, в особенности в семьях с нарушением семейного функционирования, свидетельствует о необходимости организации и проведения мероприятий, направленных на поддержание и сохранение психического здоровья родителей детей с онкопатологией и ориентированных на повышение внутрисемейного ресурса и реабилитационного потенциала., У роботі вивчений та оцінений психічний стан батьків онкохворих дітей залежно від функціональності сімейної системи. Установлено, що в подружжів з онкохворою дитиною, відносини яких характеризувалися порушенням подружньої взаємодії, психічний дистрес був більш високим та мав тенденцію до трансформації у клінічно окреслені психічні розлади. Виявлені гендерні особливості прояву психопатологічної симптоматики та ризики розвитку психічних розладів. Поширеність психічних розладів серед батьків онкохворих дітей, особливо в сім’ях із порушеннями сімейного функціонування, свідчить про необхідність організації та проведення заходів, спрямованих на підтримання та збереження психічного здоров’я батьків дітей з онкопатологією та орієнтованих на підвищення внутрішньосімейного ресурсу та реабілітаційного потенціалу.

Статтю присвячено проблемі спільної праці школи й сім’ї, яка нині потребує перегляду та переоцінки. Проаналізовано форми роботи школи з батьками, а також особливу увагу приділено вимогам до батьків, які займаються вихованням своїх дітей. Проблеми взаємин батьків і вчителів у нових умовах набу¬вають особливого значення й потребують уваги з першого дня перебування дитини в школі. Це визначає акту¬альність дослідження. Характерною особливістю сучасної української системи виховання є єдність родинного та шкільного виховання. І родина, і школа мають свої специфічні виховні можливості. Консолідуюча роль міцної родини є провідною для повноцінного виховання дітей, бо саме в ній на основі кровних зв’язків закла¬дається фундамент вихованості. У школі дитина отримує наукове обґрунтування всього того, що вона пізнає в родині. Ні батьки, ні школа не можуть один без одного обійтися The article deals with the joint work of school and family, which now requires a review and reassessment. The forms of school work with parents are analyzed, the requirements to parents involved in upbringing their child are emphasized. Problems of the relationship between parents and teachers in the new conditions are particularly important from the first day of the child in school. This determines the relevance of the research. A characteristic feature of modern Ukrainian system of education is the unity of family and school education. The family and school have their own specific educational opportunities. Consolidating the role of a strong family is the leading for the full education of children, because it is based on blood ties and lays the foundation for good breeding. At school a child receives scientific basis of everything that he or she learns in a family. Neither parents, nor school can exist without each other