Search

Стаття присвячена дослідженню ролі екосистем у формуванні та генерації цінностей у сучасному підприємництві. Розглянуто ключові фактори, що сприяють успішному функціонуванню підприємницьких екосистем, такі як комплементарність, модульність, інноваційність, гнучкість та стійкість. Особлива увага приділяється впливу цифрових технологій на розвиток екосистем та підвищення їхньої ефективності. Дослідження також акцентує на практичних рекомендаціях для підприємців щодо інтеграції сучасних технологій та створення взаємовигідних партнерств. Отримані результати роботи можуть бути корисними для менеджерів та підприємців, які прагнуть оптимізувати бізнес-процеси та забезпечити стійкий розвиток у мінливих ринкових умовах.

В статті доведено, що інжиніринг соціальних проєктів являє собою управлінську задачу, що включає: визначення мети проєкту, мотивації учасників проєкту, залучення та використання ресурсів для досягнення соціального блага. Запропоновано розглядати середовище соціального проєкту як екосистему (тобто сукупність учасників та стейкхолдерів соціального проєкту з визначеними ними взаємозв’язками, правилами взаємодії, що діють у законодавчому просторі країни та використовують наявні ресурси для досягнення соціальної цінності). Прикладом фінансової екосистеми соціального проєкту названо краудфандингову платформу. Виділено п’ять основних етапів, які дають змогу досягти ефективності процесу проектування соціального проекту: визначення потреб та формулювання мети соціального проекту; створення ініціативної групи (команди) для реалізації проекту; розвиток екосистеми соціального проекту; управління процесами та потоками; а також оцінювання та коригування.

У статті визначено особливості розвитку маркетингу в кіберспорті як невід’ємної частини сучасної віртуальної реальності. Оскільки кіберспорт є видом діяльності, який приваблює мільйони глядачів у всьому світі, його розвиток передбачає залучення спонсорів і донорів. Дане дослідження визначає важливість кіберспорту для просування та продажу товарів і послуг на віртуальних спортивних майданчиках. В статті досліджено учасників кіберспорту, їх взаємодію та структуру маркетингового екосередовища, яке вони утворюють. Запропонована нами екосистема кіберспорту розкриває можливості маркетингової діяльності компаній у цій сфері. На основі огляду попередньої літератури, галузевих публікацій, детальних напівструктурованих інтерв’ю спеціалістів-учасників та аналізу вторинних інформаційних джерел ми визначаємо структуру маркетингового екосередовища кіберспорту.

Концептуалізація поняття бізнес-модель, на основі викликів Індустрії 5.0 для забезпечення сталого розвитку, враховує соціальні, економічні та екологічні аспекти. Проведено комплексне дослідження феномена п’ятої промислової революції. Розглянуто різні трактування терміна “Індустрія 5.0”; виявлено та проаналізовано ключові характеристики попередніх промислових революцій. Описано вплив Індустрії 5.0 на формування бізнес-моделей за одночасного задоволення потреб та інтересів споживачів, а також забезпечення екологічної стійкості та економії ресурсів. Обґрунтовано, що Індустрія 5.0 складається з трьох основних елементів: людиноцентричності, стабільності та стійкості. Окреслено детермінанти прогресу бізнес-моделей відповідно до Індустрії 5.0. Встановлено, що стрімке поширення технологій Індустрії 5.0 обумовлюють формування дієвих бізнес-моделей на засадах інтелектуалізації, соціалізації та екологізації.

У статті розглянуто можливості формування нової бізнес-моделі – екосистеми як основи стійкості бізнесу. Виокремлено основні характеристики форми організації бізнесу. Зазначено, що екосистема включає сукупність елементів, які динамічно розвиваються, взаємодіють між собою для досягнення єдиної мети, наведено переваги та недоліки. На формування екосистеми впливає запровадження нових інноваційних знань. Цифровізація просуває ідею розвитку екосистем і дозволяє реалізувати її через використання цифрових платформ. Для виявлення тенденції розвитку необхідні відповідні індикатори розвитку, які підлягають вимірюванню. Аналіз і оцінка функціонування бізнес-екосистеми здійснюється за трьома параметрами: продуктивність, стійкість та інноваційність. Узагальнення параметрів функціонування екосистеми компаніїї та метрики для вимірювання результативності на середньо- та довгострокову перспективу дає можливість простежити чотири основні принципи побудови та організації таких систем: складність, самоорганізація, коеволюція та адаптація.

У статті досліджено особливості впровадження методів оцінювання екосистемних послуг у систему управління природними ресурсами для сталого розвитку територій. Визначено етапи формування алгоритму впровадження методів оцінювання екосистемних послуг та здійснено їх детальний аналіз. Розглянуто міжнародні підходи до впровадження методів екосистемного оцінювання; обґрунтовано зв’язок основних напрямів удосконалення чинного законодавства України з метою впровадження екосистемного підходу у систему природокористування з цілями сталого розвитку. Описано інституційне забезпечення оцінки екосистемних активів та послуг для управління природокористуванням і соціально-економічним розвитком. Запропоновано концептуальну схема розробки алгоритму впровадження методів оцінювання екосистемних послуг у систему управління природними ресурсами на місцевому рівні.

Нова економіка та сучасні динамічні зміни генерують цілий ряд викликів для бізнесу щодо того як успішно розвиватись в умовах, коли лінійний підхід створення цінності не є достатньо ефективним. Не останню роль в цьому процесі відіграють нові методи інформаційного обміну між компаніями на ринку та інструментарій роботи з кінцевим покупцем товарів/послуг. В усіх сегментах ринку кожен день спостерігаються нові тренди комунікації та взаємовідносин, які викликані новими технологіями. В таких умовах бізнес шукає нові підходи як до побудови власної компанії та генерації нових цінностей/послуг/продуктів, так і до взаємовідносин між іншими учасниками ринку. В статті проаналізовано ряд теоретичних підходів щодо розуміння сутності сучасних бізнес-мереж з точки зору вихідного концепту біологічної та екологічної екосистеми. Узагальнено підходи авторів до визначення екосистем бізнесу, виділено їх невід’ємні та варіативні характеристики. Дано визначення поняттю «екосистема бізнесу».

У статті розглянуто перспективи впровадження вітчизняними страховиками екосистемного підходу. Охарактеризовано причини актуальності розбудови екосистем страховими компаніями. На основі дослідженого теоретичного матеріалу вітчизняних та зарубіжних авторів проаналізовано сутність поняття екосистема. Досліджено переваги використання екосистем споживачами страхових послуг. Надано характеристику основним передумовам та позитивним наслідкам впровадження страховиками екосистемного підходу. Визначено основні напрями трансформації бізнес-моделі страховиків в умовах впровадження екоситемного підходу. Рекомендовано найбільш перспективні для страхових компаній напрямки для розбудови екосистем. Сформульовано основні способи реалізації екосистемного підходу страховиками. Наведено приклади успішно діючих екосистем в страховій сфері.

Стаття присвячена питанням розвитку стартапів як драйверу інновацій та соціально-економічного розвитку. Дослідження проблематики стосовно інноваційного підприємництва та стартапів спирається на вивчення напрацювань в сфері розвитку кадрового потенціалу, підприємництва в різних сферах господарювання, територій, екосистем і, безпосередньо, стартапів. Аналіз наукового здобутку в сфері інноваційного підприємництва та стартапів показав, що імплементація кращих практик розвитку стартап-екосистеми лише починає набувати поширення. Саме тому, нагальною потребою під час формування локальної стартап-екосистеми є визначення факторів впливу та її учасників. В статті визначено стуність стартапів та їх відмінність від суб’єктів малого бізнесу; вивчено закордонний досвід щодо підтримки стартапів на локальному рівні (регіон, місто) та ідентифіковано фактори впливу на розвиток локальних стартап-екосистем; сформовано модель локальної стартап-екосистеми та описано її учасників.

На сучасному етапі розвитку екосистем усіх рівнів, найважливішою особливістю їх функціонування є великі обсяги інформації, які доводиться передавати, обробляти, інтерпретувати, фільтрувати та застосовувати найнеобхідніше. При цьому інформація, як продукт, дуже швидко втрачає свою цінність з плином часу, потребує витрат значних ресурсів для перевірки достовірності, а також потребує постійного оновлення. Тим не менш, саме доступність інформації – необхідна вимога часу для всіх. Саме її прозорість робить бізнес та його продукцію і послуги більш привабливими для споживачів, оскільки полегшує порозуміння, обізнаність про виробника, а також викликає довіру, яка є визначником довгої клієнтської історії. Саме тому важливість транспарентності як квінтесенції якісної інформації постійно підвищується. В статті виявлена сутність транспарентності будівельного підприємства як детермінанти довіри стейкхолдерів до його діяльності та одного з факторів формування напрямів сталого розвитку підприємства. В результаті підведення теоретичного підґрунтя, була сформована концепція транспарентного управління будівельним підприємств, ключовими особливостями якої є визначення ефекту транспарентності (як послідовного впливу транспарентності на формування позитивного іміджу підприємства, який, в свою чергу, прямо впливає на появу довіри стейкхолдерів) та прозора кадрова політика.

Розглядаються актуальні питання підвищення рівня техногенної і екологічної ситуації в Чорноморському басейні. Враховуються найважливіші завдання реалізації концепції сталого розвитку. Практично у всіх національних програмах відсутня або є незначним розділ, що стосується екологічних питань. Навіть ті галузеві програми, які мають екологічний розділ, не пов'язані зі стратегічними завданнями національної екологічної політики і відображають лише деякі аспекти поводження з відходами, енергоефективності та ресурсозбереження. Обґрунтовується необхідність інтегрованого екологічного управління, яке в свою чергу мало враховується в розвитку національного морегосподарського комплексу. Висвітлюються небезпечні ситуації в Чорноморському басейні в умовах реального економічного розвитку морського транспорту. У статті обґрунтовується пріоритетність проведення країн Чорноморського басейну екологізації енергетичної, транспортної, сільськогосподарської та промислової галузей для досягнення належного рівня техногенної та екологічної безпеки в даному регіоні.