Search

The paper shows that exercise-induced bronchial asthma, even when induced directly by professional activity of an athlete, has in its basis the violation of the morphological, immunological and biochemical mechanisms, as well as has clear diagnostic criteria. The modern pedagogical, organizational and pharmacological methodologies are highlighted for prevention of bronchospasm, which determines the severity of athlete’s condition and makes impossible further physical activity. The potential for the use of various drugs was analyzed in view of the fact that many of them are today included in the World Anti-Doping Agency list of prohibited substances

Aim. To investigate the influence of acetylation processes on the emergency treatment peculiarities of asthma attacks in school-aged patients with signs of exercise-induced asthma.Materials and methods. The 1st and 2nd degree comprehensive clinical and immunological examination of 84 children with asthma has been performed. The genetic marker, namely the type of acetylation by V.M. Prebsting — V.I. Gavrilova method in Tymofeyeva's modification, was determined in all children. Two clinical groups were formed: the first group included 41 children with exercise-induced asthma phenotype (EIAP) and the II group was comprised of 43 patients with asthma without exercise-induced bronchoconstriction (AWEIB).Results. In patients with EIAP the risk of preserving severe bronchial obstruction on the third day of asthma attack treatment was lower in the children with fast acetylation type. Moreover, the most effective was the initial therapy of asthma attack that included a combination of systemic corticosteroids with quickrelief β2-agonists and/or theophylline derivatives in case of fast acetylation phenotype. In contrast, in the patients with AWEIB the reverse trend has occurred with preserve of the severity of attack and the need in combination therapy of attack in case of slow acetylation phenotype.Conclusions. In children with EIAP the emergency treatment of asthma attacks was effective in the patients with fast acetylation phenotype, whereas the efficacy of emergency treatment in the patients with AWEIB was observed in cases of slow acetylators., Цель: исследовать влияние характера ацетиляторных процессов на особенности неотложной терапии приступов бронхиальной астмы у больных школьного возраста с признаками фенотипа астмы физического напряжения.Пациенты и методы. Проведено комплексное клинико-иммунологическое обследование I–II уровня 84 детей, страдающих бронхиальной астмой. Всем детям определяли генетический маркер — тип ацетилирования по методу В.М. Пребстинг — В.И. Гаврилова в модификации Тимофеевой. Сформированы две клинические группы: I группа — 41 ребенок с признаками фенотипа бронхиальной астмы физического напряжения (БАФН), II группа — 43 больных без бронхоспазма физической нагрузки (БСФН).Результаты. Установлено, что у больных с БАФН риск сохранения выразительной обструкции бронхов на третий день лечения приступа астмы был меньше у быстрых ацетиляторов. При этом наиболее эффективной была стартовая терапия приступа астмы, которая предусматривала сочетание системных ГКС с β2-агонистами короткого действия и/или производными теофиллина при наличии быстрого ацетиляторного фенотипа. Зато у больных без признаков БСФН выявлялась обратная тенденция к сохранению тяжести приступа и необходимости назначения комбинированной терапии приступа при наличии медленного ацетиляторного фенотипа.Выводы. Среди детей с признаками БАФН неотложная терапия приступов астмы оказалась наиболее эффективной у больных с быстрым ацетиляторным фенотипом, зато у пациентов с БСФН — при наличии медленного ацетиляторного фенотипа., Мета: дослідити вплив характеру ацетиляторних процесів на особливості невідкладної терапії нападів бронхіальної астми у хворих шкільного віку з ознаками фенотипу астми фізичної напруги.Пацієнти і методи. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження І–ІІ рівня 84 дітей, що страждають на бронхіальну астму. Усім дітям визначали генетичний маркер — тип ацетилювання за методом В.М. Пребстинг — В.І. Гаврилова у модифікації Тимофеєвої. Сформовано дві клінічні групи: І група — 41 дитина з ознаками фенотипу бронхіальної астми фізичної напруги (БАФН), ІІ група — 43 хворих без бронхоспазму фізичного навантаження (БСФН).Результати. Встановлено, що у хворих із БАФН ризик збереження виразної обструкції бронхів на 3-й день лікування нападу астми був меншим у швидких ацетиляторів. При цьому найбільш ефективною була стартова терапія нападу астми, що передбачала комбінацію системних глюкокортикостероїдів з β2-агоністами швидкої дії та/або похідними теофілінів за наявності швидкого ацетиляторного фенотипу. Натомість у хворих без ознак БСФН траплялася зворотна тенденція до збереження важкості нападу і необхідності призначення комбінованої терапії нападу за повільного ацетиляторного фенотипу.Висновки. У дітей з ознаками БАФН невідкладна терапія нападів астми виявилася ефективнішою у хворих зі швидким ацетиляторним фенотипом, натомість у пацієнтів із БСФН — за наявності повільного ацетиляторного фенотипу.

The paper shows that exercise-induced bronchial asthma, even when induced directly by professional activity of an athlete, has in its basis the violation of the morphological, immunological and biochemical mechanisms, as well as has clear diagnostic criteria. The modern pedagogical, organizational and pharmacological methodologies are highlighted for prevention of bronchospasm, which determines the severity of athlete’s condition and makes impossible further physical activity. The potential for the use of various drugs was analyzed in view of the fact that many of them are today included in the World Anti-Doping Agency list of prohibited substances, В статье показано, что бронхиальная астма физического напряжения, возникновение которой хотя и непосредственно связано профессиональной деятельностью спортсменов, имеет в своей основе нарушения морфологических, иммунных и биохимических механизмов, а также четкие диагностические критерии. Освещены современные педагогические, организационные и фармакологические методологии профилактики бронхоспазма, который и обусловливает тяжесть состояния спортсменов и невозможность дальнейших физических нагрузок. Проанализированы возможности использования различных лекарственных средств с учетом того, что многие из них относятся на сегодня к запрещенным Всемирным антидопинговым агентством препаратам.

Complex clinical and spirographic investigation of schoolchildren suffering from exercise-induced bronchial asthma was carried out depending on the presence or the absence of genes polymorphism of the enzymes of glutation-S-transferase — GSTT1M1. The study showed that the course of the disease was more severe in the patients with the deletions of the named genes, the reactions of hypersensitivity were more often, but the desobstructive effect during the attack was reached quicker. The self-assessment of the control of the disease by different scales showed the controversial results, but the objectification by the spirographic investigation allowed to define the risk of achieving the controlled course of the disease in children with genotype GSTT1+M1+ (odds ratio — 3.33, relative risk — 1.8, absolute risk — 29 %)., Проведено комплексное клинико-спирографическое обследование школьников, которые болеют бронхиальной астмой физического напряжения, в зависимости от наличия либо отсутствия полиморфизма генов ферментов глутатион-S-трансферазы — GSTT1M1. Показано, что астма протекает тяжелее у больных с делециями указанных генов, чаще имеют место аллергические реакции, однако дезобструктивный эффект во время приступов достигается быстрее. Самооценка контроля над заболеванием по различным шкалам показала противоречивые результаты, однако объективизация с помощью спирографического обследования позволила установить риск достижения контролированного течения заболевания у детей с генотипом GSTT1+M1+ (отношение шансов — 3,33, относительный риск — 1,8, абсолютный риск — 29 %)., Проведене комплексне клініко-спірографічне обстеження школярів, які хворіють на бронхіальну астму фізичного напруження, залежно від наявності чи відсутності поліморфізму генів ферментів глютатіон-S-трансферази — GSTT1M1. Показано, що астма перебігає тяжче у хворих із делеціями вказаних генів, частіше мають місце алергічні реакції, проте дезобструктивний ефект під час нападів досягається швидше. Самооцінка контролю захворювання за різними шкалами показала дещо суперечливі результати, проте об’єктивізація за допомогою спірографічного обстеження дозволила встановити ризик досягнення контрольованого перебігу хвороби в дітей із генотипом GSTT1+M1+ (співвідношення шансів — 3,33, відносний ризик — 1,8, абсолютний ризик — 29 %).