Search

The Eurasian lynx is a large carnivore widely distributed across Eurasia. However, our understanding of population status is heterogeneous across their range, with some populations isolated that are at risk of reduced genetic variation and a complete lack of information about others. In many European countries, Eurasian lynx are monitored through demographic studies crucial for their conservation and management. Even so, there are only rough and fragmented population assessments from Ukraine and Belarus, despite strict protection in both countries and their importance for lynx connectivity across Europe. We monitored lynx from October 2020 to March 2021 and used camera trapping in combination with spatial capture–recapture (SCR) methods in a Bayesian framework to provide the first SCR density estimation of three lynx populations across Ukraine and Belarus, including the Ukrainian Chornobyl Exclusion Zone, southern Belarus and the Ukrainian Carpathians. Our density estimates varied within our study areas ranging from 0.45 to 1.54 individuals/100 km2. This work provides a substantial scientific component to the overall understanding of lynx conservation for a region where only broad information is available and opens the doors for further large‐scale monitoring and trend assessments. The crucial information we provide can greatly enhance the range‐wide assessments of the status of this protected species. We also discuss the implications for Eurasian lynx conservation, despite the geopolitical realities impacting species monitoring in the region. Our work serves as a baseline, not only for future conservation interventions but also to evaluate the effects of disturbance and threats to these protected populations. [ABSTRACT FROM AUTHOR]

Local ecological practice (LEP, e.g., the everyday practice of collecting and using plants, including wild food plants) is shaped by nature (available local resources) and culture (local perceptions and knowledge on their usability), including a multitude of factors, among which language and geographical or cultural separation have been found to play crucial roles in affecting biocultural diversity. Also, proximity to the forest has been shown to increase the use of plants. We conducted ethnobotanical fieldwork within eastern and western regions of Ukrainian Polesia, during which we interviewed 118 people. Through semi-structured interviews, we recorded the distribution of the current uses of 70 wild food taxa. The analysis of use records revealed homogeneous distribution of use despite the geographical distance and different spoken dialects; however, we were able to single out the highly sylvan region of eastern Polesia as the area with highest biocultural diversity for the use of wild food plants. The results suggest that in the context of the overall homogenization of local ecological knowledge, the continued existence of unintended contact with nature through living and working in the forest may be the primary factor maintaining the broader LEP in the sylvan area of eastern Polesia.Місцева екологічна практика (MЕП, що включає повсякденну практику збору та використання дикорослих рослин у їжу) формується природою (місцевими ресурсами) та культурою (місцеві знання про їх використання), що включає безліч чинників, серед яких мова та географічне або культурне відокремлення відіграють вирішальну роль у впливі на біокультурне різноманіття. Також показано, що близькість до лісу збільшує використання рослин. Ми проводили етноботанічні польові роботи у двох областях Українського Полісся, в ході яких ми провели інтерв’ю з 118 людьми. За допомогою напівструктурованих інтерв’ю ми задокументували поточне використання 70 таксонів дикорослих рослин у їжу. Аналіз записів про вживання свідчить про однорідний розподіл використання, незважаючи на географічне розташування та різні розмовні діалекти; однак, ми змогли виділити лісистий регіон Східного Полісся як територію з найвищим біокультурним різноманіттям використання дикорослих рослин уїжу. Результати свідчать, що в контексті загальної гомогенізації місцевих екологічних знань, продовження існування контакту з природою живучи та працюючи в лісі може бути основним чинником, який підтримує ширшу MЕПу в лісовій зоні Східного Полісся. [ABSTRACT FROM AUTHOR]