The relevance of the study. Identification of Ukrainian trace in the life and creative activity of pianist, composer, teacher, cultural leader, the founder of the Kyiv Piano School Volodymyr Pukhalsky before his move from Petersburg to Kyiv in 1876 appears to be relevant not only from the perspective of detalization of the process of the biographic reconstruction of the life history of the artist, but also for understanding of the background of the development of musical culture of the epoch. These considerations determine the relevance and appropriateness of the study.Main objective of the study — to fill the lacunas in the creative biography of V. Pukhalsky before Kyiv period (1876–1933).Methodology of research.The memorial psychoanalytics method (К. Kysliuk), based on the similarity of the mechanisms of operation of individual memory of the man and that of collective social memory, presenting an opportunity to regressively reproduce the socio-cultural complexes rooted therein based on their manifestations in external memorial toposes. While the cultural memory is the guardian of senses and values of culture, recollection is a deep self-reflection, reproduction of memorized material. The course of the reflective process in the cultural memory is expressed in a tangible, symbolic form, in particular, in memoir literature (“Notes on my Life” by V. Pukhalsky).The theory of culture of “hot” (Jan Assmann), active memory characterizes a culture that vigorously appeals to its past (the impact of the cultural memory on the society). Reminiscences of V. Pukhalsky help musician to sort out his own contemporaneity, find origins and causes of any events. This process is accompanied by transformation of ideas of personality and, therefore, his/her desires and acts within the scope of new, transformed understanding of self.Main results and conclusions. During the study of the Ukrainian trace of V. Pukhalsky based on the memoirs entitled “Notes on my Life”, the author analyzed the genesis of the family of the artist and the places of living of its representatives (Kyiv — Ulohovata — Chaikivka — Botvynivka — Hraniv); topos-towns (Kyiv — “land of sun and warm climate”, Uman — “an attractive nook” allowing a peaceful existence, «restless Petersburg with its dreary width»); interpersonal communications of V. Pukhalsky and his contemporaries of Ukrainian origin; his perception of Ukraine’s climatic and landscape environment. The need to understand the cultural life of Kyiv and the desire to reside in a country of favorable climate urged V. Pukhalsky to accept the job of the teacher of piano playing (special curriculum) in the musical school of the Imperial Russian Music Association, having accepted the offer from L. Albrecht, the school director.The significance of the research. Memoirs entitled “Notes on my Life” written by V. Pukhalsky reflected cultural memory, the most significant element of the past experience. It is expressed in memorial signs of particular nature and passed from generation to generation in specific forms (in reminiscences that as the result themselves play the role of “memorial places”)., Рассмотрена украинская родословная пианиста, композитора, педагога, культуртрегера, основателя киевской фортепианной школы В. Пухальского. Вопрос об изучении малоисследованных страниц жизнетворчества личности дискуссионный в современной культурологии, ведь обеспечить подлинное понимание личности, текстуально её идентифицировать не просто. Эта научная проблема важна с точки зрения биографической реконструкции жизнеописания художника и осмысления общего развития музыкальной культуры определённой эпохи. Использованы методы мемориальной культурологии, изучающей культурную память во всех её проявлениях (мемориальная психоаналитика, теория культуры активной памяти). Впервые выявлены украинские корни художника: генеалогические связи с Украиной; поездка по вопросу о наследстве в Ботвиновку; творческие контакты с Г. Мороз-Ходоровским и М. Лысенко; климатогеографические условия. На основе автобиографических мемуаров «Записки о моей жизни» рассмотрены генезис рода художника; места проживания его представителей (Киев — Улоговата — Чайковка — Ботвиновка — Гранов); города-топосы (Киев – «край солнца и теплого климата», Умань – «симпатичный уголок», в котором возможно мирное проживание, «беспокойный Петербург с его безотрадной широтой»); общение В. Пухальского с современниками, выходцами из Украины; восприятие им климата и ландшафта Украины. Потребность глубже познать культурную жизнь Киева и желание жить в благоприятном климате побудили В. Пухальского принять приглашение Л. Альбрехта, директора музыкальной школы при Киевском отделении Императорского русского музыкального общества, преподавать здесь игру на фортепиано (специальный курс). В. Пухальский переехал из Петербурга в Киев не случайно. Он имел глубокие связи с Украиной. В мемуарах художника отразилось наиболее весомое из прошлого — культурная память., Розкрито український родовід піаніста, композитора, педагога, культуртрегера, засновника київської фортепіанної школи В. Пухальського. Питання про вивчення малодосліджених сторінок життєтворчості особистості дискусійне в сучасній культурології, адже забезпечити автентичне розуміння особистості, мовою культури текстуально її ідентифікувати не просто. Ця наукова проблема важлива з погляду біографічної реконструкції життєпису митця й осмислення загального розвитку музичної культури певної епохи. Застосовано методи меморіальної культурології, яка вивчає культурну пам’ять в усіх її проявах (меморіальна психоаналітика, теорія культури активної пам’яті). Розкрито українське коріння митця, генеалогічні зв’язки з Україною; поїздку у справі про спадщину в Ботвинівку; творчі контакти з Г. Мороз-Ходоровським і М. Лисенком; кліматогеографічні умови. На основі автобіографічних мемуарів «Записки о моей жизни» В. Пухальського розглянуто історію роду митця, місця проживання його представників (Київ — Улоговата — Чайківка — Ботвинівка — Гранів); міста-топоси (Київ — «край сонця і теплого клімату», Умань — «симпатичний куточок», у якому можливе мирне проживання, «неспокійний Петербург з його безвідрадною шириною»); спілкування В. Пухальського із сучасниками, вихідцями з України; сприйняття ним клімату і ландшафту України. Потреба глибше пізнати культурне життя Києва і бажання жити у сприятливому кліматі спонукали В. Пухальського пристати на запрошення Л. Альбрехта, директора музичної школи при Київському відділенні Імператорського російського музичного товариства, викладати тут гру на фортепіано (спеціальний курс). Отже, В. Пухальський переїхав із Петербурга до Києва не випадково. Він мав глибинні зв’язки з Україною. У мемуарах митця відбилося найбільш вагоме з минулого — культурна пам’ять.