The relevance of the topic is due to the importance of reproducing the historical memory of Armenians through the actualization of the vital activities of prominent representatives of this ancient people, who have lived on the lands of Ukraine over the centuries and have become an integral part of the cultural history and life of these lands.The purpose of the study is to show through the research of the biography of the prominent representatives of the Armenian musical culture in Ukraine that internationality is not non-nationality. So a person, that remembers and respects his roots, usually does not perceive other people through the prism of ethno-national affiliation. On the contrary, the person like Carol von Mikuli respects and studies other culture and frequently contributes to their development.The research methodology includes the methods of historical and comparative analysis of various sources and the synthesis of their data, the biographical method and the principle of hermeneutical interpretation of sources.Conclusion. In the postmodern era the processes of globalization erase cultural differences between nations, and the tendency to loss of historicity, without which cultural memory, and as a result any culture and any nation cannot exist, becomes more threatening. In this circs reproducing and rethinking the contribution of prominent representatives of others ethnic groups and nations in the development of regional and national cultures allows us to preserve the cultural diversity of the world. For Armenians, most of whom during the centuries have lived in the diaspora, this problem is very actual. At the same time reproduction of the own cultural memory is no less important for Ukraine, because the Armenians have long become an integral part of our history (and not just Polish, Romanian or Russian). The person of the outstanding pianist, composer, teacher and organizer Karol von Mikuli is a grateful sample for covering this theme. He was a person, which created a powerful, fully international artistic environment around himself and contributed to the development of cultures of different nations, but at the same time always remembered the Armenian roots of his family and considered himself as Armenian., Рассмотрена жизнедеятельность Кароля фон Микули как органическая составляющая исторической памяти армян, раскрыта роль художника в формировании культурного-художественной среды в Галичине XIX — начала ХХ веков. Охарактеризован наиболее плодотворный период его жизни, когда он возглавлял Галицкое музыкальное общество и Консерваторию во Львове. Актуальность темы обусловлена тем, что в наше время глобализационные процессы нивелируют культурные различия между народами, угрожают потерей их историчности. Исследование вклада выдающихся представителей других наций в развитие региональных и национальных культур позволяет сохранить культурное разнообразие мира. Методологию исследования составляют методы исторического и сравнительного анализа и герменевтической интерпретации источников. Для армян, большинство которых веками проживало в диаспоре, эта проблема особенно актуальна. В Украине армяне давно составляют неотъемлемую часть её истории. Композитор Кароль фон Микули писал преимущественно для фортепиано, однако в его творчестве есть и камерные ансамбли, и песни для голоса и фортепиано на немецкие и французские тексты, и вокально-хоровые произведения. Кроме того, он не только активно концертировал, но и много путешествовал, собирая украинский, армянский, молдавский, немецкий, польский и румынский музыкальный фольклор, составил и издал музыкальный сборник «Armenian», написал много немецких песен и опубликовал во Львове сборник «48 румынских национальных арий». Исследование жизнедеятельности выдающихся представителей этого древнего народа способствует сохранению исторической памяти, важно как для армян в украинской диаспоре, так и для украинского общества. Вклад выдающихся представителей различных этносов и наций в развитие региональных и национальных культур обогащает мир вопреки новейшим тенденциям к нивелированию его историчности, без которой не может быть культуры и её носителя — народа., Розглянуто життєдіяльність Кароля фон Мікулі як органічну складову історичної пам’яті вірмен, роль митця у формуванні культурного-мистецького середовища в Галичині ХІХ — початку ХХ століть. Охарактеризовано найбільш плідний період його життя, коли він очолював Галицьке музичне товариство і Консерваторію у Львові. Актуальність теми зумовлена тим, що в наш час глобалізаційні процеси нівелюють культурні відмінності між народами, загрожують втратою історичності. Дослідження внеску видатних представників інших націй у розвиток регіональних і національних культур надає можливість зберегти культурну різноманітність світу. Методологію дослідження становлять методи історичного й компаративного аналізу та герменевтичної інтерпретації джерел. Для вірмен, більшість яких століттями проживала в діаспорі, ця проблема є особливо актуальною. В Україні вірмени давно становлять невід’ємну складову її історії. Композитор Кароль фон Мікулі писав переважно для фортепіано, однак у його творчому доробку є й камерні ансамблі, і пісні для голосу й фортепіано на німецькі й французькі тексти, і вокально-хорові твори. Крім того, він не тільки активно концертував, а й багато подорожував, збираючи український, вірменський, молдавський, німецький, польський та румунський музичний фольклор, уклав і видав музичну збірку «Armenian», написав багато німецьких пісень і опублікував у Львові збірку «48 румунських національних арій». Дослідження життєдіяльності визначних представників цього стародавнього народу сприяє збереженню історичної пам’яті, що важливо як для вірмен в українській діаспорі, так і для українців. Внесок видатних представників різних етносів і націй у розвиток регіональних і національних культур урізноманітнює світ усупереч новітнім тенденціям до нівелювання його історичності, без якої не може бути культури і її носія — народу.