Search

Актуальність. За останнє десятиліття відзначено світову тенденцію до збільшення кількості хронічних обструктивних захворювань легень на 25 % у чоловіків і 69 % у жінок. Мета. Вивчити роль сіалогліканів за даними рецепторів лектину зародків пшениці (WGA) та морфофункціональні особливості легень потомства щурів, що розвивалося в умовах гіперфункції щитоподібної залози материнського організму. Методи. Експериментальне дослідження було проведене на потомстві 20 самок (10 контрольних, 10 дослідних) щурів лінії «Вістар». Впродовж 20 діб до покриття самки дослідної групи отримували препарат L-тироксин (Берлін-Хемі) у дозі 150 мкг/кг маси тіла. Після евтаназії шляхом передозування ефірного наркозу, в потомства контрольних і дослідних самок забирали легені на 1, 10, 20 та 40-у добу постнатального розвитку. Гістологічний матеріал фіксували в 4 % нейтральному формаліні, ущільнювали та заливали в парафінові блоки, виготовляли зрізи товщиною 5-7 мкм. Оглядові препарати фарбували гематоксиліном та еозином за стандартною методикою. Для виявлення сіалогліканів викокористовували лектин зародків пшениці WGA (Triticum vulgare) мічений пероксидазою, специфічний до DGlcNАc NeuNАc. Результати. На 1-40-у добу постнатального розвитку легені щурів інтактної групи мають типову морфологію, характерну для легень щура. На десяту добу постнатального розвитку у легенях потомства самок, що отримували L-тироксин візуально збільшується кількість альвеол, що вказує на інтенсифікацію морфогенезу легеневої тканини. Лектиногістохімічні дослідження показали, що на першу добу постнатального розвитку у легенях щурів інтактної групи рецептори сіалоспецифічного лектину WGA ідентифікувалися на поверхні війчастих клітин бронхіального дерева та ендотелії судин, тоді як у дослідній групі рецептори даного лектину констатували ще і у альвеолярних макрофагоцитах, котрі візуалізувалися значно частіше, ніж у легенях потомства щурів контрольної групи. Тоді як на 20-40-ту добу постнатального розвитку зменшувалась кількість макрофагів з наявністю сіалогліканів. Підсумок. Проведені дослідження показали, що в легенях потомства від самок, що отримували L-тироксин, спостерігаються процеси інтенсифікації розвитку структурних компонентів легень та поява альвеолярних макрофагоцитів з наявністю рецепторів сіалоспецифічного лектину WGA, кількість яких зменшується у процесі постнатального онтогенезу, що вказує на зниження імунних реакцій організму., Background. Over the last decade, there has been a global pending to increase the incidence of chronic obstructive pulmonary disease by 25% in men and 69% in women. Objective. To study the role of sialoglycans according to wheat germ lectin receptors (WGA) and morphofunctional features of offspring rats, which developed in conditions of hyperfunction of the thyroid gland of the maternal organism. Methods. The experimental study was performed on the offsprings of 20 females (10 control, 10 experimental) rats of the Wistar line. For 20 days before coupling the females of the experimental group received the drug L-thyroxine (Berlin-Chemie) at a dose of 150 μg / kg body weight. After euthanasia by overdose of ether anesthesia, the offspring from control and experimental females were taken lungs on the 1st, 10th, 20th and 40th day of postnatal development. Histological material was fixed in 4% neutral formalin, compacted and poured into paraffin blocks, made sections 5-7 μm thick. Review preparations were stained with hematoxylin and eosin according to standard methods. Wheat germ lectin WGA (Triticum vulgare) labeled with peroxidase-specific DGlcNAc NeuNAc was used to detect sialoglycans. Results. On the 1-40th day of postnatal development, the lungs of rats of the intact group show up typical morphology characteristic of rat lungs. On the tenth day of postnatal development in the offsprings lungs from females receiving L-thyroxine visually increases the number of alveoli, indicating an intensification of morphogenesis of lung tissue. Lectinohistochemical studies showed that on the first day of postnatal development in the lungs of rats of the intact group, receptors for sialospecific lectin WGA were identified on the surface of ciliated cells of the bronchial tree and vascular endothelium, while in the experimental group receptors for this lectin were found significantly in alveolar macrophages, visualised more often than in the lungs of the offspring from rats of the control group. Whereas on the 20th-40th day of postnatal development the number of macrophages with the presence of sialoglycans decreased. Conclusion. Studies have shown that in the lungs of offsprings from females receiving L-thyroxine, there are processes of intensification of the structural components of the lungs and the appearance of alveolar macrophages with the presence of sialospecific lectin WGA receptors, the number of which decreases during postnatal ontogenesi, that indicating a decrease of the immunity., Актуальность. За последнее десятилетие отмечено мировую тенденцию к увеличению количества хронических обструктивных заболеваний легких на 25% у мужчин и 69% у женщин. Цель. Изучить роль сиалогликанов по данным рецепторов лектина зародышей пшеницы (WGA) и морфофункциональные особенности легких потомства крыс, которое развивалось в условиях гиперфункции щитовидной железы материнского организма. Методы. Экспериментальное исследование проведено на потомстве 20 самок (10 контрольных, 10 опытных) крыс линии «Вистар». В течение 20 дней до покрытия, самки экспериментальной группы получали препарат L-тироксин (Берлин-Хеми) в дозе 150 мкг / кг массы тела. После эвтаназии путем передозировки эфирного наркоза, у потомства контрольных и опытных самок забирали легкие на 1, 10, 20 и 40-е сутки постнатального развития. Гистологический материал фиксировали в 4% нейтральном формалине, уплотняли и заливали в парафиновые блоки, изготавливали срезы толщиной 5-7 мкм. Обзорные препараты окрашивали гематоксилином и эозином по стандартной методике. Для выявления сиалогликанов использовали лектин зародышей пшеницы WGA (Triticum vulgare) меченый пероксидазой, специфичный к DGlcNАc NeuNАc. Результаты. На 1-40-е сутки постнатального развития потомства легкие крыс интактной группы имеют типичную морфологию, характерную для легких крыс данного возраста. На десятые сутки постнатального развития в легких потомства самок, получавших L-тироксин, визуально увеличивается количество альвеол, что указывает на интенсификацию морфогенеза легочной ткани. Лектиногистохимические исследования показали, что в первые сутки постнатального развития в легких крыс интактной группы рецепторы сиалоспецифичного лектина WGA идентифицировались на поверхности реснитчатых эпителиоцитов бронхиального дерева и эндотелии сосудов, тогда как в опытной группе рецепторы данного лектина констатировали еще и в альвеолярных макрофагоцитах, которые визуализировались значительно чаще, чем в легких потомства крыс контрольной группы. Тогда как на 20-40-е сутки постнатального развития уменьшалось количество макрофагов с наличием сиалогликанов. Заключение. Проведенные исследования показали, что в легких потомства от самок, получавших L-тироксин, наблюдаются процессы интенсификации развития структурных компонентов легких и появление альвеолярных макрофагоцитов с наличием рецепторов сиалоспецифичного лектина WGA, количество которых уменьшается в процессе постнатального онтогенеза, что указывает на снижение иммунных реакций организма.

Актуальність. Опіоїдним аналгетикам властиво як аналгетичний так і наркогенний ефекти. Серед патології органів порожнини рота тканини пародонта займають провідне місце, оскільки вони яскраво відображають вплив негативних чинників, у зв’язку з чим вивчення патологічних змін в пародонті при тривалій дії наркотичних речовин є актуальною проблемою. Мета. Вивчити морфометричні показники структурних компонентів пародонта при дії опіоїду впродовж шести і восьми тижнів в експерименті. Методи дослідження. Матеріалом дослідження слугували 26 білих щурів-самців, початковою масою 160 г, віком 4,5 – 6,5 міс. Тварин поділили на 3 групи. Перша група – інтактні, у другій групі щурам протягом 5 і 6 тижня вводили внутрішньом’язево налбуфін у дозі 0,252 мг/кг, у третій групі (7 і 8 тижні) дозу збільшили до 0,260 мг/кг. Для морфометричних досліджень використали гістологічні зрізи ясен з фрагментів нижньої щелепи щурів. Аналіз результатів морфометричного дослідження і статистичну обробку даних проводили за загальноприйнятими статистичними методами. Результати. Морфометричновстановлено, що при дії опіоїдного аналгетика впродовж шести і восьми тижнів експерименту, середнє значення товщини епітелію ясен та висота сполучнотканинних сосочків достовірно зменшується. Показники середніх значень ширини періодонта практично не змінюються. У сполучній тканині спостерігаються судинні розлади, зростає середнє значення діаметру просвіту венул, гемокапілярів та артеріол. Висновки. Отримані результати морфометричних досліджень свідчать про наростання патологічних змін вдинаміці упродовж шеститижневого і восьмитижневого впливу опіоїду, що є наслідком суттєвих порушень трофіки складових компонентів пародонта, розвитком застійних явищ і прогресування явищ гіпоксії тканин.

Актуальність. Злами кісток сьогодні посідають одне з чільних місць серед травматичних уражень. В стоматологічній практиці більше 50% екстракцій зубів супроводжується руйнуванням кісткової тканини коміркових ділянок щелеп. Необхідною умовою адекватної діагностики відхилень показників якості кісткової тканини від норми є знання нормативних показників данного параметра як інтактної кістки, так і після нанесення хірургічної травми. Мета. Метою нашого дослідження стало визначення нормативних показників щільності кісткової тканини нижньої щелепи щура та її мінерального складу в інтактних тварин, а також з’ясування закономірностей динаміки цих показників після нанесення хірургічної травми. Методи дослідження. Дослідження виконане на 20 статевозрілих безпородних щурах-самцях массою тіла 180–200 г та віком 3,5 місяці. Травму моделювали шляхом порушення цілісності кісткової тканини нижньої щелепи в ділянці великих кутніх зубів за допомогою стоматологічного бора. Операцію проводили під тіопенталовим наркозом. Контроль якості кісткової тканини травмованої ділянки нижньої щелепи здійснювали з використанням дентального радіовізіографа фірми Siemens з програмним забезпеченням TrophyRadiology. Дослідження якості і мінерального складу кісткової тканини нижньої щелепи проводили через 1, 2 і 3 тижні після нанесення травми (по 5 тварин на кожному терміні експерименту), ще 5 тварин склали контрольну групу Результати. Проведене дослідження засвідчило наявність вираженої динаміки якості кісткової тканини нижньої щелепи впродовж трьох тижнів після нанесення кісткоруйнуючої травми.Впродовж двох тижнів після нанесення травми щільність кісткової тканини нижньої щелепи в травмованій ділянці поступово зростає, збільшуючись до кінця другого тижня вдвічі у порівнянні з нормою. Впродовж третього тижня після нанесення травми досліджуваний показник знижується, але залишається дещо вищим, ніж у інтактних тварин. Серед досліджуваних макроелементів найбільша питома частка належить кальцію, дещо менша фосфору, найменшими є питомі частки натрію та магнію. Серед досліджуваних мікроелементів найбільша частка належить калію. Питома частка заліза була дещо меншою, а найменшими були частки стронцію та цинку. Абсолютні показники вмісту досліджуваних макро- та мікроелементів мають виражену динаміку, характерну для кожного елемента. Підсумок. Серед всіх досліджуваних мінеральних елементів впродовж посттравматичного періоду тільки фосфор має динаміку, подібну до динаміки щільності кісткової тканини.

Актуальність. Застосування електронномікроскопічного дослідження для вивчення структурної організації клітин може бути використано як стандарт при подальших гістологічних дослідженнях та характеристиці морфологічних змін у патологічно змінених тканинах пародонта. Оцінка нормальної незміненої тканини забезпечує важливі дані для аналізу патологічних порушень або активізації регенеративних процесів в структурах пародонта. Метою роботи було дослідити ультраструктурну організацію м’яких тканин пародонтального комплексу щура в нормі. Методи. В експерименті було використано 12 безпородних білих щурів-самців, віком 3,5 місяці, масою тіла 130-160 г. Для проведення електронномікроскопічного дослідження вирізали шматочки м’яких тканин пародонта в межах ясенного сосочка з різних ділянок верхньої та нижньої щелеп щура. Маленькі шматочки тканини фіксували в 2,5 % розчині глютаральдегіду, постфіксували в 1 % розчині тетраокису осмію на фосфатному буфері рН 7,2-7,4, зневоднювали в спиртах і пропіленоксиді та заливали в суміш епоксидних смол з аралдитом. Ультратонкі зрізи, виготовлені на ультрамікротомі УМПТ3м вивчали в електронному мікроскопі ПЕМ-100-01. Результати. Було встановлено, що клітини базального і остистого шарів складають росткову зону епітелію. Зернистий шар невеликої ширини, клітини осміофільні, з нерівними контурами каріолеми ядра. Роговий шар утворений дегенеративно зміненими епітеліоцитами. Періодонт складається з колагенових волокон, прошарків пухкої сполучної тканини, а також клітин фібробластів, базофілів, лімфоцитів та плазмоцитів. У просвітах гемокапілярів спостерігаються еритроцити, стінку утворюють ендотеліоцити та базальна мембрана. Висновки. Таким чином, проведені електронномікроскопічні дослідження м’яких тканин пародонта щура в нормі встановили видові особливості будови ясен, періодонта та гемокапілярів слизової оболонки ясен.