Search

The actuality of the antivirals design and synthesis capable to the reproduction inhibition of emerging and mutated viruses is now especially evident against the background of the SARSCoV-2 outbreak in the world. New 6- and 7-aminomethyl-11H-indeno[2,3-b]quinoxalin-11-ones (AMIQ) were synthesized to obtain new DNA intercalators with the expected antiviral activity caused of their ability to intercalate DNA. The synthesis was performed by condensation of ninhydrin with 2,3- and 3,4-diaminotoluenes, followed by N-bromosuccinimide bromination and amino-debromination by the action of an excess of secondary amines on the corresponding bromomethyl derivatives. The structures of the synthesized compounds were confirmed by mass spectrometry and IR-spectroscopy. The molecular ion peaks present at the mass spectra of all compounds, m/z values of fragmentation ions correspond to the trivial fragmentation rote; absorption bands in the IR spectra correspond to the presented functional groups. All synthesized AMIQ demonstrate the ability to compete with ethidium bromide for DNA binding sites, which is typical for DNA intercalators. The AMIQ affinity to DNA was investigated by this method and appeared as close to that of amixine (lgKa =5.7 – 6.8). The amino groups’ structure and the position of the substituent do not significantly affect the affinity at P < 0.05. AMIQ toxicity was evaluated in a 24-hour toxicity test against A. parthenogenetica, in which these compounds were less toxic than amixine in most cases with –lgLC50 values less than 4. Obtained results testify to perspectivity of the further AMIQ and their analogs investiagations as potential broad spectra antiviral agents., Синтезовані нові похідні інденохіноксаліну – 6-амінометил-11H-індено[1,2-b]хіноксалін-11-они та 7-амінометил-11H-індено[1,2-b]хіноксалін-11-они, показано, що вони є інтеркаляторами ДНК з афінітетом на рівні противірусного агенту та індуктору інтерферону аміксину та в цілому менш токсичні за нього, що зумовлює доцільність їх подальшого дослідження як потенційних противірусних агентів.

Acid-base properties of aminomethanesulfonic acid N-n-propyl (n-PrAMSA), N-n-butyl (n-BuAMSA) and N-n-heptyl (n-HpAMSA) derivatives (YAMSA) in aqueous solutions at 293 – 313 K were investigated by pH measurements. The ion-molecular composition of the Y+NH2CH2SO2O- – YNHCH2SO2O- – H2O systems, dissociation concentration constants of the second dissociation step for n-PrAMSA, n-BuAMSA and n-HpAMSA (at the isoelectric point where the ionic strength is 4,94 ∙ 10–4 М) were calculated and temperature dependences of the ΔG, ΔH, and ΔS цуre determined at 293–313 K. It was shown the indicated YAMSA in aqueous solutions to exist at a ratio CNaOH/QYAMSA < 0,5, mainly in the zwitter ions form; the content of anions YNHCH2SO2O- was directly proportional to the ratio CNaOH/QYAMSA. The indicated acids lipophilicity was evaluated by the QSAR method. The correlations between experimental results and quantum-chemical calculations data were revealed. In the case of amines, for which the empirical function combining their basicity and lipophilicity (pKa +lgPow) was less than 11,08, with the increase in their pKa, the strength of the corresponding acids (pKYAMSA) decreased. The buffer action pH limits of their aqueous solutions at 298 K were determined; it was shown that using n-PrAMSA, n-BuAMSA and n-HpAMSA can maintain the acidity of the medium in the range of physiological pH values (6,8 ÷ 7,8). It is shown the enhancement of the electron-acceptor properties of the N-substituent to lead to a decrease of the temperature influence on the dissociation thermodynamic functions values of aminomethanesulfonic acids synthesized from amines, for which рKа + lgPow ≤ 11,08. With increasing of temperature, the ΔH and ΔS values of n-PrAMSA and n-BuAMSA dissociation decreased, and n-HpAMSA – on the contrary, increased, and for n-PrAMSA and n-BuAMSA at T < Textr. the reaction was endothermic, and at T > Textr. – exothermic. For the dissociation process of investigated acids, enthalpy-entropic compensation was noted with the «isothermodynamic temperature» 303 K., Здійснено рН-метричне дослідження кислотно-основних властивостей N-н-пропіл (n-PrAMSA), N-н-бутил (n-BuAMSA) та N-н-гептил (n-HpAMSA) похідних амінометансульфокислоти (YAMSA) у водних розчинах в області 293 – 313 K. Розраховано іон-молекулярний склад систем YN+ H2CH2SO2O- – YNHCH2SO2O- – H2O, концентраційні константи дисоціації за другим ступенем n-PrAMSA, n-BuAMSA і n-HpAMSA (в ізоелектричній точці при іонній силі 4,94∙10-4 М) та визначені температурні залежності ΔG, ΔH та ΔS в інтервалі температур 293 – 313 К. Показано, що зазначені YAMSA у водних розчинах існують при співвідношенні CNaOH/QYAMSA < 0,5 переважно у вигляді цвиттер-іонів; вміст аніонів YNHCH2SO2O- прямо пропорційний співвідношенню CNaOH/QYAMSA. Методом QSAR оцінена липофільність зазначених кислот. Виявлено кореляції між результатами експериментів і даних квантово-хімічних розрахунків. У випадку амінів, для котрих емпирична функція, що поєднує їхні основність та ліпофільність (рKа + lgPow) ≤ 11,08, з підвищенням їхнього pK aсила відповідних їм кислот (pKYAМSA ) понижується. Визначено межі рН буферної дії їхніх водних розчинів при 298 К; показано, що за допо- могою n-PrAMSA, n-BuAMSA і n-HpAMSA можна підтримувати кислотність середовища в області фізіологічних значень рН (6,8 ÷ 7,8). Показано, що посилення електроноакцепторних властивостей N-замісника призводить до зниження впливу температури на значення термодинамічних функцій дисоціації амінометансульфокислот, синтезованих з амінів, для котрих рKа + lgPow ≤ 11,08. Із зростанням температури значення ΔH і ΔS дисоціації n-PrAMSA та n-BuAMSA знижуються, а n-HpAMSA – навпаки, підвищуються, причому для n-PrAMSA та n-BuAMSA при T < Tекстр. реакція є ендотермічною, а при T > Tекстр. – екзотермічною. Для процесу дисоціації досліджених кислот відзначена ентальпійно-ентропійна компенсація з «ізотермодинамічною температурою» 303 К.

Встановлено, що у синтетичних фтороапатитах (Са(Sr)10(PO4)6F2 ), які не роз­чиняються сумішшю хлороводневої кислоти та цитрату натрію, можливе іонометричне визначення фтору після розчинення реагентами які утворюють комп­лекси як з катіонами металів, так і з F-іонами. Знайдено, що оптимальним для послідуючого іонометричного визначення фтору, є підхід, що заснований на розкладі апатитів розчином хлоріду заліза (III) з наступним зв'язуванням Fe(III) в комплекс з ЕДТА., It was found that the synthetic fluorapatite (Ca(Sr)10(PO4)6F2), which did not dissolve at the mixture of hydrochloric acid and sodium citrate, fluoride can be determined ionometrically after dissolution in the reagents forming complexes with metal cations and with the F–-ions. It was found that the optimum for the subsequentionometric determination of fluorine is an approach based on the decomposition ofapatites with using ferric(III) chloride solution with subsequent binding Fe(III) incomplex with EDTA.