Search

Недостатками концепции «демифологизации» являются, с одной стороны, укоренившееся в позитивистском направлении представление о мифе как преходящей, исторически ограниченной форме сознания, свойственной определенной стадии развития человека и общества, заменяемой наукой, с другой –­ коннотация со словами «выдуманный», «фантастический», «нереальный». Вслед за А.Ф. Лосевым предлагается рассматривать миф в качестве специфической, неотъемлемой формы человеческого мировоззрения, существующей на протяжении всей истории человека, а не только на его архаической стадии. Движение «от мифа к логосу» как архетип рациональности философии в противовес иррациональности мифического – привычная позитивистская схема, позитивистский шаблон, существующий во многих учебниках по философии и истории философии, парадигма «торжества философии» и отрицания мифа. Но как философия могла обходиться без мифа, особенно античная? В статье рассматриваются различные аспекты «философского мифа» и философского мифотворчества., The disadvantages of the concept of «demythologization» are the idea of myth, rooted in the positivist direction, as a transitory, historically limited form of consciousness, characteristic of a certain stage of human and social development, replaced by science, on the one hand, and the connotation with the words «fictional», «fantastic», «unreal», on the other. Following A. F. Losev, it is assumed to consider the myth as a specific integral form of the human worldview throughout the entire history of human existence, and not only at its archaic stage. Therefore, the movement «from myth to logos» as an archetype of the rationality of philosophy as opposed to the irrationality of the mythical is a familiar positivist scheme, a positivist template that exists in many textbooks on philosophy and the history of philosophy, a paradigm of the «triumph of philosophy» and the denial of myth. How could philosophy do without myth, especially the ancient one? The article examines various aspects of philosophical myth" and philosophical myth-making., Мифологос, Выпуск 1 (1) 2023, Pages 75-88

В данной статье рассмотрены основные положений философской концепции древнегреческого мыслителя Гераклита. Были изучены основные понятия его философской теории, такие как Логос, диалектика и благо. Особое внимание было уделено отношению философа к понятию Огонь, который он считал важнейшей разумной и вечной частью мира.

У раду је изложена упоредна дискурзивна анализа три Плутархова есхатолошка мита, с посебним освртом на антрополошке импликације које митови носе, те на Плутархову литерарно- филозофску амбиваленцију у погледу односа између мита и логоса. Митови описују екстатичнa путовањa јунака, као и његове визије космоса и оностраног света. Анализом се указује на трипартитну концепцију Плутарховог схватања човековог идентитета, као и на специфично тумачење појма демона у склопу тог схватања. This paper offers a comparative discourse analysis of three eschatological myths authored by Plutarch, with special emphasis on the anthropological implications of the myths and Plutarch’s literary-philosophical ambiguity concerning the relationship between mythos and logos. The myths describe the ecstatic journeus of their heroes, as well as their cosmic visions of the Beyond. The analysis points to Plutarch’s tripartite notion of human identity and his peculiar interpretation of the idea of demons as part of this notion. Тема броја - Мит и идентитет: кроскултурални и интертемпорални приступ (ур. Ђурђина Шијаковић Маиданик) / Topic of the Issue - Myth and Identity: A Cross-Cultural and Intertemporal Approach (ed. Djurdjina Šijaković Maidanik).

В статье затрагивается вопрос о том, что именно является мифом. Рассматривается специфика современного мифа как объекта изучения и возможность построения теории современного мифа. Излагаются некоторые основные характеристики современных мифов, коренным образом отличающиеся от мифов традиционных, на базе которых построено большинство исследований, а именно: отсутствие истинного исторического измерения у современного мифа, которое резко контрастирует с традиционным мифом, нуждающимся в начальной точке отсчета как в необходимой предпосылке для самого своего существования. Также выделены три основные особенности современного мифа: потребность в конструировании, самореферентность, отношение ко времени, истории и прогрессу. Авторы выделяют главные черты современных мифов: их завуалированность – «мифы в камуфляже», сочетание сакрального и профанного – «неосмысленное известное» и универсальную значимость. В результате современные мифы воспринимаются как объективные универсальные принципы, правила квазинаучного характера, способные формировать реальность. Это становится самоисполняющимся пророчеством или судьбой., The article touches on the question “What exactly is a myth?”. The specifics of modern myth as an object of study and the possibility of constructing a theory of modern myth are considered. Some basic characteristics of modern myths, radically different from traditional myths, on the basis of which most studies are based, are described, namely: the absence of a true historical dimension in modern myth, which sharply contrasts with traditional myth, which needs a starting point as a necessary prerequisite for its very existence. Three main features of the modern myth are also highlighted: the need for construction, self-reference, attitude to time, history and progress. The authors highlight the main features of modern myths their veiled nature – “myths in camouflage”, a combination of the sacred and profane – “unthought known” and universal significance. As a result, modern myths are perceived as objective universal principles, rules of a quasi-scientific nature, capable of shaping reality. This gives them the property of becoming a self-fulfilling prophecy or destiny.

The article presents the primary formulation of the problem and the analysis of the relationship between mythological perception and critical thinking as two modes of consciousness. The methodological strategies of the philosophical analysis of these modes of work of consciousness are considered. These strategies are relevant for various contexts of the interaction of myth and logos, primarily in social communications and education., Мифологос, Выпуск 1 (1) 2023, Pages 101-113

Актуальність теми дослідження. Філософська творчість Г. Сковороди привертає увагу сучасників тому, що філософ у центрі уваги ставить людину та визначає, що є опорою людині у світі. При цьому буття людини у нього постає як процес постійного самотворення, самовдосконалення. Проблеми сьогодення хвилюють кожну людину, а можливість побудувати гармонійні стосунки зі світом є головним завданням для неї. Шлях до щастя, на думку філософа полягає в самопізнанні та в моральному вдосконаленні людини, тому філософська мудрість Г. Сковороди сьогодні потрібна кожному. Постановка проблеми. Проблема формування цілісної особистості та визначення шляхів морального вдосконалення людини залишається актуальною і сьогодні, а розгляд філософської творчості Г. Сковороди в цьому аспекті є цілком закономірним. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дане дослідження надало можливість звернутися до наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників філософської спадщини Г. Сковороди. Теоретичні засади творчості мислителя намагалися з’ясувати багато науковців. Праці Г. Сковороди досліджували Д.Багалій, В. Горський, П. Житецький, І. Іваньо, О. Мишанич, І. Мірчук, К. Митрович, А. Ніженець, Д. Олянчин, І. Пістрий, Ф. Поліщук, П. Попов, М. Рогович, І. Табачников, Д. Чижевський, В. Шаян, П. Яременко та інші. Філософські ідеї Г. Сковороди досліджуються у працях сучасних науковців, насамперед, С. Гладкого, І. Загрійчук, Д. Кирика, М. Редько, М. Рика, М. Роговича, З. Скринник, І. Карівця, Л. Харченко. Постановка завдання. У межах дослідження необхідно здійснити аналіз творчості Г. Сковороди в аспекті морального вдосконалення людини. Розглянути поняття філософа “істинної людини” та дослідити зв’язок між вченнями античних філософів, ранньохристиянською філософією, гуманістами Відродження та філософською творчістю Г. Сковороди, яка вплинула на подальший розвиток філософської думки. Важливим є дослідження розуміння й витлумачення проблеми людського щастя, що розглядає філософ, визначення сенсу людського буття. Виклад основного матеріалу. Творчість Г. Сковороди включає багато суперечливих вчень, які свій початок беруть ще в античній та ранньохристиянській філософії, але все ж таки для нас є зрозумілим, що провідною ідеєю його творчості є тема людини, її моральне буття. Г. Сковорода вибудовує свій ідеал людини, який має спільні риси з античним ідеалом. Вчення філософа про дві натури, які є основою визначених ним світів, а саме, макрокосму, тобто Всесвіту, мікрокосму, як проекції Всесвіту, якою є людина, та символічного світу, який у нього є Біблією, – нагадує космічний логос стародавніх греків, який співпадає у нього з невидимою натурою, що ототожнюється з Богом. Він постає як всесвітній розум і закон, який організовує та впорядковує світ, тому у розумінні філософа жити у злагоді з Богом, означає жити у гармонії з природою, знайти гармонію внутрішнього світу. Важливим у філософа є розуміння й висвітлення проблеми людського щастя, яке, на думку мислителя, можна досягти шляхом морального вдосконалення людини. Філософ трактує життя людини як моральну діяльність, вводить поняття “сродної” праці, в основу якої покладає природні нахили людини. Філософ звертається до стоїчної філософії і Біблії, це визначило його філософську позицію – ототожнення філософії з етикою, своїм завданням він вважав навчити людину зберігати душевний спокій у мінливому світі. Здійснення божественної волі вимагає від людини можливості діяти у відповідності з моральними законами, саме так людина може знайти душевний спокій. Для побудови гармонійних стосунків зі світом важливим для людини є пізнання своєї природи, самопізнання. Божественний закон, який міститься у Біблії, вважає філософ, спонукає людину до моральних вчинків. На думку мислителя, пізнання символічного світу Біблії відбувається за допомогою серця. Образно-символічний світ Біблії неможливо пізнати буквально, розумом, його можна збагнути лише серцем. Серце дає можливість розрізняти добро і зло, для Г. Сковороди серце людини є сферою постійної боротьби добра і зла. Символічна філософія Г. Сковороди має спільні риси з античними вченнями, його образи-символи часто мають кілька значень, але він ніколи не намагався розірвати світ матеріальний і світ духовний, а завжди намагався побачити в матеріальному духовне, ось чому в мікрокосмі формується символ “істинної” людини через духовне звернення до Бога. У його образно-символічному світорозумінні кожному елементу навколишнього світу відповідає внутрішня і зовнішня сутність, форма і матерія, а головною метою людини, як вважав мислитель, є пізнання внутрішньої сутності світу, в якому прихована істина “із двох сутностей дві думки і два серця. Вчення Г. Сковороди є взірцем символічного світорозуміння, філософ намагався об’єднати внутрішню і зовнішню людські натури, а божественну сутність людина може пізнати не лише розумом, але й відчути її серцем. Самопізнання, самозаглиблення, життя у гармонії з природою, говорить філософ, забезпечує душевний спокій. Усвідомлюючи необхідність самопізнання, він намагається знайти відповідь на головні питання етики, а саме, через специфіку малого світу, тобто людину, він осягає духовні основи буття, окреслює його морально-етичні виміри, розглядає добро і зло, вказує шлях до “істинної» людини”. Г. Сковорода пропонує шлях морального вдосконалення людини через самопізнання, наслідування природи, що дасть можливість людині пізнати себе і звернутися в собі до Бога. Висновки. Український філософ Г. Сковорода є одним із тих діячів культури українського бароко, творчість якого не припиняє привертати увагу багатьох сучасних дослідників. Уявивши людину як мікрокосм, філософ наголошує на активній сутності людини, яка утверджувалася ще античними мислителями, була продовжена середньовічними богословами, ця ідея підтримувалася філософами доби Відродження, Нового часу та була провідною у вченнях професорів Києво-Могилянської академії. Теорія “сродної праці” філософа розкриває істинне призначення людини та вказує правильний шлях до щастя. Мислитель пропонує шлях морального вдосконалення людини через самопізнання, закликає до наслідування природи, до наполегливої праці над формуванням цілісної особистості, в якій гармонійно поєднуються розум та почуття. І сьогодні філософські роздуми Г. Сковороди допомагають глибше зрозуміти екзистенційні проблеми та є змістовним підґрунтям для розвитку сучасної етичної науки. Urgency of the research. G. Skovoroda’s philosophical work attracts the attention of contemporaries because the philosopher puts a person in the spotlight and determines what the support of man in the world is. In this case, the existence of man appears as a process of constant selfcreation, self-improvement. The problems of today concern every person, and the opportunity to build a harmonious relationship with the world is the main task for him. The path to happiness, according to the philosopher, lies in self-knowledge and moral perfection of man, so the philosophical wisdom of G. Skovoroda is needed today. Target setting. The problem of forming a holistic personality and determining the ways of moral improvement of man is still relevant today, and the consideration of G. Skovoroda’s philosophical work in this aspect is quite natural. Actual scientific researches and issues analysis. This study gave the opportunity to turn to the scientific works of domestic and foreign researchers of the philosophical heritage of G. Skovoroda. The theoretical foundations of the thinker’s work have tried to be found out by many scientists. The works of G. Skovoroda were investigated by D. Bagaliy, V. Gorsky, P. Zhitetsky, I. Ivano, O. Mishanych, I. Mirchuk, K. Mitrovych, A. Nizhenets, D. Olyanchin, I. Pisctry, F. Polishchuk, P. Popov, M. Rogovich, I. Tabachnikov, D. Chizhevsky, V. Shayan, P. Yaremenko and others. G. Skovoroda’s philosophical ideas are explored in the works of modern scientists, first of all, S. Gladky, I. Zagriychuk, D. Kirik, M. Redko, M. Ryk, M. Rogovich, Z. Skrynnik, I. Karivets’, L. Kharchenko. The research objective. Within the framework of the study it is necessary to analyze the work of G. Skovoroda in aspect of moral improvement of man. Consider the concept “true man” of the philosopher and investigate the connection between the teachings of ancient philosophers, early Christian philosophy, humanists of the Renaissance and the philosophical work of G. Skovoroda that influenced the further development of philosophical thought. It is important to study the understanding and interpretation of the problem of human happiness, which the philosopher considers, the definition of the sense of human being. The statement of basic materials. G. Skovoroda’s creative work includes many contradictory teachings that originate in ancient and early Christian philosophy, but it is still clear to us that the leading idea of his work is the theme of man, his moral being. G. Skovoroda builds his ideal of a person who has common features with an ancient ideal. The teaching of a philosopher about two natures, which are the basis of the worlds he defined, namely, macrocosm, that is, the universe, microcosm, as projections of the universe, which is a man and a symbolic world that is a Bible for him – resembles the cosmic logos of ancient Greeks with an invisible nature that identifies with God. It appears as a worldwide mind and the law that organize the world, so in the understanding of the philosopher to live in harmony with God means to live in harmony with nature, to find the harmony of the inner world. An important issue for the philosopher is understanding and highlighting the problem of human happiness, which, according to the thinker, can be achieved through the moral improvement of man. The philosopher interprets human life as moral activity, introduces the concept of “related” work, which is based on natural gifts of a person: “if he does work without putting his heart into it he will never be a success”, but if a person lives according to Nature’s law he will certainly be happy [4, p. 11]. The philosopher turns to the Stoic Philosophy and the Bible, which defined his philosophical position – identifying philosophy with ethics, and his task is considered to teach a person to maintain peace of mind in a changing world. Divine will makes a person act in accordance with moral laws, that is how a person can find peace of mind. To build a harmonious relationship with the world, it is important for man to know his nature, self-knowledge. The divine law contained in the Bible, the philosopher believes, encourages man to moral actions. According to the thinker, the knowledge of the symbolic world of the Bible comes through the heart. The figuratively-symbolic world of the Bible cannot be known literally, by reason, it can be understood only by heart. The heart gives the opportunity to distinguish between good and evil, for G. Skovoroda the heart of man is an area of constant struggle of good and evil: “…all worlds consist of two entities: evil and good” [8, p. 154]. G. Skovoroda’s symbolic philosophy has common features with ancient teachings, his symbol images often have several meanings, but he never tried to break the material and spiritual world, but always tried to see spiritual in the material, that is why the symbol of “true” man is formed in the microcosm through a spiritual appeal to God. In his figurative and symbolic worldview every element of the outside world corresponds to the internal and external essence, form and matter, and the main purpose of man, as the thinker believed, is the knowledge of the inner essence of the world in which the truth is hidden “of two entities two thoughts and two hearts: perishable and unperishable, pure and unclean, dead and alive” [8, p. 145]. As L. Ushkalov noted, G. Skovoroda in his works appears to be a philosopher and theologian first of all, he is characterized by a combination of “poetry, philosophy, theology and religious mystical entertainments”, his symbolic way of philosophizing caused “many different, sometimes completely opposite, reasoning and sentences”[11, p. 35-36]. G. Skovoroda’s doctrine is a model of symbolic worldview, the philosopher tried to unite the inner and external human nature, and the divine essence of man can be got not only by mind, but also it can be felt with the heart. Self-knowledge, self-absorption, life in harmony with nature, says the philosopher, provides peace of mind. Realizing the need for self-knowledge, he tries to find the answer to the main questions of ethics, namely, through the specificity of the small world, that is a person, he understands the spiritual foundations of being, outlines his moral and ethical dimensions, considers good and evil, points the path to a “true” person. G. Skovoroda offers the way of moral improvement of man through selfknowledge, following the nature, which will allow man to know himself and turn to God. Conclusions. Ukrainian philosopher G. Skovoroda is one of those figures of the Ukrainian Baroque culture, whose work does not stop attracting the attention of many modern researchers. Having imagined man as a microcosm, the philosopher emphasizes the active essence of man, which was established by ancient thinkers, was continued by medieval theologians, this idea was supported by the philosophers of the Renaissance, modern times and was leading in the teachings of professors of the Kyiv-Mohyla Academy. The theory of “related work” of the philosopher reveals the true purpose of man and points the right path to happiness. The thinker proposes the path of moral improvement of man through selfknowledge, he calls for imitation of nature, for hard work on the formation of a holistic personality, in which the mind and feelings are harmoniously combined. And today the philosophical reflections of G. Skovoroda help understand more deeply existential problems and are a meaningful basis for the development of modern ethical science

The task of the study is to unravel the issue of the relationship, the links between philosophy and life in society via an optic bringing the role of the word into relief. The motif of “logos” has appeared throughout the history of philosophy in many forms, whether via the framework of reflection on the meaning of history, culture or education. I would like to emphasize the importance of logos in relation to the essence of human existence and coexistence as such. Investigations will, purposefully, move beyond the usual, objectifying, classically academic schemes and matrices, because the goal is to show the importance of philosophy in revealing the “other” kind of logos—the one revealed, via inwardness, via bonds relating to the emotional dimension of intimacy, for example by philosophers of tragedy and poets; that is, the logos that creates time itself, the spirit of the epoch, in dialogue, in life meetings that create an inter-space between the everyday and eternity, that life-long influences the personal destiny of participants. This study arises from, and is testimony to, an encounter with the Logos itself, via the person of an unforgettable Teacher, Professor Slinin., Задачей исследования является обсуждение вопросов связи философии и жизни в обществе через рассмотрение роли слова-логоса. Мотив логоса появлялся в истории философии во многих формах как часть размышлений о значении истории, культуры или образования. На этот раз я хотел бы подчеркнуть важность логоса по отношению к сути человеческого существования и их сосуществования. Исследование выходит за рамки общепринятых, объективирующих, классически академических схем и матриц, поскольку цель состоит в том, чтобы показать важность философии в раскрытии «иного» логоса — того, чью суть благодаря его связи с эмоциональным измерением раскрыли, например, философы-романтики и поэты. Речь пойдет о логосе, создающем само время, дух времени, в разговоре, в жизненных встречах, создающем «между»-пространство — промежуток между повседневностью и вечностью, влияющий на личные судьбы его участников на протяжении всей их жизни. Это исследование также является рассказом-признанием о личной встрече с Логосом, который в образе уникального Учителя воплотил для меня профессор Ярослав Анатольевич Слинин.

The article «Some consistent speaking patterns of the Ukrainian, English and Russian languages» researched by Inna Diakonovych features the speaking patterns of the Ukrainian language that are defined as «proteza». There is an attempt to find out whether similar speaking patterns exist in Russian which has been always considered as a language of the same origin as Ukrainian. Furthermore, since Russian political and scientific establishment claimed and still claims the Ukrainian language to be a «little Russian dialect» the goal of the research is to prove Ukrainian to be an independent language as it is spoken by the nation that has its long history and rich literary tradition. Ivan Ohienko proved the Ukrainian language to be a separate independent language in his University course of lectures «The Ukrainian Culture». A good proof is based on the reason-outcome coherence that can be exemplified by a Greek word «logos». The word was fi rst used by Heraclitus and it was defined as an objective law. Hegel admired the word as to his mind it included both intelligence and speaking. According to his philosophical speculations the word «logos» unites unseen spiritual and integrated into spirit material substance. There is ‘logos’ in existence of the Ukrainian language as it lives its particular evolutionary process develops its particular speaking consistent patterns. When it comes to prosthetic speaking patterns, the phonemes that prefix words to introduce vowels are most commonly [j], [w] and occasionally [h]. Regularly while speaking Ukrainians prefi x a consonant before a vowel to make articulation easier. Such adjustment to a vocalic phoneme occurs subconsciously, e.g.: wis’ (Ukr., axis (Eng.)), while it sounds os’ in Russian without prosthetic phoneme; wisliuk (Ukr., donkey (Eng.)) – osel (Rus.), again no prefi xed consonant is observed in Russian; wulytsa (Ukr., street (Eng.)) – ulitsa (Rus.); wohon’ (Ukr., fi re (Eng.)) – ohon’ (Rus.); hykavka (Ukr., hiccup (Eng.)) – ikota (Rus.); wuhillia (Ukr., coal (Eng.)) – uhol’ (Rus.); wuho (Ukr., ear (Eng.)) – uho (Rus.). Apparent are prosthetic speaking patterns with prefi xed [h]: hostry (Ukr., sharp (Eng.) – ostry (Rus.), hotel’ (Ukr., hotel (Eng.)) – otel’ (Rus.), horod (Ukr., garden (Eng.) – ohorod (Rus.), horih (Ukr., nut (Eng.)) – oreh (Rus.), holka (Ukr., needle (Eng.) – igla (Rus.), harbuz (Ukr., pumkin (Eng.)) – arbuz (Rus.), humor (Ukr., humour (Eng.)) – umor (Rus.). The above examples prove prefi xed consonants to be a traditionally Ukrainian speaking pattern, but not Russian. There is an attempt to compare Ukrainian prosthetic phonemes [j], [w] [h] with the use of the English article ‘an’ before vowels, where [n] is considered by the author to be a prefixed consonant thus, prosthetic. Another potential English prosthetic phoneme is [h], similar to the Ukrainian [h], though silent: hour, honour, honorable, honest, honesty, heir, heirloom hauteur, hommage, hoatzin, horologion, hombre, hautton (Fr.), haute couture (Fr). English linking ‘r’ is considered to be an adjustment to ease articulation and is compared with the Ukrainian prosthetic phonemes. To prove Ukrainian is a diff erent from Russian language thus not a dialect of it Ukrainian speaking patterns of names softening can be an example: Ilko (Ukr.) – Iliusha (Rus.), Katria, Katrusia (Ukr.) – Katiusha (Rus.), Mykhas, Mykhailyk (Ukr.) – Misha (Rus.). In Russian we can observe a name softening suffi x [S] while it does not occur in Ukrainian., Дослідження висвітлює мовленнєві позиційні закономірності української мови у вигляді протези і їхню відсутність у російській та англійській мовах. Гіпотетично проводиться спроба охарактеризувати діахронічну тенденцію англійської мови до замовчування певних фонем, як відсутню протезу даної германської мови.

В статье дается определение философии как субъективно-человеческого и социального проявление абсолюта в единстве хаоса (трансцендента) и порядка (природы)., The article defines philosophy as a subjective human and social manifestation of the absolute in the unity of chaos (transcendent) and order (nature)., Социально-гуманитарные знания, Выпуск 4 2022, Pages 326-331

В статье представлены некоторые аспекты древне-римской философии, акцент которых сопряжен с осмыслением фактора воспитания личности на истории своего Отечества и славных деяниях его граждан. Выявляя ряд теоретических концептов как итога мыслительной деятельности выдающихся предков человечества, автор обращает внимание: во-первых, на целесообразность интегрирования заветов истории в практику организации воспитания современной генерации наших сограждан; во-вторых, на важность апеллирования к исторической памяти личного состава органов внутренних дел относительно важных вех как нашей Родиныющуд, так и своего ведомства, включая историю героизма старшего поколения правоохранителей., The article presents some aspects of ancient Roman philosophy, the emphasis of which is associated with the comprehension of the factor of personality education on the history of one's Fatherland and the glorious deeds of its citizens. Revealing a number of theoretical concepts as a result of the mental activity of the outstanding ancestors of mankind, the author draws attention to: firstly, the expediency of integrating the precepts of history into the practice of organizing the education of the modern generation of our fellow citizens; secondly, the importance of appealing to the historical memory of the personnel of the internal affairs bodies regarding the important milestones of both our Motherland and their department, including the history of the heroism of the older generation of law enforcement officers.

В статье анализируется проблематика философии имени как тайныличности в контексте религиозно-сакральных знаний и философского дискурсаА. Ф. Лосева. Актуализируется понятие имени как постоянной величины, «умногочисла», восходящего к направлению адамизма в поэзии русского акмеиста Н. С. Гумилева и богословским спорам по имяславию. На основании аналитического обзорадается определение мифопоэзиса как эйдетического выражения идеи сакральностислова и магии числа, которые становятся основополагающими для философии имениА. Ф. Лосева. Именно в его миропонимании имя обретает символическое значениеэйдетического, меонического и гилетического числа как мифологосного основания космоса., The article analyzes the problems of the philosophy of the name as a mysteryof the individual in the context of religious and sacred knowledge and philosophicaldiscourse of A. F. Losev. The concept of a name as a constant value, a «smart number»,which goes back to the direction of Adamism in the poetry of the Russian acmeist N. S. Gumilevand the theological disputes on «nameslav», is actualized. Based on the analyticalreview, the definition of mythopoesis is given as an eidetic expression of the idea of the sacrednessof the word and the magic of number, which becomes fundamental for the philosophynamed after A. F. Losev. It is in his worldview that the name acquires the symbolicmeaning of the eidetic, meonic and hyletic number as the mythological foundation of the cosmos., ВЕСТНИК МОСКОВСКОГО ГОРОДСКОГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО УНИВЕРСИТЕТА. СЕРИЯ: ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ, Выпуск 4 (40) 2022

The poetic dimension of philosophical thought is the central problem of this paper. Poetry and philosophy have different tasks, but both poetry and philosophy are concerned with the word as an instrument – knowledge (for philosophy) and expression (for poetry). Philosophy uses the word in its semantic constituents, abstracting from its external form. For poetry, the external sound side is inseparable from meaning and its various semantic aspects. In some cases, however, these typological attitudes and tenets are reversed. In philosophy, such cases can be considered as the work with language in its poetic dimension. Heraclitus worked in this way in antiquity, Heidegger works with language and with the word similarly in modern times. In poetry, we can consider the work of M. Tsvetaeva as such a case. Poeticizing, as represented by Tsvetaeva, is a cardinal linguistic shift, determined by the inner experience: distancing from any national language, or cardinal defamiliarization of the language in the constitutive centres of its conventional symbolic coordination, recognizing it every time and, accordingly, recognizing, renaming, defamiliarizing of the world. More than anybody else poets are immersed in the world, in search of the names, in giving meanings to things. When considering the poet’s work from the perspective of poetic dimensions of philosophical thought, the author relies on an article by Elena Sobolevskaya “Yearning – homeland – rowan...”, which uses both philological and philosophical approaches to the analysis and interpretation of Marina Tsvetaeva’s poetic work., Поэтическое измерение философской речи – проблема, которая является центральной для этой работы. При различии цели и задач, стоящих перед философией и поэзией, общим является причастность слову как орудию и инструменту – познания (для философии) и выражения (для поэзии). Если философия использует слово в его смысловом составе, отвлекаясь от его внешней формы, для поэзии внешняя звуковая сторона неотделима от смысла и содержания. Однако эти типовые установки и позиции в некоторых случаях оказываются переставленными. В философии такими случаями можно считать работу с языком: в древности – Гераклита, в современности – Хайдеггера. В поэзии этим случаем можно считать творчество М. Цветаевой. В обращении к творчеству этого поэта с точки зрения центральной проблемы данной работы автор опирается на статью Е. К. Соболевской «Тоска – родина – рябина», публикуемую в настоящем издании., Поетичний вимір філософської мови – проблема, яка є центральною для цієї роботи. Під час розрізнення мети та задач, які є перед філософією та поезією, загальним є причетність слову як знаряддя та інструменту – пізнання (для філософії) та вираження (для поезії). Якщо філософія використовує слово в його змістовому складі, абстрагуючись від його зовнішньої форми, для поезії зовнішній звуковий бік є невід’ємним від смислу та змісту. Однак ці типові установки та позиції в деяких випадках виявляються переставленими. В філософії такими випадками можна вважати роботу з мовою: у старовину – Геракліта, у сучасності – Гайдеггера. У поезії цим випадком можна вважати творчість М. Цвєтаєвої. У зверненні до творчості цього поета з огляду на центральну проблему даної роботи автор спирається на статтю О. К. Соболевської «Журба – вітчизна – горобина», яка публікується у цьому виданні.

The purpose of the article is to reveal the vectors and strategies for the transformation of religion in Postmodern culture in the context of “the theory of three paradigms”. The research methodology is a combination of general scientific and special cultural methods. Actually, the paradigm analysis method allowed us to describe three global paradigms of European culture, revealing their ontological foundations. Using the genetic approach, it was possible to trace the origin and development of the ideology of Postmodernism and the New Age phenomenon as a specific form of postmodern religiosity. The application of the comparative method made it possible to discover common semantic structures in the philosophy of Postmodern and its “religious program”. The axiological approach has helped to understand the nature of changes in the system of values that occur during the transition of culture from one paradigm to another. The scientific novelty of the work lies in the application of “the theory of three paradigms” to the study of deep layers of European culture, as well as in the introduction of the paradigm analysis method in the arsenal of methods of modern Cultural Studies. Conclusions. It is established that the logic of changing the described paradigms can be estimated from two opposite positions. From the point of view of postmodernists, it is regarded as progressive and means the liberation of human existence (corporeality, sensuality, imagination, and creativity) from all irrational and cruel, which was associated with the logocentric nature of the previous paradigms. From the point of view of traditionalists, this logic is regressive and reflects the gradual removal from the sensory and material “plane” of the cultural universe of its semantic and intellectual “axis” – the Logos. It is indicated that the transformation of religion in the modern informational and globalized society is a logical continuation of the semantic vectors of the third paradigm. It is noted that the nature of the Postmodern paradigm is paradoxical and antinomic, which consists in the free and game combination of heterogeneous phenomena – science and religion, rationalism and mysticism, the dogmas of various creeds and human free fantasy.

Предметом исследования данной статьи является творчество современного астраханского композитора Ю. П. Гонцова, объектом — музыкальная культура ХХ века. Автором подробно рассматривается тематический блок сочинений композитора, в которых ярко выражена философская составляющая их содержания. Особое внимание в статье уделяется рассмотрению тех произведений Гонцова, в которых прослеживаются его метафизические идеи, имманентные отечественной философской мысли – всеединства, соборности, софийности. Анализ содержания произведений позволяет дать описание взгляда композитора на мироустройство. При работе над материалом статьи автор использовал следующие методы: аналитический — при разборе формы, музыкального языка и стиля, философско-герменевтический — при анализе содержания музыкальных произведений. Основной вывод проведенного исследования заключается в выведении основных констант метафизических исканий композитора. Особую роль в этом ключе сыграло обращение композитора к программности, которая включает в себя не только название произведение и его частей, но и текстовые эпиграфы и прием инструментального «интонирования текста». Особым вкладом автора в исследование является применение филосфско-герменевтического метода при анализе содержания музыкальных произведений. Новизна исследования заключается в том, что приведенный выше музыкальный материал исследуется впервые.

В настоящее время в РФЯЦ-ВНИИТФ проводится разработка ручного пневматического миномета (РПМ), в котором запуск мины происходит при по-мощи сжатого воздуха без использования взрывчатых веществ и порохов. Для проведения предварительной экспериментальной отработки разработан макет миномета. Для снижения стоимости предварительной отработки в макете проведена замене легких алюминиевых материалов на сталь. В докладе представлены результаты расчетов на прочность корпуса макета миномета при статической нагрузке и ударном взаимодействии. Анализ НДС миномета проводился в двух пакетах программ (ПП): ЛОГОС-Прочность и аналогичного коммерческого продукта (КП). Nowadays developing of the hand pneumatic trench-mortar is carry out in RFNC-VNIITF and activation of mina occurs by compressed air without using of explosive or powder. The model of a trench-mortar has been developed for an experimental pretreatment. Light aluminium materials have been replaced to steel for reduction cost of pretreatment. The paper presents the results of calculation for the model strength of the trench-mortal during static load and impact interaction. Analysis of stress-strain state of the trench-mortal is made in two software package: LOGOS-strength and a similar commercial product.

В статье рассматриваются вопросы, связанные с внедрением отечественных суперкомпьютерных технологий в авиастроительную отрасль Российской Федерации. Представлены основные средства государственной поддержки по разработки и внедрения отечественных суперкомпьютерных технологий в организации промышленности. Рассматриваются актуальные вопросы применения отечественных пакетов программных продуктов инженерного анализа Логос, SimInTech и Euler в задачах виртуальных испытаний. Представлены результаты решения типовых промышленно-ориентированных задач авиастроения с помощью отечественного программного обеспечения имитационного моделирования. Приведены примеры успешно решенных задач сокращения и замены натурных испытаний виртуальными в области аэродинамики, гидродинамики, теплопроводности, прочности. Обозначены главные тенденции развития отечественных суперкомпьютерных технологий с учетом перехода на создание цифровых двойников изделий и агрегатов. Особое внимание уделяется вопросам методических подходов и проблемам разработки новых нормативных документов регламентирующих создание компьютерных моделей их валидации и применения. Представлена концепция проведения виртуальных испытаний в интересах проверки конструктивно-компоновочных решений, принимаемых для достижения оптимальных технико-экономических показателей и для подтверждения выполнимости требований. Описан инструмент для проведения верификации и валидации программного обеспечения имитационного моделирования на основе типовых тестовых задач по газодинамике, аэродинамике, акустике, тепловому анализу, прочности, мультидисциплинарному анализу, оптимизации и генерации дискретных пространственных моделей., The article discusses issues related to the introduction of domestic supercomputer technologies in the Russian aircraft. The main means of State support for the development and introduction of domestic supercomputer technologies in industrial organization are presented. Topical issues of application of domestic software packages of engineering analysis Logos, SimInTech and Euler in virtual testing tasks are considered. The results of solving typical industrial-oriented aircraft engineering problems by means of domestic simulation software are presented. Examples are given of successfully solved problems of reduction and replacement of full-scale tests with virtual ones in the field of aerodynamics, hydrodynamics, heat conductivity and durability. The main trends in the development of domestic supercomputer technologies are outlined, taking into account the transition to the creation of digital duplicates of products and aggregates. Particular attention is paid to the issues of methodological approaches and the development of new regulations governing the creation of computer models for their validation and application. The concept of virtual testing is presented in order to verify design and layout decisions taken to achieve optimum technical and economic performance and to confirm the feasibility of requirements. A description is given of a tool for verifying and validating simulation software on the basis of typical test problems for gas dynamics, aerodynamics, acoustics, heat analysis, strength, multidisciplinary analysis, optimization and generation of discrete spatial models., Международный научный журнал "Современные информационные технологии и ИТ-образование", Выпуск 2 2021, Pages 250-264

Аннотация. Данная работа посвящена переводу с греческого языка и толкованию слова «логос» и других слов с тем же корнем в Великом покаянном Каноне преподобного Андрея Критского. В работе представлены значения данного корня в Каноне и количество его употребления., Научно-богословский вестник Пермской духовной семинарии, Выпуск 1 (4) 2021, Pages 44-48

Purpose. The author believes that the main topic of philosophical studies of Heraclitus was not nature, not dialectics, and not political philosophy; he was engaged in the development of philosophical anthropology, and all other questions raised by him were subordinated to it to one degree or another. It is anthropology that is the most "dark" part of the teachings of this philosopher, therefore the purpose of this article is to identify the hidden anthropological message of Heraclitus. In case of success, it will become clear what made him "darken". Theoretical basis. The methodological basis of the article is the anthropological understanding of fragments of Heraclitus’ texts presented in a historical and philosophical context. Originality. The philosophical concept of Heraclitus is still a mystery for researchers of his work. The author of the article proposed such a variant of interpretation, within the framework of which different elements of this concept fit into a consistent model. Conclusions. The article proves that although the anthropological turn in philosophy is traditionally associated with the activities of the sophists and Socrates, the previous philosophical thought was also not devoid of anthropological ideas. Moreover, pre-Socratic philosophers posed problems, the interpretation of which brought the doctrine of man to the level of high-order abstractions, while surprisingly preserving the concreteness of the life-meaning questions that confront him. And one of the brightest representatives of pre-Socratic anthropology was Heraclitus of Ephesus. Religion was the motivator that made him study the world, man, and society. The doctrine of the Logos developed by Heraclitus had a tremendous impact on Plato and Philo of Alexandria, and through them on the author of the Fourth Gospel, who begins his story with a "Greek" rethinking of the mystery of the Incarnation. If Heraclitus claimed that a person carries a particle of the Logos, then John (or the one who wrote on his behalf) proclaimed that the Logos itself incorporated a particle of man. Despite all the differences between these approaches, each of them postulated the cosmic (divine) significance of human existence, which means that it brought anthropology to the ontological level., Цель. Автор считает, что главной темой философских исследований Гераклита были не природа, не диалектика и не политическая философия; он занимался разработкой философской антропологии, а все остальные поднимаемые им вопросы были в той или иной степени подчинены ей. Именно антропология является самой "темной" частью учения этого философа, поэтому целью данной статьи является выявление скрытого антропологического месседжа Гераклита. В случае удачи станет понятно и то, что заставляло его "темнить". Теоретический базис. Методологической основой статьи является антропологическое осмысление фрагментов текстов Гераклита, представленное в историко-философском контексте. Научная новизна. Философская концепция Гераклита до сих пор остается загадкой для исследователей его творчества. Автор статьи предложил такой вариант интерпретации, в рамках которого разные элементы этой концепции укладываются в непротиворечивую модель. Выводы. В статье доказывается, что хотя антропологический поворот в философии традиционно связывают с деятельностью софистов и Сократа, предшествующая философская мысль также не была лишена антропологических идей. Более того, досократовскими философами были поставлены проблемы, осмысление которых вывело учение о человеке на уровень абстракций высоких порядков, удивительным образом сохранив при этом конкретность стоящих перед ним смысложизненных вопросов. И одним из ярчайших представителей досократовской антропологии был Гераклит Эфесский. Религия была тем мотиватором, который заставлял его заниматься исследованием мира, человека и общества. Разработанное Гераклитом учение о Логосе оказало колоссальное влияние на Платона и на Филона Александрийского, а через них – и на автора Четвертого Евангелия, который начинает свое повествование с "греческого" переосмысления тайны Боговоплощения. Если Гераклит утверждал, что человек несет в себе частицу Логоса, то Иоанн (или тот, кто писал от его имени) провозгласил, что сам Логос вобрал в себя частицу человека. При всех отличиях между собой этих подходов, каждый из них постулировал космическую (божественную) значимость человеческого бытия, а значит – выводил антропологию на онтологический уровень., Мета. Автор вважає, що головною темою філософських досліджень Геракліта були не природа, не діалектика і не політична філософія; він займався розробкою філософської антропології, а всі інші питання, що він підіймав, були в тій чи іншій мірі підпорядковані їй. Саме антропологія є найбільш "темною" частиною вчення цього філософа, тому метою даної статті є виявлення прихованого антропологічного меседжу Геракліта. У разі успіху стане зрозуміло і те, що змушувало його "темніти". Теоретичний базис. Методологічною основою статті є антропологічне осмислення фрагментів текстів Геракліта, представлене в історико-філософському контексті. Наукова новизна. Філософська концепція Геракліта до сих пір залишається загадкою для дослідників його творчості. Автор цих рядків запропонував такий варіант інтерпретації, в рамках якого різні елементи цієї концепції укладаються в несуперечливу модель. Висновки. У статті доводиться, що хоча антропологічний поворот у філософії традиційно пов’язують з діяльністю софістів і Сократа, філософська думка їх попередників також не була позбавлена антропологічних ідей. Більш того, досократівськими філософами були поставлені проблеми, осмислення яких вивело вчення про людину на рівень абстракцій високих порядків, дивним чином зберігши при цьому конкретність смисложиттєвих питань, які стоять перед нею. І одним з найяскравіших представників досократівської антропології був Геракліт. Релігія була тим мотиватором, який змушував його займатися дослідженням світу, людини і суспільства. Розроблене Гераклітом вчення про Логос справило колосальний вплив на Платона і на Філона Олександрійського, а через них – і на автора Четвертого Євангелія, який починає свою розповідь з "грецького" переосмислення таємниці Боговтілення. Якщо Геракліт стверджував, що людина несе в собі частинку Логосу, то Іоанн (або той, хто писав від його імені) проголосив, що сам Логос увібрав в себе частинку людини. При всіх відмінностях між собою цих підходів, кожен з них постулював космічну (божественну) значимість людського буття, а значить – виводив антропологію на онтологічний рівень.

The term ‘conversion’ is used in different fields of science and practice. It commonly means rethinking, renewing of the meaning of something. The emotional content is regarded as a basic meaning of architectural works. The article shows the connection between emotions and characteristics of informational flows in the society. The parameters of the movement of information in the society (and, as a consequence, the dominant groups of emotions) naturally change over time. The changes are cyclic. Consequently, the dominant type of emotions (style, fashion) cyclically defines the currently dominant meaning of architecture.

Анотація: Доктрина про Трійцю є унікальним християнським вченням про Бога, яке виділяє християнство з поміж усіх світових та національних релігій. Вона описує та підсумовує усе християнське вчення про Бога та релігійний досвід християнина. Однак, вона може бути платформою для діалогу та точкою дотику для місії до адептів інших релігій і стати принципом універсалізації християнства. Доктрина про Трійцю може тлумачити та інтегрувати релігійний досвід різних традицій без компрометації унікальності християнства.Annotation: The doctrine of the Trinity is a unique Christian doctrine of God that distinguishes Christianity from all world and national religions. It describes and summarizes the whole Christian doctrine of God and the Christian religious experience. However, it can be a platform for dialogue and a point of contact for the mission to adherents of other religions and become a principle of universalisation of Christianity. The doctrine of the Trinity can interpret and integrate the religious experience of different traditions without compromising the uniqueness of Christianity.Keywords: doctrine of the Trinity, Logos, Christianity, Islam, Judaism, religious experience, religious traditions of the world, interreligious dialogue, mission.

В статье обсуждается проблема эллинизации христианства с той точки зрения, какой она представлена в творчестве русского мыслителя С. Н. Трубецкого, который вступил в полемику, начавшуюся в немецкой протестантской литературе XIX века. Автор отмечает роль А. Гарнака, который одним из первых стал исследовать влияние греческой метафизики на христианскую керигму. В статье проанализирована работа «Учение о Логосе в его истории», в которой С. Н. Трубецкой, во многом полемизируя с Гарнаком, разбирает два истока христианского учения о Логосе: греческий и ветхозаветный. Однако, как отмечает автор, анализ ветхозаветного учения о премудрости Божией у Трубецкого имеет недостатки, связанные с его отказом рассматривать достижения библейской критики и истоки развития ветхозаветных книг мудрости., This article discusses the problem of the Hellenization of Christianity as presented in the work of the Russian thinker S. N. Trubetskoy, who entered into the controversy that began in German Protestant literature, of the 19th century. The author notes the role of A. V. Harnack, who was one of the first to research the influence of Greek metaphysics, on Christian kerigma. The article analyzes the work “The Doctrine of the Logos in Its History”, in which Trubetskoy, largely polemicizing with Harnack, takes apart two sources of the Christian doctrine of the Logos: the Greek and the Old Testament. However, as the author notes, Trubetskoy's analysis of the Old Testament doctrine of the Wisdom of God has drawbacks related to his refusal to consider the achievements of biblical criticism, and the origins of the Old Testament books about the Wisdom of God.