Search

Autoimmune polyglandular syndrome is characteri­zed by an immune-mediated destruction of endocrine tissues. The presence of autoimmune diseases of the endocrine system such as type 1 diabetes mellitus, adrenocortical failure and autoimmune thyroid disease is specific for autoimmune polyglandular syndrome type 2. In case of hormonal insufficiency, hormone replacement therapy is required.

The lecture describes in detail the typical mistakes and difficulties of therapy with methodologies of their correction that are made both from the side of physicians and diabetes mellitus patients. The recommendations are presented based on the long-term clinical experience of the authors and data of foreign and domestic experts. The analysis of the most frequent mistakes in diabetes mellitus treatment must assist the improvement of treatment outcomes, prevent the development of complications and improve quality of life of patients. The important task of the analysis of typical mistakes is a necessity to stimulate critical attitude of all participants of curative process toward the patterns and stereotypes that have developed in the medical environment.

This article presents the key achievements in the field of diabetes mellitus prevention. Currently, various researches have been conducted on the prevention of diabetes mellitus, with different designs, types of intervention, duration of follow-up and mechanisms of action. One of the possible mechanisms is aimed to slow down the rate of the peak prevalence of the diabetes mellitus. The second possibility is concerned the majority of medical interventions conducted, which enable to decrease the rate of impaired glucose tolerance in manifestation of diabetes mellitus. The third preventive mo­del consists in a strong stabilization of glucose tolerance. After detection of pre-conditions, which result in diabetes mellitus, preventive methods should be tested for 10–12 years, while beta cells are functionally active.

Diabetes mellitus is an independent risk factor for cardiovascular disease (CVD). Accelerated development of atherosclerosis in patients with diabetes is a consequence of endothelial dysfunction, low-grade inflammation, oxidative stress, dyslipidemia, and platelet dysfunction. The results of studies have shown that among diabetic patients there is a high percentage of no effect when using both acetylsalicylic acid (ASA) and clopidogrel. It is necessary to distinguish between patients with a weak response and people with no effect — resistant to aspirin. The frequency of the so-called aspirin resistance, according to modern research, is different and depends on the methods used to study platelet function. In diabetic patients, it ranges from 5 to 45 % when taking ASA and from 4 to 30 % when taking clopidogrel. Recent studies show an even higher proportion of such individuals among people with diabetes. The appropriateness of lifelong ASA for secondary prevention in people diagnosed with CVD is indisputable (level of evidence A). At the same time, approaches to primary prevention vary in different countries. It is emphasized that the primary prevention with ASA in modern conditions maintains a favorable balance of benefits/risks. The new guidelines state that the calculated 10-year risk of cardiovascular events should not be considered when deciding whether to prescribe ASA to patients without CVD. Instead, all risk factors present in each patient should be considered, including burdensome family history, inability to achieve lipid and glycemic levels, and coronary calcification. The conclusion that ASA has evidence-based efficacy in secondary prophylaxis in patients with CVD has been confirmed. Regarding the primary prevention of cardiovascular events, including healthy individuals, the appropriateness, duration of administration, and choice of ASA should be determined taking into account the 10-year development of serious events, the presence of comorbidities, and the risk of bleeding., Цукровий діабет (ЦД) — незалежний чинник ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ). Пришвидшений розвиток атеросклерозу у хворих на ЦД є наслідком ендотеліальної дисфункції, низькоградієнтного запалення, оксидативного стресу, дисліпідемії та порушення функції тромбоцитів. Результати проведених досліджень показали, що серед хворих на ЦД відзначається високий відсоток відсутності ефекту при використанні як ацетилсаліцилової кислоти (АСК), так і клопідогрелю. При цьому необхідно розрізняти пацієнтів зі слабкою відповіддю й осіб з відсутністю ефекту, резистентних до прийому аспірину. Частота так званої аспіринорезистентності, згідно з сучасними дослідженнями, різна і залежить від використовуваних методів вивчення функції тромбоцитів. У хворих на ЦД вона перебуває в межах від 5 до 45 % при прийомі АСК і від 4 до 30 % при прийомі клопідогрелю. Останні дослідження свідчать про ще більшу частку таких осіб серед хворих на ЦД. Доцільність довічного прийому АСК для вторинної профілактики, тобто в осіб з діагностованими ССЗ, є безперечною (рівень доказів А). Водночас підходи до первинної профілактики відзрізняються в різних країнах світу. При цьому акцентується, що первинна профілактика АСК у сучасних умовах зберігає вигідний баланс співвідношення користі/ризику. У нових рекомендаціях зазначається, що при прийомі рішення щодо призначення АСК пацієнтам без ССЗ не слід враховувати обчислений 10-річний ризик серцево-судинних подій. Замість цього слід брати до уваги всі наявні фактори ризику в кожного пацієнта, зокрема обтяжений сімейний анамнез, нездатність досягти цільових рівнів ліпідів і глікемії, а також рівень кальцифікації коронарних судин. Підтверджений висновок про те, що АСК має доказову ефективність при проведенні вторинної профілактики у пацієнтів із ССЗ. Щодо первинної профілактики серцево-судинних подій, в тому числі у здорових осіб, доцільність, тривалість прийому і вибір препарату АСК повинні визначатися з урахуванням 10-річного розвитку серйозних подій, наявності супутніх захворювань і ризику виникнення кровотечі.

В статье дана характеристика основных сахарозаменителей и подсластителей, которые не оказывают отрицательного влияния на показатели гликемии и могут использоваться больными сахарным диабетом и ожирением без опасений по поводу ухудшения состояния здоровья.