Search

Lower extremities fractures are ⅓ to ½ of all fractures, that can increase morbidity and mortality. Nowadays there are studies devoted to the age and gender peculiarities of femur fractures in Ukraine, but data of other fractures location is restricted. Objective: to study the frequency and structure of lower extremities fractures depending on the age, sex, location in the population in Vinnitsa region during 2011–2012. Methods: the study was conducted as multicentral epidemiological study RSOF (Registry System of Osteoporotic Fractures). Population of Vinnitsa region was analyzed according to Ukrainian State Committee. We assessed the frequency of lower extremity fractures, its location depending on the age and gender. Results: the frequency of lower extremities fractures is 446,2 per 100 000 in male and 347,45 in female, it increases in patients older than 50 years old (493,1 and 540,1 respectively). Femur fractures prevail in women: 103,0 per 100 000 of population in men and 132,0 in women, after 50 years — 172,1 и 252,4 respectively. Such indexes are connected with the increasing of proximal femur fractures— 158,5 and 228,7 per 100 000 of population. We observed tibia shaft fractures in men more often (226,4 and 162,2 in women) foot fractures (107,2, in women — 43,6 per 100 000). Conclusion: the frequency of lower extremities fractures in population of Vinnitsa region has the age and gender depended peculiari­ties, which must to be taken into consideration during planning of prophylaxis measures., Переломы костей нижних конечностей (ПКНК) составляют от трети до половины переломов в их общей структуре, приводя к повышению показателей заболеваемости и смертности. На сегодня выполнены исследования, касающиеся возрастных и гендерных особенностей распространенности переломов бедренной кости (ПБК) в Украине, однако информация о ПКНК другой локализации ограничена.Цель: изучение частоты и структуры ПКНК в зависимости от возраста, пола и локализации перелома у населения Винницкого р-на Винницкой обл. за 2011 и 2012 гг.Методы: работа проведена в рамках многоцентрового эпидемиологического исследования СТОП (Система регисТрации Остеопоротических Переломов). Численность населения Винницкого р-на анализировали по данным Госкомстата Украины. Оценивали частоту ПКНК, локализацию, зависимость от пола и возраста пациентов.Результаты: частота ПКНК у населения Винницкого р-на составляет 446,2 на 100 000 населения у мужчин и 347,45 у женщин, увеличивается в возрастной группе 50 лет и старше (493,1 и 540,1 соответственно). ПБК преобладают у женщин: 103,0 на 100 000 населения у мужчин и 132,0 у женщин, а после 50 лет и старше — 172,1 и 252,4 соответственно. Такие показатели связаны с увеличением у этой возрастной категории частоты переломов проксимального отдела бедренной кости — 158,5 и 228,7 на 100 000 населения. У мужчин чаще встречаются переломы костей голени (226,4 против 162,2 у женщин) и переломы костей стопы (107,2, а у женщин — 43,6 на 100 000).Вывод: частота ПКНК у населения Винницкого р-на имеет возрастные и гендерные особенности, которые необходимо учитывать при планировании лечебно-профилактических мероприятий., Переломи кісток нижніх кінцівок (ПКНК) складають від третини до половини переломів в їх загальній структурі, приводячи до підвищення показників захворюваності та смертності. На сьогодні виконані дослідження, які стосуються вікових і гендерних особливостей поширеності переломів стегнової кістки (ПСК) в Україні, проте інформація про ПКНК іншої локалізації обмежена. Мета: вивчення частоти і структури ПКНК залежно від віку, статі та локалізації перелому в населення Вінницького р-ну Вінницької обл. за 2011 і 2012 рр. Методи: робота проведена в рамках багатоцентрового епідеміологічного дослідження СТОП (Система реєсТрації Остеопоротичних Переломів). Чисельність населення Вінницького р-ну аналізували за даними Держкомстату України. Оцінювали частоту ПКНК, локалізацію, залежність від статі та віку пацієнтів. Результати: частота ПКНК у населення Вінницького р-ну становить 446,2 на 100 000 населення в чоловіків і 347,45 у жінок, збільшується у віковій групі 50 років і старше (493,1 і 540,1 відповідно). ПСК переважають у жінок: 103,0 на 100 000 населення у чоловіків і 132,0 у жінок, а після 50 років і старше — 172,1 і 252,4 відповідно. Такі показники пов’язані зі збільшенням у цій віковій категорії частоти переломів проксимального відділу стегнової кістки — 158,5 і 228,7 на 100 000 населення. У чоловіків частіше трапляються переломи кісток гомілки (226,4 проти 162,2 у жінок) і переломи кісток стопи (107,2, а в жінок — 43,6 на 100 000). Висновок: частота ПКНК у населення Вінницького р-ну має вікові та гендерні особливості, які необхідно враховувати під час планування лікувально-профілактичних заходів.

Introduction. The role of hypertension in the development of cognitive impairment is emphasized in numerous works. Nearly all data were obtained from a group of old patients. Therefore it is of great importance to diagnose the cognitive impairment in hypertensive patients of working age beforehand. Objective. To determine the role of age and hypertensive anamnesis in the development of cognitive impairments in patients with essential hypertension of the 2nd degree. Materials and methods. We examined 102 patients with the second degree of essential hypertension, whose average age was 49.84 ± 0.83 years old. The patients were divided into 3 groups depending on their age and disease duration. A number of neuropsychological tests were used to study cognitive impairment. Results. Significant lowering of MoCA test results by 6.1 % were observed in the group of the patients older than 56 years old compared with those of the group with patients of 45 years old and younger. In the group with disease duration not more than 5 years cognitive impairments were absent. The results of MoCA test in patients with hypertensive disease duration more than 10 years were significantly less in comparison with the group of patients experienced disease up to 5 years and from 5 to 10 years in 9.9 % and in 4.9 %, respectively. Сonclusions. We have found that longer duration of the disease and older age in the patients of working age with essential hypertension of the second degree are associated with significant increase in cognitive impairment. An integral part of a comprehensive survey of hypertensive patients should be the identification of cognitive impairment., Актуальность. В многочисленных работах подчеркивается роль артериальной гипертензии в развитии когнитивных нарушений. Почти все данные получены на популяции лиц старшей возрастной группы, поэтому представляет интерес раннее выявление когнитивных нарушений у больных гипертонической болезнью трудоспособного возраста. Цель работы: определение роли возраста и длительности артериальной гипертензии в развитии когнитивных нарушений у больных гипертонической болезнью II стадии. Материалы и методы. Обследовано 102 больных гипертонической болезнью II стадии, средний возраст которых 49,84 ± 0,83 года. Пациенты были разделены по возрасту и длительности заболевания на 3 группы. Для изучения когнитивных нарушений применяли ряд нейропсихологических тестов. ­Результаты. Достоверное снижение показателей теста Монреальской шкалы оценки когнитивных функций (MoCA) на 6,1 % отмечается в третьей группе пациентов старше 56 лет по сравнению с пациентами до 45 лет первой группы. В группе с длительностью заболевания до 5 лет когнитивные нарушения отсутствовали. Показатели MoCA-теста в группе больных с длительностью гипертонической болезни более 10 лет достоверно меньше в сравнении с группой до 5 лет продолжительности заболевания и от 5 до 10 лет — на 9,9 и 4,9 % соответственно. Выводы. Нами установлено, что с увеличением длительности заболевания и возраста больных с гипертонической болезнью II стадии трудоспособного возраста отмечается достоверное нарастание когнитивных нарушений. Неотъемлемой частью комплексного обследования больных гипертонической болезнью должно быть выявление когнитивных нарушений., Актуальність. У численних роботах підкреслюється роль артеріальної гіпертензії в розвитку когнітивних порушень. Майже всі дані отримані на популяції осіб старшої вікової групи, тому становить інтерес раннє виявлення когнітивних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу працездатного віку. Мета роботи: визначення ролі віку і тривалості артеріальної гіпертензії в розвитку когнітивних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії. ­Матеріали та методи. Обстежені 102 хворі на гіпертонічну хворобу II стадії, середній вік яких 49,84 ± 0,83 року. Пацієнти були розділені за віком і тривалістю захворювання на 3 групи. Для вивчення когнітивних порушень застосовували ряд нейропсихологічних тестів. Результати. Достовірне зниження показників тесту Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (MoCA) на 6,1 % відзначається в третій групі пацієнтів старше 56 років порівняно з пацієнтами до 45 років першої групи. У групі з тривалістю захворювання до 5 років когнітивні порушення були відсутні. Показники MoCA-тесту в групі хворих з тривалістю гіпертонічної хвороби більше 10 років достовірно менші порівняно з групою до 5 років тривалості захворювання і від 5 до 10 років — на 9,9 і 4,9% відповідно. Висновки. Нами встановлено, що зі збільшенням тривалості захворювання і віку хворих на гіпертонічну хворобу II стадії працездатного віку відзначається достовірне наростання когнітивних порушень. Невід’ємною частиною комплексного обстеження хворих на гіпертонічну хворобу має бути виявлення когнітивних порушень.

Background. The purpose was to determine the level of N-terminal of type I procollagen (PINP) and carboxy-terminal telopeptide of type I collagen (β-CTX) and their relationship in the serum of a healthy Ukrainian population of varying age and gender. Materials and methods. The study included 3,850 people aged 20–89 years (3,351 women (mean age 59.05 ± 13.89 years) and 499 men (49.17 ± 15.8 years). All participants were divided by age based on the gerontological age classification: young age 20–44 yrs, middle age 45–59 yrs, elderly 60–74 yrs, and old 75–89 yrs, and between 7 groups by decades: from 20 to 89. β-CTX and serum PINP concentrations were determined by electrochemiluminescence immunoassay ECLIA on a Cobas E411 analyzer. Results. We have detected a significant effect of age on serum β-CTX and PINP variability in men (F = 6.64, p, Целью исследования является определение уровня N-терминального пропептида проколлагена I типа (PINP) и карбокситерминального телопептида коллагена I типа (β-CTX) и их взаимосвязи в сыворотке крови у здорового населения Украины разного возраста и пола. Материалы и методы. В исследование было включено 3850 человек в возрасте 20–89 лет (3351 женщина (средний возраст 59,05 ± 13,89 года) и 499 мужчин (49,17 ± 15,8 года)). Всех участников распределили по возрасту в соответствии с геронтологической классификацией на 4 группы: молодой возраст — 20–44 года, средний — 45–59 лет, пожилой — 60–74 года и старческий возраст — 75–89 лет, а также на 7 групп по десятилетиям: от 20 до 89 лет. Концентрацию β-CTX и PINP в сыворотке крови определяли методом электрохемилюминесцентного иммуно­анализа ECLIA на анализаторе cobas e 411. Результаты. Выявлено достоверное влияние возраста на вариабельность β-CTX и PINP у мужчин (F = 6,64, р < 0,001, и F = 4,93, р < 0,001) и женщин (F = 16,17, р < 0,001, и F = 10,46, р < 0,001). У женщин по критерию Шеффе обнаружили достоверно более высокий уровень β-CTX в группе 80–89 лет по сравнению с группами 20–29 лет (р = 0,01), 30–39 лет (р < 0,001), 40–49 лет (р < 0,001), 50–59 лет (0,52 ± 0,27, р = 0,002), 60–69 лет (р = 0,001) и 70–79 лет (р = 0,04). Показатели PINP в группе 80–89 лет также были достоверно выше в сравнении с группами 30–39 лет (р < 0,001), 40–49 лет (р < 0,001), 50–59 лет (р = 0,009), 60–69 лет (р = 0,002) и 70–79 лет (р = 0,02). У мужчин обнаружили достоверное снижение концентрации β-CTX в группах: 30–39 лет (р = 0,02), 40–49 лет (р < 0,001), 50–59 лет (р = 0,01) и 60–69 лет (р = 0,001) в сравнении с группой 20–29 лет. Уровень PINP был достоверно ниже в группах 40–49 лет (р < 0,001) и 50–59 лет (р = 0,03) в сравнении с группой 20–29 лет. По результатам исследования, коэффициент корреляции между показателями концентрации PINP и β-CTX изменяется в зависимости от возраста и пола. Самые высокие коэффициенты корреляции среди обоих полов наблюдались в возрастных группах 40–49 (женщины: r = 0,74; мужчины: r = 0,64) и 50–59 (женщины: r = 0,74; мужчины: r = 0,66) лет; низкие коэффициенты корреляции у женщин наблюдались в возрастной группе 20–29 (r = 0,63) и 70–79 (r = 0,65) лет; у мужчин (r = 0,53) в возрасте 20–29 и 70–79 лет. Выводы. Выявлено достоверное влияние возраста на вариабельность β-CTX и PINP в сыворотке крови у мужчин и женщин. Наиболее высокая корреляционная связь между концентрациями β-CTX и PINP наблюдалась в группах 40–49 и 50–59 лет среди обоих полов. Полученные результаты могут быть использованы у практически здоровых мужчин и женщин Украины как референтные, а в будущем будут необходимыми для изучения метаболизма костной ткани при вторичном остеопорозе и его осложнениях., Метою дослідження є визначення рівня N-термінального пропептиду проколагену I типу (PINP) і карбокситермінального телопептиду колагену I типу (β-CTX) та їх взаємозв’язку в сироватці крові в здорового населення України різного віку та статі. Матеріали та методи. У дослідження було включено 3850 осіб віком 20–89 років (3351 жінка (середній вік 59,05 ± 13,89 року) та 499 чоловіків (49,17 ± 15,8 року)). Усіх учасників розподілили за віком відповідно до геронтологічної класифікації на 4 групи: молодий вік — 20–44 роки, середній — 45–59 років, літній — 60–74 роки та старечий вік — 75–89 років, а також на 7 груп за десятиріччями: від 20 до 89 років. Концентрацію β-CTX та PINP у сироватці крові визначали методом електрохемілюмінесцентного імуноаналізу ECLIA на аналізаторі cobas e 411. Результати. Виявлено вірогідний вплив віку на варіабельність β-CTX та PINP у чоловіків (F = 6,64, р < 0,001, та F = 4,93, р < 0,001) і жінок (F = 16,17, р < 0,001, та F = 10,46, р < 0,001). У жінок за критерієм Шеффе виявили вірогідно вищий рівень β-CTX у групі 80–89 років порівняно із групами 20–29 років (р = 0,01), 30–39 років (р < 0,001), 40–49 років (р < 0,001), 50–59 років (0,52 ± 0,27, р = 0,002), 60–69 років (р = 0,001) та 70–79 років (р = 0,04). Показники PINP у групі 80–89 років також були вірогідно вищими порівняно із групами 30–39 років (р < 0,001), 40–49 років (р < 0,001), 50–59 років (р = 0,009), 60–69 років (р = 0,002) та 70–79 років (р = 0,02). У чоловіків ви­явили вірогідне зниження концентрації β-CTX у групах: 30–39 років (р = 0,02), 40–49 років (р < 0,001), 50–59 років (р = 0,01) та 60–69 років (р = 0,001) порівняно із групою 20–29 років. Рівень PINP був вірогідно нижчим у групах 40–49 років (р < 0,001) та 50–59 років (р = 0,03) порівняно із групою 20–29 років. За результатами дослідження, коефіцієнт кореляції між показниками концентрації PINP та β-CTX змінюється залежно від віку та статі. Найвищі коефіцієнти кореляції серед обох статей спостерігалися у вікових групах 40–49 (жінки: r = 0,74; чоловіки: r = 0,64) та 50–59 (жінки: r = 0,74; чоловіки: r = 0,66) років; найнижчі коефіцієнти кореляції в жінок спостерігалися у віковій групі 20–29 (r = 0,63) та 70–79 (r = 0,65) років; у чоловіків (r = 0,53) віком 20–29 та 70–79 років. Висновки. Виявлено вірогідний вплив віку на варіабельність β-CTX та PINP у сироватці крові в чоловіків і жінок. Найвищий зв’язок між концентраціями β-CTX та PINP за коефіцієнтом кореляції спостерігався в групах 40–49 та 50–59 років серед обох статей. Отримані результати можуть бути використані в практично здорових чоловіків і жінок України як референтні, а в майбутньому будуть необхідними для вивчення метаболізму кісткової тканини при вторинному остеопорозі та його ускладненнях.

It was determined that saturation of the mutant genotype b cn vg by the genes of flies C ■ S or the displacement of its chromosome 1 on a homologous chromosome of flies C - S leads to increasing of the frequency of the crossing over in the field b - cn - vg. Thus the frequency of the crossing over under the artificial changes of the genotype increases in the field b - cn, but does not change in the field cn - vg. It is shown that the age changes of the fitness components for the investigated bearers of the mutant genes are more significant than for flies of the wild type C-S. The proofs of availability in the genotype of flies of the line C - S genes which are capable to improve the parameters of fitness components for the mutants b cn vg are obtained., Изучали состояние компонентов приспособленности и частоту кроссинго- вера на участке Ъ - сп - vg в зависимости от возраста дрозофилы, условий содержания и осуществленных перестроек генотипа. Обнаружено, что тройные мутанты Ъ сп vg уступают мухам дикого типа по всем исследованным показателям приспособленности. Возрастные изменения компонентов приспособленности у исследованных мутантов более значительны, чем у мух дикого типа С-S. Установлено, что искусственное объединение в генотипе хромосом и генов разного происхождения существенно влияет на адаптивный потенциал особей и частоту рекомбинаций между генами Ъ и сп. Выявлено определенное сходство в направленности изменений отдельных изученных показателей, наблюдаемых у мутантов Ъ сп vg при их старении и искусственных изменениях генотипа., Отримано дані про стан компонентів пристосованості у різних мутантних ліній Drosophila melanogaster, а також про частоту кросинговеру на ділянці Ь - сп - vg залежно від віку мух, умов їх утримання й штучно здійснених перебудов генотипу. Показано, що вікові зміни компонентів пристосованості у досліджуваних носіїв мутантних генів більш значні, ніж у мух дикого типу С - S. Встановлено, що насичення генотипу мутанта b сп vg генами мух С - S або заміщення його хромосоми.

It was shown on rats of three age groups (young — 2-3 weeks, adult — 3-4 months and senile — 24-26 months), that both in normal conditions and in conditions of alloxane diabetes the blood sugar and amino transferases activity were the highest in blood of senile rats. Amino transferases activity in the rats’ organs was the highest in adults. The preventive injections of vitamin complex containing thiamine, FMN, pantotenate, pyridoxine, nicotinamide, and lipoic acid essentially perfected those indexes under following diabetogenic impact of alloxane in all age groups. The highest effect was observed in senile animals., На крысах трех возрастных групп (молодых — 2-3 нед., взрослых — 3-4 мес. и старых — 24-26 мес.) показано, что в норме и особенно при аллоксановом диабете содержание сахара и активность аминотрансфераз в крови были самыми высокими у старых животных. В органах активность этих ферментов была наибольшей у взрослых крыс. Предварительное (за 7 дней) введение крысам витаминного комплекса (ВК), содержащего тиамин, рибофлавинмононуклеотид, пантотенат, пиридоксин, никотинамид и липоевую кислоту, в значительной степени улучшало эти показатели при последующем диабетогенном действии аллоксана у всех возрастных групп. Наибольший эффект обнаружен у молодых животных., На щурах трьох вікових груп (молодих — 2-3 тижні, дорослих — 3-4 міс. І старих — 24-26 міс.) показано, що як у нормі, так і особливо за алоксанового діабету, вміст цукру і активність амінотрансфераз у крові були найбільшими у старих тварин. Активність амінотрансфераз в органах, навпаки, була найбільшою у дорослих щурів. Попереднє (за 7 діб до алоксану) введення щурам вітамінного комплексу, що вміщував тіамін, рибофлавінмононуклеотид, пантотенат, піридоксин, нікотинамід та ліпоєву кислоту, у значній мірі покращувало ці показники за подальшої діабетогенної дії алоксану у всіх вікових групах. Найбільш виражений ефект спостерігали у дослідах на старих щурах.

Influence of age and gene balance on crossing over frequency in b-сп and cn-vg regions of chromosome 2 has been studied in Drosophila melanogaster stock b cn vg and experimental population b cn vg (C-S). It has been found out that crossing over frequency depends on the age and genotype ofthe studied flies., С целью выявления зависимости частоты кроссинговера от генотипа и возраста дрозофилы исследовали мутантов b сп vg, линию дикого типа С-5 и полученную путем возвратных скрещиваний форму с замещенным генотипом b СП vg (С-S). Исследования проводили на мухах 1-12 дневного возраста. Среди исследованных возрастных групп мутантов b сп vg максимальная частота рекомбинаций наблюдается у молодых (1-3 дневных) мух. Замещение генотипа мутантов на генотип С-S приводит к повышению рекомбинационной активности взрослых мух (4-9 дневного возраста) до уровня молодых (1-3 дневного возраста). У взрослых мух увеличение частоты кроссинговера на участке b-cn-vg при замещении генотипа обусловлено ростом рекомбинационной активности между локусами b-сп. Частота двойных кроссоверов у мух с замещенным генотипом возрастает во всех возрастных группах., Вивчали частоту кросинговеру на ділянці b-cn-vg у лінійних мутантів b сп vg та у нащадків (F1S) від їх зворотних схрещувань з мухами дикого типу — С-5. Дослідження проводили в різні періоди онтогенезу мух (1-3, 4-6, 7-9 та 10-12 діб.). З’ясувалось, що найвища частота рекомбінацій спостерігається у молодих (1-3 денних) мух. Насичення генотипу мутантів b сп vg генами мух С-S призводить до підвищення рекомбінаційної активності дорослих (4-9 денних) мух до рівня молодих (1-3 денних) особин.

Introduction. Mathematical modeling of various processes of morphological, functional and physical development is a promising area of impact analysis of physical education of female students. The purpose of the article is to develop the assessment methodology of the quality of the regression equation, using which the optimal body weight of female students has been obtained. The methods of the research are as following: theoretical analysis and generalization; pedagogical experiment; anthropometry; least squares method; regression analysis. Material. The accuracy of the optimal body weight correction of female students (n = 116) taking into account their constitution, age and height is determined using the basis of mathematical modelling. Results. It was found that the quality of the optimal body weight corrections of female students could be established relative to the reference formulas by the coefficient of determination and the approximation average error in percent. Originality. It is determined that the formula of women optimal body weight in the presented digital format is characterized by high accuracy and gives values that will be the same as the formula of optimal body weight up to 2-3 decimal places. This is quite enough to calculate the individual and group values of body weight of female students. Conclusions. It was found that the regression equations that correct the optimal value of body weight of female students taking into account their body constitution, age and height have the most successful selection (D = 100%) and have a high accuracy of corrections (Ā = 0%). In further researches it is planned to determine the scale accuracy of estimating of female optimal body weight by regression equation., Цель: разработка методики оценивания качества уравнения регрессии, за которым получили оптимальную массу тела студенток. Методы: теоретический анализ и обобщение; педагогический эксперимент; антропометрия; метод наименьших квадратов; регрессионный анализ. Материал: На основе математического моделирования определили точность коррекции оптимальной массы тела студенток (n=116) с учетом их конституции, возраста и роста. Результаты: выяснено, что качество поправок оптимальной массы тела студенток можно определить относительно опорных формул по коэффициенту детерминации и средней ошибке аппроксимации в процентах. Выводы: поправки на конституцию, возраст и рост студенток имеют максимально удачный подбор(D=100%) и обеспечивают коррекцию оптимального значения массы тела с высокой точностью(Ā=0%)., Мета: розробка методики оцінювання якості рівняння регресії, за яким одержали оптимальну масу тіла студенток. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення; педагогічний експеримент; антропометрія; метод найменших квадратів; регресійний аналіз. Матеріал: На основі математичного моделювання визначили точність корекції оптимальної маси тіла студенток (n=116) з урахуванням їхньої конституції, віку і зросту. Результати: з’ясовано, що якість поправок оптимальної маси тіла студенток можна встановити відносно опорних формул за коефіцієнтом детермінації і середньою похибкою апроксимації у відсотках. Висновки: поправки на конституцію, вік і зріст студенток мають максимально вдалий підбір (D=100%) і забезпечують корекцію оптимального значення маси тіла з високою точністю(Ā=0%).

The relationship between age-related changes in oxidative desamination of e-NH2-group of lysyl and hydroxylysyl in collagen and thermostability of sub-molecular structures in the skin of Wistar rats were studied. It was shown that after an increasing towards the age of З-months, the content of free e-NH2- groups in collagen further remains constant, while at the same time, the content of free COH-groups, beginning from the age of 1-month, continuously decreased. Because of this inter-molecular cross-linking of collagenous sub-molecular struc­tures decreased from the age oflto3 months, after that, continuously increased up to the age of 24 months. This leads to decrease in their thermostability, from the age oflto3 months, with further increase up to the age of 24 months., Изучена связь между возрастными изменениями окислительного дезаминирования e-NH2-rpynn лизила и гидроксилизила в коллагене кожи и термостабильностью его над­ молекулярных структур у крыс линии Вистар. Показано, что, повышаясь к 3-месячному возрасту, содержание свободных e-NH2-rpynn в коллагене остается в дальнейшем по­стоянным, в то время как содержание свободных СОН-групп, начиная с первого месяца, неуклонно снижается с возрастом. В соответствии с этим внутримолекулярное попереч­ное связывание коллагеновых надмолекулярных структур снижается отідоЗ месяцев, после чего постоянно повышается до 24 месяцев. Межмолекулярное связывание не из­меняется до 3-месячного возраста, после чего также начинает увеличиваться. Это при­водит к снижению их термостабильности в период отідоЗ месяцев с дальнейшим ее ростом до 24 месяцев., Вивчено зв’язок між віковими змінами окислювального дезамінування e-NH2-rpyn лізилу та гідроксилізилу в колагені шкіри і термостабільністю його надмолекулярних структур у щурів лінії Wistar. Показано, що, підвищуючись до 3-місячного віку, вміст вільних е -NH2-rpyn в колагені залишається далі постій­ним, в той час як вміст вільних СОН-груп, починаючи з одного місяця, неухиль­но знижується з віком. У відповідності з цим внутрішньомолекулярне поперечне зв’язування колагенових надмолекулярних структур знижується від ІдоЗ міся­ців, після чого постійно підвищується до 24 місяців. Міжмолекулярне зв’язу­вання не змінюється до 3-місячного віку, після чого теж починає збільшуватися. Це призводить до зниження їх термостабільності у період ВІД 1 ДО З місяців з подальшим її ростом до 24 місяців.

Background. The study of new and management of proven risk factors for urinary tract infection (UTI) in children is of particular relevance in the current conditions of globalization of society. The purpose: to study the features of the prevalence of UTI in children, depending on the gender and age of the patient, and to assess the prognostic significance of these factors in UTI, influence on the nature of its course. Materials and methods. Two thousand six hundred and fifty-eight children with UTI aged 1 month to 18 years participated in the study. Patients’ screening and evaluation of the data were conducted with the informed consent of children, their parents, and by following the Declaration of Human Rights of Helsinki. The study design suggested the distribution of patients by gender and age. The age groups were defined as: < 1 year, 1–3, 4–6, 7–12, and 13–18 years. Statistical analysis of the dependence of the UTI on the age and gender was performed by evaluating indicators using the relative risk (RR). Results. It was found that RR of UTI in boys under 1 year of age was 2.3 times higher than in girls (2.318 ± 0.261 (1.395; 3.852) vs 0.433 ± 0.260 (0.260; 0.717), p 0.05). The RR of chronic pyelonephritis in boys was significantly higher — by 2.4 times (2.426 ± 0.230 (1.551; 3.795) vs 0.412 ± 0.230 (0.264; 0.645), p < 0.05). Girls had 2.2 times higher RR of chronic cystitis (2.19 ± 0.43 (0.951; 5.044) vs 0.457 ± 0.430 (0.198; 1.051), p > 0.05) and 1.7 times higher — of acute pyelonephritis (1.744 ± 0.210 (1.163; 2.615) vs 0.573 ± 0.210 (0.382; 0.860), p < 0.05). In general, girls had a hundred-fold higher RR of UTI (682.382 ± 0.146 (513.003; 907.69) vs 0.001 ± 0.146 (0.001; 0.002), p < 0.05), but boys had a 1.5 times higher RR of recurrent UTI (1.526 ± 0.210 (1.018; 2.286) vs 0.655 ± 0.206 (0.437; 0.982), p < 0.05). Conclusions. Gender and age of the child as factors of influence had prognostic significance for the likelihood and relative risk of UTI, as well as for the formation of the nature of the disease., Актуальность. Изучение новых и менеджмент доказанных факторов риска инфекции мочевой системы (ИМС) у детей приобретает особую актуальность в современных условиях глобализации общества. Цель исследования — изучение особенностей распространенности ИМС у детей в зависимости от пола и возраста пациента и оценка прогностической значимости этих факторов в реализации ИМС, влиянии на характер ее течения. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 2658 детей с ИМС в возрасте от 1 месяца до 18 лет. Обследование пациентов и оценка полученных данных проводились с информированным согласием детей, их родителей и в соответствии с Хельсинкской декларацией прав человека. Согласно дизайну исследования предполагалось распределение пациентов по полу и возрасту. Группы по возрасту определены как: < 1 года, 1–3 года, 4–6 лет, 7–12 лет и 13–18 лет. Статистический анализ зависимости события ИМС от возраста и пола ребенка осуществлялся путем исследования показателей по методу отношения шансов (OR, RR). Результаты. Определено, что относительный риск (RR) ИМС у мальчиков < 1 года в 2,3 раза был больше, чем у девочек (2,318 ± 0,261 (1,395; 3,852) vs 0,433 ± 0,26 (0,260; 0,717), р 0,05). Относительный риск хронического пиелонефрита у мальчиков был достоверно выше в 2,4 раза (2,426 ± 0,230 (1,551; 3,795) vs 0,412 ± 0,230 (0,264; 0,645), р < 0,05). У девочек в 2,2 раза был выше RR хронического цистита (2,19 ± 0,43 (0,951; 5,044) vs 0,457 ± 0,430 (0,198; 1,051), p > 0,05) и в 1,7 раза — острого пиелонефрита (1,744 ± 0,210 (1,163; 2,615) vs 0,573 ± 0,210 (0,382; 0,860), p, Актуальність. Вивчення нових та менеджмент доведених факторів ризику інфекції сечової системи (ІСС) у дітей набувають особливої актуальності в сучасних умовах глобалізації суспільства. Мета дослідження — вивчення особливостей поширеності ІСС у дітей залежно від статі та віку пацієнта й оцінка прогностичної значимості цих факторів у реалізації ІСС, впливі на характер її перебігу. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 2658 дітей із ІСС віком від 1 місяця до 18 років. Обстеження пацієнтів й оцінка отриманих даних проводились за інформованою згодою дітей, їх батьків й відповідно до Гельсінської декларації прав людини. Згідно з дизайном дослідження передбачався розподіл пацієнтів за статтю та віком. Групи за віком були визначені як: < 1 року, 1–3 роки, 4–6 років, 7–12 років та 13–18 років. Статистичний аналіз залежності події ІСС від віку та статі дитини здійснювався шляхом дослідження показників за методом відношення шансів (OR, RR). Результати. Визначено, що відносний ризик (RR) ІСС у хлопців < 1 року у 2,3 раза був більшим, ніж у дівчат (2,318 ± 0,261 (1,395; 3,852) vs 0,433 ± 0,260 (0,260; 0,717), р < 0,05). У підлітковому віці RR ІСС у дівчат та хлопців майже зрівнювався (1,108 ± 0,290 (0,623; 1,970) vs 0,903 ± 0,290 (0,508; 1,605), p > 0,05). Відносний ризик хронічного пієлонефриту в хлопців був вірогідно вищим у 2,4 раза (2,426 ± 0,230 (1,551; 3,795) vs 0,412 ± 0,230 (0,264; 0,645), р < 0,05). У дівчат у 2,2 раза був вищим RR хронічного циститу (2,19 ± 0,43 (0,951; 5,044) vs 0,457 ± 0,430 (0,198; 1,051), p > 0,05) та в 1,7 раза — гострого пієлонефриту (1,744 ± 0,210 (1,163; 2,615) vs 0,573 ± 0,210 (0,382; 0,860), p < 0,05). Загалом дівчата мали в сотні разів вищий RR ІСС (682,382 ± 0,146 (513,003; 907,690) vs 0,001 ± 0,146 (0,001; 0,002), p < 0,05), однак хлопці мали в 1,5 раза вищий RR рекурентного перебігу ІСС (1,526 ± 0,210 (1,018; 2,286) vs 0,655 ± 0,206 (0,437; 0,982), p < 0,05). Висновки. Стать та вік дитини як фактори впливу мали прогностичне значення щодо ймовірності та відносного ризику ІСС, так само як і щодо формування характеру перебігу захворювання.

The biologically active factors of the thymus influence on the cellular composition of the lymphoid organs and the activity of macrophages in animals during some seasons that is linked with an elevation of the blood content of the thymic serum factor (FTS), to a considerable extent. In adult animals the pineal gland influences on the seasonal specific characteristics of the relations of the FTS content in the blood and the number of activated T-lymphocytes in the spleen, as well, as and an interaction of the thymic secretory component with glucocorticoids. The epiphysial factors improve disturbed intrasystemic and inersystemic circadian interactions in old rats., Биологически активные факторы эпифиза влияют на клеточный состав лимфоидных органов и активность макрофагов у животных в отдельные сезоны года, что в значительной степени связано с повышением содержания в крови тимического сывороточного фактора (ТСФ). У взрослых животных эпифиз влияет на сезонные особенности отношений содержания ТСФ в крови и числа активированных Т-лимфоцитов в селезенке, а также на взаимодействие секреторного компонента тимуса с глюкокортикоидами. Факторы эпифиза улучшают измененные внутрисистемные и межсистемные циркадные взаимодействия у старых животных., Біологічно активні чинники тимуса впливають на клітинний склад лімфоїдних органів і активність макрофагів у тварин в окремі пори року, що значною мірою зв’язано із підвищенням вмісту в крові тимічного сироваткового чинника (ТСЧ). У дорослих тварин шишкоподібна залоза впливає на сезонні особливості відносин вмісту ТСЧ у крові та числа активованих Т-лімфоцитів в селезінці, а також на взаємодію секреторного компонента тимуса з глюкокортикоїдами. Чинники шишкоподібної залози поліпшують порушені внутрішньосистемні та міжсистемні циркадні взаємодії у старих тварин.

The authors have examined 1540 people of elderly and senile age, residing in the City of Kyiv. It has been established that 20 % of the persons of elderly age don’t know their weight, 45 % measured it once every 2-4 years and more rarely. Almost 90 % cannot give a real evaluation to their diet (caloric value and quality). Every third eats irregularly (37,8 %), every fourth examinee has one or two meals a day. Only 5,6 % eat 4 times a day. Lonely people do not eat variable food, the assortment of food products is restricted by 15-20 items, bread, sugar, sausage products, potato, pasta foods predominating among them. The energy intensity of their dietary intake is lower by 15-20 % than that of those living in a family. The nutritional status of persons, having secondary and higher education, is better than of persons with elementary education. The financial opportunities of the examinees influence on the status of actual alimentation, to a considerable degree., Обследовано 1540 людей пожилого и старческого возраста, которые живут в г. Киеве. Установлено, что 20 % людей старшего возраста не знают массу своего тела, 45 % измеряли ее 1 раз в 2-4 года и реже. Почти 90 % не могут дать реальную оценку своему питанию (энергетическая ценность и качество). Каждый третий (37,8 %) питается нерегулярно, у каждого четвертого обследуемого одно-двухразовое питание. Только 5,6 % питаются 4 раза в сутки. Одинокие люди питаются однообразно, ассортимент пищевых продуктов ограничен 15-20 наименованиями, среди которых преобладают хлеб, сахар, колбасные изделия, картофель, макаронные изделия. Энергоемкость их рациона на 15-20 % ниже, чем живущих в семье. Состояние питания у людей, которые имеют среднее или высшее образование лучше, чем у людей с начальным образованием. Финансовые возможности обследуемых в значительной мере влияют на состояние фактического питания., Обстежено 1540 людей літнього й старечого віку, які живуть у м. Києві. Установлено, що 20 % людей старшого віку не знають маси свого тіла, 45 % вимірювали її 1 раз у 2-4 роки й рідше. Майже 90 % не можуть дати реальної оцінки своєму харчуванню (енергетична цінність і якість). Кожний третій (37,8 %) харчується нерегулярно, у кожного четвертого обстежуваного одно-дворазове харчування. Тільки 5,6 % харчуються 4 рази на добу. Самотні люди харчуються одноманітно, асортимент харчових продуктів обмежений 15-20 найменуваннями, серед яких переважають хліб, цукор, ковбасні вироби, картопля, макаронні вироби. Енергоємність їхнього раціону на 15-20 % нижче, ніж у тих, хто живе в родині. Стан харчування в людей, які мають середню або вищу освіту кращий, ніж у людей з початковою освітою. Фінансові можливості обстежуваних значною мірою впливають на стан фактичного харчування.

The aim: to conduct a retrospective analysis of literature sources on the pathogenesis and methods of diagnosis of chronic kidney disease in cats. Materials and methods. The research was conducted by the method of scientific literature open-source analysis: PubMed, Elsevier, electronic resources of the National Library named after V.I. Vernadsky (1981–2007). Results. Chronic kidney disease is a common reason for cat owners to go to veterinary clinics. The term “chronic kidney disease” has a broader meaning than the more limited and not very specific name – chronic renal failure; it is also used to indicate the preazotemic stage of the disease. Chronic kidney disease is characterized by a gradual deterioration of the clinical condition of animals due to progressive decline in renal function. An idea of the pathogenesis and methods of diagnosis of chronic kidney disease in the period from 1981 to 2007 is presented. Conclusions. According to the results of retrospective analysis of literature sources for the period from 1981 to 2007, the basis was identified aspects of the pathogenesis of chronic kidney disease in domestic cats, which have not lost relevance today. The main link during chronic kidney disease in cats is the development of hyperazotemia and, as a consequence, endogenous intoxication of the body, which develops gradually and leads to the death of the animal. The morphological basis of chronic kidney disease in cats is the development of diffuse nephrosclerosis, which is reflected in the results of clinical, biochemical and instrumental studies. According to biochemical analysis of blood, in cats recorded an increase in urea and creatinine, the results of clinical studies of urine showed a decrease in its relative density, as well as the development of proteinuria, the appearance of erythrocytes and cylinders. According to the results of hematological research, anemic syndrome develops due to decreased erythropoietin synthesis. With age in cats, ultrasound examination of the kidneys reveals a decrease in their volume due to uniform sclerosis of the parenchyma: it is determined by its thinning and increased echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis. Although kidney biopsy is the most informative method of diagnosing chronic kidney disease, it has many contraindications, which does not allow its use in the routine diagnosis of nephropathy in domestic cats. its thinning and increase in echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis, is determined. Although kidney biopsy is the most informative method of diagnosing chronic kidney disease, it has many contraindications, which does not allow its use in the routine diagnosis of nephropathy in domestic cats. Its thinning and increase in echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis, is determined, Цель: провести ретроспективный анализ литературных источников о патогенезе и методах диагностики хронической болезни почек у кошек. Материалы и методы. Исследование было основано на методе научной литературы Open Source Analysis: PubMed, Elsevier, электронные источники из национальной библиотеки имени В.И. Вернадского (1981–2007). Результаты. Хроническая болезнь почек – распространенная причина обращения владельцев кошек в ветеринарные клиники. Понятие «хроническая болезнь почек» имеет более широкое значение, чем более ограниченное и не совсем определенное название – хроническая почечная недостаточность; оно также применяется для обозначения преазотемической стадии заболевания. Для хронического заболевания почек характерно постепенное ухудшение клинического состояния животных в результате прогрессирующего снижения функции почек. Представлены представления о патогенезе и методах диагностики хронического заболевания почек в период с 1981 по 2007 год. Выводы. По результатам ретроспективного анализа литературных источников за период с 1981 по 2007 год были определены основные аспекты патогенеза хронической болезни почек у домашних кошек, которые не утратили актуальности на сегодняшний день. Основным звеном течения хронической болезни почек у кошек есть развитие гиперазотемии и, как следствие, эндогенной интоксикации организма, которая развивается постепенно и приводит к гибели животного. Морфологической основой хронической болезни почек у кошек является развитие диффузного нефросклероза, что отражается на результатах клинических, биохимических и инструментальных исследований. По данным биохимического анализа крови, у кошек регистрируют рост содержания мочевины и креатинина, по результатам клинического исследования мочи – снижение ее относительной плотности, а также развитие протеинурии, появление эритроцитов и цилиндров. По результатам гематологического исследования развивается анемический синдром, обусловленный снижением синтеза эритропоэтина. С возрастом у кошек при ультразвуковом исследовании почек обнаруживается уменьшение их объема вследствие равномерного склерозирования паренхимы: определяется ее истончение и повышение эхогенности из-за накопления соединительнотканных компонентов, что является признаком нефросклероза, Мета: провести ретроспективний аналіз літературних джерел щодо патогенезу та методів діагностики хронічної хвороби нирок у котів. Матеріали і методи. Дослідження проводилося методом аналізу відкритих джерел наукової літератури: PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1981–2007). Результати. Хронічне захворювання нирок – розповсюджена причина звернення власників котів до ветеринарних клінік. Поняття «хронічна хвороба нирок» має більш широке значення, ніж більш обмежена та не зовсім визначена назва – хронічна ниркова недостатність; воно також застосовується для позначення преазотемічної стадії хвороби. Для хронічного захворювання нирок характерно поступове погіршення клінічного стану тварин внаслідок прогресуючого зниження функції нирок. Представлено уявлення про патогенез та методи діагностики хронічного захворювання нирок у період з 1981 по 2007 рік. Висновки. За результатами ретроспективного аналізу літературних джерел за період з 1981 по 2007 рік було визначено основі аспекти патогенезу хронічної хвороби нирок у домашніх котів, які не втратили актуальності на сьогодні. Основною ланкою перебігу хронічної хвороби нирок у котів є розвиток гіперазотемії та, як наслідок, ендогенної інтоксикації організму, яка розвивається поступово і призводить до загибелі тварини. Морфологічною основою хронічної хвороби нирок у котів є розвиток дифузного нефросклерозу, що віддзеркалюється у результатах клінічних, біохімічних та інструментальних досліджень. За даними біохімічного аналізу крові, у котів реєструють зростання вмісту сечовини та креатиніну, за результатами клінічного дослідження сечі виявляється зниження її відносної густини, а також розвитком протеїнурії, появою еритроцитів та циліндрів. За результатами гематологічного дослідження розвивається анемічний синдром, зумовлений зниженням синтезу еритропоетину. З віком у котів при ультразвуковому дослідженні нирок виявляється зменшення їх об’єму внаслідок рівномірного склерозування паренхіми: визначається її витончення та підвищення ехогенності із-за накопичення сполучнотканинних компонентів, що є ознакою нефросклерозу

On the basis of material L’viv regional bureau of forensic services within the last 3 years this article analyzed one of the type of mechanical asphyxia – hanging. Based on advanced statistical analisis it was found that over the past 3 years (2013- 2015) in L’viv regional bureau of forensic services the cause of death of 1,200 cases was mechanical asphyxia, including death by hanging - 53 % ( 646 cases) , which is ½ of all deaths from mechanical asphyxia., В статье проанализированы один из видов механической асфиксии - повешение согласно материалов Львовского областного бюро судебно-медицинской экспертизы за последние 3 года. На основании углубленного статистического анализа было установлено, что за последние 3 года (2013-2015р.р.) во Львовском областном бюро судебно-медицинской экспертизы причиной смерти в 1200 случаях была механическая асфиксия, среди которых смерть от повешения составляла 53% (646 случая), что составляет ½ всех случаев смертей от механической асфиксии., У статті проаналізовано один із видів механічної асфіксії – повішення на підставі матеріалу Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи за останні 3 роки. Під час поглибленого статистичного аналізу було встановлено, що за останні 3 роки (2013-2015р.р.) у Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи причиною смерті у 1200 випадках була механічна асфіксія, серед яких смерть від повішення становила 53% (646 випадків), що дорівнює ½ всіх випадків смертей від механічної асфіксії.

The aim of the study was to determine of melatonin level in the blood serum in rats of different sexes and age in ulcerative lesions of the stomach. Materials and methods. Using the method of alcohol-prednisolone injury, we have simulated ulcerative lesions of the stomach. The level of melatonin in the blood serum in rats of different age and sexes with ulcerative lesions of the stomach was determined by enzyme-linked immunosorbent assay. Experimental animals were divided into groups by the age, namely 3, 9, 15 and 20 months, corresponding to the human age of 14, 29–30, 43–44, 55–56 years, respectively. Results. In the course of the research, it was found that rats with the ulcerative lesions of the stomach had significant (r ≤ 0.05) reduction of serum melatonin in animals of all experimental groups. In males, the lowest levels of melatonin in ulcerative lesion were in groups of 9 and 20 months — (174.0 ± 12.9) pmol/L and (141.5 ± 21.4) pmol/L, respectively. The level of melatonin in males aged 9 months was significantly lower (p ≤ 0.05), by 26 %, than in rats aged 3 months, and by 16 % — compared with rats aged 15 months (p ≤ 0.05). In rats aged 20 months, melatonin levels were reduced by 40 and 32 % with respect to experimental groups of animals aged 3 and 15 months (p ≤ 0.05). Relatively to the control group, among male rats the greatest reduction also observed in animals ages 20 months — 43 % and 9 months — 39 % (p ≤ 0.05). In male rats aged 3 months, melatonin level was lower by 22 %, and in the age group of 15 months — by 29 % relative to control animals (p ≤ 0.05). In females, reduction of melatonin levels occurred gradually with age: from the highest in females aged 3 months to significantly lowest compared to other age groups — females aged 20 months in the control and experimental groups. The females rats with ulcerative gastric lesions had a decrease in melatonin levels by 21–23 % relative to controls in all age groups (p ≤ 0.05). Discussion. The results indicate that ulcerative lesions of the stomach is likely to result in injury of enterochromaffin cells of the gastric mucosa, accompanied by a significant reduction in levels of melatonin in rats of both sexes and all age groups. Thus, it was found that despite no significant difference between levels of melatonin in males and females on the background of ulcerative lesions of the stomach, the overall level of melatonin reduction in males is 22–43 % higher relative to controls than in females — 21–23 %. The biggest gender differences in melatonin levels decrease were found at the age of 9 months (corresponds to the human age of 29–30 years) — by 39 % in males and by 23 % in females relative to controls and 20 months (corresponds to the human age of 55–56 years) — 43 and 22 %, respectively. The results suggest that in men aged 29–30 and 55–56 years, ulcerative lesions result in significant damage to extrapineal sources of melatonin synthesis and more severe course of the stomach ulcer with the development of complications. Conclusions. 1. Ulcerative lesions of the stomach lead to reduce levels of melatonin in the blood serum in rats of different sexes and age. 2. The greatest reduction in levels of melatonin in experimental gastric ulcer occurs in rat males aged 9 and 20 months corresponding to the human age of 29–30 and 55–56 years., Целью исследования было определение уровня мелатонина в сыворотке крови у крыс разного пола и возраста при язвенном поражении желудка. Материалы и методы. Методом спирто-преднизолонового повреждения моделировали язвенные поражения желудка и с помощью имунноферментного анализа определяли уровни мелатонина в сыворотке крови у крыс разного пола, которые были распределены на группы по возрасту, а именно — 3, 9, 15 и 20 мес., что соответствует возрасту человека 14, 29–30, 43–44, 55–56 лет соответственно. Результаты. Установлено, что на фоне язвенного поражения желудка происходит достоверное снижение уровня мелатонина как у самцов, так и у самок во всех возрастных группах. Относительно группы контроля у крыс-самцов наибольшее снижение произошло у животных в возрасте 9 и 20 мес. — на 39 и 43 % соответственно (р ≤ 0,05). У самок на фоне язвенного поражения желудка снижение уровня мелатонина в отношении группы контроля было на 21–23 % (р ≤ 0,05). Обсуждение. Полученные результаты свидетельствуют, что язвенные поражения желудка, вероятно, приводят к повреждению энтерохромафинных клеток слизистой оболочки желудка, сопровождающемуся достоверным снижением уровней мелатонина у крыс обоих полов и всех возрастов, и позволяют предположить, что именно у мужчин в возрасте 29–30 и 55–56 лет язвенные поражения приводят к значительному повреждению экстрапинеальних источников синтеза мелатонина и более тяжелому течению язвенной болезни с развитием осложнений. Выводы. Таким образом, язвенные поражения желудка приводят к снижению уровней мелатонина в сыворотке крови у крыс разного пола и возраста. Наибольшее снижение уровней мелатонина при экспериментальной язве желудка происходит у крыс-самцов в возрасте 9 и 20 мес., что соответствует возрасту человека 29–30 и 55–56 лет., Метою дослідження було визначення рівня мелатоніну в сироватці крові у щурів різної статі та віку при виразковому ураженні шлунка. Матеріали та методи. Методом спирто-преднізолонового ушкодження моделювали виразкове ураження шлунка та за допомогою імуноферментного аналізу визначали рівні мелатоніну в сироватці крові у щурів різної статі, які були розподілені на групи за віком, а саме — 3, 9, 15 та 20 міс., що відповідає віку людини 14, 29–30, 43–44, 55–56 років відповідно. Результати. Встановлено, що на тлі виразкового ураження шлунка відбувається вірогідне зниження рівня мелатоніну як у самців, так і у самок у всіх вікових групах. Відносно групи контролю у щурів-самців найбільше зниження відбулося у тварин віком 9 та 20 міс. — на 39 та 43 % відповідно (р ≤ 0,05). У самок на тлі виразкового ураження шлунка зниження рівня мелатоніну відносно групи контролю було на 21–23 % (р ≤ 0,05). Обговорення. Отримані результати свідчать, що виразкове ураження шлунка, ймовірно, призводить до пошкодження ентерохромафінних клітин слизової оболонки шлунка, що супроводжується вірогідними зниженнями рівнів мелатоніну у щурів обох статей і всіх вікових груп, та дозволяють припустити, що саме у чоловіків віком 29–30 та 55–56 років виразкове ураження призводить до значного пошкодження екстрапінеальних джерел синтезу мелатоніну та більш тяжкого перебігу виразкової хвороби з розвитком ускладнень. Висновки. Таким чином, виразкове ураження шлунка призводить до зниження рівнів мелатоніну в сироватці крові у щурів різної статі та віку. Найбільше зниження рівнів мелатоніну при експериментальній виразці шлунка відбувається у щурів-самців віком 9 та 20 міс., що відповідає віку людини 29–30 та 55–56 років.

Background. The purpose: to carry out a comparative analysis of the cytotoxic activity of natural killer (NK) cells and the metabolic activity of neutrophils before and after radioiodine therapy (RIT) in patients with differentiated thyroid cancer depending on gender, age, the presence of distant metastases and in persons with toxic goiter (toxic goiter) depen­ding on gender. Materials and methods. Immunological parameters were evaluated in three groups of thyroidectomized patients with thyroid cancer. Group 1 included 48 people (30 women, 18 men) of young age (from 11 to 39 years) without distant metastases of thyroid cancer. Group 2 consisted of 40 patients (23 women, 17 men) of young age (from 16 to 40 years) with distant metastases of thyroid cancer. Group 3 consisted of 55 patients (30 women, 25 men) of older age (from 41 to 75 years) with distant metastases of thyroid cancer. The average number of RIT courses in women of group 1 was 1.10 ± 0.04, in men — 1.50 ± 0.24, in women of group 2 — 5.4 ± 0.7, in men — 6.3 ± 0.8. In older patients (group 3), the average number of RIT courses was 5.4 ± 0.3 in women, and 5.5 ± 0.7 in men. Immunological parameters were evaluated in 30 patients (22 women, 8 men) with toxic goiter aged 23 to 67 years. Patients with toxic goiter received a course of RIT. Immunological study was carried out the day before RIT and 5 or 6 days after it. The cytotoxic activity of NK cells against indicator target cells was determined using spectrophotometry. The metabolic acti­vity of neutrophils was studied in a standard test for the reduction of nitroblue tetrazolium. Results. In the early stages after RIT, the activity of NK cells decreased in young men of group 1. In young men of group 2, the activity of NK cells after RIT decreased to a greater extent than in group 1. The activity of NK cells in older men of group 3 both before and after RIT was significantly lower than that of women and significantly lower than that of young men. After RIT, the metabolic activity of neutrophils increased in men and women with thyroid cancer in group 1 and in men of group 2. In women of group 1, this indicator was significantly higher than in men. In men and women of group 2, the metabolic activity of neutrophils after RIT was significantly lower than in patients of group 1. In male patients with toxic goiter, the activity of NK cells the day before RIT was lower, and the metabolic activity of neutrophils was much higher than in women. After RIT, an increase in the activity of NK cells in toxic goiter patients occurs to a greater extent in females, and in the metabolic activity of neutrophils — in males. Conclusions. A comparative analysis of the results of studying the early effect of 131I on the cytotoxic activity of NK cells and the metabolic activity of neutrophils revealed the peculiarities of changes in these parameters in patients with thyroid cancer depending on age, gender, the presence of distant metastases, and in patients with toxic goiter — depending on gender., Цель: провести сравнительный анализ цитотоксической активности NK­клеток и метаболической активности нейтрофилов (НФ) до и после радиойодтерапии (РЙТ) у больных дифференцированным раком щитовидной железы (ДРЩЖ) в зависимости от пола, возраста, наличия отдаленных метастазов и у больных токсическим зобом (ТЗ) в зависимости от пола. Материалы и методы. Определили иммунологические показатели в трех группах тиреоидэктомированных больных ДРЩЖ. В группу 1 вошли 48 человек (30 женщин, 18 мужчин) молодого возраста (от 11 до 39 лет) без отдаленных метастазов ДРЩЖ. Группу 2 составили 40 больных (23 женщины, 17 мужчин) молодого возраста (от 16 до 40 лет) с отдаленными метастазами ДРЩЖ. Группу 3 составили 55 больных (30 женщин, 25 мужчин) старшего возраста (от 41 до 75 лет) с отдаленными метастазами ДРЩЖ. Среднее количество курсов РЙТ у женщин группы 1 составило 1,1 ± 0,04, у мужчин — 1,5 ± 0,24, у женщин группы 2 — 5,4 ± 0,7, у мужчин — 6,3 ± 0,8. У больных старшего возраста (группа 3) среднее количество курсов РЙТ у женщин составляло 5,4 ± 0,3, у мужчин — 5,5 ± 0,7. Определили иммунологические показатели у 30 больных (22 женщины, 8 мужчин) ТЗ в возрасте от 23 до 67 лет. Больные ТЗ получили курс РЙТ. Иммунологическое исследование проводили накануне и в ранние сроки (5 или 6 суток) после РЙТ. Цитотоксическую активность NК­клеток против индикаторных клеток­мишеней определяли, используя спектрофотометрию. Метаболическую активность НФ исследовали в стандартном тесте восстановления нитросиним тетразолием. Результаты. В ранние сроки после РЙТ активность NK­клеток снижается у мужчин молодого возраста группы 1. У мужчин молодого возраста группы 2 активность NК­клеток после РЙТ снижается в большей степени, чем в группе 1. Активность NК­клеток у мужчин старшего возраста (группа 3) и до, и после РЙТ существенно ниже, чем у женщин, и значительно ниже, чем у мужчин молодого возраста. После РЙТ метаболическая активность НФ у больных ДРЩЖ мужчин и женщин увеличивается в группе 1 и у мужчин в группе 2. У женщин группы 1 этот показатель значительно больше, чем у мужчин. У мужчин и женщин группы 2 метаболическая активность НФ после РЙТ существенно меньше, чем у больных группы 1. У лиц мужского пола, больных ТЗ, активность NK­клеток накануне РЙТ ниже, а метаболическая активность НФ значительно выше, чем у женщин. После РЙТ увеличение активности NК­клеток у больных ТЗ в большей степени происходит у лиц женского пола, а метаболической активности НФ — у лиц мужского пола. Выводы. Сравнительный анализ результатов исследования раннего влияния 131І на цитотоксическую активность NK­клеток и метаболическую активность НФ установил особенности изменений этих показателей у больных ДРЩЖ в зависимости от возраста, пола, наличия отдаленных метастазов, у больных ТЗ — в зависимости от пола., Мета: провести порівняльний аналіз цитотоксичної активності NK-клітин і метаболічної активності нейтрофілів (НФ) до і після радіойодотерапії (РЙТ) у хворих на диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) залежно від статі, віку, наявності віддалених метастазів і у хворих на токсичний зоб (ТЗ) залежно від статі. Матеріали та методи. Визначили імунологічні показники в трьох групах тиреоїдектомованих хворих із ДРЩЗ. У групу 1 ввійшли 48 осіб (30 жінок, 18 чоловіків) молодого віку (від 11 до 39 років) без віддалених метастазів ДРЩЗ. Групу 2 становили 40 хворих (23 жінки, 17 чоловіків) молодого віку (від 16 до 40 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Групу 3 становили 55 хворих (30 жінок, 25 чоловіків) старшого віку (від 41 до 75 років) із віддаленими метастазами ДРЩЗ. Середня кількість курсів РЙТ у жінок групи 1 становила 1,10 ± 0,04, у чоловіків — 1,50 ± 0,24, у жінок групи 2 — 5,4 ± 0,7, у чоловіків — 6,3 ± 0,8. У хворих старшого віку (група 3) середня кількість курсів РЙТ у жінок становила 5,4 ± 0,3, у чоловіків — 5,5 ± 0,7. Визначали імунологічні показники в 30 хворих (22 жінки, 8 чоловіків) із ТЗ віком від 23 до 67 років. Хворі на ТЗ отримали курс РЙТ. Імунологічне дослідження проводили напередодні й у ранній термін (5 чи 6 діб) після РЙТ. Цитотоксичну активність NК-клітин проти індикаторних клітин-мішеней визначали, використовуючи спектрофотометрію. Метаболічну активність НФ досліджували в стандартному тесті відновлення нітросинього тетразолію. Результати. У ранній термін після РЙТ активність NK-клітин знижується в чоловіків молодого віку групи 1. У чоловіків молодого віку групи 2 активність NК-клітин після РЙТ знижується більшою мірою, ніж у групі 1. Активність NК-клітин у чоловіків старшого віку (група 3) і до, і після РЙТ істотно нижча, ніж у жінок, і значно нижча, ніж у чоловіків молодого віку. Після РЙТ метаболічна активність НФ у хворих на ДРЩЗ чоловіків і жінок збільшується в групі 1 і в чоловіків групи 2. У жінок групи 1 цей показник значно більший, ніж у чоловіків. У чоловіків і жінок групи 2 метаболічна активність НФ після РЙТ істотно менша, ніж у хворих групи 1. У хворих на ТЗ осіб чоловічої статі активність NK-клітин напередодні РЙТ нижча, а метаболічна активність НФ значно вища, ніж у жінок. Після РЙТ збільшення активності NК-клітин у хворих на ТЗ більшою мірою відбувається в осіб жіночої статі, а метаболічної активності НФ — в осіб чоловічої статі. Висновки. Порівняльний аналіз результатів дослідження раннього впливу 131І на цитотоксичну активність NK-клітин і метаболічну активність НФ виявив особливості змін цих показників у хворих на ДРЩЗ залежно від віку, статі, наявності віддалених метастазів, у хворих на ТЗ — залежно від статі.

The structure of the bone mineral under the conditions of the daily exposure to gravitational overloads has been investigatedfor the first time in an experiment on male rats of three age groups (9g, 10 min; 10 and 30 days). The presence of a disturbance of the degree of symmetry of elementary cells of hydroxyapatite, the size of crystals and their degree of order after 10 days has been established. The phenomena of compensation are observed on the 30th days in 6- and 12th month old rats., В эксперименте на самцах крыс трех возрастных групп впервые исследовано строение костного минерала в условияхежедневного действия гравитационных перегрузок (9g, 10 мин; 10 и 30 дней). Установлено наличие нарушення степени симметрии элементарных ячеек гидроксиапатита, розмера кристаллов и их упорядоченности после 10 дней. На 30-й день у 6- и 12-месячных крыс наблюдаются явления компенсации., В експерименті на самцях щурів трьох вікових груп вперше досліджена будова кісткового мінералу в умовах щоденної дії гравітаційних перевантажень (9g, 10 хв; 10 і 30 днів). Встановлена наявність порушення ступеня симетрії елементарних комірок гідроксиапатиту, розміру кристалів та їх упорядкованості після 10 днів. На 30-й день у 6- та 12-місячних щурів спостерігаються явища компенсації.

Доступ до книги на сайті видавництва (copyright) https://www.riverpublishers.com/book_details.php?book_id=922 У цій книзі обговорюються чинники нерівності, закладеної в наші соціальні, економічні та політичні системи. Соціальна нерівність особливо проявляється в секторах послуг у відмінності в доступі до охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, системи житла, догляду за дітьми, догляду за літніми тощо. соціальним статусом певної групи, мовою, релігією, звичаями та нормами є ще одна поширена проблема. Ця книга намагається представити точну картину цих проблем на прикладах з різних країн. Здебільшого, коли ми говоримо про нерівність, акцент робиться на економічній нерівності; однак зберігається значна нерівність, особливо дискримінація за статтю, віком, походженням, етнічною приналежністю, інвалідністю, сексуальною орієнтацією, класом та релігією. Щоб покласти край цій ситуації, необхідно провести соціальні, економічні та політичні реформи. Поки маргіналізовані групи не отримають повноваження, проблему нерівності неможливо вирішити чи навіть мінімізувати. На основі різних тематичних досліджень ця книга заохочує нас переосмислити розвиток суспільства через призму зростаючої нерівності та диспропорції. У книзі представлені нові ідеї для оцінки прогресу соціального розвитку. Книга висвітлює сучасні проблеми соціальної нерівності. У сукупності ця збірка відредагованих статей дає комплексне розуміння питання «чому суспільство нерівне»? Ця книга націлена на тих зацікавлених сторін, які хочуть змінити та побудувати нерозділене, соціально інклюзивне суспільство або внести свій внесок у них, а також для тих, хто хоче зробити свій внесок у розширення прав і можливостей суспільства у ХХІ столітті. В этой книге обсуждаются факторы, лежащие в основе неравенства, присущего нашим социальным, экономическим и политическим системам. Социальное неравенство особенно заметно в секторах услуг - в различиях в доступе к здравоохранению, образованию, социальной защите, жилищным системам, уходу за детьми, уходу за престарелыми и т. д. Другой широко распространенной проблемой является социальный статус конкретных групп, их язык, религия, обычаи и нормы. В этой книге делается попытка представить точную картину этих проблем на примерах из разных стран. На основе различных тематических исследований эта книга побуждает нас переосмыслить социальное развитие через призму растущего неравенства и неравенства. В книге представлены новые идеи для оценки прогресса в социальном развитии. В книге освещаются современные проблемы социального неравенства. В совокупности этот сборник отредактированных статей дает комплексное понимание вопроса «почему общество неравно»? Эта книга адресована тем заинтересованным сторонам, которые хотят внести свой вклад в изменения и построить неразделенное, социально инклюзивное общество, а также тем, кто хочет внести свой вклад в расширение прав и возможностей общества в XXI веке. This book discusses the factors behind the inequalities embedded within our social, economic and political systems. Social inequalities are especially seen in the service sectors â  in the differences of access to healthcare, education, social protection, housing systems, childcare, elderly care etc. Cultural inequality, which segregates people from the mainstream based on recognition problems with a specific groups' social status, language, religion, customs and norms, is another widespread issue. This book tries to present an accurate picture of these issues with cases studies from various countries. Mostly, when we talk about inequality, the focus is on economic inequality; however, much inequality persists, especially discrimination due to gender, age, origin, ethnicity, disability, sexual orientation, class, and religion. To end this situation there is a need for social, economic, and political reform. Until or unless the marginalized groups are empowered, the inequality issue cannot be solved or even minimized. On the basis of various case studies, this book encourages us to rethink societal development through the lens of growing inequalities and disparities. The book presents new insights for evaluating the progress on social development. The book highlights the current challenges of social inequality. In combination this collection of edited papers gives an integrated understanding of the question of “why is society unequal”? This book is aimed at those stakeholders, who want to make or contribute to change and build an undivided, socially inclusive society, and to those who want to contribute to empowering society in the Twenty-First century.

Introduction: application of hyaluronic acid gel for intraarticular administration is actual topic of modern orthopaedic concerning to its therapeutical efficacy. Objective: to assess the influence of different concentrations of proFLEX® INTRA on the synovial fluid and biochemical blood markers in patients with the 2nd knee osteoarthritis stage in the different age groups. Materials and methods: 30 patients with Kellgren–Lawrence stage II knee osteoarthritis were examined. The first group consisted of 15 patients aged 40–50 years, in the second group the average age of patients was 50–70 years. Each group was divided into 3 subgroups (a, b, c) of 5 patients. In each group the first subgroup of patients received intra-articular 1 injection of proFLEX® INTRA 10 mg/ml 2.0 ml, І-b, ІІ-b — 12 mg/ml 2.5 ml, І-с, ІІ-с — 20 mg/ml 3.0 ml. Results: an inflammatory-dystrophic process in the knee joint of patients was found in both groups, which was more expressed in elderly patients. The dynamics of blood markers in patients of the 1st and 2nd groups after the treatment showed a decreasing the level of inflammatory and dystrophic processes in the knee joints. In the 1st group 1 month after intra-articular injection, the content of glycoproteins and chondroitin sulfates (CS) decreased, did not reach the normative values. In subgroup II-c the level of glycoproteins and CS decreased, the concentration of interleukin-6 (IL-6) remained elevated comparing to subgroups II-a and II-b. Conclusions: it was found that patients with stage II knee osteoarthritis had increased CS and lower levels of hyaluronic acid in their synovial fluid. Markers of inflammation (glycoproteins and IL-6) and destruction markers (CS) in the blood serum changed unidirectionally and indicated a decreasing in the activity of inflammatory process after the injection of hyaluronic acid gel, which was clinically confirmed 1 month after intra-articular injection. In this case, the results after the reexamination of blood biomarkers of patients aged 40–50 years indicated a higher efficiency of hyaluronic acid gel injection with a concentration of 10 and 12 mg/ml, aged 50–70 years — a concentration of 20 mg/ml was confirmed by a decrease in the level of glycoproteins, CS and IL-6 in the blood of patients., Актуальным вопросом современной ортопедии остается применение геля гиалуроновой кислоты для внутрисуставного введения с учетом его терапевтической эффективности.Цель: оценить влияние различных концентраций proFLEX® INTRA на клиническое течение и динамику лабораторных показателей у пациентов разного возраста с гонартрозом II стадии.Методы: обследовано 30 пациентов с гонартрозом II стадии по Kellgren–Lawrence. I группа — 15 человек в возрасте 40–50 лет, II — 50–70, каждую группу разделили на 3 подгруппы (а, b, c) по 5 пациентов. Подгруппы І-а, ІІ-а получали внутрисуставно 1 инъекцию proFLEX® INTRA в дозе 10 мг/мл 2,0 мл; І-b, II-b — 12 мг/мл 2,5 мл; І-с, II-с — 20 мг/мл 3,0 мл.Результаты: воспалительно-дистрофический процесс в коленных суставах был сильнее выражен у лиц старшего возраста. Динамика показателей крови у пациентов обеих групп после лечения указывает на снижение уровня воспалительных и дистрофических процессов в коленных суставах. В первой группе через месяц после введения препарата содержание гликопротеинов и хондроитинсульфатов (ХС) снизилось, не достигнув нормативных значений. В подгруппе II-c уровень гликопротеинов и ХС снизился, концентрация интерлейкина-6 (ИЛ-6) сохранялась повышенной по сравнению с подгруппами II-a и II-b.Выводы: у пациентов с гонартрозом II стадии наблюдается повышение содержания ХС и снижение уровня гиалуроновой кислоты в синовиальной жидкости. Маркеры воспаления (гликопротеины и ИЛ-6) и деструкции (ХС) в сыворотке крови изменяются однонаправленно и свидетельствуют об уменьшении активности воспалительного процесса после введения геля гиалуроновой кислоты, что подтверждается данными клинического обследования через месяц. При этом результаты повторного исследования биомаркеров крови пациентов в возрасте 40–50 лет указывают на высокую эффективность геля гиалуроновой кислоты в концентрации 10 и 12 мг/мл, в возрасте 50–70 лет — в концентрации 20 мг/мл, что подтверждается снижением уровня гликопротеинов, ХС и ИЛ-6 в сыворотке крови., Актуальним питанням сучасної ортопедії залишається застосування гелю гіалуронової кислоти для внутрішньосуглобового введення з огляду на його терапевтичну ефективність.Мета: оцінити вплив різних концентрацій proFLEX® INTRA на клінічний перебіг і динаміку лабораторних показників у пацієнтів різного віку з гонартрозом ІІ стадії. Методи: обстежено 30 пацієнтів із гонартрозом II стадії за Kellgren–Lawrence. І група — 15 осіб у віці 40–50 років, ІІ — 50–70, кожну групу розділили на 3 підгрупи (а, b, c) по 5 пацієнтів. Підгрупи І-а, ІІ-а отримували внутрішньосуглобово 1 ін’єкцію proFLEX® INTRA в дозі 10 мг/ мл 2,0 мл; І-b, ІІ-b — 12 мг/мл 2,5 мл; І-с, ІІ-с — 20 мг/ мл 3,0 мл.Результати: запально-дистрофічний процес у колінних суглобах був сильніше виражений в осіб старшого віку. Динаміка показників крові в пацієнтів обох груп після лікування вказує на зниження рівня запальних і дистрофічних процесів у колінних суглобах. У І групі через місяць після введення препарату вміст глікопротеїнів і хондроїтинсульфатів (ХС) знизився, не досягнувши нормативних значень. У підгрупі II-c рівень глікопротеїнів і ХС знизився, концентрація інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) зберігалася підвищеною порівняно з підгрупами II-a та II-b.Висновки: у пацієнтів з гонартрозом II стадії спостерігається підвищення вмісту ХС і зниження рівня гіалуронової кислоти в синовіальній рідині. Маркери запалення (глікопротеїни й ІЛ-6) і деструкції (ХС) у сироватці крові змінюються односпрямовано та свідчать про зменшення активності запального процесу після введення гелю гіалуронової кислоти, що підтверджується даними клінічного обстеження через місяць. При цьому результати повторного дослідження біомаркерів крові пацієнтів у віці 40–50 років вказують на вищу ефективність гелю гіалуронової кислоти в концентрації 10 і 12 мг/мл, у віці 50– 70 років — у концентрації 20 мг/мл, що підтверджується зниженням рівня глікопротеїнів, ХС та ІЛ-6 у сироватці крові.