Search

The scientific article examines the institution of witness testimony in the process of investigating criminal offenses. A topical issue is the role of witnesses in criminal proceedings as a key source of information that can significantly influence the establishment of the truth. The scientific article is devoted to the problems that arise when obtaining and using witness statements, in particular, their reliability and, accordingly, admissibility, the influence of external pressure and other participants in the proceedings or officials, as well as the possibility of distortion of information, unreliability of data. Special attention is paid to the analysis of the legal confirmation of evidence in the protocol, which is important to ensure the acceptance of this evidence. The rights and obligations of the witness are investigated before the interrogation begins and such results are recorded in the protocol. An appropriate source of accurate recording of the testimony of a witness is audio recording or video recording, and the use of information technology during interrogation is a certain deterrent to the provision of reliable information by witnesses. The testimony of persons in criminal proceedings is recorded in a protocol, which has the form defined by the criminal procedure law and is a mandatory document. In the interrogation protocol itself, it is indicated that the witness was warned about giving false testimony and refusing to testify. At the same time, witnesses have the right not to testify against their relatives. The interrogation protocol has a clearly defined structure, mandatory requisites for filling it out, during the interrogation the witness has the right to use the legal assistance of a lawyer. An important procedural activity is the assessment of the credibility of witness statements and other procedural sources of evidence, which is carried out by the investigator, prosecutor, investigating judge, court on the basis of the law and within the limits of their procedural powers. The main properties of the testimony of a witness, the totality of which forms the content of this type of evidence: the information is an oral or written message; the source of information is a person granted the procedural status of a witness; the information is important for this criminal proceeding; compliance with the requirements of the legislation is ensured when receiving and processing information. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У науковій статті проводиться дослідження інституту показів свідків у процесі розслідування кримінальних правопорушень. Актуальним питанням є роль свідків у кримінальних провадженнях як ключового джерела інформації, що може суттєво впливати на встановлення істини. Наукова стаття присвячена проблемам, які виникають при отриманні та використанні показань свідка, зокрема, їх достовірність та відповідно в подальшому допустимість, вплив зовнішнього тиску та інших учасників провадження або службових осіб, а також можливість перекручування інформації, недостовірності даних. Окрема увага приділено аналізу правових закріплення свідчень у протоколі, що є важливим для забезпечення прийняття цього доказу. Досліджуються права та обов’язки свідка перед початком проведення допиту та закріплення таких результатів у протоколі. Доцільним джерелом точної фіксації показань свідка є аудіофіксація або відеофіксація, а застосування інформаційних технологій під час допиту є певним стримуючим фактором для надання свідками достовірної інформації. Свідчення осіб в кримінальному провадженні закріплюється протоколом, який має визначену кримінально-процесуальним законом форму та є обов’язковим документом. В самому протоколі допиту вказується, що свідок попереджений про дачу неправдивих свідчень та відмову від дачі свідчень. В той же час, свідки мають право не свідчити проти своїх рідних осіб. Протокол допиту має чітко визначену структуру, обов’язкові реквізити для його заповнення, під час допиту свідок має право користуватись правовою допомогою адвоката. Важливою процесуальною діяльністю є оцінка достовірності показань свідка та інших процесуальних джерел доказів, яка здійснюється слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом на підставі закону і в межах їх процесуальних повноважень. Основні властивості показань свідка, сукупність яких утворює зміст даного виду доказів: відомості є усним або письмовим повідомленням; джерелом відомостей виступає особа, наділена процесуальним статусом свідка; відомості мають значення для даного кримінального провадження; при отриманні та оформленні відомостей забезпечено дотримання вимог законодавства.

The article examines the place and role of a witness in the criminal procedure of Ukraine. It is established that a witness plays an extremely important role in ensuring a prompt, complete and impartial investigation. By taking an active position, witnesses can provide significant assistance in improving the effectiveness of such actions. The «power» of a witness lies in the «strength» of his or her testimony, in the ability to influence a decision in favor of the party involved in the case. In different time periods, the «power» of witness testimony, which directly depended on the witness's place in society, changed, it had different explanations and legislative regulation. This dependence is so deeply rooted in social psychology that it still has a significant impact on judicial practice. The procedural activity of a witness in criminal proceedings is a prerequisite for clarifying all the circumstances of a criminal offense during the pre-trial investigation and for the court to make a lawful, reasonable and fair judgment. From the theoretical point of view, a witness belongs to the group of subjects of criminal procedure who facilitate the criminal justice process. The author offers her own definition of the category «witness» which should be contained in Part 1 of Article 65 of the CPC of Ukraine: «A witness is a person who may be aware of any information about the circumstances relevant to criminal proceedings and subject to proof, and who is involved in the process as a witness in accordance with the procedure established by law». Thus, not every person who knows or may know the circumstances to be proved in criminal proceedings is a witness, but only the one who is called as a witness to testify. The study proves that witnesses participate not only in interrogation; they may also participate in other investigative (detective) actions while maintaining their procedural status. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У статті проведено аналіз положень Порядку реалізації пілотного проєкту імплементації між­народних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, який сформулю­вав 100 стандартів, які стосуються провадження з неповнолітніми. Здійснено класифікацію цих стандартів у аспекті співвідношення з положен­нями Кримінального процесуального кодексу України. Особливу увагу приділено дружньому до дитини середовищу, а також проведенню допиту, освідування та відібрання біологічних зразків, участі психолога у процесуальних діях. Розглянуто відеофіксування при проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповно­літнього (потерпілого, підозрюваного) за його згодою. Проаналізовано проведення експертиз за участі дитини, зокрема можливостей обме­ження участі дитини у цьому дослідженні, крім ситуацій необхідності, що передбачено Поряд­ком реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність. Зроблено ви­сновок, що положення Порядку являють собою: 1) деталізацію загальних прав потерпілого у кримінальному провадженні у контексті найкра­щих інтересів дитини та 2) прописують такі дії, обов’язковість яких у КПК України не зазначе­на, однак відповідає міжнародних стандартам прав дитини. Попри безсумнівну прогресивність порядку для забезпечення найкращих інтересів дитини, є положення, які можуть викликати різ­не розуміння у тлумаченні та застосуванні. Зо­крема, положення стандарту 26 не корелюється з ч. 2 та ч. 7 ст. 55 КПК України; не визначено, у якому статусі має допитуватись психолог; по­требує уточнення форма рекомендацій психо­лога. Застосування високого стандарту «досто­вірні відомості та очевидні підстави» щодо при­значення психіатричної експертизи може при­звести до її непризначення експертизи, якщо психічне захворювання чи затримка психічного розвитку не є очевидними, а відомості про них - безсумнівними. Крім того, потребує уточнення положення Стандарту 38, адже його формулю­вання викликає думку, що у разі добровільності такої дії участь законного представника не по­трібна, а таке тлумачення суперечить ст. 227 КПК України.

Стаття присвячена дослідженню місця та ролі свідка в кримінальному процесі України. Вста­новлено, що свідок відіграє винятково важли­ву роль для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Займаю­чи активну позицію, свідки можуть надати іс­тотну допомогу в підвищенні результативності проведення таких дій. «Сила» свідка полягає в «силі» його показань, в здатності впливати на прийняття рішення на користь тієї сторони, яка бере участь у справі. У різні часові періо­ди «сила» показань свідків, яка безпосередньо залежала від місця свідка в суспільстві, зміню­валася, вона мала різне пояснення і законодав­чу регламентацію. Дана залежність так глибоко вкоренилася в суспільній психології, що до сих пір істотно впливає на судову практику. Про­цесуальна активність свідка у кримінальному провадженні є запорукою для з’ясування всіх обставин кримінального правопорушення під час досудового розслідування і для подальшого прийняття судом законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. З теоретичної точки зору свідок належить до групи суб’єктів кримінального процесу, які сприяють здійснен­ню кримінального судочинства. Запропоновано авторське визначення ка­тегорії «свідок», яке повинно міститися в ч. 1 ст. 65 КПК України: «Свідок - це особа, якій можуть бути відомі будь-які відомості про об­ставини, що мають значення для кримінально­го провадження та підлягають доказуванню, і яку залучено до участі у процесі в якості свідка в установленому законом порядку». Отже, не кожна особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, є свідком, а лише та, яка викликана у якості свідка для надання показань. В ході дослідження доведено, що свідки бе­руть участь не лише в допиті; вони, зберігаючи свій процесуальний статус, можуть брати участь і в інших слідчих (розшукових) діях.

The article determines that, at first glance, the legal regulation of the activities of an advocate in criminal proceedings is well regulated, complies with international standards and does not require any adjustment. The article determines that, at first glance, the legal regulation of the activities of an advocate in criminal proceedings is sufficiently regulated, complies with international standards and does not require any adjustment. However, as practice shows, many problems arise in the implementation of criminal procedural law based on conflicts and gaps in it. Among them, a major place is occupied by the problems of defense, representation and other types of professional legal assistance to participants in criminal proceedings by an advocate. The article examines the state of legal regulation of participation of an advocate in criminal proceedings to provide professional legal assistance to the participants of such proceedings. The authors analyze the absence of the right of the victim and his/her representative to engage an expert in criminal proceedings on contractual terms, other restrictions on the rights of the victim and his or her representative to collect evidence, the right to review the pre-trial investigation materials before its completion, no right to receive a copy of the notice of suspicion and indictment, no right to file a request to the investigating judge for temporary access to things or documents, as well as the right to appeal against a preventive measure applied to a suspect/accused on the grounds of its leniency, etc. The article also analyzes the rights of a representative of a civil plaintiff or a civil defendant in criminal proceedings in relation to the rights provided for by the Civil Procedure Code of Ukraine, the author draws attention to the need to provide representation for another owner or possessor of property in legal relations regarding the right to file a petition to cancel the arrest of property in whole or in part, and considers the procedural status of a witness’s advocate and a whistleblower’s advocate. The article proposes amendments to the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine in the context of legal regulation of participation of an advocate in criminal proceedings to provide professional legal assistance to the participants of such proceedings. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

У даній статті досліджуються термінологічні проблеми правового регулювання допиту медичних працівників як свідків у кримінальних провадженнях. Для цього проаналізовано кримінальні процесуальні норми, які регламентують допит медичного працівника в статусі свідка, а також положення Цивільного кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я та підзаконних нормативно-правових актів (Правил виписування рецептів на лікарські засоби і медичні вироби, Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України). Встановлено, що п. 4 ч. 2 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) медичних працівників, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи – про відомості, які становлять лікарську таємницю, допитувати в якості свідків не дозволяється. В такому випадку допит можливий за умови звільнення медичного працівника від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визначеному нею обсязі. З’ясовано, що станом на сьогодні в українському законодавстві термін «медичний працівник» міститься в декількох підзаконних нормативно-правових актах, і їх зміст не є тотожним; термін «лікарська таємниця» не є формально визначеним, а така складова терміну «лікарська таємниця» як «інтимна і сімейна сторони життя особи» не визначена ні в кримінальному процесуальному законі, ні в будь-яких інших нормативно-правових актах. Зроблено висновки про необхідність вдосконалення понятійного апарату в частині регламентації допиту медичних працівників як свідків шляхом уніфікації та конкретизації термінів «медичний працівник» і «лікарська таємниця», а також внесення змін у п. 4 ч. 2 ст. 65 далі – КПК України.

This article examines the terminological problems of legal regulation of the questioning of medical workers as witnesses in criminal proceedings. For this purpose, the criminal procedural norms regulating the questioning of a medical worker in the status of a witness, as well as the provisions of the Civil Code of Ukraine, the Fundamentals of Ukrainian legislation on health protection, and secondary regulatory legal acts (Rules for prescribing prescriptions for medicinal products and medical products, Instructions on the work of departments (groups, sectors, senior inspectors) monitoring the execution of court decisions of penal institutions and remand prisons, the Procedure for the provision of medical care to those sentenced to imprisonment, the Rules of Internal Procedure of remand prisons of the State Criminal Enforcement Service of Ukraine). It was established that Clause 4, Part 2, Art. 65 of the Criminal Procedure Code of Ukraine (hereinafter referred to as the Criminal Procedure Code of Ukraine) of medical workers who, in connection with the performance of professional or official duties, became aware of an illness, medical examination, examination and their results, intimate and family aspects of a person's life - about information, which constitute a medical secret, it is not allowed to be questioned as witnesses. In such a case, interrogation is possible on the condition that the medical worker is released from the obligation to keep professional secrecy by the person who entrusted them with this information, to the extent determined by him. It was found that, as of today, in Ukrainian legislation, the term «medical worker» is contained in several subordinate legal acts, and their content is not the same; the term «medical secrecy» is not formally defined, and such a component of the term «medical secrecy» as «intimate and family aspects of a person's life» is not defined either in the criminal procedural law or in any other regulatory legal acts. Conclusions were made about the need to improve the conceptual apparatus in terms of regulating the questioning of medical workers as witnesses by unifying and specifying the terms «medical worker» and «medical confidentiality», as well as making changes to Clause 4, Part 2 of Art. 65 further - CCP of Ukraine. [ABSTRACT FROM AUTHOR]