Search

Важливою категоріальною структурою пам’яттєвого дискурсу, яка уможливлює конструювання чи інтерпретування різнофункціонального репертуару минулого, є спогади. На формування та зміст спогадів впливає низка чинників, з-поміж яких увиразнюються: сам факт запам’ятовування тих чи інших подій, соціальні рамки пам’яті, зміни репрезентацій минулого, будь-яка інформація, оприсутнена під час події, часопросторова локалізація того, хто пригадує, та ін. При зчитуванні полісемантичної структури спогаду важливою є своєрідна система фільтрів (часопросторовий континуум, досвід, вік, ситуації, локація, аналогії, флуктуація стереотипів, індивідуалізація змісту тощо). Спогади / мемуари є вагомим джерелом пізнання минулого. У статті запропоновано одну з можливих аналітичних моделей розуміння природи спогадування про пізнанні минулого. The article provides an analytical model for understanding the nature of remembering past knowledge and experience. The academic interest in memories as a research subject has significantly increased during the last decades. The use of memories for studying the past needs proper research methodologies in the field of historical and source studies. Memories are the significant categorical structure of memory discourse, which enables the construction or interpretation of a multi-functional repertoire of the past. Memories represent the past, however, they do not reproduce reality immediately, but reproduce its certain elements, creating a formal shell, an imperfect «copy», a kind of conventional image, presenting themselves situationally within the limits/conditions of another time-space. The aim of the article is to explore the theoretical and methodological use of memoirs for the understanding of the past. The authors conclude that the formation and content of memories are influenced by several factors, among which are the following: the very fact of remembering certain events, the social framework of memory, changes in representations of the past, any information present at the time of the event, the time-space localization of the one who remembers, etc. Therefore, when exploring the polysemantic structure of memories, a peculiar system of filters is important to take into consideration (time-space continuum, experience, age, situations, location, analogies, fluctuation of stereotypes, individualization of content, etc.). Memories are an important source of knowledge about the past. Working with memories requires a critical approach from the researcher, a multi-level preparation with an appropriate selection of research tools and methods.

З урахуванням новітніх праць з історіософії та методології гуманітаристики у статті з’ясовуються об’єктивна необхідність, мотиви, сутність, особливості та наслідки соціокультурного повороту в українознавстві. Він трактується як певний злам у методології, переорієнтація дослідницьких стратегій науковців, перенесення акцентів на дослідження пріоритетної ролі людини, культури і духовності в суспільному розвитку, зміна оптики наукового пізнання та оновлення його методів на основі цивілізаційної теорії Й. Гердера, О. Данилевського, О. Мірабо, А. Тойнбі, С. Хантингтона, О. Шпенглера, К. Ясперса та ін., синергетики та міждисциплінарності. Соціокультурне трактування історичного процесу розглядається як альтернатива марксистському монізму та партійно-класовому підходу до культури. Наголошено на культурологічній традиції українознавства як інтегративної системи знань про Україну і українців, започаткованій у працях В. Антоновича, М. Грушевського, М. Костомарова, П. Куліша, В. Липинського, І. Лисяка-Рудницького, І. Огієнка, І. Франка, Д. Чижевського, С. Шлемкевича та ін., показано значення її потужного пізнавального потенціалу для подальшого дослідження історії, змісту та світоглядних основ культури і освіти, подолання і запобігання негативних наслідків комунізації суспільства та масової культури доби постмодерну.Розкрита взаємодія соціокультурного повороту з цивілізаційною парадигмою і антропологізмом українознавства як передумови утвердження людиноцентризму і подальшої інтеграції у світовий науково-інформаційний простір. В епіцентрі новітніх українознавчих студій В. Андрущенка, Л. Губерського, В. Горського, П. Кононенка, В. Крисаченка, М. Поповича, О. Рафальського, В. Шейка, М. Юрія та ін. перебуває українська людина як найвища цінність, безпосередній носій національної та цивілізаційної ідентичностей суспільства, алгоритм взаємодії людини, культури і соціуму як системи цінностей, морально-етичних норм та ментальності. Аналізуються нові виклики, які постали перед українознавством, його інтелектуальним потенціалом на тлі глобалізації, тривалої воєнної і гібридної агресії путінської Росії проти України, активізації імперської парадигми «русского міра», намагань кремлівських науковців заперечити окремішність українського народу, нав’язати маніпулятивні міфи про так звану «общую історію» та «штучність» державності України., Taking into account the latest works on the historiosophy and methodology of humanities, the article clarifies the objective need, motives, essence, features, and consequences of the sociocultural change in Ukrainian studies. It is interpreted as a certain break in the methodology, reorientation of scientific research strategies; shifting emphasis on the research of the prioritized role of the man, culture, and spirituality in social development; changing the optics of scientific knowledge and updating its methods based on civilization theory of J. Herder, O. Danylevskyi, H. Mirabeau, A. Toynbee, S. Huntington, O. Spengler, K. Jaspers, etc., synergetics and interdisciplinarity. Sociocultural interpretation of the historical process is regarded as an alternative to Marxist monism and the party-class approach towards culture. The emphasis is laid on the cultural traditions of Ukrainian as an integrative system of knowledge about Ukraine and Ukrainians, introduced in the works by V. Antonoyych, M. Hrushevsky, M. Kostomarov, P. Kulish, V. Lypynskyi, I. Lysiak-Rudnytskyi, I. Ohiienko, I. Franko, D. Chyzhevskyi, S. Shlemkevych, and others; shows the value of its powerful cognitive potential for further study of history, content, and ideological bases of culture and education, overcoming and prevention of the negative consequences caused by social communization and postmodern mass culture.The article reveals the interaction of sociocultural turn with the civilizational paradigm and the anthropologism of Ukrainian studies as prerequisites for affirmation of human-centrism and further integration into the global scientific and informational space. At the epicenter of the newest Ukrainian studies by V. Andrushchenko, L. Huberskyi, V. Horskyi, P. Kononenko, V. Krysachenko, M. Popovych, O. Rafalskyi, V. Sheik, M. Yurii, and others is a Ukrainian as the highest value and the immediate carrier of national and civilizational identities of the society, as well as an algorithm of interaction between people, culture and society as a system of values, moral and ethical norms, and mentality. The study analyzes new challenges facing Ukrainian studies, their intellectual potential against the background of globalization, the prolonged military and hybrid aggression of Putin’s Russia against Ukraine, activation of the imperial paradigm of the “Russian World”, Kremlin scientists’ efforts to deny the distinctiveness of the Ukrainian people and impose manipulative myths about the so-called “common history” and “artificiality” of the Ukrainian statehood.